Театральне дійство як соціокультурний феномен

У дослідженні виділяються естетичні парадигми, які відображають процеси становлення, розвитку та функціонування сучасних видів театральної діяльності. Перша характеризується прагненням подолати класичне уявлення про театральні вистави за рахунок розширення сфери сенсу, за рахунок освоєння та залучення в культуру явищ , соціально-табуйованих і навіть непристойних. На другому зрізі, відомому в сфері мистецтва як поставангард, пошук нових сенсових просторів здійснювався інакше. По-перше, відбувається відмова від протиставлення мистецтва будь-якій іншій реальності. По-друге, відношення між мистецтвом і сенсом визначається як багатозначне й ігрове. Зрівнюючи в правах дійсну та “вигадану” реальності, ігрова природа театру приводить до ситуації необмеженого числа значень сценічного твору. Саме художній простір театрального дійства з його унікальною можливістю трансформувати і творити час стає реальною точкою “можливості можливостей” (Ж.Делез). У багатозначному сенсовому просторі театрального дійства глядач отримує права на ризик, вибираючи свою версію із числа можливих інтерпретацій, розглядаючи свою участь у виставі як процес прочитання та власного творчого пошуку. Однак прагнення театрального авангарду відшукати в естетичній автономізації гарантії власної абсолютної “чистоти” виявляється неможливим, оскільки оцінка вистави здійснюється в неповторній ситуації сприйняття її глядачем, а тому не може бути заснована на об'єктивних критеріях.

У результаті розгляду структури театрально-авангардного дійства слід відзначити, що розширення діапазону засобів художньої виразності та прийомів театрального впливу як наслідок і передумова зміни естетичної свідомості відобразило зміну ролі та функцій цієї універсалії в сучасній художній культурі. Обумовлююча театральне дійство як людинотворчість естетична функція трансформується в праксиологію естетичного, тобто праксиологію театру як художньої стратегії соціальної адаптації та мікширування людської конфліктності на сучасному етапі складних взаємодій культури й цивілізації, розширення строгої ієрархії всієї системи суспільної свідомості. Багатоманітні сучасні концепції театрального дійства відобразили суспільну тенденцію реабілітації ідеї гармонійної єдності Істини, Добра і Краси як можливості пояснити всю складність соціальних, політичних, екзистенціальних переплетень, віднайти нові центри культурного буття сучасної людини.

Висновки. Автор доводить,що театральне дійство є однією з стародавніх форм емоційно-естетичного спілкування, яка засобами театральної виразності об'єктивує процеси трансформації системи ціннісних форм свідомості.Воно як постійно присутній, лабільний елемент культури найбільш адекватно не просто відображає чергову зміну картин світу, а й фіксує процеси народження нового всеохоплюючого стилю, становлення нових прийомів художньої виразності, формування нового художньо-естетичного ідеалу. У процесі художньо-ігрової діяльності людина створює “другу” дійсність, досконалішу та емоційно багатшу, ніж оточуючий її світ. Ця можливість “життя духу” у вигаданому світі театрального дійства фіксує фундаментальну потребу людської свідомості в естетизації повсякденності, у гармонізації відносин людини і суспільства.Форми театрального дійства, що склалися історично, відображають усе різноманіття колізій людського життя, у його горнилі переплавляються суть і явище, чуттєве і духовне, предметне і символічне. Процес театрального формотворення є потужним культурним фактором структурування світу, здійснення засобами театральної виразності вічного ланцюга культурної діяльності людини - пошуку гармонійного світопорядку.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Морфологический анализ в исследовании специфики театрального действа // Вісник Харківського університету, №397 /Філософія і культура, Харків, 1997-98. - С.68-74.

2. Коммуникативная специфика театрального действа как социокультурного феномена // Вестник Харьковского университета, №409 /Философские перипетии, 1998. - С.59-61.

3. Игра как предпосылка возникновения театрального действа //Вісник Харківського університету, №400/4 /Наука і культура, 1998. - С.20-25.

4. “Життя людського духу” в естетиці театрального авангарду
//Науковий вісник Харківського педагогічного університету, Вип.1 /Філософія 1998. - С.81-83.

5. Філософсько-естетичне обгрунтування концепції театрального дійства Л.Курбаса. //Науковий вісник Харківського педагогічного університету, Вип.1 /Філософія 1998. - С.83-88.

6. Драматический конфликт : сущностная характеристика действия в этико-эстетической концепции Леся Курбаса. //Труды международной научно-методической конференции “Подготовка специалистов к работе в условях открытых информационных и компьютерных интегрированных технологий”.-Харьков,1996.-С.177-189.

7. Театральный авангард: становление новой художественной реальности.//Тезисы докладов международной конференции “Культура.Человек.Образование.”- Москва, 1996.-С.47-49.

8. “Практична філософія “ Леся Курбаса.//Матеріали VII-х Твардовських читань “Джерела філософії та психологічні,етичні, педагогічні, освітянські аспекти ії пропедевтики”-Львів,1996.-С.19-20.

Размещено на Allbest.ru