Життєвий і творчій шлях Пабло Пікассо

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Дитинство і роки навчання

2. «Блакитний» період творчості

3. «Рожевий» період творчості

4. «Африканський» період творчості

5. Кубізм

6. Неокласицизм

7. Сюрреалізм

8. Війна в Іспанії.»Герніка»

9. Післявоєнний період

10. Останні роки

1. Дитинство і роки навчання (1881-1900)

Пабло Пікассо народився 25 жовтня 1881 року в місті Малага, анадалузської провінції Іспанії. При хрещенні Пікассо одержав повне ім'я Пабло Дієго Хосе Франсисько де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Кріспін Кріспіньяно де ла Сантісима Тринідад Руїс і Пікассо - що по іспанському звичаю було чередою імен шанобливих святих і родичів сімейства. Пікассо - прізвище матері, яке і узяв Пабло, оскільки прізвище батька здавалося йому дуже буденним, до того ж батько Пікассо, Хосе Руїс, сам був художником.

Пабло рано проявив талант до малювання. Вже з 7 років він вчився у свого батька техніці малювання, який спочатку доручав йому дописувати лапки голубів на своїх картинах. Але одного разу, довіривши тринадцятирічному Пабло дописати досить великий натюрморт, він був настільки вражений технікою сина, що, за легендою, сам кинув займатися живописом.

У віці 13 років Пабло Пікассо з блиском вступив до Барселонської Академії Мистецтв. На підготовку до іспиту, що звичайно займала у студентів місяць, у Пікассо пішов тиждень. Він уразив комісію своєю майстерністю і був прийнятий в Академію не дивлячись на свій юний вік. Батько Пікассо спільно з його дядьком вирішили послати Пабло в Мадридську академію "Сан Фернандо", що вважалася на той момент самою передовою Школою мистецтв у всій Іспанії. Так, Пабло в 1897 році у віці 16 років приїхав до Мадрида. Проте заняття в Школі мистецтв продовжилися недовго, менше року, і Пабло був захоплений всією іншою красою мадридського життя, а також вивченням робіт художників, які його тоді вразили - Дієго Веласькеса, Франсиско Гойі, і особливо Ель Греко.

Колекція ранніх робіт Пікассо знаходиться в Барселоні, в музеї Пікассо. Найвідоміші з них: "Перше причастя" (1896) - велика картина, що зображає сестру Пікассо Лолу, "Автопортрет" (1896), "Портрет матері" (1896). Вже будучи дорослим і відвідавши якось виставку дитячих малюнків, Пікассо сказав: "В їх віці я малював як Рафаель, але мені потрібно ціле життя, щоб навчитися малювати як вони".

Під час навчання в Мадриді Пікассо здійснив своє перше турне до Парижа - визнаної тоді європейської столиці мистецтв. Там він протягом декількох місяців відвідав всі без виключення музеї, вивчаючи живопис великих майстрів: Делакруа, Тулуз-Лотрека, Ван-Гога, Гогена і багатьох інших. Також він захоплювався мистецтвом фінікійців і єгиптян, готичною скульптурою, японською гравюрою. Пабло цікавило абсолютно все. Тоді ж, в перші роки життя в Парижі він познайомився з колекціонером і торговцем живописом Амбруазом Волларом, поетами Максом Жакобом і Гійомом Аполлінером і багатьма іншими. Він знов відвідував Париж в 1901 і в 1902 році і вже остаточно перебрався туди до 1904 року.

2. "Блакитний" період (1901-1904)

До "блакитного" періоду відносять роботи, створені в проміжку між 1901 і 1904 рр. Сіро-голубі і синьо-зелені глибокі холодні кольори, кольору печалі і смутку, постійно присутні в них. Пікассо називав блакитний "кольором всіх кольорів". Часті сюжети цих картин - виснажені матері з дітьми, бродяги, убогі, сліпі. Найвідоміші роботи цього періоду: "Життя" (1903), "Сніданок сліпого" (1903), "Мізерна трапеза" (1904), "Любитель абсенту" (1901), "Побачення" (1902), "Мати і дитя" (1903), "Убогий старий з хлопчиком" (1903, "Двоє" (1904).

3. "Рожевий" період (1904 - 1906)

"Рожевий період" характеризується більш життєрадісними тонами - охристими і рожевими, а також стійкими темами зображень - арлекінами, бродячими акторами, акробатами ("Сімейство комедіантів" (1905), "Акробат і молодий арлекін" (1905), "Блазень" (1905). Зачарований комедіантами, що стали моделями його картин, він часто відвідував цирк Медрано; в цей час арлекін - улюблений персонаж Пікассо. В 1904 році в Пікассо зустрів модель Фернанду Олів'є, яка надихнула його на створення багатьох значних робіт цього періоду. Вони жили в центрі богемного паризького життя і мекке паризьких художників Бато-Лавуар. Це дивна напівзруйнована будівля з темними драбинами і звивистими коридорами була будинком дуже різношерстої компанії: художники, поети, торговці, двірники... Тут, в досконалій бідності на межі убогості і невимовному творчому безладі Пікассо постійно писав свою Фернанду і шукав свій шлях.

Знамениту "Дівчинку на кулі" (1905) відносять до перехідних картин між "блакитним" і "рожевим" періодами. Художник грає на контрасті і балансі форм або ліній, тяжкості і легкості, стійкості-нестійкості. Також в кінці "рожевого періоду" з'явилися "античні" картини - "Хлопчик, що веде коня" (1906), "Дівчинка з козлом" (1906) і інші.

4. "Африканський" період (1907 - 1909)

У 1906 році Пікассо працював над портретом Гертруди Стайн. Він переписував його близько вісімдесяти разів і, по споминах самої Гертруди Стайн, у результаті Пікассо сказав їй в люті: "Я перестав вас бачити, коли дивлюся на вас" і залишив роботу над портретом. Це був переломний момент в його творчості і звідси почався шлях Пікассо від зображення конкретних людей до зображення людини як такої і до форми як до самостійної структури. Пікассо потрібні підтвердження його шляху в загальному розвитку світового мистецтва і нові враження для отримання нової творчої енергії і відкриття наукою того часу цілого пласта африканської культури послужило поштовхом і для творчості художника. Особливо він цікавився африканською скульптурою і масками, він вважав їх наділеними магічною силою і знайшов в них плотську простоту форм. Швидше за все саме ці "африканські впливи" і визначили остаточний варіант портрета.

У 1907 році з'явилася знамениті "Авіньйонські дівчата". Над ними художник працював більше року - довго і ретельно, як не працював до цього над іншими своїми картинами. Перша реакція публіки - шок. Матісс був в сказі. Навіть більшість друзів не прийняла цю роботу. "Таке відчуття, що ти хотів нагодувати нас паклею або напоїти бензином", - говорив художник Жорж Брак, новий друг Пікассо. Скандальна картина, назву якої дав поет А. Сальмон, була першим кроком живопису на шляху до кубізму, а багато мистецтвознавців вважають її відправною точкою сучасного мистецтва.

5. Кубізм (1909 - 1917)

У "кубічному" періоді Пікассо виділяють декілька етапів. "Сезанівський" кубізм, представлений в роботах "Бідон і миски" (1908), "Три жінки" (1908), "Жінка з віялом" (1909) і інших, характеризується "сезанівськими" тонами - охристими, зеленуватими, коричневими, але більш розмитими, каламутними і з використанням простих геометричних форм, з яких будується зображення. "Аналітичний" кубізм: предмет дробиться на дрібні частини, які чітко відділяються одна від одної, наочна форма як би розпливається на полотні. "Портрет Амбруаза Воллара" (1910), "Завод в Хорта де Сан Хуан" (1909), "Портрет Фернанди Олів'є" (1909), "Портрет Канвейлера" (1910). На етапі "синтетичного" кубізму роботи Пікассо приймають декоративний і контрастний характер. Картини зображають здебільшого натюрморти з різними предметами: музичними інструментами, нотами, пляшками вина, курильними естетичні вправи, зрозумілі лише вузькому колу, Пікассо і Брак використовували в своїх роботах реальні предмети: шпалери, пісок, вірьовки і ін. Роботи "синтетичного" періоду: "Натюрморт з плетеним стільцем" (1911-1912), Пляшка перно (столик в кафе)" (1912) "Скрипка і гітара" (1913).

Не дивлячись на не сприйняття кубізму більшістю, картини Пікассо дуже добре купують. Нарешті закінчується жебрацьке існування і Пабло з Фернандою у вересні 1909 року перебралися в простору і світлу майстерню на Кліши, 11. Звичайно, Пікассо не забув перевезти і свій обов'язковий безлад: химерні бутлі і вази, гітари, старий килим, картини улюблених художників - Матісса, Сезанна, Руссо, колекція африканських масок... Він завжди говорив, що випробовує жах перед гармонією і добрим смаком. Він купував речі, які йому подобалися, не піклуючись про те, як вони виглядають разом.

Восени 1911 року Пікассо розлучився з Фернандою. Його новою музою стала Єва (Марсель Умбер), з якою він жив і створював свої кубічні роботи на Монпарнасі і в Авіньйоні. Одна з робіт, присвячених Єві - "Гола, Я люблю трубками, столовими приладами, афішами... Також, побоюючись перетворення кубізму в чисто абстрактні Єву" (1912). Потім наступили сумні роки: війна, мобілізація і розлучення з багатьма друзями, несподівана хвороба і трагічна смерть Єви.

6. Неокласицизм (1918 - 1925)

Весною 1917 року поет Жан Кокто, що співробітничав з Сергієм Дягилевим, запропонував Пікассо зробити ескізи костюмів і декорації до майбутнього балету. Художник відправився працювати до Риму, де закохався в одну з танцівниць Дягилевської трупи - Ольгу Хохлову. Вони одружилися в 1918 році, а в 1921-му у них народився син Поль.

У цей час його полотна дуже далекі від кубізму; на них: ясні і зрозумілі форми, світлі тони, правильні особи. Найвиразніша картина цих років - "Портрет Ольги в кріслі" (1917). Пікассо активно критикували за зміну стилю, як раніше критикували за кубізм. На ці звинувачення він відповів в одному з інтерв'ю: "Всякий раз, коли я хочу щось сказати, я говорю в тій манері, в якій, по моєму відчуттю це повинно бути сказано". Інші картини "реалістичного" періоду: "Купальщиці" (1918), "Жінки, що біжать по берегу" (1922), "Дитячий портрет Поля Пікассо" (1923).

7. Сюрреалізм (1925 - 1936)

"Краса буде конвульсивною, або її не буде" - сказав Андре Бретон, основоположник сюрреалізму, течії в мистецтві, що ставила своєю задачею збагнення істинних глибин художньої творчості за допомогою проникнення в світ снів і несвідомого.

У 1925 році Пікассо написав картину "Танець". Агресивна, хвороблива, з деформованими фігурами, вона відображає важкий період в сімейному житті художника і одночасно проголошує новий перелом в його творчості. Пікассо близький до сюрреалістів, але у нього завжди свій шлях.

Роботи цього періоду: "Купальщиця, відкриваюча кабінку" (1928), "Фігури на пляжі" (1931), "Жінка з квіткою" (1932) і ін.

У холодний січневий день 1927 року Пікассо зустрів сімнадцятилітню Марію Терезу Вальтер. Він придбав для неї замок Буажелу і там вона стала його єдиною моделлю і героїнею декількох його відомих робіт, наприклад "Дзеркало" (1932, приватні збори), "Дівчина перед дзеркалом", (1932, Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк); з неї також зроблена скульптура "Жінка з вазою" (тепер ця скульптура стоїть на могилі художника)). В 1935 році Марія Тереза народила дочку Майю, але до 1936 року Пікассо розлучився з обома жінками, хоча офіційно не був розведений з Ольгою Хохловою аж до її смерті в 1955 році.

У 1930-1934 роках Пікассо захоплюється скульптурою і створює ряд скульптурних робіт у дусі сюрреалізму: "Лежача жінка" (1932), "Чоловік з букетом" (1934), а також за допомогою свого іспанського друга-скульптора Хуліо Гонсалеса споруджує різні металеві абстрактні конструкції. В ті ж 30-ті рр. він створює ряд гравюр-ілюстрацій до "Метаморфоз" Овідія (1930) і творів Арістофана (1934), що свідчать про те, що класика завжди була для нього сильним джерелом натхнення.

8. Війна в Іспанії. Герніка. Друга світова війна (1937-1945)

художник пікассо кубізм неокласицизм сюрреалізм

Починаючи з 1930-х років в творчості Пікассо з'являється така ключова для нього тема і образ як бик, Мінотавр. Художник створює цілий ряд робіт з цим персонажем ("Мінотавромахія", 1935), при цьому міф про Мінотавра Пікассо трактує по-своєму. Для Пікассо бик, Мінотавр - це руйнівні сили, війна і смерть.

Апогеєм розвитку цієї теми стала знаменита картина Пікассо "Герніка" (1937). Герніка - це маленьке містечко басків на півночі Іспанії, практично стерте з лиця землі німецькою авіацією 1 травня 1937 року. Ця величезна (майже вісім метрів в довжину і три з половиною у висоту) монохромна (чорний, білий, сірий) картина була вперше виставлена в республіканському павільйоні Іспанії на Всесвітній виставці в Парижі.

Одного разу гестапо влаштувало обшук в будинку Пікассо. Нацистський офіцер, побачивши на столі фотографію "Герники", запитав: "Це ви зробили?". "Ні" - відповів художник - "це зробили ви".

У цей же період створена і серія монстрів "Мрії і брехня генерала Франка" (1937) (в 1936 році під час громадянської війни в Іспанії Пікассо підтримав республіканців і виступив проти прихильників генерала Франка) і ще ряд картин на схожі теми: "Нічна рибалка на Антібах" (1939), "Жінка, що плаче" (1937) (останню картину він писав з Дори Маар, югославської жінки-фотографа, з якою Пікассо познайомився в 1936 році; вона прославилася тим, що відобразила стадії роботи Пікассо над "Гернікою").

У роки другої світової війни Пікассо живе у Франції, де зближується з комуністами-учасниками Опору (в 1944 Пікассо навіть вступає у Французьку компартію). В цей час він створює такі картини з тим же лейтмотивом бика, війни і смерті: "Натюрморт з бичачим черепом" (1942), "Уранішня серенада" (1942, Нац. музей сучасного мистецтва, Центр Помпіду, Париж), "Бійня" (1944-1945, Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк) і скульптуру "Людина з агнцем" (1944), яка була встановлена згодом перед старовинним романським собором на торговій площі міста Валлоріс на півдні Франції.

9. Післявоєнний період (1945 - 1960e)

Вже в мирний час, в 1946 році, Пікассо створює живописний ансамбль з 27 панно і картин для замку княжої сім'ї Грімальді в Антібе - курортному місті на Середземноморському побережжі Франції. Панно в першому залі називається "Радість буття" і вся серія витримана в тому ж дусі гармонії з природою і буттям - зображення фавнів, голих дівчат, кентаврів, казкових істот…

У 1946 році Пікассо знайомиться з молодою художницею Франсуазою Жило і переїздить з нею в замок Грімальді. Франсуаза незабаром дарує йому сина Клода і дочку Палому. Франсуазі присвячена картина "Жінка-квітка". В 1953 році Франсуаза втекла від Пікассо з двома дітьми через його складний характер і постійні зради, художник важко переживав це розставання, що відобразилося у ряді його робіт того часу - наприклад, в серії малюнків тушшю, що зображають огидного старого карлика буфонадно, контрастуючого з юною і прекрасною дівчиною.

У 1949 році Пікассо малює свого знаменитого "Голуба миру" на плакаті Всесвітнього конгресу прихильників миру в Парижі, а в 1951 році створює політичну картину "Різанина в Кореї" (Музей Пікассо, Париж). З 1947 року Пікассо живе на півдні Франції, в місті Валлорісі, де розписує в 1952 році стіни старої капели алегоричними символами війни і миру і сам називає все це "Храмом миру". У Валлорісі ж Пікассо зайнявся керамікою. Він створює своїх улюблених персонажів - кентаврів, фавнів, биків, голубів, жінок, робить антропоморфні глеки. Дотепер в цьому містечку на півдні Франції збереглися так звані "керамічні майстерні", які продовжують тримати марку "Пікассо" і тиражувати вироби, придумані художником. В 1958 році вже визнаний і прославлений художник створює для будівлі ЮНЕСКО в Парижі монументальну композицію "Падіння Ікара". В 1961 році майже 80-річний Пікассо одружується на 34-річній красуні Жаклін Доля. Вона надихає його на серію портретів, на яких можна побачити її точений профіль сфінкса. Для неї і себе він купує віллу в Каннах.

10. Останні роки (кінець 60-х - 1973)

У 1960-х роках Пікассо пише різні варіації на теми прославлених майстрів - Веласкеса, Гойї, Мане у вільній скандальній кубічній манері: "Дівчата на березі Сени. По Курбу" (1950, Художній музей, Базель), "Алжирські жінки. По Делакруа" (1955), "Меніни. По Веласкесу" (1957), "Сніданок на траві. По Мане" (1960).

Також в пізній творчості художник часто звертається до жіночого портрета (портрети Жаклін Доля). Жаклін залишається останньою і вірною жінкою Пікассо і доглядає за ним, вже хворим, осліплим і з поганим слухом, до самої його смерті. Помер Пікассо 8 квітня 1973 у віці 92 років, мультимільйонером, в місті Мужене у Франції і похований біля замку Вовенарг, що належав йому. Він залишив після себе більше 80 тисяч робіт (за іншими відомостями близько 20 тисяч). Про смерть сам Пікассо говорив так: "Я весь час думаю про Смерть. Вона всього лише жінка, яка ніколи не покине мене". Ще за життя художника, в 1970 році був відкритий Музей Пікассо в Барселоні (картини для цього музею передав сам Пікассо), а в 1985 зусиллями спадкоємців художника - вже був створений Музей Пікассо в Парижі, що налічує більше 200 картин, більше 150 скульптур і декілька тисяч малюнків, колажів, естапмів, документів.

Творчість Пікассо кардинальним чином вплинула на хід розвитку мистецтва і культури всього XX століття. А на світових аукціонах дотепер відшукуються і виставляються на продаж всі нові і нові, поки що маловідомі роботи прославленого майстра з його величезної спадщини.

Размещено на Allbest.ru