Класицизм в архітектурі України кінця XVIII - початку XIX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

19

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана

Кафедра філософії

Реферат на тему:

Класицизм в архітектурі України кін. XVIII - поч. XIX ст.

Виконала: Гуртовенко К.

студентка 7-ї групи І-го курсу

спеціальності 6504, ФЕтаУ

Київ 2008

ПЛАН

ВСТУП

1. Виникнення класицизму в архітектурі України

2. Архітектори класицизму та їх твори

3. Містобудування. Найкращі споруди кінця ХVІІІ - поч. ХІХ ст.

4. Архітектура Львова: передумови формування стилю класицизм

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Класицизм (англ. classicism, від лат. classicus - зразковий) - напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVIІ ст.). Певною мірою притаманний усім європейським літературам, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст.

Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Аристотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVIІ ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму.

Першою важливою спробою формулювання принципів класицизму була «Поетика» Ж. Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат «Мистецтво поетичне» Н. Буало (1634), написаний після того, як літературний класицизм у Франції сформувався. Застосувавши філософський метод Декарта до літератури, який полягав в узагальненні досвіду класицистів, Н. Буало встановив суворі рамки для кожного жанру, узаконив жанрову специфіку. Для класицизму був характерний раціоналізм, представники якого вважали, що краса та істина досягаються через розум, шляхом природи, яка мислилася як відкрита розумом сутність речей. З раціоналізмом пов'язана нормативність класицизму, яка регламентувала мистецтво та літературу, встановлювала вічні та непорушні правила й закони. Для драматургії - це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця).

У галузі мови класицизм становив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів. Для класицизму характерний аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви. Героями класицистичних творів були переважно люди аристократичного походження. Важливим складником теорії та практики класицизму була встановлена ієрархія жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні: епопея, трагедія, дидактична поема, ода, байка, сатира.

1. Виникнення класицизму в архітектурі України

Кінець ХVІІ - поч. ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю - класицизму. Класицизм надавав усім містобудівельним заходам державного офіційного характеру. З другого боку в межах цього стилю якоюсь мірою виявились історично-прогресивні будівельно-архітектурні тенденції часу. Крім того, весь пластично-образний арсенал засобів класицизму ніс на собі відлиски античності й епохи Відродження, інтерес до яких знову посилився в епоху просвітительства. У своїх кращих зразках мистецтво класицизму несло важливі естетичні і виховні функції. Урочиста простота будинків, площ, вулиць зовні ніби підпорядковані, геометрії, несла в собі глибокі емоційні імпульси. Розвиток архітектури великою мірою зумовлюється прогресом будівельної техніки. В цей час поступового впроваджуються в будівництво металеві конструкції, проте, як і раніше поширене було дерев'яне будівництво.

В розвитку класицизму можна визначити три етапи: становлення стилю, зрілість і занепад. Архітектура першого етапу відзначається переходом від бароко до класицизму, пошуками нових засобів художньої виразності, й новим підходом до ансамблевої забудови. За часів класицизму набуває значення відкритий характер композиції ансамблів площ, вулиць і окремих комплексів.

Основним досягненням другого етапу було створення великих ансамблів, а в архітектурі - застосування декоративного мистецтва для втілення значних художніх задумів.

На третьому етапі поширилося багатоповерхове будівництво, зростали промислові підприємства, учбові заклади. Занепад класицизму виявився також у відході від творчого розуміння й використання форм античності у пануванні канонів і штампів.

2. Архітектори класицизму та їх твори

Кращі набутки зрілого класицизму знаходять підтримку, поширення у творчій практиці українських архітекторів та скульпторів.

Відомі зодчі першої половини ХІХ ст. такі як Андрій Воронихін, Андріян Захаров, Олександр Брюллов, Василь Стасо, Вікентій Беретті доповнили основну формулу класицизму, положенням про цілісність і ансамблю та його синтез із давньою забудовою. Виняткову увагу вони приділяли єдності архітектурних споруд.

Найвеличнішій будівлі за їхнім задумом, мали відповідати вимогам кругового або секторально-панорамного огляду і мати ідеальні пропорції з різних точок зору. На них мав триматися ансамбль вулиці, площ, кварталів. Одним з найбільших досягнень зрілого класицизму було втілення в практику синтезу архітектури й скульптури. В першій пол. ХІХ ст. співдружність цих двох мистецтв досягла небувалої досконалості.

Серед значних і найкращих споруд кінця ХVІІІ ст. виділяється п'ятибанний Спасо-Преображенський собор у Новгороді-Сіверському, закладений за планом петербурзького архітектора Дж. Кваренчі. Собор розміщено у центрі забудови монастиря.

Квадратна у плані будова з чотирьох боків має виступи. На виступу головного фасаду створено портик-лоджію з чотирма колонами, затиснутими між двома антами. Бокові виступи підкреслено чотирма півколонами з яких середні напівкруглі, а дві крайні - квадратні. Бокові входи оригінально розміщено в нішах. Апсида східного фасаду має вигляд півротонди з причетвертими колонами.

Наприкінці ХVІІ ст. в українських містах дуже поширений був тип традиційної селянської хати “на дві половини”. Тепер збільшуються розміри і ускладнюється планування. Поступово виробився тип і так званого прибуткового будинку. З'являються дво- і триповерхові жилі споруди.

Розвиток архітектури Києва значною мірою пов'язаний з ім'ям визначного архітектора Андрія Миленського, який за короткий час перетворив патріархальний Київ з його численними монастирями і руїнами колишньої могутності й слави на сучасне європейське місто. Під його керівництвом було покладено багато вулиць, також визначив і Хрещатик як головну в майбутньому вулицю Києва. Щоб зв'язати Хрещатик з під'їзними шляхами, Миленський пересік його почато Олександрівською вулицею між Подолом і Печерськом, а кінець Хрещатика продовжив на Зх. і Пд. однією з найдовших у тогочасному Києві вулиць - Василівською. На Хрещатику Миленський збудував перший у місті театр із залом на 470 місць (не зберігся). У 1802 р. за проектом Миленського споруджено перший на Україні “Пам'ятник на честь поновлення магдебурзького права”, що являє собою тосканську колону з п'єдесталом у вигляді арки.

Для пам'ятника обрали місце в кінці Хрещатої долини, на березі Дніпра, в оточенні зелені, де за переказами відбувалося хрещення киян у 988 р. У 1810 р. на Аскольдовій могилі споруджено церкву-Ротонду у вигляді мовзолею-пам'ятника Аскольдові, якого за літописом вважали першим київським князем. Церква стоїть у чудовому природному оточенні. Після нищівної пожежі Подолу у 1811 р. Миленському довелося багато попрацювати над забудовою цієї частини міста. Він поновлює старі будівлі і будує багато нових. У Фролівському монастирі Миленський спорудив Воскресенську церкву з центральною ротондою, перекритою банею, та з двома боковими симетричними крилами.

Церква звісно мала вигляд цивільної будівлі, й мала хрест на бані, який свідчив про її культове призначення. Найбільшою спорудою Києва першої половини ХІХ ст. була будівля університету. Її будівник В. Беретті - відомий архітектор, чия майстерність склалася під впливом його вчителя по Академії мистецтв А.Захарова і Тома де Томана, з яким Беретті довелося згодом працювати в Петербурзі. Будівлю університету розміщено на перехресті двох основних магістралей нового міста, завдяки чому вона добре пов'язана з Хрещатиком, Печерськом і старим містом. Головний фасад корпусу університету виходить на Володимирську вулицю.

Серед значних висотних споруд цього часу виділяється дзвіниця Успенського собору в Харкові, зведена за проектом архітектора Є. Васильєва у пам'ять перемоги над Наполеоном. Кожен із 4-ох ярусів дзвіниці являє собою самостійну ордерну композицію, а п'ятий ярус становить барабан увінчаний позолоченою банею.

3. Містобудування. Найкращі споруди кінця ХVІІІ -

поч. ХІХ ст.

У другій пол. ХVІІІ ст. розгорнулися значні будівельні роботи на півдні України. За короткий час там виникли такі значні як Єлисаветград, Херсон, Маріуполь, Катеринослав, Одеса.

У 1818-1920 рр. За проектом В. Стасова у центральній частині міщанського передмістя спорудили пам'ятник видатному англійському гуманістові Дж. Говарду, який помер у Херсоні. За заповітом над його могилою поставлено обеліск із сонячним годинником. На початку 1790 р. архітектору І. Старову доручили обрати нову територію, скласти проект міста Миколаєва. В архітектурі Миколаєва у прямих вулицях і великих площах відразу відчувається характер міста спланованого на класицистичних засадах. Центральна площа була на перетині двох головних широких вулиць. Її забудова складалася з церкви на честь Григорія Вірменського, будівель магістрату, з кам'яними лавками. Найзначнішою з них є кам'яний двоповерховий будинок. До нього симетрично прилягають з обох боків крила у вигляді відкритих галерей, які надають будівлі легкості. Перший поверх магістрату має вигляд аркади на яку спирається стіна другого поверху, а колони бокових галерей пов'язують будинок з іншими будівлями площі.

В інших будівлях у Миколаєві також відчувається намагання по-новому трактувати класику сміливим застосуванням форм дерев'яної архітектури, навіяних народної творчості.

Найбільшого розвитку серед міст кінця ХVІІІ-ХІХ ст. досягла Одеса. ЇЇ збудували в 1794 р. на місці турецької фортеці Хаджибей. У 1803 Одеса ще була невеликим містом з дев'ятьма тисячами жителів. У місті було 14000 будинків і землянок, незакінчені церкви, 39 невеликих фабрик, 200 крамниць і магазинів. В 1804 р. градоначальник Одеси А.Е. Ришельє замовив проект театру відомому архітекторові Тома де Томану.

Прихильник форм античної архітектури, Томан казав, що його театр являє “подобу невеликого грецького храму”. Театр збудований у 1809 р. поблизу моря добре виділявся серед навколишньої забудови і кожен хто приїжджав до Одеси морем, першою бачив цю споруду. У забудові Одеси брали участь петербурзькі архітектори, такі як Ф.К. Боффо, Г.І. Горічеллі, У.Козлов, Ф.К. Боффо був родом із Сардинії. За сорок років творчої діяльності він спорудив кілька найзначніших будівель. Основним архітектурним акцентом є центральна напівкругла площа, вона збудована двома симетрично розташованими увігнутими будинками. Саме ця архітектурна ідея яскраво виявлена у величезних Потьомкінських сходах. Сходи, пам'ятник і вулиця між увігнутими будинками становлять композиційну поперечну вісь бульвару, що поділяє його на дві частини. Бульвар обмежують з двох боків комплекси будов - садиба Воронова та будинок Старої біржі. Воронцовський палац збудований за проектом Боффо. Палац має чудові інтер'єри, які відзначаються декоративним багатством і художнім смаком.

Всі кімнати мали паркетну підлогу, були обставлені англійськими меблями. Архітектура будинку колишньої старої будівлі з двома прекрасними ризалітами й колонадою, що об'єднує їх збудованої за проектом Дж. Кваренгі. Протягом першої третини ХІХ ст. Сімферополь перетворився на значне місто, з характерною для раннього класицизму трипроменевою системою плану, з центральною напівкруглою площею перед собором. Від часів пізнього класицизму в Сімферополі зберігся сімнадцятиметровий обмін із світло-зеленого діориту, споруджений 1842 р. Він спирається на кубічну основу, що підноситься на високому цоколі. Обеліск замикає перспективу вулиці.

Серед нових міст найбурхливіше розвивався Севастополь. Велику роль у плануванні і забудові міста відіграли військові інженери. Севастополь зростав дуже швидко. В 1804 р. Севастополь оголосили головним військовим портом Чорноморського флоту, а згодом фортецею.

Особливу діяльність по забудові Севастополя розвинув видатний флот овець і вчений М. Лазарєв. В архітектурі Севастополя переважали давньогрецькі форми. В греко-доричному ордері збудовано в 1843 р. Петропавлівський собор, що являє собою периптер з сорока чотирма колонами. При Морській бібліотеці було споруджено так звану башту вітрів. На верхньому крузі барельєфи, які зображують міфологічних героїв. Будинок Морської бібліотеки було зруйновано, але башта збереглася, до наших днів, нагадуючи про архітектуру першого періоду розвитку міста.

На початку ХІХ ст. одним з найцікавіших зразків архітектури у Львові є великий будинок, оздоблений кам'яним рельєфом різьбленням. Вхід будинку підкреслено греко-доричними колонами. Головний фасад прикрашають рельєфні античні композиції, створені скульпторами Г. Вітвером і А. Шімзером.

Привертає увагу також будівля по Вірменській вулиці, фасад якого оздоблюють шість іонічних пілястрів що об'єднують 2 і 3 поверхи. Під вікнами третього поверху виконано п'ять барельєфних композицій. У центрі зображено Хроноса, а по боках - чотири пори року. Будинок має балкон з красивою залізною огорожею ковальська робота, що широкою смугою ніби відмежовує основу - цокольний поверх на який спирається вся споруда.

Для пізнього періоду класицизму характерний розвиток прибуткового будинку. До цієї категорії належить збудований у 1842 р. так званий театр С. Скарбка у Львові. Театр вбудовано у велику чотирьохповерхову споруду з квартирами. Головний фасад підкреслено винесенням уперед портиком, який спирається на аркаду.

Вплив класицизму й певною мірою позначився й на народній архітектурі. Його формальні елементи проявилися при плануванні сіл, містечок, будівництві церков. Проникнення елементів класицизму в народну архітектуру пов'язане з характером місцевого будівельного матеріалу, яким на більшій частині було дерево.

Класицизм в архітектурі закінчився в 60-х роках ХІХ ст. Але цей рубіж дуже умовний, бо традиції, здобутки в містобудуванні справляли вплив і на архітектурну практику наступних часів. Регулярна система планування міста, видатні палацово-паркові комплекси розкривають багатства будівельної і художньої культури тих часів і займають значне місце в загальній культурній спадщині українського народу.

4. Архітектура Львова: передумови формування

стилю класицизм

Архітектуру Львова кінця XVIII - першої половини ХІХ ст. було досліджено у контексті загальноєвропейського архітектурного процесу цього часу, що дозволило з'ясувати як впливи європейського класицизму на архітектуру Львова, так і її особливості та відмінності. Для вивчення стильових прототипів та впливів було розглянуто архітектуру класицизму у провідних країнах Європи: Франції, Англії, Австрії, на землях Німеччині, Польщі, Російської імперії та Східній Україні.

Архітектурний стиль, який в міжнародній термінології називають класицизмом, в кожній з європейських країн, мав свої певні відмінності як в стильових прикметах, так і в часових межах. Проте основним періодом панування цього стилю в Європі є 1760-1830 рр.; спільними для всіх країн є такі риси: симетрія об'ємно-планувальних рішень, симетрично-осьові композиції; регулярна ритміка; застосування в декорі ордерних деталей, рослинної орнаментики, військової атрибутики та геральдичної емблематики.

Класицизм Європи базувався на вивченні та переосмисленні античної спадщини, а також на естетиці палладіанства. Можна виділити кілька напрямків розвитку стилю:

- ранній (або барочний) класицизм, для якого є характерним поєднання ордерної архітектури з барочним декоруванням. У Франції цей стиль називали “Стиль Людовика XVI”, в німецьких землях йому в певній мірі відповідає “цопф-стиль”, в Австрії - “стиль Йосифа ІІ”, в Польщі - “стиль Станіслава Августа”;

- “археологічний класицизм”, для якого характерне наслідування або повне відтворення античних зразків;

- „палладіанська” течія - напрямок класицизму, що ґрунтується на наслідуванні архітектурної спадщини А. Палладіо та архітекторів його школи;

- бідермеєр - напрямок класицизму, який розвивався переважно у німецькій та австрійській архітектурі. Для бідермеєру характерні симетричні об'ємно-планувальні рішення, геометричні форми, стриманий ордерний декор. Найбільше бідермеєр проявився в архітектурі міських житлових будинків - burgerhaus;

- ампір - стильовий напрям початку ХІХ ст. - розвивався в руслі класицизму і фактично завершив його еволюцію. Естетика ампіру була орієнтована на античний Рим, звідки запозичувались монументальні ордерні форми і скульптурний декор; також в ампірі широко застосовували єгипетську стилістику. На думку деяких зарубіжних і вітчизняних вчених, ампір - самостійний стиль, який став попередником еволюції історизму.

Поява та розвиток нових стильових тенденцій в архітектурі Львова наприкінці XVІІI у першій половині XІX ст., була зумовлена не тільки впливами європейської архітектури того часу, а й суспільно - економічними та історико-політичними змінами у розвитку міста.

У кінці XVIІІ ст. у Львові відбуваються важливі політичні та економічні зміни. Місто переходить під владу Австрії та стає столицею провінції. Це приводить до значного збільшення населення та покращання економічної ситуації у Львові, що, в свою чергу, сприяє урбаністичному розвитку міста; з іншого боку, столичний статус Львова впливає на появу і розвиток нових типів громадських споруд.

Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. починаються проектні та будівельні роботи з регуляції забудови міста, яке зберігало до того часу багато рис середньовіччя. Львів отримує можливість інтенсивного і планомірного розвитку. Роботи з проектування і контролю за будівництвом міста здійснювала Дирекція цивільної архітектури, працівники якої були в основному вихідцями з Австрії та німецьких земель.

Основними містобудівними роботами, які відбувались у Львові наприкінці XVIII - на початку XIX ст. були: ліквідація міських фортифікацій та створення на їх місці парків, променад і скверів; прокладення нових вулиць; розширення житлового будівництва та впорядкування існуючої забудови; створення інженерної інфраструктури; будівництво громадських споруд відповідно до нових потреб населення міста. Подібно до Відня або інших міст австрійської держави, при реконструкції центру Львова була вибрана політика винесення громадських споруд за межі середмістя, яке оточувалось кільцем забудови нового центру. Водночас була реорганізована транспортна мережа міста. Велась активна розбудова передмість капітальними будинками за типом міської забудови. Найбільш жваво забудовувалося Городоцьке передмістя, західна частина міста, особливо вздовж нової дороги, що з'єднувала Львів з Віднем і Будапештом.

Типологія та стильові особливості архітектури:

Ш ГРОМАДСЬКИХ СПОРУД ЛЬВОВА. Наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. соціальні та економічні умови сприяють виникненню нових типів громадських споруд. У місті з'являються музеї, театри, бібліотеки, нові навчальні заклади. Їх закладають на площах, бульварах, перехрестях вулиць, і вони стають важливими композиційними елементами планувальної структури міста. Забудова міста набуває ансамблевого характеру.

Серед громадських споруд Львова наприкінці XVIII - першої половини ХІХ ст. можна виділити наступні групи: адміністративні споруди; адміністративні споруди військового призначення; резиденції; пенітенціарні заклади; бібліотеки та заклади освіти, музейні споруди; видовищно-розважальні заклади; лікарні та заклади милосердя; сакральні споруди.

Для всіх різновидів громадських споруд Львова наприкінці XVIII - першої половини ХІХ ст. є характерною просторова розвиненість об'ємних рішень. Переважно всі вони утворюють окремий квартал в забудові міста, але можуть бути і рядовими у рядовій забудові. Характерними стильовими рисами споруд у цей час є симетрія об'ємно-планувальних рішень та фасадів, тричастинність тектонічної схеми (цоколь; основна частина; завершення), їх образам притаманні стриманість і офіційність, які підкреслюються монументальністю форм та ордерним декоруванням фасадів. Незважаючи на різні функції споруд їхні зовнішні форми є досить подібними.

Дослідження архітектури громадських споруд Львова кінця XVIII - першої половини XIX ст. у порівнянні з європейською архітектурою класицизму дозволило визначити декілька груп споруд, для кожної з котрих властиві певні стильові особливості: споруди зі стильовими рисами раннього (барочного) класицизму; споруди, збудовані під впливом віденської „урядової” архітектури; споруди з ознаками стилю бідермеєр.

Визначено, що на стилістику громадської забудови Львова кінця XVIII - першої половини ХІХ ст. суттєво вплинула австрійська “урядова” архітектура з її сухими геометричними формами. Цей вплив можливо пояснити, по-перше, адміністративним підпорядкуванням Львова Австрії; по-друге, прямим впливом особистостей архітекторів.

Сакральні споруди наприкінці XVIII - першій половині XIX ст. фактично припиняють будувати; едиктами Йозефа ІІ скасовано чимало монастирів. Християнські храми, збудовані в цей час у Львові, є невеликими за розмірами. Каплиця Дунін-Борковських за образом нагадує античний храм, церква на вул. Короленка - приміську садибу, церква Св. Димітрія є традиційного базилікального типу з характерним для барочних храмів двоярусним фасадом. В архітектурі Львова кінця XVIII - першої половини XIX ст. не виникло нового, характерного для класицизму типу сакральної споруди.

Для повнішої характеристики львівського класицизму було досліджено меморіальну пластику, яка досягла свого найвищого розквіту у першій половині XIX ст. Прекрасні зразки її знаходились на цвинтарях Львова, але збереглись тільки на Личаківському та Янівському цвинтарях і пов'язані з іменами таких видатних львівських скульпторів, як Гартман Вітвер, брати Шимзери - Антон та Йоган, Павло Ойтеле.

Символіка меморіальної пластики першої половини XIX ст. надзвичайно багата і виразна і перегукується з античністю. Саме античне сприйняття смерті як неминучої необхідності, сповнене спокою і гідності, втілює в собі бог сну Гіпнос або геній смерті, що зустрічається на багатьох надгробках. Його обличчя з лагідною усмішкою заспокоює, дає надію на вічну втіху. Символом скорботи і туги за померлими є плакальниця; символом мужності - постать лева. Передчасно обірване життя символізує перевернутий смолоскип або зламана колона, алегорія перемоги над гріхами - змій, якого попирає ногою Матір Божа. Атрибутика смерті досить різноманітна - тут і перегорнуті, згаслі смолоскипи і свічки, коса або пісочний годинник. Велика роль в символіці меморіальної пластики відводиться рослинам. Так, мак символізує тиху, спокійну смерть; дубове листя - мужність і чесноту. Пальмове листя ще в античному світі було символом перемоги, тут воно - символ перемоги моральної. Поєднання античної символіки з християнським світоглядом створило своєрідність меморіальної пластики Львова періоду класицизму.

Розквіт меморіальної пластики на початку ХІХ ст. є особливістю львівського класицизму. Визначенні індивідуальні риси творчого почерку скульпторів дозволили остаточно ідентифікувати авторство декору забудови Львова цього періоду.

Дослідження альтанки і вази в парку ім. І. Франка, гроту на Високому замку дозволяє віднести їх до цінних прикладів малих архітектурних форм доби класицизму і рекомендувати для включення в реєстр пам'яток архітектури.

Ш ЖИТЛОВИХ СПОРУД ЛЬВОВА. Серед житлової забудови Львова кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. можна виділити наступні групи: садиби, вілли та палаци, житлові кам'яниці, прибуткові будинки та готелі.

Для садиб, вілл та палаців характерним є: розташування прямокутної в плані, симетричної, одно - двоповерхової споруди на окремій впорядкованій ділянці. Декорування фасадів помірне, переважно ордерне - у вигляді колон, напівколон та пілястр. Часто застосовується портик з фронтоном або його імітації.

Житлові кам'яниці та прибуткові будинки за архітектурно-композиційними характеристиками, місцем розташування та часом побудови поділяються на такі групи: кам'яниці, збудовані в межах середмістя з кінця ХVІІІ до 1830-х рр.; будинки, збудовані за межами середмістя у 1820-1860 рр.

У межах середмістя існуюча система землеволодіння призвела до будівництва вузьких, витягнених в плані будинків. Найчастіше тут будували нову кам'яницю на місці однієї або двох споруд, зберігаючи конфігурацію ділянки; або ж просто перебудовували старий фасад у дусі пануючих тенденцій. У першому поверсі таких кам'яниць, як правило, влаштовувались крамниці, кав'ярні та ін.

Фактично стильовим “посвідченням” споруди є фасад, який має “плоский” характер, ордерні елементи застосовуються як декор. Надзвичайно важливе значення в оздобленні фасаду мають рельєфні панно з сюжетами із античної міфології.

Окремим різновидом цієї групи є будинки, що поєднують риси пізнього бароко та раннього класицизму.

Будинки, збудовані у 1820-1860 рр. за межами середмістя - на місці розібраних фортифікацій та у колишніх передмістях, складались з симетричного, прямокутного в плані центрального об'єму та одного або двох флігелів у подвір'ї. Розпланування симетричне, з проїздом або коридором по центру споруди. Будинки мали прості геометричні форми, помірне декорування. Їх можна віднести до типу „burgerhouse”, який сформувався в австрійській та німецькій архітектурі і потім поширився на Європу.

Будинки подібного типу збереглись переважно у центральній частині міста. Забудову передмість можливо дослідити тільки за архівними кресленнями.

Прибуткові будинки, які у Львові почали будувати з початку ХІХ ст., мали великі розміри та складні форми планів з кількома сходовими клітками, що було зумовлено їх призначенням як багатоквартирних будинків. Характерною рисою прибуткових будинків є внутрішнє подвір'я з відкритими галереями, що наближає їх до типу „Pawlatshenhaus”.

Однією з визначальних стилістичних рис житлових споруд Львова кінця XVIII - першої половини XIX ст. є декор фасадів. Архітектурний декор був і є надзвичайно важливим стилеутворюючим елементом протягом всього історичного розвитку архітектури. Спосіб і вид декорування, його розміщення на фасаді і в інтер'єрі споруди, тематика, характерні елементи є для визначення стилю не менш важливими, ніж об'ємно-просторове чи планувальне вирішення. Особливе місце архітектурний декор посідає при визначенні стильових засад архітектури періоду класицизму. Художньо-декоративне оздоблення житлових будинків Львова першої половини ХІХ ст. було надзвичайно багатим і вишуканим. Найчастіше зустрічаються рельєфи на міфологічні сюжети - зображення богів, богинь, героїв та міфологічних сцен. Також зустрічаються рельєфи з алегоріями торгівлі та зображення тварин. Всі ці скульптурні зображення виконані з надзвичайною майстерністю; композиції ретельно пророблені, техніка досконала, форми ясні та логічні.

ВИСНОВКИ

класицизм архітектура споруда будова

Класицисти вважали, що призначення літератури -виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку-мусить давати мистецтво. Визначальні риси класицизму:

- раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

- наслідування зразків античного мистецтва;

- нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії - це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);

- обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

- у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

- аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;

- встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

У своїх кращих зразках мистецтво класицизму несло важливі естетичні і виховні функції. Урочиста простота будинків, площ, вулиць зовні ніби підпорядковані, геометрії, несла в собі глибокі емоційні імпульси. Розвиток архітектури великою мірою зумовлюється прогресом будівельної техніки. В цей час поступового впроваджуються в будівництво металеві конструкції, проте, як і раніше поширене було дерев'яне будівництво.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Історія українського мистецтва кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Том четвертий, книга перша. - 1969.

2. Нариси з українського мистецтва. Перша половина ХІХ ст.

3. Альбом Д. Степовик.

4. http://www.lib.ua-ru.net/inode/19375.html

5. www.gromko.ru

Размещено на Allbest.ru