Молодіжна контркультура сучасного світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вищий навчальний заклад

Запорізький національний університет

Індивідуальна робота

з історії країн Зах. Європи та Пв. Америки

на тему:

Молодіжна контркультура сучасного світу

«Єдиний спосіб довести, що живеш поза суспільством, - повністю його прийняти. Вам ніяк не обійти диктованих суспільством умовностей. Ви повинні примиритися з усім, а потім довести, що існує щось більше»

(Генрі Міллер)

Молодіжна контркультура - об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей.

Контркультура (від гр. "проти") -- в широкому значенні напрям розвитку культури, який активно протистоїть "офіційній" традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. В такому розумінні контркультура зближається з поняттям альтернативної культури. В більш вузькому і конкретному значенні термін "контркультура" вживається для означення форми протесту проти культури "батьків", що поширилася серед частини американської молоді в 60-х -- на початку 70-х років XX ст. Для американської молодіжної контркультури була характерною відмова від стандартів і стереотипів масової культури, способу життя, основні цінності якого - респектабельність, соціальний престиж, матеріальне благополуччя, але при тому вона не була зорієнтована і на культуру елітарну. Відмова виявлялась, як правило, в негативному ставленні до визнаних культурних досягнень людства, екстравагантності мислення, поведінки, зовнішнього вигляду. Ідейно-теоретичне підґрунтя американської молодіжної контркультури являло собою довільне й еклектичне поєднання різноманітних положень екзистенціалізму, фройдизму, марксизму, анархізму, східної філософії, релігії та ін. Позитивні лозунги коніркультури виходили з трьох основних положень: 1) виховання нового типу особистості, з новими формами свідомості й дії; 2) формування нових стосунків між людьми; 3) формування і прийняття нових цінностей, соціальних і моральних норм, принципів, ідеалів, етичних та естетичних критеріїв. Для практичного втілення них положень організовувалися різноманітні комуни. Невід'ємними складниками контркультури були наркокультура та сексуальна революція.

Контркультура, досить демократична й масова. Наприклад, в такому феномені контркультури, як рок-культура, музика не є головною. Основне тут - моральна позиція протистояння, тип існування, "неписаний кодекс честі", як говорять про свою культуру самі представники року.

Контркультура твориться у межах кожної нормально діючої культури як альтернатива, яка згодом перероджується у повнокровний вид тієї культури, тобто виникнення контркультури є нормальним явищем у контексті діючої культури. Віддзеркалення крізь призму текстів міжпоколіннєвого конфлікту - конформізму дідусів і батьків контра-провокаційної, непокірної постави молодих, їхньої безкомпромісної контестації.

Традиційно вважається, що першим контркультурним молодіжним рухом були хіппі, котрі пропагували любов та недовіру до уряду.

Контркультурними вважають такі течії молодіжного руху як: скінхеди, готи, репери.

Скінхеди, принаймні те що від них залишилося, визнали частину цієї музики своєю. Але їх не цікавив увесь панк, вони слухали тільки ті групи, які в своїх текстах піднімали проблеми робітничого класу, продажних політиків, патріотизму. Журналіст популярного британського видання "Sun" Гарі Бушелл обізвав такий панк простим, але змістовним словом "Ой!" (Oi!). серед найвідоміших груп цього напрямку можна назвати SHAM 69, THE BUSINESS і THE ANGELIC UPSTARTS. Якраз тут і заклався той ідеологічний базис скінхедів, яки ми знаємо тепер. Висловити його можна гаслом: "Люблю країну - ненавиджу уряд!". Багато з цих груп мали навіть лівий ухил і тому, коли одна з таких команд, а саме SKREWDRIVER провела свій концерт під гаслом "Рок - проти комунізму" - то від неї відвернулися справжні скіни. Відтоді SKREWDRIVER уже не належить до стилю Oi!, а є представниками нацистської музики, яка має назву "white power!"

Для того щоб чітко відділити себе від "нациків", у 1993-му році у Нью Йорку було створено міжнародний рух RASH (Red & Anarchist Skinheads). З назви видно, що учасники цього руху стоять на комуністично-анархістських позиціях. Вони також виступають проти расизму і є прихильниками фемінізму, а також антигомофобії (противники дискримінації за статевою орієнтацією).

Є також і інша організована група міжнародного рівня - SHARP (Skinhead Against Racial Prejudices). Це скінхеди, які борються проти расистів і ультраправих. Вони регулярно проводять концерти, мітинги і значно радикальніші акції - організовані побиття boneheads (тупоголових), як вони називають неонацистів.

Може б усе так і залишилося на рівні чорного ґетто, якби у 1975-му хіп-хоп не здійснив прорив, який був пов'язаний з виникненням музичного стилю реп. А почав його уже знайомий нам Кул Херк, який під час одного зі своїх виступів у клубі став розмовляти через мікрофон з публікою у такт музиці. Безперечно, це не був його винахід, тому що ще на початку 20-го сторіччя чорношкірі діти у своїх кварталах мали подібну забавку - вони змагалися у вмінні якомога чіткіше і ритмічніше зімпровізувати віршований текст. Причому метою цих віршів було намагання якомога більше образити супротивника, а ще краще його маму чи сестру. Це було праобразом репу, але в сучасному вигляді він з'явився саме 28 років тому, хоча історія його назви до цих пір залишається невідомою. За найпопулярнішою версією слово «реп» розшифровується як «Ритмічна Американська Поезія», хоча ця гіпотеза має багато противників, які готові довести її хибність.

Перший серйозний успіх до репу прийшов у 1982-му, коли група "Public Enemy" випустила альбом "The Message", який складався з покладеної на музику поеми Еда Флетчера про те, як погано жити у чорному гетто. З того часу за репом закріпилася слава політичної музики, яка тримається, за рідкісними винятками, і до цих пір.

Оскільки початково хіп-хоп формувався у системі гетто і був формою самозахисту чорних і своєрідним виявом протесту - то ідеологи, імена яких до нас не дійшли, вирішили на цьому і базувати свої маніфести. Отож хіп-хоп став виявом протесту, причому в найпростішій, лозунговій формі. Але якщо спершу це був расовий протест чорних проти расизму білих, то з подальшою комерціалізацією руху расистська тема відійшла на другий план, а на головні ролі вийшов чистий протест - незалежно проти кого чи чого він був спрямований.

На сьогоднішній день чимало молоді схиляється до того чи іншого молодіжного руху. Підлітки вдягаються відповідно до напрямку свого руху, стилізують свій образ, вигукують гасла, прагнуть показати себе. Проте слід зазначити, що мало хто з них розуміє початкову суть протесту. Одяг та зовнішня атрибутика не головне, головне що в голові. Саме через таке нерозуміння значна кількість людей має хибні враження стосовно молодіжних рухів, або взагалі не сприймає їх.

Культура завжди була способом самовираження, можливістю донести певне повідомлення, заклик до суспільства.

В літературі можна виділити таких контркультурних письменників, як: Чарльз Буковськи, Генрі Міллер, Бегбеде.

В своїх творах вони висміюють світ, вказують на його несерйозність. Треба жити сьогодні і зараз, створювати нове, а не стояти на місці.

Як Беґбеде пише в одній із своїх книжок: «Ця планета скоро помре. А тепер….Вечірка!»

Саме з появою таких письменників як Беґбеде можна казати, що феномен контркультури розвивається далі.

Дотепер неперевершений гітарист Джимі Гендрікс став символом спонтанної концертної імпровізації, геніальний дизайнер і художник Енді Воргол заклав основи спонтанності малюнку, а Боб Ділан - спонтанність тексту. В результаті цього потужного енергетичного викиду ми маємо саме таке сучасне мистецтво, яке спостерігаємо довкола, саме таку музику - яку чуємо, і саме такі книжки - які читаємо.

молодіжний контркультура хіппі скінхеди

Література

1. ВеберА.Избранное: Кризис европейской культуры. - СПб.: Университетская книга, 1999. - 565 с.

2. Миллер.Г. Время убийц: Эссе / Пер. с англ. И.Стам, А.Зверева, З. Артемемовой. - СПб.: Азбука-классика, 2005. - 288 с.

3. Культура современного мира. М., 2005.

4. Карп'як Вадим. Молодіжні субкультури//Спілка української молоді (www.cym.org.ua. )

5. Modern culture in the modern world: technologies, music styls as way of living. N.Y., 2008.

6. Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музыки. - СПб.: Азбука-классика, 2005. - 257 с.

7. 4.Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори. - К.: Основи, 1994. - 420с.

8. 5. Проклятые поэты / Пер. с фр. М.Яснова. - СПб.: Азбука - классика, 2007. - С.8-12.

9. Скінхеди // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Скінхеди

10. Хіп-хоп // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Хіп-хоп

11. Гопники // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Гопники

12. Готи (субкультура) // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Готи_(субкультура)

13. Рейв // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Рейв

Размещено на Allbest.ru