Діяльність Українського історично-філологічноготовариства у Празі (УІФТ)

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Острозька акалемія»

Кафедра культурології та філософії

Есе на тему

“Діяльність Українського історично-філологічноготовариства у Празі (УІФТ)”

Підготувала:

Студентка групи К-41

Матчишин Ю.М.

Перевірила:

Конопка Н. О.

Острог, 2010

Одним з наслідків поразки визвольних змагань українського народу 1917 - 1920 рр. стало переміщення частини населення України поза межі його етнічних територій. Цей процес відбувався кількома хвилями, причому найчисельніша з них припала на кінець 1920 р., коли “з причини окупації України червоним московським військом, багато української інтелігенції залишило рідну землю й емігрувало за кордон”.

Найактивніше українська еміграція у ті роки діяла у Чехо-Словацькій республіці. І це цілком закономірно, адже саме тут опинилася найбільша кількість вітчизняних науковців, політичних та державних діячів після падіння УНР. Та й президент Т. Масарик прихильно ставився до емігрантів. Саме з його ініціативи ЧСР кредитувала емігрантські організації, що перебували під опікою різних міністерств. За такої підтримки стали можливими організація та повнокровне існування цілої низки потужних установ, наукових установ та товариств, професійних гуртків та організацій. Серед цього різнобарв'я закладів виникло і цікаве нам Українське історико-філологічне товариство у Празі.

Свій початок, так би мовити передоснову створення, товариство бере від відкриття Українського Вільного Університету в Празі, яке відбулося 23 жовтня 1921 року та мало на меті забезпечити отримання вищої освіти молодими українцями, що опинилися на чужині. Та нас більше цікавить вирішення питання про заснування при УВУ наукового товариства, в якому би об'єдналися українські наукові сили, оскільки замість одного універсального товариства було вирішено утворити ряд вузькоспеціальних - медичне, правниче, історико-філологічне. Так, 30 травня 1923 р. професори філософського факультету УВУ Дмитро Антонович, Василь Біднов, Дмитро Дорошенко, Олександр Колесса, Вадим Щербаківський та Петро Андрієвський, зібравшись в моравській винарні “Орлички” в Празі, вирішили заснувати “Українське історично-філологічне товариство”. Ідеєю його заснування найбільше переймався відомий біолог, професор П. Андрієвський, якого було обрано членом-співробітником товариства (на перші організаційні видатки ним було пожертвувано 50 крон).

Ведучи мову про будь-яке об'єднання варто звернути увагу перш за все на його структуру та людей, що входять до неї, оскільки саме цей фактор визначає “життєздатність” того чи іншого об'єднання. Тому, дещо забігаючи наперед, хотілося б подати відомості про керуючу структуру УІФТ та зміни, що відбувалися у ній, хоча варто відмітити, що товариство в Празі проіснувало понад 20 років (1923 - 1945 рр.) і за увесь цей час життям і діяльністю УІФТ керувала його управа, в складі якої протягом усіх 15-ти років було дуже мало змін. Аж до кінця 1928 р. управа складалася з тих осіб, що були вибрані при самому заснованні товариства. Проте зміни, хоча і незначні, все-таки були, що в принципі відображало нормальний хід подій, що відбувалися навколо. Для кращого усвідомлення змін в самій управі пропоную переглянути наступну схему:

1. Антонович Д. Антонович Д. Антонович Д. Антонович Д. Антонович Д

2. Колєсса Д. --- Колєсса Д. --- Дорошенко В. --- Дорошенко В. Яковлів А. (1932)

(1935)

3. Віднов В. Наріжний С. Наріжний С. Наріжний С. Наріжний С.

(1929)

4. Артимович А. Слюсаренко Ф.

(1933) (1935)

Цифрами від 1-го до 4-ьох позначено посади, які обіймали зазначені вище люди:

1. голова товариства;

2. заступник голови;

3. перший секретар;

4. скарбник.

А в квадратних душках зазначено рік, коли певну посаду очолювала нова людина. Цікавим є і той факт, що посада скарбника, як видно із схеми, виникає не відразу, а згодом, у 1933 році, що є доволі пізнім рішенням керівників товариства. До цього року ці функції виконував Наріжний С., тобто перший секретар.

Що ж до функцій, які покладалися і виконувалися цими людьми, то голова проводив засідання, вирішував справи, репрезентував товариство і, взагалі, дбав про його інтереси. Заступник голови долагоджував для УІФТ деякі важні справи, що стосувалися зовнішніх зв'язків й часом виконував репрезентаційні функції. Секретар, крім складання протоколів, підготовляв і скликав засідання, провадив листування, також видавництво і таке інше. Функції скарбника були досить простими та неважкими, бо грошових оборотів товариство мало небагато.

За період існування товариство мало у своєму складі максимум 57 дійсних членів (1931 - 1932 рр.). Лише один із них вийшов із нього за власним бажанням (у 1934 p. С. Шелухін), інші були активними членами товариства до останніх днів життя або до його ліквідації, а це говорить про порозуміння між самими членами УІФТ. В дальших роках обставини українського життя в Празі змінилися таким чином, що кількість його членів не тільки не збільшувалася, а навіть зменшилася на кілька одиниць. Варто відмітити, що зменшення складу товариства відбувалося в наслідок смерті його членів. За перше 15-ліття з його рядів вибули: проф. Артимович А.(1935 р.), проф. Біднов В. (1935 р.), проф. Дністрянський С. (1935 р.), проф. Лащенко Р. (1929 р.), Д-р Левицький М. (1932 р.), Липинський В. (1931 р.), проф. Лоський К. (1933 р.) і проф. Щербина Ф. (1936 р.).

Ведучи мову про наукову діяльність членів товариства варто відмітити що за перший рік діяльності (від 30 травня 1923 р. до 31 травня 1924 р.) УІФТ було проведено одне установче засідання і 18 наукових, на яких було заслухано 24 доповіді, що підготували дійсні члени товариства. В загальному ж Наріжний С. подає нам такі дані: І = 1923-24 = 24, II = 1924-25 = 41, III = 1925-26 = 47, IV = 1926-27 = 37, V = 1927-28 = 48, VI = 1928-29 = 42, VII = 1929-30 = 57, VIII = 1930-31 = 53, IX = 1931-32 = 40, X = 1932-33 = 43, XI = 1933-34 = 35, XII = 1934-35 = 41, XIII = 1935-36 = 39, XIV = 1936-37 = 33, XV = 1937-38 = 31 (дані подані за схемою: номер засідання = рік проведення = кількість доповідей). Ці дані наведені для кращого усвідомлення масштабів роботи УІФТ та старанності членів товариства. Крім того відбулося кілька так званих адміністративних засідань, на яких вирішувалися різноманітні ділові справи, що повставали в зв'язку з діяльністю товариства, як наприклад скликання й організація українських наукових з'їздів у Празі, участь членів УІФТ у міжнародних наукових конгресах, ювілеях, святах і т. д. Кожна сотня засідань товариства закінчувалася звичайно секретарським оглядом прочитаних докладів.

У порівнянні з іншими товариствами, які діяли на терені Чехословаччини, УІФТ вирізнялося продуктивністю своєї праці, а також тим, що було виключно науковим товариством - не пов'язаним з виконанням будь-яких професійних завдань. Варто зауважити, що членом товариства могли стати лише особи з вищою освітою, які вже мали опубліковані наукові праці. З кожним засіданням збільшувалася кількість членів товариства. Крім професури філософічного факультету, суспільних наук та права Українського Вільного Університету в Празі, в роботі товариства брали участь професори Української господарської академії в Подєбрадах. До праці в УІФТ зголосилися й українські історики та філологи, що поодиноко перебували і працювали далеко від Праги і, навіть поза межами Чехословаччини.

Знаючи та усвідомлюючи об'єми роботи, що виконували члени УІФТ, факт видання товариством до 1939 р. 2 томів праць, в даному випадку розглядається як цілком нормальне явище. Слід зауважити, що перший том видрукований у Державній друкарні в Праві ще у 1926 р. та містить такі доклади, прочитані на засіданнях товариства в 1923--24 pоках як:

1) Д. Дорошенко “Академік Микола Сумцов”,

2) Л. Білецький “Микола Сумцов як історик української літератури”,

3) І. Мірчук “Г.О.Сковорода (замітки до історії української культури)”,

4) В. Біднова “ “Устное повествованіе запорожца Н. Л. Коржа” та його походження і значіння”,

5) С. Смаль-Стоцький “Ритмика Шевченкової поевії”,

6) Л. Білецький “Основи української літературно-наукової критики. Впровід”,

7) В. Щербаківський “Основні елементи орнаментації українських писанок та їхнє походження”,

8) Л. Чикаленко “Техника орнаментування керамичних виробів Мізинських неолітичних селищ”,

9) Д. Антонович “Розвій форм української деревляної церкви”,

10) Д. Антонович “Хто був будівничим Брацької церкви у Львові”,

11) Ф. Слюсаренко “Грецька федеральна конституція кінця IV в. перед Христом”.

Проглянувши список робіт, що ввійшли до збірника робимо висновок, що члени УІФТ восновному писали про історію української культури та літратури (Сковорода Г., Шевченко Т., Корж Н.), орнаментування та духовну сферу (церкви).

Вміст же другого тому склали такі праці як:

1) Ст. Смаль-Стоцький “Останній рік Шевченкової поетичної творчости”,

2) І. Мірчук “Чи можливі синтетичні суди a priori?”,

3) М. Антонович “Матеріяли до вербування українців у Пруську армію XVIII в.”,

4) В. Біднов “До біографії К. Шейковського й Ол. Русова”,

5) Дм. Дорошенк “Степан Опара, невдалий гетьман Правобережної України”,

6) Б. Крупницький “Пилип Орлик і Сава Чалий”,

7) О. Лотоцький “П.О. Куліш та М. П. Драгоманов у їх листуванні”,

8) В. Садовський “Господарські погляди українського поміщика в першій половині XIX в.”,

9) А. Яковлев “До історії кодифікації українського права XVIІІ в.”,

10) К. Лоський “Походження римського консуляту”,

11) О. Шульгин “Ідеологічна ненавість і непереможна любов Жан-Жака Руссо до Франції”,

12) М. Гнатишак “Заклята дочка” От. Руданського,

13) В. Дорошенко “Примітки В. Антоновича до Шевченкового “Кобзаря” ”,

14) К. Чехович “Чеські впливи на Франкового “Мойсея” та “Івана Вшпенського” ”

15) В. Сімович “Проблема гармонії складів у морфольогії слов'янських мов”, українська еміграція філологічний товариство науковий

16) Р. Смаль-Стоцький “Краса й погань”,

17) В. Щербаківський “Матеріяли з археологічних розкопів на Переяславщині”,

18) Я. Пастернак “ “Куштановицький тип” у Східній Галичині”,

19) Ї. Борковський “Значення деяких предметів знайдених в Майкопській могилі”,

20) Л. Чикаленко “Вівіфіка-ціонізм”,

21) С. Наріжний “Дійствія презйльной брани”,

22) Ф. Слюсаренко “Нумізматична праця Проф. В. Б. Антоновича”,

23) В. Прокопович “Сфраґістичні анекдоти”,

24) І. Свєніцкий “Сліди побуту у згадках літописів про смерть і похорони князів X-ХП в.в.”,

25) Ст. Сірополк “Іраф Петро Завадовський - перший міністр освіти в царській Росії”.

Аналізуючи вміст другого тому, слід зауважити, що теми на які писали члени УІФТ стали набагато різноманітнішими та охоплювати ширший спект українознавчих проблем, що є доволі похвальним фактом та свідчило про розвиток і ріст товариства.

Роблячи підсумок, варто зазначити, що українська політична еміграція, яка на початку 20-х рр. ХХ ст. опинилася на теренах Чехословаччини, почала створювати власні наукові осередки. Одним з них було Українське історично-філологічне товариство в Празі, яке об'єднало багатьох науковців-емігрантів історико-філологічного напряму. Завдяки діяльності членів товариства вже на початковому етапі його існування європейська громадськість отримала можливість дізнатися більше про історію, культуру, науковий та творчий потенціал українського народу.

Список використаної літератури:

1. Віднянський С. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехословаччині: Український вільний університет (1921 - 1945). - К., 1994. - 84 с.

2. Енциклопедія українознавства. Словникова частина І // В. Кубійович. - С. 51, 126.

3. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. - Прага, 1942. - Ч. 1. - 370 с.

4. Ульяновський В., Ульяновська С. Українська наукова і культурницька еміграція у Чехо-Словаччині між двома світовими війнами. - К., 1993. - С. 489-491

5. Чечина О. Початок діяльності Українського історико-філологічного товариства у Празі (1923-1924) // Матеріали Другої міжнародної наукової конференції. - Острог, 2007. - С. 89-95.

Размещено на http://www.allbest.ru/