Образ державного кордону в карикатурі Латвії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образ державного кордону в карикатурі Латвії

Сатирична графіка є об'єктом дослідження багатьох наук. Перш за все, вона традиційно викликає інтерес у мистецтвознавців. У останні десятиліття карикатура зацікавила представників інших дисциплін. З одного боку, карикатура досліджується як чинник соціальних відносин; з'явилися серйозні роботи, що вивчають сатиричну графіку в контексті політичної боротьби, національної ідентичності, міжнародних відносин. З другого боку, карикатура вивчається в рамках семіотики. Термін «карикатура» походить від італійського caricare - спотворювати, деформувати. Сама можливість «спотворювати» надає художникові значну образотворчу свободу: він може намалювати ніс або руку будь - якої довжини і форми, зобразити тварину в образі людини, а Росію, скажімо, у вигляді ведмедя. При цьому на відміну від інших форм візуалізації (наприклад, живопису або кіно) карикатура володіє іншими швидкістю виробництва, доступністю сприйняття і масштабом аудиторії [1, 2]. Цим визначається значення карикатурного жанру у виробництві символів, що існують в світовій культурі, - в нашому випадку, в створенні певних знаків і образів, прийнятих для позначення межі.

Мета справжнього дослідження полягає в аналізі способів продукування символів і образів, що позначають державні кордони, в латвійській сатиричній графіці XX-XXI століть. Дослідження сфокусовано на образі кордону з Росією, яка нерідко сприймається як кордон не тільки державний, але також культурний і навіть цивілізаційний. Крім того, з відомих причин, пов'язаних з присутністю значної російськомовної меншини в латвійському суспільстві, зовнішні і внутрішні символічні кордони в даному разі помітно впливають одне на одного.

Спочатку я зупинюся на питанні про те, якими візуальними засобами створюється образ державного кордону, якими значеннями вона наділяється; у другій частині предметом аналізу є кордон культурний - за допомогою яких засобів конструюється протиставлення російськості і латвійськості. Причому, якщо в реальності культурний кордон є контактною зоною [3, с. 81], то дискурс державного кордону намагається перетворити її на умовну лінію. Як відзначає Б.В. Кашкін, питання про кордони - це також питання семіотичне: у природі немає державних кордонів [4]. Очевидно, для всіх, хто вірить в легітимність кордону національної держави, вона уявляється ще і кордоном між двома культурами. Тим самим забезпечується реїфікація кордону, тобто «сприйняття людських феноменів як речей, тобто в нелюдських і, можливо, в надлюдських термінах» [5]. Таким чином, культурні відмінності не тільки відображаються, але також гіпертрофуються, а то й «винаходяться».

Аналіз карикатур почнемо з рисунка 2001 року (рис. 1), в якому чітко проводиться думка про те, що Латвія - це форпост Європи, причому не політичної Європи - Євросоюзу, а цивілізаційної: прикордонний стовп на карикатурі позначає кордон між Європою та Азією. Азійські риси підкреслюються і в обличчях російських прикордонників. Напис «кордон пітьми» на прикордонному стовпі свідчить про те, що таке протиставлення має далеко не нейтральний в аксіологічному аспекті характер. Звертає на себе увагу і залучення образів, що пов'язують сучасну Російську Федерацію з її історичними попередниками (від яких, за офіційною версією історії, прийнятої в сьогоднішній Латвії, нічого доброго чекати не доводилося), - тобто, комуністична символіка і наявність на карикатурі зображень давньоруських витязів, що встановлюють спадкоємність з Російською Імперією. Таким чином, саме це відчуття передової фортеці, форпосту Європи і визначає сучасне сприйняття латвійсько-російського кордону як джерела небезпеки [6]. Можна виділити декілька аспектів такого позиціонування. По-перше, Росія представлена як джерело економічної загрози (контрабанда, втрата економічного суверенітету). По-друге, це загроза втратити культурну ідентичність; культурна експансія може набирати форми експансії сучасної поп-культури - наприклад, музики. Нарешті, по-третє, це загроза військової агресії [7], хоча зараз, особливо після вступу до НАТО, такого роду побоювань стало менше.

Так, на рисунку, присвяченому дискусіям про підписання латвійсько-російського договору про кордон, актуалізується старий анекдот: «З ким межує Росія? З ким хоче, з тим й межує». Для відображення гостроти проблеми художник з російськомовного видання «Суббота» створює образ, семіотика якого об'єднує прикордонний стовп з намальованими на ньому характерними чорно-білими смужками з шибеницею (рис. 2).

Декілька слів про ті метафори, які допомагають художникам створити образи кордону та її порушників. Кордон зображується як фортечна стіна; як двері; як паркан [А. Калнінш (A. Каlniтр), «Svari», 1930, номер 11]. Відповідно, порушення кордону алегорично прирівнюється до злодійства, а, скажімо, контрабандисти зображуються як злодії.

Інша метафора - сексуальне насильство. Так, сучасна карикатура зображає події 1940 року як згвалтування. Жінка виступає алегорією Латвії, а солдатів символізує СРСР (З. Oљs), «Lauku Avоze».

Тепер нам необхідно проаналізувати, як в карикатурах створюються образи «своїх» і «чужих». З цією метою відзначимо основні маркери, якими користуються карикатуристи для позначення російських і латвійських персонажів рисунків.

По-перше, це відмінності, пов'язані з особливостями зовнішності. Примітною антропологічною ознакою є колір волосся: росіяни - темноволосі, латиші - якщо йдеться не про зображення якихось конкретних персон - мають світло-русяве або світле волосся. Іншим етнорозрізнювальним маркером для росіян в латиських карикатурах виступає борода [8, 9].

По-друге, це символи і алегорії. Одним з найбільш помітних символів російськості виступає ведмідь, зокрема в світовій сатиричній графіці [10]; він посідає помітне місце і в репрезентаціях Росії в латиській карикатурі [11, с. 131-132]. На малюнку 1994 року (рис. 3) президент Борис Єльцин ледве стримує голодного російського ведмедя від переходу кордону. Ведмідь тут виступає алегорією нестримної, злобної, всеруйнівної сили.

Примітна карикатура присвячена проблемі етнічних меншин в Латвії. Ведмідь, що символізує Росію, загрозливо заявляє Латвії: «Зараз я навчу тебе поважати права людини». Комічність ситуації, яка ставить під сумнів його здатність виступати захисником таких прав, не тільки в тому, що біля його ніг - купа людських черепів, але і в тому, що він не людина [А. Лієпінш (A. Liepiтр), «Dienas Bizness», 1998, 25. 03]. Дегуманізація Росії за допомогою ведмежої метафори, очевидно, делегітимує її - і не тільки в даному питанні. Підкреслю і ту обставину, що двоголовий орел, поміщений на одяг ведмедя, сприяє тому, що пострадянська Російська Федерація проголошується відповідальною за політику щодо Латвії не тільки сталінського СРСР, але й Російської імперії.

Інтерес представляє гендерний вимір зображень латишів і росіян на карикатурах. Дуже часто перших репрезентує жінка, тоді як других - чоловік; зворотна ситуація практично не трапляється. Латвія-жінка зображується в національному костюмі і може бути прочитана як Мати Латвія; поширений в світовій сатиричній графіці образ Росії-Матінки - велика рідкість в латиській карикатурі. У європейській іконографії жіноча фігура в репрезентаціях нації покликана показати її безкорисливість, чистоту і тим самим забезпечити моральну перевагу, зобразивши супротивника-чоловіка як агресора або насильника [12, 13].

По-третє, власне художні засоби, зокрема, велика диспропорція в розмірах фігур, що репрезентують дві країни. Крім очевидного чинника реальної різниці в території, це знову-таки сприяє досягненню відомої моральної переваги: маленький за визначенням не буде першим нападати на великого. Проте це зовсім не означає, що тим самим визнається військова слабкість; пригадаємо хоч би поширену в світовій сатиричній графіці модель «Давид і Голіаф»; у латиському фольклорі також трапляються маленькі хитрі герої, здатні отримати перемогу над великими, але недалекими персонажами.

Підбиваючи підсумки, відзначу, що карикатура виступає важливим засобом створення семіотики кордону. Перспективою подальшого дослідження теми в сатиричній графіці міг би стати порівняльний аналіз семіотики державного кордону з різними країнами. Карикатура відображає настрої, що існують в суспільстві, і, очевидно, сприйняття кордону між Латвією і Росією залишається таким, що типово для розуміння кордону в культурі Першого модерну, коли пріоритетною була захисна функція, що забезпечує стабільність і закритість [14]. Проте слід пам'ятати, що кордон є не лише місцем роз'єднання двох речей, але і їхні зв'язки. Не дивно, що ще одним символом кордону є міст. Сподіватимемося, що в зображеннях латвійсько-російського кордону більше з'являтиметься саме така символіка.

сатиричний графіка кордон політичний

Література

1. Kris E., Gombrich E.H., The principles of caricature // British Journal of Medical Psychology 17 (1938).

2. Hunt T.L. Defining John Bull: Political Caricature and National Identity in Late Georgian England. Aldershot; Burlington, 2003.

3. Кононов И.Ф. Украинско-российская граница: практики власти и повседневная жизнь населения // Вісн. Харк. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. - 2010. - Вип. 25.

4. Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации. - Воронеж, 2000. http://kachkine.narod.ru/CommTheory/5/WebComm5.htm.

5. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. 2001 URL: http://www.i - u.ru/biblio/archive/berger_reality_social_construction/default.aspx

Размещено на Allbest.ru