Українсько-німецькі зв’язки в культурній сфері (кінець 1990-х – початок 2000 років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українсько-німецькі зв'язки в культурній сфері (кінець 1990-х - початок 2000 рр.)

Опанасенко О.І.

Простежуючи етапи розвитку україно-німецьких взаємин, а саме сферу культурної діяльності, дослідник помітив певний зріст спільних україно-німецьких проектів саме в галузі культури, лише наприкінці 1990-х початку 2000 років. І це тоді, коли Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в галузі культури була підписана 15 лютого 1993 року [1].

Початок та середина 1990-х років відмічаються як період найбільшої активності на політичному та економічному просторі України. Низка численних документів угод, підписаних між Україною та Німеччиною свідчать про це. Але, водночас, цей період за матеріалами газет "Літературна Україна", "Культура і життя" можна охарактеризувати як період занепаду всіх сфер культурного життя. Нестача фінансів, байдужість та бюрократичне ставлення державних органів до певних культурних підрозділів призвели до того, що майже самовинищився український кінематограф, театр тощо.

Дослідником було опрацьовано поточний архів Міністерства культури України, який станом до 1999 року відсутній. Цей факт є найбільш показовою характеристикою "стабільності" україно-німецьких культурних зв'язків цей період вони мають дещо спонтанний та нестабільний характер. Висвітлювалися нечасті заходи лише в пресі та деяких спеціалізованих періодичних виданнях, таких як: "Урядовий кур'єр", "Культура і життя" тощо.

За активністю укладання двосторонніх угод між Україною та Німеччиною можна виокремити декілька етапів:

І. Початок та середина 1990-х років активний період. Україною цікавляться, до України в'їжджають зі своїми представництвами інституції, фонди. В цей період були підписані такі угоди та договори:

1) 15 лютого 1993 року - Угода між Урядом України та Урядом ФРН про співробітництво в галузі культури [2].

2) 5травня 1993 року Протокол між Урядом України та Урядом ФРН про передачу Урядом України мистецьких творів та документів, пов'язаних з життям та діяльністю Й.Гете [3].

3) 5 травня 1993 року Угода про співробітництво та взаємодопомогу між Червоним Хрестом ФРН та Товариством Червоного Хреста України [4].

4) 10 червня 1993 року Угода про співробітництво у справах депортованих та взаємне забезпечення прав національних меншин [5].

5) 10 червня 1993 року Спільна заява Державного комітету України з питань науки і технологій та Міністерством наукових досліджень і технологій ФРН [6].

6) 10 червня 1993 року Угода між Урядом України та Урядом ФРН про направлення німецьких викладачів у навчальні заклади України [7].

7) 26 серпня 1993 року Угода про співробітництво в галузі молодіжної політики між Міністерством України у справах молоді та спорту та Федеральним міністерством Німеччини у справах жінок та молоді [8].

8) 29 травня 1996 року Угода між Урядом України та Урядом ФРН про догляд за могилами загиблих воїнів в Україні та ФРН [9].

ІІ. Кінець 1990-х років період помірної активності. Найбільш активною залишається сфера освіти:

1) 5 лютого 1998 року було підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Німецькою службою академічних обмінів (DAAD) [10].

У жовтні 1998 року під час проведення Днів культури Баварії в Україні з делегацією Міністерства науки, досліджень та мистецтва Баварії було досягнуто домовленості щодо підготовки до підписання Протоколу про співробітництво в галузі освіти між Україною та Баварією.

У рамках вищезазначених Угод 50 вищих навчальних закладів і 14 науково-дослідних інститутів України здійснюють співпрацю з 61 вищим навчальним закладом Німеччини.

Значна робота по розширенню співпраці між ВУЗами України і Німеччини здійснюється також в рамках програми ТЕМПУС.

2) 27 квітня 1998 року Угода між Спілкою ректорів ВНЗ України та Конференцією ректорів і президентів ВНЗ Німеччини про академічне співробітництво між вищими навчальними закладами України та ФРН було закладено солідну основу для подальшого поглиблення і урізноманітнення співробітництва обох держав в науково-педагогічній сфері [11].

Дуже уповільнений діалог між Україною Німеччиною у мистецькій сфері, а саме кіно, театр. Інколи трапляються поодинокі замітки в газетних публікаціях про виступи наших колективів в Німеччині, але не на широкому державному рівні, а більш приватному.

3) 19-25 березня 1998 року участь України в поважній Міжнародній виставці новітніх технічних досягнень СЕВІТ-98 в Ганновері [12]. Дев'ять відомств направили до Ганновера майже 160 експонатів, що презентують інформаційні технології, комп'ютерне виробництво, програмний продукт і телекомунікації. Набагато солідніший порівняно з 1997р. вигляд мають експозиції Мінпромполітики, Академії наук, Міністерства освіти та енергетики. Тут були присутні і експоненти, які являються учасниками цієї поважної виставки вже не перший рік. Це, насамперед, фахівці Донецького інституту штучного інтелекту, Київського електронмашу та інші. Їх уже знають у світі, вони мають контакти із солідними інвесторами [13].

4) Квітень 1998 року в Берліні, в рамках Міжнародного кінофестивалю "Берлінале-48" відбувся Міжнародний симпозіум, присвячений творчості С. Ейзенштейна. На ювілейне зібрання було запрошено акредетованих на фестивалі кінокритиків і представників преси з багатьох країн світу. У багатьох німецьких часописах було надруковано нові матеріали про маестро світового кіно. Публікації та дослідження німецьких кінознавців зібрано в монографічному виданні, що вийшло напередодні фестивалю. Німецький режисер та кінознавець Оксана Булгакова підготувала фільм "Кілька історій про Сергія Ейзенштейна", презентація якого відбулася у берлінському кінотеатрі "Арсенал".

З великою доповіддю на симпозіумі виступив директор Центрального музею кіно в Москві Наум Клейман. У доповіді він відмітив допомогу німецьких колег під час збору фактографічного матеріалу про Сергія Ейзенштейна. На симпозіумі була присутня і представниця від української кіноіндустрії, але на жаль українська сторона обмежилася на такому поважному зібранні лише виступом пані Тетяни Дерев'янко, завідуючої музеєм Національної кіностудії імені Олександра Довженка. Виступ під назвою "Ейзенштейн і Довженко" розповів присутнім про контакти двох великих діячів світового кіно [14].

5) 15 квітня 1998 року конференція "Бертольд Брехт: жити й вижити у ХХ столітті", організована Гете-Інститутом в Києві спільно із спілкою письменників України та інститутом журналістики, присвячена ювілею видатного німецького митця, драматурга, національного поета соціалістичної Німеччини Бертольда Брехта. У роботі конференції, брали участь проф. Вадим Скуратовський, проф. університету Карлсруе Ян Кнопф, проф. Д. Затонський, театрознавець В. Грицюк, канд. філологічних наук О.Забужко, письменники Юрій Андрухович, Іван Андрусяк, журналісти ряду видань. Вступне слово промовив директор Гете-Інституту пан Йоханнес Еберт [15]. Це ще одна визначна подія в житті німецького народу, яку вважали за потрібне донести до нас, українців. Яке нам діло до всього соціалістичного?, - запитають більшість читачів. У відповідь прозвучить дуже вагоме епічний театр Брехта зробив цілу революцію в театральному ландшафті.

Гете-Інститут в Києві провів дні, присвячені ювілею театрального митця, не роблячи літературознавчий аналіз творчого спадку Брехта. Літературознавцями цієї поважної інституції в Україні було винайдено те корисне в творчості драматурга, що було взяте українськими театральними постановниками і виведене на українську сцену на розсуд знову ж таки українського глядача. Так, наприклад, у 1987 році в Київському російському академічному театрі імені Л. Українки вийшла вистава "Матінка Кураж та її діти" за одноіменним твором Бертольда Брехта. У 1992 році в Київському державному інституті імені Карпенка-Карого Атіла Віднянський випустив на базі угорського курсу дипломно-режисерську роботу "Тригрошова опера"(у- горською мовою). У 1996 році прем'єра цієї ж самої постановки відбулася в Одеському театрі імені М.Водяного. Там вона відома під назвою "Тригрошова любов".

6) У травні 1998 року у міжнародному дитячому таборі "Артек" відбулося дійство під назвою "Планета кіно. Артек". Це Міжнародний дитячий кінофестиваль, де більше 5 тис. дітей з різних країн становитимуть найбільше у світі журі. Кожному з них треба визначити найкращий фільм в номінації: найдобріший, найвеселіший, найзахоплюючий. Такий фестиваль проводиться вже вшосте. Серед іноземних гостей цього разу були присутні представники дитячого та юнацького фестивалю в м. Котбусі (Німеччина) [16].

7) Жовтень 1998 року. Під час проведення Днів культури Баварії в Україні з делегацією Міністерства науки, досліджень та мистецтва Баварії було досягнуто домовленості щодо підготовки до підписання Протоколу про співробітництво в галузі освіти між Україною та Баварією на державному рівні. В рамках Днів 17 жовтня в Національній філармонії України відбувся концерт Мюнхенського камерного оркестру під керуванням Крістофа Поппена. Цей виступ був першим серед цілої низки заходів творчої делегації Баварії у складі кращих художніх колективів і провідних виконавців, кіномитців, художників, скульпторів Вільної держави Баварії, яка прибула до Києва на чолі з міністром науки, досліджень та мистецтва паном Гансом Цестмайером [17]. Паралельно у Національному художньому музеї України проходила художня виставка "Сучасне мистецтво Баварії". Справжнім подарунком для любителів та професіоналів кіно стала вибрана програма фільмів відомих не тільки в Баварії режисерів Гельмута Дітля, Кароліни Ліни та ін. 18 жовтня в Українському домі пройшов баварсько-український вечір фольклорної музики за участю вітчизняного ансамблю народних інструментів "Рідні наспіви" та гостей з Геєнкерхена, а також групи "Веберкнехте". Свято народних мелодій завершив спільний виступ українських та баварських музик. Склалося враження, що німці намагалися якомога ширше представити нам свою культуру та мистецтво. Був у програмі і виступ Баварського Штатсбалету і дискусія письменників обох країн під девізом "Нові часи нова література", в якому взяли участь Оксана Забужко та Норберт Ниманн, Андрій Курков і Матіас Політкі, Олександр Ірванець та Альберт Остермайер. Така феєрія заходів та подій німецької сторони зайвий раз підкреслила серйозність підходу до такого роду подій.

Можливо, як підсумок такої активності німецької громади в Україні, та водночас задовгої паузи в українському культурному житті, на черговому засіданні в Міністерстві культури і мистецтв України відзначалося, що нині особливо не врегульоване податкове законодавство, яке майже "задушило" українську культуру цілком і кінематограф особливо. З доповіді міністра культури України пана Д.Остапенка: "Ми маємо створити новий механізм щодо оподаткування в галузі культури і бути штабом, який разом з парламентарями формуватиме культурну політику. Зокрема, кіно має бути виокремлено окремим рядком. Незабаром має бути й субрахунок, з якого кошти йтимуть лише на кіновиробництво". У жовтні місяці приймається Державна програма розвитку української культури на 1999-2005 роки, в якій зазначаються певні заходи для затвердження та зростання іміджу української культури у світі. Конкретно зазначалось:

для поліпшення організації та підвищення ефективності культурних зв'язків і співробітництва з зарубіжними країнами передбачається:

продовжити практику проведення Днів України, фестивалів, творчих, музейних виставок, гастролей, розширювати інші форми міжнародних культурних зв'язків [20].

Що ж відбувається на просторі україно-німецьких культурних взаємин? Чи існують лише пріоритетні німецько-українські зв'язки? І через що виникають ці пріоритети? Авжеж не через нашу культурну обмеженість чи відсутність талантів в Україні! Шкода, що такий потужний потенціал нашого народу не використовується в повній мірі, що через відсутність гідного фінансування таланти мали властивість "витікання" за кордон, що з іміджем України довгий час були пов'язані лише негативні події в нашому житті.

Довгий час через консервативність по відношенню до творчості, ми втратили здібність людей творчо думати, діяти без огляду на інших. Лише в кінці 90-х на початку 2000 років відбувається пожвавлення в творчо-культурній сфері. Приходить весна. На заміну сірим, величезним виставковим залам приходять маленькі, затишні арт-галереї. До цього поступово починають звикати люди і залюбки відвідують це новітнє явище в нашому житті. Для порівняння з Німеччиною наприкінці 1998 року у наших західних сусідів існувало більше 200 артгалерей, в Україні лише 20!

Жалюгідним виглядає і наш кінематограф. Як результат, в березні 1998 року на престижному кінофестивалі Берлінале'98 (у Берліні), запрошені за рахунок фестивалю, українські кінематографісти не змогли представити жодної картини. В протилежність маленька Естонія була представлена трьома картинами. В авторській статті С. Тримбача газеті "Культура і життя" звучить розчарування країною, яка має неабияку кіноісторію: "Мало того, що постраждала справа, так в черговий раз постраждав імідж країни. Нам виказують повагу, запрошують (за рахунок фестивалю, звісно,), а ми відвертаємось" [21]. Можливо, поруч з негативом слід виокремити деякий позитив. Дещо краще справа з пісенним та танцювальним мистецтвом. Так, в січні місяці 1998 року в м. Рівному відбувся 5-ий Міжнародний фестиваль духовної музики "Сурми - 98". Це культурно-мистецький проект Всеукраїнської музичної спілки та Всесвітньої асоціації діячів духовної музики (ВАСБЕ) при ЮНЕСКО. Серед фундаторів фестиваля було музичне видання "Рундель" (Німеччина) [22]. В березні 1998 року в Києві проводиться І Міжнароджний фестиваль сучасного танцю. Організатор центр сучасної хореографії України. У рамках цього фестивалю було передбачено ІІ етапи: виступ учасників та проведення майстеркласів провідними світовими школами танцю. Поміж таких була Штуттгартська хореографічна школа, яка запропонувала свій майстерклас для українських танцюристів [23].

І останній період, виокремлений дослідником, 2000 рік сьогодення. Період, порівняно з попередніми, за кількістю і якістю спільних між Україною та Німеччиною проектів активний. За довідкою Міністерства Закордонних справ України починаючи з 2000 року були підписані і укладені наступні угоди з Німеччиною:

1) 19 січня 2001 року Протокол передачі культурних цінностей Урядом України Уряду ФРН.

2) 20 лютого 2004 року Протокол передачі творів мистецтва, переміщених в результаті Другої світової війни.

3) 12 травня 2005 року Протокол переговорів про співробітництво в галузі молодіжної політики на 2005-2006 роки між Міністерством у справах молоді та спорту України та Федеральним міністерством у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді ФРН [24].

В наслідок цих Угод і Протоколів початок 2000рр. ознаменувався низкою визначних і значущих в житті України подій. Так, в березні травні 2006 року в культурному житті Німеччині відбувається ряд культурно-мистецьких заходів за участю українських виконавців та авторів. У березні в присутності представників Федерального уряду, керівництва земельного уряду Саксонії та провідних діячів культури Німеччини пройшла урочиста церемонія вручення українському поету, прозаїку та перекладачу Ю.Андруховичу Лейпцизької літературної премії "За порозуміння між народами". З огляду на цю обставину наш співвітчизник, як і українська література в цілому, був у центрі уваги традиційного Лейпцизького книжкового ярмарку, що відкрився наступного дня після церемонії вручення. Крім Ю.Андруховича організатори ярмарку залучили до літературних читань О.Забужко, А.Куркова, С.Жадана та ін. українських авторів. З огляду на статус України як головної країни-гостя ярмарку великий інтерес відвідувачів привертав до себе український стенд, підготовлений силами Спілкою українських книговидавців [25].

Високе визнання в Німеччині творчості сучасних українських авторів знайшло підтвердження в квітні 2006 року під час Берлінського літературного форуму, присвяченого окремим європейським переферійним регіонам. Серед провідних європейських літераторів на форумі було чимало українців: Ю. Андрухович, Л. Дереш, Ю. Прохасько, С. Жадан. Під час відкриття заходу відбулась презентація роману Ю.Андруховича "12 обручів", а завершився форум концертом відомого гурту "ВВ" [26].

Якщо українська література знайшла доволі широке коло прихильників у Німеччині, то сучасна вітчизняна поп-музика робить тільки перші кроки. У цьому плані важливим став вихід у Німеччині компакт-диску групи "Гайдамаки". У свою чергу колектив дав близька 30 концертів у різних містах ФРН. німецький освіта культура мистецтво

У контексті зміцнення іміджу України важливе значення мав спільний з оркестром Німецького Бундесверу виступ вокального квартету "Акорд" Луцького державного університету, що відбувся у травні 2006 року у м. Бад-Зальцуфлен. Українська класична музика була гідно презентована під час традиційного Бахівського фестивалю у Лейпцезі (26-28 травня 2006 р.). У виконанні оркестру німецького телевізійного каналу MDR звучала музика М. Скорика, Ю. Ланюка, Є. Станковича. Самі автори М. Скорик, Ю. Ланюк та В. Камінський брали активну участь у міжнародному форумі композиторів, що відбувся у рамках фестивалю.

Впродовж квітня-травня 2006 року у галерейних приміщеннях Берліна експонувалися роботи молодої української художниці Марини Барановської, яка наразі навчається в Берлінському університеті мистецтв [27].

Роблячи висновки щодо стану україно-німецьких культурних відносин, слід зауважити про цілком позитивні зміни, які відбуваються останнім часом у взаєминах між Україною та Німеччиною. Але слід також зазначити і проблемні питання, які потребують скорішого розв'язання для підсилення іміджу України на міжнародній арені: реституція культурних цінностей, співпраця з громадою (мається на увазі підготовка та проведення культурно-інформаційних заходів за участю представників української громади Німеччини), молодіжне співробітництво та перспектива викладання українознавчих дисциплін в університетах Німеччини.

Література

1. Джигун В. Високий гість з Рейну//Урядовий кур'єр. № 8586,10.03.1993.

2. Поточний архів Міністерства закордонних справ України. Довідка №58/345 від 20.06.1998.

3. Димин М. Що таке ЕВРИКА?//Урядовий кур'єр. № 16, 2.02.1995.

4. Повідомлення пресцентру "На Ганноверській виставці"//Урядовий кур'єр. № 79-80, 25.04.1998.

5. МахінчукМ. "Великі оглядини в Ганновері"//Урядовий кур'єр. № 79-80, 25.04.1998.

6. Повідомлення пресцентру "Берлінале'98"//Культура і життя. № 14, 8.04.1998.

7. Еберт Й. "Бертольт Брехт. Жити й вижити у ХХ столітті"// Культура і життя. №15, 14.04.1998.

8. Повідомлення, пресцентру фестивалю "Планета кіно. Артек"//Культура і життя. № 18, 6.05.1998.

9. Поточний архів Міністерства закордонних справ України. Довідка № 69/345 від 10.10.1998.

10. Куйовода С. "У Міністерстві культури і мистецтв. Перший крок"//Культура і життя. № 23, 10.06.1998.

11. Державна програма розвитку української культури, на 1999-2005рр. //Культура і життя. № 42, 21.10.1998.

12. Тримбач С. "На Берлінале'98"//Культура і життя. №12, 25.03.1998.

13. Повідомлення, пресцентру фестивалю "Сурми- 98"//Культура і життя. №4, 28.01.1998.

14. Повідомлення, з І Міжнародного конкурсу хореографічного танцю. //Культура і життя. №12, 25.03.1998.

15. Поточний архів Міністерства закордонних справ України. Довідка № 69/345 від 10.10.1998.

Размещено на Allbest.ru