Культурологічні аспекти еволюції єврейського театру в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

26

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

ОВЧАРЕНКО ТЕТЯНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 792 (411.16)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕВОЛЮЦІЇ ЄВРЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 26.00.01 - теорія та історія культури

Харків 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор ОВЧИННІКОВА Альбіна Петрівна, Одеський національний політехнічний університет, професор кафедри культурології та мистецтвознавства

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор ШИЛО Олександр Всеволодович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, професор кафедри культурології (м. Харків);

кандидат мистецтвознавства, доцент УЗУНОВА Людмила Володимирівна, Кримський інженерно-педагогічний університет, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін (м. Сімферополь).

Захист відбудеться «_5_» листопада 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, Мала зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державній академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий « 30 » вересня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Д. Панков

АНОТАЦІЇ

Овчаренко Т.С. Культурологічні аспекти еволюції єврейського театру в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню культурологічних аспектів еволюції єврейського театру в Україні другої половини ХІХ-ХХ століть, розглянуто єврейську театральну традицію у контексті європейської та світової культури, проаналізовано місце і вплив єврейського театру на театральне мистецтво України, визначені суб'єктивні та об'єктивні чинники виникнення єврейського театру, уточнено та систематизовано етапи становлення єврейського театру. Для дослідження феномену єврейського театру запропоновано культурологічні парадигми (антропологічна, знаково-символічна, психологічна, парадигма повсякденності). Слід зазначити, що обрані парадигми розкривають як внутрішні, так і зовнішні сторони об'єкту дослідження.

Єврейський театр розглянуто як самобутню просторово-часову систему, яка має глибоке історичне походження, її можна розглядати як формально-часовий або еволюційний аспект етнокультури. Створена сучасна модель еволюції єврейського театрального мистецтва. Представлені нами моделі можна визначити як: прагматичні, емпіричні, динамічні, дискретні, безперервні, завершені та інформативні.

Ключові слова: культурологічні парадигми, національна культура, культурне життя євреїв, єврейська культура, український театр, єврейський театр, модель єврейського театру, театральні системи, експресіонізм.

Овчаренко Т.С. Культурологические аспекты эволюции еврейского театра в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию культурологических аспектов эволюции еврейского театра в Украине второй половины ХІХ-ХХ ст. Теоретическую основу работы составил культурологический материал, который был классифицирован по восьми основным типам источников. Методологическую основу представляют методы исследования проблемы, которые позволили рассмотреть эволюцию еврейского театра с разных культурологических позиций, выделить структуру и формы развития театрального процесса, установить возможные взаимосвязи с другими культурными феноменами.

Еврейский театр рассматривается как формально-временной или эволюционный аспект культуры, который отображает «пики развития» национального театра, совпадающие с изменениями в обществе (исторические, политические, экономические). Данные изменения затрагивают все элементы театрального процесса, и выражаются в эволюции театральных форм, драматических жанров, выборе литературных героев и героев культуры.

Еврейская театральная традиция прослеживается в контексте европейской и мировой культуры. Рассматривается еврейская театральная культура и украинская, между которыми существует тесная связь (одинаковые исторические причины формирования нации, негативное влияние со стороны властей). Доказано, что на формирование еврейского театрального искусства оказали влияние как субъективные (особенности темперамента и характера еврейской нации, их театральность, импровизация, предрасположенность к театрализации быта, практицизм, хитрость, эмоциональность, экспрессивность, возбудимость) факторы, так и объективные (обрядово-ритуальний театр, появившийся у древних евреев задолго до появления античного театра).

В культурном пространстве Одессы еврейский театр впервые возник в 1879 году в связи с гастролями труппы А. Гольдфадена. Развитие еврейского театра в городе характеризуется длительным, доброжелательным и толерантным отношением властей к представителям еврейской нации.

Создана модель еврейского театра в условиях современной Украины, которая подтверждает существование благоприятных тенденций в возрождении культурных и духовных традиций и ценностей еврейского народа, а возможность их активизации зависит от социальных и материальных факторов.

Ключевые слова: культурологические парадигмы, национальная культура, культурная жизнь евреев, еврейская культура, украинский театр, еврейский театр, модель еврейского театра, театральные системы, экспрессионизм.

Ovcharenko T.S. The culturological aspects of evolution in the Jewish theatre in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree (specialty 26.00.01 - theory and history of culture). - Kharkiv State Academy of Culture. - Kharkiv, 2009.

The thesis is devoted to research of the culturological aspects of evolution in the Jewish theatre into Ukraine. The Jewish theatre is considered in context of the European and world cultural tradition, its place and influences on the Ukrainian theatre are analyzed, the subjective and objective reasons of the Jewish theatre origin, the stages of developing are determined and systematized.

The Jewish theatre is represented as an original spatial-temporal system that has advanced historical foundation. It may be examined as a formality-temporal or evolutionary aspect of ethnoculturologi. The modern model of the Jewish theatre evolution is created in our research.

Key words: culturological paradigms, the national culture, cultural life of Jewish, Jewish culture, Ukrainian theatre, Jewish theatre, model of Jewish theatre, theatrical systems, expressionism.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід від тоталітарного суспільства до незалежної держави викликав зростання національної свідомості усіх народів та етнічних груп, що мешкають в Україні, в тому числі й євреїв. Етнонаціональна політика України як суверенної держави гарантує відродження духовного життя національних меншин, зокрема євреїв, на принципах національно-культурної автономії, захисту етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності.

Українська культурологія як галузь наукового знання про культуру нації почала формуватися в Україні лише у другій половині ХХ століття, тому ще й досі знаходиться у стані становлення, пошуку нових концепцій, напрямків дослідження елементів національної культури. У більшості досліджень з теорії театру недостатньо розглядається національне театральне мистецтво як складна система, якій притаманні еволюційні зміни, а проблеми театрів національних меншин не досліджені зовсім.

Єврейський театр - явище, яке сотні років формувалося на межі релігійних заборон і духовно-культурних потреб людини, у культурному просторі України не лише розвинувся, а й піднявся до рівня високопрофесійного театру і відігравав важливу роль у світових театрально-культурних процесах.

Якщо ґенеза театрів Стародавньої Греції і Риму, а згодом і європейських театрів, вивчені досить глибоко, досліджень з питань єврейського театрального мистецтва замало. Термін «єврейський театр» використовується у науковій і публіцистичній літературі, проте досі не існує його тлумачення.

Єврейський театр виник і сформувався у територіальних межах етнічних українців поряд з українським театром. Недостатня вивченість і освітленість проблем культурного життя єврейського народу на території Російської імперії, Радянського Союзу, а згодом і в незалежній Україні, зробили обрану тему актуальною. Аналіз еволюційних процесів у єврейському театральному мистецтві дозволяє дослідити історію єврейського театру, розглянути етапи його розвитку і становлення в Росії та Україні (зокрема в Одесі), визначити місце єврейського національного театру у світовому театральному мистецтві серед інших національних театрів, виявити його стилістику, зображальні засоби, відношення з публікою, психологічні та фізіологічні особливості актора-митця в нових економічних та політичних умовах життя, розробити правові підходи до формування театральних труп, а також створити умовну модель сучасного єврейського театру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри культурології та мистецтвознавства ОНПУ та є складовою тематики кафедри культурології та мистецтвознавства ОНПУ «Інтеграція України в Європейську культуру» (№508-77) і «Розвиток культурної інфраструктури Південного регіону України» (№585-77). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні кафедри (протокол №4 від 14.11.2003 р) і на засіданні вченої ради (протокол №3 від 18.11.2003).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - осмислити еволюційні процеси в єврейському театрі України. З урахуванням визначеної мети виділені такі завдання:

- проаналізувати історичні і культурологічні джерела з метою узагальнення знань про еволюцію єврейського театру у театральному мистецтві України;

- довести, що єврейське театральне мистецтво - це самобутня просторово-часова система, яка виникла на культурних засадах фольклорного, ігрового, релігійно-обрядового характеру;

- класифікувати форми єврейського національного театру в Україні та механізми спадкоємності з театрами країн Близького Сходу, Античного світу, Європи;

- виявити зв'язок єврейського театрального мистецтва з психологічними особливостями національного характеру;

- проаналізувати різноманітність жанрів єврейського театру, репертуарну політику, акторські та режисерські погляди на розвиток сучасного єврейського театру;

- визначити місце єврейського театру в українській культурі;

- дослідити історію виникнення єврейського театру в Одесі та можливості його становлення і розвитку на сучасному етапі.

Об'єктом дослідження є єврейський національний театр як феномен культури нації.

Предмет дослідження - культурологічні аспекти еволюції єврейського театрального мистецтва в Україні.

Методи дослідження: аналітичний (для вивчення та теоретичного аналізу літератури з теми дослідження і архівних матеріалів); біографічний (для відображення діяльності видатних представників єврейського театру, зокрема одеського театру); дескриптивний (для дослідження джерел з історії єврейського народу, для визначення національно-психологічних особливостей євреїв, для відтворення загальної картини побуту, традицій та їх духовного життя); інтерв`ю (для первинного збору інформації, для визначення можливості відродження єврейського театрального мистецтва); історичний (для вивчення етапів розвитку культурного явища «єврейський театр»); компаративістський (для порівняння загальних та специфічних рис єврейського театрального мистецтва і класичного світового театру, для виявлення характерних особливостей одеського єврейського театру); моделювання (для виявлення форм трансляції і спадкоємності єврейського театру, для розробки умовної моделі національного єврейського театру); спостереження (для виявлення рівня діяльності сучасних єврейських театральних колективів Одеси, для практичного осмислення духовного та повсякденного життя євреїв); структурно-функціональний (для вивчення й аналізу елементів культури єврейського народу та визначення їх впливу на театральне мистецтво євреїв).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше виявлено типологічні відмінності єврейського театру від інших національних театрів (у драматургічних жанрах, у режисурі, типажах головних героїв, сценічної майстерності, місцях розташування театрів);

– розглянуто функціонування єврейського театру в контексті української культури через взаємовплив єврейського та українського театральних мистецтв;

– єврейський театр представлено як модератор одеської міської культури;

– введено у науковий обіг низку архівних матеріалів та фактів;

– з'ясовано роль теоретиків єврейського театру у розвитку світової театральної практики (А. Баканурського, М. Береговського, О. Грановського, М. Євреїнова, Є. Лойтера, С. Міхоелса, М. Рейнхардта);

- удосконалено визначення діяльності єврейського театру і його залежності від еволюції етносу в історичному та культурологічному аспектах; хронологічні етапи розвитку єврейського театру в Україні і в Одесі; уявлення про сучасні тенденції функціонування єврейського театрального мистецтва в Одеському регіоні та діяльність одеських єврейських театральних колективів (театр-студія «Лейцонім», театр-студія «Гевел геволім», музичний театр «Мігдал Ор», дитячий театр «Анавім»);

- дістало подальшого розвитку визначення культурологічної парадигми єврейського національного театрального мистецтва.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтування можливостей розгляду ґенези театрального мистецтва єврейського народу у взаємозв'язку з еволюцією культурних процесів, із світовими історичними процесами дає змогу представити єврейський театр як систему, визначити її сильні та слабкі сторони, пов'язані з національною самобутністю.

Практичне значення полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження можна використовувати при викладанні курсів «Теорія та історія культури», «Культурна інфраструктура Південного регіону», «Жанри та види мистецтва», «Культурологія» у вищих навчальних закладах культури та мистецтва.

Апробація результатів дослідження. Робота пройшла апробацію на кафедрі культурології та мистецтвознавства Одеського національного політехнічного університету. Основні положення і висновки дослідження викладено у доповідях на наукових конференціях: Науково-практичний семінар «Молодіжний театр як форма розвитку професійної компетенції майбутніх митців» (Луганськ, 2004); Міжнародна наукова конференція, присвячена 85-річчю від дня народження професора С.М. Шалютина «Машины. Люди. Ценности» (Курган, 2006); Міжвузівська науково-практична конференція «Формування патріотизму, моральності, культури, здорового способу життя у студентській молоді» (Одеса, 2006); ІХ Міжнародна наукова конференція «Русистика и современность» (Одеса, 2006); Всеукраїнська науково-практична конференція «Толерантність міжконфесійних відносин» (Запоріжжя, 2007), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри» (Одеса, 2009).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 12 публікаціях, з них 6 статей надруковано у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (224 найменування). Загальний обсяг - 192 сторінки (основна частина - 182 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

культура єврейський театр мистецтво

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, викладено зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, визначено об'єкт і предмет дослідження, методологічні засади, розкрито наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; подаються відомості про апробацію результатів дослідження та перелік публікацій автора.

У першому розділі «Теоретичний аспект еволюції єврейського театру» обґрунтовано вибір методів дослідження, проаналізовано ступінь вивченості проблеми, розглянуто під новим кутом зору теоретичні положення щодо проблеми еволюції єврейського театру.

У підрозділі 1.1. «Методологічні засади дослідження єврейського театру» обґрунтовано вибір методів наукового дослідження; доведено, що методологія світової та сучасної української культурології дає змогу проаналізувати історичні умови виникнення будь-якого культурного явища зокрема єврейського театрального мистецтва, структуру і форми розвитку театрального процесу, механізми функціонування у взаємозв'язку з іншими культурними феноменами. Завдяки запропонованим культурологічним парадигмам (антропологічної, знаково-символічної, психологічної, парадигми повсякденності) для дослідження єврейського театру, доведено, що єврейський театр - феномен, який має розглядатися з різних боків. З одного боку, це антропологічна та знаково-символічна парадигми, які орієнтуються на вивчення феноменів культури і пропонують розглядати єврейський театр у контексті світової та європейської культури. Якщо антропологічна парадигма націлює нас на пошук загальних закономірностей, то знаково-символічна підкреслює унікальність обраної культури. З іншого боку, ми пропонуємо психологічну парадигму та парадигму повсякденності, які дозволяють проаналізувати внутрішні процеси в культурі (психології, поведінки, характеру, побуту).

У підрозділі 1.2. «Єврейський театр як мікродинамічна модель національної культури» обґрунтована теза про те, що єврейське театральне мистецтво - це самобутня просторово-часова система; що театральне мистецтво можна розглядати як формально-часовий або еволюційний аспект етнокультури, для якого характерна часова послідовність і еволюція форм та функцій. Доведено, що єврейському театральному мистецтву як мікродинамічній моделі національної культури властиві універсальні параметри, за допомогою яких люди осмислюють упорядкованість явища, а саме: простір та час (хронотоп) і «мова-інтегратор», завдяки яким можлива передача базових уявлень про театральне мистецтво всім носіям культури. Створено умовну модель еволюції єврейського театрального мистецтва у просторі-часі, яка містить форми існування єврейського театру від витоків до сьогодення, класифікацію жанрів єврейських драматичних творів, типи «культурних героїв» єврейського театрального мистецтва. У роботі були запропоновані наступні моделі єврейського театрального мистецтва: умовна модель у просторі і часі і модель сучасного єврейського театрального колективу, які відповідають (за класифікацією В. Казієва) таким характеристикам: прагматичність, емпіричність, динамічність, дискретність, безперервність, завершеність і інформативність.

У підрозділі 1.3. «Єврейський театр у дзеркалі мистецтвознавчої літератури» проаналізовано наукові першоджерела, які є теоретичною базою дослідження. Результат аналізу дав підставу розподілити їх за такими групами (мемуарна література; література з теорії театрального мистецтва; публікації у пресі та архівні матеріали; художня література; довідкова література; наукова література історичного напрямку; література на біблійну тематику; література психологічного напрямку). Теоретичні основи дисертаційного дослідження закладені в працях фахівців з теорії, історії культури, мистецтвознавства: О. Грановського, М. Євреїнова, В. Іванова, М. Кагана, Л. Курбаса, Е. Лойтера, С. Міхоелса, М. Рейнхардта, К. Станіславського. Ґрунтовність опанування теми обумовлена використанням праць сучасних мистецтвознавців А. Баканурського, В. Боканя, П. Гречанівської, П. Гуревича, О. Клековкіна, Н. Корнієнко, О. Кривцуна, Ю. Лотмана, Є. Маркаряна, М. Найдорфа, А. Овчиннікової, Л. Танюка. Обґрунтування вибору культурологічних парадигм висвітлено у працях іноземних дослідників П. Бергера, Ф. Боаса, Ф. Броделя, К. Гірца, А. Кребера, К. Леві-Строса, Т. Лукмана, Б. Маліновського, А. Радкліф-Брауна, Л. Уайта.

Основу дисертаційного дослідження складають різноманітні документи, які знаходяться в українських архівах, музеях, бібліотеках, особистих архівах, видані друком тексти, міська преса, результати спостережень і аналітичної роботи. Значну частину фактологічного матеріалу складають фонди Державного архіву Одеській області, Одеській державної наукової бібліотеки імені М. Горького, Обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Грушевського в Одесі, Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, а також особисті архіви Ф. Міндліна, Л. Бугової, інтерв'ю з режисерами єврейських театральних колективів.

Більшість сучасних публікацій про існування єврейського театру в Україні і зокрема в Одесі мають біографічний, мистецтвознавчий, публіцистичний і науково-популярний характер, часто містять висновки і положення, які не мають об'єктивності та достовірності. Проте, аналіз архівних документів, наукової, мемуарної, мистецтвознавчої, історичної літератури дозволив розглядати театральне мистецтво євреїв у контексті світової культури, що дозволило констатувати, що «єврейське питання» завжди розглядалось однобічно, не глибоко, носило суб'єктивний характер, і тому потребує подальшого дослідження.

Другий розділ «Історичний аспект еволюції єврейського театру» складається з трьох підрозділів, в яких визначені національно-психологічні особливості євреїв з метою дослідження їх впливу на розвиток національного театрального мистецтва. Досліджено традиції, побут, духовне життя сучасних релігійних євреїв, проаналізовано їх культурні надбання. Простежено еволюцію театрального мистецтва євреїв з урахуванням загальнокультурних особливостей розвитку етносу. Визначені тенденції розвитку єврейського театру в ХХ столітті.

В підрозділі 2.1. «Хронологічні етапи становлення єврейського театрального мистецтва» проаналізовано еволюційні етапи ґенези єврейського театрального мистецтва від його виникнення до сьогодення. На підставі історичних та мистецтвознавчих джерел доведено, що, незважаючи на заборону образотворчого і театрального мистецтв згідно релігійних канонів ортодоксальних євреїв, оригінальні театральні системи у країнах Близького Сходу були створені значно раніше, ніж в Європі, тобто свій самобутній театр у євреїв виник раніше, ніж античний театр Греції і Риму. Значним фактором у формуванні певних форм театральних видовищ став розвиток біблійного світосприйняття (літургійна поезія, драма, містерії, процесії, релігійні свята). Зразком карнавальної театральної культури Середньовіччя були пуримшпілі - вистави до свята Пурим, що містили переважаючу кількість театральних елементів.

Протягом всього існування єврейський театр означав себе як національний, виявив самобутність у формах існування (колективи співаків-бадханів, бродензінгерів, пересувні театральні колективи, стаціонарні театри), у жанрах драматичних творів (літургійна драма, містерії, біблійні сюжети, пуримшпілі, музичні комедії, історичні оперети, побутові комедії), місцях розташування (країни Близького Сходу, країни Європи, Галичина, Румунія, Польща, Україна). Незважаючи на несприятливі історичні передумови, єврейський театр показав себе стійким, а представники єврейської нації - здатними адаптуватися до будь-якого культурного середовища.

Становлення єврейського театру проходило еволюційним шляхом, що було пов'язано зі змінами у соціально-економічних, історичних та політичних подіях у суспільстві, якому характерна спадкоємність та безперервність вироблених традицій.

У підрозділі 2.2. «Місце єврейського театру в театральному мистецтві України» на основі аналізу архівних матеріалів уточнене місце і вплив єврейського театру на сценічне мистецтво України. Першими театралізованими єврейськими виставами в Україні (шістдесяті роки ХІХ ст.) були виступи труп професійних співаків на ідиш («бродензінгерів»). Початком історії професійного єврейського театру вважається трупа А. Гольдфадена, який створив народний театр та запровадив новий репертуар (мелодрама, квазі-історична оперета, історична трагедія, соціально-побутова комедія), затвердив музично-драматичний напрямок театру, який базується на музичній культурі єврейського народу.

Тривалий період як український, так і єврейський національний театри відчували певний негативний вплив з боку влади Російської імперії, проте попри труднощі, ґенеза єврейського театрального мистецтва не припинялася. В багатьох містах України (Львів, Київ, Харків, Одеса тощо) єврейські театри стають стаціонарними і підпорядковуються державним установам.

Ключовим моментом для єврейського театру стало визнання ДЕРЖЄТу в 1929 році, який в той час втілював два основних підходи - театр О. Грановського (головним елементом стилістики можна вважати: завершений сценічний рух, жест, слово, художній експеримент, і «специфічний матеріал» (класика європейської літератури) та театр С. Міхоелса (стилем театру вважався психологічний реалізм Мхатівської школи, театр існував для масової глядацької аудиторії, головним засобом виразності і національним елементом якого була мова ідиш).

У підрозділі 2.3. «Тенденції розвитку єврейського театру в ХХ столітті» охарактеризовано діяльність експресіоністського театру, який внаслідок докорінної зміни політичної системи, основних тенденцій у науці, літературі, мистецтві зайняв за часів Радянського Союзу одне з провідних місць. Яскравим прикладом є народження нового експресіоністського єврейського театру «Габіма», який створив цілий комплекс сценічних прийомів, що дозволяли відтворити ці тенденції на сцені. Експресіоністському театрові притаманна особлива емоційність, екстатичність гри, гротеск, контраст. Втіленням своєрідної єврейської національної театральної системи може вважатися театр О. Грановського - учня експресіоніста М. Рейнхардта. Виділені наступні характерні риси цієї системи: театральна форма (камерний театр), поєднання тексту з музикою, глибока психологічна розробка образів, гострий пластичний малюнок, екстатична сценографія, ускладнені музично-шумові ефекти, освітлення, чіткий ритм мізансцен, паузи - «зупинки», співвідношення прийомів гри експресіоністського театру з національними єврейськими традиціями, вимога синтетичності для акторів.

У третьому розділі «Єврейський театр в загальнокультурному процесі Одеси» проаналізовано вплив єврейської театральної культури на театральне мистецтво України, зокрема Одеси, уточнена специфіка діяльності сучасних єврейських театральних колективів в Одесі; побудована модель майбутнього єврейського театру на теренах України.

У підрозділі 3.1. «Етнічні особливості євреїв як передумова виникнення національного театру» розглянуто єврейську театральну традицію у контексті європейської та світової культури, визначено її місце серед загальнолюдських ідей, понять, моральних цінностей, проаналізовано роль культури як критерію національної самобутності.

Обґрунтована теза про те, що культурними аспектами, які вплинули на виникнення єврейського національного театру, були переважно об'єктивні чинники: обрядово-ритуальні церемонії, народні і політичні свята, календарні і побутові дати, ігрища, де театральні елементи були невід'ємною складовою.

В якості суб'єктивних чинників, які вплинули на ґенезу єврейського театру, виступають особливості темпераменту і характеру єврейської нації. Аналіз джерел свідчить про необ'єктивність ставлення авторів до представників єврейської нації - в художній літературі в якості національних рис євреїв здебільшого виступають: проникливість, ощадливість, енергійність, скупість, розумність, честолюбність, хитрість, схильність до створення сім'ї, наполегливість; балакучість, агресивність, надмірна релігійність. Є підстави припускати, що схильність до театральності є родовим кодом єврейської нації, яка розвинута в умовах постійного переслідування і гноблення на чужині.

У підрозділі 3.2. «Культурні та духовні аспекти життя євреїв Одеси» проаналізовано духовне та культурне життя євреїв від їх появи в Одесі до сьогодення, наведено статистичні дані та фактологічний матеріал щодо діяльності євреїв у місті, доведено на прикладах, що Одеса на початку ХХ ст. є центром літературної, публіцистичної, музичної, театральної діяльності євреїв.

Завдяки першим будівельникам Південної Пальмири - французам, які були освічені і культурні особистості, розважальні заклади виникають у місті вже з перших років його існування, у різних своїх формах (сценічні майданчики у кафе та ресторанах, у міському Саду та на власних дачах, театр-буф, артистичне кафе). Жанрове розмаїття також вражає глядачів (масові гуляння та лотереї-алегро, карнавали та маскаради, популярні водевілі, одноактні комедії та бенефіси). Після створення Міського театру його сцену надають видатним театральним трупам та акторам. У різні часи театр відвідували російські драматичні актори М. Щєпкін, П. Мочалов, перша українська театральна трупа під керівництвом Г. Квітки-Основ'яненки; актори та співаки з інших країн світу (С. Бернар, Е. Дузе, А. Олдрідж, трупа сицилійського театру Джованні ді Грасо, берлінський Новий театр М. Рейнхардта і грецька опера). Це, безумовно, впливало не тільки на підвищення загального рівню культури представників всіх народів міста, але й на розвиток театрального мистецтва різних націй, що проживали в місті.

В середині ХІХ ст. в Одесі з'являється багато національних (професійних та самодіяльних) театральних труп. Міська преса активно спостерігала за подіями в єврейському театральному середовищі, визначаючи той факт, що у кожного театру був свій глядач і вистави проходили з аншлагами.

Таке активне театральне життя міста не могло не вплинути на появу стаціонарного професійного театру в Одесі. Причиною появи якого є розвиток театрального мистецтва євреїв у країнах Західної Європи, а також аналіз рівня економічного та соціального становища євреїв Одеси, врешті-решт, лояльне відношення до них міської влади. На таку думку нас наштовхує також аналіз національно-психологічні характеристики представників цього народу, а саме веселого характеру одеситів, їх мови, гумору, схильності до театралізації побутових подій, гри, імпровізації, що дало змогу цілій плеяді дослідників та письменників відзначити несхожість мешканців Одеси з представниками інших міст.

У підрозділі 3.3. «Розвиток та становлення єврейського театру в Одесі» проаналізовано етапи зародження і становлення єврейського театрального мистецтва, і систематизовано відомості щодо становлення єврейського театру саме в Одесі.

Аналіз архівних документів підтвердив думку про те, що єврейський театр в Одесі існував на високому професійному рівні і посідав значне місце в системі Театрального Тресту, до якого входили театри й інших національностей. Свідченням інтересу одеситів до єврейського театру є висвітлення відповідних театральних подій у тогочасній пресі.

Визначено три етапи становлення єврейського театру в Одесі: відвідування пересувними єврейськими колективами; виникнення ДЕРЖЄТу (режисер Є. Лойтер), відродження національних традицій у вигляді малих театральних форм.

Розвиток єврейського театру в Одесі ХХ ст. підпорядкований певним чинникам, які допомагали одеському єврейству не поступатися західноєвропейському: економічне положення, знайомство з західною культурою, тривале толерантне ставлення влади міста до єврейських товариств, відсутність особливих релігійних обмежувань у середині самої єврейської громади. Образ єврея у світовій драматургії, біблійні сюжети у музичному мистецтві, євреї-глядачі в залі різних театрів, євреї-митці на їх сценах - усе це певною мірою позначається на формуванні професійного єврейського театру в культурному просторі України та зокрема Одеси, створює мистецьке тіло, на якому висвітлюється національна театральна ідея євреїв.

Сьогодні можна лише мріяти про відродження стаціонарного професійного єврейського театру в Україні та в Одесі. Національне театральне мистецтво ще продовжує існувати за рахунок самодіяльних або ж напівпрофесійних театральних студії. Наприклад, у м. Одесі працюють молодіжна студія «Лейцонім» (керівник С. Імас), театр «Гевел геволім» (керівник В. Бассель), музичний театр «Мігдаль Ор» (керівник К. Верховська), дитячий театр «Анавім» (керівник Р. Ушакова).

У інтерв'ю з режисерами цих театральних студій, ми пропонували відповісти на наступні питання: «Яким ви бачите майбутнє своєї студії?», «До прихильників якої театральної системи ви відноситесь?», «Чи можливе відродження єврейського національного театру в Одесі?». Аналізуючи їх відповіді, можна відзначити таку тенденцію: відродження єврейського театру на цей час є проблематичним, через відсутність матеріальної підтримки, зацікавленості як влади міста, так і більшості представників єврейської нації, відсутність відповідної глядацької аудиторії і носіїв єврейської мови (іврит та ідиш). До цих думок схиляються усі опитуванні нами режисери.

Можливо всі ці театральні угрупування в Одесі можна вважати паростками національного театрального мистецтва, що свідчать про збереження у генетичній пам'яті євреїв національних традицій обрядового та народного театру, але до відродження стаціонарного єврейського театру у місті ще довгий та тернистий шлях.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються результати дослідження:

1. Аналіз науково-методичної, художньо-мемуарної літератури, архівних та газетно-журнальних матеріалів дозволив визначити, що єврейське театральне мистецтво - це самобутня просторово-часова система, яка проходить певні еволюційні етапи розвитку. Виникло воно на культурних засадах фольклорного, ігрового, релігійно-обрядового характеру. Повсякденне життя євреїв супроводжувалось видовищами, які включали елементи близькі до театральних. Культові церемонії, які супроводжувались музикою та хоровими співами, були джерелом формування самобутньої театральної культури євреїв. У культурно-історичному аспекті національний театр євреїв пройшов шлях від магічного практицизму до художнього узагальнення, від сакральних форм до секуляритивних.

2. Характерними рисами самобутності єврейського народного театру можна назвати:

- форми існування: від окремих «леців» та «бадханів» до «бродензінгерських» співаків, від театру «Пуримшпіль» до аматорських театральних труп, пересувних театрів, стаціонарних професійних колективів;

- театральні жанри: від обрядових містерій за релігійною тематикою до соціально-побутових, історичних, соціально-психологічних, героїчних, лірико-музичних драм, комедій, трагедій, оперет (класифікація жанрів єврейської драматургії зведено в таблицю 1.1);

- географію розташування: від країн Близького Сходу до країн Західної Європи, Росії, України.

3. Дослідження феномену єврейського театру обумовило вибір як традиційних культурологічних парадигм (антропологічна та знаково-символічна парадигма), так і специфічних (психологічна парадигма, парадигма повсякденності).

Культурологічні дослідження з даної проблеми розподілилися бінарно: з одного боку, це антропологічна і знаково-символічна парадигми, які орієнтуються на вивчення феноменів культури і пропонують розглядати єврейський театр у контексті світової та європейської культури, націлюють на пошук загальних закономірностей (антропологічна) та підкреслюють унікальність даної культури (знаково-символічна); з іншого боку, психологічна парадигма дозволяє проаналізувати внутрішні процеси в єврейській культурі, психології, нормах поведінки, характерних рисах, побуті.

4. Дослідження стану вивченості проблеми культурологічних аспектів еволюції єврейського театру в Україні дозволив виділити вісім типів наукових джерел: літературу мемуарну, з теорії театрального мистецтва, художню, довідкову, науково-історичну, психологічну, біблійну; публікації у пресі та архівні матеріали. Аналіз відповідних джерел показав, що єврейське театральне мистецтво, розглядається однобічно, не глибоко, носить суб'єктивний характер і потребує подальшого дослідження.

5. Театральне мистецтво єврейського народу не можна розглядати без взаємозв'язку з українськими загальнонаціональними та регіональними традиціями культури. На прикладах доведено, що між українським та єврейським національними театрами існує безпосередній зв'язок та взаємовплив театрального мистецтва.

6. Становлення єврейського національного театрального мистецтва було обумовлено об'єктивними (обрядово-ритуальний театр, літургійні містерії) та суб'єктивними (особливості темпераменту і характеру єврейської нації: театральність, емоційність, збудливість) факторами.

7. Розвиток єврейського театру в Одесі характеризується тривалим толерантним відношення влади міста до єврейських товариств. Умовно визначено три етапи становлення єврейського театру в Одесі:

- 1879-1908 роки супроводжуються відвідуванням Одеси пересувними єврейськими колективами і «німецько-опереточними товариствами» з репертуаром «низьких» жанрів: мелодрам, комедій, оперет єврейських авторів.

- 1908-1935 роки ознаменувалися створенням стаціонарного професійного театру, який мав своє приміщення, постійний склад трупи, художніх керівників, і яким у різні часи керували П. Гіршбейн, М. та А. Фішзони, П. Басманов, М. Рубінштейн, Є. Лойтер. Репертуар театру був слабким, пошуки нових шляхів розвитку та фінансової допомоги призводили до колотнечі. Між тим, саме у цей період було підготовлено становлення ДЕРЖЄТу.

- 1935-1948 роки характеризуються плідною працею постійного професіонального акторського колективу під керівництвом Є. Лойтера. Репертуар театру насичений різноманітними п'єсами, репетиції відбуваються за системою К. Станіславського з використанням прийомів та засобів експресіоністського театру. Після закриття у 1948 році єврейський національний театр не мав змоги на відродження. Сьогодні єврейське театральне мистецтво існує в Одесі у «малих театральних формах» (студії, аматорські колективи, камерний театр).

8. За допомогою методу спостереження (опитування, інтерв'ю, бесіди) виявлені об'єктивні і суб'єктивні чинники неможливості відродження професійного національного єврейського театру в Україні, зокрема в Одесі. До них слід віднести: - скороченість втричі кількості євреїв, які мешкають в Україні, що дає змогу говорити лише про єврейську діаспору;

- еміграція єврейської інтелігенції, що була колись споживачем і носієм розвиненої єврейської культури, мови, традицій;

- відсутність будь-якої підтримки з боку української держави і місцевої влади.

Представники єврейської нації вважають, що національний театр потрібний, тому об'єднують зусилля щодо збереження того театрального мистецтва, яке існує у малих формах. Театральні діячі знаходять альтернативні виражальні засоби, щоб поєднати єврейську традицію зі сучасними сценічними прийомами.

Процес відродження єврейського театру - це не реанімація минулого, а складний психологічний процес, коли осмислюється роль і місце театрального мистецтва в умовах української держави та розробляється нова універсальна модель єврейського театру.

9. Розглядаючи драматургію, режисуру, акторів, глядачів, можна вважати, що буде доцільним подальше визначення умовної моделі сучасного єврейського театру на прикладах існування в Одесі театральних «малих форм». Фінансова допомога благодійних організацій і культурних центрів театральним студіям та колективам є стимулом та мотивацією для відродження єврейського театрального мистецтва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Овчаренко Т.С. Національний імідж як елемент театральної культури / Тетяна Овчаренко // Аркадія: культурологічний та мистецтвознавчий журнал. - Одеса, 2004. - №2 (4). - С. 48-50.

2. Овчаренко Т.С. Про можливість використання театральних систем у педагогічній діяльності / Тетяна Овчаренко // Теоретичні та практичні питання культурології: зб. наук. статей. Вип. ХХ. - Мелітополь: Видавництво «Сана», 2005. - С. 74-86.

3. Овчаренко Т.С. Становлення єврейського театру в Одесі у 1879-1883 роках (проблеми, пошуки, становлення) / Тетяна Овчаренко // Аркадія: культурологічний та мистецтвознавчий журнал. - Одеса, 2008. - №4(22). - С. 52-54.

4. Овчаренко Т.С. Проблеми становлення єврейського театру в Одесі у 1906-1930 роки / Тетяна Овчаренко // Аркадія: культурологічний та мистецтвознавчий журнал. Одеса, 2009. - №1(23). - С. 54-56.

5. Овчаренко Т.С. Об'єктивні та суб'єктивні фактори виникнення єврейського національного театру / Тетяна Овчаренко // Культура України: зб. наук. пр. Вип. 26 / Харк. держ. акад. культури; відп. ред. В.М. Шейко. - Х.: ХДАК, 2009. - С. 186-194.

6. Овчаренко Т.С. Єврейський театр як мікродинамічна модель національної культури / Тетяна Овчаренко // Теоретичні та практичні питання культурології: зб. наук. статей. Вип. ХХVІ. Ч. 1. - Мелітополь: Видавництво «Сана», 2009. - С. 41-44.

7. Овчаренко Т.С. Одесский еврейский театр: вчера, сегодня, завтра: матеріали науково-практичного семінару [«Молодіжний театр як форма розвитку професійної компетенції майбутніх митців»], (Луганськ, 2004 р.). - Луганськ: ІВЦ «World Art», 2004. - С. 18-20.

8. Овчаренко Т.С. Проблемы формирования культурологической компетенции студентов в техническом вузе: матеріали міжвузівської науково-практичної конференції [«Формування патриотизму, моральності, культури, здорового способу життя у студентській молоді»] (Одеса, 24-25 травня 2006 р.), - Одеса: Астропринт, 2006. - С. 133-135.

9. Овчаренко Т.С. Проблема духовного развития личности в еврейской этнопедагогике: материалы Международной междисциплинарной научной конференции, посвященной 85-летию со дня рождения проф. С.М. Шалютина [«Машины. Люди. Ценности»] (Курган, 20-21 апреля, 2006 г) / отв. ред. И.Н. Степанова. - Курган: Изд-во Курганского гос. ун-та. 2006. - 147 с.

10. Овчаренко Т.С. Культурологические особенности еврейского народа как предпосылка развития национального театра: сб. науч. статей по материалам ІХ Международной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения академика Д.С. Лихачева [«Русистика и современность: литературоведение»] (Одесса, 4-7 октября 2006 г.) / ред. кол. Е.М. Черноиваненко и др. - Одесса: Астропринт, 2007. - С. 335-363.

11. Овчаренко Т.С. Формирование культуры толерантности в деятельности религиозных организаций (на примере одесской благотворительной еврейской организации «Ор Самеах»): матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Міністерство освіти та науки України [«Толерантність міжконфесійних відносин»] / Запорізька державна інженерна академія // за загальною редакцією А.М. Колодного, В.С. Калюжного. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008. - С. 109-113.

12. Овчаренко Т.С. Деякі аспекти культурного та духовного життя Одеських євреїв від давнини до сучасності: зб. наук. праць ІІ Міжнародної науково-практичній конференції [«Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри»] (Одеса, 10-11 квітня 2009 р.,) / відп. ред. М.І. Михайлуца. - Одеса.: ВМВ, 2009 р. - С. 223-230.

Размещено на Allbest.ru