Світові шедеври архітектури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з теми:

«Світові шедеври архітектури»

Вступ

Архітектура (грец. бсчйфекфпнйкз - будівництво), - це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. На сучасному етапі розвитку людства архітектура становить одну з найважливіших частину засобів виробництва (промислова архітектура - будівництво заводів, фабрик, електростанцій, тощо) та матеріальних засобів існування людського суспільства (громадянська архітектура - житлові будинки, громадські споруди та ін.). Її художні образи відіграють значну роль у духовному житті суспільства.

Функціональні, конструктивні та естетичні якості архітектури, а саме користь, міцність та краса, - тісно взаємопов'язані. Від конструкційного рішення багато в чому залежать і естетичність творів архітектури. Споруда не тільки повинна бути міцною, але і виглядати має міцною. Надлишок матеріалу навпаки викликає враження надмірної ваги. Візуальна ж недостатність матеріалу асоціюється з нестійкістю, ненадійністю та викликає здебільшого негативні емоції. Функціональне призначення будівлі визначається її типом, в залежності від якого обираються засоби створення певного художнього вигляду. Останній створюється за допомогою засобів архітектурної композиції. Серед її основних засобів архітектоніка, масштаб, пропорції та ритмічні відношення, пластика, фактура та кольори.

1. Чинники архітектури

Як галузь суспільного виробництва мистецтво архітектури залежить від досягнень науково-технічного прогресу, характеру виробничих відносин, від природних і кліматичних умов, художніх смаків та ін. В останні десятиліття якісні зміни будівельної техніки, створення нових конструкцій і матеріалів істотно вплинули на сучасну архітектуру. Багатогранність практичних потреб людства зумовила створення і будівництво найрізноманітніших типів і видів споруд, з яких утворюються ансамблі, комплекси та цілі міста. Виникає і розвивається містобудування - проектування і спорудження міст. В процесі розвитку архітектури окремих країн і народів, залежно від матеріальних, духовних і природних умов суспільного життя, склалися різноманітні архітектурні стилі, що визначаються своєрідністю взаємопов'язаних типів споруд, будівельних конструкцій та архітектурної форми. До новітньої доби в архітектурі канонічними та навіть взірцевими вважались архітектурні формули Вітрувія (римський архітектор та інженер другої половини 1 ст. до н. е.), що відповідали потребам свого часу (бароко, класицизм, готика, романський стиль та ін.). Саме Вітрувій обґрунтував, що першоосновами архітектури є міцність, користь та краса. За ним краса будь-якої споруди залежить від пропорцій, які мають співвідноситись із певними, визначеними ним, гармонічними відношеннями пропорцій людського тіла. Із настанням періоду модернізму (не плутати з модерном) та із розповсюдженням сучасних будівельних матеріалів та технологій, з кризою «єдиної епохи» і виникненням принципу різності культур, архітектурна форма майже незворотно стала відриватись від функції. Сьогодні форма все частіше залежить не від матеріалу, як в часи Вітрувія, а від семіотичних претензій замовника чи автора-архітектора. Формули Вітрувія стала цікавити лише студентів і «класицистів». Розвивається в різноманітних стилях архітектура надзвичайно масштабно і поширено в усьому світі, особливо сьогодні цінується краса давніх звичаїв та їх модернізація.

2. Зародження архітектури

Зародження архітектури відносять до доби первіснообщинного ладу у добу пізнього палеоліту (близько 10 тисяч років до н. е.), коли виникли перші штучно споруджені житла і поселення. Були освоєні найпростіші прийоми організації простору на основі прямокутника і кола, почався розвиток конструктивних систем з опорами-стінами або стійками, конічним, двоскатним або плоским балковим покриттям. Застосовувалися природні матеріали (дерево, камінь), виготовлялась цегла-сирець. Все це було освоєно людиною раніше, ніж з'явилась писемність. Кінець існування первісного суспільства позначився будівництвом фортець зі стінами або земляними валами та ровами. У мегалітичних спорудах (менгіри, дольмени, кромлехи) поєднання вертикальних та горизонтальних блоків каменю свідчить про подальше освоєння закономірностей архітектоніки (наприклад, кромлех в Стоунхенджі, Великобританія). Варто згадати також оселі на палях у Франції, глиноплотові будинки Трипільської культури в Україні.

3. Архітектура рабовласницької доби

Із виникненням держави склалася і нова форма поселення - місто як центр управління та центр ремісничого виробництва і торгівлі. Збільшувалася кількість типів будівель, різниця між якими стало визначатися не тільки їх функцією, але і призначенням для пануючого класу або експлуатованих мас. Із виділенням класів у суспільстві визначальними для архітектури стають суспільні відносини, а не взаємини людини і природою. У великих рабовласницьких деспотіях осередок влади та матеріальні ресурси, зконцентровані в руках нечисленної правлючої верхівки, а також експлуатація величезної кількості рабів у поєднанні з певними успіхами у галузі науки і техніки стали основою будівництва великих іригаційних споруд, монументальних палаців і храмів, покликаних стверджувати непорушність і могутність влади божества та обожнювання правителів. Будівництво грандіозних будівель, переважна масивність конструкцій, ґрунтувалися на величезних витратах примітивного фізичної праці. Проте створення таких споруд свідчить про накопичення будівельного досвіду, про складені принципи композиції будівлі та ансамблю. В архітектурних творах Стародавнього Сходу виявляються певні закономірності композиції, розуміння симетрії, ритму. В архітектурних образах відбито ідею утвердження могутності та непохитності рабовласницького ладу.

3.1 Визначні споруди

· піраміди в Гізі

· храми в Луксорі та Карнакі Стародавнього Єгипту (3-2 тисячоліття до н. е.)

· фортифікації, палаци та зікурати Ассирії та Вавилону (9-7 століття до н. е.)

· печерні храми, Аджанта

· «ступи» Індії (3-1 століття до н. е.)

· Велика Китайська стіна, визнана одним із семи нових чудес світу - в основному споруджена в 4-3 століттях до н. е.

· укріплення, храми-піраміди і палаци ранньокласових культур стародавньої Америки.

4. Архітектура античної Греції

В умовах демократії Стародавньої Греції вперше створюється цілісне середовище міст-держав - полісів. Розвивається система регулярного планування міста, з прямокутною сіткою вулиць та головною площею - агорою - центром торгівлі і громадського життя. Був розроблений тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього просторового ядра - перистиль. Культовим та архітектурно-композиційним центром давньогрецького міста був акрополь із храмом, присвяченим божеству, покровителю міста. Класично завершеним типом храму став периптер. Найяскравішим його прикладом вважається головний храм Афінського акрополя - Парфенон 5 століття до н.е. Невпинний розвиток громадського життя давньогрецького поліса породив такі типи споруд, як театр, стадіон та ін. Так в Афінах з'явились Театр Діоніса, а пізніше Одеон Ірода Аттичного, унікальний мармуровий стадіон Панатінаїкос. На основі естетичного осмислення стійко-балкової конструкції у Стародавній Греції створюється ордерна система архітектурної композиції, в якій гармонійно поєднались висока художність архітектурних форм з досконалістю конструкцій та матеріалу.

4.1 Визначні споруди

· Ансамбль Афінського акрополя: Парфенон, Пропілеї, Храм Ніки Аптерос, Ерехтейон, Театр Діоніса

· Одеон Ірода Аттичного

· стадіон Панатінаїкос

· Храм Зевса Олімпійського

· Храм Гефеста Афінської агори

· театр в Епідаврі

· Толос у Дельфах.

5. Архітектура Стародавнього Риму

У Стародавньому Римі, величезній середземноморській державі, архітектура успадкувала традиції грецької, провідного значення набули споруди, що відображали могутність римської республіки (пізніше - імперії), а також задовольняли потребам рабовласницької держави. Розширилося коло інженерних споруд, досягло великої досконалості будівництво мостів та акведуків. Для зведення масштабних будівель велику роль відіграло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема бетону. Були розроблені раціональні методи будівництва, яке зрештою набуло гігантського розмаху. Створювалися великі ансамблі (громадські центри - форуми) та громадські споруди, розраховані на величезні маси народу: амфітеатри (Колізей у Римі), театри, терми, криті ринки, базиліки. Тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього замкненого простору (атрій, перистиль), був розвинутий та вдосконалений. У перенаселених містах виникли 5 - та навіть 6-поверхові житлові будинки для незаможних - інсули. Отримали широке застосування арочні та склепінчасті конструкції (храм Пантеон в Римі, накритий величезним куполом), які розвинулись також в архітектурі елліністичної Парфії. Архітектура Римської імперії від суворих і доцільних переходить до великовагових, пишних, іноді перебільшених форм, ускладнених поземних планів. Посилюються елементи декоративності, зовнішньої виразності споруд. Архітектурний ордер став невіддільним від уявлення про прекрасне в архітектурі.

5.1 Визначні споруди

· Колізей, Рим

· Храм Пантеон в Римі

· Башта Геркулеса

· Стадіон в Арлі

· Купальні (терми) Діоклетіана

· Римський міст в місті Шавеш, Португалія.

6. Архітектура доби феодалізму

В епоху феодалізму архітектура розвивається на основі більш диференційованого поділу праці. Праця рабів змінюється діяльністю ремісників-професіоналів. За феодалізму область розповсюдження монументальної архітектури значно розширюється, охоплюючи Європу, Азію, більшу частину Африки, частину Америки. Проте нерівномірність розвитку, вплив місцевих умов і традицій на архітектуру епохи феодалізму справляли більш значний вплив, ніж на архітектуру рабовласницьких цивілізацій. Феодальні війни змушували до широкого розвитку фортифікаційних споруд, які захищали міста і резиденції феодалів (замки і палаци Франції, Німеччини, Іспанії та ін. європейських країн), Середньої Азії та Закавказзя (російські Кремль та монастирі-фортеці). Собор Св. Софії в Константинополі:

7. Архітектура Візантії

Ідеологічне панування релігії дало поштовх широкому будівництву культових споруд. Новим завданням, яке вирішила архітектура Візантії, було формування внутрішнього простору християнських храмів, здатних вміщувати тисячі прочан, а також створення в них особливого середовища. Поряд з успадкованими від Рима типами базиліки та центрично-купольними будівлями формувалися купольні базиліки та хрестово-купольні храми. Сферичні купола поєднувалися з прямокутною в плані системою опор. Конструкція отримувала ясний вираз в архітектурній формі хрестово-купольних храмів. Архітектура Візантії справила широкий вплив на зодчество слов'янських держав на Балканах (Болгарії, Сербії), Закавказзя (Вірменії, Грузії) та Давньої Русі.

7.1 Визначні споруди

· Собор Святої Софії в Константинополі

· Базиліка Сант-Аполлінаре-Нуово, м. Равенна, Італія

· Монастирі Святого Афону

· Ротонда Святого Георгія, Салоніки, Греція.

8. Архітектура феодального Сходу

У розвиток архітектури епохи феодалізму великий внесок внесли народи арабського Сходу. Великими центрами феодальної культури були міста Сережньої Азії - Бухара, Міра, Термез, Хіва, Самарканд. Їх монументальні будівлі - криті ринки, караван-сараї, медресе, купольні мечеті та мавзолеї - зводилися із обпаленої цегли з широким використанням в облицьовуванні, так званої, керамічної різьб'яної мозаїки (ансамблі Шахи-Зінда і площі Регістан, мавзолей Гур-Емір - в Самарканді). Чітка симетрія композиції виділяла великі торгові та культові споруди серед мальовничих кварталів низьких глинобитних або сирцевих житлових будівель. Різноманіття архітектурних типів відрізняє архітектуру феодальної Індії. Прагнення до конкретності художніх образів, поклоніння пишній тропічній природі породили виняткову пластичність монументальних споруд, її зближення зі скульптурною пластикою. Під впливом індійської архітектури формувалася архітектура всієї Південно-Східної Азії (Індонезії, Цейлону, країн Індокитайського півострова). В архітектурі Китаю регулярність планування міст доповнювалась суворою симетрією організації простору будівлі, вісі яких орієнтувались за сторонами світу. Геометрична правильність тонко поєднувалася із використанням природних особливостей місцевості. Стійко-балкові дерев'яні каркаси слугували конструктивною основою житлових будинків. Каркас заповнювався цеглою або легкими дерев'яними огородженнями з решітками, що замінювали вікна. Легкість житл контрастувала з монументальністю палацових, культових та фортифікаційних споруд. Під впливом архітектури Китаю довгий час перебувала японська архітектура, де дерев'яні каркасні конструкції були доведені до високої художньої досконалості. Для архітектури Китаю і Японії характерним є майстерне використання природного та формування штучного ландшафту.

8.1 Визначні споруди

· Тадж Махал, Індія

· «Заборонене місто» і «Храм неба» в Пекіні

· Залізна пагода у місті Кейфен, Китай, побудована 1049 р.

· храмовий комплекс Ангкор-Ват, Камбоджа (12 століття)

· медресе на площі Регістан, (15 - 17 століття) та мавзолей Гур-Емір, Самарканд

· мечеть аль-Азхар в Каїрі, (10 століття)

· палац Альгамбра, (13-14 століття)

· храм Свєті-Цховелі у м. Мцхеті (11 століття) архітектора Арсукісдзе Ширваншахів палац у Баку, (16 - 17 століття).

9. Європейська середньовічна архітектура

В країнах Західної та Центральної Європи із відродженням міст наприкінці 10 століття починає розвиватися тип кам'яного житлового будинку у два-три поверхи із майстернями та лавками, що традиційно розміщувались на першому поверсі. Складається архітектура романського стилю. Романський стиль увібрав численні елементи ранньохристиянського мистецтва, меровінгзького мистецтва, культури «каролінгзького відродження», а також мистецтва античності, епохи переселення народів, Візантії та мусульманського Близького Сходу). На відміну від попередніх йому тенденцій середньовічного мистецтва, що носили локальний характер, романський стиль став першою художньою системою середньовіччя, що охопила більшість європейських країн (незважаючи на викликане феодальною роздробленістю величезне різноманіття місцевих шкіл). В культовій архітектурі з'являються монастирські комплекси із замкненими дворами, оточеним аркадами (клуатри), масивні важкі храми базилікального типу. У 12 столітті вперше для декорування фасадів церков використовують скульптури та рельєфи. Найчудовішим творінням романської монументальної пластики є гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду. У другій половині 12 століття у Франції зародилася архітектура готики, відобразивши найбільш високий етап розвитку продуктивних сил феодального суспільства і посилення міст, з яким пов'язане виникнення нових типів громадських будівель (ратуші, будинки ремісничих цехів та гільдій). Масивні конструкції замінила каркасна система, в якій із граничною раціональність використовується матеріал. Звільняється простір інтер'єру, який отримує активний розвиток по вертикалі (собори в Парижі, Реймсі та Ам'єні - у Франції, в Фрейбурзі та Кельні - у Німеччині; в Кентербері - у Великобританії; в Бургос - в Іспанії, у Празі (Чехія), Кракові (Польща)). У житловому будівництві поряд з кам'яними конструкціями застосовується фахверк - дерев'яний каркас, заповнений цеглою або каменем. Готика - це насамперед характерне устремління споруди вгору, зокрема за рахунок гострих стрілчастих шпилів, це також широке використання вітражів, це чисельні арки, багатство скульптури, оздоблення. Такі елементи надають готичним спорудам динамічності, величі.

9.1 Визначні споруди

· Готичний Кельнський собор у Німеччині (13 століття).

· готичний Собор Паризької Богоматері у Парижі, Франція (12 століття).

· романський Бамберзький собор, Бамберг, Німеччина.

· Пізанський собор та частково Пізанська вежа (романські), Піза, Італія.

10. Руська середньовічна культура

З 10 століття починається розвиток монументальної архітектури давньої Русі, у великих містах зводяться грандіозні споруди - Софійський собор у Києві, Собори Святої Софії у Новгороді, Полоцьку та інших містах. В період феодальної роздробленості (12-14 століття) утворюються архітектурні школи окремих земель: Придніпров'я (П'ятницька церква в Чернігові, 12-13 століття), Володимиро-Суздальська (Успенський собор у Володимирі та церква Покрова на Нерлі, 12 століття), Новгородська та ін. Специфічний характер архітектури регіональних староруських шкіл визначався місцевими соціальними особливостями, будівельними традиціями. Архітектура Володимиро-Суздальського князівства характеризується пластики білокам'яних споруд (палацовий ансамбль у Боголюбові, Успенський та Димитріївский собори у Володимирі). Архітектурі Новгорода притаманний суворий лаконізм величних форм (Георгіївський собор Юр'євого монастиря), невимушено мальовничі асиметрично викладені будівлі Пскова. Архітектура Давньої Русі вражає своєю правдивістю, ясним виявленням конструкції та просторової організації будівлі в її вигляді. Після перерви в архітектурному розвитку 1240-1290 рр., викликаної монголо-татарським нашестям, головними архітектурними центрами стають Новгород, Псков, Москва, своєрідно розвиваючі давньоруські традиції. На основі староруського зодчества в 14-16 століттях на теренах сучасної України формуються і розвиваються: українська архітектура (Покровський собор у Харкові, 17 століття, ансамбль Львівського братства, 16-17 століття); москвинська, згодом, - російська архітектура (Московський Кремль, 15 століття, Василія Блаженного храм у Москві, 16 століття, Вознесіння церква в Коломенському, 16 століття); і архітектура Білорусі (замок у Мирі, 15 століття). З об'єднанням російських земель під владою Москви складається єдина російська архітектурна школа. Ансамбль Московського Кремля став прообразом для Кремлів інших міст і послужив ядром радіально-кільцевої структури зростаючої Москви. Яскрава своєрідність притаманна типу шатрових храмів-веж, що склався в 16 столітті (церква Вознесіння в с. Коломенському, нині в межах Москви). Для російської архітектури 17 століття характерні різноманіття форм, святкова мальовничість. Поряд з кам'яною архітектурою велике місце займало дерев'яне зодчество, що досягло в 17-18 ст. високої досконалості (церкви Преображенська в Кіжах, Успенська в с. Кондопога та ін.)

10.1 Визначні споруди

архітектура естетичний стиль

· Софійський собор у Києві

· церква Покрова на Нерлі

· П'ятницька церква в Чернігові

· Храм Василія Блаженного у Москві

· Московський Кремль

· Кіжи.

11. Архітектура Відродження

Важливий етап розвитку архітектури як мистецтва пов'язаний з культурою Відродження, що виникла на початку 15 ст. в італійському місті Флоренція (Тоскана) і розвивалось в 15-16 ст. у багатьох країнах Західної та Центральної Європи. Соціально-економічних процес становлення буржуазних відносин породив потужний культурний рух. Середньовічній релігійній ідеології було протиставлено гуманізм, який шукав взівців в давньоримській античній спадщині, що яскраво відбилося в архітектурі громадських будівель, палаців, заміських маєтків. Будівельника-ремісника змінює широко освічений спеціаліст-архітектор, що спирається на всі досягнення сучасної йому культури (Альберті Леон-Баттіста, Арістотель Фіораванті, Філарете). Мимовольній асиметрії ансамблів, що здебільшого розвивалися поступово, були протиставлені чіткі, завершені геометричні системи як вираз вольового, організуючого початку. Цей новий підхід до архітектури виражений в палаццо - типі будинку-палацу, в якому кожному елементу притаманна виражена закінченість, що виявляється і в зосередженості будівлі навколо замкнутого симетричного подвір'я, і в строгій симетрії фасаду. Італійські архітектори звертаються до ясноЇ системі ордерів Стародавньої Греції: творчість Філліппо Брунеллескі, Л.Б. Альберта, Мікелоццо, Лучано Лаурани, Браманте, Мікеланджело. В епоху Відродження розвинулася й теорія архітектури, відомі трактати Л.Б. Альберта, Віньйоли, Палладіо. Архітектура Відродження за межами Італії була менш послідовна в подоланні середньовічної традиції і проходила складну тривалу еволюцію. У розвитку ж архітектури Відроження Італії прийнято виділяти 3 періоди: ранній (кінець 14-15 століття), високий (кінець 15-середина 16 століття) та пізній (середина - кінець 16 століття).

11.1 Визначні споруди

· Ранній період капела Пацці у Флоренції, архітектор Ф. Брунеллескі)

· високий період - Собор Святого Петра в Римі архітектора Д. Браманте

· пізній період - вілла Ротонда у Віченці, архітектор Палладіо

· в Україні - Каплиця Боїмів у Львові.

12. Архітектура бароко

Процеси рефеодалізації та контрреформації, пережиті Італією під наприкінці 16 століття, різко змінили характер її архітектурного розвитку. Основними замовниками архітектури стають церква та дворянство, що вимагали яскраво емоційного обрамлення пишних, театралізованих церемоній - культових та світських відповідно. Логічність композицій архітектури Відродження, притаманну їй закінченість частин, змінює бароко із характерними для нього складними системами злиття простору, розвиненою пластичністю обсягів, рясним застосуванням декоративної скульптури та ілюзіоністських ефектів живопису, здатних візуально руйнувати матеріальність стін та стелі. В архітектурі бароко будівля тісно взаємопов'язана із навколишнім простором. Наприклад, собор та охоплена колонадою площа Святого Петра в Римі. Поряд з Італією (творчість Л. Берніні, Ф. Борроміні, Г. Гваріні) архітектура бароко широко поширилася в Німеччині, Австрії, Чеії. Вплив бароко Іспанії та Португалії в поєднанні з традиціями доколоніального періоду породило барочну архітектуру країн Латинської Америки, відзначену декоративною насиченістю.

12.1 Визначні споруди

· Монастир у Мельку, палац Шенбрунн у Відні Австрія

· Дім Інвалідів, Париж

· Собор Сантьяго де Компостела, Галісія, Іспанія

· Замок Говард, Північний Йоркшир, замок Бленхейм, Британія

· Палац у Трирі, Німеччина

· Руташа в Амстердамі, Хет Лоо, Нідерланди

· Зимовий палац, Смольний собор і монастир, Меншиковський палац (Оранієнбаум), Воронцовський палац (Петербург), Петергоф, палац в Царському Селі арх. Растеллів Петербурзі

· Андріївська церква у Києві (18 століття, архітектор Растреллі)

· Маріїнський палац, Будинок митрополита, Київ

· Палац Бесядецьких, Собор святого Юра у Львові, костел і монастир кармелітів босих у Бердичеві

· Чернінський палац, Валдштейнський палац, Клементінум у місті Прага

· Замки Ческі-Крумлов, Карлова Коруна у Хлумці (арх. Ян Блажей Сантіні Айхл), Вельтруси, Тройський замок, Кукс, Яромержице, Замок Мілотіце, Замок Плосковіце в Чехії

· Премонстрацький костел і монастир (арх. Ф.А. Пільграм) в Ясові, Універсітетський костел в місті Трнава, палац в Велько-Бієлє в Словаччині, Літній палац архієпископа в Братиславі

· палац-монастир Мафра, Португалія

· Вилянов Собеського, палац Сангушків (арх. Паоло Фонтана) в Любартові

· палац Браницьких в Белостоку, Польща.

13. Класицизм

Класицизм (англ. classicism, від лат. classicus - зразковий) - напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI-го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст. На основі архітектури Відродження розвивається класицизм, який в 17 столітті поширився у Франції (ансамбль Версальського парку, арх. А. Ленотр та Ж.-А. Мансар), а з другої половини 18 століття стає панівним напрямом архітектури всіх європейських країн, а також Америки і Австралії. В 2-й половині 18 - 1-й половині 19 століття високого розвитку досягла А. російської архітектурної школи, яка відіграла значну роль у розвитку світової архітектури (творчість арх. В.І. Баженова, М.Ф. Козакова, І. Старова, А.Д. Захарова, К.І. Россі та ін.).

14. Архітектура Нової доби

Розвиток капіталізму в 2-й пол. 19 - на початку 20 століття будівництвом багатоповерхових жилих, так званих «прибуткових будинків», різних промислових і транспортних споруд (заводів, елеваторів, вокзалів, ангарів, гаражів), нових за типом громадських споруд (театрів, музеїв, лікарень, лазень, шкіл), а також критих ринків, банків, бірж тощо. Інтенсивно, але хаотично забудовувалися міста з розкішними кварталами аристократії і жалюгідними робітничими околицями. Метал, скло і залізобетон, нові конструктивні системи для перекриття великих пройм та ін. досягнення будівельної науки і техніки зумовили створення визначних споруд Франції (Ейфелева башта), Англії (Кришталевий палац), Німеччини (вокзал в Гамбурґу), США (так звані хмарочоси) та ін. Поряд з цим підпорядкування архітектури цілям наживи і поганим смакам буржуазії привело до еклектичного декорування будинків архітектурними елементами різних стилів, а згодом до появи вигадливого стилю модерн. У 20 ст. в багатьох країнах світу інтенсивно розвивається інженерно-будівельна наука, створюються нові конструкції - великоблочні, великопанельні, куполи-оболонки, а також розширюється індустріалізація будівництва (монтаж будинків з виготовлених на заводах елементів). Технічний прогрес і прагнення до практичної віддачі зумовили виникнення конструктивізму («Нова архітектура», функціоналізм) і так званої «органічної архітектури» (творчість Ле-Корбюзьє у Франції, Г. Маєра в Німеччині, Ф. Райта в США та ін.). Всі ці напрями архітектури дали ряд позитивних розв'язань технічних, функціональних і естетичних питань, але часто вони скочувалися до формалізму і космополітизму (до надто складних, надуманих планів і конструкцій будівель, до відмови від національної своєрідності архітектурних форм).

15. Соціалістична культура

Соціалістичний лад змінив умови розвитку архітектури, поставив її на службу народ. масам. В СРСР і країнах народної демократії будівництво спирається на єдині народногосподарські плани, на державні та кооперативні організації. Інтенсивне зростання народного господарства в країнах соціалістичного табору викликало бурхливий розвиток будівництва промислових, енергетичних і транспортних споруд. В зв'язку з розвитком промисловості і зростанням міського населення широко розгорнулася реконструкція старих і будівництво нових міст (Комсомольськ на Амурі, Велике Запоріжжя, Нова Каховка, Ангарськ в СРСР, Нова Гута в Польщі, Острава-Поруба в Чехословаччині та ін.). Значно зріс благоустрій населених місць. Особливого розвитку набуло житлове будівництво, а поряд з ним широко розгорнулося спорудження дитячих, учбових, побутових, лікувальних, санаторних, культосвітніх, наукових, видовищних, спортивних та ін. споруд. Соціалістичне с. г. створило сприятливі умови для планової реконструкції сіл, для забудови їх сучасними житловими будинками, дитячими садками, школами, лікарнями, клубами, господарськими спорудами тощо. Створення і розвиток будівельної індустрії зумовили перехід до індустріального будівництва, яке передбачає застосування уніфікованих типових елементів заводського виготовлення, прогресивних конструкцій (збірних залізобетонних, великоблочних, великопанельних, прокатних та ін.), комплексну механізацію будівництва, широке використання місцевих матеріалів і дальше здешевлення будівництва. Багаторічний досвід А. країн соціалістичного табору, особливо СРСР, виявився у створенні нових типів будівель і цілих населених пунктів, які своїм благоустроєм і архітектурою принципово відрізняються від будов капіталістичного періоду. Мінусами було широке застосування методів дешевого типового будівництва (що стало частиною «типу» соціалистичної людини, як показано у фільмі «З легким паром!»), використання шкідливих матеріалів у будматеріалах, знищення архітектурних пам'ятників, особливо соборів та церков, чи перебудова їх під невиразливі будинки соціального значення. Наприкінці 1980-х рр. житлово-будівничний комплекс СРСР фактично перейшов до кризового стану та зупинився у своєму розвитку.

16. Нагороди у сфері архітектури

· Прітцкерівська премія (аналог Нобелівської в галузі архітектури).

· Премія Стерлінга - найпрестижніша премія в галузі архітектури в Європі.

Висновок

Твори мистецтва - неоціненне надбання людства, без якого неможливо уявити собі світової культури. Важливе місце в цьому надбанні займає архітектура, цей «кам'яний літопис світу», в якому втілилися провідні ідеї минулого і сучасності, колективний геній народів, їх слава і гордість. Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а й сучасне і майбутнє. Проте є твори архітектури, які належать усьому людству. Це афінський Акрополь і Тадж-Махал в Акрі, Константинопольська Софія і церква Покрова на Перлі, паризька площа Згоди і ансамбль Московського Кремля. В архітектурі великою мірою відображаються провідні ідеї свого часу, і чим прогресивніші вони, тим вища їхня цінність для людства. Час не шкодує стародавніх архітектурних споруд. Війни, варварські руйнування спричинили загибель багатьох античних храмів, визначних споруд середньовіччя та нових часів. І в наші дні під загрозою перебувають руїни афінського Акрополя, відома Падаюча башта Кампаніла в Пізі, пам'ятки Риму тощо. У Радянському Союзі і в країнах соціалізму охорона надбань культури стала державною справою. В. І. Ленін надавав великого значення охороні та реставрації пам'яток архітектури. Він захоплювався красою споруд Московського Кремля і турбувався про їх збереження, особисто давав вказівки про реставрацію собору Василія Блаженного, про відбудову пам'яток Ярославля та Самарканда, вивчав праці з історії архітектури і мистецтва, стежив за роботою реставраторів в Успенському соборі. Одним з перших документів Радянської влади була відозва, видана в листопаді 1917 р., яка закликала: «Громадяни, старих хазяїв немає, після них залишилася величезна спадщина. Тепер вона належить усьому народові. Громадяни, бережіть цю спадщину, бережіть картини, статуї, будівлі - це втілення духовної сили вашої та предків ваших. Мистецтво - це те прекрасне, що талановиті люди зуміли створити навіть під гнітом деспотизму і що свідчить про красу, про силу людської Душі. Громадяни, не торкайте жодного каменя, оберігайте пам'ятники, будівлі, старі речі, документи - все це ваша історія, ваша гордість. Пам'ятайте, що це грунт, на якому зростає ваше нове народне мистецтво» '. Ленінський план монументальної пропаганди мав вирішальне значення для розвитку радянської архітектури.

Охороною та реставрацією архітектурних пам'яток у нашій країні займаються державні установи на основі законодавчих положень. У 1? 76 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про охорону пам'ятників історії та культури. У Конституції СРСР у статті 27 записано: «Держава дбає про охорону, примноження і широке використання духовних цінностей для морального й естетичного-виховання радянських людей, підвищення їх культурного рівня». А в статті 68 сказано: «Турбота про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей - обов'язок громадян СРСР». Друга світова війна, розв'язана німецько-фашистськими загарбниками, завдала величезної шкоди людству. Загинуло багато архітектурних пам'яток. Особливих руйнувань зазнали радянські міста. Фашисти знищили славетні палаци під Ленінградом, всесвітньо відомі пам'ятки Києва, Чернігова, Новгорода, Полтави. Завдяки величезним зусиллям радянських людей було відроджено поруйновані міста, відбудовано та реставровано тисячі пам'яток архітектури. Охорона пам'яток у нашій країні стала всенародною справою. В усіх республіках створено Товариства охорони пам'ятників історії та культури, і мільйони радянських людей, у тому числі і учнівська молодь, включилися в цю благородну справу. Говорячи про визначні архітектурні пам'ятки далекого минулого, ми повинні пам'ятати, що шедеври архітектури створюються і в наші часи. Такі споруди XIX-XX ст., як Ейфелева башта в Парижі, ратуша в Стокгольмі, ансамблі міст Бразілія у Бразілії та Чандихарх в Індії, Палац праці в Туріні, спортивні зали Іойогі в Токіо, ратуша в Торонто у Канаді, головний будинок Політехнічного інституту в Отаніемі у Фінляндії, безумовно, можна вважати шедеврами світової архітектури. У нашій країні, а також у країнах соціалізму, створено всі умови для створення архітектурних шедеврів. Про це влучно сказав відомий американський архітектор Ф.Л. Ратті: «У державі справжньої свободи, якою є Радянський Союз, повинні з'явитися великі скарби мистецтва». І справді, уже в роки першої п'ятирічки було збудовано Дніпрогес і ансамбль площі Дзержинського в Харкові, що по праву вважаються шедеврами світової архітектури. Мавзолей В.І. Леніна, станції метрополітенів, Олімпійський комплекс та висотні споруди Москви, численні громадські, адміністративні споруди Ленінграда, Києва, Тбілісі, Баку, Єревана та інших міст нашої країни можна віднести до визначних архітектурних творів. Для радянської архітектури, як і для архітектури країн соціалізму, характерним є містобудівний принцип, за яким архітектори, працюючи над проектом споруди, одночасно враховують забудову всього міста, а архітектурні пам'ятки дістають при цьому нове життя. У нашій країні творчість архітекторів цінується дуже високо. Авторам визначних архітектурних творів щороку присуджуються Ленінська та Державні премії. Цими преміями були в свій-час відзначені архітектурні, споруди Верховної Ради УРСР та Московського університету імені В. І. Леніна, Ленінського меморіалу в Ульяновську та багато інших ансамблів і навіть забудов цілих міст і сіл. До таких творів архітектури належать ансамблі Ташкента, житлові квартали Жирмунай та Лаздинай у Вільнюсі, міста Навої, Шевченко, Набережні Човни та інші. У 1980 році Державну премію Української РСР ім. Т.Г. Шевченка присуджено авторам житлового масиву Сріблястий у Львові. Розташований на околиці стародавнього українського міста Львова масив Сріблястий має напрочуд привабливий і своєрідний вигляд. У його спорудах відчувається виняткова турбота про естетику побуту радянських людей. Як і багато інших масивів, він яскраво розкриває соціальну спрямованість радянської архітектури і наочно відображає перевагу радянського способу життя над життям людей капіталістичного світу, де великі міста, за влучним виразом О.М. Горького, перетворені в «міста жовтого диявола». Радянський народ під керівництвом Комуністичної партії успішно будує комуністичне суспільство. В «Основних напрямах економічного і соціального розвитку СРСР на 1981-1985 роки і на період до 1990 року» записано: «Нинішнє десятиріччя - новий великий етап у створенні матеріально-технічної бази комунізму, розвитку суспільних відносин, формуванні нової людини». У світлі цих величних завдань важливого значення набувають такі питання, як житлове будівництво, поліпшення культурно-побутових умов життя населення, благоустрій міст і сіл. Соціальний розвиток суспільства і піднесення народного добробуту передбачають також підвищення якості планувальних, архітектурних і будівельних робіт, зниження вартості зведення будинків і споруд, а це вимагає від архітекторів, інженерів, будівельників творчих пошуків у розв'язанні ряду проблем, що сприятиме появі нових шедеврів радянської архітектури. У Звітній доповіді Центрального Комітету КПРС XXVI з'їздові Комуністичної партії Радянського Союзу товариш Л. І. Брежнєв зазначив: «Не треба пояснювати, як важливо, щоб усе, що нас оточує, несло на собі печать краси, доброго смаку. Олімпійські об'єкти і деякі житлові квартали Москви, відроджені перлини минулого і нові архітектурні ансамблі Ленінграда, новобудови Алма-Ати, Вільнюса, Навої, інших міст - це наша гордість. І все-таки містобудування в цілому потребує більшої художньої виразності і різноманітності.». Шедеври світової архітектури мають велике інтернаціональне значення. Ось чому ми не тільки бережемо Кіжі і Регістан, історичні пам'ятки Новгорода і Києва, стародавні квартали Талліна і Тбілісі, кращі архітектурні твори радянських зодчих. Нас глибоко хвилює доля Пізанської Кампаніли і руїни афінського Акрополю, храму в Абу-Сімбелі і ансамблів Венеції, цікавлять нові дослідження Пальміри, реставрація парків Версаля і відбудова Королівського палацу у Варшаві. Адже нашою ідеологією є марксизм, а він, як писав В. І. Ленін, засвоїв і переробив усе, що було цінного в більше ніж двохтисячнорічному розвитку людської думки і культури.

Список джерел

1. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. - 2-е вид. - К., 1974-1985.

2. Нариси історії архітектури Української РСР. К., 1957;

3. Архітектура Української РСР за 40 років. К., 1957;

4. История русской архитектуры. М., 1956;

5. Советская архитектура 1917-1957. М., 1957;

6. Всеобщая история архитектуры, т. 1, изд. 2. М., 1958, т. 2. М., 1949 [вид. продовжується];

7. Електронна енциклопедія - Вікіпедія - http://uk.wikipedia.org/wiki.

Размещено на Allbest.ru