Синтез танцю і пісні в українському народному хореографічному мистецтві

Характерні риси основних жанрів українських народних танців. Хороводи, побутові та сюжетні танці. Функціональне значення пісні в цілісному хореографічному творі. Характеристика впливу синтезу пісні і танцю на формування хореографічного образу в танці.

Рубрика Культура и искусство
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 10.09.2013
Размер файла 17,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

танок пісня хореографічний твір

СИНТЕЗ ТАНЦЮ І ПІСНІ В УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДНОМУ ХОРЕОГРАФІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

В.Т. Шевченко

Розвиток сучасного українського хореографічного мистецтва як мистецтва синтезу музики і танцю немислимий сьогодні без комплексного вивчення його складових компонентів. Процес становлення та розвитку народної хореографії є результатом процесу ретельного дослідження фольклористами всіх елементів синкретичної танцювальної творчості народу в той чи інший історичний період.

В. Верховинець, видатний український фольклорист, етнограф й хореограф, зазначав ще у 1920 році, що українське хореографічне мистецтво має вивчати народний танець «.. .з його мальовничими фігурами й широкою, нічим не обмеженою фантазією думок», який «перейнятий духом веселих танцювальних пісень, повних кипучості, енергії, бадьорості та невимушеної щирої розваги справжнього народного життя» [3,21]. Здобутки створеного ним вокально-хореографічного ансамблю «Жінхоранс» це наша класика, яскрава сторінка в історії української хореографії.

Спираючись на систематизацію народних танців за типом музичного супроводу, пісенна етнографія виділяє дві головні групи танців: з інструментальним («Бички», «Гопак», «Козачок», «Тропак», «Дрібушка», «Сучок», «Забалкан» та ін.) та вокальним («Бондарівна», «Ґандзя», «Ганна», «Василиха», «Журавель», «Роман»та ін.) супроводом; третю групу складають танці з мішаним типом супроводу вокально-інструментальним («Тетяна», «Рибка», «Сидір», «Шевчик» та ін.).

Ґрунтуючись на дослідженнях мистецтвознавства, етнографії і фольклористики (К.Ю. Василенко, А.І. Гуменюк та ін.), можна стверджувати, що єдиним джерелом виникнення різноманітних видів мистецтва, зокрема, музики вокальної й інструментальної, танцю та ін. була синкретична народна творчість. Особливо обрядові й трудові пісні, веснянки, купальські та весільні збереглися з іграми, танцями, хороводами, піснями. Визначальною є думка, що первинно сформувалася група танців, ігор, обрядів, що виконувались під вокальний супровід, пісню. Інструментальний супровід з'явився пізніше.

Метою нашої статті є виявлення закономірностей синтезу пісні і танцю (перша і третя групи танців за типом музичного супроводу) в основних жанрах українських народних танців. Завдання статті пов'язані з метою й визначаються постановкою наступних питань:

Які характерні риси основних жанрів українських народних танців?

Яке функціональне значення має пісня в цілісному хореографічному творі?

Як впливає синтез пісні і танцю на формування хореографічного образу в українському народному танці?

Вивчення зібраного хореографічного та музичного матеріалу дає можливість визначити три основних жанри українських народних танців:

хороводи,

побутові танці,

сюжетні танці.

Хороводи уявляють собою синтетичний вид народної творчості, в якому органічно злиті поезія, музика, пісня та хореографія, відображаються найрізноманітніші сторони життя народу, його мрії і сподівання. Хороводи класифікуються за тематикою: обрядовою, трудовою, побутовою, сатиричною, любовно-ліричною, патріотичною та ін. Спільною стилістичною рисою хороводів в мистецтві українського народного танцю є те, що саме пісня в умовах мистецького синтезу визначає зміст танцю та його хореографічний малюнок: в тексті розкривається ідейний зміст хороводу, а мелодія пісні, її субзнакова синтактика (розподіл на мотиви, фрази, речення; система повторів, варіювання, супідрядності та співставлень; принципи розвитку та ін.) визначає субзнаковий рівень танцю (багаторазові повтори рухів, ускладнення й урізноманітнення рухів, динамізація хореографічної композиції та ін.).

В системі аналізу синтезу мистецтв в народній хореографії неможливо не підкреслити важливе значення поетичного слова. Народнопоетичні засоби, за допомогою яких розкривається зміст й художні образи хороводів, дуже різноманітні. До них належать алегорії, психологічні паралелизми, асонанси, алітерації, епітети тощо. Епітети підкреслюють певну рису образу. Наприклад, в хороводі «Дружба» співають:

Ой, зійшло, зійшло три зіроньки ясних,

Три дівоньки красних і т.д.

Епітет «красний» надає слову «дівоньки» поетичної яскравості. Поряд з цим широко використовуються так звані постійні епітети: «сивий голуб», «дрібен дощик», «буйний вітер» та ін.

Поетичні засоби, якими розкривається художній образ, рефрени, сама структура (синтактика) текстів хороводів споріднені з образною мовою пісенних текстів взагалі. Отже, тексти хороводів у загальному музично-хореографічному синтезі мають не лише історико-пізнавальне, а й формоутворююче і художнє значення.

Побутові танці беруть свій початок в хороводах, в них відображаються істотні риси характеру українського народу: волелюбність, дотепність, героїзм, завзяття, винахідливість, дотепність, нестримна веселість тощо.

Вивчаючи технологію виконання танцювальних рухів в побутових танцях, можна зробити висновок, що в їхній основі здебільшого складають імітаційні рухи однієї дії або їхньої послідовності певного процесу (трудового, процесу святкування та ін.). Так, танцювальний рух «колупаночка» асоціюється в уяві з колупанням землі носком або п'ятою; рух «тинок» з технікою перестрибування через тин чи перелаз тощо. Певна група танцювальних рухів підкреслюють характер людини «дрібушки» можуть відповідати характеру тексту: «Милий ступає дрібненько» (граціозно) або «Як ногами тупотить» (передача злості й досади).

Окрім текстових вказівок, що впливають на сприйняття характеру художнього образу в побутових танцях, слід зазначити функційні завдання пісенно-музичного компоненту у такому типі хореографічного синтезу: посилення зображального спрямування музичного матеріалу, яке відбувається за допомогою ретельного відбору засобів музичної виразності темпу, ладу, ритмічних й інтонаційних особливостей, динаміки, тембру або тембровим поєднанням та ін. (поглиблення текстового змісту). Такий вид художнього синтезу заснований на чіткій відповідності як структурних, так і змістовних аспектів кожного компоненту слова, музики й танцю.

Сюжетні танці це третій жанр українського народного танцю, який заснований на транслюванні певної сюжетної логіки, тобто певної програми конкретної чи узагальненої. Завдяки синтезу музики і хореографічного па танець сприймається як закінчений художній твір. Реформатор балету Ж.Ж. Новерр влучно підкреслив: «Музика для танцю є тим, чим слово для музики. танцювальна музика являє собою або повинна являти своєрідну програму, котра визначає і зумовлює рухи та гру кожного танцівника; останній, та4им чином, повинен передати зміст програми, зробити її дохідливою за допомогою енергійних і виразних жестів та оживлення грою обличчя» [9, ]. Григорій Гурійович Верьовка, керівник Українського народного хору, також опікувався проблемою створення у своїх спектаклях (хорова та хореографічна програми) єдиного художнього образу, який розкривав душу народу, його духовну велич, силу добротворення і жадання дружби між народами, що і стало запорукою тріумфального успіху цього видатного художнього колективу.

На власному досвіді автору прийшлось переконатися, що народне мистецтво потребує високого польоту творчої думки, знання життя, глибокого розуміння природи танцювального і музичного мистецтва, чутливості до художнього безладдя, фальші, надмірності. Досвід підказує, що в роботі балетмейстера напрямок пошуку достовірного художньо-хореографічного образу залежить від вміння відчувати синтез мистецтв єдність слова, музики і танцювальної пластики. Такий пошук, як підказує практика, повинен відбуватися у певній послідовності:

Звернення балетмейстера до історичних джерел, зокрема, фольклору танцювального, пісенного, поетичного для аналізу характеру, манери, смислових якостей пісенно-танцювального синтезу тієї чи іншої епохи.

Реставрування або створення на основі іконографічних показників ідейно-смислової та драматургічної цілісності (рівні синтактики, семантики, прагматики) всіх компонентів, музики і танцю, зокрема, в творі українського народного хореографічного мистецтва. У цьому контексті розуміння гармонії компонентів синтезу Ф. Лопухов зазначав: «Ставити рухи на музику, під музику і в музику завдання абсолютно різні» [7,282].

Власні спостереження за унікальною творчістю П.Вірського, який захоплювався ритмічною красою і різноманіттям народних мелодій, дозволяють зазначити, що геніальний балетмейстер усвідомлював величезний потенціал синтезу музики і танцю у формі поєднання можливостей українського народного хору та ансамблю народного танцю.

У творчому доробку автора багато вокальнохореграфічних композицій, які засновуються на синтезі пісні і танцю: «Брестська фортеця», «Моя застава» та інші, які створювалися на протязі більш ніж двох десятків років. В сучасному технократичному цивілізаційному просторі, нажаль, спостерігається явне зниження інтересу і потреби в народному танці, з чим, безумовно, погодитись просто неможна. Зникнення з нашої багатогранної української культури такого значного явища, як народне хореографічне мистецтво, руйнує самі підвалини, основні закони існування нації. Увага до професійного осмислення проблем цього синтетичного виду мистецтва дозволить не лише зберегти танцювальні скарби нашого народу, а й вирішити нагальне практичне завдання надати йому ознак сучасного сценічного звучання й донести цю духовно-мистецьку цінність до прийдешніх поколінь.

ЛІТЕРАТУРА

1. Василенко К.Ю. Лексика українського народносценічного танцю: Автореф. дис. докт. мистецтвознавства / К.Ю. Василенко. К., 1998. 22 с.

2. Верховинець В. Теорія українського народного танцю / В. Верховинець К.: Музична Україна, 1990.149 с.

3. Гуменюк А.І. Українські народні танці / А.І. Гуменюк. К.:Наукова думка, 1969. 612 с.

4. Козак С.Д. Григорій Верьовка. Біографічна повість / С.Д. Козак. К.:Молодь, 1981. - 228 с.

5. Лопухов Ф.Б. 60 лет в балете / Ф.Б. Лопухов. М.: Искусство, 1966.400 с.

6. Моисеев И.А. Я вспоминаю. / И.А. Моисеев. М.:Согласие, 1996. 217 с.

7. Новерр Ж.Ж. Письма о танце и балетах / Ж.Ж. Новерр. М., Л.: Советская Россия, 1965.-149 с.

8. Станишевский Ю.А. Режисер и балетмейстер / Ю.А. Станишевский. К.: Наукова думка, 1973. 184 с.

9. Фокин М. Против течения / М. Фокин. Л.-М., 1962. 509 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Витоки класичного танцювального мистецтва. Класичний танець як один із компонентів хореографічної освіти. Значення класичного танцю у хореографічному вихованні. Загальні тенденції класичного танцю та його місце у стилях бальної та народної хореографії.

    курсовая работа [81,2 K], добавлен 14.10.2014

  • Зародження фольклорного танцю. Найдавніші сліди танцювального мистецтва в Україні. Зв’язок українських традицій з річним циклом. Весняні обряди та звичаї. Українське весілля і танець. Відношення запорожців до танцю. Бойові традиції Запорозької Січі.

    курсовая работа [35,7 K], добавлен 15.04.2012

  • Невеликий екскурс в історії танцю. Види народного танцювального мистецтва стародавніх країн. Народні пляски на Русі. Мистецтво танцю і співу у феодальній Європі. Хореографічне мистецтво в Росії другої половини XII ст. Українська народна хореографія.

    презентация [1,0 M], добавлен 20.05.2011

  • Зародження мистецтва хореографії. Вивчення впливу на розвиток класичного танцю заснування Королівської академії танцю у Франції. Характеристика розвитку класичного танцю у світі на прикладі Азербайджану, Англії, Нідерландів, Туреччини, України та Японії.

    дипломная работа [125,1 K], добавлен 29.05.2022

  • Породження пісні подіями та явищами суспільного життя, громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземних загарбників, національного та соціального гноблення і палкою любов'ю до Вітчизни. Календарно-обрядові, русальні пісні.

    презентация [10,0 M], добавлен 29.03.2015

  • Теоретичне осмислення феномена масового популярного танцю і танцювальної культури з позицій хореографічної науки. Загальна характеристика масового сучасного танцю, історія його виникнення. Характерні риси та напрямки танцювального стилю Old Shool.

    курсовая работа [50,0 K], добавлен 27.03.2019

  • Становлення українського народного танцю. Конструктивна цілісність композиції українського народно-сценічного танцю. Поняття і принципи педагогічної танцювальної виконавської культури. Вплив екзерсису класичного танцю на формування виконавської культури.

    курсовая работа [3,9 M], добавлен 30.11.2016

  • Духовний розвиток І. Франко - письменника, вченого і громадського діяча. Музичне обдарування, відчуття пісні як діалектичного поєднання творчих зусиль і здібностей колективу й особи. Українознавчий аспект дослідження поетом українських народних пісень.

    реферат [56,2 K], добавлен 18.11.2010

  • Вивчення особливостей українських звичаїв, таких як весільний обряд, заснований на комплексі церемоній, народних традицій, пов'язаних з укладенням шлюбу. Оспівування передвесільного обряду в українській народній пісні. Діалоги сватів в обряді сватання.

    реферат [41,8 K], добавлен 05.12.2010

  • Вивчення процесу розвитку танцю модерн і постмодерн за кордоном та, насамперед, у країнах СНД. Основні методики викладання зазначених танців. Характеристика груп рухів, згідно з теорією Р. Лабана: пересування, стан спокою, жестикуляція, елевація, підйоми.

    курсовая работа [40,4 K], добавлен 26.10.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.