Проблеми та перспективи розвитку української культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми та перспективи розвитку української культури

культура відродження кіномистецтво меценатство

Культурні надбання кожної нації - це безцінний скарб всієї людської цивілізації. Збережена та примножена протягом багатьох тисячоліть, культура становить унікальну історичну пам'ять кожної сучасної держави, забезпечує духовний зв'язок минулих, сьогоднішніх та майбутніх поколінь. Захопливі та трагічні сторінки національної історії, неповторні звичаї, обряди та традиції являють собою культурне багатство українського народу. Розвиваючись в умовах постійних спроб асиміляції з боку іноземних держав українська культура не лише змогла вижити, але й подарувати світу багато шедеврів мистецтва та кінематографу, неповторні літературні твори та пам'ятки архітектури. Тепер матеріальні та духовні скарби що були створені нашими предками і крізь віки дійшли до нас, мають бути не лише збережені, але й примножені та передані нащадкам.

Українському народу завжди була притаманна висока культурність, шанування звичаїв, традицій та своєї історичної спадщини. Після проголошення незалежності 1991 року, перед Україною постало важливе завдання захисту та розвитку національної культури, проведенні раціональної державної політики спрямованої на зміцнення світоглядних основ суспільства з урахуванням традиційних українських цінностей. Нажаль, економічні кризи, політична нестабільність та відсутність політичної волі суттєво загальмували процес культурної модернізації. На сьогодні реформування культури - це закладення ідеологічного фундаменту для розбудови суспільства майбутнього на основі нашого історичного коріння, мови, звичаїв і традицій, а не запозичених стереотипів та імпортованих шаблонів.

Актуальні проблеми у сфері культури включають:

- Низький рівень культури та духовності суспільства;

- Низький рівень державного фінансування;

- Занепад вітчизняного кінематографу, книгодрукування, мистецтва.

- Охорона та популяризація історичних пам'яток;

- Спекуляція питаннями мови, історії та релігії.

Відсутність чітких державних кроків з відродження української культури призвели до помітного занепаду суспільної моралі, втрату моральних цінностей, зміну світогляду від первинних основ духовного розвитку до безвідповідального споживання матеріальних благ, посилення соціальної байдужості, апатії та агресії. Ці тенденції яскраво простежуються як у повсякденній культурі спілкування більшості громадян, так і низькому рівні політичної культури та свідомості суспільства, неможливості консолідації зусиль для вирішення спільних проблем. Більшість українців не бачить перспектив у майбутньому, не вірить у можливість покращення ситуації в державі, молодь не має моральних авторитетів та достойних прикладів для наслідування.

Подібний стан багато в чому зумовлений слабким державним фінансуванням галузі культури, яка самостійно не може протистояти загрозливим тенденціям до її утисків, створення загального відчуття байдужості до історичних традицій та утвердження стереотипу матеріального споживання над ідейним створенням, популяризація культу сили, багатства та влади. Через брак державних коштів закриваються музеї, мистецькі центри, книгарні та театри, приміщення яких потім незаконно приватизуються. Не краща ситуація спостерігається у вітчизняному книгодрукуванні. Систематично скорочується випуск українських книжок, а ті нечисленні, хоча й безумовно успішні спроби популяризації та відродження української книги не мають державної підтримки і часто здійснюються за кошти приватних осіб.

Наприклад, минулого року на фінансування програми «Українська книга» з державного бюджету було виділено всього 20 млн. грн., що вдвічі менше ніж у 2008 р. А без державної допомоги книгарням та книговидавцям доводиться дуже скрутно. За словами фахівців, попит на українську книгу є. Сучасна прогресивна молодь цікавиться українською літературою, відвідує спеціалізовані книжкові виставки, форуми та з задоволенням купує українські книжки. Проте без державної підтримки українське книгодрукування може не витримати конкуренції на ринку. Наприклад, з тими є таки російськими книжками, що скориставшись сприятливими умовами швидко завойовують вітчизняний книжковий ринок.

Схоже становище і в українському кінематографі. Світова кіноіндустрія активно розвивається, але Україна залишилася поза цим процесом через занепад власного кіномистецтва. Українські фільми, що без сумніву можуть боротися за найвищі нагороди не мають шансу побачити світ через брак коштів. Навіть український історичний кінофільм «Тарас Бульба» був знятий російським режисером, і визвав багато історичних суперечок. Дуже мало вітчизняних стрічок потрапили на великий екран, часто залишаючись взагалі непоміченими широкою аудиторією глядачів.

Проте, як відомо, порожнім місце ніколи не буває. Якщо держава не хоче витрачати кошти на популяризацію власної історії, культури, звичаїв та традицій, вона мимоволі змушена пропагувати культуру інших народів. Вітчизняний ринок кінофільмів вже давно перенасичений стрічками іноземного виробництва, причому не завжди високої якості. Багато західних, популярних серед молоді фільмів негативно впливають на свідомість підлітків, пропагують страх, ненависть, расизм, насилля, шкідливі звички, культ сили, безвідповідальний спосіб споживацького життя. Прагнучи бути схожими на своїх героїв, багато підлітків стають жорстокими, байдужими та безвідповідальними в реальному житті, не відрізняючи реальність від майстерно вигаданого світу в якому правлять спотворені цінності та хибні уявлення.

Ми добре знаємо про існування семи чудес світу, проте чи часто замислюємося над тим, які чудеса розташовані на нашій рідній землі? Унікальні пам'ятки історії, архітектури, мистецтва, що можуть розповісти про всю історію української держави: від Київської Русі до наших днів. Чого лише варті всесвітньо відомі історично-культурні пам'ятки: Монастир Киево-Печерська лавра (1051 р.); Собор Софія Київська (1017 р.); Заповідник Херсонес-Таврійський (V ст. до н.е.); Національний заповідник-острів «Хортиця»; Історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила» Історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (XIV ст.); Національний дендрологічний парк «Софіївка» (кінець XVIII ст.) Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» (XI ст.).

Великий вплив на неможливість культурного об'єднання має штучна спекуляція політичними силами спірними питаннями: мови, історії, релігії. Шляхом маніпуляції суспільною свідомістю, підміною понять та викривлення фактів в суспільстві формуються ворожі настрої, коли в єдиній соборній державі існують різні народи, які мають своїх героїв, ворогів, історію та звичаї. Не треба довго думати, для того щоб зрозуміти, що спеціально створений перелік спірних питань, що нібито першочергово хвилюють суспільство, таких як: Велика Вітчизняна війна, радянська армія, ОУН-УПА, НАТО, націоналізм, релігійні розколи виноситься для публічного обговорення лише з однією метою - відволікти громадян від реальних економічних, соціальних та екологічних проблем в державі та відповідальності влади. Адже більшість українців, в першу чергу, об'єднують цілком конкретні питання, що хвилюють кожну людину незалежно від місця проживання, віросповідання чи ставлення до історії. Це проблеми освіти, охорони здоров'я, працевлаштування, екологічного захисту, гідних зарплат та достойних пенсій. Не в змозі дати відповіді на ці питання, політики просто задурюють людям голови тими речами, що не потребують чіткої відповіді, а де можна довго змагатися у красномовстві, даючи власну оцінку подіям, що давно минули і стали історією.

Державна культурна політика має бути орієнтованою на забезпечення, підтримку та розвиток традиційних українських духовних цінностей. Основні завдання держави - проводити активну політики з пропаганди зміцнення інституту сім'ї та традиційних родинних цінностей: любові, взаємоповаги, доброти. Всебічно сприяти відновленню та утвердженню цінностей солідарності, взаємодопомоги і патріотизму, проводитимемо активну інформаційну політику з понять національного спадку (мови, звичаїв, традицій, цінностей). Прагнучи остаточно поставити крапку у питанні статусу російської мови, можна ініціювати проведення Всеукраїнського референдуму, щодо надання російській мові статусу регіональної у місцях, де російською мовою вважають рідною та користуються нею понад 70% населення.

У довгостроковій перспективі кошти на розвиток та популяризацію української культури можна знаходити за рахунок державно-приватного фінансування та розвитку туристичної галузі. Проведення щорічних Всеукраїнських ярмарок, фестивалів, творчих конкурсів, культурних заходів допоможе зміцнити культурні зв'язки між різними регіонами України, привабити іноземних туристів, відкривши для них неповторний колорит української землі, ознайомити з давньою історією, етнічною музикою про яку крізь віки можуть розповісти кобза і бандура, традиційними видами мистецтв (гончарством, ковальством, ткацтвом, тощо).

Державна підтримка відродження спонсорства та меценатства допоможе знайти необхідні кошти для відновлення та реставрації історичних пам'яток, забезпечити їхнє утримання у належному стані та постійний догляд. На основі програмно-цільового фінансування культурних програм, можна виділити гроші для забезпечення відновлення українських музеїв, театрів, бібліотек, мистецьких центрів: проведення капітальних ремонтів приміщень, оновлення музейних експонатів з приватних колекцій, книжкових фондів, популяризація культурного відпочинку серед широких верств суспільства.

Важливе значення має процес відродження української літератури та кіномистецтва. Добра традиція з проведення різноманітних книжкових ярмарок, виставок та форумів має бути продовжена і отримати гідну фінансову підтримку для популяризації та розповсюдження української книги. Особливо це стосується української літературної класики, художньої та науково-популярної літератури, сучасних письменників та молодих авторів, дитячих книжок. Програма «Українська книга» має бути безстроковим національним проектом, завдяки якому українське книгодрукування вийде на світовий рівень розвитку. Книговидавництва та друкарні отримуватимуть від держави посилену допомогу у вигляді певних податкових пільг, організації в Україні літературних подій міжнародного значення.

Є переконання, що й український кінематограф за умови необхідного державного фінансування зможе посісти достойне місце у світовій кіноіндустрії. Українські історичні кінострічки про славні часи Київської Русі, козацької держави, боротьбу українського народу за свободу та власну державу будуть формувати відчуття гордості та патріотизму за свою вітчизну, змальовувати давню історію, культуру та побут українського народу. За державні кошти можна створити мережі невеликих кіноклубів, а приватні кінотеатри можна зобов'язати проводити пільгові прем'єрні покази державних кінострічок у рамках програми «Українське кіно ХХІ століття».

Проте, що наш кінематограф має потужний нереалізований потенціал, переконливо свідчить той факт, що українські стрічки номінувалися на найпрестижнішу світову нагороду «Оскар»: фільми «Мамай» (2003) та «Ілюзія страху» (2008). Також можливо запровадити оподаткування іноземних фільмів, що транслюються на території України. На сьогодні їхня частка в українському прокаті складає до 90%. Кошти отримані від цього можна спрямовувати на підтримку вітчизняного кіновиробництва та ремонту кіностудій.

Державна охорона та захист об'єктів культурної спадщини суттєво посилиться з прийняттям нового закону «Про охорону об'єктів національно-культурної спадщини», а реалізація та проведення відповідних заходів буде покладена на органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Бажано значно активізувати проведення просвітницьких заходів спрямованих на популяризацію історично-культурних пам'яток України. Це сприятиме не лише пошуку вітчизняних культурних спонсорів та меценатів, але й зростанню інтересу до української культури з боку світової спільноти.

Размещено на Allbest.ru