Ікона "Розп'яття з портретом Леонтія Свічки"

Размещено на http://www.allbest.ru

Для структурного аналізу я обрала ікону " Розп`яття з портретом Леонтія Свічки", адже мене зацікавив розвиток реалістичного зображення у живописі на території України. Також досить цікавим мені видався спосіб поєднання образів реальної людини та святих.

Обрана мною ікона була написана на прикінці ХVІІст. на Полтавщині і досить довго перебувала у церкві Вознесіння Христового села Олексіївка. До Київського Національного музею надійшла у 1910 р. як подарунок колекціонера Богдана Ханенка і у 1920-х рр. була реставрована, ймовірно М.Касперовичем.

Протягом ХVІІ-ХVІІІcт. Значного поширення на теренах України набула ікона Покрову Богородиці, а у нижній частині часто зображували гетьманів та представників козацької старшини. У часи бароко ця риса найяскравіше виражена в іконі " Розп`яття з портретом Леонтія Свічки".

Дослідники робили спроби визначити майстра ікони. Дехто вказував, що ним був виходець з Пирятина Іван Максимович, а інші - Йосип Іванович, але жодна версія не були достатньо обгрунтована.Також напротязі останніх років дослідниками ведеться дискусія щодо донаторства цієї ікони, і взагалі, чи є зображений козак Леонтієм Свічкою, але для розуміння аналізу я буду використовувати саме це ім`я.

Для написання ікони автор застосовує стійку композицію, адже образи святих, козака та Христа розташовані так, що їх можна вписати у трикутник. Взагалі, композиція даної ікони запозичена з західноєвропейських гравюр. У центрі зображено розп`яття Христа, з лівого боку - лубецького полковника (на цьому місці найчастіше зображували римського сотника). Зправа намальовані Марія та Св.Іван.

З мистецтвознавчої точки зору дуже цікавим є те, що автор відмовляється від площинності та умовності зображення, яке було головною рисою ікон, написаних до цього часу. Застосована просторова перспекитива, або принаймні її спроба. На передньому плані знаходяться постаті Марії, Св.Івана та Леонтія Свічки. Ніби трохи далі зображений Христос, але,на мою думку, автору не дуже вдалося відобразити відстань, адже з першого погляду здається, що Ісус також знаходиться на першому плані. А от зображення собору позаду Христа, який намальований у зменшеному розмірі, дає нам точне уявлення про те, що використана саме повітряна перспектива.

Щодо тривимірного простору, то можна сказати, що лише святі написані в "живих позах", мають об`єм та майстерно задраповані. А от "контрастом до них виступає зображення козака. Його постать в зеленому жупані і червоному каптуші написана за іконописними канонами, практично розпластана на площині, проте руки і обличчя Свічки тонко промодельовані"[2,ст.265].

Українська ікона у стилі іконо-портрету дуже часто піддавалася критиці з боку сусідніх держав, але мало, хто розумів, що майстри намагалися зблизити святих і простих людей, а не протиставити їх одне одному. Але у "Розп`ятті…" орази поєднуються і розділяються водночас. Леонтій Свічка зображений на фоні звичайного краєвиду з християнським храмом. А Марія, Св.Іван та розіп`ятий Христос - на позолоченому тлі, що є символом присутності Бога.

З верхньої частини до правого нижнього кута ікона оздоблена позолоченою різьбою. Характерним є те, що на той час у різьбленні іконостасів мотив виноградної лози з гронами вже втрачає своє значення і відходить на задній план. Майстри починають виконувани різблення з мотивами лисття аканта, розета, пальми. На іконі " Розп`яття з портретом Леонтія Свічки" у різьбі також відсутній елемент виноградної лози, натомість зроблений орнамент, більше схожий на народний.

Автор зобразив святих порушуючи іконописні канони. Як і Марія, так і Св.Іван мають правильні пропорції тіла, ноги Богородиці змальовані досить реалістично, з анотомічною точністю згину пальців. Можна спостерігати незначний зовнішній рух: Діва Марія робить крок вперед, довгий одяг прилягає до ніг, і майстерно намальовані складки дають змогу побачити, що коліна трохи зігнуті, як у звичайної людини, коли вона робить крок. Також Марія тримає в руках частину свого плаща, який ритмічно спадає додолу. Складається враження, що вона тільки-но від відчаю рефлексивно піднесла руки до грудей. Верхня частина її тіла трохи нагнулася у бік розіп`ятого Христа, ніби схиляючись перед ним.

Образ Св.Івана також передає рух. Однією рукою він тримає Марію за плече чи то притримуючи її, чи то втішаючи. Сам він направлений до Христа, ніби в готовності бігти.

А от Леонтій Свічка Стоїть нерухомо, на його одежі не з`являється майже жодної складочки, яка б могла передати рух. Він лише скинув шапку перед Христом, але глядачу важко відчути цю дію.

Тіло Христа показує нам рух, який вже відбувся. Воно ніби нещодавно обм`якло та обвисло, тяжіє до землі. Кволі руки трохи зігнуті у ліктях, а ноги - у колінах, обличчя нахилене до грудей.

У ренесансно-бароковий період зовнішній рух зображувався не поєднуючись з внутрішнім (схвильованістю, переживаннями). А от у бароковий час внутрішньому руху надається більша перевага, а зонішньому - майже мінімальна.

"Найважливіші постаті на іконах тлумачаться з глибоким психологічним відчуттям. Митці старалися виразити в образах святих їхнє співпереживання з віруючими, встанавити тісним контакт між іконою і людиною" [1,ст.60]. Дійсно, на обличчі Діви Марії зображений смуток та розпач, але він не гнівний, а більш спокійний, про що свідчить задумливий погляд кудись в далечінь. Св.Іван. зображений в профіль, ніби поривається заспокоїти та допомогти Марії.

Багато дослідників вважають, що психологізація з`являється через вплив портрета на ікону. Але я думаю, що цей вплив незначний, адже сам портрет Леонтія Свічки майже позбавлений якихось емоцій та переживань.

Повітряна перспектива прослідковується також у кольристиці ікони : автор враховує інтенсивність і напрям світла. Кольори стали більш насичені, яскравіші та прозорі, з`являються різні відтінки кольору, перехід від темнішого до світлішого тону. Якщо порівняти, то давньовізантійська ікона написана рівним кольором по всій площині.

На відміну від образів святих, Леонтій Свічка зображений більш канонічно. На його одязі не помітно переходу від одного тону до іншого, і ,взагалі, складки на ньому відсутні ( наявні лише на рукавах у районі згину ліктів ). На зеленому тлі внутрішньої сторони плаща можна помітити дуже цікаву деталь: автор нерішучими мазочками намалював щось на зразок візеренку трохи темнішим за плащ зеленим кольором. Одяг козака намальований дуже яскравими червоним і зеленим кольорами.

Марія зображена у блідорожевому одязі, на якому у районі складок можна помітити темний відтінок цього кольору, автор для об`ємності постаті використовує тінь. Святі одягнені в одяг, який має спокійну колористичну гаму, на відміну від одягу Леонтія Свічки.

Дуже цікаво майстер відображає колір шкіри героїв своєї ікони. На обличчі і руках Богородиці зустрічаються різні відтінки рожевого, а подекуди можна побачити навіть зеленуватий колір. Шкіра Леонтія Свічки написана майже одним тоном кольору.

Значно відрізняється від теплих тонів шкіри святих колір шкіри Христа. Його тіло написане блідосірим кольором, який майже не змінює свій відтінок. портрет ікона свічка леонтій

Також автор зобразив звичні для ікони символічні речі. Під хрестом лежить череп, який вказує на те, що розп`яття відбулося на місці поховання Адама. На голові у Ісуса - терновий вінок, як символ страждань.

На іконі "Розп`яття з портретом Леонтія Свічки" зроблені майже перші спроби українського портрету, вона сприяла подальшому розвиткові цього жанру, як самостійного.

Мені вона дуже сподобалася тим, що в ній досить незвичайним чином поєднані два світи(небесний та земний). Іконописець досить вміло передав емоції Марії та Св.Івана. Пишність різблення відповідає стандартам тієї епохи. На мою думку, ця ікона має велику історичну та культурологічну цінність і заслуговує уваги як дослідників, так і звичайних людей.

 Список літератури

1. Шедеври українського іконопису ХІІ-ХІХст. Лариса Членова(упоряд.). - К.: Мистецтво,1999

2. Жолтовський,П. Український живопис ХVII-XVIIIст. - К.: Наукова думка,1978

3. Степовик,Д. Історія української ікони Х-ХХ століть. - К.: Либідь, 1996

Размещено на Allbest.ru