Життя і творчість Фріди Кало

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життя і творчість Фріди Кало

Дитинство

Фріда Кало (Kahlo Frida) (1907-1954), мексиканський художник і графік, дружина Дієго Рівери, майстер сюрреалізму. Вона третя дочка Гулермо і Матильди Кало. Батько фотограф, за походженням - єврей, родом з Німеччини. Мати - іспанка, народжена в Америці. У 6 років Фріда перенесла поліомієліт, після хвороби на все життя залишилася кульгавість, а її права нога стала тоншою за ліву. "Фріда - дерев'яна нога" - жорстоко дражнили її однолітки. А вона наперекір усім плавала, грала з хлопцями у футбол і навіть займалася боксом. На ногу натягала по 3-4 панчохи, щоб виглядала, як здорова. Такий ранній досвід боротьби за право повноцінного життя загартував характер дівчини.

Юність

У 15 років вона вступила в «Препаратор» (Національну підготовчу школу) з метою вивчати медицину. З 2000 учнів у цій школі було всього 35 дівчат. Фріда відразу ж отримала авторитет, створивши з вісьмома іншими учнями закриту групу «Качучас». Її поведінку часто називали епатажною. В Препараторії відбулася її перша зустріч з майбутнім чоловіком, відомим мексиканським художником Дієго Ріверою з 1921 по 1923 працюючим в підготовчій школі над розписом «Творіння».Слід сказати, що ця його робота була частиною здійснення державної мистецької програми по прикрашанню фресками громадських будівель, участь у якій зробила Ріверу одним з найвідоміших художників Мексики.

Аварія і початок творчості

17 вересня 1925 року, коли Фріді було 18 років, вона потрапила у страшну аварію. Автомобіль, в якому Фріда їхала зі своїм шкільним другом, зіткнувся з трамваєм. Удар був таким сильним, що хлопця викинуло з машини. Але він легко відбувся -- лише контузією. Для неї ж все закінчилося потрійним переломом хребта (в поперековій частині), переломом ключиці, зламаними ребрами, потрійним переломом таза крім того одинадцять переломів кісток правої ноги, роздроблена і вивихнута права стопа, вивихнуте плече. Її живіт і матка були проколоті металевим поручнем. Лікарі не могли ручатися за її життя. Почалися нестерпні місяці нерухомої бездіяльності. Вона рік була прикута до ліжка, а проблеми зі здоров'ям залишилися на все життя. Згодом Фріді довелося перенести кілька десятків операцій, довго не виходячи з лікарень. Саме в цей час вона попросила у батька пензель і фарби. Для Фріди зробили спеціальний підрамник, що дозволяв писати лежачи. Під балдахіном ліжка прикріпили велике дзеркало, щоб Фріда могла бачити себе. Вона почала з автопортретів. "Я пишу себе, тому що багато часу проводжу на самоті і тому що є тією темою, яку знаю найкраще».

Життя з Дієго Ріверою

У 1929 Фріда Кало стала дружиною Дієго Рівери. Йому було 43 роки, їй - 22. Зближувало двох художників не тільки мистецтво, але й спільні політичні переконання - комуністичні. Загалом їхнє подружнє життя аж ніяк не назвати спокійним, наприклад, в день весілля Дієго показав свій вибуховий характер. 42-річний наречений трохи перебрав текіли і став стріляти з пістолета в повітря. Вмовляння тільки розпалювали художника. Трапився перший сімейний скандал. Новоспечена дружина пішла до батьків. Проспавшись, Дієго просив вибачення і був прощений. Молодята переїхали в свою першу квартиру, а потім - в знаменитий "блакитний будинок" на вулиці Лондрес в Койаокані, найбогемнішому районі Мехіко, де вони прожили багато років. Їхнє сімейне життя вирувало пристрастями. Вони не завжди могли бути разом, але ніколи - нарізно. Їх зв'язували стосунки, за словами одного з друзів, "пристрасні, одержимі й часом болісні ". У 1934 році Дієго Рівера зрадив Фріді з її молодшою сестрою Христиною, що позувала йому. Зробив це відкрито, розуміючи, що ображає жінку, але відносин з нею поривати не хотів. Удар для Фріди був жорстоким. Горда, вона своїм болем не бажала ділитися ні з ким - тільки виплеснула його на полотно. Вийшла картина, можливо, найтрагічніша в її творчості: оголене жіноче тіло покрите кривавими ранами. Поруч з ножем у руці, з байдужим обличчям той, хто завдав ці рани. "Всього лише кілька подряпин!" - Назвала полотно іронічна Фріда. Після зради Дієго вона вирішила, що теж має право на любовні захоплення. Це розлютило Ріверу. Дозволяючи собі вольності, він був нетерпимий до зрад Фріди. Знаменитий художник був болісно ревнивий. Одного разу, заставши дружину з американським скульптором Ісаму Ногучі, Дієго вихопив пістолет. На щастя, не вистрілив.

У 1930-х рр. Фріда якийсь час жила в США, куди запросили Ріверу для розпису будівель в Нью-Йорку, Детройті і Сан-Франциско. Це вимушене довге перебування за кордоном, в розвиненій індустріальній країні, примусило її гостріше відчувати національні відмінності. З тих пір Фріда з особливою любов'ю ставилася до народної мексиканської культури, колекціонувала старовинні витвори прикладного мистецтва, навіть у повсякденному житті носила національні костюми.

Поїздка до Парижу в 1939, де Фріда стала сенсацією тематичної виставки мексиканського мистецтва (одна з її картин була навіть придбана Лувром), ще сильніше розвинула патріотичне почуття.

Романтичним ореолом овіяні відносини Фріди Кало з Троцьким. Мексиканська художниця захоплювалася "трибуном російської революції", важко переживала його висилку з СРСР і була щаслива, що завдяки Дієго Рівері він знайшов у Мехіко притулок. У січні 1937 року Лев Троцький і його дружина Наталія Сєдова зійшли на берег в мексиканському порту Тампіко. Їх зустрічала Фріда - Дієго лежав тоді в госпіталі. Художниця привезла вигнанців у свій "блакитний будинок", де вони знайшли нарешті тишу і спокій. Яскрава, цікава, приваблива Фріда (після декількох хвилин спілкування її хворобливих каліцтв вже ніхто не помічав) миттєво полонила гостей.

Вважається, що поїхати з будинку Кало і Рівери Троцького вимусило його захоплення темпераментною мексиканкою, яке було помічено його дружиною. Але це чутки і ніяких достовірних відомостей ми про цей романтичний зв'язок не маємо.

У 1940-і рр. картини Фріди з'являються на декількох помітних виставках. У той же час загострюються її проблеми із здоров'ям. Ліки і наркотики, покликані зменшити фізичні страждання, міняють її душевний стан, що яскраво відбивається в Щоденнику, що став культовим серед її прихильників.

Політичні погляди

Фріда Кало була комуністкою. Вона вступила в мексиканську компартію в 1928 році, але через рік вийшла з неї слідом за виключеним Дієго Рівери. А через десять років, вірна своїм ідейним переконанням, знову вступила в компартію. В її будинку на книжкових полицях стоять пошарпані, зачитані до дірок томи Маркса, Леніна, Сталіна, поруч - Зінов'єв, виданий в 1943 році в Мехіко, тут же - публіцистика Гроссмана, присвячена Великій Вітчизняній війні, і абсолютно несподівана "Генетика в СРСР". У спальні, в головах ліжка, висять великі портрети основоположників марксизму-ленінізму і найобдарованіших їхніх послідовників. Зокрема, Мао Цзедуна в красивій дерев'яній рамі, збільшена фотографія, теж в рамі: Ленін виступає з трибуни на Красній площі перед червоноармійцями, що йдуть на фронт. Інвалідний візок стоїть поряд з підрамником, на полотні незакінчений портрет Сталіна. Вождь зображений суворим, з насупленими бровами, в білому парадному кітелі, з одним золотистим маршальським погоном. Другий погон Фріда намалювати не встигла.

Останні роки

Пошкоджений хребет постійно нагадував про себе. Періодично Фріді доводилося лягати в госпіталь, мало не постійно носити спеціальні корсети. У 1950 році їй зробили 7 операцій на хребті, 9 місяців вона провела на лікарняному ліжку. Тепер вона може пересуватися лише в інвалідному візку. Через два роки - нова трагедія: їй ампутують до коліна праву ногу. І як розрада - в тому ж, 1953, році проходить перша персональна виставка Фріди Кало. Незадовго до призначеного часу присутні почули виття сирен. Це на санітарній машині, супроводжуваній ескортом мотоциклістів, з госпіталю після операції прибула винуватиця торжества. Її внесли на ношах і помістили на ліжко в центрі зали. Фріда жартувала, співала свої улюблені сентиментальні пісеньки під акомпанемент оркестру «Марьячи», курила і пила, сподіваючись, що алкоголь допоможе зняти біль. Той незабутній перфоманс потряс фотографів, репортерів і шанувальників. Вона щаслива. Вона, як завжди, сміється. І трішки кепкує над собою. Ось, мовляв, яка я знаменитість. Не гірше Рівери ... А вдома в крихітній спальні її бережуть хранителі "блакитного дому" (яскраві мексиканські скульптури), на стелі пурхають великі яскраві намальовані метелики - дивлячись на них, Фріда заспокоюється, болі вщухають, і вона засинає. Щоб прокинувшись, знову взятися за пензель.

фріда кало художник сюрреалізм

Смерть

Фріда Кало померла від запалення легенів, через тиждень після того, як відзначила своє 47-річчя, у вівторок 13 липня 1954 року. На наступний день близькі зібрали її улюблені прикраси, у тому числі старовинне, ще доколумбових часів, намисто, дешевенькі прості речі з морських черепашок, які вона особливо любила, і поклали все це в сіру домовину, встановлену в "Бельяс Артес" - Палаці образотворчих мистецтв. Труну накрили чорним покривалом, яке спускалося до самої підлоги, всипаної червоними трояндами. Однокласник Фріди Кало-Артуро Гарсіа Бустос, як і вона, захоплений революційними ідеями, приніс червоний прапор з серпом і молотом в центрі білої зірки і поклав його на труну. Виник скандал, який швидко зам'яли, прибравши прапор. Поруч з Дієго Ріверою стояли колишній президент Мексики Ласаро Карденас, відомі художники, письменники - Сікейрос, Емма Уртадо, Віктор Мануель Вільясеньор.

Характер

Більше всього в житті Фріда любила саме життя - і це магнітом притягувало до неї чоловіків і жінок. Незважаючи на повну болю і страждань життя, Фріда Кало мала живу і вільну екстравертну натуру. Будучи томбоем (дівчиною-шибеником) в юності, вона не втратила свого запалу в пізні роки. Кало багато курила, в надлишку вживала алкоголь напої (особливо текілу), була відкритою бісексуалкою, співала непристойні пісні і розповідала гостям своїх диких вечірок настільки ж непристойні жарти. Незважаючи на болісні фізичні страждання, вона іскрилася гумором, могла жартувати над собою, розважатися і від душі гуляти. І тільки взявши пензля, дозволяла собі думати про неминуче. Вона мріяла про дитину, але страшна травма не дозволила їй мати дітей. Три вагітності - а це був справжній подвиг в її положенні - закінчилися трагічно. І тоді вона стала малювати дітей. Найчастіше - мертвих. Хоча більшість її картин, натюрмортів, пейзажів пронизані сонцем і світлом.

Творчість

Можна по-різному ставитися до творчості самої Фріди, але не можна не визнати, що в її роботах проявилися жорстокість і певна частка безсоромності, властиві цій видатній жінці. На полиці в її кабінеті серед книг з анатомії, фізіології та психології (вона серйозно вивчала медицину, цікавилася теорію Фрейда) перебував предмет, немов перенесений туди з кунсткамери. Як нагадування про ненароджених дітей там стояла посудина з заспиртованим людським ембріоном.

Її творча спадщина складає близько 200 робіт, більше половини з них-автобіографічного змісту. На жодному автопортреті Фріда не посміхається: серйозний,навіть скорботний вираз обличчя, зрощені густі брови, ледь помітні чорні вусики над щільно стиснутими чуттєвими губами. Ідея її картин зашифрована в деталях, фоні, фігурах, що з'являються поруч із зображенням самої художниці. Символіка її картин, кажуть мистецтвознавці, спирається на національні мексиканські традиції і тісно пов'язана з індіанською міфологією доколумбових цивілізацій Америки. Її творчість насичена символами і фетишами. Однак у ній помітний і вплив європейського живопису - в ранніх роботах виразно виявилася захопленість Фріди, наприклад, Боттічеллі.

Фахівці вважають, що 1940-ті - це епоха розквіту художниці, час її найцікавіших і зрілих робіт.

Фріда Кало блискуче знала історію своєї батьківщини. Безліч справжніх пам'яток стародавньої культури, які Дієго і Фріда збирали все життя, знаходиться зараз в саду «блакитного дому», який з 1955 року став музеєм. У ньому знаходяться декілька картин художниці, особисті речі і безліч справжніх пам'яток стародавньої культури, які Дієго і Фріда збирали все життя, знаходяться вони зараз в саду "блакитного будинку". Кам'яні ідоли, такі ж кам'яні тварини схоронилися під пальмами і кактусами. Тут і там визирають індіанські маски. Тут є навіть - рідкість для етнографічного музею - кам'яна плита з кільцем для гри в м'яч - древня і зовсім небезпечна забава мексиканських індіанців: адже капітана команди, що програла, приносили в жертву богам.

За забарвленням зовнішніх і внутрішніх стін будинок називають «Блакитний», або «Лазурний».

Малоймовірно, щоб кому-небудь захотілося повісити пронизані болем картини Фріди Кало на стінах свого житла, але її творчість та її сила духу, безсумнівно, змушують захоплюватися цією легендарною особистістю.

Посмертне

Варто сказати, що ім'я Фріди Кало не було забуте, а й понині зберігає і навіть укріплює свої позиції у світі мистецтва. Наприклад, її персональна виставка в лондонській галереї «Tate» стала найбільш успішною за всю історію даного музею, зібрала близько 370 тис. відвідувачів. Її роботи високо цінуються, на початку 2006 року автопортрет Фріди «Корені» («Raices») оцінено експертами Sotheby's у 7 мільйонів доларів (початкова оцінка на аукціоні - 4 млн. фунтів стерлінгів). Картина була написана художницею маслом по листу металу в 1943 році (після повторного шлюбу з Дієго Ріверою).Рекордом вартості картин Кало залишається ще один автопортрет 1929 року, проданий у 2000 році за 4,9 млн. доларів (при початковій оцінці - 3 - 3,8 млн.).

Навіть сам образ колоритної мексиканки не лишив байдужими жителів Європи. Її стиль - національні яскраві вбрання, складні зачіски з вплетеними квітами і різнокольоровими шнурами, прикраси з ацтекскою символікою-надихнули Паризьких кутюр'є. «Стиль Фріди» був покладений в основу колекції одягу, яка була продемонстрована на Паризькому показі мод. Манекенниці виходили на подіум з мексиканськими зачісками, їх брови сходилися на переніссі.

На початку XXI століття венесуельським підприємцем Карлосом Дорадо був створений фонд Frida Kalho Corporation, якому нащадки великого художника надали право на комерційне використання імені Фріди. Протягом кількох років з'явилася лінія косметики, марка текіли, спортивне взуття,ювелірнівироби, кераміка, корсети і спідня білизну, а також пиво з ім'ям Фріди Кало. Життя художниці не раз висвітлювалося в кіно, наприклад: Документальний фільм «Frida Kahlo -- A Ribbon Around A Bomb» , 2001 року одна зі стрічок серії «Great Women Artists» була присвячена Фріді Кало і ще одна документальна стрічка 1983 року «Frida Kahlo», яка здобула нагороду Міжнародного кінофестивалю в Монреалі.

Але найбільшу популярність ім'я мексиканської сюрреалістки отримало після виходу на екрани біографічного фільму «Фріда» у 2002 році. Стрічка видалася на славу, отримала два «оскара».

Аналіз робіт

Охарактеризувавши в загальних рисах життєвий і творчий шлях, вважаю за потрібне навести кілька конкретних прикладів з творчості Фріди Кало і спробувати проаналізувати їх.

Перша картина, яку хочеться згадати носить глибоко особистісний характер, разом з тим містить у собі риси ацтекської культури.

Це робота 1937 року “ Моя медсестра і я»

Фріда зобразила себе в тілі немовляти з головою дорослої себе на руках у індіанки, обличчя якої прикрите ритуальної маскою. Руки годувальниці підтримують тіло, але не обіймають, що вказує на чисто механічний процес годування. Тіло немовляти - Фріди розгорнуто до глядача, безвольно повисле тіло вказує на фізичну безпорадність. Багато мистецтвознавців розшифровують цю роботу, як інтерпретацію на тему складних відносин Фріди з матір'ю. Теплих відносин з матір'ю у Фріди ніколи не було - вона завжди виділялася в своїй сім'ї складним характером, часом зухвалими витівками. Жінка-годувальниця представлялася як індіанка, яку найняла родина Фріди, так як мати, що мала кілька вагітностей поспіль, не могла годувати двох дітей одночасно. Вважається, що картина зображена з точки зору дорослої людини і так як Фріда у дорослому стані не пам'ятала риси обличчя своєї годувальниці, вона прикрила її обличчя маскою. Якщо ж звернутися до міфології ацтеків, можна впізнати в годувальниці божество Іштлільтон (іспанське-Ixtlilton) або «Чорне личко». Це божество вважалося покровителем медицини, зцілення - йому молилися і просили здоров'я для себе і своїх дітей. Якщо ж дитина видужувала, божеству приносили щедрі дари. На те, що події, зображені в картині, стосуються вже свідомого дорослого періоду в житті художниці вказує також і голова вже дорослої Фріди. А тільце немовляти - вказує на її безпорадність, повну залежність - швидше за все, сюжет картини звернений до періоду відновлення після аварії, коли Фріда довгі місяці змушена була пролежати в ліжку. Те, що зображена на полотні художниця п'є молоко з грудей божества, вказує на сподівання про швидке одужання, адже вона знаходиться в міцних руках, які підтримують її безпорадне тіло. На цю ж надію вказує також і молочний дощ, який зрошує соковиту рослинність на задньому плані картини. При цьому, м'ясисті великі листи, ніби щосили тягнуться до цілющих крапель. На більш складний міфологічний підтекст вказує і те, що картина частково виконана в стилі «екс-вото», серед подібних робіт також можна згадати «Самогубство Дороті Гейл».

Клер Бут Льюс, - видавець журналу «Vanity Fair», замовила Фріді портрет своєї подруги, актриси Дороті Гейл, яка незадовго до відкриття виставки викинулася з вікна. Неможливо передати обурення, яке охопило замовницю, коли вона отримала і картину: «Я завжди буду пам'ятати потрясіння, яке я відчула, коли витягла картину з ящика. Мені стало дійсно фізично погано. Що я мала робити з цим огидним зображенням мертвого тіла моєї подруги? Я б не замовила зобразити таким закривавленим навіть заклятого ворога, а тим більше свою нещасну подругу». На картині дійсно було зображення, незрозуміле і шокуюче для необізнаного. У цій роботі Фріда покадрово зображує етапи падіння актриси: її політ з хмарочоса і її тіло після падіння. Її закривавлене тіло художниця розташувала близько до краю картини. У написі внизу криваво-червоними літерами викладено історію події. Непосвяченій людині з європейською свідомістю, далекому від розуміння «примітивних вірувань», ця картина видасться дійсно кричуще кривавою. Насправді ж Фріда зобразила портрет Дороті Гейл в стилі екс-вото, тим самим висловлюючи турботу про душу загиблої.

В "Автопортреті на кордоні між Мексикою і США", 1932 Фріда висловила свої погляди і роздуми того періоду, ставлення до Америки, показала свою відірваність від батьківщини. Вона стоїть, подібно до статуї, на п'єдесталі, на кордоні між двома різними світами. У лівій частині постає пейзаж давньої Мексики, де правлять сили природи і природні життєві цикли. Праворуч ми бачимо краєвид Північної Америки, де панує технологія. В одній руці Фріда тримає мексиканський прапор, а в іншій - цигарку. Хмари у мексиканському небі перегукуються з клубами диму, що вириваються з труб заводів Форда, а пишна рослинність зліва поступається місцем зразкам електричного обладнання праворуч, чиї проводи перетворюються в корені, що висмоктують енергію з землі. І Фріда розривається між цими двома протилежностями.

Размещено на Allbest