Релігія та мистецтво

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

на тему: «Релігія та мистецтво»

Вступ

Дана робота присвячена огляду розвитку релігії, мистецтва та їх співвідношенню.

Мета - показати шляхи виникнення релігії, її джерела, види релігій у світі. Розглянути релігію як форму культури, та взагалі її основу. Розібрати мистецтво, його походження та розвиток. Відобразити співвідношення мистецтва та релігії, їхній зв'язок, точки зору видатних людей по цьому питанню та різні підходи до розгляду.

Актуальність цієї роботи в тому, що протягом тривалої історичної епохи мистецтво було тісно пов'язане з релігією. Його сюжети та образи в значній мірі запозичувалися з релігійної міфології, його твори (скульптури, фрески, ікони) включалися в систему релігійного культу. Багато захисників релігії стверджують, що вона сприяла розвитку мистецтва, запліднювала його своїми ідеями та образами. У зв'язку з цим постає питання про дійсне співвідношення мистецтва та релігії, про характер їх взаємодії в історії культури.

1. Релігія

1.1 Релігія як форма культури

Релігія - феномен духовного життя людства. Вона - світоглядна основа людини, що регламентує її повсякденну поведінку, надає їй можливості спілкування з надприродними силами шляхом відправлення певних обрядів.

Це зумовило вивчення релігії багатьма науками: філософією, теологією, релігієзнавством, культурологією, соціологією, психологією, історією та іншими. Водночас, релігія є сферою ідеологічної діяльності. Вона включає в себе відправлення різних культів (молитви, обряди, свята), що відбуваються на базі відповідних об'єктів (церкви. монастирі, релігійні громади, мечеті, пагоди тощо), які, пройшовши певні етапи становлення формування і розвитку, є локалізованими і функціонують у просторі, і маже всі зумовлені часом.

Джерела релігії лежать у людській практиці, яка виражає залежність людини від оточуючого світу; саме тоді у неї виникає бажання звернутися по допомогу до інших, могутніших, ніж вона сама, сил. Однією з ранніх форм релігії був фетишизм (від фр. - ідол, талісман), який виявлявся в пошануванні матеріальних предметів, наділених, на думку давніх людей, таємничими властивостями. Серед інших ранніх форм релігії існували анімізм (від лат. - душа), тобто віра в існування душі, і тотемізм (від слова «ототем», що означає «його рід») - фатальна віра в надприродний зв'язок між людськими родами і тваринами. Вони були типовими для первіснообщинного ладу і входили до складу тієї культури, яка відповідала даній стадії розвитку.

З подальшим розвитком суспільства виникли політеїзм, народно-національні релігії. Класичним прикладом політеїзму (від грец. полі - багато, віра в багатьох богів) можуть бути давньогрецька і давньоримська релігії з їх величезною кількістю різних богів. До народно-національних належать іудаїзм, індуїзм, конфуціанство та ін. Сповідниками таких релігій є, як правило, представники одного етносу, хоча можуть бути і особи іншої національності.

Народно-національні релігії являють собою специфічні системи релігійної культури, яким властива детальна ритуалізація повсякденної людської поведінки (споживання їжі, дотримання гігієнічних правил), специфічна обрядовість, сувора система релігійних правил і заборон, моральних норм і ціннісних орієнтацій, вироблених суспільством.

Таким чином, у міру ускладнення суспільного організму, його матеріальної і духовної культури більш вагомими стають і самі релігійні системи, утворюючи своєрідну підсистему цінностей.

1.2 Світові релігії

мистецтво релігія суспільство світовий

У всесвітньо-історичному процесі різноманітні релігії відіграють неоднакову роль. Найбільш помітну виконують ті релігії, які прийнято називати світовими за кількістю віруючих: буддизм, християнство, іслам.

Буддизм - найстаріша світова релігія - виник як реакція небрахманських шарів давньоіндійського населення на брахманізм. Спочатку він був внутрішньою реформаторською течією в індуїзмі. Його виникненню сприяло те, що індуїзм, ускладнений і філософський в теорії, став дуже корумпованим, пристосовницьким на практиці. Всі небрахмани вважалися другорядними, неповноправними послідовниками тієї чи іншої доктрини. Це зумовило посилення прагнень створити нову, альтернативну доктрину, що змогла б протистояти брахманській мудрості. Найбільш розробленою і впливовою системою став буддизм, виникнення якого зв'язане з ім'ям Сіддхартхи Гаутами (Будди).

Християнство - найбільш поширена і одна з найбільш розвинених релігійних систем сучасного світу. Християнство багатьма своїми коренями сягає в культуру стародавнього Сходу, звідки черпало свій багатий догматичний і ритуальний потенціал. Однак це саме та єдина релігія (якщо не враховувати її поділу на численні церкви, віросповідання, секти), яка характерна саме для західного світу на противагу східному з його дуже різними релігійними системами.

Важко знайти куточок землі, де б не здійснювали роботу християнські місіонери. Християнська релігія розпадається на ряд самостійних напрямів. Зберігаючи в основному ортодоксальні положення християнської догматики, ці напрями відрізняються один від одного своєрідним тлумаченням деяких догматів, окремими особливостями культу.

Іслам є однією з трьох світових релігій. Він виник в західній частині Аравійського півострова у період розпаду родоплемінного паду в умовах, копи намітилась тенденція до об'єднання арабських земель. Мусульманство зазнало суттєвого впливу з боку двох сусідніх релігій - іудаїзму та християнства, від яких нова релігія сприйняла шерег догматичних та обрядових положень. Водночас, сформувавшись в умовах менш розвинутого суспільства, іслам і за своєю догматикою, і за ритуалом набагато простіший, доступніший для простих людей. Нескладні й етичні норми ісламу. На відміну від християнства і тим більше іудаїзму, в ньому відсутні моральні норми, які складно виконувати.

Саме ці релігії виявили здатність максимально пристосовуватись до зміни суспільних відносин і вийшли далеко за межі територій, на яких спочатку виникли. Світові релігії ніколи не залишалися незмінними, вони весь час трансформувалися відповідно до ходу історії.

Вивчення історії релігії базується, значною мірою, на вивченні релігійних пам'яток, які є переконливими прикладами зв'язку між релігією і культурою. Під релігійними пам'ятками ми розуміємо передусім культові споруди, пам'ятки релігійного мистецтва (живопису, музики), релігійної літератури, релігійної архітектури.

Історія культури зберегла чимало релігійно-писемних пам'яток, серед яких - Веди, Біблія, Коран.

Крім літературно-писемних, світові релігії мають також і інші культурні пам'ятки: культові будівлі (храми, церкви, костели, монастирі, мечеті, синагоги), живопис (ікони, фрески, мініатюри), музику, обряди.

Маючи функціональний характер, багато релігійних пам'яток одночасно є видатними досягненнями світової культури. В їх створенні брали участь геніальні архітектори, художники, майстри фрескового живопису, іконописці, композитори. Тим самим релігія здійснила великий вплив на розвиток усіх видів мистецтва, а відповідно - культури взагалі.

2. Походження мистецтва

Усі народи схильні до творчості. Кожний із них на своєму рівні розвитку створює мистецькі вироби, які вирізняють його серед інших. Лише тоді, коли з'явилася людина сучасного типу, розпочався бурхливий розвиток продуктивних сил і суспільних відносин, особливо в останні півтисячоліття. Homo sapiens удосконалив техніку обробки каменю, почав використовувати нові матеріали: кістку і ріг, але це не стало визначальним у розвитку духовної та матеріальної культури.

Якісно новим явищем, яке з'явилося із цим біологічним видом, стало зображення - скульптурне, графічне, а також кольорові геометричні знаки, образи подоби предметів, які існують у природі. Цей вид діяльності умовно можна назвати художньою творчістю; він став найбільшим відкриттям, адже завдяки фіксації видимого світу залишалась інформація наступним поколінням. Це було першим кроком до винайдення писемності.

Щодо першопричин походження мистецтва існує багато гіпотез і наукових концепцій. Історик Я. Рогінський стверджує, що людина почала творити лише тоді, коли соціальні якості її набули самодостатності, тобто в епоху, коли складалися форми родової організації (пізній палеоліт); Г. Плеханов доводить: «мистецтво - один із засобів спілкування»; Ф. Шіллер наголошує: «мистецтво - незацікавлена насолода»; С. Рейнак: «мета давнього мистецтва - магія, чаклунство мисливців»; О. Гущин: «мистецтво породили первісна магія та розвиток колективного трудового процесу»; Леонардо да Вінчі: «мистецтво - дитина природи, воно з'явилось для того, щоб людина наслідувала її». Кожне твердження авторитетних учених і митців по-своєму аргументоване і заслуговує на увагу. Таким чином, Homo sapiens у період, коли став людиною суспільною, покликав до життя специфічний, свідомий вид діяльності, який називається мистецтвом. Мистецтво істотно вплинуло на еволюцію цілого біологічного виду, підняло його на якісно вищу сходинку; праця стала творчістю; слово почало жити в часі. Думка одержала додаткову до мови форму абстрагування дійсності.

Аналізуючи передумови походження мистецтва, доходимо висновку: у людини завжди існував тісний зв'язок між виробничою та ігровою діяльністю - обряди, ігри, танці, театралізовані дійства безпосередньо пов'язані з виконуваною продуктивною роботою - полюванням, землеробством та ін.

Кожний народ створював своє музичне мистецтво, складалися характерні типи співзвуч, ритмів, манер. Формувалась національна мова музики, завдяки чому можна легко відрізнити українську, японську, індійську, арабську, російську, французьку мелодію з-поміж інших. Музика - це відображення реальності в емоційно-ритмічному відтворенні почуттів та ідей, що виражаються через звуки певного ряду, в основі яких лежать узагальнені інтонації людської мови.

Таким чином, на базі виробничого процесу витворювався мистецький, який фіксував ту чи іншу подію, що вразила людину і мала залишитись у її пам'яті. Відображення реальності у творах мистецтва пройшло довгий історичний шлях від примітивних форм до досконалих, людина використовувала новітні для свого часу технічні досягнення.

Найбільш яскраво образотворча діяльність спостерігається в архітектурі, яка розвивається з найдавніших часів і має глибокі історичні корені. Насамперед розвивалася побутова архітектура, яка пройшла шлях від природних схованок людини від негоди (печери) до вишуканих архітектурних комплексів.

Розвиток архітектури потребував зв'язків між будівлями; поселення переростали в населені пункти і міста, постала потреба регулювання розселення. Так зародилось містобудування, що охоплювало функціональність планування, конструктивні особливості будівель, вирішення архітектурного простору, симетрії і асиметрії, ритму, пропорцій, масштабності окремих архітектурних споруд. Попередники залишили нам блискучі зразки і пам'ятки містобудування, якими людство заслужено пишається: Афіни у Греції, Рим в Італії, Париж у Франції, Санкт-Петербург у Росії, Нью-Йорк у СІЛА, Львів в Україні та багато інших.

З плином часу ускладнювалась архітектура, з'являлися нові ознаки, які переростали у стилі. Кожний із них одержував власну назву: романський стиль, готика, Відродження, бароко, рококо, класицизм, конструктивізм та ін.

Міф в інформативному, культурному, естетичному плані багатший за ритуал, адже ритуал - це лише відображення сфери поведінки, практичних і ділових навичок, а міфологія - сфера «священних» і «таємних» знань. З часом міф втрачає «священні» і «таємні» знання, перетворюється на казку, завдання якої - розважати, моралізувати, виконувати «інформативну» роль для неосвячених.

Розвиток мистецтва через міфотворчість і казку сформував релігійні постулати, які базуються на попередніх міфах, естетичних поняттях, моральних настановах, що виходять на рівень узагальнення, відповідають сутності розуміння суспільних відносин на певному етапі розвитку соціуму.

3. Співвідношення релігії та мистецтва

Релігія і мистецтво мають спільні витоки і корені. Джерела мистецтва містяться в людській праці, особливо в тій її частині, де найбільше проявляється людська ініціатива. Внаслідок свободи творчості людина створює знаряддя праці, розвиває спілкування з подібними собі, естетично освоює світ.

Проблема співвідношення культури і релігії завжди викликала велику зацікавленість серед вчених різних наукових шкіл і світоглядних орієнтацій. Цю проблему висвітлювали: П. Флоренський, М. Бердяєв, Б. Рибаков, Е. Тайлор, Д. Фрезер та ін.

Єдиної думки щодо співвідношення культури і релігії у вчених не існує. Одна з культурологічних концепцій - богословська, або релігійна; майже всі її представники виходять з того, що релігія є основою культури.

Відомо, що протягом тривалої історичної епохи мистецтво було тісно пов'язане з релігією. Його сюжети та образи в значній мірі запозичувалися з релігійної міфології, його твори (скульптури, фрески, ікони) включалися в систему релігійного культу. Багато захисники релігії стверджують, що вона сприяла розвитку мистецтва, запліднювали його своїми ідеями та образами. У зв'язку з цим постає питання про дійсному співвідношенні мистецтва та релігії, про характер їх взаємодії в історії культури.

Наукове розуміння співвідношення релігії і мистецтва неможливо без вивчення їх генезису. Проблема походження релігії та мистецтва викликала і викликає в даний час гострі дискусії. Спори, що ведуться між вченими різних спеціальностей (археологами, етнографами і т. п.) з питань походження мистецтва та релігії, викликані частково тією обставиною, що в розпорядженні вчених перебувають лише уривчасті, розрізнені факти, пов'язані до первісної епохи, а також тим, що тлумачення археологічних джерел (що дійшли до нас наскальних зображень, предметів дрібної пластики, орнаменту і т. п.) не є, як правило, однозначним і створює можливість декількох гіпотетичних суджень. Однак це лише один бік справи. Інша - і набагато більш важлива - полягає в тому, що проблема походження релігії та мистецтва була і залишається ареною гострої ідеологічної боротьби, боротьби ідеалізму і релігії проти наукового, матеріалістичного світогляду. Тому як методологічні передумови, так і висновки багатьох учених визначаються їх загальними філософськими, світоглядними позиціями, що неминуче накладає відбиток на інтерпретацію ними відомих науці фактів.

Від найдавніших часів мистецтво, живопис, скульптура, графіка, література черпають із Святого Письма теми, сюжети, мотиви, образи, переробляючи їх, переосмислюючи відповідно до животрепетних проблем свого часу. З давніх-давен біблійна міфологія зрослася з міфологією слов'янською: легенди та міфи про перших людей, про мудрого Соломона, про євангелічних героїв (у першу чергу про Ісуса Христа та Богородицю, про апостолів Петра та Павла) увійшли в народну свідомість.

Святе Письмо позначилося й на творах ораторсько-проповідницької прози. Українські письменники-полемісти спиралися на Біблію, відстоюючи переваги віри православної.

В Біблії є багато сюжетів, що стали популярними у світовій літературі, образотворчому мистецтві. Від найдавніших часів мистецтво, живопис, скульптура, графіка, література черпають із Святого Письма теми, сюжети, мотиви, образи, переробляючи їх, переосмислюючи відповідно до животрепетних проблем свого часу.

Висновки

Отже, у контрольній роботі ми розглянули такі форми культури, як релігія та мистецтво. З'ясували їх походження, розвиток та співвідношення одного з іншим. Також нам стає зрозумілим, що вони між собою завжди були тісно пов'язані.

З цього ми можемо зробити висновок, що проблема співвідношення мистецтва і релігії завжди викликала велику зацікавленість серед вчених різних наукових шкіл і світоглядних орієнтацій. Маючи функціональний характер, багато релігійних пам'яток одночасно є видатними досягненнями світової культури. В їх створенні брали участь геніальні архітектори, художники, майстри фрескового живопису, іконописці, композитори. Тим самим релігія здійснила великий вплив на розвиток усіх видів мистецтва, а відповідно - культури взагалі.

Список використаних джерел

1. Бокань, Володимир. Культурологія: Навч. посіб. - 3-тє вид., стереотип. - К.: МАУП, 2004. - 136 с. - Бібліогр.: с. 131 - 133.

2. Культурология: Учебное пособие / Составитель и ответств. редактор А.А. Радугин. - М.: Центр, 2001. - 304 с.

3. Культурология: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. А.Н. Марковой. - 3-е изд. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 319 с.

4. Лалетин Д.А., Культурология: учебное пособие / Д.А. Лалетин. - Воронеж: ВГПУ, 2008. - 264 с.

5. Релігієзнавство: Навч. метод. посібник для сам ост. вивч. дисц. /В.Х. Арутюнов, В.М. Мішин, Н.Ю. Бортнікова та ін. - К.: КНЕУ. - 2001. - 201 с.

6. http://pidruchniki.com.ua/19991130/religiyeznavstvo/religiyeznavstvo_-_lubskiy_

Размещено на Allbest.ru