Фольклор як відображення буденного життя сільських мешканців України у 50-60-х роках ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фольклор як відображення буденного життя сільських мешканців України у 50-60-х роках ХХ ст.

Корольова Г.І.

Усна народна творчість, або фольклор (англ. слово folklore народна мудрість, творчість) тісно пов'язаний з світоглядними уявленнями людини. За своїм змістом і характером український фольклор набув розвитку у зв'язку з життєвим соціально-історичним та етнічним розвитком українського народу. Він є складовою художньої та традиційно-побутової культури народу. Крім того, у різних жанрах усної народної творчості збережено національно-історичний характер, ментальність цілої нації. Отже, усна народна творчість належить до джерельної бази для дослідження повсякденного життя народу, перш за все селянства, як її головного творця та носія.

Фольклорна народна традиція в Україні, яка має вікові традиції, у ХХ ст. зазнала значних змін. Під впливом історичної епохи штучно насадженого матеріалізму відбулася деформація звичаєвих традицій буденного життя селянства. Актуальність теми обумовлено тим фактом, що у новітню добу активно відновлюються традиційні народні фольклорні звичаї. Важливим питанням сьогодення є вибір шляхів подальшого розвитку фольклорних жанрів, які би збагачували скарбницю української духовності.

Дослідженням традиційно-культурної спадщини українського народу у ХІХ на початку ХХ ст. займалися видатні історики та літературознавці М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, М. Грушевський, В. Антонович, І. Франко та ін., діяльність яких заклала основи історичної школи фольклористики. У другій половині ХХ ст. збирання та аналіз народних творів в основному здійснювали науковці Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського АН України. На той час склалася вульгарно політизована радянська школа фольклористики. У 1989 р. відновило свою наукову діяльність Товариство ім. Т.Г. Шевченко у Львові з секцією етнографії та фольклористики у його складі. На сучасному етапі історичний аналіз новітнього розвитку усної народної творчості чекає більш глибокого дослідження.

Головною метою статті автор вважає аналіз текстів усної народної творчості, виникнення та побутування у народному середовищі прислів'їв, приказок, частушок тощо, що відносилися до так званих офіційних радянських крилатих висловлювань з урахуванням історичних подій та явищ в Україні другої половини ХХ ст. Не менш важливе значення має визначення впливу інверсії соціальних аномалій та норм життя за радянських часів, що прямо чи посереднє нормували повсякденне життя основних носіїв традиції фольклору селянство.

Час новітнього періоду розвитку фольклору був найскладнішим та багатоаспектним, що зумовлювалося неоднозначними історичними процесами в Україні. Новий вид усної народної творчості "радянський фольклор" та його фольклорні жанри, що зародилися ще у 20-30-і рр. ХХ ст., продовжили своє існування в історичних реаліях другої половини ХХ ст. Співалися чи переказувалися твори з традиційного народного репертуару. Поряд з тим створювалися нові, що відгукувалися на насущні питання життя селянства, виражали їх переживання, думки, настрої. Але найчастіше нові зразки так званої "народної творчості" стали відповідати ідеологічним настановам радянського керівництва.

У вищезазначений період широкої "популярності" набули прислів'я, які підкреслювали роль комуністичної партії та її вождя В. І. Леніна у будівництві комуністичного суспільства, закликали виконувати заповіт засновника радянської держави йти шляхом до комунізму: "Як по-ленінськи робити, у колгоспі добре жити", "Жити по-ленінськи, жити для народу", "За Леніним пішли волю і щастя знайшли", "Ілліч правди нас вчив, в комунізм нам ключ лишив" та ін. Чисельні прислів'я пропагували "світле майбутнє" для радянського народу комунізм: "Наші перемоги до комунізму дороги", "Всі трудівники світлого майбутнього будівники" та ін. [1,369-372,383-389].

Однією з основних фольклорних тем, як і в минулі епохи, було питання земельної власності. Протягом кількох тисяч років, відколи людина стала вирощувати хліб, її добробут, ставлення до інших були залежними від землі. Село марило землею, тому основні конфлікти мали соціальний характер: кому належатиме земля? У другій половині ХХ ст. влада продовжувала робити спроби насильно, адміністративно і радикально змінити звичний спосіб життя селянства, трансформувати його індивідуалістичну психологію і свідомість. Запровадження суспільного землевласництва у радянських прислів'ях носило радісно-захоплюючий характер: "У колективі нічиєї межі не переореш", "В полі робимо без межі, є у кожного в діжі", "Де було панське кубло, там колгоспівське село". У побутуванні знаходилася велика кількість висловлювань, що оспівували колгоспно-радгоспний лад: "В СРСР жити не тужити, в колгоспі працювати горя не знати", "У радянській оселі всі люди веселі", "Аж серце радіє, як колгосп міцніє", "По-новому живемо, по-новому ниву оремо" та ін. звичай традиція фольклор етнічний

На той час розповсюдження знайшли прислів'я, що підкреслювали позитивні наслідки колективної праці в колгоспі: "Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться", "Добра нива тільки в дружного колективу", "Як будеш в артілі робити, так буде і земля родити", "Де дружно роблять, там пшениця родить". Пропагувалася почуття співдружності у колективі як необхідна риса для благополуччя колгоспного життя: "Був би дружний колгосп, а врожай буде", "Де дружна ланка, там добрий урожай"та ін.

Зміст і характер власного етносоціального світобачення селянства окреслювали необхідність втілення єдиного джерела добробуту народу чесну працю: "Щоб вволю всього мати, треба чесно працювати", "Чесна праця наше багатство", "Чесно робити весь вік багатіти", "Уперта праця все переможе", "Була б лише охота, наладиться кожна робота". Тенденції трансформації ментальної соціальної поведінки радянського колгоспника потребували нового "соціалістичного" ставлення до праці: "Хоч робити у колгоспі, то не ходи щодня в гості", "Треба жити не розказом, а працею та показом".

В історичних реаліях кінця 40-50-х рр. ХХ ст., коли необхідно було відродити зруйноване війною сільське господарство при невеликих можливостях матеріального стимулювання, трудова активність селянства підтримувалася широким розповсюдженням різноманітних морально-етичних стимулів до праці, призивами до розгортання соціалістичного змагання серед колгоспників, що й відобразилося в таких прислів'ях: "Якщо добре працювати, скрізь успіхи будеш мати", "Посій труд, а слава вродить", "Найкраще в роботі слово: "Готово!", "Без ініціативи, що без рук", "Дружба гартується в змаганні", "Як ти на подвиг здатний, будеш і в людях знатний", "Працюй ударно дні пройдуть не марно", "Зобов'язався словом закріпи ділом".

Навпаки психологічний стан і настрої селян наприкінці 1940 рр. початку 1950-х рр. були тривожними, а прагнення спрямовані лише в одному напрямку на виживання. При аналізі причин тяжкого становища сільських працівників слід ураховувати той факт, що надходження від суспільного господарства у бюджет колгоспника складали тільки 5 % його грошових доходів, 35 % зернових, 1 % м'яса, 0,5 % молока [2,13]. Навпаки, у прислів'ях радянської доби підкреслювалася радісна картина благополуччя колгоспного життя: "З колгоспних полів хліб збираємо не пудами, а тоннами" "Колгоспне полечко ні нужди, ні горечка", "Колгоспний двір усякому двору примір", "Колгосп сила наша, що не хата повна чаша", "У колгоспі працювати горя-лиха не знати", "Тому світла наша хата, що живемо тепер багато", "Живемо не плачемо, бо добро скрізь бачимо", "З кожним роком, з кожним днем ми міцніємо і ростемо" [1,386-387].

За символічну "паличку" трудодень селянин змушений був важко працювати протягом усього свого життя. Адже оплата трудоднів в колгоспах була вкрай низькою: в 1951 р. у колгоспі ім. Сталіна Краснопольського району Сумської області на один трудодень давали 1 кг зерна і 8 коп. грішми [3,383]. Однак радянські прислів'я стверджували навпаки: "Як попрацюємо в колгоспі день у день, заможний вийде нам на осінь трудодень", "Без трудоднів не їстимеш пирогів", "Трудодень хлібом красний", "Хто встає раненько, має трудоднів багатенько", "Зробиш вчасно і на трудодень буде рясно". Крім того, в Україні у 1947 р. біля 19 % працездатних колгоспників навіть не виробляли й мінімуму трудоднів. Однак, як показують дослідження, вироблення трудоднів колгоспниками зростало, незважаючи на збільшення норм при незначній оплаті. У 1950 р. середньорічне вироблення трудоднів досягло довоєнного рівня, у 1953 р. значно перебільшило його [4,120]. Отже, обезлюднене, економічно послаблено село не бачило інших шляхів виживання, крім відродження суспільного господарства.

З метою втілення у життя сподівань на краще майбутнє радянські висловлювання пропагували справедливий розподіл матеріальних благ серед колгоспників за принципом: "Від кожного за здібностями, кожному за працю". Ця ідея знайшла відображення й у прислів'ях: "Як попрацюємо в колгоспі день у день, заможний вийде нам на осінь трудодень", "У колгоспі як дбаєш, так і маєш" [1,385].

Система організації економіки за радянських часів віддзеркалювала її екстенсивний характер. Керівництво республіки вважало, що достатньо лише поставити всюди "кмітливих" керівників і справа піде. В Україні широко відомі були імена П. Ангеліної і О. Гіталова бригадирів тракторних бригад, С. Виштак ланкової, М. Озерного та О. Хоботи голів кращих колгоспів та ін. [5]. Радянські прислів'я були спрямовані на означення ролі голів колгоспів і бригадирів у виконанні планів держпоставок: "Колгосп керівниками міцний", "Де хороший голова, там колгоспу слава", "Колгосп головою міцнішає", "Де добрі спеціалісти, там є що пити й їсти", "Як бригадир не спить, і діло йде, горить". На нашу думку, основна причина неефективності соціалістичної економіки знаходилася у її системі функціонування треба було змінювати систему, а на практиці продовжували змінювати керівників.

Одним з важливих завдань радянської влади було виховання господарського відношення до державного і колективного майна, адже байдужість наносила багатьох втрат: "Хто колгоспного не шанує, той і свого не вартий". Радянські прислів'я призивали зберігати колгоспно-радгоспну техніку: "Який тракторист, такий і трактор", "Яка про машину турбота така з неї й робота", "Бережи трактор зразу, а не поламавши"; добре відноситися до худоби: "Про худобу в артілі думай в будень і в неділю", "За чужою спиною не подвоїш надою", "В добрій артілі і худоба в тілі".

На фоні непосильних податків, якими обкладалося колгоспне селянство у повоєнний період, відсутності права вільного пересування, край жахливих житлових умовах влада намагалася завірити суспільство, що моральне почуття людини при соціалізмі начебто щасливе: "Робота спільна, як пісня весільна", "Коли весело живеться до роботи серце рветься", "Коли добре жити, то гарно й робити", "Робота в артілі, як танці на весіллі", "Люди наші всі веселі щастя в кожній в оселі" [6,384-388].

Відгуком на перші спроби газифікувати село та поширити електрифікацію сільського господарства країни стали прислів'я: "У нас тепер електрики хоч на три Америки", "Пішов газ на кухню нині стало легше господині". Неспроможність виконання наміченого курсу доводить той факт, що у другій половині 80-х рр. ХХ ст. було газифіковано лише 5 % будинків у сільській місцевості.

Зростання ефективності сільського господарства досягалося за рахунок поширення парку машинно-тракторних станцій. Наприкінці 60-х рр. у колгоспах оранка ґрунту було механізовано на 93 %, сівба на 70 %, збирання врожаю 43 % [3,435]. Впровадження більш широкої механізації праці колгоспників дали підстави для побутування таких висловлювань: "Не важкі тепер жнива, бо є техніка нова", "Межі тракторами зорали зерна тоннами набрали", "Трактор на поле прийшов селянин долю знайшов" та ін. Підкреслювалося роль агрономічної науки у розвитку сільського господарства: "Агронаука врожаю запорука", "Мічуріна наукою озброїмось садами родючими збагатимось". Одним із напрямів підвищення врожаїв у другій половині ХХ ст. було широке впровадження меліорації: "Утікають недороди по каналу ідуть води".

Спроби переорієнтувати сільське господарство на вирощування кукурудзи ввійшли в історію під назвою "кукурудзяна епопея": "Кукурудзу поважати молоко і сало мати", "Кукурудзу шануй і в полі, і в силосній ямі, і в коморі", "Про кукурудзу дбатимеш достаток матимеш", "Смілі йдуть на цілину, як ходили на війну" та ін. Однак, центральна влада не врахувала об'єктивних умов для розвитку виробництва, що й призвело до того, що країна вперше в історії почала ввіз зерна з зарубіжжя.

Наприкінці 50-х рр. ХХ ст. з новою силою розгорнулося форсоване "подолання" релігійності селянства, що відобразилося у висловлюваннях на тему атеїзму: "Без попа і бога в нас у космос дорога", "Де з'явиться колгоспна сила, там попу і ледарю могила".

Відчутні зміни у др. пол. ХХ ст. сталися в культурному житті селянства. З введенням у 1949 р. загального семирічної освіти й у сільській місцевості відбулося значне зростання кількості учнів. Ці прогресивні явища відобразилися у народних прислів'ях: "Неписьменний час минув кожний грамоту здобув", "Тепер нам треба радіти, бо в нас учаться старі й діти", "З наукою подружила світлий шлях в життя відкрила".

Прислів'я відображали зміни як у соціальному статусі, так й у сімейному стані людини. Типова радянська сім'я виглядала наступним чином: "Тесть інженер, зять комбайнер, дочка знатна ланкова от і сім'я нова", "Батько і мати в колективі, то й діти щасливі". Трансформація соціальних ролей у суспільстві стосувалася й сільських жінок: "Раніше жінка до рогача, а тепер до державного керма", "За царя жінці була одна дорога: од печі до порога", революція настала жінка наша вільна стала", "Де жінка за бригадира, там мужикові курити ніколи" [1,382-389].

Посилення адміністративного та податкового тиску у 40-50-х рр. породжувало різноманітні пасивні форми протести з боку частини колгоспників: листи скарги, пропозиції, ухід на роботу в інші галузі народного господарств, поява критичних і сатиричних творів, які по-своєму трактували соціалістичні перетворення в селі. Це, зокрема, численні частівки, анекдоти, приказки типу "Якщо пияцтво заважає роботі кинь роботу!", "Ні корови, ні свині тільки Сталін на стіні". Відгуком на репресивну політику радянського керівництва України були такі висловлювання: "Звідки взятися хлібу, якщо жнуть серпом, але обмолочують молотом?", "Чим дальше їдеш, тим тихіше будеш!", за поширення яких влада суворо карала [7,672,676,746,856].

Унікальним джерелом для дослідження культурно-психологічних аспектів розвитку суспільства є різновид фольклору історичний анекдот. Умовно за своїм змістом їх можна поділяти на біографічні, політичні, соціально-економічні і культурно-психологічні. Прикладом ставлення до державної власності селянства є анекдот, зміст якого несе певне узагальнення типових для суспільства негараздів.

- Чому люди в СРСР простягають руки на державне добро?

- Бо якщо б не простягали рук, то простягнули б ноги.

Народ володіє своєрідною та унікальною формою осмислення історичних фактів гумором, який просто неможливо підробити. Тобто офіційному "оспівуванню" колгоспного ладу протиставився притаманний народові сарказм у формі частівок:

Ой спасибі тобі, Сталін,

Що "заможні" усі стали:

Ходим босі, ходим голі,

Слізьми змочуємо поле.

Всі голодні, хочуть їсти,

Зате ситі комуністи [8,35].

Практично традиційним кодексом законів моралі і поведінки радянського колгоспника стали прислів'я, що показували ставлення людей до ледарів у сільськогосподарській справі: "Лінивому у колгоспі, як вовкові на морозі", "Ударник лічить трудодні, а ледар прогуляні дні". Одним із напрямків цієї тематики стали висловлювання, що формували негативне відношення до хвастунів. симулянтів та рвачів: "Не хвались, як ідеш в поле, а хвались, як ідеш з поля", "Не спіши рапортувати, коли маєш втрати", "Дивись, щоб не було симулянтів і рвачів серед сівачів", "Як ударно робить стали, симулянтів розігнали". Народна мудрість засуджувала формалізм у роботі: "Хвацький на витівки, та тупий до справи", "Будь ударником у полі, а не в протоколі".

Таким чином, підводячи підсумки аналізу фольклорної традиції як відображення буденного життя сільських мешканців України у другій половині ХХ ст. зазначимо, що руйнація усталених норм життя та побуту селянства, культивування зручних для режиму псевдофольклорних новотворів призвели до виникнення аномалій у традиційній народній творчості появи так званого "радянського фольклору". Марксистсько-ленінське вчення розглядало твори народної словесності виключно як засіб вираження та пропаганди класових інтересів "трудового народу", тому він не мав національного коріння. Прислів'я та приказки про "високі досягнення" колгоспного будівництва за найелементарнішими законами виникнення та побутування усної творчості не могли з'явитись у народному середовищі.

Підкреслимо, що більш природним був антирадянський фольклор, який негативні явища радянської дійсності висвітлював гумористично й іронічно, давав свою оцінку подіям, відмінну від їх офіційного трактування. Уявлення про село, що було сковане страхом та мовчало є перебільшенням. У народних висловлюваннях з притаманним українському селянству сарказмом показувалися такі недоліки колгоспно-радгоспного ладу, як формалізм у виконанні народногосподарських планів, дармоїдство та ледарство. З початком державотворчих процесів в Україні радянські фольклорні зразки залишились лише на сторінках партійних збірників та публіцистиці минулої епохи.

На нашу думку, у подальшому дослідженні специфіці соціальних аномалій та норм життя селянства потрібно вивчити позитивні та негативні образи селян у художній літературі.

Література

1. Українські прислів'я та приказки / Упоряд. С. Мишанич та М. Пазяка. К.: Дніпро, 1983.

2. Кульчицький С.В. Новітня історія // Український історичний журнал. - 1991. № 10.

3. Історія українського селянства. [Нариси в 2-х томах; голова ред. Ради В.М. Литвин]. К.: Наукова думка, 2006. Т.2.

4. Волков И.М. Деревня СССР в 1945-1953 годах в новейших исследованиях историков (конец 1980-х 1990-е годы) // Отечественная история. 2000. № 6.

5. Правда. 1951. 28 января.

6. Душенко К.В. Большая книга афоризмов [Изд.6-е, исправленное] М.: Изд-во ЭКСМО-Прес, 2002.

7. Десятое Д. Анекдот як повноцінне джерело історичної інформації / Д. Десятов // Історія в школах України. 2007. № 2.

Размещено на Allbest.ru