Культурно-просвітницька діяльність закладів та організацій культури Придністровського регіону Республіки Молдова у пострадянський період (1991-2006 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

29

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ДИМЧЕНКО Микола Вікторович

УДК 930.85 (478)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

Культурно-просвітницька діяльність закладів та організацій культури Придністровського регіону Республіки Молдова у пострадянський період (1991-2006 рр.)

26.00.06 - Прикладна культурологія. Культурні практики

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв. Міністерство культури і туризму України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Новохатько Леонід Михайлович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри зв'язків з громадськістю.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Курочкін Олександр Володимирович, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, головний науковий співробітник;

кандидат історичних наук, доцент Коляструк Ольга Анатоліївна, Інститут історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, доцент кафедри всесвітньої історії.

Захист відбудеться 24 квітня 2009 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133 м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв за адресою: 01133 м. Київ, вул. Щорса, 36.

Автореферат розісланий 23 березня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Г. Петрова

АНОТАЦІЯ

культурний просвітній заклад придністров'я

Димченко М.В. Культурно-просвітницька діяльність закладів та організацій культури Придністровського регіону Республіки Молдова у пострадянський період (1991-2006). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.06 - прикладна культурологія. Культурні практики - Київський національний університет культури і мистецтв. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена проблемі вивчення розвитку культурно-просвітницької діяльності у Придністровському регіоні Республіки Молдова в пострадянський період (1991-2006).

У дисертації вперше досліджений процес розвитку культурно-просвітницької діяльності в Придністров'ї у 1991-2006 рр. Здійснено комплексний аналіз формування і становлення мережі культурно-просвітніх закладів Придністров'я у пострадянський час як домінуючого напрямку галузі культури регіону. У дослідженні приділено велику увагу поліетнічності і полікультурності Придністровського краю, що обумовлює специфіку розвитку національних культур народів, які проживають на його території. У роботі проаналізовані досвід і перспективи діяльності культурно-просвітніх закладів клубного, музейного і бібліотечного типів. Особлива увага приділена пріоритетним напрямам діяльності культурно-просвітніх закладів Придністров'я в сучасному інформаційному суспільстві і нових соціально-економічних умовах. Розкрито роль культурно-просвітніх закладів культури як центрів збереження і відродження історико-культурної спадщини народів Придністров'я.

Велика увага в дослідженні приділяється розвитку національно-культурних товариств, творчих спілок, самодіяльної художньої творчості. Вперше досліджена культурно-просвітницька діяльність українців Придністров'я. Робота виконана на основі багатого історико-культурного, архівного і краєзнавчого матеріалу. Спираючись на досягнуті результати у висвітленні зазначеної проблеми, автор у своїй роботі вперше на основі вивчення та аналізу численних документальних матеріалів, що вводяться в науковий обіг, узагальнює досвід культурно-просвітницької діяльності в Придністров'ї на межі XX-XXI століть.

Ключові слова: культурно-просвітницька діяльність, полікультурність, культурна спадщина, Палац культури, музей, музейний фонд, бібліотека, бібліотечний фонд, самодіяльна художня творчість, національно-культурне товариство.

Дымченко Н.В. Культурно-просветительская деятельность учреждений и организаций культуры Приднестровского региона Республики Молдова в постсоветский период (1991 - 2006). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии по специальности 26.00.06 - прикладная культурология. Культурные практики - Киевский национальный университет культуры и искусств. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена проблеме изучения особенностей развития культурно-просветительной деятельности учреждений и организаций культуры в Приднестровском регионе Молдовы в постсоветский период (1991-2006). В диссертации впервые исследован процесс развития культурно-просветительной деятельности в Приднестровье в 1991-2006 годах. Анализ разнообразных источников свидетельствует, что культурно-просветительная деятельность, как и вся культура Приднестровья в целом, развивались в условиях непризнанности региона, тяжелого политического и социально-экономического положения. Тем не менее, культура Приднестровья сохранила лучшие традиции отечественной культуры, трансформированные в поликультурных условиях Приднестровья.

В диссертации осуществлен комплексный анализ формирования и становления сети культурно-просветительных учреждений Приднестровья в постсоветское время, как доминирующего направления отрасли культуры региона. В исследовании уделено большое значение полиэтничности и поликультурности Приднестровского края, что дало возможность развиваться национальным культурам, народов проживающим на его территории.

В работе проанализирован опыт и перспективы деятельности культурно-просветительных учреждений клубного, музейного и библиотечного типов. Особое внимание уделено приоритетным направлениям деятельности культурно-просветительных учреждений Приднестровья в современном информационном обществе и новых социально-экономических условиях. Раскрыта роль культурно-просветительных учреждений культуры как центров сохранения и возрождения историко-культурного наследия народов Приднестровья. Большое внимание в исследовании уделяется развитию национально-культурных обществ, творческих союзов, самодеятельного художественного творчества. В работе исследована культурно-просветительская деятельность Союзов художников, писателей, дизайнеров Приднестровья; культурных фондов и ассоциаций; украинских, молдавских, русских, болгарских, белорусских и других национально-культурных обществ Приднестровья. Впервые исследована культурно-просветительная деятельность украинцев Приднестровья. Исследование выявило, что важными направлениями этой работы являются: создание законодательной базы, проведение мероприятий в области развития образования, культуры, просвещения, контактов с регионами Украины, и деятельности общественных организаций украинцев. Украинцы Приднестровья через свои общественные организации положили не мало усилий для возрождения и развития своей национальной культуры.

Результаты исследования внедрены в учебный процесс исторического, искусствоведческого и филологического факультетов Приднестровского государственного университета им. Т.Г. Шевченко, использованы на кафедре социокультурных дисциплин Приднестровского высшего музыкального колледжа им. А.Г. Рубинштейна. Результаты исследования убеждают в том, что накопленный, ранее мало исследованный материал нуждается в изучении и обобщении для дальнейшего его использования в работе органов управления отрасли культуры и учреждений культуры Приднестровья. Также опыт формирования сферы культуры может представлять научный интерес для многих исследователей истории культуры Приднестровья.

Работа выполнена на основе богатого историко-культурного, архивного и краеведческого материала. Опираясь на достигнутые результаты в освещении указанной проблемы, автор в своей работе впервые на основе изучения и анализа многочисленных документальных материалов, вводимых в научный оборот, исследовал опыт культурно-просветительной деятельности в Приднестровье в постсоветский период.

Ключевые слова: культурно-просветительная деятельность, поликультурность, культурное наследие, Дворец культуры, музей, музейный фонд, библиотека, библиотечный фонд, самодеятельное художественное творчество, национально-культурное общество.

Dymchenko N.V. Cultural and educative activity of institutions and establishments of culture in the Dniester region of the Republic of Moldova during the post soviet period (1991-2006). - Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific level of a candidate of culturology by speciality 26.00.06 - applied culturology. Cultural practices. Kyiv National University of culture and art. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to studying the problem of peculiarities of cultural and educative development in the Dniester region of Moldova during the post soviet period (1991 - 2006).

For the first time the cultural and educative development in the Dniester region during 1991-2006s has been investigated in the dissertation. The cultural and educational establishments' creation and formation in Pridnestrovie during the post soviet period is analyzed as prevalent in the cultural development of the region. The experience and prospects of activities for cultural and educational establishments like clubs, museums and libraries are examined. The role of cultural and educational establishments as centers to preserve and revive the historical and cultural heritage of the peoples of the Dniester region is revealed. Much attention in the research is given to the development of national societies of culture, creative unions and amateur arts. For the first time cultural and educative activities of the Ukrainians in the Dniester region has been studied. The work is done on the basis of rich historical and cultural, archival and local history material.

Key words: cultural heritage, the Palace of culture, а club, a museum, museum fund, a library, library fund, a creative teamwork, amateur arts, a national society of culture.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Придністровський регіон Молдови має багате культурне минуле. З давніх давен тут перепліталися і взаємодіяли традиції різних етносів. Впродовж століть ця територія входила до складу Київської Русі, Галицького князівства, Речі Посполитої, Російської імперії, Української Радянської Республіки. В наш час Лівобережне Придністров'я, яке офіційно входить до складу Молдови, позиціонує себе як незалежна держава - Придністровська Молдавська Республіка (ПМР), хоча цей статус не здобув міжнародного визнання.

У складних соціально-політичних і економічних умовах невизнаної держави відбувається процес розвитку культури ПМР. Якщо в республіках колишнього СРСР він здійснювався на основі добре налагодженої системи республіканських органів керівництва, то в Придністровській Молдавській Республіці державотворення у сфері культури починалося майже з нуля. Відсутність досвіду державного керівництва, фахівців необхідного рівня, відсутність законодавчої й нормативної, методичної бази в період зародження й становлення невизнаної республіки суттєво гальмували розвиток культури. Але, незважаючи на ці об'єктивні труднощі, за останні півтора десятиліття в ПМР створена розгалужена мережа культурно-просвітницьких установ, ефективність функціонування якої потребує наукового вивчення і узагальнення. У зміцненні культурного потенціалу Придністровського регіону важливу роль відіграють також національно-культурні товариства і творчі об'єднання. Їх діяльність має багато спільного з діяльністю аналогічних закладів і організацій в інших країнах пострадянського простору і, водночас, характеризується певними відмінностями.

Придністров'я - територія з різнорідним національним складом населення, що дозволяє простежити динаміку культурних процесів як на моноетнічному, так і на поліетнічному рівні. Враховуючи багатонаціональний склад населення Придністровського регіону, система культури покликана сприяти вихованню толерантності й процесу багатогранного розвитку особистості, гуманізації суспільства, збереженню й розвитку культурної самобутності. Поліетничність Придністров'я (90% населення якого складають майже в рівних частках молдавани, українці, росіяни), а також функціонування трьох офіційних мов (молдавської, української, російської) суттєво вплинула на культурні перетворення. Специфіка та різноманітність взаємодії культур народів цього регіону визначається рядом особливостей міжетнічних контактів, що обумовлені соціально-економічними, політичними та культурними факторами, історичними традиціями міжнаціонального спілкування і співробітництва. Особливий інтерес становлять українсько-молдавські етнокультурні взаємозв'язки, які розвивалися протягом тривалого часу.

Хоча Придністров'я сьогодні знаходиться у певній інформаційній та політичній ізоляції, його культура позначена динамічними зрушеннями, шукає нові форми, шляхи і засоби вираження. А це означає, що триває процес її розвитку і накопичення творчого потенціалу. Події новітньої історії на теренах Придністров'я наочно показали, що в сфері національно-культурних відносин існує ще чимало гострих і нерозв'язаних проблем. Тому узагальнення досвіду діяльності культурно-багатонаціонального регіону має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення.

Відсутність ґрунтовних досліджень сучасної практики культурного будівництва в Придністров'ї спонукала до написання даної роботи. Таким чином, актуальність теми дисертації визначається необхідністю теоретичного осмислення, обґрунтування і розробки прогностичної організаційно-функціональної моделі культурно-просвітницької діяльності закладів та організацій культури Придністровського регіону.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках державних програм Міністерства культури i туризму України “Розвиток української культури на 1999-2007 рр.” і “Культура. Просвітництво. Дозвілля”, розробки культурологічної проблематики і планів наукових досліджень кафедри культурології КНУКiМ, виконання Закону Придністровської Молдавської Республіки “Про культуру” і реалізації “Концепції та основних заходів реформування галузі культури ПМР 1999-2009 рр.”. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв.

Мета дослідження полягає в комплексному вивченні і теоретичному обґрунтуванні культурно-просвітницької діяльності в Придністров'ї у пострадянський період; виробленні рекомендацій щодо оптимізації діяльності культурно-просвітніх закладів у сучасних соціально-економічних умовах Придністров'я.

Завдання дисертаційного дослідження:

- вивчити й узагальнити досвід, накопичений закладами культури, творчими колективами і спілками Придністров'я;

- осмислити і систематизувати матеріали з історії культурно-просвітницької діяльності Придністров'я;

- з'ясувати місце і роль культурно-просвітницької діяльності в полікультурному просторі Придністров'я;

Об'єкт дослідження - галузь культури та просвітництва у Придністровському регіоні Республіки Молдови.

Предмет дослідження - культурно-просвітницька діяльність закладів та організацій культури Придністровського регіону Республіки Молдова у пострадянський період (1991-2006 рр.).

Методи дослідження. У дисертації використано комплекс методів: історико-порівняльний, хронологічний, конкретно-історичний, історіографічний і джерелознавчий аналіз документів. Особливе значення в дисертації приділено методам порівняльного і комплексного дослідження; соціологічному аналізу. В основу дослідження покладено проблемно-хронологічний принцип, який дозволив визначити тенденції, проблеми і перспективи розвитку культурно-просвітницької діяльності у Придністров'ї у пострадянський період.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

- комплексно досліджено процес розвитку культурно-просвітницької діяльності в Придністров'ї у пострадянський період;

- охарактеризована цілісна картина формування і становлення мережі культурно-просвітніх закладів Придністров'я у пострадянський час;

- проаналізовано реалії взаємодії культурно-просвітницьких закладів і громадських об'єднань галузі культури Придністров'я;

- узагальнено досвід діяльності закладів клубного, музейного і бібліотечного типів в окремому регіоні;

- розкривається роль закладів культури як центрів збереження і відродження історико-культурної спадщини етносів, які проживають у Придністров'ї;

- зроблено аналіз культурно-просвітницької діяльності творчих спілок і національно-культурних товариств;

- досліджена культурно-просвітницька діяльність українців Придністров'я.

Джерельну базу дослідження склали архівні матеріали, періодичні видання, статті, брошури, монографії, в яких тією чи іншою мірою розглядається стан культурно-просвітницької діяльності у Придністров'ї, розкриті її окремі аспекти. У роботі були використані нормативно-правові документи, що регламентують галузь культури Придністров'я, поточні матеріали міністерства освіти, документи Центрального державного архіву ПМР, а також періодична преса та науково-популярні видання Придністров'я з досліджуваної теми.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути впроваджені в навчальний процес і науково-методичну роботу закладів освіти Придністров'я. Матеріали дослідження надані в головне управління культури Міністерства освіти ПМР для оптимізації культурно-просвітницької роботи.

Розробки дисертаційного дослідження можуть бути застосовані як навчально-методичні матеріали для викладачів факультету мистецтв і відділення бібліотекознавства Придністровського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, кафедри соціокультурної діяльності Придністровського вищого музичного коледжу ім. О.Г. Рубінштейна. Результати дослідження використані в лекційних курсах автора (“Культура Придністров'я”, “Мистецтво Придністров'я”, “Історія молдавського мистецтва”, “Історія Придністров'я”), при підготовці краєзнавчих екскурсій, теле-, радіопередач і програм тощо. Результатом роботи стало і видання у Придністровському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка навчально-методичних посібників “Культура Придністров'я” (1999 р.) і “Історія молдавської культури” (2006 р.); навчальної програми “Історія культури Придністров'я” (2003 р.), за якими автором читаються відповідні курси.

Апробація результатів дисертації. Матеріали і результати дисертаційного дослідження були представлені у вигляді доповідей та тез на міжнародній і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Чорноморське козацтво: історія і сучасність” (м. Тирасполь, грудень 2001 р.); “Перша Придністровська державність: історія і сучасність” (м. Тирасполь, жовтень 2004 р.); “Сучасні економічні, правові і соціальні проблеми розвитку країн СНД” (м. Ставрополь, квітень 2005 р.); “Сучасні процеси міжкультурної взаємодії і мовна практика” (м. Тирасполь, вересень 2005 р.); “Архівні джерела у формуванні історичної пам'яті” (м. Херсон, травень 2006 р.); “Дослідження джерел з історії українського і польського народів” (м. Херсон, вересень 2007 р.); “Інформаційно-культурний простір: європейський вибір України” (м. Київ, грудень 2007 р.), “Культура та інформаційне суспільство XXI століття” (м. Харків, квітень 2008 р.), «Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань» (м. Харків, лютий 2009 р); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Придністровського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (м. Тирасполь, 1997-2009 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в 28 публікаціях, 4 з яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації обумовлені метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел - 462 найменування. Загальний обсяг - 241 сторінка, з них 200 сторінок - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність проблеми, розкрито теоретичне і практичне значення дослідження, його зв'язок із науковими програмами, планами, темами; вказано на наукову новизну; визначено об'єкт, предмет і методи дослідження; сформульовано мету і завдання; окреслено хронологічні межі і розглянуто джерельну базу; наведено дані щодо апробації його положень і викладено основні результати.

У першому розділі “Методологія, історіографія та джерельна база дослiдження” аналізуються методологічні підходи при написанні роботи, перелік джерел і літератури, що стосується досліджуваної проблеми.

Культура - одна з найважливіших сфер суспільного життя. Важливою її складовою є діяльність культурно-просвітницьких установ, що кардинально змінилася у 90-і роки XX ст. Суспільні зрушення на території колишнього СРСР зумовили зміну парадигми культурно-просвітницької діяльності, викликали необхідність істотної зміни в підходах до її організації.

У літературі різних періодів є значна кількість праць, що виявилися вельми важливими у теоретико-методологічному плані для вивчення і розуміння історико-культурного контексту розвитку системи просвіти. Це роботи С. Аверінцева, М. Бердяєва, B. Біблера, Л. Гумільова, А. Гуревича, В. Зеньковського, В. Ключевського, Г. Ксенофонтова, Д. Ліхачова, О. Лосєва, М. Лосського, Ю. Лотмана, Ю. Лукіна, А. Швейцера, П. Щедровицького і багатьох інших учених.

Теоретичною основою дослідження проблеми культурно-просвітницької діяльності установ культури є наукові праці видатних білоруських, молдавських, російських, українських учених - як радянського, так і пострадянського періоду: С. Безклубенка, С. Брисякіна, М. Гнедовського, В. Даниленка, М. Дворкіної, А. Земськова, С. Іконникової, О. Каргіна, М. Кіма, М. Миндреську, Р. Мотульського, А. Савченка, А. Соломник, Б. Столярова, Н. Чупріної, А. Чачко.

Важливими для дослідження були праці з клубознавства таких авторів, як С. Бєляков, В. Гаган, І. Горбатова, І. Єрошенков, Г. Коропів, Ю. Красильников, А. Каменець, С. Іконнікова, Т. Миколаєва, З. Петрова, С. Піналов, М. Поплавський, В. Рябков, О. Соломоник, Ю. Стрєльцов. В їхніх наукових роботах розглядаються історичні, теоретико-методологічні, педагогічні аспекти культурно-просвітницької діяльності. Особливий внесок у розробку бібліотечної науки належить Т. Берестову, А. Ванеєву, М. Дворкіній, Е. Домаренку, М. Жадьку, В. Клюєву, Л. Комісаровій, А. Соколову, Ю. Столярову, О. Чубар'яну, А. Чачко, Н. Чупріній, Я. Шрайбергу та ін.

Діяльність музеїв вивчена у роботах В. Бахта, А. Лутс, М. Малявки, Г. Мезенцева, М. Мазного, Т. Полякова, Б. Столярова, А. Тельчарова, Э. Шулепова, Т. Юренева та ін.

Теоретико-методологічному осмисленню дослідження допомогли також праці вітчизняних і зарубіжних істориків, педагогів, філософів; теоретиків, в чиїх роботах культурно-просвітницька діяльність розглядається як складова культурного процесу, спрямованого на соціокультурний розвиток суспільства. Методологічною базою дисертації є загальнонаукові принципи об'єктивності та системності. Принцип наукової об'єктивності зумовив прагнення до неупередженого розгляду культурно-просвітницької діяльності Придністров'я в соціокультурній ситуації самостійного регіону Республіки Молдова наприкінці XX - поч. XXI ст.

Вибір оптимальної методології дослідження сприяє в ґрунтовнішому і повнішому відтворенню цілісної картини діяльності культурно-просвітницьких установ і громадських організацій Придністров'я, виявленню їх історичного місця у процесі соціально-культурного розвитку регіону в умовах полікультурності. У процесі дослідження автор використав ряд загальнонаукових і загальноісторичних методів. Вельми продуктивним виявилося застосування ретроспективного, статистичного, проблемно-хронологічного методів.

Історіографія розвитку культурно-просвітницької діяльності є досить широкою. З радянської історіографії даної проблеми можна виділити роботу (одну з перших) Т. Ремизової “Культурно-просвітницька робота в СРСР”. Створена на основі широкого кола архівних і статистичних матеріалів, вона допомагає розкрити діяльність установ культури з 1917 р. до початку 70-х рр. минулого сторіччя.

Заслуговують на увагу праці Г. Бірженюк, Л. Бузене, Н. Горбунової “Методичне керівництво культурно-просвітницькою роботою”, в якій розкриваються основні теоретичні, організаційні і практичні питання управління і методичного керівництва культурно-просвітницькою діяльністю у 80 - 90-х рр. XX ст., О.Савченко “Вступ до історії культурно-просвітницької роботи в СРСР” і “Культурно-просвітницька робота в умовах вдосконалення соціалізму (1971-1980 рр.)”, Є.Смирнова “Культурно-просвітницька робота та її роль у формуванні суспільно-політичної активності трудящих”, В. Рябков “Радянська історіографія культурно-просвітницької роботи в СРСР (1961-1985 рр.)”.

Історіографія культурно-просвітницької діяльності в радянській Молдавії пов'язана з іменами молдавських учених М. Миндреську, С. Брисякіна, А. Лісовіної, Н. Петровської, З. Іванової, Д. Антонюка, О. Карлова та ін. Так, у монографії М. Миндреську “Розвиток культурно-просвітницької роботи в радянській Молдавії” розглядається становлення та розвиток культурно-просвітницької діяльності в МРСР. Узагальнюється багаторічний досвід радянських державних органів МРСР з керівництва діяльністю установ культури. У монографії Д. Антонюка “Динамізм культурного будівництва в Радянській Молдавії” на конкретному історичному матеріалі розкриваються загальні закономірності та особливості культурного розвитку в Молдавії, діяльність культурно-просвітницьких установ, ЗМІ тощо.

На підставі проаналізованої літератури можна зробити висновок, що в період існування радянської Молдавії (МРСР) вивченню динаміки культурно-просвітницької роботи Лівобережної Молдавії (Придністров'я) приділялась недостатня увага. Тому дана проблема вимагає ґрунтовного вивчення.

У пострадянський період окремі аспекти даної теми висвітлювалися у двох колективних працях: “Історія Придністровської Молдавської республіки” в 2 томах (2001 р.) і монографії “Феномен Придністров'я” (2003 р.), написаних вченими Придністровського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, а також громадсько-політичними діячами Придністров'я. У другому томі “Історії Придністровської Молдавської республіки” подається характеристика культурно-просвітницької діяльності у Придністров'ї з 1990 по 2000 рр. У колективній монографії “Феномен Придністров'я”, виданій співробітниками історичного факультету ПДУ ім. Т.Г. Шевченка, також приділяється увага культурно-просвітницькій роботі.

Важливу інформацію містить збірник “Перспективи розвитку культури і мистецтва в сучасному інформаційно-освітньому просторі Придністров'я”, виданий за результатами республіканської науково-практичної конференції діячів культури і мистецтва Придністров'я. У ньому опубліковані доповіді та статті, що розкривають основні тенденції розвитку установ культури Придністров'я в пострадянський період. Діяльність бібліотечної системи Придністров'я відображена у виданні “Бібліотечна справа в ПМР (1998-2004 рр.)”. Видання містить також нормативно-правові документи про бібліотечну систему Придністров'я. Діяльність музеїв досліджена у статті Т. Дорох “Музеї Придністров'я: 90-і роки XX ст.”.

Сучасна суспільно-політична ситуація активізувала створення національно-культурних товариств. Їх діяльність відображена у ряді наукових статей та нарисів. Зокрема, в роботі М. Полюхова “Національно-культурні товариства сьогодні: завдання, можливості, значення” проведено науковий аналіз і визначено перспективи діяльності подібних організацій. Статті А. Коханової “З історії створення і розвитку Тираспольського міського товариства української культури “Червона калина” та В. Боднар “Відродження української культури в Придністровській Молдавській Республіці” присвячені вивченню діяльності української діаспори Придністров'я. Традиції білорусів Придністров'я досліджені в статті Т. Ломтєвої “Білоруські товариства у Молдові та Придністров'ї сьогодні”. Протоієрей Діонісій Абрамов в статті “Російські общини Придністров'я: проблеми і перспективи розвитку” дослідив діяльність російських національно-культурних громад, що функціонували на території Придністров'я в 1995-2000 рр. Про болгарську діаспору в Придністровському краї йдеться у статті Є. Пейкової “Болгарський компонент в поліетнічній культурі ПМР”. Разом з тим не можна не відзначити, що окремі питання теми розкриті в наведених працях або недостатньо повно, або залишилися поза увагою дослідників.

Джерельну основу дослідження склали матеріали Центрального державного архіву ПМР, архіву Міністерства освіти; поточні документи Міністерства освіти: типові положення, накази, розпорядження, нормативно-методичні документи, рішення, протоколи і листування (2000-2006 рр.); накази, розпорядження Республіканського управління культури (1995-2000 рр.), матеріали головного управління культури Міністерства освіти (2000-2006 рр.), а також матеріали республіканських конференцій, нарад; поточні архіви міських і районних управлінь культури Тирасполя, Бендер, Рибниці, Грігоріополя, Кам'янки, Слободзеї; звіти про діяльність культурно-просвітницьких установ Придністров'я; матеріали головного управління статистики міністерства економіки: статистичні дані, таблиці; періодичні видання Придністров'я з досліджуваної теми.

З вивчених матеріалів Центрального державного архіву найціннішим є фонд №938, в якому знаходяться справи Республіканського управління культури Придністров'я з 1995 по 2000 рр. Джерельною базою стали 117 справ, що увійшли до опису фонду: програми, положення, рішення, накази, листи, протоколи засідань колегій і рад, що стосуються галузі культури Придністров'я.

Важливим джерелом дослідження є “Статистичний щорічник Придністровської Молдавської Республіки”. Наведені в ньому дані про стан культурно-просвітницьких установ клубного, музейного і бібліотечного типу дозволили вивчити динаміку діяльності установ культури, прослідкувати демографічну ситуацію в регіоні, діяльність національно-культурних громад.

Велике значення для аналізу проблеми має нормативно-правова база галузі культури Придністров'я. За досліджуваний період були ухвалені закони, що регламентують діяльність у галузі культури: “Про культуру”, “Про бібліотечну справу”, “Про охорону і використання пам'ятників археології, історії та культури”, “Про музейний фонд і музеї”, “Про вивіз і ввіз культурних цінностей” та ін. Важливий науковий інтерес становить “Концепція і основні заходи реформування галузі культури Придністровської Молдавської Республіки”. Підсумком реалізації даної концепції стало визначення загальних принципів, форм і методів оновлення розвитку культури Придністров'я; впровадження економічних методів в управлінні діяльністю установами культури; збереження і розвиток культурного потенціалу краю, національних традицій, створення умов для інтеграції культури народів Придністров'я в міжнародний культурний простір, забезпечення доступності послуг установ культури для всіх соціальних верств населення.

У другому розділі “Діяльність культурно-просвітницьких закладів в полікультурному просторі Придністров'я” аналізується культурно-просвітницька діяльність закладів культури досліджуваного регіону.

Особлива увага приділяється закладам культури клубного типу: палацам та будинкам культури, будинкам творчості та центрам дозвілля. У розділі дається науковий аналіз діяльності цих закладів як організаторів культурно-просвітницької роботи з урахуванням полікультурності регіону.

Дослідження виявило, що найбільший інтерес становить досвід роботи Палацу культури та Будинку народних традицій і ремесел м. Тирасполя; Палацу культури ім. П. Ткаченка м. Бендери; Палацу культури та спорту м. Григоріопол; Палацу культури і техніки “Енергетик” м. Дністровська. Серед нововведень у галузі можна відзначити створення в м. Тирасполі міського методичного центру. Тираспольський міський методичний центр був створений з метою удосконалення культурно-просвітницької роботи, поліпшення методичного управління центрами культури та дозвілля, надання методичної допомоги в управлінні клубними системами, колективами художньої самодіяльності та прикладної творчості; аматорськими об'єднаннями та клубами за інтересами. У радянський період існували тільки республіканські й обласні науково-методичні центри. Створення ж та діяльність міського методичного центру можна вважати вдалим експериментом. Після утворення Придністровської Молдавської Республіки він став єдиним осередком, який займався в регіоні методичною діяльністю. Незважаючи на статус “міський”, центр забезпечував науково-методичними матеріалами весь Придністровський регіон..

У 1997 р. на базі відомчого Будинку культури “Будівельник”, переданого в муніципальну власність м. Тирасполя, створюється заклад культури нового типу - будинок народних традицій і ремесел. Мета створення закладу - відродження народних традицій та промислів громадян Придністров'я; об'єднання народних майстрів та умільців в асоціацію та організація допомоги їм у проведенні виставок, реалізації робіт, розвиток декоративно-прикладної творчості, збирання та експонування етнографічних матеріалів. Важливим нововведенням у культурному житті Придністров'я стало створення у 2000 р. Державного культурного центру “Палац Республіки”. Крім своєї основної функції - розповсюдження результатів культурно-просвітницької діяльності, він виконує й філармонічні функції.

У закладах культури клубного типу, за офіційною статистикою, на кінець 2008 р. у Придністров'ї функціонували 869 клубних формувань, з них 765 - художньої творчості. Ними об'єднано понад 13 тис. учасників. Щорічно культурно-просвітницькі заклади клубного типу проводять близько 15 тис. культурно-масових заходів з охопленням населення в 2 мільйони осіб.

Клубні заклади Придністров'я беруть безпосередню участь в організації та проведенні міжнародних, республіканських, міських і районних фестивалів, конкурсів, свят і концертів. Серед них традиційні: Дні слов'янської писемності та культури, Міжнародний фестиваль музичного мистецтва “Мерцишор”; Дні української, молдавської, російської, білоруської, болгарської культур; Республіканські фестивалі хореографічного, театрального, музично-хорового мистецтва; фестивалі естрадної пісні “Голоси Придністров'я”, “Відкриття” і “Перлинки Дністра”; конкурси авторської та бардівскої пісні “Афганський вітер” і “Срібні струни”; художньо-публіцистична передача “Людина року”; конкурс-огляд національних музично-ярмаркових подвір'їв.

Художня самодіяльність Придністров'я як феномен народної творчості розглядається в контексті культурно-просвітницької діяльності в регіоні, що є основою діяльності закладів культури клубного типу. Звичайно, художня самодіяльність вийшла за межі діяльності клубних закладів. Багато творчих колективів створюється при національних товариствах, творчих спілках та інших організаціях.

Самодіяльна художня творчість відіграє важливу роль у розвитку національних культур народів Придністров'я. Понад 700 творчих колективів і гуртків художньої самодіяльності музичного, театрального, хореографічного, драматичного напрямків діють у полікультурному просторі Придністров'я. 113 з них мають почесне звання “народний” і “зразковий”, що кожні три роки підтверджується на Республіканському огляді колективів самодіяльної художньої творчості Придністров'я (1994, 1997, 2000, 2003, 2006 рр.). Особливо виділяються своєю яскравою творчою індивідуальністю заслужені художні колективи Придністров'я - народний хор аматорів співу (МБК, м. Тирасполь), Народний ансамбль танцю “Приєтенія” (БК, м. Бендери), народний оркестр російських народних інструментів (МБК, м. Рибниця), народний ансамбль української пісні “Хрустовчанка” (Кам'янський район) і багато інших.

Усього на території Придністров'я діють 53 ансамблі народного, бального, естрадного танцю, 33 хорових колективи, 44 театральних колективи, 165 вокальних, інструментальних ансамблів і музичних груп, а також близько 400 інших самодіяльних художніх колективів і гуртків. Завдяки активній соціально-культурній діяльності, культура Придністров'я поступово інтегрується в міжнародні художні процеси. Головним критерієм оцінки діяльності закладів культури клубного типу Придністров'я, як показало дослідження, є ступінь активності його відвідування.

Значну увагу у дослідженні приділено питанням збереження культурної спадщини. Пам'ятники історії і культури Придністров'я є відображенням матеріального і духовного життя минулих поколінь, історії краю, джерелом, що містить відомості про зародження і розвиток культури народів, які проживають у Придністров'ї. Роботу по збереженню історико-культурної спадщини в Придністров'ї в основному ведуть музеї та відділи з охорони пам'ятників, музеїв, національні культурні товариства, Товариство істориків-архівістів Придністров'я, краєзнавці.

Важливе місце в системі культурно-просвітницької роботи займають заклади культури музейного типу. З роки існування Придністров'я державна музейна мережа регіону збільшилася на 7 музеїв і включає 34 заклади. Музейний фонд Придністров'я складає майже 190 тис. експонатів, в тому числі 6 тис. художніх творів.

Вивчена робота Республіканської картинної галереї м. Бендер і Тираспольської картинної галереї, Тираспольського державного об'єднаного музею та історико-краєзнавчого музею м. Бендер, меморіального музейного комплексу Кам'янського району і народного музею в с. Незавертайлівка. Слід відзначити відкриття в Придністров'ї нових музейних закладів, зокрема - музею Бендерської трагедії, створених на основі автентичних документів і матеріалів, які відображають події збройного конфлікту між Молдовою і Придністров'ям; відкриття історико-краєзнавчого музею м. Григоріополя, муніципальної картинної галереї м. Дубосар; створення відомчих музеїв міліції та збройних сил. Сьогодні музейні заклади Придністров'я - це не тільки сховища колекцій музейних предметів, але й соціальний інститут, який веде науково-дослідну і культурно-просвітню роботу.

Діючі експозиції музеїв Придністров'я викликають справжню зацікавленість не тільки серед придністровців, але й гостей республіки. Щорічно музейні заклади Придністров'я відвідують понад 300 тис. екскурсантів. Багато закладів музейного типу стали науково-творчими лабораторіями і мають свої проекти, що стали традиційними. Республіканська картинна галерея м. Бендери, наприклад спільно з управлінням молодіжної політики щорічно проводить виставку-конкурс “Мистецтво пензля молодого”; Тираспольський державний об'єднаний музей спільно з національними культурними товариствами українців і болгар проводить “Шевченківські читання” і “Стаматовські читання”, випускає науково-популярний альманах “З історії рідного міста”.

Багатоцільове призначення музею обумовлює його міждисциплінарний і міжкультурний характер, а також визначає його міжгалузеві зв'язки.

Світова цивілізація входить у новий етап розвитку, який характеризується підвищенням ролі інформації в усіх галузях життя. Кожна країна розробляє концепцію свого входження в інформаційне суспільство. Проблеми його побудови широко обговорюються науковцями і діловими людьми, керівниками і громадськими діячами. Важливу роль у роботі по інформатизації суспільства відіграють бібліотеки. У Придністров'ї діє 413 бібліотек, у тому числі 150 масових. В першу чергу, це - центральні бібліотечні системи міст і районів Придністров'я, відомчі бібліотеки, бібліотеки освітніх закладів і профспілкові бібліотеки підприємств і установ ПМР.

Минуле десятиліття значно змінило уявлення суспільства про завдання бібліотек, їх місце в культурі, освіті, політиці, розвитку демократії та самоврядування. До них у Придністров'ї щорічно звертаються понад 350 тис. громадян, яким видається понад 7 мільйонів екземплярів видань. Багатопланова діяльність бібліотекарів не обмежується традиційним наданням книг, вона містить у собі проведення тематичних вечорів, бесід, оглядів, лекцій та інших культурно-просвітніх заходів, а також інтенсивний пошук необхідної інформації для різних категорій населення. Загалом книжковий фонд, який у Придністров'ї складає понад 9 мільйонів екземплярів.

Дослідження виявило, що найбільш інтенсивно розвивають інноваційну діяльність бібліотечні системи Придністров'я в містах Тирасполь і Бендери. Ними проводиться автоматизація бібліотечно-бібліографічних процесів, впроваджується локальна комп'ютерна мережа, електронний каталог, створюються літературні, музичні, краєзнавчі об'єднання і т.п. Подальший розвиток бібліотечної мережі Придністров'я повинен виходити з її багатофункціональності і поліаспектності, власного призначення, яке досягається системами комбінацій комунікативної, документної, інформаційної, освітньої, соціально-педагогічної діяльності та діяльності в галузі культурного просвітництва та організації дозвілля. Розвиваючись, трансформуючись та адаптуючись, бібліотека залишається культурно-цивілізаційним феноменом з функціями суспільного інституту. Вона має універсальну компетенцію, яка містить всі досягнення культури і цивілізації.

Серед виявлених проблем - невиконання в повному обсязі установами культури Закону “Про культуру” й інших нормативно-правових документів. Значним недоліком у роботі “Палацу Республіки” є вузькість напрямів і одноманітність діяльності. Існують проблеми науково-методичної роботи установ культури. Велику стурбованість викликає недостатня діяльність клубних установ в роботі з дітьми і підлітками. В багатьох клубних установах творча, навчально-виховна і освітня робота у формуваннях не відповідає вимогам сьогодення. Необхідне подальше вдосконалення нормативно-правової бази, що сприятиме залученню додаткових фінансових коштів на розвиток клубних установ. Існують проблеми з реставрацією пам'ятників. Вимагає термінового розв'язання і питання підготовки та перепідготовки кадрів, що можна реалізувати за допомогою курсів підвищення кваліфікації в провідних вищих навчальних закладах і музеях України, Росії, Білорусії та дальнього зарубіжжя. Гостро стоїть проблема формування фонду періодики бібліотек і комплектування бібліотечних фондів. По суті, великі і малі бібліотеки залишилися єдиними установами, де читач може отримати безкоштовно, якщо не повний, то досить значний перелік передплачуваних газет і журналів.

У третьому розділі “Громадські організації в сфері культури Придністров'я: досвід культурно-просвітницької діяльності” досліджується культурно-просвітницька діяльність громадських організацій у галузі культури. Сучасна соціально - економічна та політична ситуація активізувала створення та діяльність на пострадянському просторі численних громадських організацій і об'єднань, в тому числі й у галузі культури та мистецтва.

Вивчено досвід культурно-просвітницької діяльності Тираспольської філії Міжнародної асоціації працівників культури і мистецтва, міжнародного інформаційного фонду культури і мистецтва “Інтелект”, Тираспольської асоціації народних майстрів; творчих спілок письменників, художників, дизайнерів. Згадані товариства і організації, як показало дослідження, зробили вагомий внесок у розвиток культурно-просвітницької діяльності в Придністров'ї і тісно співпрацюють із клубними, музейними та бібліотечними закладами. Це багато в чому пов'язано з полікультурним характером краю. У процесі дослідження виявлена домінуюча роль громадських організацій і об'єднань Придністров'я як фактора стійкого розвитку культури Придністров'я.

З огляду на поліетнічний характер Придністров'я, засновані і плідно працюють у містах та районах національні товариства української, молдавської, російської, білоруської, болгарської, гагаузької, вірменської, єврейської, німецької, тюркської культур. Мета товариств - відродження рідної мови, народних обрядів і традицій, повернення свого історичного коріння і самобутності культури шляхом культурно-просвітницької діяльності. Національно-культурні товариства трьох основних етносів Придністров'я об'єднані у великі громадські організації республіки: Спілку українців, Спілку молдаван і Спілку російських общин Придністров'я. Вони мають реальні можливості для інтенсифікації культурної діяльності своїх товариств.

Глибокі історичні і культурні традиції мають українці Придністров'я. Одним з великих національно-культурних об'єднань регіону є Спілка українців Придністров'я, створена в 1991 р. У Придністров'ї проживають 180 тис. українців, понад 90 тис. з яких мають українське громадянство. Результати дослідження показали, що головною метою створення Спілки українців Придністров'я стало об'єднання зусиль усіх українців краю для відродження і розвитку своєї рідної культури, мови, національної освіти, звичаїв і традицій, вивчення власної історії та історії своєї етнічної батьківщини - України, налагодження культурних, економічних та інших зв'язків з українцями інших країн. Для реалізації цих завдань була розроблена та впроваджується в життя спеціальна програма відродження українства в Придністров'ї. Права українців закріплені в законодавчих актах Придністров'я - законах “Про громадянство” (1992 р.), “Про культуру” (1997 р.), “Про освіту” (2003 р.).

Одним із найбільш активних вважається Тираспольське товариство української культури “Червона калина”, яке утворилося в 1990 р. “Червона калина” - одне із найчисельніших національних культурних товариств. Це пояснюється тим, що у Тирасполі, за даними на кінець 90-х рр. XX ст., третину населення складали українці. Товариство організовує щорічні “Шевченківські читання” у Тираспольському державному об'єднаному музеї за участю учнів Республіканського українського ліцею і студентів кафедри української філології філологічного факультету Придністровського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, проводить численні літературно-музичні вечори і концерти.

Успішно діє і товариство української культури “Поділля” в м. Рибниця. Воно багато робить для поширення українських народних традицій і звичаїв в місті та районі. Активними діями товариства в Рибниці була створена перша придністровська українська середня школа. Однією з головних заслуг товариства є і те, що багато жителів міста і району отримали українське громадянство. П'ятнадцять років існує товариство української культури Кам'янського району. Завдяки товариству у школах м. Кам'янка, а також у селищах Кузьмін, Северинівка, Валя-Адинка, Рашкове викладається українська мова і література. Організація українців м. Кам'янка безпосередньо співпрацює із закладами культури і освіти сусідніх районів Вінницької області. Товариства придністровських українців тісно співпрацюють з товариствами “Просвіта” та “Україна-Світ”. Дослідження показало, що українці Придністров'я через свої громадські організації доклали чимало зусиль для відродження і розвитку своєї національної культури.

Велике значення для зміцнення української ідентичності мало створення кафедри української мови і літератури та Республіканського українського ліцею, відкриття українських шкіл у містах Тирасполь, Бендери, Рибниця; видання республіканської газети українською мовою “Гомін”, створення українських редакцій на радіо і телебаченні Придністров'я. Дослідження показало, що українцями Придністров'я налагоджені тісні зв'язки з Київською, Одеською, Вінницькою, Миколаївською, Херсонською областями України.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Основний результат дослідження полягає у проведеному комплексному вивченні і теоретичному обґрунтуванні культурно-просвітницької діяльності в Придністровському регіоні Республіки Молдова в пострадянський період (1991-2006 рр.), що дозволить оптимізувати діяльність культурно-просвітницьких установ і громадських організацій галузі культури регіону в сучасних соціально-економічних умовах. За досліджуваний період у Придністров'ї вдалося зберегти мережу культурно-просвітніх установ, були створені певні умови для розвитку культурно-просвітницької діяльності. Досліджені і систематизовані матеріали щодо функціонування системи культурно-просвітницької діяльності Придністров'я. Визначено місце культурно-просвітницької діяльності в полікультурному просторі Придністров'я.

2. З'ясовано, що соціально-економічні зміни в Придністров'ї створили передумови для інноваційних перетворень у діяльності закладів та організацій культури, здійснення яких вимагає удосконалення системи управління, урізноманітнення форм і методів роботи. Ефективне фінансове та матеріально-технічне забезпечення дозволить розробити механізми державної підтримки закладів та організацій культури Придністровського регіону Республіки Молдова. Проведений аналіз кадрів закладів культури Придністров'я довів необхідність оновлення змісту і напрямів перепідготовки кадрів та їх освіти. На цій основі розроблено комплекс організаційних заходів щодо підвищення професійної кваліфікації співробітників закладів культури Придністровського регіону Республіки Молдова. На підставі статистичного аналізу виявлено комплекс тенденцій розвитку культурно-просвітницької діяльності закладів та організацій культури регіону, серед яких - поліфункціональність, полікультурність, поліетнічность.

3. Ухвалення в Придністров'ї Концепції реформування галузі культури і державних цільових програм дозволили прискорити динаміку культурно-просвітницької діяльності. Культурно-просвітні установи є складовою культури і історико-культурної спадщини регіону, що заслуговує уваги і подальшого вивчення. В основу соціальної орієнтації розвитку культури Придністров'я покладено поліфункціональне значення культурно-просвітницької діяльності.

4. Здійснено комплексний аналіз мережі культурно-просвітницьких закладів Придністров'я у пострадянський період як засадничого чинника культури регіону. Виявлено, що основна увага зосереджувалася на пріоритетних напрямах діяльності закладів культури, з урахуванням розвитку сучасного інформаційного суспільства. Розкрито їх роль як центрів збереження і відродження культурної спадщини народів Придністров'я.

5. З'ясовано, що великого значення набула просвітницька діяльність громадських організацій і об'єднань культури. Виявлено, що істотну роль в розвитку культури Придністров'я займає діяльність українських національно-культурних товариств. Вперше досліджена культурно-просвітницька діяльність українців Придністров'я. Визначені реалії взаємодії державних установ та громадських об'єднань сфери культури Придністров'я. Окреслено шляхи подальшої оптимізації інфраструктури культурного будівництва у досліджуваному регіоні.