Арт-педагогіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Арт-педагогіка як мистецька субдисципліна і галузь арт-терапії

2. Історія становлення, основні принципи та проблематика арт-терапії

3. Музикотерапія: історія становлення, використання на практиці

4. Арт-технологія «Сходження до вершин свого «Я»

1. Арт-педагогіка як мистецька субдисципліна і галузь арт-терапії

Художньо-творча діяльність - це делікатна можливість спостерігати за дитиною в процесі спонтанної творчості, наблизитися до розуміння її інтересів, цінностей, відчути її неповторність та унікальність. Тут виховний, розвивальний, діагностичний і корекційний процеси протікають водночас завдяки захоплюючій спонтанній діяльності, в результаті якої налагоджуються емоційні, довірливі комунікативні контакти між дорослим та дитиною, пізнаються закони ефективної соціальної взаємодії.

Забезпечуючи динамічну систему взаємодії між дитиною, продуктом її образотворчої діяльності і дорослим (психологом, педагогом, вихователем) та маючи міждисциплінарний характер, арт-терапія здатна не лише здійснити терапевтичний чи корекційний вплив на психічний та фізичний стан дитини, а й реалізувати основні функції освіти: виховну, розвивальну, діагностичну, корекційну, соціалізуючи, психогігієнічну тощо.

Мистецтво, як форма суспільної свідомості, що акумулює та культивує систему світоглядних уявлень та ціннісних орієнтацій людства, є унікальним засобом впливу на особистість. Протягом тисячоліть тривають наукові дискусії про його роль у формуванні творчої, художньої та інтелектуальної особистості. Як специфічно-художня форма відображення світу, мистецтво неодноразово виступало засобом гармонізації душевного стану людини, було надійним джерелом духовного становлення особистості і розглядалося як обов'язковий компонент навчання та виховання молодого покоління.

Арт-педагогіка - сучасний, відносно новий, практично-орієнтований напрям педагогічної науки, що вивчає природу, закономірності, принципи, механізми і універсальні способи використання засобів мистецтва для вирішення різноманітних педагогічних завдань.

Арт-педагогіка являє собою синтез двох областей наукового знання (мистецтва і педагогіки), які забезпечують розроблення теорії і практики педагогічного процесу розвитку дітей через мистецтво художньо-творчу діяльність. Складова частина терміна "арт" акцентує увагу на використанні засобів мистецтва (живопису, музики і співу, руху і танцю, театру, літератури, прикладного мистецтва та інших.) у вихованні дітей. Педагогічна система арт-педагогіки дозволяє без примусу коректувати недоліки виховання і негативні риси особисті дитини. В той же час вона дає унікальні можливості розвивати емоційну сферу, образне мислення, уяву, творчий потенціал учня.

Арт-педагогіка як новий, педагогічний напрям арт-терапії є теорією і практикою залучення особистості до спілкування з мистецтвом з метою її гармонізації, психокорекції та соціалізації в контексті тріади «природа - особистість - соціум». Предметом арт-педагогіки є саногенні та психокорекційні аспекти загальної та професійної освіти на основі використання мистецтва. Мета полягає у забезпеченні психологічної комфортності та саногенності освітнього процесу , гармонізації особистості вихованця засобом залучення його до індивідуальної чи колективної мистецької діяльності, в якій він наслідує педагога й вільно самовиражає себе. Завдання цієї мистецької субдисципліни полягають у сприянні вихованцям у самопізнанні, самосприйнятті, самовираженні та самореалізації, дослідженні й гармонізації тих сторін їхнього внутрішнього світу, для вираження яких слова не підходять або їх не достатньо. Основні принципи арт-педагогіки: толерантне сприйняття вихованців, позитивне мислення про учня, опора на визнання унікальності кожного вихованця, безпека й конфіденційність, спонтанність творчості, імпровізація тощо.

В арсеналі арт-педагогіки присутні цікаві і оригінальні методики - арт-технології., Термін «технологія», на перший погляд несумісний з таким творчим процесом як виховання, в перекладі з латинської означає наступне: «техне» - мистецтво, ремесло, а «логос» - наука. Арт-технологія - це творче конструювання засобами мистецтва емоційно значимих для школярів творчих дій (взаємодій), система педагогічних методів, реалізація яких сприяє активному формуванню особистості, розвитку духовної та моральної культури і необхідності у самовдосконаленні. Логіка побудови цієї діяльності - поетапна реалізація ігрових технологій з використанням мови мистецтва - музики, поезії, живопису і «зануренням» в світ природи.

арт педагогіка терапія

2. Історія становлення, основні принципи та проблематика арт-терапії

Мистецтво, як форма суспільної свідомості, що акумулює та культивує систему світоглядних уявлень та ціннісних орієнтацій людства, є унікальним засобом впливу на особистість. Протягом тисячоліть тривають наукові дискусії про його роль у формуванні творчої, художньої та інтелектуальної особистості. Як специфічно-художня форма відображення світу, мистецтво неодноразово виступало засобом гармонізації душевного стану людини, було надійним джерелом духовного становлення особистості і розглядалося як обов'язковий компонент навчання та виховання молодого покоління.

Та мистецтво ХХ століття розсунуло межі своїх функціональних можливостей - з'являється „арт-терапія” - технологія цілеспрямованого використання мистецтва як засобу психотерапевтичного та психокорекційного впливу на особистість, яка ґрунтується на переконанні, що внутрішнє "Я” людини відтворюється у візуальних образах щоразу, коли вона малює чи займається ліпленням, не надто розмірковуючи над результатами своєї праці, тобто спонтанно, на відміну від ретельно організованої навчальної діяльності.

Вперше термін арт-терапія (art-therapy, дослівно означає "терапія мистецтвом”) був застосований британським художником Андріаном Хілом у 1938 році під час опису своєї роботи з туберкульозними хворими (тоді група художників і психіатрів США та Великобританії якраз зацікавилась можливістю використання мистецтва у терапевтичних цілях). Та перші паростки арт-терапії - лікування людської душі засобами мистецтва (образотворчого, музичного, хореографічного чи сценічного) - можна знайти ще за часів існування первісної людини. На думку багатьох дослідників, вже наскальні малюнки первісних людей відображали не лише розвиток культури та суспільного ладу свого часу, а й прагнення визначитись зі змістом людського існуванням та своїм місцем у цьому безмежному, такому прекрасному та, водночас, безжалісному світі.

Своєрідну роль відігравав в житті первісної людини рух - можливо, люди почали танцювати і використовувати рух як засіб комунікації ще задовго до виникнення мови, адже, не зважаючи на давно набуте вміння розмовляти, ми й досі розпізнаємо справжні, приховані почуття та емоції оточуючих нас людей саме за допомогою міміки та жестів.

Використання музики первісною людиною носило характер переважно магічного впливу на сили природи. Звуки, що видавав маг, чаклун чи шаман, ударяючи ціпком по каменю або колоді у певному ритмічному темпі, який поступово пришвидшувався чи вповільнювався, викликали реакції не лише психічного, а й соматичного характеру. Ефективність впливу ритмічних звуків підсилювалася магічним співом та грою на первісних ударних музичних інструментах (барабанах, брязкальцях). В результаті виникла стійка віра в те, що спів та інструментальна музика є не лише засобом впливу на демонів і богів, а й ефективним способом лікування хвороб та загоєння ран.

Свідчення застосування музики із терапевтичною метою можна знайти, як стверджують психологи, у давньоєгипетських папірусах, давньогрецьких трактатах та, навіть, у текстах Біблії. У Давньому Єгипті, наприклад, за допомогою музики зціляли душевнохворих, катаючи їх у човнах по Нілу й заспокоюючи при цьому грою на музичних інструментах. Давні китайці вважали, що музика рятує від усіх недуг, навіть непідвладних лікарям, а в одному із племен Східної Африки існував звичай, щоб лікар приходив до хворого із маленьким дзвіночком в руці, у який він час від часу мелодійно дзвонив.

Особливо великого значення надавали мистецтву у житті як кожної людини окремо, так і суспільства в цілому, мудреці та філософи античності. Піфагор, наприклад, розробив цілу науку про евритмію. Це слово означало здатність людини знаходити правильний ритм в усіх життєвих проявах, тобто не лише у співі, танці чи грі на музичному інструменті, а й в думках, вчинках та розмові. Саме через знаходження правильного ритму антична людина, на думку Піфагора, могла увійти у ритм життя свого міста, а потім - і у ритм світового цілого - Космосу. Мислитель лікував хвороби душі і тіла граючи спеціальні композиції або читаючи уривки з творів Гомера. Ескулап лікував радикуліт та інші неврологічні хвороби голосною грою на трубі.

Окрім того, Піфагор вважав, ніби кожна планета під час свого обертання навколо Землі утворює тон певної висоти. Висота цього звуку змінюється в залежності від швидкості руху планети. Таким чином, зливаючись, небесні звуки формують "гармонію сфер”, що теж відповідно впливає на самопочуття людини.

За свідченням учнів, Піфагором були встановлені мелодії та ритми, за допомогою яких можна було відповідно впливати на душі молодих людей. Ці мелодії були спрямовані проти некерованої пристрасті та смутку, проти дратування, гніву чи інших психічних розладів. Одним із відомих подвигів Піфагора є угамування грецького юнака, який вирішив підпалити дім своєї невірної коханої. Філософ наказав флейтисту, який випадково знаходився поруч, зіграти мелодію в певному ладі, чим і приборкав гнів нещасного.

На думку іншого грецького філософа - Платона, могутність та сила держави значною мірою залежить від того, яка музика лунає в ній. Для держави, вважав Платон, немає гіршого способу руйнування моралі, ніж відхід від скромної та сором'язливої музики. Саме через розпусні ритми та лади проникає в людські душі та серця розпуста. Бо музика здатна формувати душі у відповідності із характером свого звучання .

Вплив мистецтва на внутрішній світ людини вивчав і Арістотель. Саме ним була розроблена теорія катарсису, відповідно до якої в душі глядача та слухача древньогрецької трагедії відбувалося звільнення від афектів за рахунок переключення із власних (егоїстичних) проблем на проблеми інших людей або й цілого суспільства.

Традиції лікувального використання мистецтва в греків запозичили римляни, епохи змінювали одна одну, держави народжувалися і вмирали, та незмінним залишався той невидимий і водночас такий вагомий зв'язок між людиною та мистецтвом, яке тисячоліттями вважалось для людей джерелом насолоди. Проте цілеспрямоване лікування за допомогою мистецтва - феномен відносно новий.

У процесі розвитку арт-терапії увага психотерапевтів переважним чином була спрямовується на символізм продуктів образотворчої діяльності, оскільки цінність використання мистецтва в психотерапевтичних цілях полягає саме в тому, що з його допомогою можна на символічному рівні безпечно вивчати найрізноманітніші почуття та давати можливість їх вияву, оскільки саме невербальні засоби часто є єдиними можливими для вираження і просвітлення сильних переживань.

Художня творчість допомагає зрозуміти й оцінити свої почуття, спогади, образи майбутнього, знайти час для відновлення життєвих сил і спосіб спілкування із собою. Тому арт-терапія - це технології створення та використання різних творів мистецтва з метою передачі почуттів, емоцій та інших проявів психіки людини; це інструмент для дослідження і гармонізації тих сторін внутрішнього світу людини, для вираження яких слова не підходять.

Спектр проблем, при вирішенні яких можуть застосовуватись техніки срт-терапії, досить широкий: міжособистісні конфлікти, критичні стани, екзистенціальні і вікові кризи, травми, втрати, неврологічні розлади, психосоматичні розлади.

Види: артсинтез-терапія, анімаційна терапія, бібліотерапія, відео терапія, драма терапія, ігротерапія, ізотерапія, маско терапія, орігамі, пісочна терапія, казкотерапія, фототерапія, кольоротерапія, музикотерапія.

3. Музикотерапія: історія становлення, використання на практиці

В основі будь-якого виду мистецтва, зокрема, музики лежить емоційний вплив на душу людини. В період активного розвитку і формування особистості актуальним є вплив музики в якості виховного фактора. Музична арт-педагогіка основана на здатності музики впливати на емоційну сферу особистості. Особливості дитячої психіки, емоційно-чуттєвий і інтелектуальний розвиток дитини, здатності до уявлення, фантазії, творчості визначають зміст виховного впливу, основаного на психології музичного сприйняття, яке, в свою чергу, впливає на само сприйнятті дітей, стимулює їх самовдосконаленні. Термін «музикотерапія» має греко-латинське походження і означає: лікування музикою.

В ХIХ столітті французький психіатр Ескіроль почав використовувати музичну терапію в психіатричних закладах. Подальший розвиток музикотерапії відбувався після Першої Світової війни. В 1930-х роках досвід військових лікарів використовували німецькі терапевти при лікуванні виразкової хвороби шлунку, швейцарські - при лікуванні легких форм туберкульозу. Австрійські акушери за допомогою музики обезболювали пологи. Використання музики і звуку як анестезуючого засобу почало використовуватись і в стоматологічній та хірургічній практиці.^.

В другій половині ХХ ст. було доведено, що музика активно впливає на функції всіх систем організму. Ще в 19 столітті вчені встановили, що при сильному емоційному переживанні змінюється пульс, дихання, швидкість реакції, м`язової сили. Різні за емоційно-образним змістом музичні твори по-різному впливають на організм людини, викликаючи різні емоції і відповідно, різні біохімічні процеси. Мажорна музика зазвичай викликає світлий і радісний настрій, а мінорна - навпаки. Крім тональності на слухача впливає темп, ритм і динаміка музичного твору.

В музикотерапії в XX столітті сформувалось декілька шкіл.

Шведська школа (основоположник -- А. Понтвік) -- висунула концепцію психорезонансу, яка виходить з того, що саме музика може проникнути в глибинні пласти людської свідомості, які можуть вступати в резонанс з озвученою музичною гармонією та проявлятись назовні для аналізу і розуміння.

Представники американської школи розробили обширні каталоги лікувальних музичних творів різних жанрів і стилів з урахуванням стимулюючого і заспокійливого лікувального впливу.

Німецька школа (Швабе, Келер, Кеніг), виходячи з тезису психофізичної єдності людини, увагу зосередила на розвитку різних форм комплексного використання цілющої дії різних видів мистецтв.

Російська (Бехтєрєв, Сєченов, Догель, Тарханов ). Оригінальну концепцію музичної психотерапії розробив Валентин Петрушин. Вона синтезує відомі древні методики та сучасні наукові досягнення. На думку В. І. Петрушина, поєднання ладу і темпу визначає емоційний «заряд» того чи іншого твору. Спеціально підібрані музичні твори дозволяють дозовано «тренувати» емоційний світ дитини. Метод так званого «музично-психологічного масажу» (В.І.Петрушин) передбачає використання музики, яка малює картини і явища природи.

Розрізняють три основні форми музичної терапії: рецептивну, активну, інтегративну.

Рецептивна музико-терапія (пасивна) - пацієнт не приймає активної участі в процесі, займає позицію простого слухача. Йому пропонують прослухати різні музичні композиції, які відповідають стану його психічного здоров`я та етапу лікування.

Активні метод музичної терапії основані на активній роботі з музичним матеріалом: гра на інструментах, спів.

Інтегративна в комплексі з музикою задіює можливості інших видів мистецтва: малювання під музику, музично-рухливі ігри, пантоміма, пластична драматизація під музику, створення віршів, малюнків, оповідань після прослуховування музики.

Перші дослідження оздоровчого впливу музики на організм людини почали проводитись наприкінці XIXст. В 1899 р. невропатолог Джеймс Л. Корнінг провів перші досліди з використанням музики для лікування пацієнтів. Перші наукові праціт, що вивчали механізм впливу музики на людину, з`явились в кінце XIX - початку XX століття в роботах В.М. Бехтєрєва, І.М. Догеля, І.Р. Тарханова.

На зміну емпіричному етапу використання музики прийшов етап експериментально-фізіологічних досліджень. В Росії створено «Спілку для визначення лікувально-виховного значення музики і гігієни» (1913), у 1918 Колумбійський університет (США) разработал перший курс «Музико-терапії», який вела Маргарет Андерсен, музикант з Великобританії. Перша академічна навчальна програма з музико-терапії була створена у Великобританії в 1961, а в 1975 в Лондоні був заснований Центр музыкальной терапии. Навчальні музично-терапевтичні програми були розроблені в інших країнах Європи.

Згідно з деякими науковими дослідженнями , прослуховування Сонати D-dur для фортепіано В.А. Моцарта допомагає знизити кількість приступів епілепсії у хворих (так званий «ефект Моцарта»), саме музика Моцарта підвищує розумові здібності усіх без винятку людей, які слухають її (причому і тих, кому вона подобається, і тих, хто її не любить). Навіть після п'ятихвилинного музичного сеансу в слухачів помітно збільшується концентрація уваги (зосередженість), результати IQ-тесту підвищуються в середньому на 8-10 одиниць. Прослуховування музики певного типу може сповільнити серцебиття і знизити кров`яний тиск. Дослідники вивчили різні чергування музики і пауз і дійшли до висновку, що найкраще на кровообіг і серце впливають мелодії, багаті на акценти і чергування швидких і повільних тактів. Арії Верді, які починаються з 10-секундних вступів, прекрасно синхронізовані з серцево-судинним ритмом. Звучання органу в f-moll-ній хоральній прелюдії Й.С.Баха допомагають досягти стану гармонії з оточуючим світом.

4. Арт-технологія «Сходження до вершин свого «Я»

Для проведения занятия необходимо приготовить записи следующих музыкальных произведений: “Утро” и “Жалоба Ингрид” из музыки Э.Грига к драме Г. Ибсена “Пер Гюнт”, Оркестровая фантазия А.Лядова “Волшебное озеро”, Симфоническая поэма М.Чюрлениса “В лесу”, Симфоническая поэма А.Скрябина “Прометей”, “Мелодия” из оперы Х. Глюка “Орфей и Эвридика”.

Для изготовления масок следует приготовить глину или пластилин, листы ватмана, краски, гуашь, мелки (если маски ребята будут рисовать).

Позади -- образно пережитый путь на дно моря, который помог нам лучше понять себя, мир своих чувств и переживаний.

Погружаясь на дно моря, к тайникам своей души, мы приняли себя такими, какие мы есть на самом деле, -- со слабостями, недостатками, противоречиями, а также со всем ценным, что есть в нас, с нашими скрытыми резервами. Будем всегда помнить, что лишь понимая себя и осознавая свои возможности, мы можем самосовершенствоваться.

Впереди нас ждет путешествие к вершине горы, нелегкое восхождение к себе, к заветным целям и идеалам, к своему желаемому “я”.

(Звучит “Утро” Э.Грига из музыки к драме Г.Ибсена “Пер Гюнт”.)

...Закроем глаза и представим следующую картину: раннее утро, мы -- у подножия высокой горы, позади нас ласково плещется море. Под ногами -- узкая извилистая тропинка, взбегающая ввысь, к вершине, окрашенной сиянием медленно восходящего солнца и окутанной стайкой белых облаков. Произнесем про себя: “Я вижу себя у подножия высокой горы. Я медленно, шаг за шагом, поднимаюсь вверх, к вершине...”

За спиной у нас - огромный рюкзак с грузом трудностей, забот и проблем. Повторяем про себя: “Теперь я сам могу что-то сделать для преодоления своих трудностей, я иду вперед и поднимаюсь вверх” (эту формулу-подбадривание на всем протяжении пути мы повторим неоднократно).

Вереница масок

(Звучит “Жалоба Ингрид” Э.Грига из “Пер Гюнта”.)

Тропинка, по которой мы поднимаемся, вдруг внезапно сворачивает и исчезает, кажется, в самой горе. Осторожно раздвигаем руками колючий кустарник, делаем шаг вперед и... попадаем в небольшую пещеру, спрятавшуюся от людских глаз за зелеными зарослями и седым тяжелым валуном. Перед нами -- каменные стены, холодноватые и влажные. Луч света, пробиваясь через щель откуда-то сбоку, высвечивает низкие своды, ниши, уступы. Каменное безмолвие, таинственный полумрак пещеры будят нашу фантазию, унося в далекое прошлое... Какую тайну хранит это древнее жилище? Кем были его обитатели?

Наши глаза постепенно привыкают к мраку, и мы замечаем на стенах пещеры причудливые гипсовые маски и барельефы с изображением людей разных эпох... Перед нами проходит вереница образов -- разных характеров, жизненных целей, идеалов.

...Вот маска отважного воина-победителя с суровым, волевым лицом, в котором и величавость, и одержимость, и неукротимая жажда побед. “Со щитом или на щите” -- такое напутствие давали матери-римлянки сыновьям, ступающим на путь борьбы за правое дело - будь то воинская доблесть, борьба с дурным влиянием или собственными пороками. И вот он -- победитель, преодолевший соблазны, вставший выше возможности покривить душой, выбрать проторенный и легкий путь.

С противоположной стены к нам обращен взор скитальца, в чертах которого вечная неудовлетворенность, муки сомнения, тоска по недосягаемому...

Вот маска циника, за горькой усмешкой и язвительным сарказмом скрывающая подлую душу и разочарование неудачника...

Немного угловатая и в то же время грациозно-шаловливая Джульетта, вся -- порыв к счастью, одухотворенность и самоотверженность, способная во имя любви даже пожертвовать собой.

Юный пылкий Ромео, покоривший сердце прекрасной незнакомки, чувства которого возвышенны и чисты, а вера в любовь свята.

...Устало опущенные плечи, потухший взор, глубокие складки, избороздившие чело. Человек, упустивший жар-птицу, полный благих намерений, возомнивший, что может все, и остановившийся в какой-то момент на полпути в своем движении к светлому идеалу, покрививший душой, сдавшийся в борьбе с повседневностью. И какой толк в его позднем раскаянии...

Женщина-амазонка, неукротимая, волевая, решительная, привыкшая всегда одерживать победы, принимать решения, прислушиваясь лишь к голосу собственного разума. Может, вглядывается в нас со стены прообраз современной эмансипированной женщины, приносящей в жертву суете деловых будней мир и покой семейного счастья.

Нежная умиротворенная улыбка и мудрые прекрасные глаза, умеющие понять и простить, руки, не боящиеся никакой работы... Женщина, нашедшая высший смысл жизни в самоотверженной любви к мужу, детям, ищущая и творящая гармонию в семье.

Ученый- исследователь с мудрым, горящим взором, постигающий истину...

Романтик-поэт, мечтатель, вечно стремящийся к недосягаемому идеалу...

Кем бы вы хотели вообразить себя? Скитальцем, бунтовщиком, мечтателем, суровым воином-победителем? А какую маску вы бы выбрали для себя сейчас? Попробуйте ее “примерить” или “вылепите” свою (сделайте набросок на листе бумаги, вылепите ее из глины, пластилина или представьте ее образно). Создав свою маску, мысленно прикрепите ее на стену рядом с остальными, и пещера вечно будет хранить созданный вашей фантазией образ желаемого “я”.

Волшебное озеро

(Звучит оркестровая фантазия А.Лядова “Волшебное озеро”.)

Медленно выходим мы из таинственного полумрака, кустарник смыкает за нашей спиной свои колючие ветви-лапы. Тропинка, по которой мы поднимались, приглашает продолжить путь и увлекает за собой все выше и выше. Внезапно тропа обрывается. Мы оказываемся у горного ущелья с заросшими буйной зеленью склонами, в глубине которого - круглое, как чаша, озеро. Вода его спокойна и совершенно прозрачна, легкие солнечные блики играют на поверхности, сливаясь с голубовато-серебристым светом, идущим, как кажется, из самых глубин.

Чистое озеро, как сияющее зеркало, притягивает наши взоры. В его прозрачной отражающей поверхности вся гамма наших чувств и переживаний. Спросим себя: “Кто я?”, “Чего я хочу?”, “В чем мне следует измениться?”, “Что мне нужно для этого сделать?” Подумаем, какие чувства вызывают в нас наибольший отклик (запишем и отметим их на листе бумаги):

Любовь

Верность

Уверенность в своих силах

Оптимизм

Гордость за свои успехи, достижения

Доброжелательность к людям

Сдержанность

Настойчивость в достижении цели

Сила воли

Любознательность

Низкая самооценка

Боязнь неудачи

Завистливость

Подозрительность

Раздражительность

Высокомерие

Безволие

Лень

Ревность

Эгоистичность

А какие чувства владеют нами в настоящий момент? Какие трудности испытываем мы в общении с людьми? Что нам следует изменить в себе? Чистое горное озеро -- как светлый и ясный идеал, его созерцание побуждает к размышлениям... Мысленно произнесем: “Я осознаю свою ценность и свои слабости, недостатки. И все же я стану таким, каким я должен стать”.

Примеры из практики:

Ребята отметили у себя следующие качества личности и испытываемые ими чувства ( их перечень представлен нами в соответствии с количеством выборов участников тренинга - от наибольшего к наименьшему):

Лень, раздражительность, верность, любовь, настойчивость в достижении цели, сдержанность, сила воли, оптимизм, боязнь неудачи, эгоистичность, любознательность, гордость за свои успехи и достижения, безволие, ревность, доброжелательность к людям, уверенность в своих силах, подозрительность, низкая самооценка.

В зарослях души

(Звучит симфоническая поэма М.Чюрлёниса “В лесу”.)

Извилистая тропинка увлекает нас за собой все выше и неожиданно выводит к таинственной самшитовой чаще, где царит полумрак. Медленно пробираемся между слабо освещенными корявыми стволами. Нам мешают изогнутые сучья, поросшие мхом, который свисает с веток причудливой бахромой. Сказочные самшиты напоминают фантастических чудищ, притаившихся и готовых наброситься на непрошенных гостей.

Самшитовая чаща наполнена таинственными звуками: смутными вздохами, стонами дряхлых стволов, уханьем невидимых птиц. Кажется, что деревья-чудища смыкаются вокруг тебя в волшебное кольцо, и уже не вырваться из их корявых лап... Так и наши соблазны, пороки крепко держат нас в своих цепких объятиях, мешают идти вперед к заветной цели.

Что мешает нам быть счастливыми? Противоречия, сомнения, раздирающие нас, вносящие разлад в наши души. Почему зачастую не хватает сил вырваться из их цепких объятий? Попробуем мысленно ответить себе на вопросы (или записать свои ответы на листе бумаги):

Тебя беспокоит твое будущее?

Ты испытываешь сомнения по поводу выбора правильного жизненного пути?

Тебя беспокоят отношения с окружающими: родителями, учителями, сверстниками, любимым человеком?

Твое здоровье вызывает у тебя опасение?

Тебя беспокоит несправедливое к тебе отношение?

Ты испытываешь чувство глубокой неприязни по отношению к определенным людям?

Тебе изрядно портят настроение твои материальные проблемы?

Тебя беспокоит твое прошлое?

Ты не можешь избавиться от чувства вины за совершенный поступок?

Ты не можешь устоять перед многочисленными соблазнами?

Твой друг предал тебя?

Тебе некому излить свою душу, некому рассказать самое сокровенное, наболевшее?

Что еще тебя беспокоит?

А теперь подумаем, что в реальной жизни может дать нам ощущение счастья:

Ты живешь в замечательной семье, тебя понимают и поддерживают твои родители?

Ты знаешь, к чему ты стремишься, и уверен, что сможешь достичь своей цели?

У тебя прекрасные отношения с окружающими? Тебя уважают сверстники, с твоим мнением считаются взрослые?

У тебя есть верный и преданный друг, любимый человек?

Ты себя прекрасно чувствуешь, у тебя хорошее здоровье?

Ты нашел в себе силы отказаться от вредных привычек, от пристрастия к наркотикам, алкоголю, курению?

Ты хорошо учишься, наделен незаурядными способностями?

Ты твердо знаешь, какому делу ты посвятишь свою жизнь?

Ты привлекателен внешне, всегда следишь за собой?

Ты добр, внимателен и отзывчив по отношению к окружающим тебя людям?

Ты твердо решил избавиться от недостатков, мешающих жить, и сделал уже первые шаги в этом направлении?

А может, ты чувствуешь себя счастливым просто потому, что сегодня прекрасный солнечный день?

Подумайте, сколько в этом перечне того, что может подарить нам ощущение счастья, помочь вырваться из дебрей отчаяния!

Мысленно повторим наш девиз: “Теперь я сам могу что-то сделать для преодоления своих трудностей, я иду вперед и поднимаюсь вверх”.

Примеры из практики

Наибольшее беспокойство у участников тренинга вызывают следующие проблемы: многие испытывают чувство неприязни по отношению к определенным людям; ребят беспокоит несправедливое к ним отношение, а также ошибки, неправильные шаги, поступки, сделанные в прошлом; очень многие испытывают сомнения по поводу выбора правильного жизненного пути, их беспокоит будущее; отношения с окружающими также доставляют массу проблем; многие не могут устоять перед многочисленными соблазнами в жизни, испытывают материальные трудности.

А вот высказывания самих ребят: “Нормально жить мне мешают отношения с родителями”; Быть счастливыми мешают “безответная любовь”, “моя чрезмерная вспыльчивость”, “ограничение свободы”.

Ощущение счастья ребятам дают уверенность в собственных силах, стремление достичь своей цели; поддержка со стороны родителей; желание и способность устанавливать доброжелательные отношения с окружающими; решимость избавиться от недостатков, мешающих жить.

Вверх по ступеням

Позади нас -- самшитовые заросли, впереди -- знакомая тропинка, ведущая к вырубленным в скале ступеням, устремленным к самой вершине. Трудное восхождение по этим ступеням вверх, к вершинам наших возможностей, мобилизует все наши силы. Это -- символические ступени нашего роста. Определяя жизненные цели, мы намечаем шаги по их достижению.

Рекомендации ведущему. Для определения и осмысления жизненных целей и планов, конечно, необходимо довольно длительное время. Поэтому этой методике следует посвятить либо отдельное занятие, во многом дополненное, более расширенное, чем предложенное нами, либо настроить ребят на глубокое размышление дома в свободное время.

(Звучит отрывок из симфонической поэмы А.Скрябина “Прометей”.)

“Человек жив, пока у него есть цель, мечта”, -- мудро подметили в народе. Каждая ступень, вырубленная в скале, -- определенный шаг в разработке жизненных целей. С трудом, шаг за шагом, преодолевая эти ступени, мы поднимаемся вверх, к самой вершине.

На листе бумаги нарисуем ступени нашего роста, обозначив на них ближние, средние и дальние перспективы саморазвития.

На первой ступени ответим на вопросы: “Что для меня важно сейчас?” “Чего я хочу достичь в ближайшем будущем?” “Что нужно для этого сделать?” “Кто или что помогут мне в достижении этих целей?” На этой ступени сделаем такое признание: “Я начинаю подниматься вверх, к вершине своих возможностей. Я хочу расти и развиваться. Я уже добился некоторых успехов в саморазвитии (отметьте, каких)”.

На второй ступени скажем себе: “Мои успехи и достижения вселяют в меня уверенность в собственных силах, и я стремлюсь вперед к новым целям”. Ответим на вопрос: “Кем и каким я хочу видеть себя через 10-15 лет?” Сформулируем в позитивной форме задачи по достижению этих целей.

На этой ступени нам помогут формулы-подбадривания: “Я борюсь за свои идеалы”, “Моя воля становится твердой”, “Действием и упорным трудом я смогу достичь своей цели”, “Мой путь устремляется вверх”.

На третьей ступени определим дальние перспективы своего развития. Ответим на вопросы: “Чего я хочу добиться в жизни?” “Каким я себя вижу в зрелом возрасте?” “Какие качества личности мне необходимо выработать для достижения моих жизненных целей?”

Конечно, для определения и осмысления жизненных целей и планов необходимо довольно длительное время. Настроим себя на глубокие размышления над этими проблемами.

Будем помнить, что человеку свойственно постоянно совершенствоваться и что работа над характером -- дело всей жизни.

Примеры из практики.

Ступени своего роста ребята представили так:

- “Я вижу себя студенткой университета, затем - опытным юристом. Для достижения моих целей мне нужны знания и настойчивость”;

- “Я хочу иметь хорошую специальность, осуществить свою мечту - выступать на соревнованиях по конному спорту. Для этого мне нужны: профессионализм, деньги, лошадь. Я обязательно добьюсь своей цели!”

-“Я хочу получить хорошую специальность, мечтаю о том, чтобы у меня была крепкая семья. В будущем хочу иметь хорошее материальное положение, здоровье, любовь”;

-”Я хочу поступить в институт, иметь хорошую семью, в которой бы царила любовь и верность, любимую жену и детей”;

-”В будущем я вижу себя студенткой университета, мамой двоих близнецов. Для достижения моих жизненных целей мне необходимы ум, упорство, решительность, терпение”.

Преодолев последнюю ступень, мы оказываемся на вершине горы -- на поляне, залитой солнечным светом, где воздух напоен ароматом горных трав.

Сияние

(Звучит “Мелодия” К.Глюка из оперы “Орфей и Эвридика”.)

Мы -- на вершине горы, наслаждаемся теплом, солнечным светом, открывшейся необозримой панорамой. Приятная теплота разливается по телу, в нас словно оттаивают накопившиеся ледяные глыбы противоречий, обид, нерешенных проблем. Мы переживаем состояние душевной гармонии и благополучия.

Мы ощущаем перед собой необозримое сияющее пространство. Скажем себе: «Я вижу вокруг светящийся мир. Я сам -- его частичка». Почувствуем вокруг себя этот мир и себя в нем. Почувствуем внутри себя солнечный луч, постараемся ощутить внутренний источник света и тепла. В английском языке есть такое значение слова «shining» -- сияние, лучистость человека. Это, прежде всего, наши доброта, сострадание, забота, любовь к окружающему нас миру.

Мудрые слова! Именно такие “безумцы”, мечтатели, творцы, сделавшие себя, создают прекрасное вокруг, наполняя нашу жизнь светом, любовью, разумом, добротой...

Будем любить себя и ценить все хорошее, что в нас есть. Будем стремиться стать лучше -- победим драконов, в нас живущих, откроем свои возможности, усовершенствуем способности, совершим трудное восхождение к себе, к своим целям и идеалам.

Будем любить и ценить окружающее нас: мир природы и людей. Будем учиться искусству сопереживания им.

Вслушаемся в строки “Заповеди” Р.Киплинга:

Владей собой среди толпы смятенной,

Тебя клянущей за смятенье всех,

Верь сам в себя, наперекор Вселенной,

И маловерным отпусти их грех.

Пусть час не пробил - жди, не уставая,

Пусть лгут лжецы - не снисходи до них;

Умей прощать и не кажись, прощая,

Великодушней и мудрей других.

Умей мечтать, не став рабом мечтанья,

И мыслить, мысли не обожествив,

Равно встречай успех и поруганье,

Не забывая, что их голос лжив;

Останься тих, когда твое же слово

Калечит плут, чтоб уловлять глупцов,

Когда вся жизнь разрушена и снова

Ты должен все воссоздавать с основ.

Умей поставить, в радостной надежде,

На карту все, что накопил с трудом,

Все проиграть и нищим стать, как прежде,

И никогда не пожалеть о том.

Умей принудить сердце, нервы, тело

Тебе служить, когда в твоей груди

Уже давно все пусто, все сгорело

И только воля говорит: “Иди!”

Заключение

Итак, символический путь на вершину горы помог нам лучше узнать себя, разобраться в наших трудностях и переживаниях, показал нам, что нужно делать для достижения своих целей, принес ясность, добавил нам уверенности в своих силах. Обратим внимание на то, что наш рюкзак с грузом забот и проблем стал значительно легче - отчасти нам удалось от них освободится.

Скажем себе: “Я чувствую уверенность в своих силах. Я знаю, что теперь нужно сделать для достижения моих целей. Я спокойно, шаг за шагом спускаюсь вниз, к подножию горы”.

Прозрачная поверхность «Волшебного озера» (оркестровая фантазия А. Лядова) отражает всю гамму чувств и переживаний подростков, его созерцание побуждает к размышлениям о внутреннем мире, достоинствах м недостатках, побуждает к «самоочищению». Отрывок из симфонической поэмы А. Скрябина «Прометей» сопровождает преодоление подростком символических ступеней роста, при котором он, силой своего воображения, «вырубает» ступени в скале, рисуя свои ближние, средние и дальние цели саморазвития, создает свои формулы-подбадривания. Мелодия К. Глюка из оперы «Орфей и Эвридика» сопровождает переживание подростком состояния душевной гармонии, ощущения необозримого сияющего пространства, светящегося мира вокруг себя и, как его частицу, себя в этом мире, представляя в себе внутренний источник света и тепла…

Висновок

Таким чином, арт-педагогіка виходить за межі традиційної мистецької освіти і спрямована на формування позитивної „Я-концепції” та системи ціннісних орієнтацій школярів. Та все більшої актуальності набуває питання підготовки майбутніх учителів, практичних психологів та соціальних педагогів до реалізації психокорекційного, психотерапевтичного, розвивального та виховного потенціалу арт-педагогіки як інноваційної, здоров'язберігаючої технології особистісно орієнтованого навчання та виховання, що здатна забезпечити гармонійне формування особистості дитини через художньо-творче самовираження, самопізнання та самореалізацію.

Література:

1. Вознесенська О. Особливості арт-терапії як методу // Психолог. - 2005. - № 39. - С. 5 - 8.

2. Деркач О. Арт-педагогіка як інноваційна технологія особистісно орієнтованого навчання та виховання.

3. Лебедева Л.Д. Арт-терапия в педагогике // Педагогика. - 2000. - № 9. - С. 27 - 34.

4. Отич О. Мистецькі субдисципліни педагогіки в розвитку особистості майбутнього вчителя // Мистецтво та освіта - 2`12.

Размещено на Allbest.ru