Готичний стиль в архітектурі

Размещено на http://www.allbest.ru

Готичний стиль в архітектурі

Готичне мистецтво це художній стиль в архітектурі, музиці, скульптурі. Готика зародилась у XII ст. на основі придворно-лицарської культури та розвивалась до XVI ст. як основний напрям культури у всій середньовічній Європі. Готичний стиль трансформувався з Романського у середині XII ст. та досяг свого найвищого рівня розвитку до кінця XVIст. Сам термін "готика" почали використовувати італійські письменники епохи Ренесансу, які вивели назву цього середньовічного архітектурного стилю від потворності варварських племен - готів, які знищили Римську імперію та класичну культуру в V ст. н. е., (хоча насправді сам стиль не має ніякого відношення до племен готів). Термін зберігав свій негативний відтінок до XIX ст., коли відбулась критична переоцінка готичного архітектурного стилю.

Готичний храм зберіг ту саму базилічну форму, що і романський, але конструкція його стелі змінилася: її основою стала каркасна система стовпів та стрілчастих арок, що опирались на них. Кладка хрестоподібної нервюрної стелі починалася з двох діагонально перехрещених арок - нервюр, які були ребрами перекриття та підтримували полегшенні плити стелі. Використання стрілчастих арок - відмінна риса готичної архітектури. Арки сходились "пучком" на опорних стовпах на яких концентрувалась вся загрузка перекриття. Така конструкція стала нововведенням готики, яка перебувала під впливом феодальної релігійної ідеології, а тому провідне місце в готиці зайняла архітектура, особливо церковна. Винесення на зовні конструктивних елементів, які підтримували хрестоподібну стелю допомогло створити незрівнянний з людським ростом простір інтер'єру. Собори були не лише культовими, а й громадськими спорудами, де влаштовувались урочисті збори, театральні містерії. Устрімління собору вгору підкреслювалось величезними ажурними вежами, високими стрілчастими арками, порталами та вікнами, багатьма видовженими статуями, декоративними деталями. Розміри готичних кам'яних соборів розраховувались так, що мали вміщати майже все доросле населення міста.

Готичний собор ідеально підходив для синтезу мистецтв: архітектури, скульптури, вітражів - основного виду готичного живопису, декоративного мистецтва (різьби по каменю, кістці). Портали та вівтарні перепони були сильно прикрашені статуями, скульптурними групами, орнаментами. На порталах переважали три теми скульптурного декору: Страшний суд, цикл присвячений Марії та цикл, пов'язаний з найбільш им місцевим святим. Найкращі статуї та алегоричні фігури відзначались глибокою духовною красою. Застиглість та замкнутість романських скульптур змінилась "рухомістю" та багатством пластики фігур, звернених одна до одної та до глядача. На фасадах та даху розміщувались скульптури фантастичних тварин (химери, горгони).

В мистецтві готики органічно переплелись ліризм і трагізм, підвищена духовність і соціальна сатира, фантастичний гротеск і точні життєві спостереження. Видатні витвори готичної архітектури вперше з'являються у Франції (собор Паризької Богоматері, собори в Реймсі , Ам'єні, Шартре; Німеччині (собори в Кельні, Фрайбурзі); Англії (Вестмінстерське абатство, Лондон). Французька готика. Початком готики вважають перебудову старовинної каролінгської церкви монастиря Сен-Дені біля Парижа на межі 30-40-х рр. XII ст. Фасад монастиря мав дві вежі, три портали та три декоративні пояси. Пізніше його канонізували та зробили там гробницю французьких королів. Перший період розвитку готичного мистецтва собор представляють собори в Шартре та собор Паризької Богоматері, яку в часи лицарства називали лагідно Нотр-Дам ("наша Дама") та присвячували їй багато храмів. Найстарішим з них є собор на острові Сіте в Парижі. Власне цей собор став еталоном для подальших майстрів готики. Тут вперше була створена так звана "галерея королів" з 28 фігур, які символізували рідних Богородиці та Христа. На жаль, в часи революції у Франції в XVIII ст. всі ці скульптури (з необачності) були сприйняті за французьких королів та знищені. Лише в другій половині XIX ст. архітектор Віолль-де-Люк відновив їх. Ним також були відновлені знамениті химери - фантастичні фігури, встановлені на даху собору, які лякали тих, хто ще не увійшов до храму. Деякі з фігур відігравали роль водостоків.

Собор в Шартре - це тринефний храм, який має декілька грандіозних доповнень: п'ятинефний хор з капелами, який перетинав споруду майже по середині (в плані собор має вигляд хреста), широкий тринефний трансепт. На відміну від романської церкви з чіткими формами, готичний собор часто асиметричний та навіть неоднорідний в своїх частинах: кожен з фасадів зі своїм порталом - індивідуальний. Скульптура заповнює простір храму обрамляє його ззовні. Статуї - колони в заглибленнях порталів, статуї та орнамент в пучках готичних колон, рельєф тимпанів та вежі - кожна архітектурна деталь містить в собі видимий світ, який оживає завдяки фантазії різьбяра.

Найзнаменитіший у Шартрському соборі Королівський портал (1145-1150) західного фасаду, виконаний в романському стилі. Справа в тому, що спочатку на місці собору була романська церква, але пожежа у 1194 році знищила значну її частину. До 1260р. храм був відновлений в готичному стилі. Рельєф зображення високий, практично це вже барельєф, який відділяється від стіни. Мотив Страшного суду втратив свою повчальну силу. Немає зображень Аду і Раю, залишився лише Христос - Суддя в оточенні ангельського хору. готичний мистецтво архітектура

Ідея Королівського порталу полягає в тому, що людині дається вибір віри не через страх перед майбутніми стражданнями, а в ім'я прекрасного світу. Таким чином було покладено початок гуманізації в трактуванні священних образів та біблійної тематики загалом. Королівський портал - найбільш рання частина скульптурного ансамблю Шартра. В подальшому з'вилась різьба в трансептах, ще пізніше - скульптура північного та південного порталів. Вхідні арки трансепта не заглиблені в стіну як Королівський портал, а виступають з неї у вигляді портика. Фігури апостолів та пророків, що прикрашають їх - об'ємні. Різьбярі створили для цих статуй особливе середовище, помістивши над їх головами балдахіни. Персонажі так ніби розмовляють один з одним, що підкреслюється пластикою фігур.

Образи батьків церкви на південному фасаді індивідуалізовані: поруч з натхненно проповідуючим Мартіном Турським стоїть схожий на вченого схоласта XVIII ст. Ієронім, а папа Григорій Великий занурений у роздуми. В скульптурі північного порталу роблять важливе відкриття - створюють готичну скульптурну групу. Діалог Марії та Єлизавети передається завдяки найтоншій пластиці.

Прекрасні вітражі XII - XIII ст. Шартрського собору збереглися майже без змін до наших днів. Вони представляють собою біблійні сюжети, сцени з життя пророків та святих, королів та простих людей (близько 100 композицій). В високих вікнах Шартра яскраві, насичені по кольору вітражі XII ст. поєднуються з більш темною гамою фарб вікон XIII ст. Загальну рожевувату тональність освітлення храму в сонячні дні пронизують яскраво - червоні відблиски, а в похмуру погоду храм наповнюється величним голубим мерехтінням.

В конструкції собору Паризької Богоматері (Нотр - Дам де Парі) чітко прослідковуються основні принципи готичної архітектури: нервюрна стрілчаста стеля центрального нефа, стрілчасті вікна, аркбутани, над трьома перспективними порталами західного фасаду розміщена так звана Галерея королів, три великих вікна з круглим вікном - "трояндою" посередині, дві високі вежі. На фасаді - багато скульптур. В епоху Середньовіччя статуї були яскраво розфарбовані та стояли в позолочених нішах, являючи собою Біблію в камені. Вверху на галереї розміщувались кам'яні химери, які іронічно дивились на місто. Всередині собору - величезний похмурий зал, і лише наверху у вікнах світяться вітражі, надзвичайно чистих та прозорих кольорів. В сонячний день вони світяться та переливаються всіма відтінками.

"Академією мистецтв" для майстрів став собор в Реймсі. Це приклад найвищої майстерності зрілої готики. Собор здавна служив місцем для коронування французьких королів. Будівництво храму тривало майже два століття: розпочалось після пожежі в старій романській церкві в 1211р. і тривало до 1481р. Однак єдність композиції не порушили довгі роки будівництва. Скульптурний декор наповнював Реймський собор так само, як і собор в Шартре. Глибокі портали зі стрілчастими арками західного фасаду організовують вертикальний рух маси та динамічно взаємодіють із навколишнім. На другому ярусі пінаклі з легкими колонами, стіни з численними вікнами стають нематеріальними, вежі розділяються на багато пройом. Внутрішній простір храму відрізняється ясною структурою та пластикою, довершеністю пропорцій та обробки каменю. Ансамбль собору в Реймсі зводився приблизно в один період з храмом в Ам'єні - одним з найбільших готичних соборів Франції. Різні за висотою та малюнком вежі надають фасаду особливої живописності. В розміщенні сюжетів на порталах майстри враховували напрямок руху глядача від входу. Єдність трьох порталів підкреслюїться фризом великих фігур, що розміщені безперервною лінією вздовж всіх входів. Стиль статуй західного фасаду цього собору демократичні ший ніж в Шартре, обличчя більш життєві. Головна риса образу Христа - заклик достойно пройти життєвий шлях.

Стиль зрілої готики інколи образно називають "пломеніючою" завдяки ширико розповсюдженому в той час вікну - троянді. Це особливо велике вікно над центральним порталом. Для всього західного порталу, а також і для всього собору, це кругле вікно стало архітектурним модулем, одиницею всіх розмірів храму. Тому сама троянда прикрашалась особливо. При цьому ззовні можна було споглядати лише кам'яне кружево, трохи позолочене. Зате всередині троянда ставала головним вітражем храму. Її кругла форма символізувала Безкінечність досягаючи, інколи, 10-14 метрів у діаметрі. Вітражі готичного собору - одна з найголовніших прикрас. Природне світло, проходячи крізь яскраве кольорове скло приглушувалось в напівтемному храмі і наповнювало його своєрідним світловим простором. Кольори вітражів точні, локальні, майже без півтонів. Саме ділення поверхні вітража на "кусочки" нагадувало стародавню блискучу золоту мозаїку. В принципі, в готичних соборах мозаїка часто була присутня як прикраса.

Шедевром "пломеніючої" готики є королівська капела Сен - Шапель в Парижі (1240-1248рр.), яка служила місцем зберігання реліквії - вивезеного з Константинополя тернового вінка Христа. Магічну силу простору зали другого поверху створює велика кількість вітражів., Здається, що тут майже немає стін: вікна, з'єднані попарно шестипелюстковими трояндами заповнюють приміщення мерехтінням.

Англійська готика. В Англії готичні будівлі вперше з'явились майже одночасно з французькими - XII-XIV ст. Цей період співпав зі зростанням могутності Англії. Англійська готика пронизана національним духом, відрізняється особливою декоративністю (орнамент повністю приховував конструкцію) з переважанням горизонтальних ритмів над вертикальними. Вона розвивалвсь до середини XVI ст. і мала декілька видів: рання або "ланцетоподібна" готика (по формі вікна, кінець XII-XIII ст.), зріла або "прикрашена" готика ( кінець XIV-XV ст.), пізня або "перпендикулярна" готика (від перпендикулярного перетину арматури вікон, друга половина XIV- середина XVI ст.). Часто в одній споруді поєднувались всі три стилі. Наприклад, церква Вестмінстерського абатства в Лондоні (побудована в XIII ст.), в якій пропорції планування будівлі відповідають французьким зразкам, але її декор типово англійський. Англійські майстри основну увагу приділяли декору. А не конструкції. Для англійської готики характерні розтягнуті фасади, далеко винесені трансепти, невеликі західні вежі. Роль аркбутанів обмежена. Головний світловий потік з вікон, які займають весь простір між контрфорсами, сконцентрований на хорі. Вікна в бокових нефах менші. Середній неф, як правило, трохи піднімається над боковими. Своєрідність англійської готики найбільш чітко проявилась в соборах Уельсу, Лінкольна, Солсбері.

Собор в Уельсі (XII-XIV ст.), тринефна базиліка з трансептом та хором, має розтягнутий фасад, декоративно розчленований порталами, який сприймається як хвилеподібна маса. Невисокі бокові вежі раптово обриваються та заповільнюють вертикальні ритми. Особлива конструкція арок середохрестя, з'єднаних між собою вершинами (так звані " перевернуті" арки). Тут оголена каркасна система, чітко позначені вертикалі, три частинні великі вікна завершуються складним перехрещенням арок.

Нові архітектурні прийоми принесла в англійську готику перебудова романської будівлі собору в Лінкольні (розпочатий близько 1225 р.). Його тектоніка проявляється більш чітко, ніж в Уельському соборі. Ритми поступово наростають до центру, де зведена потужна вежа над середохрестям. Склепіння середнього нефу заклали основу для розвитку складної системи нервюр в англійських соборах. Прекрасний зразок скульптурного декору зрілої англійської готики - прославлений Ангельський хор собору.

Собор в Солсбері відрізняється цільністю задуму. Силует визначає шпиль над середохрестям, найвищий в Англії (124 метри). Західний фасад з невеликими вежами прикрашений нішами, скульптурами та геометричним орнаментом. Оригінально та сміливо виконана конструкція склепінь, що опираються на тонкий середній стовп. Завдяки відкритому простору собор добре видимий зі всіх боків.

Початком нового етапу в історії англійської готики стала перебудова у XIV ст. собору в Глостері. Загальний образ храму формують вертикальне устремління та горизонтальні перехрещення. Стіни практично зникли, оскільки їх прорізає багато віконних та арочних отворів. Склепіння набули важкий декоративний малюнок нервюр. На початку XIV ст. скульптори все частіше звертаються до теми смерті. Надгробок Едуарда II в Глостерському соборі зображає короля на смертному ложі. Над статуєю піднімається навіс із білого алебастра, який вражає своїми текучими лініями та витонченими формами. Виразний контраст білих та чорних тонів.

Німецька готика. Готика з'явилась в Німеччині в другій чверті XIII ст. Німецькі майстри посилили її неспокійний дух, надали художнім образам експресивної виразності, драматичної духовності. В німецькій готиці виразно відбились запити та ідеали різних суспільних кіл - князів, лицарів, міщан. Специфіка Німеччини полягала в тому, що готичний стиль охопив не відразу все мистецтво, а поступово проникав у його окремі види. Живопис довго притримувався пізньороманських форм. Скульптура першою відреагувала на нові тенденції індивідуалізацією образів та драматизмом, при цьому французький вплив не заступив своєрідності німецької пластики, яка проявилась в поєднанні рис справжнього реалізму з екзальтованістю.

Основну роль у становленні нової художньої системи, як і в інших країнах, відіграла архітектура, що повністю набула готичних рис в другій половині XIII ст.. Історія готики в Німеччині почалася з побудови Лібфрауенкірхе в Трірі та церкви Сант - Елізабет в Марбурзі (XIII ст.).

Яскравим прикладом німецької готики ї Кельнський собор) (розпочатий у 1248 році - п'ятинефна базиліка із трансептом та хором. Грандіозність простору відчутна не лише завдяки розмірам будівлі, але і через перепад висот6 середній неф у 2,5 рази вищий за бокові, на різних рівнях розміщені неф і хор. В зовнішньому образі виділяються легкі вежі з гострокінцевими дахами на західному фасаді, контрастують гладкі поверхні та декоративна різьба. Стрілчасті арки, що повторюються від ярусу до ярусу , заміна троянди на стрілчасте вікно підсилюють устремління собору вгору.

Німецька готика винаходить нову форму оздоблення храму - різьблені вівтарі. Деякі з них датуються XIV ст. Близько 1300 року в Кельні вперше з'явились незалежні від ансамблю живописні фігурації, виконані на дереві. Але це вже початок нового етапу розвитку, пов'язаного з формуванням ренесансного стилю.

Іспанська готика.Готичний стиль, наповнений національними версіями, в Іспанії найбільш яскраво виразився у соборах Кастилії та Каталонії (XIII ст.). В цілому, для церковної архітектури вільні відступи від початкового задуму будівлі та поява різних добавок до основного плану у вигляді багатьох капел та добудов. Хори продовжувались зі сходу на захід від апсиди до середини центрального нефа і відділялись від основного простору високою перегородкою, яка, як правило, декорувалась. За нею розміщувалась головна капела, відгороджена стінкою. В капелі розташовувався вівтар, відділений від завівтарного простору багато прикрашеною подобою іконостасу зі скульптурними прикрасами. Таким чином капела була неначе самостійна церква всередині храму. Простір, відведений для прихожан, розширився за рахунок збільшення довжини трансепта та добавлення капел в бокових нефах. Дуже часто капели декорувались Деякі архітектурні споруди, створені в Іспанії в період Середньовіччя спів ставляли елементи класичних французьких зразків та характерну рису мавританських храмів - зальний тип.

Іспанські собори, як правило, були солідних розмірів та відрізнялись пишним декором фасадів. Відносно невеликі вікна створювали напівтемну атмосферу у внутрішніх приміщеннях. Вівтар і хор освітлювались завдяки вікнам ажурних ліхтарних веж.

П'ятинефний собор у Севільї (1402-1506 рр.) прекрасний приклад конструкції даного типу. Це найбільший храм Іспанії і третій в християнському світі після Св. Петра у Ватикані та Св. Павла в Лондоні. Він вражає не лише розмірами та пишністю, але і атмосферою, яка пронизана особливим релігійним почуттям, притаманним севільцям. Тут знаходиться найбільший та найгарніший ре табло в християнському світі. Він прикрашений більш ніж тисячею скульптур пізнього готичного стилю на сюжети з життя Христа. Скульптури з орнаментальною різьбою, вкриті позолотою.

Італійська готика. Італійські майстри погано сприйняли готику, оскільки в другій половині XIII ст.. Італія зробила рішучий крок в сторону гуманізму, трохи випередивши решту європейських країн. Але собор в Орв'єтто ( розпочатий у 1290 році), церква Санта - Кроче у Флоренції (почата у 1290 р.) мають готичні риси. Найкраще графіку готики зуміли зрозуміти венеційські архітектори. Яскравим прикладом є Палац дожів у Венеції. Його почали будувати у IX ст. на березі лагуни як охоронне спорудження, пізніше не раз перебудовували. Таким чином, південне крило, фасад якого з двоярусною аркадою нерозривно пов'язаний з панорамою міста звели у XIV ст. Архітектура та оздоблення залів відрізняються вишуканістю.

Прикладом пізньої італійської готики є Міланський собор (розпочатий у 1387 р.)., один з найбільших храмів Європи, вміщає до 40 тис. людей. Його конструкція позбавлена функціональної ясності через надлишок вертикальної розчленованості, веж та прикрас.

Українська готика (Львів). Собор збудований з кам'яних блоків, вапняку та вапнистого пісковику, які видобували в каменоломнях на околицях тодішнього Львова. Будівля собору тринефна, з витягнутою граненою апсидою. Довжина будівлі - 67 м, ширина - 23м. Основний простір майже кубічний, але біля храму прибудовано багато каплиць і капличок, через що загальний об'єм будівлі має складну конфігурацію. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу

дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі спінчасті колони підтримують стрільчасті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками. Будівництво собору розпочалось 1361 (за іншими даними - 1370 року) на кошти короля Казимира. На місці собору попередньо також був храм. Одні дослідники стверджують, що то був дерев'яний костел Найсвятішої Трійці, який згорів у 1350 році під час нападу литовців на місто. Інші дослідники стверджують, що за княжих часів тут стояла одна з церков східного обряду, яку Казимир розпорядився знести. Проте, не підлягає сумніву те, що храм починали будувати як костел Найсвятішої Трійці. Автором проекту та першим будівельником був Петро Штехер. Оскільки будівництво в ті часи йшло невеликими темпами, то за перші вісім років завершили лише фундаменти. За початковим проектом собор повинен був мати дві вежі - одну завершили наприкінці XIV ст., інша так і залишилась недобудованою через брак коштів. У 70-х рр. XIV ст. Була змінена назва храму - він став собором Успіння Богородиці.

У 1510 році в катедрі встановили перший орган. У 1527 році під час великої львівської пожежі згоріло майже все готичне місто. Постраждала також і катедра - особливо її західна сторона та вежа.

Відбудовою храму зайнялися вже ренесансні архітектори, що вплинули на майбутній вигляд споруди. У 1629 році в катедрі вперше відправили Богослужіння єпископи - уніати серед них і Мелетій Смотрицький - автор граматики слов'янської мови і митрополит.

Размещено на Allbest.ru