Символіка українського народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ

Курсова робота

з дисципліни: Народознавство

на тему: «Символіка українського народу»

Виконав студент 2-го курсу

факультету бальна хореографія

Ковальов Євген Павлович

м. Луганськ

2008 р.

Зміст

Вступ

Символіка Українців

Український вінок

Кольорові символи

Рослинні символи України

Національний гімн

Рушник - наче доля

Козацькі клейноди

Державні символи України

Література

Вступ

Кожна нація, кожна соціальна група має свої символи і звичаї, що виробилося протягом багатьох століть і були освячені віками.

Звичай - це відокремлене явище в житті народу, це втіленні в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. Ці взаємини безпосередньо впливають на духовну культуру народу, що в свою чергу впливає на процес посилення народної творчості, тому народна творчість нерозривно зв'язана із звичаями народу.

Звичаї і символи народу - це несписанні закони якими користуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова - це ті найменші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, одну націю. Звичаї як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. Академік О. Прищепа на конгресі міжнародної асоціації українців чітко відокремив: « Історія території чи народу починається тільки тоді, коли є свої писанні свідоцтва; коли є тільки чужі то це не історія а праісторія.». Отже, про власну історію можна говорити з утвердженням в дев'ятому столітті Київської Русі, а відтак усі проблеми вести символіку з міфічних переказів, та археологічних знахідок до київського періоду находяться поза історії як науки.

Символіка - є важливою стороною культури народу. Культура ж є своєрідним кодом, універсальним механізмом самореалізації громадського життя.

Відповідно від цього сталася і світова традиція того чи іншого народу:

1. Епічну неповторну специфіку передають колоритні полотна прапора.

2. У символіці герба - втілюється державний устрій народу.

3. Композиція гербів, національні символи народжуються в результаті самоусвідомісті якимсь народом своєї культури, своєї свідомості, навколишнього середовища, або міфічних, релігійних знань за допомогою повідомлення інших народів.

У самовиявленні до зовнішнього світу символіка етносу має мобілізаційний характер.

Люди роблять свою історію згідно з їх минулого, отже, їх свобода дії обмежується обставинами всіх попередніх поколінь, що тягають над думами живих.

Символіка Українців

Відродження нації починається з відродження національної символіки.

Герби

Ще в період родоплемінного ладу, східні слов'яни на території України вживали знаки для відрізнення роду окремих подій. Могли бути такі зображення: хрест, квадрат, ромб, коло. Дещо пізніше на гербах бачили півмісяць, зірку, зброю, звірів та птахів. Зокрема: оленів, орлів та ін. Така символіка зумовлена тим, що кожен рід первісних людей обожнював для себе якусь тварину, птаха чи явище природи. Такі родові знаки часто використовувалися для означення пасовиськ, водоймищ, а ще дуже важливі для визначення територіальних меж. Особливими знаками користувались не тільки багаті власники, а й ремісленики і купці. Ними також користувались ювеліри для означення виготовлених прикрас, гончарі, живописі.

Найдревнішими із гербів, котрі дійшли до нас з минулого широко використовують й сьогодні.

Тризубець

Найстаріший знак як магічний і оберіг. Його відображення, як символу відома ще з першого тисячоліття н. е. Походження тризубця різне. Ці знаки з'явилися у боспорському царстві, Греції, Вавилоні, Єгипті.

Пізніше кримський хан використовував його як символ. Тризубець зображають і на до- революційному гербі м. Феодосії. На землях центральної України цей знак відомий з VІ-VІІІ ст., його знаходили археологи в Полтавській та Київській губернії. Посли князя Ігоря укладання договору з Візантійцями мали свою печать. Дружина князя Ігоря Ольга розставляла князівські знаки аж до Новгорода. Про князівські знаки знали далеко за межами Київської Русі. Тризуб стає великокняжим знаком, його зображення вперше відомо з печатки князя Святослава.

Тризуб символізував уявлення наших предків про події всесвіту на небесах, на землі та про потойбічне.

Деякі вчені трактують його як герб великого Ярослава Мудрого. Зображення тризубця знайшли на Софії Київської. Його зображення було на будинках, монетах князя Володимира. Деякі трактують його поєднання трьох священних начал: Духовного, Батьківського, Материнського. Тризуб був державним гербом за часів гетьмана Скоропадського.

На початку 1918р. Центральна Рада прийняла пропозицію М. Грушевського зробити тризуб гербом Української Народної Республіки. Із здобуттям Україною незалежності золотий тризубець стає малим державним гербом України.

Український вінок

Сьогодні як і у всі часи важливе місце в житті народу займає національна символіка.

Український вінок - один із різновидів національної символіки - символ життя. Він плететься із живих квітів і прикрашається кольоровими стрічками. Коли квітка відцвітає, вітер

розсіює насіння по світу, та де б не проросло насіння, рослина завжди зацвіте, тому люди вплітають її до віночка як символ життєдіяльності. Квітка калини із вінку має своє певне місце і значення.

Барвінок - головна квітка українського вінка ( тому що він тягнеться до людей, оселі, городу). Влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть з ним весільний букети, вінок для нареченої, а взимку п'ють відвар з барвінка від простуди. Цілий рік його шанують бо вважають символом життя.

Безсмертник - дарує здоров'я кожному роду людському він загоює рани.

Цвіт вишні та яблуні - це символ материнської любові.

Любисток й васильок - за повір'ям вони були крилами птаха, що вчив людей любити один одного та щирим у розмовах. Люди люблять їх не тільки за пахощі, а й за лікувальні властивості: ними лікують волосся, роблять відвари для маленьких дітей, тому у віночку вони є символом людяності.

Ромашка - наймолодша за своїм віком. Її почали вплітати до вінку, коли переконались, що вона приносить не тільки здоров'я, але й доброту і ніжність.

Переплітають квітки пучками хмелю, що символізує гнучкість і розум.

Всього в українському вінку 20 квіток, кожна з них лікар та оберіг.

Прикрашати вінок стрічками теж треба вміти. Першу в'яжуть світло коричневу - символ землі-годувальниці. З боків від неї жовта - символ сонця та світло-зелена котра символізує красу та молодість. Голубі та сині стрічки є символом води та неба, що дарує силу і здоров'я. Рожеві є символом хліба, фіолетові - мудрості людини, малинові стрічки це символ достатку. По краю вінка в'язали білу стрічку її кінці були розпушені та прикрашені сріблом та золотом.

Кольорова символіка

Жовто-блакитні чи синьо-жовті кольори - національний символ нашого народу. Вони з'явились у нашій державі не випадково і своїм корінням сягають сивої давнини.

У ставленні кожного народу до різних барв немає нічого випадкового у народному діалекті.

Науковці висловлюють чимало версій щодо українських національних кольорів, М. Грушевський записав народну притчу: Бог сидів на дереві життя серед безбрежного океану, посилає Бог достати зі дна океану жовтого піску та блакитний камінь. Коли це дістав, Бог тоді з піску створив Землю, а небо з блакитного каменю. Ці кольори стали основними символами для нашої держави, а від тоді й забарвленням нашого прапора.

Львівські науковці кольорам дали своє визначення. Слово «хохол» вони трактують з монгольського «хох», що означає синій, блакитний, піднебесний.

Майже всі герби Київщини обрамлялися жовто-блакитним корогвами, козацькі прапори також у знаменитій картині І. Репіна «Запоріжці пишуть письмо турецькому султанові» . Репін ставився до своїх картин на історичні теми як до свідоцтв, що мали документальну точність.

За свідченням літописців при заснуванні міста Львову був виданий герб з зображенням золотого Льва на голубому тлі. Прапори були різні червоними, малиновими з зображенням Михайла Архангела.

Козацькі прапори XVІ - XVІІІ ст. зображають сонце, місяць, зірки, зброю. Найчастіше зустрічаються об'єднання жовтих та блакитних кольорів.

У Лівобережній Україні з занепадом Гетьманщини прості козацькі знамена на російський манер були біло-чорні. Але козацька традиція не зникла, вона зберігається над Дністром, Бугом, Дунаї, Азовському морі, на Кубані.

Коли в березні 1914р. царський уряд заборонив відзначати ювілей Т. Шевченка студенти вийшли на маніфестації під жовто-блакитними прапорами.

Жовто-блакитний прапор був затверджений у березні 1918р.

Давня традиція українців національна символіка, за відняттям Прикарпаття, у східній Галичині де національні прапори до 1939-1941 були синьо-жовтими. У незалежній Україні жовто-блакитний прапор вперше за всю історію України був офіційно піднятий над будинком Верховної Ради 4 вересня 1991р.

Рослинні символи України

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір'я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і богом. М. Рильський любив повторювати: "Хто не знає свого минулого - не вартий свого майбутнього", кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. І тільки знаючі ці традиції ми зможемо передати культурну спадщину свого народу, побуту нащадникам і таким чином підтримувати козацький рід, якому, як відомо нема переводу.

Майже кожен народ має свої рослинні символи. Мають їх також і українці.

Барвінок - вічно зелена трав'яниста рослина листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом - це символ молодості, кохання та шлюбу. Вінком сплетеним з барвінку прикрашають голову нареченої на весіллі.

Васильки - символ святості, чистоти, приязні, ними прикрашають ікони, хрести у церквах. Васильки мають цілинні властивості.

Горох був символом сліз. З ним пов'язують нещастя, біду молоді. Не повинні були його їсти на тощак аби не було гірке подружнє життя.

Дуб - символ молодого козака.

Чом дуб не зелений?

Лист хмара побила,

Козак не веселий -

Лихая година.

У весільних припровідках та побажаннях дуб виступає символом подружнього життя:" Дарую два дубочки, щоб жили в парі як голубочки!". Дуб це також символ міцного здоров'я та довголіття молодих:

Дарую тобі дуби, що в діброві,

Будьте живі та здорові.

Коли у сім'ї народжувався син, батьки висаджували у землю два жолуді, якщо донька - два калинових зерна.

Тому хто зірве квітку папороті відкривалися всі таємниці світу. Папороть вважався улюбленим зіллям відьми. На Гуцульщині існував звичай бити папороть щоб не сіялась в полі і не шкодила травам. Її били палицями навхрест, потім це місце святили.

Часник - оберіг від злих сил, в практиці народної медицини свяченим часником намазували над очима, щоб тримали здорові очі.

Тополя: найдорожчий для України символ. З давніх здавен тополя - символ дівочої стрункості та вірності. Струнка як тополя, кажуть про чарівну, тендітну дівчину.

У баладах, казках, перекладах нерідко дівчина чарівно перетворювалась на тополю: "Тай серед поля тополею стала". Тополею дівчат прикрашали, як майське дерево та водили на землі свята. Під тополею легко дихається, бо фітанциди цього дерева очищують повітря від бактерій. Тополя має лікувальну дію.

Мак. Про його використання на території відомо з давніх здавен. Його вирощували на городах, левадах, в лаврєу Києві за часів княжої доби. Насіння маку застосовували при постових святах та для приготування ритуальних печів і страв.

В медицині з нього роблять якісну олію. Мак мали у кожній хаті для лікування, як оберіг від злих духів і всякої нечисті.

Його оспівували у піснях, з ним пов'язані повір'я та обряди. Це одна з найулюбленіших рослин, символ молодості, краси, дівочості. Символом краси є не тільки квіти, але й маківки: "Жарка дівка, як маків цвіт. Жарка дівка, як маківка". Маківка була символом краси голови - "голова як маківка".

Осока - вважалась нечистим, заклятим деревом, оскільки на ній за християнською легендою повісився Іуда.

Вона використовувалась як оберіг від ведьм та упирів. Вважалося, що для припинення засухи влітку до могили самогубця вбивали кіл із осоки.

Калина - символ жіночої краси й чарівності цей образ оспівується у багатьох піснях, думах, переказах.

Народна любов до цього дерева збереглася до наших днів. З жодним деревом не пов'язано стільки поетичних символів, як з калиною, жодна рослина не осіяне такою кількістю вірувань та повір'їв. Використовують її в їжі та в напоях.

В українських піснях калина зустрічається дуже часто:

Ой, ти дівчина, червона калина,

Уста твої рум'яні.

Калиною оздобляють вінок молодої, яка зберегла невинність до весілля, та вивішують гілку калини на хаті.

Калину клали у першу купель немовляті, щоб дівчина була рум'яною.

Калина - символ рідної землі, батьківської хати.

Верба. Без верби і калини - нема України, кажуть в народі.

Верба ніби позначення води на землі, бо на сухому місці це дерево не росте. За розташуванням верби селяни визначали підземні джерела. Де срібліє вербиця, там є водиця.

Для використання в народній медицині застосовували свячену вербу, яку святили в вербну неділю. Відвар кори застосовували для загоєння ран. Верб'яний відвар приймали при пропасниці та ревматизмі. Знахарі добавляли її до цілющого зілля, наділяли її магічними властивостями.

Верба над ставом традиційний пейзаж села.

Хміль - вважається символом життя. Його шанують у народі і оспівують в піснях. В пору цвітіння хмелю існує звичай одружувати молодих, це було знаком, що життя в такій сім'ї цвістиме як хміль.

Цю рослину намагаються садити в городі. Ім'ям цієї рослини названо чимало міст і сіл України. Про нього склали приказки:" Як хміль біля дівки в'ється, а в дівчини серденько б'ється".

Жито - є символом достатку. Воно посідає помітне місце в українській обрядовості. Зерном жита посипали хату на щастя, на здоров'я, на новий рік, щоб було краще ніж торік. Обсипали молодих й під час весілля - на знак багатства, плодючості молодої.

Зерном жита також обсипали місце де лежить покійник і труну.

За допомогою жита вибирали місце для нової хати, ним прикрашали весільний пиріг.

З ним пов'язані прислів'я та приказки: жито два тижні відцвітає, два тижні наливає, два тижні підсихає, два тижні колінах б'є - жати себе просить. Засіяне при північному вітрі, жито краще родить. Якщо на одній стеблині виросте два колоски - то буде голод. Коли дівчині сниться, що на неї хлопець надів вінок із жита - вона вийде заміж.

Наші предки не бездумно наділяли предмети магічними властивостями, а й пробували пояснити та упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини та природи.

Національний гімн

символіка український народ гімн герб

До найбільших святинь будь якого народу належить і гімн, це ті слова і музика які звучать у кожного із нас, підіймають при перших акордах мелодіі. Є такий гімн і в Україні - «Ще не вмерла Україна».

Перша музична символіка сягає часів Київської Русі. Тоді роль державного гімну виконували бойцові заклинання та пісні які створювали патріотичний настрій перед битвами. Як свідчить «Слово о полку Ігоровім» закликали воїнів до хоробрості аби здобути князеву славу, за землю руську.

До найпоширеніших видів стародавніх пісень належать, псалми,що виконували хори. Перед боєм з монголо-татарською ордою на Кальці в 1223 році дружини співали «З нами Бог».

У період козацької історії на перший план виходили пісні - гімни, що прославляли подвиги. Особливо популярною була «Нумо хлопці до бою».

Пізніше поширилася пісня про Байду:

Ой на горі вогонь горить,

Ой на горі та жінці жнуть.

У 1848 році у Львові стає до влади головна Російська влада вона прийняла до національного гімну «Мир вам браття». У 1862році у Києві з'являться вірш видатного етнографа Петра Чубівського «Ще не вмерла України». Михайло Вербізський поклав його на музику, невдовзі становиться новим національним гімном. Цей твір і сьогодні залишається національним гімном.

Рушник - наче доля

Рушник одвічний оберіг Українського народу. Він супроводжував людину все її життя від народження до останнього шляху.

В Українських народних обрядах рушник є символом людської краси. Вишивали його до кожного свята,будь-якої урочистої події. На вишиваних рушниках повитуха приймала немовля. Для дівчат і хлопчаків візерунки були різними. Рушник на народження вишивали з найкоштовнішого полотна. Вишивали дрібним вертікальним візерунком вздовж довгих боків рушника - стежку, довгу-довгу...

На хрестини виготовляли окремий рушник - батьки та куми обдаровували один одного рушниками.

Особливу роль відігравали рушники із військового ритуалу, як один із найважніших атрибутів.

Весільні рушники як і весь одяг дівчина готувала собі заздалегідь. На весілля вишивали до п`ятнадцяти рушників, а іноді і більше. Весільні рушники як і весь посяг зберігалися в скрині. Якщо дівчина не бажала іти заміж, то казала, що у неї в скрині немає рушників, вона не набрала, а то ще й гарбуза підносила молодому. Мали повертатися з рушниками, а повернулись з гарбузом. Рушники дарували старостам ними перев`язували молодих і сватів:

Дала один, дала другий -

На третьому стала,

А четвертим білесеньким

Руки пов`язала.

На дівич вечір коли молода прощається з дівчатами, молода і молодий обв`язувалися рушниками.

Батьки благословляли молодих іконою, молодих ставили на рушник,під рушником родичі молодого клали сріблі гроші і пшеницю на щастя й добробут нової сім`ї; щоб молоду господиню поважали треба було їй першою стати на рушник. Хто перший стане на рушник , той і буде руководити.

Самі молоді намагалися щоб були між ними злагода, повага,любов.

На другий день весілля молоду забивали в намиту - довгий рушник оздоблений на кінцях, а іноді і посередині вишиванки переважно червоного кольору.

Рушники брали з собою в дорогу чумаки, військові, заробітчани, та всі хто подорожував, одлучався від дому.

Спеціальні рушники вишивали для проводів хлопців та юнаків війська. Рушник був найдорожчим подарунком матері ,як пам`ятка про дім, побажання щастя в новому житті:

І в дорогу далеку ти мене на зорі

Проводжала і рушник вишиваний

На щастя на долю дала.

Рушник в дорогу був різнокольоровим. Кожний колір являє певний символ.

Зелена строчка - побажання зустрічі з добрими людьми.

Коричнева смуга поряд з синім небом - щасливої долі.

Жовта - символ здоров'я.

Проводжали людину в останній путь з рушниками які називали ритуальними. Рушники вішали на воротях на знак жалоби, перев`язували покійному руки,на рушниках опускали труну в могилу.

Рушниками обдаровували людей які допомогли родині в похованні покійного. Чекає сорока днів рушники викладали на підвіконні щоб на ньому відпочивала душа покійного.

При похованні неодруженої дівчини весільний рушник клали в труну. Після поховання жалобний рушник разом з вінком вішають на хрест.

Велике значення мають рушники у повсякденному житті. Хліб-сіль на вишиваному рушнику - це для українців символ гостинності, тому він був у кожній оселі:« Хата без рушника - це не хата», говорить народне прислів`я. Рушниками прикрашали обов`язково приміщення, вішали їх над дверима та вистилали на підлогу, вішали між вікнами.

Всі члени родини мали свої рушники. Особливо ретельно готували дитячі рушники. Рушники для дівчат називали росяночками, для хлопчиків - грайлинами. На новосілля на рушники клали хліб сіль. Рушник - є символ гостинності, зустрічі людей хлібом - сіллю.

Козацькі клейноди

Клейноди - це атрибутика Запорізького війська. Клейноди вручали гетьману ті монархи яким служило Запорізьке військо. До клейнодів відносяться: бунчук, булава. Клейноди завжди супроводжали Запорізьке військо, були його святинями.

Бунчук - його перейняли з Туреччини на Украйну. Це атрибут влади. Він представляв собою древко довжиною до двох с половиною метрів, зверху кріпилась пасма з кінського волосся. В Туреччині нараховувалось від одного до семи пасм з кінського волосся залежало від того кого він супроводжує, наприклад, перед султанами у походах носили бунчук із семи пасмами. На Запоріжжі вони виготовлялись з білого волосся і червоних мотузків. Гетьманські були білого, чорного, та червоного кольору, крім того з них звисало по дві посріблені кісті.

Наказним гетьманам, котрим Б.Хмельницький на певний час довіряв керувати військовими операціями, вручалися малі бунчуки що мали довжину до двох метрів. Охороняти і захищати гетьманівський бунчук виконували його помічники - бунчукові товариші або підбунчужники. Перед гетьманським бунчуком завжди схиляли полкові прапори.

Чи не найважливішою ознакою влади в козацькому війську була гетьманська булава. На українських землях декоративні камені булави як дерев`яна або металева зброя стала символом найвищої влади в козацькому війську. Її перший передав Запорізькому війську Стефан Батькій визнавши таким чином Дніпровську вольницю. В 1668р запрошуючи Петра Дорошенка на чорну Раду на січ запорожці казали, кого військо обере і булаву дадуть той і буде гетьманом.

Булава - це палиця горіхового дерева (50-70 см довжини) із срібною або визолоченою кулею на кінці покривалась як правило бірюзою, смарагдами, перлами; на ній може бути вигравіруваний герб, прізвище чи вензель власника.

Булава як символ вищої влади, була завжди на вищому місті під час переговорів з послами з м. Львова із Богданом Хмельницьким. Він сидів за столом з булавою. А під час виборів гетьмана булава лежала на столі. І лише тоді її вручали коли вже претендента на гетьмана прикинули. Давали йому булаву й бунчук в путі.

За давнім Запорозьким звичаєм претендент на гетьмана мав спочатку від неї відмовитися, що він не хотів булаву як стара дівка жениха.

У період гетьманства Петра Скоропадського вирішили перенести булаву Б. Хмельницького до Києва. До малих булав належали так звані чепраги - куля , вони були атрибутами полководців. Особлива булава вручалася показному гетьману коли він посилався на виконання важливих доручень.

Гетьманські регалії можна було одержати тільки на козацькій раді за згодою війська. Коли після смерті Б.Хмельницького його син Юрась Хмельницький відмовився від влади поклав булаву і бунчук на стіл подякувавши кожному, булава довго лежала на столі. Приймаючи гетьманські клейноди в Переяславлі Б.Хмельницький приймав від польського короля доволі недбало,а коли на Переяславській раді приймав клейноди 1654р представником то гетьман знамя велів нести перед собою, а сам йшов за знаменем.

Вручати клейноди можна було тільки за згодою коша Запорозької Січі.

У другій половині XVІІІ ст поступово козацькі клейноди скасували після ліквідації у 1764р. Царським урядом гетьманство знищено мусив відмовитись від булави останній гетьман лівобережної України Кирило Розумовський. А коли за указом цариці Катерини ІІ генерал Петро Тежлій зруйнував в 1778р. Запорізьку січ,українські козаки перестали володіти символом влади. Царський уряд відправив чорноморське козацьке військо на Кубань, вручив курінним отаманські перлачі-кульки.

Історію не можна переписати, тому ніяка ідеологія не зможе ніколи викинути з минулого народу жодної сторінки особливо тієї, котра пов`язана з боротьбою за свободу і незалежність. Наші батьки і діди боролись за волю України з силами предків які передали у спадщину нам. І ці святині - герб, тризуб,синьо-жовтий прапор,гімн «Ще не вмерла України», козацькі клейноди будуть і далі кликати до відродження національної самосвідомості до створення нового світла життя.

Доки тече Дніпро в Чорне море, доти й бануватися святині. Бо відродження - це виведення цінностей від витоків народу на рівень культури світової цивілізації.

Державні символи України

В статті 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є: Державний прапор України, Державний Герб України, Державний гімн України.

Під Державним символом України слід розуміти закріплені вв законодавстві офіційні графічні та звукові зображення, в яких втілюється національна ідея, що символізує державність України.

Характерною ознакою є що вони:

Виражають національний менталітет, національну ідеї політичного чи історичного змісту.

Мають загальнообов'язковий характер.

Основою державних символів є державний суверенітет. Державні символи є складовою частиною більш широкого поняття Державні атрибути, до котрих Також входить і столиця держави, офіційна назва держави та штандарти.

Державний Герб - це закріплений в законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.

Державний прапор - це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави з певним підбором кольорів.

Державний прапор України - стяг з двох горизонтальних смуг синього та жовтого кольору.

Державний гімн - це закріплена в законодавстві країни офіційна музико-поетична емблема, яка виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.

Державний гімн України - це національний гімн на слова Чубиньського та музику М. Вербицького.

Державний гімн України як офіційний символ держави виконують під час підняття державного прапора, відкриття урочистості, при певних прийняттях військової присяги. Слова гімну затверджені Верховною Радою України.

Література

1. Енциклопедія українознавства;

2. Українська національна символіка - Павловський 1989р.;

3. Бойові прапори козацьких військ - Усач Я. С. 1963р.;

4. Національна символіка - Ткаченко 1991р.;

5. Основи конституційного права України;

6. Звичаї Українського народу;

7. Символи України -1991р.

Размещено на Allbest.ru