Писанкарство в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Останнім часом ринок пропонує спеціальні набори для фарбування великодніх яєць, а поряд з ними продається багато підробок та сурогатів сумнівної якості -- це хімічні фарбники, суха туш, чорнильний порошок та інші подібні речовини. Під час варіння та фарбування крашанок шкаралупа яєць часто розтріскується, і фарбник проникає в середину яйця, зафарбовуючи білок. Іноді фарбник проникає через пори шкаралупи навіть тоді, коли вона ціла. Вживати подібні крашанки в їжу не тільки неприємно, а й шкідливо. Щоб уникнути подібних прикрощів під час фарбування, необхідно звернутися до народного досвіду, до природних рослинних барвників. Якщо такий фарбник і попаде всередину яйця, це не завадить його використанню в їжу і не зашкодить нашому здоров'ю. Літні люди вважають, що хімічна фарба псує не тільки естетичний вигляд пофарбованого нею яйця, але й його смакові якості, бо крашанки, на відміну від писанок, є обов'язковою ритуальною їжею під час Великодніх свят.

Загальні вказівки, способи фарбування і розписування яєць

Для фарбування крашанок найбільш придатні домашні яйця з міцною шкаралупою білого кольору.

Перед варінням і фарбуванням яйця необхідно добре помити теплою водою з додаванням питної соди для їх обезжирення і ретельно прополоскати в теплій, а потім у холодній воді. Не обезжирені і погано помиті яйця фарбуються нерівномірно, на шкаралупі залишаються плями, що псують зовнішній вигляд крашанки. Брудна шкаралупа, правило, не відмивається до кінця і теж залишає плями після фарбування.

Якщо яйця не досить добре прополоскати після миття, пінки соди можуть негативно вплинути на відтінок кольору та зіпсувати і крашанки, і фарбувальний розчин.

Підготовлені яйця фарбуються або розписуються за технологіями, що наведені в рецептах. Щоб запобігти розтріскуванню шкаралупи під час варіння і фарбування, потрібно дотримуватись деяких нескладних правил:

-- яйця, щойно взяті з холодильника, не можна класти відразу в окріп або киплячий розчин фарбника. Для попереднього варіння перед фарбуванням їх необхідно покласти в холодну або теплу воду і поступово довести до кипіння на невеликому вогні;

-- у воду для варіння яєць можна додати кухонної солі з розрахунку 1 ст. ложка на літр води, тоді шкаралупа менше розтріскуватиметься;

-- не можна кип'ятити яйця на великому вогні, щоб не пошкодити шкаралупу;

-- якщо дозволяє технологія, то яйця, призначені для фарбування, краще попередньо відварити звичайним способом і відразу опустити в гарячий розчин фарбника.

Якщо шкаралупа яєць під час варіння все-таки розтріскалась, їх краще використати для приготування салатів або начинок у пироги.

Пофарбовані яйця, вийняті з фарбувального розчину, необхідно промити холодною водою до їх охолодження, насухо витерти і протерти шматочком бавовняної чи лляної тканини, злегка змоченої в олії. Після цього вони стануть гарними і блискучими.

Технології розпису писанок. Як написати писанку

Для написання писанки необхідно приготувати чисте, свіже без плям, тріщин та подряпин куряче яйце. Інколи писанки пишуть на гусячих, качиних яйцях або яйцях інших свійських чи диких птахів. За давньою традицією, писанки мають бути написані на повному (цілому) свіжому яйці, яке не можна варити та розбивати. Для того, щоб виготовити таку писанку, необхідно взяти домашнє, запліднене яйце, бо воно може зберігатись тривалий час, поступово висихаючи. Якщо ж для писанки беремо яйце з птахофабрики то після нанесення всього малюнка і перед зніманням воску необхідно зробити в двох протилежних кінцях яйця отвори за допомогою гостро заточеного надфіля або тонкого свердла та обережно "видути" вміст яйця. Якщо ж цього не зробити, то така писанка за кілька тижнів зіпсується і лопне. До речі, у деяких селах побутував звичай мати за оберіг саме порожні писанки, які вішали під образами у хаті у вигляді ґерданів (намиста).

Перед початком роботи яйце миють у чистій теплій воді. Після цього витирають сухою чистою ганчіркою. Для поділу поверхні яйця і нанесення малюнків потрібен простий олівець, гостро заточений і бажано не м'який, щоб лінія на шкаралупі була не дуже темною.

Свічка з воску або парафіну кріпиться до підставки з металу, яка повинна бути стійкою і мати гострий край, об який знімаються надлишки воску з писачка. Найпростіша і найзручніша підставка -- звичайна бляшанка.

Для фарбування писанок приготувати набір розчинених анілінових або рослинних барвників, що призначені для фарбування вовни. Анілінову фарбу (приблизно половину чайної ложки або половину вмісту пакету) висипати у банку місткістю 0,5 л та залити її 250--300 г окропу. Воду бажано брати м'яку. Фарбувати писанки можна тоді, коли фарба охолоне до кімнатної температури. Основні кольори -- жовтий, зелений, червоний та чорний. Рідше використовуються синя, фіолетова, оранжева та коричнева фарби.

Для більш якісного фарбування підготувати 9% розчин оцтової кислоти (харчовий оцет), який налити у банку 0,5 л приблизно 300 г, а для написання писанок способом "відбілювання" -- розчин будь-якого відбілювача для білизни, наприклад, 3--4 столових ложки "Білизни" на 300 г води. Потрібні ще чисті ганчірки, що добре вбирають вологу, та ложки, бажано пластмасові або з нержавіючої сталі, якими опускатимемо яйце у фарбу. Ложки і ганчірки беруться до кожної фарби окремо.

Основним інструментом для написання писанки є писачок. Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги, бажано мідної, який скручували на голці у вигляді трубочки або конуса. Цю трубочку вкладали у розколену частину палички і перев'язували ниткою навхрест. При цьому ну "бочка виходила або з одного боку чи з обох боків, тобто писачок має один або два носики. Один із носиків був тонший, а другий -- товщий (для наведення ліній різної товщини). Такий інструмент в різних місцевостях називався "писак", "кістка", "кулька", "дідик", "мигулка" тощо. Потрібно зазначити, що такий писачок не можна гріти у відкритому полум'ї, бо згорить дерев'яна паличка, тож спочатку розігрівали віск у череп'яній посудині, куди потім і опускали писачок. Гарячий віск заходив у трубочку і деякий час залишався гарячим всередині писачка.

Такий інструмент подекуди готують і зараз, але найзручнішим у роботі є писачок, виточений зі шматочка мідного або латунного пруга. При роботі з таким інструментом будемо нагрівати його металеву частину у полум'ї свічки, набирати через широкий отвір віск. Час від часу необхідно підігрівати писачок у вогні для підтримування постійної температури та набирати віск, а також при потребі чистити писачок шматочком металевого дротика з боку вузького отвору.

Спробуємо спочатку написати писанку-крапанку з Київщини. На поверхні готової вже крапанки будуть крапки білого, жовтого та зеленого кольору на червоному тлі. Беремо у ліву руку яйце, а у праву писачок, так, як тримаємо ручку. Пальці повинні бути настільки близько до металевої частини писачка, щоб мізинцем та безіменним пальцем спиратись на яйце під час роботи. Запалюємо свічку і встановлюємо її на підставку. Далі потрібно нагріти писачок у полум'ї та набрати воску. Підносимо писачок до яйця і малюємо на шкаралупі крапки та кружечки, але тільки ті, що мають бути білого кольору. Віск при цьому витікатиме через тонкий отвір писачка. Не слід малювати крапки дуже густо, щоб залишити місце для крапок іншого кольору. Після закінчення цього етапу роботи яйце кладемо на ложку та обережно екаємо у баночку з оцтом на 3--4 секунди. Ложкою виймаємо з оцту і обережно беремо пальцями яйце, намагаючись не подряпати підготовлену до фарбування поверхню після чого відразу кладемо яйце до жовтої фарби, фарбується писанка в середньому 5 хвилин, після чого виймаємо її ложкою, ганчіркою обережно витираємо поверхню. Після остаточного висихання знов наносимо крапки воском вже по жовтій поверхні -- ці крапки залишаться жовтими. Далі фарбуємо писанку у зеленій фарбі. В оцет опускати писанку вже не потрібно. По висушеній поверхні зеленого кольору знову малюємо воском крапки. І нарешті опускаємо до червоної фарби. Таким чином, під восковими крапками залишились кольори білої шкаралупи, жовтий, зелений, тобто віск щоразу захищав ділянки потрібного кольору, а не покриті воском ділянки перефарбовуються у інший колір. Зазначимо, що саме такою має бути послідовність нанесення кольорів, а чорна фарба, в яку дуже часто фарбують тло писанки, має бути завжди останньою. Крапанка готова. Тепер знімемо віск із поверхні, поступово нагріваючи ділянки яйця у полум'ї свічки і витираючи розігрітий віск ганчіркою. Зазначимо, що підносити писанку до свічки слід збоку для того, щоб писанка не вкрилась кіптявою. Зручніше знімати віск за допомо­гою полум'я газової плити, але найкраще покласти п на кілька хвилин до нагрітої духовки або, як це робили раніше,-- до печі.

Якщо необхідно видути писанку, то робимо це Л° знімання воску за допомогою надфіля, яким спочатку проколюємо писанку з одного торця і обертальними рухам робимо невеликий (діаметром 3 мм) отвір у шкаралуп * Повторюємо це з іншого, протилежного кінця писанки. Потім тримаємо писанку двома руками над склянкою, дмухаємо в один із отворів, через інший витікатиму7 білок і жовток.

Наступною може бути писанка з малюнком, утвореним допомогою тонких білих ліній на будь-якому тлі. Приклад таких традиційних писанок може бути "Берегиня" зі східного Полісся -- білі лінії на червоному тлі або "Вітрячки" з Волині -- білі лінії на зеленому тлі. Для написання таких писанок скористаємось олівцем. Поверхню яйця необхідно поділити спочатку на дві рівні частини вздовж, потім кожну з двох частин також уздовж ділимо ще раз, у нас утворилось 4 поля, потім наносимо лінію поперек яйця, утворюючи на поверхні майбутньої писанки 8 ділянок-трикутників. Зазначимо, що часто ці нанесені лінії е і на готових писанках, для цього їх наводять воском. Олівцем легко наводимо малюнок, що буде на писанці. Використовувати гумку для зняття неправильної лінії не слід, краще поруч провести потрібну лінію трохи сильніше. Коли основний малюнок нанесений, писачком наводимо по олівцю лінії, крапки, рисочки тощо, що мають бути на писанці білого кольору. Далі писанку опускаємо в оцет та в потрібну фарбу. Після висушування з пофарбованої писанки знімаємо віск. При цьому зникатимуть і лінії олівця.

Більш складними для виконання є писанки з багато­колірним малюнком. Виконаємо писанку "зірка" з Полтавщини. Промені зірки почергово є червоними та зеленими, поверхня поза червоними променями є жовтою, а поза зеленими -- червоною. Отже, спочатку нанесемо малюнок за допомогою олівця і писачком наведемо воскові контури малюнка. Після фарбування у жовтій фарбі писачком замалюємо ті ділянки малюнка, що мають бути жовтого, тобто тло поза червоними променями. Для Покривання воском великих ділянок писачок слід нагрівати більше, бо від температури воску залежить товщина лінії. Недостатньо нагрітий писачок залишає подряпану поверхню куди під час подальшого фарбування проникне фарба іншого кольору. Закривши таким чином потрібні ділянки, опускаємо яйце у зелену фарбу і покриваємо воском промінці, що мають бути зеленими. Останньою фарбою є червона, нею зафарбовуються всі інші ділянки, що досі були не захищені воском.

Дуже привабливими є писанки з білим тлом, що виконуються методом відбілювання. Прикладом може бути писанка "квітки" з Полтавщини, Малюнок складається з червоних квіток із жовтими серединками, зеленого листя. У пояску чергуються ці три кольори. Тло писанки -- біле. Спочатку олівцем, а потім писачком малюємо контури квіток та пояска. Почергово фарбуємо у потрібні кольори всі елементи малюнка. Останнім кольором буде червоний, яким зафарбується і тло писанки. Для того, щоб тло знову стало білим, необхідно воском закрити потрібні червоні ділянки, а потім опустити писанку у розчин відбілювача. За кілька секунд тло писанки знову стане білим. Після відбілювання писанку необхідно промити у холодній воді і витерти ганчіркою.

Дуже привабливими є писанки з блакитним, синім або фіолетовим тлом. Наприклад, на писанці з Курщини "сосон­ка" (мал. 90) намальовані білі та червоні гілочки, що чергуються на блакитному тлі. Для отримання такого яскравого кольору вже відбілену писанку опускаємо у синю фарбу.

Виготовлення "ґердану", "дзвонів", "хрестів"

Протягом багатьох століть писанка виконувала роль атрибутів ритуальних дійств та обрядів. У наш час її викори­стовують як оберіг, символічне побажання, змальоване на поверхні яйця, та як символ українського мистецтва. До на­родних прикрас з писанок належать ґердани, які до свят розвішували під іконами. Ґердан має вигляд намиста з трьох разків. На найдовший нанизується сім писанок, на середній п'ять, а найкоротший має три писанки. Кінці ниток з'єднуємо між собою та прикрашаємо китичками з ниток, які за кольором гармонійно поєднуються з писанками. Виготовити ґердан можна й з більшої кількості писанок.

"Дзвони" -- це прикраси, які виготовлені з трьох або п'яти писанок, кожна з яких окремо нанизується на ниточку з китицею, а потім всі ниточки зв'язуються разом угорі.

Для виготовлення "хреста" потрібно підготувати дванадцять писанок із зображенням хрестів. Бажано, щоб тло писанок було одного кольору. Потрібно підготувати також два металеві дротики довжиною приблизно 30 см та чотири цупкі металеві дротики діаметром 2--3 мм і довжиною 40--45 см. Потрібні також чотири довгі соломини або очеретини довжиною 45--50 см. На кожний м'який дротик нанизуємо по 6 писанок та накладаємо їх навхрест під прямим кутом. Отримуємо хрест з 12 писанок. У соломини або очеретини вставляємо цупкі дротини, складаємо з них ром з рівними сторонами, скріплюємо нитками перетини соло­мин. У ромб вставляємо виготовлений хрест з писанок, закріплюємо його в кутах ромба. Розміщували таку прикрасу поблизу ікон.

Виготовлення "голуба" з писанки

До Різдва, Великодня та до інших весняних свят сволоками хат підвішували "голубів", виготовлених з писнок. Для тулуба використовується порожня видута писанка. Стінки тулуба зміцнюються обробкою всередині кількома шарами клею ПВА і дрібної тирси, що наносяться по черзі. Для цього з одного гострого кінця писанки необхідно проробити отвір діаметром близько 3 см. Після того, як ту-дуб буде підготовлений, на місце отвору кріпимо голову голуба зі шматочка бджолиного воску. З нього формуємо шийку, голівку, дзьоб та позначаємо очі. З допомогою круглого надфіля прорізуємо три вертикальні отвори завширшки 3--4 мм та завдовжки 15 мм там, де мають бути прикріплені хвіст і крила. Вгорі робиться невеликий отвір для закріплення ниточки для підвішування "голуба".

Крила та хвіст виготовляються з кольорового або білого паперу, який складається віялом. Вони можуть бути розфар­бовані у кілька кольорів та прикрашені витинанням. Уставляємо підготовлені крила й хвіст в отвори та за допомогою крапель воску зі свічки, що горить, закріплюємо їх на тулубі.

(Етнографічні матеріали виготовлення хатніх прикрас з писанок надані етнографом P. P. Кобальчинською).

Мозаїчні яйця

Для виготовлення мозаїчних яєць можна використати кольорову шкаралупу яєць, що розтріскались під час фар­бування. Шкаралупу зняти, подрібнити і наклеїти на пофарбовані та білі яєчка. Клеєм у даному випадку слугуватиме густий крохмальний клейстер або яєчний білок.

У цей самий спосіб можна наклеїти на яєчка трафарети 3 кольорового паперу: листочки, квіти, зайчики тощо.

Яйця з ажурними візерунками

Для роботи потрібно підготувати кілька білих видутих яєць, дрель для гравірування з трансформатором (12 в), алмазні свердла різних діаметрів.

Намалювати твердим олівцем на яйці ажурний візерунок Дірочок. Усі отвори спочатку висвердлити свердлом найменшого діаметру, більші отвори обробляти далі двома більшими свердлами. Під час роботи інструмент необхідно трохи нахиляти, щоб видалити плівку всередині яйця. Такі чудові вироби зустрічаються досить рідко. Варто спробувати.

Китиці зі стрічками або позументом

Для виготовлення таких прикрас найкраще використав вати штучні (акрилові) порожні всередині яйця. Підготувати картонний прямокутник розміром 10x15 см і обвити його по коротшій стороні залишками ниток кількох видів. Л цього придатні вишивальні нитки, муліне, "Ірис", які гармонують за кольором. З цупкого паперу вирізати смужку розміром 2x20 см, намастити її універсальним клеєм підкласти під витки, як показано на малюнку, і приклеїти Кінці смужки відгорнути на зворотний бік і приклеїти до ниток. Нитки розрізати по нижньому краю, видалити картон. Смужку скатати по довжині в циліндрик, головка китиці повинна мати діаметр 2,5 см. Головку обклеїти парчевою смужкою або позументом.

Пластмасове яйце зачистити наждачним папером і покрити червоним акриловим лаком. Після висихання губкою нанести ліловий лак. Для отримання більш ефектної структури фарба повинна бути досить густою. Після висихання фарби яйце обвити одинарною ниткою, для цього голкою для штопки проколоти яйце 8 разів, рівномірно зсовуючи нитку. Кінці нитки зв'язати вузликом і заховати всередину яйця. Крім ниток для обвивання яйця можна використати тоненькі плетені або скручені шнурочки, кіски. Дерев'яну кульку діаметром 25 мм з отвором нанизати на довгу подвійну нитку, голкою проколоти знизу вгору головку китиці, а потім уздовж через яйце, залишивши маленьку петельку для підвіски. Опісля провести голку в зворотному напрямі через яйце, головку китиці і дерев'яну кульку, підклавши під петлю сірник, щоб вона не прослизнула всередину. Початок і кінець нитки зв'язати товстим вузликом, щоб він не проскочив у кульку. Дві нитки довільної довжини протягти крізь петлю, зв'язати вузликом на петлі, зв'язати кінці. На самій китиці розправити нитки на дерев'яній кульці. Китиця готова.

Яйця, обплетені бісером

Хоч яйця, обплетені бісером, не є творінням знаменитого ювеліра Фаберже, але вони не менш прекрасні. Незвичайні підвіски з таких виробів -- чудовий елемент великоднього декору.

Для роботи придатні будь-які порожні яйця -- курячі, качині, гусячі, страусові, а також штучні. У магазинах можна придбати спеціальні прозорі акрилові яйця, які складаються з двох половинок від фірми "Knorr".

Перш за все необхідно підготувати яйця, а потім на нейлонову нитку довжиною близько 2,6 м нанизати бісер. Початок нитки зав'язати вузлом. Яйце по частинах покривати універсальним клеєм і укладати на проклеєні ділянки нитку з бісером у вигляді спіралі. Витки нитки повинні дуже щільно прилягати і до поверхні яйця, і один до одного. Остання бісерина закріплюється зав'язуванням нитки на вузол. Далі нитка обрізається, а її невеликий кінчик просовується під бісер вістрям голки і заклеюється.

Можна виготовити яйця в бісері з наклеєним посередині декоративним шнуром або тасьмою. Для цього відрізок шнура або стрічки довжиною близько 18 см наклеїти посередині яйця в поздовжньому напрямку (якщо яйця акрилові, то по лінії шва) і дати їй висохнути. На дві нитки довжиною по 1,5 м нанизати бісер однотонний або кольоровий. Одну половину яйця покрити тонким шаром клею і укладати на ній нитку з бісером вздовж раніше наклеєної тасьми по спіралі. Кінець нитки закріпити. Дати висохнути. Аналогічно виконати другу половину яйця.

Якщо необхідно виготовити яйця у вигляді підвіски, то найперше після видування яйця потрібно зробити петельку з тасьми або стрічки підходящого кольору для підвішування. Для цього до невеликого шматочка сірника прив'язуємо петельку з тасьми і акуратно просуваємо її у отвір в яйці з його тупого кінця. Сірник розправляється всередині яйця, міцно стабілізуючи петельку. Після цього можна обплітати яйце бісером.

Мереживні яйця

Сплетені на коклюшках або гачком, виготовлені з тонкі тасьми або в техніці гіпюрного мережива яйця можуть тати чудовою прикрасою Великодніх свят або вишуканим Додатком до будь-якого подарунка.

Розміри яйця приблизно 5x7,5 см. Найкраще для цієї мети використати міцну тонку нитку високої якості. Для оздоблення можна взяти золоте прядиво для вишивання. Найлегше виготовити контур яйця з готової тасьми "змійка". Для цього необхідно взяти шматок білої тканини (можна використати залишки старої білизни), на яку олівцем нанести контур яйця і розмалювати всередині бажаний візерунок. Викласти по контуру тасьму і приметати її до тканини. В місці стику дуже акуратно зшити кінці. Стик найкраще зробити вгорі на місці кріплення петельки для підвішування. Середину розшити голкою гіпюрними мереживними швами або викласти тонесенькою готовою тасьмою, принаймні вдвічі вужчою за контурну.

Всередині контурної тасьми прокласти золоту нитку. Золотою ниткою можна також прикрасити окремі елементи мережива всередині яйця. Готове мереживо на тканині покласти на подушечку, окропити його спеціальним розчином для підкрохмалювання або за допомогою пензлика змастити негустим крохмальним клейстером. Надлишок крохмалю промочити чистою ганчірочкою, мереживо висушити феном.

Готову мініатюру можна приклеїти на поздоровну листівку з овальним паспарту контрастного кольору.

Якщо виготовлено декілька мереживних яєць, то до них можна прикріпити ниточки різної довжини для підвішування. Готові підвіски розвісити на поставлені у вазу весняні квітучі гілочки. Замість вази можна використати невеличку поливальницю або іншу оригінальну посудину, яку додатково задекорувати сіном, соломою, стружкою, ликом, стрічками, бантиками і т. п. Святкова композиція готова.

Відродження і розвиток писанкарства в Україні та за її межами

Одним з найбільших центрів по вивченню, збиранню-науковій обробці та пропаганді творів народного мистецтв і художньої промисловості України є Державний музей Українського народного декоративного мистецтва в м. Києві. писанкарство стародавній технологія писанка

У музеї значна (понад 3 тис. примірників) та досить цінна за своїм значенням колекція писанок, що територіально охоплює майже всю Україну. Крім писанок, виготовлених з курячого яйця і розписаних за допомогою воску різними декоративними орнаментами, у колекції є писанки дерев'яні, фаянсові, порцелянові, скляні. Є писанки із яйця страуса з сюжетним міфологічним розписом олійними фарбами.

Колекція весь час поповнюється з експедицій та приватних зібрань новими цікавими творами.

Писанки Чернігівщини зберігаються в Музеї декоративно-прикладного мистецтва м. Чернігова. Ці писанки є класичними творами нашого народу. Вони відрізняються від писанок західних областей України своєю монументальністю, простим, не руйнуючим форми малюнком. Все зайве відкинуто, кольори стримані, орнамент насичений символікою. Деякі писанки настільки досконалі, що неможливо до них нічого додати або відняти. Тематика писанок тісно пов'язана з повсякденним життям.

Ще з XIX ст. великим зібранням писанок міг пишатися Полтавський краєзнавчий музей. Але під час Другої світової війни музей зазнав великих збитків. Частина експонатів загинула під час пожежі в 1943 p., а частина була вивезена на Захід.

Залишки в минулому унікальної колекції в кінці 50-х років передаються до Полтавського художнього музею, а в 1'У1 р. збірка писанок повернулася до рідних стін.

Відомі оригінальні майстрині-писанкарки живуть на Черкащині, їх писанки усміхнені, мов сонце, означені свіжістю і неповторністю малюнка, смисловою виразністю.

Запорізький обласний музей народної творчості та етнографії одним з головних завдань вважає вивчення глибокого коріння народної творчості і донесення цих знань до широкого кола любителів мистецтва, всіх тих, кого хвилює тема національного відродження.

Отримані знання запорожці використовують у своїй освітній і методичній роботі. Писанкарство викладається в студії декоративного мистецтва, організованій при музеї.

На Буковині проводиться цікава робота щодо пожвавлення розвитку писанкарства. Багаті колекції писанок -- по декілька тисяч експонатів - зібрали місцеві майстри та художники. Ці зібрання не лежать у невідомості, митці використовують їх як зразки, створюючи нові, не бачені д0с: неповторні види писанок.

Велика робота проводиться науково-пошуковими експедиціями в Яворівському районі Львівської області. Збирається науковий матеріал для написання тематично-експозиційних планів, наукових довідок, закуповуються етнографічні експонати, що поповнюють колекції музею.

З покоління в покоління передаються традиції, обряди орнаменти, кольорова гама, композиційний устрій писанок Верховини. Ця земля багата відомими майстрами -- писанкарями, що не тільки зберігають традиції, а й вносять свої авторські знахідки та ідеї. Найбільш цікавим є те, що на писанках можна побачити цілі жанрові композиції: сцени з життя односельчан, виїзд на полонину, полювання на оленів та ін.

На Гуцульщині, не зважаючи на занепад по всій Україні, писанкарство на диво збереглось досить добре. Нині без космацьких писанок не обходиться жодна виставка, жоден фестиваль народної творчості. Для них характерна жовтогаряча гама кольорів, віртуозність, вишуканість орнаментів. Використовується тут в основному воскова технологія розпису.

Космацькі писанки є в музеях США, Канади, Австралії, Німеччини, Австрії, Польщі, Великобританії, Бельгії, Бразилії, Венесуели. Дослідженням космацьких писанок займаються відомі мистецтвознавці з України, Москви, Санкт-Петербурга, з Канади. Ці писанки заслуговують на окрему монографію.

У 1987 році започаткував свою діяльність єдиний в УК' раїні музей писанок у місті Коломиї. Основу колекції складають твори Гуцульщини і Покуття. Крім цього, є значна кількість творів з різних областей України, Білорусі, Польщі, є декілька писанок із Канади.

Мистецтво писанкарства розвивається й відроджується не тільки в Україні, а й за її межами. Емігранти всіх по колінь не забувають про збереження і розвиток рідних культурних традицій. Мало хто знає, що кольоровий пам'ятник українській писанці встановлено, на жаль, не в Україні, а в канадському місті Едмонтоні, який відображає внесок українських поселенців у розвиток Канади. Скільки напруженої праці і зусиль довелося їм докласти, щоб мати хліб і достаток, зберегти мову, традиції, культуру, передати цей багатий скарб наступним поколінням.

У канадському місті Вінніпезі є великий український архів, бібліотека, музей, в якому зібрана багата колекція класичних писанок, а також представлені оригінальні писанки українських емігрантів.

У Канаді та інших країнах видають ілюстровані видання про історію та традиції писанкарства, друкують статті в журналах. Організують майстерні, курси, виставки, в яких беруть участь не тільки українці, а й усі бажаючі. Сьогодні серед громадян інших національностей є колекціонери українських писанок, а в національному музеї в Оттаві є велика колекція писанок, які зібрав і якими опікується др. Роберт Климаш.

Багато дослідників та колекціонерів українських писанок є в США, де також видають популярні підручники з поясненням техніки розпису писанок.

Рекламу українській писанці насамперед роблять численні виставки, що часто організовуються в США, Канаді, Бразилії і країнах Європи.

У Німеччині в місті Ганновері успішно працюють курси писанкарства, засновані при церквах різних конфесій, вищих народних школах та інших організаціях. Традиційно там кожного року перед Великодніми святами влаштовуються курси для німецьких жінок різного віку.

Друга можливість поширювати українську писанку -- Це передвеликодні виставки-ярмарки, які відбуваються у великих містах Німеччини та Швейцарії. Таким чином українська писанка крокує по планеті, несучи радість і красу Різним народам.

Найвідоміші наші сучасні писанкарки Оксана Білоус і Зоя Сташук -- молоді жінки, мешканки Києва, присвятили своє життя відродженню старовинного класичного мистецтва писанкарства. Вони твердо дотримуються традицій, відмальовують тисячі писанок з каталогу XIX ст. Їх виставки влаштовуються не тільки в містах України, а й за рубежем. Колекції писанок Оксани Білоус та Зої Стащук знаходяться в Державному музеї літератури (м. Київ) Донецькому та Сумському художніх музеях та в численних приватних колекціях за кордоном. Писанкарки виїжджають у різні населені пункти з семінарами, навчаючи дітей та дорослих чарівному мистецтву писанкарства. Навесні 1998 р Оксана Білоус провела такий семінар у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі. Усі бажаючі могли залучитися до творчого процесу. Радістю і захопленням сяяли очі людей, які спостерігали за народженням рукотворного дива, що вертає нас у давню красу, оновлює, оживлює її, єднає минуле з сьогоденням, закладаючи основу майбутнього.

Крім традиційних крашанок і писанок, останнім часом стали досить поширеними і мальованки, що розписуються пензлем акварельними або гуашовими фарбами. Писанку іноді дописують в окремих місцях аніліновими або гуашовими фарбами. Такі писанки дуже яскраві, але втрачають свою стриману природну таємничість. Візеруночки на мальованках можна зустріти найрізноманітніші -- від рослинних мотивів (квіти, гілочки, листочки) -- до складних композицій релігійної тематики (зображення Богоматері та Христа, культових споруд). Дуже часто яйця з подібним розписом використовують як сувеніри. Все частіше замість справжніх яєць для виготовлення подібних сувенірів використовують дерев'яні або керамічні форми, щоб продовжити їх довговічність. Виробляють також дерев'яні писанки, на яких елементи орнаменту наклеюються зі смужок соломи, жита, пшениці, вівса. Такі вироби довговічні, красиві, їхній орнамент не змінює кольору. Народними умільцям створюються також керамічні писанки із кольорового скла.

Часом зустрічаються технології, які продовжують старовинні монастирські традиції: яйця обклеюються шматочка ми різнокольорового шовку чи трикотажу.

Зараз виготовляють сувенірні яйця в техніці нанизування бісером по поверхні яйця чи по дерев'яній формі. Іноді техніка спрощується і бісер просто наклеюється. Візерунки таких виробів найчастіше точно геометричні і сягають своїм прінням у сиву давнину, але є майстрині, які використовують і інші художні сюжети.

Останнім часом з'явилось багато виробів з Великодньою тематикою. Яйця обв'язують гачком різнокольоровими смугами або простим геометричним орнаментом. Писанки вишиваються хрестиком на полотні, вставляються в рамку і служать як сувенір. Стилізовані писанки вив'язують гачком, на коклюшках або човником у техніці фриволіте з тонких білих ниток, вставляють в яйцеподібну рамочку, надаючи вигляду справжнього яйця. Це дуже гарні, ажурні, високохудожні витвори майстринь високого рівня.

Значне поширення і популяризація звичаю виготовлення писанок не тільки в Україні, а й далеко за її межами, з одного боку, є явищем позитивним, але з другого боку без глибинного розуміння його обрядовості, символічності і важливості збереження традицій писанкарство може перетворитись на наших очах у бездушне ремесло -- "модний бізнес", особливо в діаспорі поза Батьківщиною.

Размещено на Allbest.ru