Розвиток духовної і матеріальної культури Київської Русі

Друге місце за значенням, найімовірніше, посідала латинська або, як дехто гадає, варязька мова. Вивчення іноземних мов було необхідне не тільки духовним особам, а й світським, що добре усвідомлювалося за тих часів, про що свідчить вислів Володимира Мономаха в його "Повчанні дітям". Про свого батька Всеволода Ярославича він писав: "яко бо отець мой, дома сЂдя, изумЂяше 5 язык, в томъ бо честь от инЂх земль". Вірогідно, це були грецька, латинська, німецька, угорська та половецька мови.

У Київській Русі дуже рано з'явилася іноземна перекладна література. Вже в XI ст. у скрипторії при Софійському соборі, а пізніше й інших місцях, слов'янською мовою перекладено відомі у всьому світі твори: "Хроніка" Георгія Амартола, "Історія іудейської війни" Иосифа Флавія, Хроніка Сінкела, "Житіє Василія Нового", "Християнська топографія" Козьми Індикоплова, "Житія Стефана Сурозького", "Александрія", "Пчела", "Повість про Акіра премудрого", "Шестоднев" Іоанна, екзарха болгарського, "Деівгенієве діяніє", "Фізіолог", Пандекти Никона та ін, Ці твори мали виключне значення для поширення освіти та тогочасних наукових знань.

Як бачимо, в Київській Русі існувала вища освіта, яку отримали такі видатні діячі тих часів, як Іларіон, Феодосій Печерський, Нестор, Климент Смолятич, Кирило Туровський, Мойсей Видубицький, автор "Слова о полку Ігоревім", Ярослав Мудрий, його сини - Ізяслав, Святослав, Всеволод, онуки - Святополк та Володимир Мономах, Володимир Василькович та ін. [4, c. 94].

Крім початкових шкіл, утворених з ініціативи держави, існувало й приватне, індивідуальне, навчання. Ним займалися головним чином дяки при церквах та, можливо, ченці монастирів, при яких могли бути школи для дітей. Один з авторів давніх графіті на ім'я Піщан написав, наприклад, на стіні Софійського собору у Києві: "Піщан писав, ходивши до дяків учеником". Поступове поширення грамотності на Русі засвідчується й написами на різних ремісничих виробах, знайдених в Україні. Привертають увагу: напис на мечі "Коваль Людота", знайденому в с. Хвощоватому, на корчагах з Києва - "Мстиславова корчага", "Благодатніша повна корчага сія" та на згаданому пряслиці "Янка вдала пряслень Жирці" та ін. Однак, безперечно, більш масовим матеріалом, що свідчить про проникнення грамотності у всі сфери життя, в тому числі й у побут, є берестяні грамоти та написи-графіті, знахідки яких вже налічуються сотнями [2,c.78].

У період феодальної роздрібненості Русі продовжувався подальший розвиток писемної культури: виникали нові провінційні центри, але всі вони, аж до татаро-монгольської навали, були під великим впливом блискучих досягнень київської писемної школи.

Важливим явищем культурного життя Київської Русі стала поява літератури: історичної, філософсько-публіцистичної, юридичної, художньої та церковної. Виникнення і розвиток давньоруської літератури тісно пов'язані з соціально-економічними, політичними та культурними успіхами Русі, поширенням писемності в усіх сферах суспільного життя.

Виникали згадані вже історичні перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних билин. Зародились билини наприкінці першого тисячоліття в Києві, Чернігові, Галичі, Новгороді та в інших містах і землях Русі. Відомі билини так званого Київського та Новгородського циклів.

Творив і виконував билини власне народ. З його маси виділялися талановитіші співці-оповідачі. Пам'ять народна донесла до нас імена таких професійних митців, як Боян і Митуса. Пізніше носіями фольклору могли бути скоморохи [19, c.86].

Усна народна творчість мала великий вплив на давньоруську літературу, на її форму, мову та стиль. Особливо це позначилося на історичних творах найбільш ранньої літературної форми на Русі. Виникнення історичної літератури, зокрема літописання, тісно пов'язане з розвитком суспільної свідомості, інтересом до минулого своєї країни, намаганням визначити місце Русі серед інших країн і народів.

Таким чином на Русі освіта досягла високого рівня розвитку.Її осередками ставали церкви та монастирі.Важливим явищем культурного життя стала поява літератури. Для поширеня освіти слугували бібліотеки.

ВИСНОВОК

Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. В часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного Передуралля та Волго - Окського межиріччя.

Незважаючи на те, що Русь пізніше інших європейських країн вступила на шлях історичного розвитку, до XII століття вона стала одним з найбільш розвинених в культурному відношенні держав того часу. Культура Київської Русі успадкувала культуру багатьох східнослов'янських племен, що склали ядро держави, вона зазнала впливу візантійської культури, яка справила на неї помітний вплив. Історія культури переконує, що інтенсивне засвоєння чужої культури дає на наступному витку розвитку потужний викид власне в навколишній культурний простір. В епоху Київської Русі було задано тип культурно - історичного розвитку народу, в якому тісно перепліталося християнство і язичництво.

Література в Київській Русі була тісно пов'язана з християнською церквою. Саме з візантійськими ченцями Кирилом та Мефодієм пов'язують створення старослов'янської абетки. Вона базувалася на грецькому алфавіті та мала 43 літери, що виконували також роль цифр. Поряд з кирилицею деякий час була у вжитку й глаголиця, проте вона проіснувала лише до ХІІІ століття. Відчуваючи політичний тиск збоку Візантії, Київ намагався відстояти право бути рівним серед рівних у тогочасному світі. Саме література і мала довести повну християнську чинність Русі, її "святість", а отже, й самодостатність як оплоту релігії в цьому регіоні. Ось чому велика увага в давньоруській літературі приділяється патерикам - збірникам життєписів отців церкви, монахів якого-небудь одного монастиря.

Поширення освіченості відбувалося в тісному зв'язку із зміцненням держави, впровадженням християнства. Під час князювання Володимира Великого були створені перші державні школи, в яких вчилися діти знаті. Для продовження й поглиблення освіти слугували бібліотеки. Вони створювалися при монастирях і церквах. На Русі було багато бібліотек, але перша й най значиміша містилась у Софії Київській. У ній налічувалось до 900 примірників книг, що за мірками Середньовіччя було досить вражаючим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева / Ю.С. Асеев. - К: Будiвельник, 1982. - 200 с.

2. Археология Украинской ССР: учеб. пособ. / (Баран В.Д., Кучера М.П., Максимов Е.В. и др.) - К: Наукова Думка, 1986. - 554 с.

3. Бойко О.Д. - Історія України 3-тє видання / О.Д. Бойко. - К: "Академвидав", 2005. - 687 с.

4. Борисова О.В. Історія християнства в Україні / О.В. Борисова. - Луганск: Альма-матер, 2008. - 255 с.

5. Вагнер Г.К. Византия и Русь / Г.К. Вагнер. - М: Наука, 1989. - 192 с.

6. Вернадский Г.В. История России. Киевская Русь / Г.В. - Вернадский. - М: Аграф, 1948. - 448 с.

7. Виноградов В.В. Основные проблемы изучения образования и развития древнерусского литературного языка / В.В. Виноградов. - М: Наука,1961. - с. 113.

8. Висоцький О.Ю. Історія української культури / О.Ю. Висоцький. - Дніпропетровськ: Астропринт, 2009. - 103с.

9. Голубинський Е. История русской церкви / Е. Голубинський. - М: Наука, 1901. - 196 с.

10. Греков Б.Д. Киевская Русь / Б.Д. Греков. - Л.: Госполитиздат, 1953. - 568 с.

11. Ильин М.А. О наименовании Десятинной церкви / М.А. Ильин. - Москва: Советская археология, 1965. - 400.

12. Каргер М.К. Древний Киев / М.К. Каргер. - М: Ленинград, 1961. -235 с.

13. Красовский И.С.. Реконструкция плана фундаментов Десятинной церкви в Киеве / И.С. Красовский. - М: Советская археология, 1984. - 256 с.

14. Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. - М. -Л., 1943 г. - 222 с.

15. Любимов Л.Д. Искусство Древней Руси / Л.Д. Любимов. - М: Просвещение, 1981. - 176 с.

16. Маркова А.Н. "Культурология" / А.Н. Маркова. - М: Юнити, 1995. - 319 с.

17. Мещерский Н.А. Искусство перевода Киевской Руси / Н.А. Мещерский. - М: Луч, 1958. - 132 с.

18. Повесть временных лет. / під ред. Л. Махновця. - Т.1. - К:1940. - с. 255.

19. Рыбаков Б.А. Археология СССР/ Б.А. Рыбаков //Энциклопедия Археология СССР - Древняя Русь / під. ред. Рыбаков Б.А. - М.: Наука,1985. - Т.4-429 с.

20. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян / Б.А. Рыбаков. - М.: Наука,1981. - 380 с.

21. Субтельний О. Історія України / О. Субтельний. - К: Либідь,1993. - 717 с.

22. Сухомлинов М.И. О древней русской летописи как памятнике литературном / М.И. Сухомлинов. - М: СПб, 1970. - 178с.

23. Тихомиров М.Н. Русская культура X-XVIII веков/ М.Н. Тихомиров. - М.: Академия, 1968. - 187 с.

24. Толочко П.П. До історії будівництва міста Ярослава та Софії Київської / П.П. Толочко. - К: Археологія, 1969. - 240 с.

25. Толочко П.П. Древняя Русь / П.П. Толочко. - К: Наукова думка, 1887. - 245 с.

26. Фаминцын А.С. Божества древних славян / А.С. Фаминцын. - С. - П: Алетейя, 1995. - 363 с.

27. Фроянов И.Я. Древняя Русь / И.Я. Фроянов. - М: СПб., 1995. - 230 с.

28. Харламов В.А. Исследования каменной монументальной архитектуры Киева X-XIII вв. / В.А. Харламов. - К: София, 1985. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru