Альбрехт Дюрер, його творчість

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Альбрехт Дюрер, його творчість"

дюрер живопис портрет відродження

План

Вступ

1. Життєвий шлях митця

2. Творчість. Дюрер і Італія

3. Творча зрілість. Живопис 1494-1514рр.

4. Гравюри та пізні роботи

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Живописець, гравер, гуманіст, учений, Дюрер був першим художником у Германії, який ста вивчати математику і механіку, будівну і фортифікаційні справи; він перший в Германії намагався застосувати в мистецтві свої наукові знання в області перспектив і пропорцій; він був єдиним німецьким художником 16 століття, який залишив після себе літературну спадщину. Незвичайні художні здібності, великий кругозір інтересів, різнобічність знань, дозволяє нам поставиьти Альбрехта Дюрера в один ряд із такими прославленими геніями Відродження, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель. Прославленний гуманіст і сучасник Альбрехта Дюрера Еразм Роттердамский (1466-1536) писав в 1528 році, оцінювавши творчість художника: “Чего только не может он выразить в одном цвете, то есть черными штрихами! Тень, свет, блеск, выступы и углубления, благодаря чему каждая вещь предстает перед взором зрителя не одной только своею гранью. Остро схватывает он правильные пропорции и их взаимное соответствие. Чего только ни изображает он, даже то, что невозможно изобразить - огонь, лучи, гром, зарницы, молнии, пелену тумана, все ощущения, чувства, наконец, всю душу человека, проявляющуюся в телодвижениях, едва ли не самый голос...”

Творчий розвиток та митецька діяльністьость Дюрера проходили в особливих умовах Відродження, в ті роки, коли Германію потрясли різні соціальні і політичні події. Він був проявлений в різних формах антифеодальної бородьби, бородьби за оновлення церкви і релігії, за створення єдиної німецької держави, за звільнення простої людини від феодального гніту. Цей широко проширений рух дістав назву Реформація. Реформація сприяла підйому всіх прогресивних сил в країні і одночасно із цим - яскраврму розвитку мистецтва.

1. Життєвий шлях митця

Народився Альбрехт у Нюрнберзі 1447, що знаходиться в центральній частині Баварії. Його батько був вихідцем з Угорщини й після навчання в Баварії одружився з дочкою одного з бюргерів. Альбрехт став третьою дитиною в сім'ї Дюрерів, яка після його народження поповнилася ще на п'ятнадцять дітей.

На формування майбутнього художника дуже вплинув його батько, який володів майстернею по роботі зі сріблом. Помітивши потяг сина до навчання, він віддав його до школи, де Альбрехт швидко й легко навчився читати й писати. Після школи Дюрер-молодший вчився батьківському ремеслу в цеху. Паралельно з цією роботою Альбрехт малював, але таємно від батька, оскільки вважав, що той заборонить йому надалі розвивати це захоплення. Однак, коли батько все ж таки помітив потяг хлопця до малювання, навпаки підтримав сина й пішов з ним до відомого в Нюрнберзі художника і скульптора Міхаеля Вольгемута, який, переглянувши роботи Альбрехта, погодився вчити його образотворчому мистецтву. Уроки Вольгемута виявилися, хоч і складними, проте дуже корисними для Дюрера. Через три роки Дюрер поїхав у свою першу навчальну подорож по містах Верхнього Рейну, яка тривала від 1490 по 1494 роки. Ця подорож була обов'язковою для отримання звання майстра.

Сподіваючись вдосконалюватись у техніці гравюри на металі, Дюрер вирушив до Кольмару і планував взяти там уроки у Мартіна Шонгауера, але не застав його в живих. Проте знайомство з його дітьми допомогло Альбрехтові краще зрозуміти творчу спадщину Шонгауера. Подорожуючи далі, у 1492 році Дюрер приїхав до Базеля, де створив 250 ілюстрацій до книг, надрукованих в цьому місті.

Під час подорожі Альбрехт дізнався, що батько засватав йому наречену зі знатного роду банкірів та фінансових представників родини Медичі в Німеччині та з приданим у 200 флоринів. На честь цієї події у 1493 році Дюрер написав "Автопортрет" (Лувр, Париж), щоб майбутні родичі змогли побачити його до весілля. Після одруження з Агнес Фрай Дюрер більше не думав про заробіток і отримав можливість повністю присвятити себе мистецтву. І вже незабаром після весілля Дюрер вирушив у чергову навчальну подорож тепер уже до Італії, де познайомився з новою епохою, яка на той час уже встигла там розквітнути, але ще не досягнула Німеччини, - Ренесанс. Більшу частину свого часу в Італії Дюрер провів у Венеції. Вивчав роботи майстрів епохи Відродження. Дюрер захопився Ренесансом, але зрозумів, що в Німеччині таке мистецтво не сприйматимуть, через інший клімат і спосіб життя.

2. Творчість. Дюрер і Італія

Творчий шлях Дюрера співпав з кульмінацією німецького Відродження, складний, багато в чому дисгармонійний характер якого наклав відбитокнавсейогомистецтво. Воно акумулює в собі багатство і своєрідність німецьких художніх традицій, персонажів Дюрера, далекому від класичного ідеалу краси, що постійно виявляються в зовнішності, в перевазі острохарактерного, в увазі до індивідуальних деталей. В той же час величезне значення для Дюрера мало зіткнення з італійським мистецтвом, таємницю гармонії і досконалість якого він прагнув осягнути.Він - єдиний майстер Північного Відродження, який по спрямованості і багатогранності своїх інтересів, прагненню опанувати законами мистецтва, розробці довершених пропорцій людської фігури і правил перспективної побудови може бути зіставлений з найбільшими майстрами італійського Відродження. Дюрер був рівно обдарований як живописець, гравер і малює; малюнок і гравюра займають у нього велике, часом навіть провідне місце. Спадщина того, що Дюрера-малює, що налічує більше 900 листів, по обширності і різноманіттю може бути зіставлено тільки із спадщиною Леонардо да Вінчі. Малювання було, мабуть, частиною щоденного життя майстра. Він блискуче володів всім відомим тоді графічною технікою - від срібного штифта і очеретяного пера до італійського олівця, вугілля, акварелі. Як і для майстрів Італії, малюнок став для нього найважливішим етапом роботи над композицією, що включає ескізи, штудії голів, рук, ніг, драпіровок. Це інструмент вивчення характерних типів - селян, нарядних кавалерів,нюрнберзькихмодниць. Його прославлені акварелі «Шматок дерну» і «Заєць» (Альбертіна, Відень) виконані з такою пильністю і холоднуватою усунутістю, що могли б ілюструвати наукові кодекси.

3. Творча зрілість. Живопис 1494-1514рр.

Перша значна робота Дюрера - серія пейзажів (акварель з гуашшю, 1494-95), виконаних під час подорожі до Італії. Ці продумані, ретельно збалансовані композиції з просторовими планами, що плавно чергуються, - перші «чисті» пейзажі в історії європейського мистецтва.Рівний, ясний настрій, прагнення до гармонійної рівноваги форм і ритмів визначають характер живописних робіт Дюрера кінця 15 в. - початки 2-го десятиліття 16 в. ; такі невеликий вівтар «Різдво» («Вівтар Паумгартнеров», 1498, Стара пінакотека, Мюнхен), «Поклоніння волхвів» (1504, Уффіци), де Дюрер об'єднує групу, що складається з Мадонни і трьох волхвів, спокійним круговим ритмом, плавністю силуетів, підкресленої мотивом арки, що багато разів повторюється в архітектурній декорації. Одній з головних тим творчості Дюрера в 1500-х рр.стає пошук ідеальних пропорцій людського тіла, секрети яких він шукає, малюючи голі чоловічі і жіночі фігури (Дюрер першим в Германії звернувся до вивчення голої натури), підсумовуючи їх в гравюрі на міді «Адам і Єва» (1504) і однойменному великому живописному диптиху (ок. 1507, Прадо).До років творчої зрілості Дюрера відносяться його найскладніші, гармонійно впорядковані багатофігурні живописні композиції - виконаний для однієї з венеціанських церков «Свято чітке» (1506, Національна галерея, Прага) і «Поклоніння св. Трійці» (1511, Музей історії мистецтв, Відень).«Свято чітке» (точніше - «Свято вінків з троянд») - одна з найбільших (161,5х192 см) і найбільш мажорная по інтонації живописна робота Дюрера; вона найбільш близька італійському мистецтву не тільки мотивами, але і життєвою силою, повнокров'ям образів (переважно портретних), полнозвучием фарб, широтою листа, рівновагою композиції. У невеликій вівтарнійкартині«Поклоніннясв.Трійці» сонм святих, батьків Церкви, ангелів, ширяючих в небесах, об'єднують, як в «Диспуті» Рафаеля, ритмічні півкругу, такі, що перекликаються з арочним завершенням вівтаря.

Найважливіше місце в живописній спадщині Дюрера займає портрет. Вже в ранньому портреті Освальда Креля (ок. 1499, Стара пінакотека, Мюнхен) Дюрер предстає як майстер, що склався, блискуче передавальний своєрідність характеру, внутрішню енергію моделі. Унікальність Дюрера і в тому, що провідне місце серед його ранніх портретів займає автопортрет.Тяга до самопізнання, що водила рукою 13-річного хлопчика («Автопортрет», 1484, малюнок срібним штифтом, Альбертіна, Відень) отримує подальший розвиток в трьох перших живописних автопортретах (1493, Лувр; 1498, Прадо; 1500, Стара пінакотека, Мюнхен), причому в останньому з них майстер зображений строго у фас, і його правильне обличчя, обрамлене довгим волоссям і невеликою борідкою, нагадує про зображення Хріста-пантократора.

4. Гравюри та пізні роботи

Дюрер однаково успішно працював і в області ксилографії (гравюра на дереві), і в області різцевої гравюри на міді. Слідуючи за Шонгауером, він перетворив гравюру на один з провідних видів мистецтва. У його гравюрах отримав вираз неспокійний, мятущийся дух його творчої натури, що хвилювалийогодраматичніетичніколізії. Різким контрастом раннім, спокійним і ясним живописним роботам стала вже його перша велика графічна серія - 15 гравюр на дереві на теми апокаліпсису (1498).У своїх гравюрах Дюрер в набагато більшій мірі, чим в живописних роботах, спирається на чисто німецькі традиції, що виявляються в надмірній експресії образів, напруженості різких, незграбних рухів, ритмі складок, що ламаються,стрімкихліній,щоклубочаться. Грізний характер носить образ Фортуни на одній з кращих його різцевих гравюр, що увійшла до історії мистецтв під назвою «Немезіда» (початок 1500-х рр. ). Характерні для німецької художньої традиції велика кількість подробиць, інтерес до жанрових деталей помітні в найспокійнішому і яснішому по настрою графічному циклі Дюрера «Життя Марії» (ок. 1502-05, ксилографії).Драматичною експресією відрізняються два великі графічні цикли, присвячених пристрастям Христа, т.з. «Великі пристрасті» (ксилографії, ок. 1498-1510) і дві серії «Малих пристрастей» (гравюри на міді, 1507-13 і 1509-11); вони здобули найбільшу популярність у сучасників. Найважливіше місце в творчій спадщині Дюрера займають гравюри «Лицар, Смерть і Диявол» (1513),«Св.Ієронім в келії» (1514), «Меланхолія»(1514), створюючі своєрідний триптих. Виконані з віртуозною тонкістю в техніці різцевої гравюри на мідь, що відрізняється лаконізмом і рідкісною образною зосередженістю, вони, мабуть, не були задумані як єдиний цикл, однак про їх об'єднує складний морально-філософський підтекст, тлумаченню якого присвячена обширна література.

Образ суворого немолодого воїна, рухомого до невідомої мети на тлі дикого скелястого пейзажу, незважаючи на погрози Смерті і наступного по його п'ятах Диявола, навіяний, мабуть, трактатом Еразма Роттердамського «Керівництво християнського воїна». Св. Ієронім, що поглибився в учені заняття, предстає як уособлення духовної самопоглибленої і споглядального життя. Велична, занурена в похмурий роздум крилата Меланхолія, оточена хаотичним нагромадженням знарядь ремесла, символів наук і швидкоплинного часу, трактується зазвичай як уособлення мятущегося творчого духу людини (гуманісти епохи Відродження бачили в людях меланхолійного темпераменту втілення творчого початку, «божественній одержимості» генія).

Працюючи після 1514 при дворі імператора Максиміліана I, Дюрер був завантажений офіційними замовленнями, самим трудомістким з яких було створення колосальної, віддрукованої на 192 дошках розфарбованої літографії «Арка Максиміліана I» (у роботі над нею, окрім Дюрера, брала участьвеликагрупахудожників). Початок нового творчого підйому пов'язаний з поїздкою Дюрера до Нідерландів (1520-21), де він, окрім численних збіглих зарисовок, зробив ряд чудових графічних портретів («Еразм Роттердамській», вугілля, 1520, Лувр; «Лука Лейденський», срібний олівець, Музей витончених мистецтв, Лілль; «Агнес Дюрер», металевий олівець, 1521, Гравюрний кабінет, Берлін, і ін. ). У1520-і рр. портрет стає провідним жанром в творчості Дюрера і в гравюрі на міді (портрети найбільших гуманістів його часу - Пилипа Меланхтона, 1526, Віллібальда Піркхеймера, 1524, Еразма Роттердамського, 1526), і в живописі («Портрет молодої людини», 1521, Картинна галерея, Дрезден; «Чоловічий портрет», 1524, Прадо; «Ієронім Хольцшуер», 1526, Картиннагалерея, Берлін-далем, і ін. ).Ці невеликі підгрудні портрети відрізняються класичною завершеністю, бездоганною композицією, чеканністю силуетів, ефектно ускладнених контурами широкополих капелюхів або величезних оксамитових беретів. Композиційним центром в них є дане крупним планом особа, виліплена тонкими переходами світла і тіней. У легкій, ледве помітній міміці, контурах напіввідкритих або трохи зігнутих в усмішці губ, погляді широко розкритих очей, русі нахмурених брів, енергійному малюнку скул проступає відблиск напруженого духовного життя. Сила духу, відкрита Дюрером в його сучасниках, знаходить новий масштаб в його останній живописній роботі - великому диптиху «Чотири апостоли» (1526, Стара пінакотека, Мюнхен), написаному для нюрнберзької ратуші. Величезні фігури апостолів Іоанна, Петра і Павла, євангеліста Марка, що втілюють, за свідченням деяких сучасників Дюрера, чотири темпераменти, трактуються з такою монументальністю, що можуть бути зіставлені тільки з образами майстрів італійського Високого Відродження.

Останніми роками життя Дюрер видав свої теоретичні праці: «Керівництво до вимірювання циркулем і лінійкою» (1525), «Повчання до зміцнення міст, замків і фортець» (1527), «Чотири книги про пропорції людини» (1528). Дюрер зробив величезний вплив на розвиток німецького мистецтва 1-ої половини 16 ст. У Італії гравюри Дюрера користувалися таким успіхом, що навіть випускалися їх підробки; пряму дію його гравюр випробували багато італійських художників, зокрема Понтормо і Порденоне.

Висновок

Отож підсумовуючи вище сказане можна зробити висновок, що Альбрехт Дюрерр один із найвидатніших представників доби Відродження. Він залишив глибокий слід у світовому мистецтві, науці, в духовному житті людства взагалі. Діяльність Альбрехта Дюрера для Північної Європи мала таке саме значення, як діяльність Леонардо да Вінчі, Філіппо Брунелескі для Італії.

Такі майстри, як А.Дюрер, поєднували в собі риси великих мистців і вчених, що виявляли свій геній у найрізноманітніших галузях теоретичної і практичної діяльності, їхній світогляд був універсальний.

Список використаних джерел

1.Кислых Г.С. Альбрехт Дюрер. М., Советский художник, 1972 г.

2. Гравюры Альбрехта Дюрера. М., Русский язык, 1984 г.

3.Большая энциклопедия. - Санкт-Петербург, 1996. -Т.2.

4. В.Ф. Семенов. К., Історія середніх віків, 1972 р.

Размещено на Allbest.ru