Історичні пам'ятки Вінничини. Національний музей-садиба М.І. Пирогова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЧНО-ПРОМИСЛОВИЙ КОЛЕДЖ ВНАУ

Творча робота

на тему:

«Історичні памятки Вінничини. Національний музей-садиба М.І. Пирогова»

Автор роботи:

Мазур Михайло

Михайлович, 16 років

Керівник роботи:

викладач суспільних дисциплін

Шевченко О.В.

Вінниця - 2010

Національний музей-садиба М.І. Пирогова розташований в південно-західній частині міста Вінниці, у живописній садибі Вишня, де впродовж останніх двадцяти років (1861-1881) жив і працював видатний вчений, геніальний хірург, анатом, творець воєнно-польової хірургії, засновник Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Іванович Пирогов.

Метою діяльності Національного музею-садиби М.І. Пирогова є збереження особливого культурного середовища, яке було за життя вченого.

Це визначає сенс музею, представленого взаємозв'язаною системою об'єктів культурної спадщини і пам'яток садово-паркового мистецтва.

Музей відноситься до найважливіших об'єктів культурної спадщини України і займає особливе місце у внутрішньому і міжнародному туризмі.

Історія створення музею

Про садибу Вишня відомо небагато.

Свою назву вона отримала від річки Вишня

Музей був відкритий 9 вересня 1947 року у колишній садибі М.І. Пирогова Вишня, яку він придбав у спадкоємців доктора медицини А.А. Гриколевського на торгах у Києві 1859 року, працюючи на посаді попечителя Київського учбового округу.

М.І. Пирогов, перш ніж придбати садибу, в лабораторії Київського університету св. Володимира вивчив хімічний склад ґрунту. Його спокусила благодатна за своєю якістю земля і чудове місце. Садиба з трьох сторін була оточена дубовим і березовим лісами, а з четвертої - розмістився великий став. Тут він мав змогу зайнятися сільським господарством, вирощуванням лікарських рослин та найулюбленіших квітів - троянд, які приносили йому душевну насолоду.

Особливо любив Микола Іванович доглядати за посадженим ним прекрасним садом, де росло понад 2000 фруктових дерев, і виноградником. А ще був задоволений, коли розхвалювали вирощені ним жито і пшеницю, які так і називали - „пироговські". Микола Іванович запрошував друзів до себе на відпочинок.

М.І. Пирогов за порівняно короткий час упорядкував занедбане господарство. Однак його основним заняттям була лікарська справа. У садибі Вишня М.І. Пирогов відкрив лікарню, де робив складні на той час хірургічні операції, які мали гарні результати. Господар садиби, знаючи про цілющу силу рослин, широко використовував їх при лікуванні хворих. Адже більш як третина ліків, які він застосовував у своїй практиці, рослинного походження. Фармацевтична рецептура Пирогова була у різних лікарських формах: настоях, порошках, мазях, різноманітних зборах трав, так званих складних ліках і ін.

До чудесного лікаря, як його називали, приїздили хворі з Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу, усього південно-західного краю. М.І. Пирогов робив складні як на той час хірургічні операції, які мали гарні результати.

Зі своєї садиби Вишня М.І. Пирогов тричі виїздив. В 1862-1866 рр. він керував підготовкою молодих вчених у професорському інституті в Німеччині. 1870 року М.І. Пирогов як представник Товариства Червоного Хреста виїздив на франко-прусську війну, а 1877 - на російсько-турецьку.

Помер М.І. Пирогов 23 листопада (5 грудня н.с.) 1881 року. На четвертий після його смерті тіло було набальзамовано петербурзьким лікарем Д.І. Виводцевим.

Ще задовго до смерті М.І. Пирогов висловив бажання бути похованим у своїй садибі. Одразу після смерті вченого сім`я подала прохання про це в Петербург. В отриманій відповіді йшлося про те, що бажання може бути задовільнене, якщо спадкоємці дадуть підписку про перепоховання тіла з садиби в інше місце у випадку зміни господаря. Члени сім`ї з цим не погодились. О.А. Пирогова придбала ділянку землі на сільському кладовищі, де за короткий термін була побудована родинна усипальниця, куди 24 січня 1882 року було перенесено тіло М.І. Пирогова із сільської церкви. Спочатку над усипальницею спорудили тимчасову капличку, а 1885 року за проектом академіка В.І. Сичугова побудували церкву і освятили її на честь св. Миколи Чудотворця. Практично цим було покладено початок Пироговському музею у Вишні.

Вдова підтримувала тут необхідний порядок, а перед смертю (померла 1902 року) заповіла 10 тисяч рублів на утримання церкви-некрополя, а також школи, яка була нею побудована для сільських дітей і знаходилась поблизу усипальниці.

1891 року у Петербурзі помер старший син М.І. Пирогова - М.М. Пирогов який похований в родинній усипальниці Пирогових.

З 1902 року садиба знаходилась у власності молодшого сина М.І. Пирогова Володимира Миколайовича, який у 1904 році передає її внучкам М.І. Пирогова (дочкам його старшого брата Миколи Миколайовича) Л.М. Мазіровій і О.М. Гершельман, які після подій 1917 року зі своїми сім`ями виїхали за кордон і залишились там назавжди: Л.М. Мазірова - в Парижі, а О.М. Гершельман - в Афінах.

У цей період відбулось пограбування поховання М.І. Пирогова. Зловмисники, розбивши скло внутрішньої труни, викрали шпагу, яка була при мундирі (подарунок австрійського імператора Франца-Йосифа) і металевий хрест, який лежав на грудях покійного.

Пізніше садиба знаходилась у підпорядкуванні дослідної сільськогосподарської станції. Був зроблений ремонт будинку і службових приміщень. 1936 року садибу передали Вінницькій обласній інфекційній лікарні.

Вперше питання щодо збереження тіла М.І. Пирогова і перетворення його будинку в музей було порушено на початку 20-х років Вінницьким науковим товариством лікарів на чолі з доктором медичних наук М.М. Болярським. З його ініціативи 1926 року Вишню відвідав відомий хірург І.І. Греков. У спільній заяві І.І. Грекова і Вінницького наукового товариства лікарів, яка була представлена в президію 1-го Всеукраїнського з'їзду хірургів (1926 р.), відзначалось, що „на долю України випала честь зберігати в себе тіло М.І. Пирогова”.

Невдовзі був визначений обсяг невідкладних ремонтних робіт і першочергові заходи щодо створення сприятливих умов для зберігання тіла. Було також запропоновано організувати в садибі „куточок Пирогова” і перетворити кабінет ученого в музей.

1935 року, з нагоди 125-річчя від дня народження М.І. Пирогова, професори Вінницького медичного інституту М.М. Болярський і Г.Г. Гуревич відзначали: „Пирогов належить не тільки тій країні, в якій він народився, він належить світовій хірургії, і справа честі наших хірургів, прямих послідовників М.І. Пирогова, увічнити його пам'ять. Кращим пам'ятником Пирогову є створення з будинку, де він жив, музею історії хірургії”.

Фактично початком створення музею стало розпорядження Ради Народних Комісарів СРСР від 27 жовтня 1944 р.

У травні 1945 року у Вишню прибула призначена ним комісія, яка прийшла до висновку, що фашистська окупація завдала цьому священному місцю великих збитків: садиба занедбана, будівлі зруйновані, труна з тілом вченого знаходиться на грані руйнації.

Вчені зробили неможливе: відновили зовнішній вигляд М.І. Пирогова та значно призупинили процес розкладання тіла.

Спеціалісти стверджують, що це єдиний у світовій науці випадок, коли тіло, яке знаходилось у несприятливих умовах, без належного догляду, через 65 років після смерті було відновлено.

Відкриття музею відбулось 9 вересня 1947 року.

Воно було приурочене 100-річчю з дня застосування М.І. Пироговим, вперше в історії війн, ефірного наркозу на полі бою.

У наступні роки експозиція музею удосконалювалась і поповнювалась працями М.І. Пирогова, виданими при його житті; архівними документами, літературою про нього.

З 1979 року тіло Пирогова ребальзамують спеціалісти московського Науково-дослідного і навчально-методичного центру біомедичних технологій. Морфологічні, хімічні та інші процеси, які відбулись в останках М.І. Пирогова за 100 років, призвели до вираженого прогресуючого підсихання тканини, зміни їх кольору, рельєфу і розміру. Ці проблеми були успішно вирішені групою працівників центру та інших медичних установ під керівництвом академіка С.С. Дебова.

Тепер в дні знаменних пироговський дат у церкві-некрополі відбуваються богослужіння, звучать дзвони, кожен удар яких символізує відлік пироговських років.

Проведена велика робота щодо поліпшення збереження будинку вченого і його аптеки.

За проведення робіт з відновлення музею-садиби М.І. Пирогова і використання його для широкої популяризації досягнень вітчизняної медичної науки група вчених і директор музею удостоєні Державної премії України.

Відвідувачі

За період свого існування пироговський меморіал у Вишні набув світової слави та популярності. Майже сім мільйонів екскурсантів з 169 країн світу ознайомилися з багатими музейними експозиціями.

Наукова діяльність

Матеріали музею є невичерпним джерелом для роботи вчених, лікарів, студентів. На їх підставі розроблено багато наукових праць. Документи музею використані в хронікальних, документальних і художніх фільмах. Значну кількість наукових робіт підготували також співробітники музею.

Музей є навчальною базою Вінницького національного медичного університету. Тут проводяться заняття з історії медицини, засідання студентських наукових гуртків тощо.

Враховуючи великий внесок М.І. Пирогова у світову і вітчизняну науку, а також значну роль музею у вивченні та збереженні історії України, Указом Президента України музею-садибі М.І. Пирогова 10 червня 1997 р. надано статусу Національного.

Фонди

Експозиція, яка розгорнута у будинку М.І. Пирогова, складається з 12 розділів.

Кожний розділ відображає певний період життя і діяльності вченого - дитинство, юність, навчання у Московському університеті, Дерптский і Петербурзький періоди, участь у війнах на Кавказі і в Криму, франко-прусській і російсько-турецькій, діяльність на посаді попечителя учбових округів, керівництво професорським інститутом за кордоном. Особлива увага приділяється висвітленню Вишенського періоду життя вченого.

Послідовно розкривається лікарська, наукова, педагогічна і громадська діяльність М.І. Пирогова. Особливо підкреслюється його внесок у розвиток вітчизняної і світової науки, показано пріоритет вітчизняної медицини в низці відкриттів і пропозицій вченого. .

Це єдиний в Україні і на теренах СНД музей, який має таку унікальну структуру.

Експозиція музею

Експозиція музею займає площу понад 1,2 тис. м2, де розміщено 1,5 тис. експонатів. Кожен експонат, представлений тут, свідчить не тільки про життя і діяльність Миколи Івановича, але і відображає той історичний час, в якому жив великий вчений.

Відвідувачі музею мають унікальну можливість ознайомитися з медичними інструментами, що використовувалися в практиці тодішніх лікарів, переглянути старовинні друкарські видання, відчути дух і атмосферу минулої епохи. Сьогодні в музеї представлені всі відомі праці Пирогова, а також його рукописи, особисті речі, література про нього. Збір наукової і епістолярної спадщини М. І. Пирогова відбувався в 20 архівах, багатьох книгосховищах та приватних колекціях України і зарубіжжя. Експозиція музею постійно поповнюється новими матеріалами і документами.

Зала №1. Головний корпус

Дитинство та юність М.І. Пирогова

Московський університет

Життя та діяльність видатного вченого, геніального лікаря, педагога і громадського діяча Миколи Івановича Пирогова залишили глибокий слід у історії вітчизняної науки і культури.

Вони пронизані невичерпною любов`ю до Батьківщини, свого народу і є прикладом служіння ідеалам правди, добра, гуманізму. Останні 20 років М.І. Пирогов прожив у своїй садибі Вишня, що поблизу міста Вінниці. 9 вересня 1947 року тут відкрито музей.

М.І. Пирогов народився 13 листопада (25 листопада н.с.) 1810 року в Москві у родині військовослужбовця. Любов до медицини йому прищепив професор Є.О. Мухін. У чотирнадцять років Микола Пирогов стає студентом Московського університету. Серед вчителів і наставників М.І. Пирогова було багато передових, Є.О. Мухін, Х.І.Лодер, О.О. Іовський.

За роки навчання в університеті Микола Іванович взяв все краще, що могла йому дати вітчизняна наука і такі передові західноєвропейські вчені і просвітителі як Руссо, Вольтер, Мажанді. 1828 року вісімнадцятирічний Пирогов успішно закінчує Московський університет і направляється до міста Дерпт (нині Тарту, Естонія) для підготовки до професорської діяльності.

Зала № 2. Навчання у професорському інституті

З перших днів перебування у Дерпті М.І. Пирогов, окрім клініки, багато уваги приділяв практичному вивченню анатомії, а також експериментам на тваринах.

Його керівником був один із прогресивних вчених, професор теоретичної і практичної хірургії

Як вихователь Мойєр був дуже чуйним і досвідченим наставником, людиною високої культури, чудовим музикантом.

У вільний від занять час Пирогов залюбки відвідував сім'ю учителя.

1829 року медичний факультет Дерптського університету присудив М.І. Пирогову золоту медаль за дослідження з перев'язування артерій, а через три роки, у двадцятидворічному віці, він успішно захищає докторську дисертацію на тему: „Чи є перев'язування черевної аорти при аневризмі пахової ділянки не важким і безпечним втручанням”.

Після захисту дисертації М.І. Пирогов їде до Німеччини, де протягом двох років удосконалює свої знання в клініках і лабораторіях провідних німецьких вчених.

Зала № 3. М.І. Пирогов - професор Дерптського університету

1836 року медичний факультет Дерптського університету за пропозицією професора І.П.Мойєра обрав Пирогова професором кафедри хірургії, завідувачем якої він був до 1841 року.

З перших кроків наукової діяльності Микола Іванович повністю віддається науці, присвячує їй весь свій час, вміння і енергію.

Молодий вчений нічого не приховує від своїх учнів і відверто зізнається перед ними у своїх помилках. Яскравим свідченням цього є видання „Анналів (літописів) хірургічної клініки Дерптського університету”.

Під керівництвом М.І. Пирогова було підготовлено 14 дисертацій, присвячених актуальним проблемам хірургії того часу.

Зала № 4. М. І. Пирогов - професор Петербурзької медико-хірургічної академії

На початку 1841 року М.І. Пирогов був обраний професором створеної ним кафедри госпітальної хірургії і патологічної анатомії Петербурзької медико-хірургічної академії. З цього часу розпочинається найплідніший період в житті вченого.

Громадськість зацікавлено зустріла його праці: „Повний курс прикладної анатомії тіла людини”, „Анатомічні зображення зовнішнього вигляду і розміщення органів”, „Патологічна анатомія азіатської холери”. Ці праці і досі є керівництвом для лікарів різних спеціальностей.

Спільно з професорами К.М. Бером і К.К. Зейдліцем вчений розробив проект створення при академії Анатомічного інституту, в якому лікарі і студенти мали б змогу удосконалювати свої знання з анатомії і хірургії.

Багато нововведень М.І. Пирогова мали велике значення не лише для розвитку госпітальної справи в Медико-хірургічній академії, але й усієї Росії.

Він вперше звернув серйозну увагу на організацію роботи стаціонарів, медичного персоналу, порядок госпіталізації хворих, науково обґрунтував будівництво медичних установ.

1847 року у воєнних умовах, в польовому лазареті, застосував ефір при операціях, крохмальну нерухому пов'язку, яку згодом замінив гіпсовою.

Серед наукових праць, написаних М.І. Пироговим у Петербурзі, особливе місце посідає „Топографічна анатомія розпилів, виконаних на заморожених трупах”.

Зала № 5. Діяльність М.І. Пирогова у Севастополі

У жовтні 1854 року М.І. Пирогов з групою лікарів добровільно виїхав до Криму у діючу армію. Вся діяльність геніального хірурга була пронизана жагучим бажанням полегшити страждання поранених.

Він працював не покладаючи рук, вражаючи оточуючих працездатністю, прагненням скрізь встигнути надати посильну допомогу.

Микола Іванович став у Севастополі героєм медицини. Десятки тисяч захисників міста з вдячністю повторювали його ім'я.

Безсмертними заслугами М.І. Пирогова у воєнній медицині є: вперше у світі здійснене сортування поранених і хворих в залежності від важкості і місця поранення, створення транспортних відділень, застосування ефірного наркозу і нерухомої гіпсової пов'язки, визначення обсягу хірургічної допомоги в умовах військового району, заснування інституту сестер милосердя, організація їх праці по догляду за пораненими та хворими.

Величезна здатність М.І. Пирогова вести спостереження, наполеглива боротьба з невіглаством і відсталістю в організації медичної справи дали йому змогу зробити незаперечний висновок про те, що „Не медицина, а адміністрація відіграє головну роль у справі допомоги пораненим і хворим на театрі війни”.

Участь геніального хірурга в обороні Севастополя мала виключно важливе значення не лише для воєнної медицини, але й для цивільної охорони здоров`я.

Зала №6. М.І. Пирогов - попечитель учбових округів

Заслуги М.І. Пирогова на ниві народної освіти не менш значні, ніж у медицині.

1856 року з'являється його оригінальна стаття „Питання життя”, яка привернула увагу передової громадськості до важливих питань освіти і виховання. М.І. Пирогова призначено попечителем Одеського учбового округу.

Взявши на себе нові обов'язки, він розвинув енергійну діяльність.

Однак прогресивні переконання попечителя і відповідні його дії суперечили поглядам реакційних кіл, і вчений змушений був залишити Одесу.

В липні 1858 року його переводять на таку ж посаду до Києва. І тут М.І. Пирогов не зраджує своїм принципам. Він виступає проти підкупів, користолюбства, сприяє відкриттю недільних шкіл. Діяльність попечителя призводить до конфлікту з Київським генерал-губернатором і його оточенням. 13 березня 1861 року його було звільнено з цієї посади.

З Києва М.І. Пирогов з сім'єю переїздить в незадовго до цього придбану ним садибу в селі Вишня. 1862-1866 роки М.І. Пирогов проводить за кордоном. Йому доручили керувати молодими російськими вченими різних спеціальностей, які готувалися посісти кафедри у вітчизняних університетах. Проживаючи у Німеччині, він виїжджав до пораненого Джузеппе Гарібальді - керівника національно-визвольного руху за об'єднання Італії. Оглянувши його, хірург встановив дійсний характер поранення і порадив свій метод лікування, завдяки якому Гарібальді незабаром одужав.

Перебуваючи за кордоном, вчений багато пише про університетську освіту, видає важливу наукову працю „Начала загальної воєнно-польової хірургії”. З 1866 року М.І. Пирогов остаточно поселяється у своєму маєтку.

Зала № 7. 50-річний ювілей наукової, лікарської та громадської діяльності М.І. Пирогова

1881 року передова громадськість широко відзначила 50-річчя трудової діяльності М.І.Пирогова.

До Москви на ювілей прибули представники університетів, наукових товариств, лікарень, госпіталів та інших організацій.

Зарубіжні університети і наукові товариства також привітали великого вченого.

Москвичі обрали свого знаменитого уродженця почесним громадянином міста Москви.

Ювілей М.І. Пирогова став найвизначнішим торжеством вітчизняної науки.

Зала №8

Приміщення зали було робочим кабінетом М.І. Пирогова. Сюди до нього приходили хворі. Тут вчений написав свої останні наукові праці, а також мемуари, які відомі під назвою „Щоденник старого лікаря”.

На початку 1881 року у М.І. Пирогова на слизовій оболонці твердого піднебіння утворилась незаживаюча злоякісна виразка, яка стала причиною смерті вченого.

Помер М.І. Пирогов 23 листопада (5 грудня н. с.) 1881 року.

На третій день після його смерті в садибу Вишня з Петербурга приїхав лікар Виводцев Д.І. і набальзамував тіло покійного.

Зала № 9. М.І. Пирогов у Вишні

Оселившись у Вишні, М.І. Пирогов продовжував лікарську діяльність. За порадою і допомогою до нього звертались численні хворі з різних міст, далеких і близьких сіл.

Майже щоденно йому доводилося робити по декілька операцій, перев'язок і 5-6 годин приймати хворих. М. І. Пирогов стояв біля колиски земської медицини, схвалював і сприяв її розвитку. Як досвідчений лікар, він бачив безпосередній зв'язок між бідністю, голодом, невіглаством і хворобами. Тут, у Вишні, на основі глибокого вивчення оточуючого його життя і багатого особистого досвіду, вчений зробив надзвичайно важливі соціально-гігієнічні узагальнення і ще раз порушив питання про роль і діяльність держави у попередженні розвитку хвороб.

Зала № 10. Ідеї М.І. Пирогова і Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.

пирогов музей медичний допомога

Роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. підтвердили надзвичайну важливість і актуальність проголошених Пироговим принципів воєнної медицини.

Доктрина М.І. Пирогова про єдність адміністрації і спеціальної медичної допомоги блискуче витримала суворе випробування як в умовах війни, так і в період мирного будівництва.

Важливим принципом вітчизняної охорони здоров`я є її профілактична спрямованість, провісником якої був М.І. Пирогов.

Вестибюль

М.І. Пирогов на театрі франко-прусської і російсько-турецької війн

1870 року Товариство Червоного Хреста запрошує М.І. Пирогова оглянути госпіталі, перев'язочні пункти і дати свої висновки щодо організації допомоги пораненим і хворим під час франко-прусської війни.

Повернувшись з поїздки, М.І. Пирогов видав „Звіт про відвідування воєнно-санітарних установ у Німеччині, Лотарингії і Ельзасі 1870 року”. Через 7 років, за дорученням Товариства Червоного хреста, Пирогов знову оглядає медичні установи, цього разу на театрі воєнних дій на Балканах (в Болгарії і Румунії).

У цій поїздці вчений хотів перевірити, як на практиці втілюються його ідеї. Відзначивши низку недоліків, він переконався у правильності сформульованих ним принципів.

Матеріали спостереження М.І. Пирогов виклав у праці „Воєнно-лікарська справа і приватна допомога на театрі війни в Болгарії і в тилу діючої армії в 1877-1878 рр.”.

Ця праця стала подальшим етапом розвитку воєнно-польової хірургії і ввійшла в скарбницю світової медичної літератури.

Музей - аптека М.І. Пирогова

1870 року для кращого забезпечення своїх пацієнтів ліками М.І. Пирогов отримав дозвіл на відкриття у своїй садибі Вишня аптеки, яка була першою сільскою аптекою на Поділлі.

Фармацевтична рецептура М.І. Пирогова була самою різноманітною, у різних лікарських формах: настоях, порошках, мазях, зборах трав, так званих складних ліках тощо.

У садибі Микола Іванович вирощував лікарські рослини, які слугували сировиною для виготовлення багатьох ліків. У 1872 році він пише працю «Для керівництва лікарям повітів до вивчення віспощеплення і фармакогнозії», де дає поради як використовувати з лікувальною метою місцеві лікарські рослини. На жаль, цю роботу поки що виявити не вдалося. У аптеці М.І. Пирогова ліки були дешевші, ніж у інших аптеках.

Нерідко на рецептах М.І. Пирогова зустрічається позначка «рrо раuреr» (для бідного). У його аптеці ліки з такою позначкою видавалися безкоштовно.

За останні роки проведена значна робота з реконструкції і відновлення аптеки М.І Пирогова. Тут зібране численне аптечне начиння другої половини XIX століття, посуд для зберігання ліків, які застосовував для лікування хворих відомий хірург.

Експонуються старовинні ваги, комплект дрібних гир для аптечних вагів, копії рецептурних бланків (сигнатур) з написом: «Аптечне відділення М.І. Пирогова в селі Вишня», його власноручні рецепти, керівництво з фармакології того часу.

Біля столу для приготування ліків - фігура аптекаря (у натуральну величину). Відтворена також операційна і приймальня М.І. Пирогова. До чудового лікаря, дивовижного хірурга тягнулися хворі з усієї України, а також з Москви, Петербурга, Поволжжя, Уралу, всього південно-західного краю.

Він робив досить складні на той час операції, результати яких, в основному, були благополучними. Багато розповідей про М.І. Пирогова, його дивовижний дар розпізнавати хворобу, діагнози та методи його лікування передаються з покоління в покоління. Один з петербурзьких пацієнтів (О.Вітмер) згадував: «До нього йшов всякий: і старий і малий, багатий і бідний. До всіх велика людина і друг людства ставився з однаковою увагою... Сивий старик з суворим обличчям і навислими бровами, був в моїх очах якоюсь надприродною істотою, мало не напівбогом». Операція, свідком якої був приїжджий, була проведена Пироговим швидко і бездоганно.Часто люди, змучені важкими хворобами, йшли у Вишню з останньою надією. Про один такий випадок згадує молодший син Пирогова - Володимир.

Одного разу до ученого звернувся колишній офіцер. Протягом 15 років його турбував гострий біль в нозі, через що він не міг ходити.

Хворий звертався за медичною допомогою до багатьох лікарів, проте вони не тільки не змогли полегшити його страждання, але навіть не встановили діагноз захворювання. Лікарська інтуїція Пирогова не підвела.

Він знайшов в нозі пацієнта кулю п'ятнадцятирічної давності, витягнув її, після чого хворий швидко одужав.

Штори інтер'єру, що розсуваються, відкривають приймальню. У невеликому приміщенні зібралися хворі - дорослі, діти, чоловіки і жінки, очікуючи прийому чудового лікаря (фігури на зразок «воскових» створені з медичної пластмаси скульптором С.М. Британом).

Двері зліва ведуть в оглядову кімнату і операційну. У її центрі - фігура М.І. Пирогова, що нахилився над хворим, йому асистує фельдшер. На операційному столі -- старовинні хірургічні інструменти, ліки, перев'язувальний матеріал і т.п.

Біля аптеки-музею відвідувачі можуть побачити міні-поле основних лікарських рослин, які вчений використовував у практиці лікування.

Церква-некрополь М.І. Пирогова

Миколаївська церква-усипальниця М.І. Пирогова є складовою частиною Національного музею-садиби.

Після смерті М.І. Пирогова (5 грудня 1881 року) тіло вченого було набальзамовано петербурзьким лікарем Д.І. Виводцевим.

Для подальшого збереження останків покійного його дружина Олександра Антонівна придбала ділянку сільського цвинтаря, де було споруджено склеп. Спочатку над склепом збудували тимчасову каплицю, а незабаром О.А. Пирогова звернулась до єпископа Подільського і Брацлавського за дозволом на будівництво церкви над склепом. Такий дозвіл вона отримала. Взимку 1882 року в урочистій обстановці відбулося закладення храму, будівництво якого проводилось за проектом київського академіка архітектури В.І. Сичугова.

Храм споруджений над усипальницею вченого в 1885 році, освячений на честь святителя Миколи Чудотворця, який вважається одним з самих великих і шанованих святих.

З 1980 по 1985рр. проводилися ремонтно-відбудовчі та реставраційні роботи церковного комплексу, а з 1992 по 1997 рр. - реставраційні роботи внутрішнього інтер'єру: монументального живопису, іконостасу, ікон і ін. В цілому вдалось відтворити первісний вигляд церкви-некрополя М.І.Пирогова.

У святкові дні і знаменні пироговські дати у церковному комплексі відправляються богослужіння, звучать духовні твори М.Д. Леонтовича, Д.С. Бортнянського, К.Г. Стеценка, П.І. Чайковського, лунають дзвони.

На території садиби у 1947 році встановлений пам'ятник М.І. Пирогову. Справа біля центрального входу відвідувачів музею зустрічає пям'ятна стела, споруджена з нагоди 100-річчя вітчизняного Товариства Червоного Хреста, основоположником якого був М.І. Пирогов.

Микола Пирогов - педагог

Могутній талант і невтомна енергія Миколи Івановича Пирогова залишили глибокий слід не лише в історії медицини. Геніальний хірург і анатом, блискучий клініцист і експериментатор, автор низки оригінальних творів, методів досліджень і лікування, він був ще й видатним організатором, талановитим вихователем і педагогом.

Багато років свого життя учений присвятив педагогічній діяльності і зробив неоціненний внесок у педагогічну науку, в історію якої увійшов як реформатор народної освіти.

Період широкого громадського руху в країні, чому сприяла поразка Росії в Кримській війні. Необхідність проведення реформ у державному та громадському житті, і передусім скасування кріпосного права, були зрозумілі всім мислячим людям. Не був байдужим до цього і М.І. Пирогов. Відомий гуманіст і людина прогресивних поглядів, Микола Іванович розумів, що справжнього прогресу можна досягти лише шляхом правильної організації виховання та навчання підростаючого покоління.

У липні 1856 року в журналі «Морской сборник» з'явилася його стаття «Питання життя», в якій автор виклав своє педагогічне кредо: «Всі, хто готується стати корисними громадянами - повинні спочатку навчитися бути людьми»

Під впливом передової громадськості у вересні 1856 року вченому було запропоновано обійняти посаду попечителя Одеського навчального округу. З цього часу він присвятив себе педагогічній діяльності.

Пізніше, 11 жовтня 1859 року, була відкрита перша недільна школа в приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училища. У ній навчалося понад сто учнів віком од семи до тридцяти років. Це були кравці і шевці, столяри і маляри, токарі, особи без професії. Заняття проводились у недільні та святкові дні.

Значний інтерес до діяльності недільних шкіл виявив видатний український поет Тарас Григорович Шевченко. Він покладав на них великі надії, як на один із головних навчальних закладів для народу, цікавився їх роботою, надавав їм матеріальну допомогу.

На початку 1861 року вчений змушений був подати рапорт про відставку, а через рік недільні школи були закриті.

Хвороба, смерть і поховання М. І. Пирогова

9 вересня 2009 року виповнилося 62 років Музею-садибі М. І. Пирогова у м. Вінниці.

На початку 1881 року Пирогов помітив, що солоні й кислі страви завдають йому болю у певній ділянці рота й спричинюють подразнення слизової оболонки. На вигляд, уражене місце нагадувало спочатку садно чи опік, потім ця плямка набрала характеру отвору, що нагадував зубний свищ. Пирогов перестав палити й відмовився від твердої їжі, перейшов на молочну дієту. Для зменшення чутливості слизової оболонки він покривав ранку шматочками промокального паперу, просоченого спеціальним розчином.

Микола Іванович смутно здогадувався, що це в нього може розвиватися злоякісний процес і в розмовах намагався уникати цієї теми, не скаржився на біль, продовжував спокійно працювати.

Міркування про недугу, що спостигла його, містяться в нотатці, зробленій за 26 днів до смерті: "Ни Склифосовский, Валь и Грубе, ни Бильрот не узнали у меня ulcus oris mem/ cancrosum serpeginosum -- иначе первые три не посоветовали бы операции, а второй - не признал бы болезнь за доброкачественную". Цей передсмертний висновок Пирогова був помилковим; лікарі правильно розпізнали хворобу вченого. Останній місяць життя був дуже важким для Миколи Івановича: мучив непогамовний біль у районі обличчя й шиї.

Помер М. І. Пирогов 23 листопада 1881 року о 20.25. Його син, Володимир Миколайович, згадував, що безпосередньо перед агонією Миколи Івановича "началось лунное затмение, окончившееся сейчас же после развязки". Природно, дане явище має своє наукове пояснення, однак у ті важкі хвилини рідним і близьким померлого здавалося, що сама природа уболіває разом з ними.

На четвертий день після смерті, 26 листопада, тіло М. І. Пирогова було набальзамоване доктором Д. І. Виводцевим, котрий приїхав у Вишню з Петербургу..

Погода в день похорону Миколи Івановича була похмура, мороз супроводжувався пронизливим вітром. Близько 11 годин ранку рідні і близькі покійного та численні прибулі у Вишню депутати рушили процесією з садиби до церкви. По дорозі до процесії приєднувалися мешканці навколишніх сіл і хуторів. Невдовзі на сільському цвинтарі зібралася тисячна юрба, що в основному складалась, як писали газети, з "сірого люду". Один з вінків, покладених на труну, був від студентів медичного факультету Московського університету, інший - від Пироговської публічної читальні в Гейдельберзі, третій - від вінничан; вінок з фарфорових квітів на домовину поклали студенти Медико-хірургічної академії.

Висновок

Я вважаю, що у М. І. Пирогова великі заслуги перед Вітчизною. Він збагатив медичну та педагогічну науку оригінальними науковими дослідженнями і чудовими відкриттями. Ідеї і мрії ученого визначили подальший успішний розвиток анатомічної і хірургічної науки не тільки в Росії, але й у багатьох країнах світу.

Будучи основоположником військово-польової хірургії, він розробив і запровадив у життя основні положення цієї науки, багато з яких широко застосовувалися ще навіть у роки Другої Світової війни. Велика роль і заслуги Пирогова не тільки в медичній, але й у педагогічній науці. Ним була розроблена струнка педагогічна система і висунуто багато оригінальних постулатів виховання підростаючого покоління.

Отже, не слід забувати цього геніального вченого і педагога, а слід пам'ятати і дякувати йому, передавати у спадок те, що досягнув і винайшов Микола Пирогов.

Література:

1. Пирогов Н.И. Вопросы жизни // Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения.-М., 1985.-С.29-51.

2. Лист попечителя Київського учбового округу М.І. Пирогову від 13 жовтня 1859 р. міністру народної освіти про відкриття недільної школи в Києві// ЦДІА України. - Ф.7О7. - Оп.25.-Спр.352. -Арк.11.

3. СтрунинаЛ. Первые воскресные школы в Києве // Киев. старина. -- 1889.- №5. - С.290-292.

4. Пирогов Н.И. О воскресных школах // Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. -- М., 1985. --С.301-308.

5. Глібов А. Передова стаття в першому номері «Черниговского листка» //Глібов Л. Твори: В 2 т. - К., 1974. - Т.2.-С.238.

6. Доповідна записка Київському генерал-губернатору І.І. Васильчикові від жовтня 1960 р. відносно відкриття підписки для добровільних пожертувань на користь недільних шкіл //ЦДІА України. - Ф.442. - Спр. 1 79. -Арк.57.

7. Розпорядження Київського генерал-губернатора І.І. Васильчикова від 13 грудня 1860 р. N25049 попечителю Київського учбового округу М.І. Пирогову про введення суворого нагляду за недільними школами // ЦДІАУкраїни. - ФЛОТ. - пр.352. -Арк.119-120.

8. Пирогов Н.И. О воскресных школах// Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. -- М., 1952. -- С.464-474.

9. Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: В 6 т. - М., 1988. - Т.2. -С.456-457.

Размещено на Allbest.ru