Лексика українського народного танцю як предмет наукового дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru

Лексика українського народного танцю як предмет наукового дослідження

В.А.Гордєєв

Мистецьке естетичне виховання сучасної молоді важливе і відповідальне завдання не лише спеціальних закладів та інститутів, а й навчальних закладів культури і мистецтва, зокрема хореографічних. Емоційне і образне пізнання світу збагачує людське почуття і свідомість. Сприйняття прекрасного в житті і в мистецтві облагороджує людину, розширює сферу її інтересів, розкриває перед ним красу й багатогранність життя.

Танець мистецтво, особливо близьке людині в її молоді роки. Саме у юності, у ранній молодості юнаки і дівчата прагнуть танцювати в радісних, легких, красивих рухах, виражаючи свої переживання і почуття. З особливим інтересом ставляться вони також до сценічного мистецтва, з охотою відвідують хореографічні концерти і спектаклі, беруть участь в аматорських хореографічних колективах. Заняття в ансамблях танцю надають молодим людям багато нових естетичних вражень, знайомлять їх з найрізноманітнішим світом художніх образів, рухів, костюмів, мелодій, у той же час вони потребують від них великої затрати фізичної енергії і активної участі свідомості: проявів творчої фантазії, ініціативи, спостережливості, кмітливості, уваги.

Справжньою школою життя, а не лише хореографії стали для учасників заняття в ансамблі народного танцю “Полісянка” при міському Будинку культури м. Рівне. Отримуючи навчальну танцювальну підготовку і беручи участь в виконанні танців, молоді люди починають розуміти, що мистецтво хореографії відображає життя, що в художніх образах танцю виявляються людські характери, відношення, помисли і почуття. Поступово вони усвідомлюють, яка велика праця, наполегливість, творчі зусилля необхідні для того, щоб образи танцю стали живими і виразними, щоб до глядача донести ідейно-естетичний зміст танцю.

Хореографічна підготовка позитивно відображається також на фізичному розвитку молоді. Великої уваги надається на заняттях по танцю стрункості осанки, загальній підтягнутості, зібраності, точності і чіткості рухів, балетмейстер-педагог примушує молодь слідкувати за правильною постановою корпусу і голови, прямо і підтягнуто триматися, в них покращується координація рухів. Систематичні тренування і участь в достатньо довгих танцювальних постановках роблять молодих людей більш міцними і витривалими. Систематично відвідуючи заняття хореографічного колективу, знайомлячись з різноманітними народними танцями, беручи участь в сюжетних постановках, учасники ансамблю танцю починають усвідомлювати образну виразність мистецтва танцю.

Кім Василенко у своїй фундаментальній праці “Лексика українського народно-сценічного танцю” підкреслює, що у хореографічному мистецтві основним матеріалом для створення образу є лексика танцю, причому її образність залежить не лише від її якостей, а від ідейного змісту, асоціативного ряду, вираженого за допомогою зримих засобів рухів, поз, жестів, тощо.

Проблеми вдосконалення естетичного виховання молоді та хореографічної фахової освіти знаходяться у нерозривному зв'язку з науковим обґрунтуванням психолого-педагогічних аспектів роботи балетмейстера та його мистецької творчої діяльності. Серед питань творчого зростання хореографа особливе місце посідає питання лексики танцю, у даному випадку лексики українського народного танцю. Наукове дослідження лексики народного українського танцю, її регіональних особливостей, порівняльна характеристика, опис, врешті навіть запис автентичної лексики обрядових та інших народних танців у певному регіоні це не лише актуальне мистецтвознавче завдання, не лише фіксація знайденого, а й творча переробка величезного за своїм образним мистецьким змістом матеріалу. Актуальність дослідження лексики українського народного танцю у Поліському регіоні визначається рядом факторів, до основних належить розташування більшої частини населених пунктів у “забрудненій” Чорнобильській зоні. Запис, вивчення, творче освоєння лексики народного танцю Українського Полісся це надзвичайно важлива справа для збереження та передачі наступним поколінням мистецької хореографічної спадщини нашого народу.

Метою нашої роботи є виявлення особливості лексики українського народного танцю Поліського регіону.

Наукове дослідження лексики українського танцю вимагає упорядкування термінології, розробки нових та вдосконалення існуючих форм запису танцю, має не лише теоретичне, а також практичне значення для розвитку національної хореографії. Відомо, що хореографічне мистецтво належить до найдавніших видів мистецтва, яке відтворює дійсність у художніх танцювальних образах завдяки ритмічній зміні художньо зумовлених положень людського тіла, узгодженого поєднання рухів рук, ніг, корпусу, голови, використанню поз, жестів, міміки. Хореографічний образ складається з багатьох компонентів, не лише зримих, названих вище, які є лише матеріалом для внутрішньої емоційної структури танцю, що несе у собі мистецький зміст.

Мистецтвознавче дослідження лексики українського танцю не зводиться до фіксації та порівняльного аналізу формальних ознак лексики залежно від регіональних особливостей, культурноісторичних та соціально-економічних умов життя народу, а вимагає більш глибокого вивчення ідейноестетичного змісту хореографічних образів народного танцю. Вивчаючи лексику українського народного танцю, автор неминуче постає перед проблемою функціонально-естетичного аналізу хореографічного твору, вивченням зв'язку лексики та композиції з естетичним змістом танцю.

Ще один аспект дослідження лексики українського танцю полягає у втіленні психологічної характеристики персонажів танцю засобами образної характерної лексики, психологічної вмотивованості використання тих чи інших лексичних засобів.

Проблеми лексики танцю загалом вивчає хореографічна лексикологія, наука, яка на теперішньому етапі свого розвитку лише визначається з предметом дослідження та методологічними засадами свого розвитку. Становлення цієї науки висуває перед теоретиками та практиками хореографами низку важливих завдань: вивчення історичних закономірностей еволюційного розвитку лексики, виявлення залежності танцювального руху від музики, визначення художніх особливостей регіональної танцювальної лексики, вивчення взаємозв'язків між лексикою та композиційною структурою танцю та ряд інших.

До Поліського регіону відносять Житомирську, Рівненську, Волинську частину Київської та Чернігівської областей України. Танці Українського Полісся відрізняються від танців білоруського Полісся, хоча мають багато спільного. В українському Поліссі створено багато сценічних танців, рухи яких властиві саме цьому регіону, і суттєво відрізняються від інших українських танців.

На Поліссі ще й досі збереглись народні танці, пов'язані з найдавнішими першоджерелами , з обрядовими та ритуально землеробськими діями -хоровод “Мак”, хороводні танці “Грушка” та “Пролісок”, веснянки, гаївки або маївки. Хореографічний фольклор Полісся надзвичайно багатий, крім танців-хороводів тут є танці-ритуали, побутові, сюжетні танці у супроводі хору. Оркестру чи ансамблю народних інструментів, або ударних інструментів.

Яскраво виражені особливості має український Поліський костюм, способи його оздоблення, вишивка, крій, а також музична культура вокальна та інструментальна. український народний танець полісся

Базовим колективом нашого дослідження обрано Заслужений ансамбль танцю України “Полісянка”, який створено при міському Будинку культури м. Рівне в 1959 році. В репертуарі цього ансамблю за час його роботи накопичено значний обсяг хореографічних постановок на фольклорній основі та відроджених народних танців, де використовується автентична лексика українського Полісся. Серед таких танців слід згадати велике сюжетне полотно “Хустинка”, хореографічні композиції “Поліський привітальний” та “Погоринські польки”, танець-гру

“Ремінець” (постановник заслужений діяч мистецтв України Віктор Марущак), вокально-хореографічну композицію “Дівчина Уляна” (постановник Фаїна Земельська) та багато інших. Лексикологічний аналіз цих постановок дає можливість вирішити більшість з поставлених перед нами завдань наукового дослідження.

Підсумовуючи вищесказане, слід зробити висновок, що мистецтвознавче дослідження лексики українського народного танцю Поліського регіону як частини хореографічної культури України, збереження та розвиток регіональних особливостей Поліських танців є актуальною теоретичною та практичною проблемою, яка має перспективи подальшої розробки.

ЛІТЕРАТУРА

Василенко К. Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю / К. Ю. Василенко.К.: Мистецтво, 1996.496 с.

Годовський В.М. Народне танцювальне мистецтво України. Частина 1. Західний регіон / В.М.Годовський, Л.А. Маркевич.Рівне, РДГУ, 2003 -32 с.

Годовський В.М. Танці Полісся / В.М. Годовський. -Рівне, 2002.114 с.

Размещено на Allbest.ru