Кам'яні хрести в Україні. XVІІІ-XX ст.: Онтологія. Типологія. Символіка. Функція

Досліджений репертуар форм кам'яного хресторобства, його типологія, декор, рівні функціонування підтверджують, з одного боку, наслідування протягом ХVІІІ - початку ХХ ст. мистецько-релігійних традицій - від горизонтально зорієнтованого старозавітного хреста - через протопласт Голгофи - римський криж - візантійський променистий - києворуський епіграфічний - уніатський восьмираменний з розп'яттям - аж до умоглядного образу екуменічного хреста; з іншого - критичну розбалансованість між християнським богослов'ям і народною хресторобською традицією. Саме тому дослідження може стати в нагоді, як посібник для відтворення каменярської практики і формування національного осердя християнської знаннєвої культури.

Підрозділ 3.1 «Хрест як символ європейської ідентичності. Етнокультурні виміри». Розглядаючи народне кам'яне хресторобство XVІІІ-XX ст. в європейському контексті, маємо говорити не стільки про його мистецтвознавчу або ж теологічну спрямованість, у зв'язку з новими соціально-історичними обставинами, скільки про науково-експериментальну орієнтацію, пов'язану з диференціацією науки. З одного боку, нові виміри реальності потребують заглиблення пізнання шляхом подрібнення її на спеціалізовані галузі знань; з іншого - міждисциплінарні дослідження змушують синтезувати знання, інтегрувати основні компоненти змістовної структури культурології.

Трансформаційні процеси в релігійному пам'ятникарстві України “притихли” наприкінці XІX ст. разом із завершенням міграційних процесів у Європі. Давньоруська образна стилістика кам'яних хрестів споріднювала східних слов'ян. Однак, розділившись, українці, росіяни, білоруси, під дією різних чинників і, перш за все, внутрішніх поривань до самоідентифікації, продукують неоднакові за формами лапідарії. Болгари, німці, угорці, поляки, росіяни, обживаючи нові для себе землі України, адаптують традиційну для православного християнства символіку, ритуалістику і починають ототожнювати себе з українцями через елементи народної культури, мовлення, обрядовість, ігри, їжу.

Підрозділ 3.2 « типи кам'яних хрестів». Значна кількість неоднорідних за формами, розмірами, функціями кам'яних хрестів в Україні викликає потребу впорядкованого опису та пояснення цього надзвичайно цікавого феномену. Хоча православна ставрографія і має значні здобутки в дослідженні етапів хрестонакреслення, однак ідеального (опорного) типу українського кам'яного хреста так і не було визначено; значну кількість існуючого корпусу лапідаріїв складають хрести поодиноких і поєднаних форм.

Досліджуючи українське пам'ятникарство, ми користувалися методом конструйованих типів, де той чи інший тип - це хрест, що виділяється якимось чином поміж гомогенних і, в свою чергу, репрезентує цю групу. Таким чином із дослідженого нами масиву кам'яних хрестів в Україні було сформовано декілька класів протофеноменів. Морфологічними ознаками кожного з них стали: матеріал, функція виробу, рівень відхилень від вертикальної та горизонтальної координат, осей перехресть, форми країв рамен, характер орнаментального, епіграфічного й пластичного декорування. Визначати ідеальні моделі в християнському пам'ятникарстві нам також допомагали існуючі описи хрестів, зокрема гербових. Основоположним джерелом при класифікації кам'яних надгробків в Україні для нас виявилася таблиця геральдичних хрестів, упорядкована Паулем фон Вінклером наприкінці ХІX ст.

Відповідно до розробленої нами методики класифікації народної меморіальної пластики, кам'яні хрести в Україні поділяються на: пнеподібні, прямокутнораменні, вирізні й ромбічні, круглі, хрещаті, трилисті, георгіївські, якореподібні, з візантійським орлом, променисті, поодиноких і поєднаних форм.

Підрозділ 3.3 «stavros як знаряддя Страстей Господніх. типи кам'яних розп'ять». В українському кам'яному хресторобстві, з огляду на його зображально-виражальні можливості, “божеським” виявився епізод, що підтвердив факт спокутної смерті Богочоловіка на хресті. Пластичні подробиці - знаки розпинання, поділ одягу засудженого, проколення списом Ісусового тіла, додаткові сюжети поховального циклу - домислюються учасниками “святої співбесіди”. Будь-які символічні зображення на хресті, починаючи від розп'яття та завершуючи Адамовим черепом, сприймаються як самодостатні елементи композиції і, разом з тим, як ілюстрації євангелічних подій. Виникненню й функціонуванню кам'яних хрестів з розп'яттям передували такі чинники: християнські релігійні імпульси з Риму; повне або часткове запозичення українськими каменярами іконографічних і композиційних схем кам'яних надгробків з корпусів народного пам'ятникарства країн Європи; ретельне вивчення професійними майстрами дрібної хрестової пластики, а також друкованих видань з тематики “іконографія розп'ять”; укорінення в українській церковній архітектурі, народному малярстві, релігійному живописі, орнаментально-декоративному мистецтві образної стилістики бароко, що спричиняло відтворення “римського стилю” в пластичних образах круцифіксів; інтелектуалізація народного пам'ятникарства через освоєння зразків кам'яної епіграфіки, хрестів з розвиненими скульптурними формами; щире бажання провінційних майстрів-самоуків утілювати в камені образ Спасителя і Його матері; саморозвиток загальноукраїнської звичаєвості, місцевих шкіл народного кам'яного хресторобства. Тип хреста “під розп'яття” часто визначається місцевим каменярем, залежно від уподобань церковної громади. Досліджені в Україні кам'яні хрести з розп'яттям ми умовно поділили на прямокутнораменні, трилисті й пнеподібні.

У четвертому розділі - «Символіка в кам'яному хресторобстві України», що складається з трьох підрозділів, йдеться про знаки традиційної культури, науки, ремесел, духовної практики, які не можуть замінити пізнавальні акти, однак вони є, за домовленістю поколінь, ключами до шифру часу. Умовивід з наукового першоджерела ХV ст., наприклад, про будову Всесвіту, нині може здатися наївно-примітивним за суттю, але не за духом. Символи, інші стилістичні фігури в різні епохи органічно втілювали ідеї та емоції свого часу, найповніше виражаючи сутність образного мислення. Роль знака, за теорією знакових систем, полягає в тому, щоб заміщувати ту чи іншу річ, виступаючи її субститутом для свідомості.

Символи не дають культурі розпастися. Вони переносять з одного хронологічного пласта в інші архаїчні тексти, сюжетні схеми, конструкції, структури, архетипові фігури тощо. Символ хреста став домінуючим в Україні, багато в чому визначивши географічні межі національної культури. Символи, як і все у світі, переживають фази розквіту й занепаду. Можуть бути випадковими, тимчасовими, зникати в одному місці, воскресати в іншому. Існування символу, рівні побутування визначаються багатьма чинниками, найважливішим з яких залишається естетичний. Практика підтвердила припущення про те, що життєздатність конвенційного знака залежить від ясності форми, рівня ізоморфності, структури тощо.

Підрозділ 4.1 «фольклорно-апокрифічні та міфопоетичні основи українського народного хресторобства». Серед численних проявів духовності найпомітнішим в Україні залишається народне пам'ятникарство. Розвивається паралельно й синхронно з церковно-догматичним. Невідомі людські спільноти, інтегровані в Україну протягом XVІІІ ст., новоявлені етнічні субстрати, насамперед на Півдні України, прямі запозичення взірців мистецтва великих європейських стилів викликають до життя в XІX ст. принципово нову для східних слов'ян пластичну культуру, передусім кам'яну. Не знаходячи відповідників тієї чи іншої конфесійної ідеологеми у власній традиції, давні українці роблять своїми підхожі образи з архаїчних традицій інших народів, повсякчас підтверджуючи глибоку шану до Бога, прихильність до Його діянь, органічно поєднуючи язичницьку декорацію з монотеїстичною богословською риторикою.

Екуменічний хрест, за смислами і структурою, ототожнюється з хресним деревом, котре, в свою чергу, споріднюючись з біблійним, нагадує за будовою чоловіка. В останньому, через конкретну форму, реалізується універсальна концепція світу. Людина є складовою частиною космосу і власною морфологічною організацією віддзеркалює відповідний рівень організації матерії, сприймаючись як “міра всіх речей”.

Кожен новотвір стає фактом релігійного мистецтва після того як церковна громада санкціонує його для засвоєння. У цьому й полягають відмінності між усталеним архітектонічним мовленням, з одного боку, і пластичними ляпсусами - наслідками індивідуальних нахилів або естетичних поривань каменяра, - з іншого. Стилістичні зміни в кам'яному хресторобстві відбуваються в зв'язку зі зміною вподобань про доцільну форму. Новотворами в пам'ятникарстві вважаються такі, що стають соціальним фактом, тобто з того часу, коли нова мова хресторобства опановується. Нетривалим є життя хреста, якщо його образ не розуміють і не приймають члени релігійної громади. Отже, в народному хресторобстві виживають тільки ті форми, що виявляються для даного колективу естетично прийнятними, тобто “божеськими”, а структура функцій - перемінною.

Підрозділ 4.2 «stavros і небесний еротизм». Істота Вищої Реальності в більшості міфопоетичних традицій сприймається й відтворюється в подобі стовпа. Зведений на честь божества пам'ятник має нагадувати те, що найймовірніше пов'язується із сутністю Творця, коли ціле передається через його частину. На одному з етапів людських взаємин з Богом образ останнього, за функціями і пластикою, асоціюється в колективному несвідомому з чоловічим репродуктивним органом.

Сторч поставлений камінь, за часів Старого Заповіту, ставав священним, коли знаходився поряд з головним вівтарем. Такі стовпи-моноліти справіку були звичайною приналежністю ханаанських і єврейських святилищ. Простий кам'яний стояк сприймався як пам'ятник на спогад якоїсь визначної події. Древні люди вважали, що боги перебувають у каменях, а тому страх присутності божества і надавав святості вертикалізованому каменю.

Образним утіленням Божественного еросу в кам'яному хресторобстві України є, з одного боку, самий stavros та його інваріанти. З іншого - небесним предметом обопільної боголюдської любові є вічна жіночність, найвиразнішим утіленням якої є образ землі. Увігнавши хрест Тау (Т), як знаряддя смерті в четверту стихію, дохристиянські народи ніби продовжили спільно гріховний акт - coіtus - своїх першопредків. Через входження хресного дерева в пагорб пристоячі, здається, збагнули таїну стовпа з перебоїною, відчувши першопоштовх небесного еросу до Адамових дітей, а через Христове розп'яття усвідомили власну божественну природу, отримавши право на вічне життя.

Підрозділ 4.3 «оздоблення кам'яних хрестів». Важливою етнокультурною ознакою християнського пам'ятникарства України є орнаментально-декоративне оздоблення хрестів. Українці, як відомо, мають неабиякий хист і вроджену схильність до прикрашання священних предметів і речей побуту. Майстри шукають через магічні взори, символічні образи шляхи до порозуміння між собою, іншими народами, вищими небесними силами.

Підмуром існуючих літерних знаків в Україні є християнські монограми, а каркасом останніх - візантійські. Узори з латинських ініціалів, якими боговірні користуються й нині, вважаються ознакою благородства й вишуканості. Збереглося чимало буквових символів, значення яких палеографи розкрити не можуть, а ті монограми, що декодовані, розповідають нам про взаємини людей з християнськими іменами і Богом. Християнські монограми в поєднанні з іменами давньоруських князів сприймаються як священні гліфи, знаки небесної влади, герби княжого роду, символи Божого помазанця тощо.

Більшість релігійно-магічних знаків та орнаментально-декоративних оздоб, що відтворені на кам'яних хрестах, потрапляють в Україну через Крим з Візантії, Греції, Криту, чернечої республіки Афон, Персії, Кавказу, Балканського півострова. Пізніше, в різних пропорціях до основного асортименту оправ комеморативних стовпів, додаються різьблені зображення з культур католицького спрямування. Чимала кількість прикладених до християнської віри колишніх тамгових знаків переходить на українські кам'яні хрести та православні кам'яні собори з межових каменів, якими рясніють степи Українського Причорномор'я. При їхній взаємодії із семіотичним комплексом прадавніх слов'ян, досягненнями новітніх культур інших народів формується загальноукраїнський масив народної магічної та християнської символіки, декорацій, вбрання, драперій Христа, Богородиці, ангелів, християнських святих і т. ін. Усе це спричиняє виникнення національного глосарія фольклорно-апокрифічних образів, орнаментальних фігур і мотивів - невід'ємної складової українського народного хресторобства.

У п'ятому розділі - «Структура функцій кам'яного хреста», що складається з трьох підрозділів, простежено еволюцію функцій кам'яного хреста, в якому віддзеркалюються релігійні, етичні, етнічні, естетичні риси хрестороба і тих, на кого виріб спрямований. Щоб оцінити хрест як явище, треба знати особливості ритуальної культури народу. Будова, матеріал виробу та його функціональна структура пов'язані між собою. Наприклад, у намогильному хресті, призначення якого - засвідчити перехід в інші виміри буття конкретної особи-християнина, - чітко виражені елементи хреста, його оздоби, тексти тощо. Тип і розміри хреста визначають його функцію, однак і функція впливає на морфологію кам'яного надгробка.

Процеси масового хрестотворення в часі і просторі регулюються в різних контекстах за допомогою системи алгоритмів. Наприклад, у цвинтарному пам'ятникарстві України вихідні дані кам'яного хреста за десять століть істотно змінилися, однак лише в установлених підсвідомістю межах, коли кам'яна заготовка в руках хрестороба обов'язково мала стати знаком Бога. Результативність алгоритму цього ремесла пов'язується через послідовні етапи народження виробу, а його масовість - через вирішення загальної проблеми ставрології.

Християнському пам'ятнику непритаманна сингулярна функція, тому що каменярі й боговірні наділяють його значною кількістю обґрунтувань на користь свого існування. З-поміж поліарних функцій кам'яного хреста найрухливішою залишається ситуативна. Призначення хреста може розглядатись і з міркувань наслідків, викликаних переміною параметрів хреста або якоїсь величини, що зумовлює виникнення сакрального локусу.

Підрозділ 5.1 «stavros і філософія хрестотворення». Існуючий в Україні масив кам'яних хрестів потребує “інвентаризації” первообразів - метафоричного віддзеркалення інтелекту українського народу. Прийнявши цю передумову, ми зможемо вирішити й проблему народного пам'ятникарства в загальних розмірковуваннях про абсолютне. У філософії хрестотворення слід виходити виключно з принципу нескінченного як безумовного принципу мистецтва. Друге питання стосовно філософії хрестотворення може звучати так: яким чином єдине і просте переходить у множинність і багатоманіття, тобто, яким чином з абсолютної красоти образу первохреста можуть поставати в уяві стовпи з різними морфологічними ознаками?

Філософським базисом stavros'a, починаючи від його язичницьких прообразів у вигляді тамгованого межового каменя, встромленої в землю гілки, палиці, гирлиги, патериці, жердини, кам'яного, змащеного олією бетеля, колони з капітеллю, скульптурою на вершаку, ідола, слупа для розпинання злочинців і завершуючи імпліцитними образами stavros'a в подобі антропоморфної стели, ціхованого стояка, християнської скульптури тощо, є ветхозавітний, горизонтально зорієнтований хрест, поєднаний з вертикально зорієнтованим новозавітним хрестом.

Якщо ставрологія виявляє в предметі свого дослідження абсолютне, то ця галузь науки може називатися філософією ставрології. В будь-якому іншому випадку, коли потенція витлумачується як особлива і коли для неї, як особливої, встановлюються відповідні закони, то в цьому випадку мова може йти не про філософію мистецтва, а лише про особливе знання предмета, тобто про деяку обмежену мету. В цьому випадку, наприклад, хресторобство може називатися теорією ставрології, оперуючи філософськими категоріями й поняттями. Об'єктом філософії може стати навіть окремий stavros, тому що вміщує нескінченне.

Хрест реальний і хрест у думці відрізняються один від одного. Хрест мислимий, як і слово невимовлене, здається розумнішим, ніж утілений. Stavros кам'яний отримує силу в матеріалі, формі, прикрасах, місцезнаходженні, просторовій орієнтації. Первохрест та його відбитки існують у душі віруючого, як монохроматична сутність, як щось мерехтливе, однак те, що формує емоції, спричиняє масове хрестотворення.

Підрозділ 5.2 «переміщення хреста в ритуальних локусах. Некрополь». Нині історія України багато в чому твориться завдяки пригодам, що були дві тисячі років тому. Люди продовжують жити з острахом перед послідовним розвитком подій, тому що ніхто не може відмінити минуле свого народу. Філософія свободи однак не виключає ідею Вседержителя. До життєвого досвіду, з цієї причини, введений новий компонент пізнання - релігійна віра, коли все можливе і для людини, і для Бога.

У вірі - влада над усіма законами; це творча влада. Віра - нова формула співучасті людини в світотворенні. Виготовлення, оздоблення, несення й установлення хреста - одна з формул творення цілого. Щоб усвідомити значення руху й зупинок хреста, необхідно осягнути, перш за все, ідею символу спасіння, оскільки через ціле апріорно визначається не лише обсяг різноманітного матеріалу, але й місце його частин між собою.

Обшири, сформовані хрестом, людьми, речами, інтонаціями рідної мови, є своєрідними формами тілесності. Як перетікають речі одна в іншу, нашаровуються слова, пластика, так динамізується й тілесність сакрального простору. Моменти, пов'язуючись між собою, творять безперервність буття. Простір містерії - поняття не умоглядне, не загальне поняття відношень речей і явищ, а споглядання як таке. Неможливо уявити багато обширів у ритуалі - це частини єдиного простору з хрестом і мирянами. Будь-який локус не передує наступним - складовим цілого, але кожен відтинок релігійної драми може мислитися в ньому. Отже, основою всіх понять про магічний простір є розпізнавання архетипів, а не емпіричний досвід.

Некрополь, як і поселення, є екуменічною надструктурою, а хрест на могилі - етноконфесіональним структурним утворенням. Елементи й частини форми, фігури й мотиви орнаменту, пропорції, фактура поверхні тощо - це підструктура релігійної громади. Закон цілісності допомагає розкрити співпідлеглість компонентів християнського пам'ятника: форму хреста серед інших архітектонічних утворень; форму частин у загальній конфігурації хреста; форму елементів у частині конструкції. Головну роль при творенні образу stavros'а відіграє рівень естетичної впорядкованості структури.

Підрозділ 5.3 «Stavros як моральна сила, явлена у красі». Людина, за Св. Письмом, народжується занепалою і сама себе не здатна врятувати, а лишень силою та благодаттю Божою. Тому хрест спокутний, як образ Сина Божого, є початком, серединою і кінцем морального богослов'я; він виступає координатором дій кожного, хто дотримується закону Божого. Християнська мораль починається з релігійної віри, з того, що визначає інтелектуальну любов до Бога. Через перехрестя, через свого Сина Отець Небесний засвідчує неосяжні благодіяння при творенні світу, в промислі, спокутуванні, освяченні й оновленні.

Кам'яний хрест сприймається як дидактичний витвір, тому що його первородень - stavros за ветхозавітних часів був знаряддям тортур і тільки спокутна смерть на ньому Богочоловіка перетворює знаряддя фізичних страждань на стовп надії і духовного відродження людського племені. На ньому спокутною кров'ю Христа викарбувані слова: “пізнай самого себе”.

Філософія прекрасного в кам'яному хресті формується і сприймається за принципом антиномії, тому що структура пам'ятника впорядкована за ознаками опозиційності: вертикаль-горизонталь, симетрія-асиметрія, долішній-горішній, правий-лівий, матеріал-форма, лежачий-стоячий, оздоблений-неоздоблений і т. ін. Без Богової печатки у вигляді окультних знаків-слідів від цвяхів, списа, драбини, хризмів, повздовжнього й поперечних брусів, середохрестя, stavros не мав би сили знаряддя спасіння людського духу ще й тому, що хрест будь-якого типу з будь-якими оздобами сприймається з великим натхненням, оскільки розпізнається, класифікується і тлумачиться за індивідуальними, генетично успадкованими програмами, на розсуд і смак кожного українця.

Досконалість образу stavros'a зростає в такій самій пропорції, в якій утілюється необхідність і творча свобода хрестороба, релігійний догмат і хресторобський канон, істина і красота. Шляхом майстерного копіювання природи каменяр відтворює тільки природу, але не Божественне в її проявах. Така правда не є красою в мистецтві і не є релігійною істиною, так само як добро, не втілене в красі, не є абсолютним добром. Зрештою істини без краси, як і правди без краси не буває; вони являють собою єдине ціле. Кам'яний хрест, зведений на узвишші, - це абсолютний твір мистецтва у вічній красоті; в ньому упредметнені Божий замір і необхідність абсолютного.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи в загальних положеннях результати дослідження кам'яного хресторобства України XVІІІ-XX ст., автор привертає увагу до первообразу знаряддя спокутування - зведеного людьми стовпа на Голгофі - stavros'а як витвору боголюдського духу. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві християнське пам'ятникарство розглядається в сув'язі з міфологією, теологічними догматами, канонами церковного мистецтва, регламентами морального богослов'я, науковими положеннями, категоріями й поняттями філософських дисциплін, мистецтвознавства, лінгвістики, точних наук, теорії та історії культури, етнофольклористики тощо.

Ми зробили спробу впорядкувати розпорошену інформацію про кам'яні хрести в Україні, систематизувати її, адаптувати до теми наших розвідок, перетворити «архітектонічну інформацію» в наукове пізнання істин християнства, узагальнити тисячолітню хресторобську практику шляхом цілеспрямованого збирання артефактів та їх описування, включення їх у систему понять для визначення об'єкта і предмета дослідження, провести внутрішню диференціацію народного пам'ятникарства, розкрити закономірності функціонування хрестокаменів у ритуальному контексті і т. ін. Зародження вчення про екуменічний хрест відбувається паралельно й синхронно з розробкою логіко-методологічних принципів теорії і практики ставрології.

У дисертації вперше:

1. Доведено, що кам'яні хрести в Україні є незаперечним фактом ідеального буття нашого народу і засвідчено оригінальність національної пластичної культури. В семіотичному аспекті християнського віровчення кожен stavros сприймається як засіб комунікації між поколіннями в конкретному хронотопі. Зв'язок хресторобства з історією проявляється в межах національно-культурного бачення. В ньому відтворюється не просто етногенетичний характер, а державницький досвід життя народу, оскільки він стає виразником колективного і, в свою чергу, характеризує останнє. В кожному хресті закарбований, як історичний досвід, так і національний темперамент. Кожен хрест в Україні має неповторне суспільно-політичне вираження сутності родового.

2. Обґрунтовано на теоретичному рівні тезу про те, що слово про хрест та його дискурс пов'язані між собою, як Логос і Бог, предмет і знак, явище і думка про нього. Хрест, якщо його розглядати в релігійному контексті, це завжди хрест стоячий, зведений, піднятий, а не повалений, лежачий, навіть коли зустрічається на сакральних речах у вигляді плаского знаку. Ось чому, вживаючи слово “stavros” у відповідному контексті, дослідник має споріднювати цей образ з ветхозавітним стовпом, нанизаним на хрестовину, і новозавітним животворящим хрестом. Тривалість існування і ритми життя будь-якої християнської спільноти визначаються космічною конструкцією, що має назву “екуменічний хрест”.

3. З'ясовано, що онтологічним “аргументом” існування ставрології, як вчення про екуменічний хрест, є релігійно-філософське тлумачення її світоглядної і методологічної основи. Самий відбір артефактів для аналізу передбачає значну теоретичну підготовку та відповідну філософську культуру. Крім спеціальних знань про “світ за істиною” ставрологія потребує особливих розмірковувань про “світ за помислом”. З цієї причини актуалізується проблема дослідження українського народного пам'ятникарства із середини, тобто просякнення думки у внутрішню структуру хресторобства і в його конститутивний образ - stavros.

4. Здійснено спробу визначити гносеологічний стрижень класифікації ставрології, що проявляється на об'єктивному рівні, коли зв'язок між окремими елементами хреста і цілим, якому вони належать, виводиться з відношень самих об'єктів дослідження та на суб'єктивному, - коли основу класифікації stavros'a складають інтелект та містична інтуїція продуцента і перцепієнта. Саме тому розвідки про кам'яне хресторобство спричинили появу нових теоретичних знань про дійсність у “хрестових” вимірах і критеріях. Ставрологія існує як різновид колективної соціально-етнічної пам'яті українців, що теоретично і практично кристалізувала в хрестокаменях успадкований і набутий досвід пізнання Бога.

5. Встановлено, що основою практичної ставрології є формалізована структура християнського пам'ятникарства, а змістом кожного хреста є співзалежність частин і цілого. Асинхронна і географічна гілки ставрології мають розглядатися як іманентна історія типологічної форми, тобто як історія її втілення, вираження і проявлення. Вчення про екуменічний хрест твориться й осягається в формах філософських думок і критеріях художньої естетики.

6. Вирішено питання про те, що в народному пам'ятникарстві поняття “акт і потенція”, як поняття творчого руху, не піддаються чіткому визначенню, однак встановлюються за допомогою техноморфних і біоморфних аналогій: насінина - рослина в потенції; кам'яна брила - stavros. Можливість хрестотворенні на етапі виготовлення і “споживання” хреста актуалізується на рівнях структури виробу, якості, кількості, функції, просторових переміщень, тобто кількість актуалізацій пам'ятника повторює кількість динамічних рухів продуцента й перцепієнта при творенні містичного образу в його багатозначності.

7. Визначено stavros як релігійно-мистецький продукт. Хрестокамінь являє собою модель створеного Богом світу, а саме творення хреста в часі - її спрощений аналог, покликаний допомогти людині сприйняти ціле. Якщо майстер оволодіває принципом формування образу хреста через образ дерева, то цей останній перестає належати виключно природі, тому що каменяр вилучає з рослини те, що є основою безперервності життя. Він трактує власний виріб: як ідеальний об'єкт у взаємозв'язках людини і дерева; як почуттєвий, оскільки stavros стає доступним для сприйняття; як релігійний, тому що звичайний камінь, під дією хрестороба і почувань віруючих, обертається в сакральний.

8. Докладно проаналізовані твори, в яких доволі умовно і схематично відтворюється дійсність, а художній образ з типового трансформується в типологічний. Утрачаючи долю ізоморфності, він залишається в кам'яному хресторобстві конкретним, хоча й у вигляді “контурного зображення”. Типологічний образ виявляє ритуальну природу мистецтва. Типологізація, як засіб абстрагування, може використовуватися в науковому пізнанні, коли завдання полягає не в знаходженні, а в конструюванні загального. Божество, осягаючись як ціле й абстрактне поняття, в камені набуває властиву духу форму. Хрестокамінь не є брилою, як і не є материнським сполучанням речовини з думкою; тут конструкція перехрещеного стовпа функціонує як наслідування зразка.

9. Дослідження підтвердило, що українська і європейська гілки пластичної компаративістики мають в активі чималу кількість наукових розвідок про характеристичні ознаки і динаміку взаємодії конкретних національних культур ХVІІІ-XX ст. з іншими традиціями. Однак кам'яне хресторобство, як складова континентального пам'ятникарства, в цьому аспекті майже не досліджене. Кам'яне хресторобство виявилося одним з важливих чинників становлення, збереження й розвитку української духовності. Сьогодні практично неможливо відтворити праукраїнське оральне мовлення, інтонації солоспівів, орнаментику, ритуальні форми кінесики, молитовну кінеміку, технології виймання кам'яної брили з моноліту, витісування хреста, його транспортування хрестовозами до місць функціонування, народні релігійні містерії, пов'язані з установленням stavros'a. Однак ми можемо, завдяки генетичній пам'яті, існуючим монументам, не тільки відтворити той чи інший тип хреста, але й органічно ввести його в сучасну обрядову практику.

10. Засвідчено, що символізм в українському пам'ятникарстві не має меж у часі, маніфестуючи себе в самому існуванні людства, в здатності людини розпізнавати Богові діяння, в бажанні творити Його образи. Символічне виникає в християнському пам'ятникарстві через відокремлення загального смислу від того, що є дійсним у природі. Абсолютне осягається в хресторобстві через образи, що нагадують природні. Кам'яний хрест може сприйматись як подвоєння деревної розсохи. Можливо його образ був народжений від її тіні, обведеної на поверхні землі. Таке подвоєння “за аналогією” стало передумовою перетворення світу речей і предметів у світ знаків. З цієї причини віддзеркалений і вирваний з ритуального контексту stavros обернувся в знак і був інкорпорований у семіотичні ланцюги людської свідомості.

11. Підтверджено, що фольклорно-апокрифічні та міфопоетичні традиції в народному каменярстві України пов'язані із соціально-етнічною структурою суспільства і мають слов'янсько-візантійські корені. Загальноукраїнська давня цивілізація поєднала культуру елітарну і культуру низову. Світоглядною базою останньої стала православна віра. Християнська міфологія пристосувала більшість релігійних доктрин, біблійних сюжетів, символічних образів до інтересів і смаків церковної громади, впровадивши їх в адаптованому вигляді в уже існуючі народні обряди. Нашаровуючись на етнофольклорні традиції, християнські догми не тільки збагатили релігійну свідомість, структуру містерій, але й “посправжнішали” самі. В українському пластичному фольклорі збереглися ті образи, котрі для даного колективу виявилися функціонально прийнятними. Як тільки форма втрачала актуальність, вона зникала в народному хресторобстві, хоча в академічних творах продовжувала життя. Існування так званих “народних хрестів” передбачало релігійну громаду, котра санкціонувала відповідні типи хрестокаменів і форми їх побутування.

12. Визначено етап взаємин людей і Бога, коли образ останнього за функціями і пластикою асоціюється в колективному несвідомому з чоловічим репродуктивним органом. В акті містичного єднання християнина з Женихом Церковним актуалізується любов у вірі. Страх перед небесними силами відходить на периферію емоцій. Упокорення через любов, чолобитне поклоніння stavros'y виступають зовнішніми прикметами злиття Ісуса з тими, кого Він пасе. Найпотаємнішою втіхою прихильників Непорочного Агнця є цілування хреста з Розп'яттям. Тут дотик вуст до відбитка Христового тіла - як поштовх любовного імпульсу, умова запліднення Святим Духом людського єства. В кам'яному хресторобстві, особливо з кінця XVІІІ ст., тематика небесного еротизму розкривається алегорично, знаками-символами, іконічними знаками і сприймається не як небесна любов через церкву до віруючих, а як конкретне боговтілення, як різновид буття Істоти Вищої Реальності.

13. Простежено еволюцію орнаментально-декоративного оздоблення хрестів як важливу етнокультурну ознаку християнського пам'ятникарства України. Орнамент у житті українського народу ніколи не був мистецькою самоціллю. Він завжди був зв'язаний з тим предметом, який мав би прикрасити. Для орнаментальних форм, крім творчої фантазії художника, важливе значення має матеріал з його специфічними властивостями. Сама фактура, наприклад, каменю зумовлює неповторні ефекти при сприйманні християнського пам'ятника. Разом з тим орнамент оживлює безладні форми, одухотворяє їх, поєднуючи грубий матеріал з вічністю, а взори - з діалогом Творця та Його створіннями. Магічний орнамент на хресті є однією з ознак життєдайності віри, засіб ієрофанії вертикалізованого каменя.

14. Знайдена відповідь на питання про місце stavros'а в ритуальній культурі українського народу. Будова, матеріал виробу та його структура пов'язані між собою. Зміст кам'яного хреста залежить від ролі окремих його елементів, оздоб, текстів, місця розташування тощо. З іншого боку, семантика складових stavros'а є наслідком домінантної функції пам'ятника. Призначення хрестокаменя, як і функція структури його функцій, виявляються неоднаковими на різних територіях. Цілком очевидно, якщо в структуру функцій хреста входять сакральна, еротична, естетична, релігійна, комунікативна, етична, конфесійної, регіональної приналежності, то вона буде суттєво відрізнятися від такої структури, в якій переважаючим є аргумент прагматизму: “хрест на переправі”, “при дорозі”, “на перевалі” тощо. Визначення домінантної функції stavros'a передбачає синхронне розпізнавання інших можливих значень.

15. Переосмислено поняття “філософія хрестотворення”, в якому поєднуються мистецтво і філософія, матеріальне та ідеальне. Зображення реального в ідеальному дорівнює конструюванню. Додавання словосполучення “хрестотворення” до іншої мовної одиниці “філософія” обмежує вчення про загальні принципи буття й пізнання, однак не скасовує його. Тобто можна говорити про філософію ставрології, не порушуючи сутності ані першого, ані другого. Отож, об'єктом філософії може стати навіть окремий stavros, оскільки він не поєднується з конкретним хронотопом.

16. Показано, що органічне поєднання жанрів народної творчості в обрядах переміщення хреста від каменярні до цвинтаря забезпечує, з одного боку, змістову і стилістичну зчепність у містерії сторінок людського життя; з іншого - стає причиною саморозвитку нових мистецьких форм, включаючи хрестові. Щоб усвідомити значення руху й зупинок хреста, варто осягнути, перш за все, ідею символу спасіння, оскільки через ціле апріорно визначаються, як обсяги різноманітного матеріалу, так і взаємозв'язки його частин. Отже, наукове пізнання внутрішнього змісту переміщення хреста заключає в собі намір і форму самого процесу, котрому відповідає містерія як така. Єдність мети, до якої спрямовані всі елементи ритуалу зупинок, їх зчепність між собою і цілим, свідчать про те, що жоден з елементів культової відправи не може ігноруватися при пізнанні інших, так само як і не може мати місця будь-яке випадкове приєднання до втіленої драми нових, не санкціонованих церковною громадою, елементів біблійного епізоду. Хресна путь може розбухати подробицями, однак кількість сцен не повинна виходити за межі чотирнадцяти. Причому кожен складник містерії має бути чітко виділений, проартикульований, а не скупчений в одному локусі з іншими.

17. Оновлено образ Спасителя в народному пам'ятникарстві. Stavros сприймається в Україні як моральна сила, явлена у красі. У вертикалізованому камені передбачається існування хреста, тому що Творець прийняв рішення про це. Він духовно засновує стовп з перебоїною як сакральну ознаку простору, оскільки за допомогою матерії формуються його фізичні й релігійні виміри. Камінь - сполука різних речовин - виникає за бажанням Бога, як матеріал для творчості. Краса кам'яного хреста виводиться з протидії єдності мінералу і знаряддя витісування, розуму і фантазії майстра, конструкції хреста та його функції. Форма хреста видається випадковою, однак її інваріанти свідчать про глибоку узгодженість з формами інших за функціями “знаків порядку” в світі.

Зводити stavros в Україні означає окреслювати його місце разом з Пагорбом Слави у Всесвіті; визначення цього місця - головна мета ставрології. За християнським віровченням, хресна подія була запланована ще до боговтілення. Страсті Господні стали приводом для поширення нової віри, а не її причиною. Стовп з поперечкою - це своєрідне сходження Бога до людей. Конструювати stavros означає повторювати форми абсолютної красоти, яку Деміург розлив довкола, тобто наслідувати праформи самого Божества. Каменяр власним витвором має розпалювати релігійні фантазії вірянина, котрий, споглядаючи хрест, за допомогою містичної уяви, формує щоразу новий для себе образ цілісності. Кожен stavros, зведений в Україні, - це чергове висловлювання про Бога, новий текст, у якому завжди знаходиться місце цитаті з книги вселенського пам'ятникарства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ праць ЗА темОЮ дисертації:

Монографії:

1. Малина В.В. Кам'яні хрести в Україні. XVІІІ-XX ст.: Онтологія. Типологія. Символіка. Функція / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2009. - 864 с.

2. Малина В.В. Кам'яні хрести в Україні та їх прообрази / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам” - 2006. - 128 с.

3. Малина В.В. Архітектоніка хрестокаменя / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2006. - 128 с.

4. Малина В.В. Кам'яні розп'яття в Україні / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2006. - 176 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

5. Малина В.В. Материал - камень / В.В. Малина // Декоративное искусство СССР. - 1984. - №6. - С. 23.

6. Малина В.В. Истоки самодеятельного творчества / В.В. Малина // Декоративное искусство СССР. - 1985. - №8. - С. 16.

7. Малина В.В. Кам'яні хрести Півдня України / В.В. Малина // Образотворче мистецтво. - 1991. - №4. - С.13-15.

8. Малина В.В. Оздоблення кам'яних хрестів / В.В. Малина // Родовід. - 2002. - №1-2. - С.95-107.

9. Малина В.В. Народне кам'яне хресторобство / В.В. Малина. Народне мистецтво Півдня України. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.: На матеріалах Миколаївської, Одеської, Херсонської областей. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2006. - С. 331-388.

10. Малина В.В. Ставрологія - вчення про екуменічний хрест / В.В. Малина // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х.: ХДАДМ, 2007. - №10. - С. 69-82.

11. Малина В.В. Типологізація у кам'яному хресторобстві як мистецький прийом / В.В. Малина // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х.: ХДАДМ, 2007. - №11. - С. 57-81.

12. Малина В.В. Хрещаті й трилисті кам'яні хрести в Україні / В.В. Малина // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х.: ХДАДМ, 2007. - №12. - С. 95-119.

13. Малина В.В. Кам'яні хрести з візантійським орлом в Україні / В.В. Малина // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х.: ХДАДМ, 2009. - №1. - С. 87-96.

14. Малина В.В. Хрестокамені поодиноких і поєднаних форм в Україні / В. В. Малина // Культура України: зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури; відп. ред. В.М. Шейко. - Х.: ХДАК, 2008. - Вип. 23. Серія: Культурологія. Мистецтвознавство. - С. 104-126.

15. Малина В.В. Прямокутнораменні кам'яні хрести в Україні / В.В. Малина // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: зб. наук. пр. вищих навчальних закладів художньо-будівельного профілю України та Росії. - Х.: ХДАДМ, 2008. - №4,5,6. - С. 243-255.

16. Малина В.В. Архетип кам'яного хреста / В.В. Малина // Культура України: зб. наук. пр. /Харк. держ. акад. культури; відп. ред. В.М. Шейко. - Х.: ХДАК, 2009. - Вип. 26. Серія: Культурологія. Мистецтвознавство. - С. 125-135.

17. Малина В.В. Stavros як релігійно-мистецький феномен / В.В. Малина // Філософська думка. - 2007. - №5. - С. 125-137.

18. Малина В.В. Хрестокамінь і небесний еротизм / В.В. Малина // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - Вип. 33. Серія: Теорія культури і філософія науки. - Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. - С. 201-214.

19. Малина В.В. Кам'яний хрест як дерево смерті і життя / В.В. Малина // Пам'ять століть. - 2007. №4-5. - С. 105-122.

20. Малина В.В. Стовпо- і пнеподібні кам'яні хрести в Україні / В.В. Малина // Наукові праці Миколаївського держ. гуманітар. ун-ту ім. Петра Могили. Т. 76. Вип. 63: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ, 2008. - С.120-138.

21. Малина В.В. Георгіївські та якореподібні кам'яні хрести в Україні / В.В. Малина // Наукові праці історичного факультету Запорізького держ. ун-ту. - Запоріжжя: Просвіта, 2007. - Вип. ХХІ. - С. 412-419.

22. Малина В.В. Круглі й ромбічно-вирізні кам'яні хрести в Україні / В.В. Малина // Наукові записки НПУ імені М.П. Драгоманова. - К., 2007. - №69. - С. 214-226.

23. Малина В.В. Stavros як моральна сила, явлена у красі / В.В. Малина // Українознавство. - 2007. - №4. - С. 238-247.

24. Малина В.В. Пластичні тропи у християнському пам'яткарстві України / В.В. Малина // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. вісник / Ін-т проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України; Редкол.: О. Федорук (голова), В. Сидоренко, І. Безгін та ін. - К.: Вид. дім А+С, 2007. - Вип. 4. - С. 577-591.

25. Малина В.В. Світове дерево й екуменічний хрест - споріднені образи творчого духу / В.В. Малина. Декоративне і прикладне мистецтво України. Теорія. Історія. Контекст: матеріали до спецкурсу. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”, 2006. - С. 15-27.

26. Малина В. В. Фольклорно-апокрифічні та міфопоетичні основи українського народного хресторобства / В. В. Малина. Етнографія і фольклористика: матеріали до спецкурсу. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”, 2006. - С. 17-23.

27. Малина В.В. Stavros і філософія хрестотворення / В.В. Малина. Естетика художньої творчості: матеріали до спецкурсу. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”, 2006. - С. 14-25.

28. Малина В.В. Кам'яний хрест як просторово-пластичний образ морального богослов'я / В.В. Малина. Педагогіка мистецтва: матеріали до спецкурсу. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”, 2006. - С. 10-16.

Размещено на Allbest.ru