Культура Латинської Америки

6

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Культура Латинської Америки

Вступ

Своєрідною чарівністю наділена культура доколумбової Америки - культура майя, ацтеків та інків міцно пов'язана спільністю міської цивілізації. Істотним є те, що в Мезоамериці та Перу, подібно до Месопотамії, Давнього Єгипту та ін., процес виникнення і розвитку міста проходив у “чистому” вигляді, без впливу іззовні з боку більш високих культур. Напевне, можна вважати доведеним, що в цих первинних осередках культури найбільш ранньою формою територіально-політичної організації ранньокласових суспільств є міста-держави.

Міста-держави майя

Структура типового міста-держави в доколумбовій Мезоамериці X-XVI ст. і на давньому Сході відзначаються дивною схожістю: метрополія та її сільськогосподарські округи, що знаходяться від міста на відстані 15 км; столиця - основне політико-адміністративне, культурно-економічне ядро міста-держави. Це насамперед місце перебування правителя та його наближених, а також храму головного міського божества й пов'язаного з ним жрецтва. Тут же знаходились й представники знаті, воїни, торговці, чиновники, ремісники тощо. Однак основну масу міського населення складали, напевне, общинники, що займалися різними видами сільськогосподарського виробництва.

Археологічні ознаки міста майя - кам'яні палаци та храми, планування споруд навколо прямокутних двориків та майданів, "акрополі”, культ стели-вівтаря, ієрогліфічна писемність і календар представлені у комплексі приблизно на рубежі нашої ери. Вся повнота влади всередині майяського міста-держави у І тис. н. е. була зосереджена в руках правителя. Дані письмових джерел кануну конкісти та ряд безумовних археологічних ознак (деякі мотиви класичного мистецтва, заупокійні храми та гробниці з особливо пишним ритуалом) свідчать про наявність у майя культу обожнення царя. Це непрямо вказує на існування вже на той час деспотичної форми правління (схожої на ту, що відома нам у фараонівському Єгипті та в містах-державах Шумеру). Є ряд даних на користь того, що на рубежі нашого віку у майя з'явився культ царських предків, який став з часом загальнодержавною релігією.

Релігійні уявлення пронизували всі сторони життя давньомайяського суспільства. Пантеон божеств майя був досить обширним і складним, як і в інших ранньокласових суспільствах. Дослідникам відомі десятки імен, які в залежності від їх функцій можуть бути розділені на групи. Це насамперед боги родючості та води, мисливські боги, божества вогню, зірок і планет, смерті, війни тощо.

Всесвіт майя (як і в ацтеків) складався з 13 небес та 9 підземних світів. У центрі землі стоїть світове (зелене або перше) дерево, що пронизує всі шари небес, а в чотирьох її кутках (по сторонах світу) - чотири інших дерева: червоне (схід), біле (північ), чорне (захід) та жовте (південь). Світове дерево відзначалося місцеперебуванням бога дощу, якого звичайно зображували із сокирою або з факелами під дощем.

Характерною рисою релігійних поглядів народів Мезоамерики було уявлення про те, що вся історія Всесвіту ділиться на певні періоди або цикли, які змінюють один одного. Кожний з цих циклів мав за свого правителя те чи інше божество і закінчувався світовою катастрофою: пожежею, повінню, землетрусом та ін. Існуючий світовий цикл мусив також закінчуватися загибеллю сучасного Всесвіту.

Давньомайяські культури характерні складними та витонченими ритуалами, метою яких було, як і в усіх інших релігіях, здобрення божеств і отримання від них різних благ. До таких обрядів належали димлення ароматними смолами, молитви, культові танки та співання пісень, пости і пильнування, жертвоприношення найрізноманітнішого вигляду. В жертву приносилися квіти та різні гілки кущів, плоди, страви, тканини, вироби і статуетки з глини, нефриту, кістки і раковини, пір'я цінних птахів. Регулярно здійснювалися й людські жертвоприношення.

Стародавні майя приділяли увагу вивченню календаря та літочислення, математики, астрономії, медицини та історії. Крім того, вони володіли деякими практичними знаннями з географії, геодезії, метеорології, кліматології, сейсмології та мінералогії. Однак всі ці галузі позитивних знань були тісно переплетені з релігійними вченнями про демонів, божества, знамення та передрікання.

В жодного з народів стародавньої Америки не було такого високорозвинутого календаря і системи літочислення, як у давніх майя класичного періоду (300 - 900 рр. Точне літочислення, що виникло спочатку з календарних потреб, пізніше було пов'язане з суто релігійними вченнями про зміну богів, які керували всесвітом, і з культом правителя міста-держави.

Найвідомішими галузями культури майя були архітектура і образотворче мистецтво, які були безпосередньо пов'язані з певною датою чи астрономічним явищем. Споруди будувалися через певні проміжки часу. І кожна з них набувала не тільки функцій житла або ж храму, а й календаря. Культура стародавнього царства, що існувала в центрах Вашактун, Тикаль, Копан, Паленке та Нового царства, характерна для Чичен-Іца, Ушмаль та Майяпан, були “скульптурним обумовленням хронології майя. Археологічні дані свідчать, що регулярно, через кожні 52 роки, майя заново облицьовували свої піраміди каменем або штукатуркою, кожні 5 років зводили стелі, а дані, що містилися на них, завжди були пов'язані з певними подіями.

Значного розвитку досягла у майя література. Такі літературні жанри, як епічні перекази про долі тих чи інших племен, міфи та казки, трудові, військові та любовні пісні, загадки, прислів'я були вже в глибокій давнині. До нашого часу зберігся відомий епос «Пополь-Вух», у якому йдеться про створення світу і подвиги двох божественних близнят.

Великим визнанням і любов'ю користувалися у стародавніх майя драматичне мистецтво, більшість драматичних творів були тісно пов'язані з танком і являли собою своєрідні балети з обширним текстом. До нас дійшла драма «Рабіналь-ачі», яка за своєю формою досить близька до давньогрецької трагедії. Це свідчить про наявність певних суворих закономірностей розвитку цього мистецтва

Доколумбова Мезоамерика являє собою мозаїку народів, мов і культур. Однак вона мала характерні загальні культурні елементи. До них належать: ієрогліфічне письмо, ілюстровані книги (кодекси), календар, жертвування людей, обрядна гра у м'яч, віра в життя після смерті й складний шлях померлого у потойбічний світ, ступінчаті піраміди та ін. Долина Мексики займає особливе місце у Мезоамериці, бо тут розвивалися і формувалися прадавні культури середньої частини Мексики. Тут виникла найбільша у регіоні Мезоамерики держава ацтеків, яку описували в багатьох іспанських хроніках як справжню імперію, тут розташувалася її столиця Теночтітлан, яка викликала подив конкістадорів своєю величчю, красою та вигодами міського життя (столиця налічувала 300 000 жителів).

Ацтеки

Під час взаємодії місцевих культур Мексики поступово виникли такі високі культури, як тольтекська та ацтекська. Остання багато що запозичила з культури тольтеків, і особливу зацікавленість являє у зв'язку з цим міфологічний цикл тольтеків про Кецалькоатля. Це - стародавній бог народів Мексики з виключно складною міфологічною біографією.

Палаци для жерця-правителя побудовані з дорогоцінного каменю, срібла, різнокольорових черепашок і прекрасного пір'я.

Міфологічний тольтекський цикл про Кецалькоатля був сприйнятий ацтеками, котрі у XIII ст. прибули з північного заходу нинішньої Мексики. Прибувши із своєї напівлегендарної прабатьківщини Ацтлан (місце чаплі), вони поселилися на одному з островів озера Текскоко й заклали невелике місто Теночтітлан. культура мезоамерика майя ацтек

У культури ацтеків дві ідеї божества протистояли одна одній у результаті конфронтації двох традицій: тольтекської, що сягала в глибини минулого культур Мезоамерики, та ацтекської, яка ще не втратила духу релігійної племінної ментальності войовничих кочівників. Культ Хунцнлопочтлі вимагав кривавих людських жертв. Найчастіше у жертву приносили військовополонених, іноді рабів і навіть власних дітей. Жертовний обряд полягав у вириванні серця, яке приносили у дар богам, однак були й більш жорстокі та витончені обряди: на честь бога Каіпе-Тотека жерці здирали шкіру з живої людини й носили її протягом багатьох днів.

Нескінченна кількість пірамід, скульптур і фресок, багатство храмів, наповнених золотом, алмазами та рідкісним пір'ям, здалося їм швидше сном, ніж реальністю. Те, що ми сьогодні звемо просто мистецтвом стародавньої Мексики, є засобом, що дозволяє народові пізнати давні ідеали та концепції культури, насамперед релігії. Мистецтво помістило ці ідеали та концепції у пластичні символи і викувало, викарбувало їх у твердому камені та золоті навіки і для всіх поколінь.

Важливе місце у культурі ацтеків належало календареві, що висловлював ацтекське розуміння космосу. З ним пов'язані поняття часу й простору, у ньому знайшли відображення уявлення про богів і сфери їх діяльності, а також обов'язкові ритуали.

Держава інків

На значно вищому рівні культури знаходилися інки, які створили гігантську імперію в Південній Америці, що також загинула під ударами іспанських конкістадорів, шукачів золотого Ельдорадо. Розповідь про культуру «синів Сонця» (так звали себе правителі інків) не можна не почати з імперії інків - найкрупнішої імперії індійців із столицею Куско, «Римом» давньої Америки. Під час її розквіту на території в 1 млн. км2 проживало від 8 до 15-16 млн. чол., а її простір з півночі на південь дорівнював 5 тис. км.

В південноамериканській імперії виключну роль відігравало золото, що виконувало в цій «золотій країні» найрізноманітніші функції, крім однієї - воно не було засобом оплати.

У імперії інків рівні життя народу та панівного класу були діаметрально протилежними. Якщо життєвий рівень вельмож був досить високим, то простих інків - дуже низьким. Рядовий, особисто вільний мешканець імперії мав тільки прожитковий мінімум. Він їв двічі в день страви з картоплі та кукурудзи, іноді м'ясо морських свинок. Таким же одноманітним був і одяг: короткі брюки та сорочки без рукавів у чоловіків, довгі вовняні сукні, на ногах - сандалії з вовни лам - у жінок. Сім'ї індійців мешкали в примітивних житлах без вікон і будь-яких меблів.

Геліоцентрична релігія інків, у якій до рангу головного бога було зведено Інті, бога Сонця, була офіційною вірою, державною ідеологією їх імперії. Вона стала дієвим засобом підкорення, духовної конкісти у ставленні до інших південноамериканських народів, яких інки вважали варварами, тому що вони не вклонялися сонцю. Не випадково, що національний храм у Кориканчу був присвячений від початку богу Інті, його головна святиня була прикрашена золотим диском. Цей диск було спрямовано на схід таким чином, щоб його торкалися перші промені сонця, що сходить.

У святилищі Кориканча, поблизу від образу бога Сонця, а також округлих зображень інших богів на тронах, виготовлених з чистого золота, посідали мумії померлих Інків. Тут же перебував і трон у той момент царюючого Інкі, він сидів на ньому під час свят, присвячених Інкі. Серед усіх визначених пам'яток Куско Кориканча посідає абсолютно виключне місце. Саме до нього прилягав сад інків, що був у країні чотирьох сторін справжнім чудом із чудес.

Проте безцінні витвори золотого мистецтва в золотому місті Куско були розграбовані конкістадорами з експедиції Пісарро. Для того, щоб розділити награбовану в Куско здобич, незліченні прекрасні витвори мистецтва інків, за невеликим винятком, були переплавлені. Проте вся здобич іспанців - безмірно велике золоте та срібне море - виявилося лише часткою справжнього багатства Куско, все інше зникло в схованках і до сьогоднішнього дня не знайдене.

Висновок

Елементи культури доколумбової Америки органічно вплелися в мистецтво країн Латинської Америки, їх використовують архітектори та скульптори, художники та письменники, поети та композитори. У їх творчості, ще являє собою сплав індійських та європейських культурних традицій, відчувається колорит різних культур доколумбової Америки.

Размещено на Allbest.ru