Футуризм як чинник культуротворення

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

1. Культура на початку XX ст

2. Поняття футуризму

3. Футуризм у мистецтві

4. Історія виникнення футуризму

5. Історія виникнення футуризму в Україні

6. Маніфест футуризму

7. Футуризм в живопису та скульптурі

1. Культура на початку XX ст.

Культура ХХ ст. - одне з найскладніших явищ в історії світової культури. По-перше, це пояснюється великою кількістю соціальних потрясінь, страшних світових війн, революцій, які витиснули духовні цінності на периферію людської свідомості і дали поштовх розвитку примітивних націонал-шовіністських ідей, посилення культу тотального руйнування старого. По друге, відбуваються суттєві зміни в галузі економіки та засобів виробництва. Поглиблюється індустріалізація, руйнується традиційний сільський устрій життя. Маси людей відчужуються від звичного природного середовища, переїжджають до міст, що призводить до урбанізації культури. По-третє, поступове перетворення суспільства на комплекс різних об'єднань та угрупувань веде до процесу загальної інституціоналізації, результатом якої є позбавлення людини власного "я", втрати індивідуальності.

У ХХ ст. виразно виявилися дві тенденції. З одного боку, помітною є криза духовності, яка характеризується передусім відчудженням мас від культурних надбань нації та людства, витісненням духовних цінностей на периферію людської свідомості, пануванням стереотипів масової псевдокультури. З іншого боку, посилюється протилежний процес, пов'язаний із прагненням частини суспільства повернутися до лона культури, зробити своє буття дійсно духовним. В океані пароксизмів безкультур'я нашого століття - кровопролитних світових та регіональних війн, ядерної загрози, національно-етнічних та релігійних конфліктів, політичного тоталітаризму, руйнування та знищення природи, зростаючої егоїзації індивідів - багато хто починає сприймати культуру як землю обітовану, як панацею, єдину рятівну силу, спроможну розв'язати проблеми сучасного людства.

Для початку ХХ ст. (1900-1920 р.р.) характерна гостра боротьба всіх форм антиреалістичного мистецтва за право на існування. Саме в цей період склались основні модерністські течії, які пізніше виступали лише в різних модифікованих варіантах.

Однією з характерних рис культурного життя XX ст. є виникнення та поширення модернізму. Він виникає як своєрідна світоглядна та художньо-естетична реакція на поглиблення/духовної кризи суспільства. При цьому модернізм заперечує можливості попередньої культури протистояти руйнівним силам. Звідси різкий, а іноді й войовничий антитрадиціоналізм< модернізму, що іноді набуває бунтівних та екстравагантних форм виявлення у вигляді авангардизму.

Модернізм (від фр. - новітній, сучасний) - загальне позначення напрямів мистецтва та літератури кінця XIX-XX ст. (кубізм, футуризм, експресіонізм, сюрреалізм тощо), які характеризуються розривом з традиціями реалізму.

Причини виникнення модернізму:

1) Як реакція на суспільні проблеми. На рубежі ХІХ-ХХ ст. особливо після першої світової війни загострилась духовна криза. Свій внесок в руйнування духовних засад культури внесли й революції. Почалася інтенсивна атеїзація свідомості значної частини людства. Утворився духовний вакуум, який потребував свого заповнення.

2) Причина криється у суто художніх субстанціях. Реалізм дещо "приївся" читачеві. От письменники-модерністи і шукали нових, не набридлих публіці змісту і форм художніх творів.

3) Особистісні. Згадаймо літературних велетнів-реалістів XIX ст.:Cтендаль, Бальзак, Діккенс, Флобер, Золя, Достоєвський, Толстой. Досить тяжко не вийшовши за межі реалізму створити щось "конкурентноспроможне", водночас з ними чи після них. Молоді літератори стали торувати свої, нові "модерні" шляхи в літературі.

Отже, поява модернізму зумовлена як соціально-політичними, так і суто художніми (і навіть особистісними) причинами.

Філософсько-світоглядними підвалинами модернізму були ідеї Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше, Анрі Бергсона, Зиґмунда Фрейда, Карла Густава Юнга і т.д. Їх роздуми про трагедію та крах традиційного гуманізму, історичний тупик, у якому опинилося людство, складний та суперечливий характер спілкування людини з навколишнім світом, її відчуженість від світу примусили людство багато в чому переглянути свої погляди на світ і місце людини в цьому світі.

Модернізм став характерним напрямком у мистецтві ХХ століття. Основні естетичні принципи модерну в образотворчому мистецтві - заперечення зображальності, абстракціонізм і поп-арт, у музиці - заперечення звукової організованості - мелодії, гармонії, електронна музика, в театрі - відсутність осмисленого художнього мовлення, логіки розгортання драматичної дії. Основні представники модернізму в літературі - Ф.Кафка, Джойс, Камю, в театрі Іонеско, Сартр, Беккет, у малярстві - Кокошка, Сальвадор Далі, у музиці - Шемберг, Штокхаузен.

Ще одним художнім напрямом, який мав довгочасні наслідки та спричинив значний вплив на розвиток модерністського мистецтва, був кубізм (від франц. - куб). Він виник в Парижі також на початку століття. На думку деяких тогочасних теоретиків мистецтва, кубізм був "революційним переворотом", таким самим, що його зазнав живопис у добу Ренесансу. Так само, як і експресіоністи, кубісти прагнули виразити свій внутрішній світ, вважаючи його єдиним джерелом творчого натхнення. Вони відмовились від таких традиційних художніх засобів, як передача тривимірного простору, атмосфери, світла, і почали розробляти нові форми багатовимірної перспективи, які б дали змогу показати об'єкт з усіх боків у вигляді безлічі площин, які перетинаються між собою, утворюючи напівпрозорі чотирикутники, трикутники, півкола. Все це, на думку кубістів, повинно не лише допомогти глядачеві скласти об'ємне уявлення про об'єкт, але й показати вихідні форми речей. Конструктивна схожість усіх предметів, їх взаємозв'язок та взаємодія - ось що в першу чергу цікавило та хвилювало кубістів.

Найвідчутніше кубізм вплинув на радикальні кола модерністів які вважали себе передовим загоном .авангардом нового мистецтва (звідси -"авангардизм"). Авангардисти прагнули повністю відмовитися від існуючих мистецьких традицій та норм і перетворити новизну виразових засобів насамоціль. Серед ранніх авангардистів, на яких вплинув кубізм, були італійські футуристи (від лат. - майбутнє). Про утворення футуризму заявив у 1909 р. італійський письменник Філіппо Марінетті (1876-1944 рр.), наголошуючи на закінчені мистецтва минулого та народженні футуризму як мистецтва майбутнього. Відкидаючи традиційну культуру та її цінності, футуристи протиставили їй культ техніки та індустріальних міст (урбанізм). Сучасну людину, - вважав Марінетті, - дія мотору хвилює більше, а ніж посмішка жінки чи сльоза дитини. Однодумцями Ф.Марінетті були художники У.Боччокі, Н.Карра, Л.Гуссоло, Дж. Балла, Дж . Соверені, їхні твори предста собою комбінацію площин та ліній, дисгармонію кольору та форми. Не випадково, що на відміну від інших європейських авангардистів, футуристи не обмежилися чистою естетикою, а стали на шлях політики, консолідуючись з найрадикальнішими рухами, зокрема з італійськими фашистами.

2. Поняття футуризму

Футуризм -- це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома "М": місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм -- характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа -- пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху. Зупинка є злом, отже -- футуристи вживали такі принципи динамізації ("прискорення") свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово. Футуризм -- це тотальне заперечення, у тім числі й естетства. Музикою міста вважався шум міста. Панувала поетизація потворного, антиестетизм: деякі футуристи, наприклад, видавали свої твори на шпалерах.

3. Футуризм у мистецтві

Футуризм- напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття головним чином в Італії й Росії. Як напрям у мистецтві 1910-1920-х років футуризм походить від латинського futurum -- "майбутнє". Сама назва футуризму має на увазі культ майбутнього і дискримінацію минулого разом з сьогоденням.

Це революційний художній напрямок у мистецтві. Це час технічного прогресу та ламання старих традицій. Напрям, який виріс під впливом кубізму, відкидав принцип аналізу й прагнув до живого і емоційного зображення урбаністичного миру, миру величезних швидкостей та технічного прогресу. Один з художніх прийомів футуризму - принцип симультанності: прийом накладення один на одного різних положень того ж самого об'єкта, у результаті якого досягалося враження безперервного руху (представники: А.Бала,У.Боччоні,Л.Попова). У ньому відкидалося все традиційне, академічне, статичне в мистецтві. Натомість проголошувалися динаміка, ритм, технічний прогрес. " На світогляд футуристів великий вплив мали філософські погляди Ніцше з його культом "надлюдини" та Бергсона, який стверджував, що мозок може осягати все закостеніле і мертве.

Характерною прикметою футуризму була тематика урбанізму й індустріалізації, що мала ідеї й дух майбутнього космополітичного суспільства, протиставлені усталеним естетичним смакам, часто з метою "епатувати буржуа", провокувати його всілякими вигадками й деформаціями.

4. Історія виникнення футуризму

Творцем його вважають італійського письменника Філіппо Марінетті, який 1909 року опублікував у французькій газеті "Ле Фіґаро" "Маніфест футуризму". Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у 19 столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі, який у малярстві виявився фантастичними формами й кольорами, а в літературі, особливо в поезії, т. зв. "заумною мовою"-- творенням нових звуків-слів, часто без жодного глузду. Характеристичною прикметою Філіппо була тематика урбанізму й індустріалізації, що мала віддати ідеї й дух майбутнього космополітичного суспільства, протиставлені усталеним естетичним смакам, часто з метою "епатувати буржуа", провокувати його всілякими вигадками й деформаціями.

Виникнення італійського футуризму пов'язане з автомобілем: автор відомого маніфесту футуристів, Филиппо Томмазо Маринетті, вважав свої відчуття від аварії, у результаті якої, він - запеклий водій, виявився в канаві, моментом "ініціації або наближення до границі людського існування". Катастрофа стала імпульсом, що спровокували нове футуристичне світовідчування, а автомобіль, як такий - одним з головних символів нового художнього напрямку: "Ревучий автомобіль, який точно мчиться проти картечі, - прекрасніше, чим Ника Самофракийская".

Лейтмотивом футуризму став рух: "Рух, який ми прагнемо відтворити на полотні, не буде більше закріпленою миттю всесвітнього динамізму. Це буде саме динамічне відчуття" (з "Маніфестів італійського футуризму").

Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у ХІХ столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі, який у малярстві виявився фантастичними формами й кольорами, а в літературі, особливо в поезії, так званою "заумною мовою"-- творенням нових звуків-слів.

"Найстаріші серед нас -- тридцятирічні, -- писав Маринетті. -- За 10 років ми повинні виконати своє завдання, доки не прийде нове покоління й не викине нас до кошика для сміття". Мотоцикл футуристи оголосили більш досконалим творінням, ніж скульптури Мікеланджело.

У живописі і скульптурі італійський футуризм став предтечею багатьох наступних художніх відкриттів і течій. Так, Боччоні, який використовував у своїй роботі одразу кілька матеріалів (скло, дерево, картон, залізо, шкіра, одяг, дзеркала, електричні лампочки іт.д.) став попередником такого сучасного на сьогоднішній день напряму у мистецтві як поп-арт. У своїх футуристичних роботах Балла прагнув до об'єднання форми, кольору, руху і звуку.

5. Історія виникнення футуризму в Україні

До Першої світової війни футуризм в індустріально відсталій Україні не мав сприятливого ґрунту. Але вже 1913 лідер українського футуризмуМихайль Семенко видав збірку поезій "Prelude", a 1914-- "Дерзання" і "Кверофутуризм"; за роки революції він видав ще 8 збірок. Активний організатор, він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: "Флямінґо" (1919-- 21), "Аспанфут" (1921-- 24) у Києві, а після переїзду до Харкова журнал "Нова генерація" (1928-- 30). Під тиском панівної комуністичної ідеології журнал змушений був стати бойовою трибуною "пролетарського мистецтва" і від деструкції перейти до пропаганди конструктивізму й супрематизму (низку статей надрукував у "Новій генерації" К. Малевич), а потім був зовсім заборонений. До "Нової генерації" належали, крім М. Семенка, поети Гео Шкурупій, Олекса Влизько, М. Скуба та ін., теоретик О. Полторацький. Деякий час під впливом футуризму був Микола Бажан. Близько до футуризму стояв Валер'ян Поліщук, що на футуристичній основі намагався створити власний напрям "динамічного спіралізму". Футуристи не мали такої видатної позиції в укр. літературі своєї доби, як символісти чи неокласики, проте вони активізували поезію новими темами й формами, а передусім експериментаторством. "Нова Генерація" пропаґувала модерні західно-європейські напрями (дадаїзм, сюрреалізм), що суперечило настановам офіційної критики, і журнал перестав існувати ще до загальної ліквідації літературних організацій у 1932.

Крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футуристів: у Харкові "Ком-Космос" (1921), в Одесі "Юголіф" (з участю місцевих російських футуристів), у Москві "СІМ" ("Село і місто", 1925), що об'єднувало українських письменників у РРФСР. Органами футуризму в 1920-их роках були ще "Семафор у майбутнє", "Катафалк искусства" (російською мовою) і "Гольфштром".

У мистецтві, крім О. Архипенка, який від 1906 перебував поза Україною і був ближчий до конструктивізму, ніж до футуризму, до цього останнього належали О. Екстер, О. Богомазов, почасти А. Петрицький, брат М. Семенка Василь, В. Єрмилов, К. Малевич, Є. Прибильська, Євген Сагайдачний, О. Сорохтей, графік П. Ковжун, члени українського футуристичного гуртка в Києві і група митців з кола "Нової Генерації".

6. Маніфест футуризму

Творцем його уважають італійського письменника Ф. Марінетті, який 1909 року опублікував у французькій газеті "Ле Фіґаро" "Маніфест футуризму".

Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у ХІХ столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі. У маніфесті Марінетті проголошувалися "телеграфний стиль", відмова від традиційної граматики, право поета на свою орфографію, словотворення, швидкість, ритм.

Марінетті говорив: "Жар, що йде від шматка дерева або заліза, нас хвилює більше, ніж посмішка і сльози жінки", "Нове мистецтво може бути лише насильством і жорстокістю".

У 1912 р. в Парижі відбулася перша виставка художників-футуристів. Окрім Марінетті, основоположниками футуризму були Джакамо Балла, Умберто Боччоні, Луїджі Руссоло, Карло Карра, Джіно Северіні.

Проголошується пафос руйнування і вибуху. Оспівуються війни і революції, як омолоджуюча сила світу, що одряхлів. Можна розглядати футуризм як своєрідний сплав ніцшеанства і маніфесту комуністичної партії. Динаміка руху повинна прийти на зміну статиці позуючих скульптур, картин і портретів. Фотоапарат і кінокамера замінять недосконалість живопису і ока.

7. Футуризм у живопису та скульптурі

футуризм живопис скульптура

Свої картини художники-футуристи присвячували поїзду, автомобілю, літакам. Словом, всім миттєвим досягненням цивілізації, захопленої технічним прогресом. Мотоцикл був проголошений досконалішим творінням, ніж скульптури Мікеланджело.

Головні художні принципи футуризму у живопису-- швидкість, рух, енергія, які деякі футуристи намагалися передати досить простими прийомами.

Для їх живопису характерні композиції енергій, де фігури роздроблені на фрагменти і перетинаються гострими кутами, де переважають мерехтливі форми, спіралі, скошені конуси, де рух передається шляхом накладення послідовних фаз на одне зображення -- так званий принцип симультанності.

В живопису і скульптурі італійський футуризм став предтечею багатьох наступних художніх відкриттів і течій. Так, У.Боччоні, який використовував у своїй роботі одразу кілька матеріалів(скло, дерево, картон, залізо, шкіру, одяг, дзеркала, електричні лампочки іт.д.) став попередником такого сучасного на сьогоднішній день напряму у мистецтві як поп-арт. У своїх футуристичних роботах Дж.Балла прагнув до об'єднання форми, кольору, руху і звуку.

У образотворчому мистецтві слід зазначити кубофутуризм -- напрям, в якому в різний час працювали такі художники, як Казимир Малевич, Давид Бурлюк, Наталія Гончарова, Любов Попова, Надія Удальцова, Олександра Екстер, Олександр Богомазов та ін.

Кубофутурізм -- напрям в мистецтві 1910-х рр., найбільш характерне для російського художнього авангарду тих років, прагнуче з'єднати принципи кубізму (розкладання предмету на складові структури) і футуризму (розвиток предмету в "четвертому вимірі", тобто в часі).

Кубофутурізм прийнято вважати результатом взаємовпливу поетів-футуристів і живописців-кубістів. Активна взаємодія поезії і живопису, безумовно, стала одним з найважливіших стимул-реакцій формування кубофутуристичної естетики.

Размещено на Allbest.ru