Культура Словаччини до кінця XVIII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культура Словаччини до кінця XVIII століття

Вступ

Словаччина - невелика країна розташована в центрі Європи. Історія залишила свої сліди на ній, але перш за все на історії словацького народу, чиї предки споконвік населяли цей край з лісистими горами і сонячними долинами. Ця історія така ж древня, як і кам'яні розвалини першої сторожової башти на скалі Девін, що стоїть над берегом, де зливаються Морава і Дунай. Поселення людей на території Словачинни відомі з часів палеоліту. Тут збереглись пам'ятки первісного мистецтва: палеолітичні жіночі фігурки, лінійно-стрічкова кераміка доби неоліту, укріплені поселення на пагорбі в Мадяровці бронзового віку, предмети лужицької і гальштатської культур, вироби фракійців, скіфів, кельтів, германців і інших племен. В 1-2 ст., біля Девіна і Іжі виникли давньоримські укріплення. До 4 ст., відносяться багаті поховання з бронзовими, срібними і золотими виробами. Слов'яни заселили ці території в III-IV ст. н. е., і в середині 1-го тис. стали тут провідним етнічним елементом. У VII ст. Словаччина входила до складу ранньофеодальної слов'янської держави Само, яка проіснувала понад три десятиріччя. Надалі словацький народ чекали загарбання і випробування, але розвиток їхньої культури не припинявся ніколи.

Становище культури словацьких земель у складі Великоморавської держави

Формування державності в Моравії розпочалося в 30-х роках IX ст. Уже в цей час до складу Великої Моравії увійшли території чеських, сілезьких, словацьких та серболужицьких земель, а також частина Панної. У період виникнення і зміцнення Великоморавського князівства у VIII-IX ст., було закладено основи культурного розвитку чеського і словацького народів, споріднених спільністю походження близькістю мов та історичною долею. Однією з найвизначніших подій культурного життя слов'янства стало винайдення й поширення у Великій Моравії старослов'янської писемності і літератури, пов'язане з діяльністю слов'янських просвітителів - братів Кирила і Мефодія. З поширенням християнства значного розмаху набуло культове будівництво.

Воно розвивалося в єдиному руслі з європейською архітектурною творчістю того часу, використовуючи європейський досвід і водночас ураховуючи запити моравського суспільства і власні традиції. Відомі нині пам'ятки різноманітні за своїм характером і наочно демонструють процес християнізації. Досить рельєфно у великоморавській архітектурі простежується візантійський вплив. Найкращим підтвердженням цього є група будівель-ротонд відкритих на території колишньої Великої Моравії. Найбільшу групу храмів становлять будівлі типу базилік, як південно-східного, так і західного походження. Протягом другої половини IX ст., у Великій Моравії було споруджено кілька великих церков, палаців для князів і знаті. Привертають увагу також оборонні укріплення. Високого рівня на той час сягнули ремесла, зокрема ковальство. Ковалі навчилися зварювавати залізо, обробляти леза інструментів, а також виробляти якісну зброю. Особливо уславилися сільські ковалі, інструментальники, зброярі та ін. Виробництво великої кількості залізних і сталевих інструментів сприяло розвиткові столярства і теслярства. У гончарстві широко застосовувались гончарний круг і випалювання у вертикальній печі. Розвивалась місцева ювелірна справа. З середини IX ст. в художньому ремеслі застосовувалися нові матеріали і технології. Литі вироби слов'яно - аварського типу доповнилися оригінальними карбованими й гравірованими прикрасами з дорогоцінних металів, сферичними ґудзиками тощо. Культура Великої Моравії загалом і Словаччини зокрема формувалася і розвивалася у зламний період європейської історії. В художній творчості ще звучало відлуння пізньої античності й зароджувався світ ідей та образів Середньовіччя. З падінням Великої Моравії її культурні надбання не зникли безслідно, адже Великоморавське князівство стало не лише колискою державності для значної частини західних слов'ян, а й мало велике культурне значення для народів цього регіону Європи, відтак досягнення в галузі культури дістали продовження у слов'янському середовищі в наступні віки.

Культура словацьких земель у складі Угорського королівства

Після розпаду Великоморавської держави відбувається постійне посилення мадярів. Впродовж X - на початку XI ст. західний та центральні райони території Словаччини неодноразово входили до складу володінь князів Чехії та Польщі. В період правління угорських королів Іштвана I (997 - 1038) та Ладислава ( Ласло) I (1077 - 1096) більша частина словацьких земель була приєднана до Угорської держави. Загарбання північних словацьких районів у XII ст. призвело до того, що безпосередньо словацька етнічна територія охоплювала північ Угорського королівства і дістала навіть відповідну назву - « Верхня Угорщина» .

Офіційною мовою в Угорському королівстві, до якого входили словацькі землі, вважалася латина. Словаки використовували декілька мовних діалектів, відмінності між якими з часом зростали. Проте консолідуючим елементом виступала компактність розселення словаків, які відрізнялися від угорців і німців своєю мовою та культурою.

Мовні або літературні словацькі пам'ятки середньовічної доби історичній науці невідомі. Провідним центром культури була Нітра, де існував шкільний навчальний заклад. Книги в словацьких землях видавалися тільки латиною. Лише послідовники гуситів у релігійних проповідях вживали чеську мову. В цілому події та ідеї революції в Чехії справили значний вплив на розвиток словацької культури й відбилися у піснях та народному епосі.

У XIV ст. в Угорському королівстві поступово поширювалася освіченість. У цей час в усіх регіонах функціонували школи, які закладалися й утримувалися містами або громадами. Вони готували не лише священнослужителів, а й світських освітян. Вищу освіту словаки здобували переважно в університетах Праги, Відня і Кракова. В другій половині XV ст. з ініціативи єпископа Я. Вітеза зі Стредни виник університет у Братиславі - « Академія Істрополітана», проте його діяльність невдовзі припинилася.

Вдосконалюється реміснича справа, збільшується кількість ремесел. Словацька земля славилася виробами зі скла, кришталю, золота, срібла, заліза й дерева.

Значні здобутки в цей період були досягнуті в галузі архітектури.

В XI - XII ст. були збудовані численні замки, князівські палаци й церкви, переважно в романському стилі. До наших днів збереглися храм Св. Марії поблизу Нітри, замок у Спиші тощо.

У XIV - XV ст. в Угорщині запанував готичний стиль. Для забудови міст здебільшого запрошувалися майстри з закордону, хоча працювало чимало й місцевих : Штефан з Кошице, Ян з Пряшева та ін. Відомими пам»ятками готики цього періоду є костел в Банській Штявниці, каплиця Св. Катерини у Братиславі, Спишський, Нітранський і Тречинський замки. У другій половині XV ст. в стилі раннього Ренесансу будуються палаци та міські ратуші в містах Спиш, Нітра, Жиліна тощо.

У XIV ст. в словацьких землях розвиваються живопис і скульптура. Справжніми центрами мистецтва стали Спиш, Тренчин, Нітра, Кошице та інші міста, в яких працювали маляри, різьбярі по дереву й каменю та скульптори. Так, Павел з Левочі вважається представником пізньої готики, однак у його творах простежується тенденція до зображення живих істот, виразу обличчя , ознак руху, життя. Найвизначнішою роботою Павла є головний вівтар у костелі Св. Якуба в Левочі.

Діяльність короля Карла Роберта, який наділяв словацькими землями своїх родичів з Італії, сприяла розвиткові культурних зв'язків Словаччини з іншими країнами. З тих часів зберігся настінний живопис з алегоричними зображеннями коронації Карла в Спишському соборі ( 1317).

З кінця XIV ст. зріс вплив чеської живописної школи, зразком якої є настінний живопис у церкві Св. Якуба в Левочі та ілюстрації рукопису священика Михайла з Трнави. З початку XV ст. посилюється вплив французької та віденської шкіл живопису.

Оцінюючи розвиток культури в словацьких землях у X - XIV ст., варто зазначити, що він відбувався досить повільно. Це зумовлювалося відсутністю у словаків власного політичного центру, а також їхнім провінційним становищем в Угорському королівстві.

Культура словацьких земель в XVI-XVII ст.

Ще в середині XV ст., словацькі землі перетворилися на арену боротьби між династіями польських Ягеллонів, австрійських Габсбургів та представниками мадярських магнатів, які претендували на трон Угорського королівства. Унаслідок нескінченних конфліктів, спустошливих воєн і повстань, що не припинялися упродовж XVI-XVII ст., багато районів Словацького краю зазнали небачених руйнувань і збезлюдніли.

Війни та повстання XVII ст., спустошили словацькі землі, ниви було занедбано, а міста збезлюдніли. Все це не могло не відбитися й на розвитку культури. Розчленування Угорського королівства й утвердження османського панування над його середньою частиною призвели до переміщення центру політичного життя на північ і північний захід. Приплив біженців на словацькі землі, господарське освоєння цих територій спричинили зміни в етнічному складі місцевої людності. Оскільки словаки були активними учасниками всіх війн та станових повстань, що їх ініціювали угорці, в цей період відбувалося « ословачення » міст і витіснення з них німецького елементу . Саме за таких несприятливих умов і відбувався процес формування словацької народності. Вже в XVI ст. у словаків з'являються ознаки етнотериторіального розуміння батьківщини. У 1685 р. вперше зафіксовано назву « Словаччина ». В цей період належність словаків до Угорського королівства являла собою основу їхнього національного світосприйняття, оскільки вони вважали себе складовою угорської політичної та історичної спільноти. Терміни « словак » і « татранський слов'янин » були ознаками селянського стану .

Поширення в словацьких землях гуманістичних і ренесанських ідей, зростання міст, зміцнення бюргерства у соціальній структурі суспільства зумовили появу нових елементів у духовному житті словаків. Особливий вплив на розвиток словацької культури справила Реформація. Однак багатства краю зосереджувалися в руках угорської шляхти та німецького бюргерства. Словацькі землі стали центром культурного життя габсбурзьких володінь Угорського королівства.

Важливим чинником розвитку культурних процесів у Словаччині стало входження її ( так само як і Чехії) до складу однієї держави - Габсбурзької монархії. Етнічна близькість народів сприяла посиленню впливу чеської культури на формування національної самосвідомості. Так, у словацьких землях поширилася т. зв. « біблійщина » - чеська мова, якою було перекладено Біблію ( відома під назвою Краліцької). Поступово «біблійщина» утвердилася як мова писемності певної частини словаків, нею видавалися навіть королівські розпорядження. Проте загальний рівень грамотності населення залишався досить низьким.

Поширення ідей Реформації сприяло змінам у галузі освіти. Так, навчальні заклади в словацьких землях поступово набували конфесійної забарвленості, й хоча вони були приватними, їхня діяльність регламентувалася органами місцевого самоврядування. Найбільш відомими були протестантські школи в Бардієві, Глаговце, Біточі, католицькі - у Трнаві. У другій половині XVI ст. на території Словаччини налічувалося понад 130 шкіл. Але якщо в районі Братислави, в Малих Карпатах і на Загір'ї школи функціонували майже в кожному населеному пункті, то в інших регіонах їх було значно менше.

Більшість дітей здобували початкову освіту в церковних школах. Наступним елементом було навчання в «латинській» школі. Лише вихідці із заможних родин могли завершувати свою освіту в гімназіях. У деяких містах були відкриті спеціальні навчальні заклади для дівчат.

Становлення словацької культури відбувалося в надзвичайно складних умовах. Угорська правляча еліта всіляко гальмувала цей процес, проводила політику мадяризації словацької школи та інших верств населення. Всі ці негативні явища посилювалися діяльністю єзуїтів, які в 1561 р., з'явилися в словацьких землях. Очоливши контрреформаційний наступ єзуїти підпорядкували собі всю систему освіти. В наступний період в краї були відкриті єзуїтські школи, гімназії та університети. Так, у 1635 р. був заснований Трнавський університет , який мав теологічний, філософський і юридичний факультети, у 1657р., - Кошицький університет.

Ідейне протистояння доби Контрреформації специфічно проявилося у сфері освіти, зокрема, у вигляді вистав дитячих театрів, які діяли як у католицьких, так і в протестантських школах. В них ставилися п'єси таких відомих літераторів - єзуїтів, як Я. Ліпаї, Д. Мітіс та ін.

Швидко розвивалася у словацьких містах видавнича справа. Так, уже в 70-х роках XVI ст. у Братиславі, Бардієві, Кошице, Трнаві, Банській Бистриці були відкриті друкарні. Тільки в друкарні Левочі до кінця століття вийшло друком близько 900 видань, у Трнавському університеті - понад 600. Після поразки повстання ( 1620 ) у словацьких містах Сені, Тренчин, Жиліна розмістилися друкарні чеських видавництв.

У XVI ст. в Словаччині розвивалася світська й духовна поезія. Так, відомими латиномовними поетами того часу були В. Мадер, Я. Бокатіус, П. Рубігалус, В. Балаша. В історичних піснях та любовній ліриці лунала тема боротьби проти османів. Надзвичайно популярними були « Пісня про Сегетський замок» та « Пісня про блакитний камінь». У цей період з'являються також поетичні твори, написані т. зв. змішаною « чесько - словацькою» мовою.

У творчості словацьких поетів XVII ст. домінував т. зв. «маньєризм». Яскравими представниками цього стилю були П. Беніцький, Я. Філіцький, Я. Ланіго. Їхні вірші написані здебільшого мадярською й змішаною «чесько - словацькою» мовами. У стилі «бароко» написана духовна лірика таких відомих поетів того часу, як Д. Матешицький, Є. Млинарових, Я. Глоссіус. Цей стиль характерний також для деяких історичних пісень (наприклад «Пісня про Новий Замок»), в яких розповідалося про османську навалу, народні рухи та повстання в словацьких землях.

Наприкінці XVII ст. у Словаччині поширюються й прозорі твори на релігійно - побутові теми, мемуари та розповіді про подорожі. Так, в автобіографічній книзі «Доля Піларика Степана, вірного слуги Господа Бога» ( 1666) розповідається про поневіряння автора в османській неволі. Бурхливі події періоду Конттеформації описані у творах Т. Машніка, Я. Сімонідеса, Д. Крмана.

Вагомий внесок у скарбницю словацької культури зробив Д. Горчичка. За його активної підтримки було видано чимало праць чеських і словацьких діячів культури. Так, у Левочі вийшли друком відома праця Я.

Коменського «Видимий світ у малюнках» ( 1685), збірка пісень Тарновського ( 1684) та ін. З ім'ям Д. Горчички пов'язані перші дослідження словацького фольклору та публікація «Нового латинсько - словацького базару», де були вміщені словацькі прислів'я .

Вже на початку XVI ст. в королівських містах словацьких земель активно будувалися храми, ратуші, фортифікаційні споруди. В архітектурі, образотворчому мистецтві переважала пізня готика. Європейське визнання здобули майстри кошицької архітектурної та скульптурної шкіл.

Для багатьох словацьких міст кінця XVI ст. характерні ренесансні будівлі, в яких верхня частина стін прикрашалася багатофігурними композиціями. Словацькі замки того часу вирізнялися міцними наріжними вежами та внутрішніми аркадними двориками.

Поступово готичний стиль поступається місцем Ренесансу. На зміну архітектурного стилю вплинули італійські майстри, які брали участь у будівництві фортець. Було перебудовано стару фортецю в Комарно, збудовано фортецю Нові Замки. Розпочалося також спорудження костелів, які виконували оборонну функцію. Серед них - храми в Бритчі, Бетлановце, Стражскі, Маркошевце тощо.

Під впливом Ренесансу впорядковувались майдани, вулиці, окремі будинки багатьох міст. Було розширено арки в будинках Левочі, Старої Любавни, Жиліни. Фасади будівель ренесансного стилю утворювали справжні ансамблі, такі як у Банській Бистриці та Банській Штявниці.

Словацьке просвітництво в XVII - кін. XVIII ст.

словаччина культура війна

Словацькі землі в XVII -першій половині XVIII ст. перетворилися на арену нескінченних руйнівних війн. Боротьба за лютеранське віросповідання справляла величезний вплив на розвиток культури в словацьких землях. Переможна хода Контрреформації залишила тут глибокий слід у бароковому мистецтві. В архітектурі панівним став монументальний стиль з притаманною йому розкішшю інтер'єра, який став характерним не тільки для культових споруд, а й для палацових комплексів, замків та забудови багатих міських кварталів. Більша частина мистецьких робіт цього періоду - це твори анонімних малярів, різьбярів по дереву та скульпторів. У портретному живописі, в оформленні вівтарів, у виробах майстрів-ювелірів та ін. відбувається синтез модерних художніх течій з місцевими традиціями. Нові імена з'являються серед літераторів, які писали як латиною, так і чеською мовою.

Широкої популярності набула діяльність діяча словацької та угорської культури Мартіна Бела (1684-1749), який після закінчення університету в Галле був протестантським священиком. У своїй 4-томній праці «Історичні та географічні відомості про сучасну Угорщину» (1735-1742) вчений розглядав словаків як нащадків слов'ян Великої Моравії. Твердження М.Бела про автохтонність словаків, що проводиться в дослідженні «Стародавня та нова Угорщина», і висока оцінка ним літературних якостей словацької мови відіграли важливу роль у становленні словацької національної свідомості.

Помітний слід на ниві просвітницької діяльності, яка сприяла формуванню словацьких патріотичних традицій, залишив Адам Коллар (1718-1783). Його ще називали «словацьким Сократом». Активна участь А.Коллара у проведенні реформи шкіл, університетів та інших закладів освіти створювала умови для подальшого розвитку словацької культури.

В останній чверті XVIII ст. культурна ситуація в словацьких землях зазнала певних змін. Братислава втратила своє значення адміністративного центру Угорського королівства, який був перенесений до Буди. Туди ж переведено Трнавський університет. Це викликало відтік із Західної і Середньої Словаччини угорських чиновників і університетської еліти.

Зрушення, що відбувалися в Габсбурзькій монархії, перш за все відбилися на зростанні національної свідомості передових представників словацького суспільства, в опозиційних настроях людей, які виступали проти соціального і національного гноблення.

Висновки

Словацькі землі, які постійно були чи то полем боротьби між різними династіями і загарбниками, чи то ареною нескінченних руйнівних війн зуміли вистояти проти жорстоких ударів долі. Їхня культура, яка як бачимо до цього часу змогла не припинити свого розвитку і зберегти свою самобутність і далі розвивалася. Культура словацького народу не лише утвердилась, а й міцніла, оскільки переносила в наступні віки все найкраще з культурного розвитку минулих сторіч. Саме завдяки цьому згодом стало можливим закладення підвалин власної літературної мови словаків, розвиток їхньої національної писемності і національного відродження. Але все це відбувалося вже пізніше на кін. XVIII - поч. XIX ст., зараз варто зазначити, що культура Словаччини до кінця XVIII ст., проходила процес свого становлення і головне, що розвиток її ніколи не припинявся.

Список використаної літератури

1. Історія західних і південних слов'ян ( з давніх часів до XX ст. ). Курс лекцій: Навч. посібник / В.І.Яровий, П.М.Рудяков, В.П.Шумило та ін. - К.: Либідь, 2001. - 632 с.

2. Большая Советская Энциклопедия ( в 30 томах ). Гл. ред. А.М.Прохоров. Изд. 3-е., М., « Советская Энциклопедия », 1976.

3. 100 великих замков / Автор-составитель Н.А.Ионина. - М.: Вече, 2003.

4. Українська Радянська Енциклопедія ( в 12 томах). Гол. ред. О.К.Антонов. Вид. 2-е., К., « Головна редакція УРЕ », 1983.

5. Всемирная История ( в 10 томах ). Гл. ред. Е.М.Жуков. « Государственное издательство Политической литературы », Москва, 1956.

Размещено на Allbest.ru