Реалістичний пейзаж Т.Г. Шевченка періоду заслання

Размещено на http://www.allbest.ru

Творчість Тараса Шевченка другого періоду заслання (1851 -- 1857 рр.) широко розкриває його багатогранний образ як художника-реаліста і демократа. Якщо протягом 1847 -- 1850 рр. він в основному виконував завдання художника Аральської експедиції, то в другий період заслання, незважаючи на заборону, Шевченко завдяки допомозі друзів мав більшу можливість віддатись своїм творчим прагненням. В творах цього періоду виявились широкі мистецькі інтереси Шевченка, виразна соціальна спрямованість та висока професіональна майстерність. В них дістали дальший розвиток прогресивні традиції українського й російського реалістичного мистецтва.

У IX томі вміщено акварелі, сепії та рисунки олівцем, виконані Шевченком під час експедиції в гори Кара-Тау (21.V -- 7.IX 1851 р.) та в Новопетровському укріпленні (1851 -- 1857 рр.). Твори цього періоду поділено на дві групи. До першої включено завершені краєвиди і жанрові малюнки, виконані в горах Кара-Тау, з яких окремі були закінчені в Новопетровському укріпленні. Близькі за своїм характером до аналогічних творів Аральської експедиції, вони вражають широтою мистецького розмаху і високим рівнем майстерності. Такі краєвиди, як "Ханга-Баба", "Вид на Кара-Тау з долини Апазир", "Туркменські аби в Кара-Тау", "Далісмен-Мула-Аульє", мають значну документальну цінність. Вони є доказом уваги й пошани Шевченка до пам'яток казахської і туркменської народної архітектури і мистецтва. Ці твори становлять новий етап в освоєнні художником характерного колориту місцевості в різну пору дня і ночі, досконалого відтворення кольорових нюансів та глибоко емоційного відчуття природи. Своїми пейзажами років заслання Шевченко стоїть у ряду кращих майстрів реалістичного пейзажу в українському і російському мистецтві /VI/ середини XIX ст. Зокрема, такі твори, як "Новопетровське укріплення з моря", "Новопетровське укріплення з Хівінського шляху", "Сад біля Новопетровського укріплення", а також пейзажі серії "Мангишлацький сад", становлять визначну мистецьку цінність. В них любовно відтворено різноманітні форми дерев, що разом з уламками скель та крейдяними горбами дають дивовижні, романтично піднесені картини природи. В пейзажах цього періоду видно глибоке відчуття Шевченком природи Казахстану, втілене, зокрема, в рисунках з натури.

До творів, виконаних Шевченком у Кара-тауській експедиції, належать "Автопортрет", "Т. Г. Шевченко серед товаришів", а також "Циган", "Тріо" і "Пісня молодого казаха". З них особливо виділяється сепія "Т. Г. Шевченко серед товаришів", де крім власного портрета Шевченко вкомпонував портрети своїх польських друзів -- політичних засланців Броніслава Залеського і Людвіга Турно. Цей жанровий твір цінний достовірністю, оригінальністю композиції, досконалою передачею світлотіні.

В Новопетровському укріпленні Шевченко багато працював у галузі портрета і побутового жанру. З великою любов'ю і глибоким співчуттям виконав він сепії, присвячені казахським дітям: "Т. Г. Шевченко і байгуші", "Т. Г. Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою", "Байгуші під вікном" ("Державний кулак"). Зобразивши себе з бідними казахськими дітьми, Шевченко не тільки глибоко співчував дитячій долі, а й протестував проти соціальної несправедливості, зокрема в сепії "Байгуші під вікном". Ці сепії є справді новаторськими творами. Щодо соціальної гостроти вони не мають рівних собі ні в тогочасному українському, ні в російському образотворчому мистецтві.

Високою професіональною майстерністю виконання відзначаються три портрети А. О. Ускової та портрет М. Є. і К. А. Бажанових. Ще вищий рівень художньої виразності Шевченка знаменує сепія "Казашка Катя". В цьому творі, сповненому чистої душевної краси юної казашки, гармонійно поєднались характерні риси таланту Шевченка як майстра портрета і побутового жанру. шевченко пейзаж реалістичний

В Новопетровському укріпленні Шевченко виконав також твори на теми античної історії, міфології та побуту, об'єднані порядковою нумерацією: "1. Телемак на острові Каліпсо"; "2. Робінзон Крузо"; "3. Благословіння дітей"; "4. Самаритянка"; "5. Казашка над ступою"; "6. Мілон Кротонський"; "7. Нарцис і німфа Ехо"; "8. Св. Себастіян"; "9. Умираючий гладіатор"; "10. Діоген". Більшість цих творів вражає своїм реалізмом. У де-/VII/яких помітний казахський типаж і природа Середньої Азії. Манерою розкриття образу, технікою виконання і мірою завершеності ці твори близькі до серії малюнків "Притча про блудного сина".

Якщо в академічні роки в творчості Шевченка вперше зазвучали революційно-демократичні мотиви критичного реалізму ("Катерина", окремі офорти "Живописной Украины" та ін.), то тепер, у другий період заслання, з новою силою зазвучав його могутній голос на захист поневоленої людини. Це найяскравіше виявилося у серії "Притча про блудного сина", що є вершиною його творчості років заслання. Своїми думками про неї Шевченко поділився з Бр. Залеським 8.ХІ 1856 року: "Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне, в нравах и обычаях современного русского сословия. Идея сама по себе глубоко поучительна, но какие душу раздирающие картины составил я в моем воображении на эту истинно нравственную тему" (том VI, стор. 121 1). Сюжети цієї серії навіяні самим життям: "...я имел случай просидеть под арестом в одном каземате с колодниками и даже с клейменными каторжниками..." (том V, стор. 18).

Размещено на Allbest.ru