Культурно-освітня діяльність української студентської еміграції в Чехословаччині в 1920-1930-і рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурно-освітня діяльність української студентської еміграції в Чехословаччині в 1920-1930-і рр.

Гуменюк О.А.

В 1920-1930-ті рр. більша частина української міжвоєнної еміграції перебувала в країнах Центрально-Східної Європи. З-поміж цих країн найбільш сприятливі умови для емігрантів створив уряд Чехословаччини. Крім «російської допомогової акції» та інших видів фінансової допомоги емігрантам з земель колишньої Російської імперії, в Чехословаччині (ЧСР) активно діяли представництва міжнародних допомогових організацій емігрантам. Саме через сприятливу ситуацію для емігрантів, значну частину української еміграції в ЧСР становили студенти. Студенти отримали можливість продовжити або розпочати навчання в українських вищих учбових закладах, які засновувались за підтримки уряду, або вступали до чехословацьких університетів.

Так зокрема, в міжвоєнній Чехословаччині діяли українські вищі навчальні заклади: Український вільний університет в Празі, заснований 1921 p.; Українська Господарча Академія в Подєбрадах з 1922 p.; Український високий Педагогічний Інститут ім. М. Драгоманова в Празі з 1923 p.; Українська студія пластичних мистецтв в Празі з 1923 p.; Українська реальна гімназія в Празі з 1925 р.

Aле разом з тим важко встановити точну кількість українських студентів в міжвоєнні роки як в Чехословаччині, так і в інших країнах. Труднощі виникають через те, що не велась статистика перебування студентів в ЧСР. Також немає даних про загальну чисельність всієї української еміграції в країні, і тому важко виокремити з її складу саме студентів. Можна говорити лише про дані, що містять інформацію про кількісний склад українських студентів в окремі роки їх перебування та навчання в Чехословаччині. Tак, за одними даними на 1 вересня 1923 р. в Чехословаччині нараховувалось 1360 студентів, а на 1 березня 1924 р. - було 1896. Між окремими містами вони поділялися так: у Празі - 1255 чол., в Подєбрадах - 382 чол., в Берні - 170 чол., Пршібрамі - 83 чол. і в Братиславі - 6 чол. [14, с.71]. За іншими підрахунками на 1921 р. в Чехословаччині перебувало понад 700українських студентів, 378 з яких навчалося в Празі [3, с.76]. Про 15 тис. студентів в українських вузах Чехії і понад 150 висококваліфікованих українських професорів в міжвоєнний і воєнний періоди (1921-1945 рр.) говорить М. Мушинка [13, с. 43]. За іншими даними, тільки у 1924 р. на 2000 українських студентів, котрі навчалися в еміграції, 1900 припадало на Чехословаччину. Протягом міжвоєнного періоду дипломи вищих навчальних закладів тут одержали понад 2 тис. осіб, і багато з них повернулися на Україну [1, с. 12]. В період 1921 - 1934 рр. 6818 російських і українських студентів отримали можливість закінчити освіту в Чехословаччині. Російські студенти становили 72,3% з тих, що навчалися (4862). До цієї категорії зараховувались також татари, калмики, кавказці. Близько 27,7% (1992) становили українці. До них відносили також білорусів, деяких чехів і євреїв з України [19, с. 35-36].

В одному із звітів про проведення урядом ЧСР допомогової акції в 1925 році зазначалося про те, що в Чехословаччині навчається 2132 українських студенти, з них у чеських навчальних закладах навчаються - 1389, в Українському педагогічному інституті - 119, в Господарчій Академії в Подєбрадах - 476, малярській школі - 148 [16, с. 102].

В свою чергу С. Віднянський, говорячи про студентів Українського Вільного Університету (УВУ) в Празі, наводить такі дані: з 1921 по 1943 р. (за 22 академічні роки, 44 семестри) на два факультети УВУ (філософський і правничий) було прийнято (записано) 11617 студентів - у середньому по 264 на семестр. Кількість студентів з багатьох причин була неоднаковою в різні роки [2, с. 63].

Ta все ж, саме в цій країні в міжвоєнний період перебувало найбільше українських студентів, які окрім навчання проводили активну культурно-освітню діяльність.

Потрібно розуміти, що відкриття і діяльність українських вищих навчальних закладів, студентських організацій, які переважно займались культурно-освітньою роботою, було неможливе без належної матеріальної бази. Саме в Чехословаччині емігранти користувались широкою урядовою допомогою, отримували поміч від міжнародних та власних організацій.

Отже, Перша світова війна внесла значні зміни в справу матеріального забезпечення студентів вищих навчальних закладів. В багатьох країнах цією справою після війни зайнялися уряди, а також різні благодійні організації та студентські самодопомогові товариства. Ці останні товариства створили й свій центральний орган під назвою European Student Relief Fond, що пізніше змінив свою назву на International Student Service (ця організація не мала статутів - її управу призначала Світова Федерація Християнського Студентства. Вона багато допомагала так званим воєнним студентам.) Становище українського студентства перших післявоєнних років було досить важким [14, с. 72]. З 1921 р. покращується становище емігрантів, у зв'язку з налагодженням процесу урядової допомоги.

1920 р. за ініціативи президента ЧСР Т. Масарика на державному рівні була розроблена програма практичної допомоги еміграції з країн Східної Європи. Її основним завданням було забезпечення духовних і матеріальних потреб емігрантів в національних межах, розвиток культурних, наукових і освітніх традицій [9, с.718]. В цьому плані велике значення мала російська допомогова акція зініційована Т. Масариком для матеріальної допомоги емігрантам, що перебували в країні. В проведенні цієї акції можна виділити три періоди: до середини 1920-х років; до кінця 1920-х років; до середини 1930-х років. Найбільшого розмаху акція мала протягом 1920-х років, а з початку 1930-х років спостерігається значне скорочення фінансування еміграції.

Чехословацька влада йшла на зустріч багатьом проханням емігрантів про допомогу. Так, 1 лютого 1922 р. 1211 українських студентів, які навчались у Чехословаччині, передали Масарику від імені Української студентської громади особливий меморандум, в якому йшлося про українське питання. Голова комітету Олекса Чернявський подав у цьому документі перегляд українського розвитку від 1917 р. і просив матеріальної допомоги українським студентам та інтелігенції в ЧСР, яку Масарик через Едварда Бенеша надав з коштів Міністерства закордонних справ [18, с.69].

Саме через гарне матеріальне забезпечення в міжвоєнній Чехословаччині були утворені та діяли українські вищі навчальні заклади. Після перенесення у вересні 1921 р. до Праги Українського вільного університету, Т. Масарик виділив на його фінансування 1000000 крон щомісячно, що тоді становило досить велику суму [18, с. 69]. Зокрема, і Українська студія пластичних мистецтв, заснована в грудні 1923 p., отримувала державні дотації - спочатку від Міністерства закордонних справ ЧСР, а з 1929 р. - від Міністерства освіти. На початку 1930-х рр. Студія була позбавлена фінансової допомоги, а це призвело до зменшення кількості слухачів [15, с.797].

Для керівництва студентами-емігрантами був утворений спеціальний Комітет для забезпечення освіти в 1921 р. Крім тих, що тільки приїхали, в Чехословаччині вже перебувало 800 українських студентів. Комітет для забезпечення освіти був закритий в лютому 1935 p., а деякі його функції були передані Чехословацькому Червоному Хресту [14, с. 33-35].

В листопаді 1921 р. було утворено «Чесько-український комітет допомоги українській молоді» (ЧУК). З січня 1922 р. комітет одержував з державного фонду ЧСР щомісячні субвенції для виплати стипендій українським студентам. Умовою одержання стипендій було навчання, причому спочатку допомога надавалась шляхом забезпечення їх житлом, одягом, підручниками, їжею тощо, і тільки з 1922 р. комітет щомісячно видає стипендії в розмірі близько 500 крон [4, с. 60-61].

ЧУК проіснував як самостійна чесько-українська організація до 1931 р. З припиненням державної чеської допомоги українському еміграційному студентству в Празі, того ж року постав уже як громадська організація "Допомоговий Фонд українських і білоруських студентів у Празі" [14, с. 75]. В статуті «Допомогового Фонду українських і білоруських студентів у Празі» зазначалось: «Метою Допомогового Фонду є допомагати (уділяти стипендії і іншу поміч) українським і білоруським студентам, які студіюють на високих школах а Чехословаччині. Допомогу може одержувати української чи білоруської національності! звичайний або рівний йому в правах надзвичайний слухач високих шкіл у Чехословаччині» [21, арк. 1 -2 ].

Також в Празі діяв кооператив «Українська студентська самопоміч». Він теж займався справою допомоги українським студентам у властивий більше для кооперативу спосіб:» Ціллю кооперативу є: поліпшувати відносини своїх членів під поглядом матеріальним, а то через:

а) закладення і провадження ремісничих курсів для своїх членів... в) посередничення у вишукуванню занять для своїх членів...

д) закладання інтернатів, столових, бібліотек, читалень для своїх членів

е) уділювання своїм членам матеріальної помочі»[20,арк.1].

Пізніше засновувались й інші подібні організації, але ширшої допомогової акції за браком фондів вони розвинути не могли. Так, у Брні 1931 р. з ініціативи гуртка українців був заснований Комітет для допомоги місцевим українським студентам. Цей Комітет діяв і в подальшому, але засоби мав дуже обмежені (в основному пожертви і членські внески). Подібна ж допомогова українська організація була і в Братиславі 14,с.75].

В Чехословаччині в міжвоєнний період були створені сприятливі умови для навчання українських студентів. Українські емігранти під час навчання у вищих навчальних закладах створили багато (кілька десятків) різних академічних організацій. Були серед них загально-студентські громади, фахові і ідеологічні студентські організації, спортивні товариства, мистецькі, кооперативні тощо. Організації українських студентів діяли як при вищих навчальних закладах, так і поза ними.

В Чехословаччині найбільше українських студентів перебувало в Празі. Навчаючись у вищих навчальних закладах, вони проводили культурно-освітню діяльність у власних організаціях. Найстаршою і найбільшою загально-студентською організацією була в Празі Українська Академічна Громада (УАГ), заснована ще 1919 р. При УАГ функціонували різні фахові секції, гуртки, товариства, які проводили культурну діяльність. Об'єднувала вона понад 1000 чоловік, але вже в 1923 р. дійшло до її розпаду і утворення нових студентських організацій. УАГ існувала і далі, але об'єднувала вже не все українське студентство, лише його частину - в 1923 р. вона становила всього 360 чоловік [14, с. 77].

Ось як пише про українські студентські організації в Чехословаччині в 1923 р. український студент: «Прага нараховує на сьогодні цілих чотири окремих студентських організацій: У.А.Г., Гром. Студ. Ем. з В. України, Укр. Студ. Т-во. «Громада», Громада студентів України. Педагог. Інституту ім. Драгоманова, - оскільки не рахувати ще й 5-ої організації - Союзу Північно-Західних земель - у якого професійні студентські завдання сполучені зі специфічно Волинськими. Далі йде цілий ряд по запразьких організацій - Громада Студ. Укр. Сільськогосподарської Академії в Подєбрадах, українські організації в Берні й Пршібрамі [2, с. 25].

В 1922 р. була заснована в Празі Громада студенток-українок, яка об'єднувала 70 студенток. Мета її була культурно-освітня і допомогова.

Українська студентська спілка в Празі була заснована в 1924 році. Вона мала свої філіали і в інших містах Чехословаччини, зокрема в Брні. Члени цієї організації повинні були сплачувати членські внески. Але як видно із документів, членські внески сплачувались нерегулярно, їх розмір становив від 1 до 10 чеських корон [5, арк.1-16]. Також Українська студентська спілка в Празі матеріально допомагала українським студентам. Наприклад, було виділено 150 чеських корон для здійснення подорожі в 1925 році українським студентом [8, арк. 11].

Загально-студентський характер мали засновані в 1923 р. Громада студентів Педагогічного Інституту ім. М.Драгоманова в Празі та товариство «Громада студентів громадян УССР» [14, с. 78]. Отже, при Педагогічному Інституті ім. М.Драгоманова студенти були організовані в двох загально-студентських товариствах: «Студентській Громаді», заснованій 1923 р. та «Академічній Громаді», що була утворена 1925 р.

Обидві Громади співпрацювали між собою в різних академічних і станових установах та організаціях, обидві ж проводили і досить успішну культурну роботу. «Студентська Громада» заснувала студентську наукову бібліотеку, видавала свій «Бюллетень» (в 1924-1925 pp.), влаштовувала літературно-вокальні вечори, дбала про матеріальну допомогу своїм членам - заснувала студентську Ощадно-позичкову касу, допомоговий комітет, їдальню тощо [14, с.78]. При ній діяв Гурток істориків, члени якого у 1924 р. написали збірки по історії Сходу і стародавньої Греції та влаштовували вечори для читання рефератів [23, с.104].

Фахових організацій українського студентства в Празі нараховувалось близько двох десятків. Найстаршою з них була Українська Медична Громада.

Серед фахових організацій українського студентства в Празі, що активно засновувались і діяли протягом 1920-х рр. можна назвати такі: Українська Академічна Громада хеміків та технологів, Українська Студентська Громада ім. Г.Сковороди, Товариство Студентів Природників та Математиків, Гурток Пасішників, Студентське Товариство українських Правників та багато інших. Основним видом їх діяльності була культурно-освітня робота яка полягала в організації вечорів, читанні рефератів, доповідей, збиранні бібліотек, виданні спеціалізованої літератури, чи виданні власних друкованих органів, ознайомлення іноземців з їх діяльністю. Також вони намагались допомагати українським студентам, що входили до складу товариств. Основою для існування більшості гуртків були членські внески, деякі отримували фінансову допомогу від навчальних закладів, при яких існували або від урядових установ чи інших допомогових організацій. Але все ж більшість українських студентських організацій існували за рахунок оподаткування власних членів.

Так, наприклад, члени Громади українських студентів лісової інженерії (ГУ СЛІ), яка була заснована в Празі в 1922 p., організовували екскурсії до Подебрад, влаштовували вечори. Також представники Громади підтримували інформаційні зносини з товариствами лісничої інженерії Львова, Відня, Берна тощо [17, арк.9-10].

До цих же фахових студентських організацій в Празі належав і Український Академічний Автоклюб; заснований він був 24 листопада 1923р. студентами Т.Томоругом (голова) і В.Орелецьким. Метою Клубу, що нараховував у своєму складі 100 членів, було «гуртувати українське студентство для ознайомлення з автомобілізмом та бути фаховим, науковим, спортовим та товариським осередком автомобілізму для українського студентства» [22,с.23].

Українські студенти агрономи і лісники, що навчалися в Чеській вищій технічній школі в Празі - заснували тут в 1922 р. своє Пасішне Товариство, пізніша назва «Гурток українських студентів-пасічників у Празі». Цей Гурток, головою якого був О.Наріжний, проводив активну діяльність. Він, насамперед, зав'язав відносини з Центральним Союзом пасічних товариств в Чехословаччині, а також з пасічними організаціями Волині та Галичини. Гурток висилав своїх представників на пасічницькі з'їзди і брав участь у загальнодержавній господарчій виставці в Празі. В червні 1922 р. Гурток організував для своїх членів пасічницькі курси в м. Кольчі. На цих курсах було 15 слухачів, які успішно їх закінчили. Гурток українських студентів-пасічників дбав також і про видання української літератури з розвитку пасіки. Останні відомості про діяльність празького пасічницького Гуртка маємо за 1925 і 1926 рр. Пізніше діячі цього Гуртка працювали в не студентських пасічних українських організаціях, що були засновані як в Празі, так і на Закарпатті.

Крім загально-студентських, станових, фахових, в Празі в 1920-х рр. було багато інших організацій українського студентства - мистецьких, видавничих, культурно-просвітніх, спортивних, господарських тощо. Майже кожна з них провадила в більшій або меншій мірі культурно-національну українську роботу.

15 червня 1923 р. був заснований «Гурток поширення гри на бандурі серед українського громадянства». З цього Гуртка 4 липня 1923 р. було утворено самостійне Товариство «Кобзар», яке складалося з 75 чоловік, збирало пожертви й дбало про виготовлення бандур, організовувало курси гри на бандурі.

Мистецькою студентською організацією в Празі була й «Трембіта», заснована в листопаді 1921 р. Ця організація складалась із 16 чоловік і виступала на українських і іноземних концертах.

Український Академічний Хор в Празі, заснований 1921 p., складався в 1923 р. з 92 чоловік, виступав на українських святах і з самостійними концертами.

Хором фактично була й Українська Співоча Студія в Празі, заснована в травні 1923 р. Студія складалась з ЗО членів ( з них не всі були студентами) і ставила своїм завданням вивчення української пісні та її пропаганду [14,с.84-85].

Варто зазначити, що концертно-виконавча діяльність українців в Чехословаччині відрізнялась найбільшою інтеграцією в суспільно-культурне життя цієї країни. Успішні виступи українських музикантів сприяли підвищенню авторитету України, викликали інтерес до її культури. Особливий резонанс мали виступи хорових колективів [11, с.791]. В цьому плані, великою популярністю користувалися щорічні Шевченківські концерти в Празі (чисельність публіки іноді перевищувала 700 чоловік) [11, с.793].

З культурно-громадських і просвітніх студентських організацій в Празі в 1920-х рр. були: Культурно-просвітнє Товариство «Черемош», засноване 14 жовтня 1922 р. Ця організація складалась з 52 чоловік і дбала про «культурне піднесення та освіту українського народу на Буковині». «Черемош» збирав кошти на українську школу, мав свою книгозбірню, інформаційне бюро, організовував курси іноземних мов тощо [14,с.85].

Крім Праги студентські організації української молоді діяли і в інших чехословацьких містах. Так, в Подебрадах студентство Української Господарської Академії (УГА) утворило цілу низку фахових, кооперативних і спортивних товариств; також подебрадське українське студентство заснувало й кілька станових академічних організацій. Найстаршою і найбільшою з них була Академічна Громада при УГА, заснована 7 серпня 1922 p. В 1923 р. вона нараховувала 280 членів. При ній працювала літературно-інформаційна секція, гурток «Кобзар» тощо, а провадила вона діяльність в культурно-освітній галузі та дбала про пропаганду української справи. Академічна Громада при УГА з січня 1924 р. почала видавати двотижневик «Наша Громада». Журнал висвітлював питання студентського життя, подавав хроніку місцевого життя [23,с.102].

Студенти Української Господарської Академії в Подєбрадах організували власний хор, оркестр мандолістів, а згодом ще й драматичний гурток.

Вони налагодили публікацію газети «Українське життя» і «Записок УГА» з науковими працями професорів[12,с.206-207].

В Брні, де українці навчались в місцевому університеті і у високій ветеринарній школі, найстаршою студентською організацією була Українська Академічна Громада, заснована 1921 р., при ній були різні фахові секції, ідеологічні та територіальні товариства. Академічна Громада провадила культурно-просвітню роботу. При Громаді була секція ветеринарів, агрономів і лісників, медиків, техніків, правників і філософів, текстильників. Крім Академічної Громади в Брні були й інші українські студентські організації. Кількісно найбільшою є Українська Академічна Громада (98 чоловік), другою йде Філія Спілки Громадян УCCP (25 чоловік), третя - «Товариство Громада» (16 чоловік)[7,с.44].

В Гірничій Академії в Пршібрамі навчались українські студенти, в основному вихідці з таборів Німецького Яблонного та Ліберця. Українські студенти-гірняки мали свій гурток «Каменярі», заснований 1920 р. В 1925 р. туди входило 63 чоловіки. При «Каменярах» була Видавнича Комісія і різні організації: філія української Національної Молоді, філія Вільної Громади, Гурток ім. М.Драгоманова, Союз Відродження Українського Студентства та інші[14,с.87]. Через те, що до складу гуртка входили й інші організації, це з часом призвело до конфлікту: «30 жовтня 1923 р. відбулися звичайні загальні Збори товариства «Каменярі», на яких прийшло до конфлікту з комуністами та «смєновєховцями» на тлі боротьби ЦеСУСа і ДОПСа. Відбувся вихід комуністів із складу «Каменярів». В товаристві залишилось понад 60 членів» [7, с.45].

Звісно, крім названих організацій були й інші і в інших містах Чехословаччини, але вони були менші за чисельністю; основним їх завданням була культурно-освітня діяльність та допомога місцевим українським студентам. Так, зокрема, у Мельнику 25 студентів були об'єднані в українське товариство. В Братиславі студенти університет заснували 1923 р. «Українсько-білоруську Спілку», яка складалась з 8 українців і 2 білорусів [14, с.88]. Через невелику кількість українських студентів у Братиславі, деякий час ця «Спілка» входила як секція до місцевого українського товариства «Українська Громада». Якщо розглядати походження українців, які входили до складу «Українсько-білоруської спілки», то з Галичини - 6 чоловік, з Наддніпрянської України - 2 [23, с. 102]. Окремо слід згадати про спортивні організації українських студентів в Чехословаччині. Звісно, українські студентські спортивні організації, гуртки, секції були і в інших країнах Центрально-Східної Європи, але саме в Чехословаччині існували їх найбільші осередки.

В Чехословаччині проводили свою діяльність такі українські спортивні організації: Український Студентський Спортовий Клуб (УССК)у Празі (заснований 1920 p.).; Українське Спортове Брацтво «Тур» в Празі (1928 p.); Український Спортовий Клуб у Подєбрадах (1923 р). Спортивні українські організації були і в інших студентських осередках, як в Брні, Пршібрамі [6, с.32]. Студентські спортивні організації відігравали велику роль в справі представлення українців поміж інших народів.

Про велике значення спорту в середовищі української студентської молоді маємо дані з документів: «В пам'яті чеської і німецької публіки Ліберця, Німецького Яблонного, Йозефова та Праги, записався добрим іменем УССК, виступом своїх членів в змаганнях в різних галузях спорту. Цими виступами залишилися в пам'яті чужинців гарні спомини про цілість української еміграції. Рік 1924 приносить цілому нашому спортовому життю як в краю, так і на еміграції цілковитий зворот до кращого. Створення двох спортових центрів в краю і на еміграції (в Празі), зініційовано цього року ІІ-ої української Олімпіади у Львові. [10,арк.10].

Культурно-освітня діяльність українських студентських організацій полягала в проведенні їх зборів, де відбувались виступи членів товариств, зачитувались і обговорювались реферати, присвячені питанням історії, економіки, культури У країни. Важливе місце посідало влаштування святкових вечорів чи інших подібних заходів, присвячених пам'ятним датам в історії У країни. Досить часто на такі заходи запрошувались представники іноземних країн, оскільки важливе значення мало інформування іноземну громаду про українські справи та налагодження зв'язків з європейцями. Була також організована справа видання різноманітних друкованих органів української студентської еміграції, де окрема увага приділялась культурно-освітній діяльності.

В Чехословаччині в міжвоєнний період опинилась велика кількість українських студентів, які отримали можливість розпочати або продовжити своє навчання в українських і чехословацьких вищих навчальних закладах. За підтримки чехословацької влади в країні були засновані і діяли українські університети. Українські емігранти отримували матеріальну допомогу від уряду ЧСР, міжнародних і власних допомогових організацій. Гарне матеріальне забезпечення дало можливість українським студентам утворювати свої організації та проводити активну культурно-освітню діяльність.

український навчальний еміграція чехословаччина

Список використаних джерел

1. Бублик Т. Наукова та культурно-освітня діяльність української еміграції в Чехословаччині та Німеччині в 1920-1930-их pp. XX ст.: Автореф. дис... - K., 1997.

2. Валяиик Г. Про союзи Громад. // Український студент. - Прага, 1923. - №3 - С,24-32.

3. Віднянський С. Заснування і діяльність У країнського вільного університету - першої української високої школи за кордоном (1921 - 1945). // Український історичний журнал. - 1993. №11 - 12. - С.74-85.

4. Віднянський С. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехословаччині: Український вільний університет (1921-1945 pp.). - К, 1994.

5. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (далі - ЦДАВОВ України). - Відомості на уплату членських внесків. - Ф.3885. - Оп.1. - Спр. 2.

6. Гадзяцький М. Легко-атлетичні змагання в Подєбрадах. /Михайло Гадзяцький // Студентський вісник. - 1925. - 4.8. - С.32 - 35.

7. 3 життя українського студентства (дописи). // Студентський вісник. -1924. - 4.12. - С.37 -46.

8. ЦДАВОВ України. - Касові звіти, розписки та інші грошові документи спілки. - Ф.3885. - Оп.1. - Спр.З.

9. Колеса К. Александр Колесса и Украинский Свободный университет в Праге (идея, работа, достижения). // Международная конференция русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. - Сборник докладов. - Прага, 1995. - С.715-722.

10. ЦДАВОВ України. - Листування з Радою Українського Союза кожаного (футбольного) м'яча про з'їзд ЦеСУСа тощо. - Ф.3899. - Оп.1. - Спр.7.

11. Мартыненко О. Украинская музыкальная эмиграция в Чехословакии (1920-1940 г.г. XX в.). // Международная конференция русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. - Сборник докладов. - Прага, 1995. - С.786-795.

12. Мартос Б. Заснування Української Господарської Академії. // Хроніка 2000. - «Україиа-Чехія». - Ч.ІІ. - Київ, 1999. - С,192-209.

13. Мушинка М. Українці Чехо-Словаччини. // Українська діаспора. - 1993. №3 - С,42-47.

14. Наріжний С. Українська еміграція: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. - Прага, 1942. - 4.1.

15. Пеленська О. Українська Студія пластичних мистецтв у Празі. // Международная конференция русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. - Сборник докладов. - Прага, 1995 - С,796-800.

16. Піскун В. Громадські організації як спосіб вираження згуртування українських політичних емігрантів (20-і - 30-і роки XX століття). // Українознавство (календар-щорічник). - К.,2006. - С.100-104.

17. ЦДАВОВ України. - Протокол засідань управи. - Ф.3898. - Оп.1. - Спр.1.

18. Рихлик Ян Т.Г. Масарик, Росія та українське питання (1917-1923). // Хроніка 2000. - «Україна-Чехія». - Ч.ІІ. - Київ, 1999. - С.64-70.

19. Сладек 3. Русская эмиграция в Чехословакии: развитие «русской акции». // Славяноведение. - 1993. №4. - С.35 - 36.

20. ЦДАВОВ України. - Статут кооператива «Українська студентська Самопоміч» в Празі. - Ф.4465. - Оп.1. - Спр.266.

21. ЦДАВОВ України. - Статут Товариства «Допомоговий фонд українських

і білоруських студентів у Празі. - Ф.4465. - Опис 1. - Спр. 269.

22. Федів І. На організаційні теми. // Український студент. - Прага, 1923. -№3-4. -С,21-26.

Размещено на Allbest.ru