4

Контрольна робота

З предмету: «Історія бібліотек України»

На тему:

«Формування бібліотечної мережі»

Виконала студентка І курсу

Перевірив: _____________

2010

План

Вступ

Бібліотечна система України

Розвиток бібліотечних мереж

Функціонування системи як центру комп'ютерної бібліотечної мережі

Автоматизований банк даних - ядро системи

Висновки

Література

Вступ

Сучасні тенденції світового бібліотечного співтовариства спрямовані на формування і розвиток бібліотечно-інформаційних мереж у всіх регіонах світу. Важливими питаннями міжнародної бібліотечної науки і практики є питання організації бібліотечного мережевого простору, який об'єднує будь-які автоматизовані системи і мережі з метою координації зусиль і надання вільного доступу користувачам до електронних бібліотечних продуктів і послуг. Така інформаційно-бібліотечна ситуація охопила майже всі держави світу, в тому числі і Україну, де нині відбуваються корінні зміни у сфері інформаційно-бібліотечного обслуговування, впровадження сучасних інформаційних технологій і керування інформацією.

Бібліографія - інформаційна інфраструктура, що забезпечує підготовку, розповсюдження та використання бібліографічної інформації; бібліографознавство - наукова дисципліна, яка вивчає теорію, історію, технологію, методику і методологію організації бібліографії та сферу її практичного застосування; бібліотека - інформаційний, культурний, просвітницький заклад, що здійснює формування, опрацювання, зберігання бібліотечних фондів та забезпечує в установленому порядку доступ користувачів до них; бібліотечна справа - галузь інформаційної, культурної та освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і розвиток мережі бібліотек, формування та обробку бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів, підготовку фахівців у галузі бібліотечної справи, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотечної діяльності.

Громадяни незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, віку, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання, а також підприємства, установи і організації мають право на доступ до бібліотечних фондів та одержання бібліотечних послуг. Це право забезпечується створенням мережі загальнодоступних бібліотек, заснованих на державній формі власності, та шляхом державної підтримки загальнодоступних бібліотек, які засновані на інших формах власності і забезпечують безплатне надання основних видів бібліотечних послуг.

Вивчення шляхів розвитку бібліотекознавства в Україні дає можливість поповнити вітчизняне бібліотекознавство даними про бібліотечну справу як про складову частину національно-культурного будівництва, представляє значний інтерес для проведення порівняльних досліджень, визначення шляхів розвитку бібліотекознавства на сучасному етапі та в перспективі. У теперішній час потрібна активізація теоретико-методологічних досліджень у галузі історії бібліотечної справи, збільшення наукового потенціалу конкретно історичних пошуків.

Актуальність теми пов'язана з загостренням суперечності між невпинно зростаючим інформаційним потенціалом суспільства і обмеженими можливостями існуючих науково-інформаційних комунікацій бібліотек - найстаріших суспільних інститутів, які забезпечують кумуляцію, зберігання та розповсюдження документованих знань. В них на сучасному етапі невідповідність обсягів інформаційних ресурсів можливостям доведення їх до читачів проявляється дуже гостро. Тобто, намітилося відставання бібліотек від інших ланок системи наукових комунікацій, які значно раніше освоїли інформаційні технології. Можливість вільного доступу до інформаційних ресурсів, накопичених не лише в Україні, а й в усьому світі, нині визначається як найголовніший критерій діяльності бібліотек. Адже використання інформаційної продукції провідних зарубіжних країн, які дедалі активніше переходять до електронної форми публікацій, можливе, насамперед, через бібліотечні комп'ютерні мережі.

Така ситуація характерна і для системи книгозбірень НАН України, яка включає Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського (головний орган), Львівську наукову бібліотеку імені В. Стефаника і 105 бібліотек науково-дослідних установ НАН України. Сукупний фонд цієї системи перевищує 25 млн. одиниць зберігання. Щорічно він збільшується ще на 400 тис. документів. Інформаційними ресурсами НАН України користуються понад 190 тис. індивідуальних і колективних абонентів, яким на протязі року видається більш як 9 млн. першоджерел.

Бібліотечна система України

Бібліотечна система України - це розгалужена мережа бібліотек різних видів, заснованих на державній (загальнодержавній та комунальній), колективній чи приватній формах власності.

Бібліотечна система організовується і функціонує на основі:

· створення територіальних, відомчих (галузевих), міжвідомчих (міжгалузевих та інших) бібліотечних систем і об'єднань, підпорядкованих відповідним центральним (або головним) бібліотекам та існування окремих бібліотек різних типів і видів (поза межами цієї системи);

· здійснення на загальнодержавному, регіональному та галузевому рівнях централізованого, скооперованого або скоординованого комплектування фондів бібліотек, обробки документально-інформаційних ресурсів, створення спільно з підприємствами, установами і організаціями, діяльність яких пов'язана із збиранням, обробкою або накопиченням інформації, єдиних довідково-інформаційних фондів та банків даних;

· узгодження профілю комплектування фондів бібліотек, спільної організації науково-дослідної, науково-бібліографічної та науково-методичної роботи, спільного використання технічних засобів, здійснення інших форм координації і кооперації роботи бібліотек, незалежно від підпорядкованості в масштабах міста, району, області, Автономної Республіки Крим, держави в цілому, а також окремих галузей народного господарства.

На території України утворюються і діють бібліотеки та системи бібліотек, що відрізняються за своїм цільовим призначенням, складом користувачів, спеціалізацією бібліотечних фондів та іншими ознаками: публічні бібліотеки для дорослих, юнацтва, дітей; наукові і спеціальні, спеціалізовані бібліотеки загального користування, а також для осіб з фізичними вадами, бібліотеки навчальних закладів та наукових установ; універсальні, багатогалузеві і галузеві бібліотеки тощо.

Відповідно до значення і функцій утворюються бібліотеки: всеукраїнські, бібліотека Автономної Республіки Крим, обласні, центральні районні і міські Централізованих бібліотечних систем, також окремі районні, міські та сільські. Віднесення бібліотек до зазначених категорій здійснюється відповідними органами Міністерства культури України, Автономної Республіки Крим, місцевими органами влади, крім випадків, передбачених цим Законом. Міністерство культури України визначає бібліотеки, що виконують функції науково-методичних центрів.

Національна бібліотека України - головна всеукраїнська бібліотека - є культурним, документально-комунікативним та науково-дослідним центром, що забезпечує у взаємодії з національними спеціалізованими та іншими бібліотеками максимально повне формування, зберігання та загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів.

Національна бібліотека України створюється Верховною Радою України і виконує функції парламентської. Загальнодержавний характер її діяльності забезпечує Міністерство культури України.

Бібліотечні фонди Національної бібліотеки України становлять національне багатство народу України і перебувають під охороною держави.

В сьогоднішніх умовах - умовах демократизації суспільства - принципи видозмінилися. У 80-ті роки ще був дійовим старий принципат, тобто принципами комплектування бібліотечного фонду були: принцип партійності, профілювання та координування, систематичності та планомірності. Вже у 1990 році Васильченко дещо змінює принципат управління бібліотечним фондом: “До принципів управління бібліотечним фондом, на наш погляд, відносяться принципи: демократичного централізму, політичного підходу, планомірності, сполучення галузевого і територіального управління, сполучення одноосібності та колегіальності І нарешті сьогодні час розставив остаточні акценти. У сьогоднішніх умовах принципами комплектування ми називаємо:

- профілювання;

- відповідності;

- централізації;

- віковий.

Національні спеціалізовані бібліотеки є головними всеукраїнськими галузевими бібліотечними установами з питань бібліотечного та інформаційного забезпечення, національними книгосховищами, сховищами інших носіїв інформації, галузевими організаційно-методичними центрами відповідної мережі бібліотек.

Центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює загальне методичне керівництво бібліотеками і координує їх роботу, є Міністерство культури України. Міністерства, державні комітети, відомства, інші державні органи і організації здійснюють керівництво підвідомчими їм бібліотеками.

Міністерство культури України як центральний орган державної виконавчої влади реалізує єдину державну політику щодо бібліотечної справи в Україні; формує вимоги щодо державного статистичного обліку бібліотек, заснованих на території України; визначає державні потреби щодо бібліотечного обслуговування та нормативи, що гарантують його належний рівень; створює спеціалізовані організаційні структури для матеріально-технічного та науково-методичного забезпечення бібліотечної діяльності; здійснює координацію робіт по об'єднанню бібліотек в єдину інформаційну систему; організує підготовку бібліотечних кадрів; здійснює контроль за діяльністю державних бібліотек, збереженням ними єдиного бібліотечного фонду України; організує наукові дослідження в галузі бібліотекознавства, бібліографії, документознавства та науково-інформаційної діяльності; встановлює державні бібліотечні стандарти.

Міністерства та інші органи державної виконавчої влади реалізують державну політику в галузі бібліотечної справи, визначають систему управління мережею підпорядкованих їм бібліотек, забезпечують координацію їх діяльності з бібліотечною системою Міністерства культури України.

Мережа бiблiотек HАH України - це сукупність наукових бібліотек та iнформацiйно-бiблiотечних пiдроздiлiв HДУ, взаємопов'язаних цільовим призначенням, складом користувачів i політикою комплектування фондів наукової літератури та нормативно-технiчої документації на всіх видах носіїв iнформацiї, що мають відбивати розвиток науки в Україні та за рубежем i створювати єдині розподiленi та взаємовикористовуванi iнформацiйно-бiблiотечнi ресурси HАH України. Головним завданням кожної бiблiотеки i системи у цілому є бiблiотечно-iнформацiйне забезпечення фундаментальних i прикладних наукових досліджень, загальнодержавних програм та проектів.

Мережа бiблiотек HАH України включає:

1. Hацiональну бiблiотеку України iменi В.I. Вернадського;

2. Львівську наукову бiблiотеку iм. В. Стефаника;

3. бiблiотеки науково-дослідних установ HАH України.

HБУВ є науково-методичним центром для всіх бiблiотек HАH України, ЛHБ iм. В. Стефаника - для бiблiотек наукових установ Західного наукового центру.

Координація діяльності бiблiотек системи HАH України спрямована на:

· формування на основі вітчизняних i зарубіжних першоджерел документної бази наукових досліджень установ HАH;

· налагодження системи інформування про iнформацiйно-бiблiотечнi ресурси мережі, у тому числі створені в процесі наукової діяльності HДУ;

· створення довiдково-пошукового апарату для забезпечення багатоаспектного розкриття фондів першоджерел через систему каталогів i картотек, формування фонду довідкових та інформаційних видань, електронних баз даних;

· раціональну організацію бiблiотечно-бiблiографiчного i довiдково-iнформацiйного обслуговування читачів;

· створення комп'ютерної бiблiотечної мережі, унiфiкацiю форматного та програмно-технологiчного забезпечення, впровадження прогресивних технологій;

· удосконалення системи професiоналiзацiї й профадаптацiї бiблiотечних кадрів;

· участь бiблiотек мережі в бiблiотечних об'єднаннях та асоцiацiях.

Узгодженість дій бiблiотек HДУ як єдиної системи досягається на основі:

· єдиного науково-методичного керiвництва;

· єдиної органiзацiйно-розпорядчої документації;

· кооперації бiблiотечно-бiблiографiчного обслуговування учених та спеціалістів;

· проведення наукових досліджень з проблем бiблiотекознавства, книгознавства, iнформатизацiї бiблiотек, збереження i реставрації бiблiотечних фондів;

· обговорення питань діяльності бiблiотек на конференціях, семінарах, засіданнях круглих столів, стажуваннях та прийняття конкретних рекомендацій;

· висвітлення проблемних питань діяльності бiблiотек на сторінках фахової преси.

Розвиток бібліотечних мереж

Проблеми формування і розвитку бібліотечної мережі не можуть вирішуватись поза тісного зв'язку з питанням управління комплектуванням, використання та збереження фондів як частини інформаційного та культурно-історичного потенціалу країни.

До початку 90-х рр. виникло гостре протиріччя між відносно швидким ростом обсягу фондів (2-3% на рік) і катастрофічним падінням рівня їх використання. Цей феномен намітився ще у 70-ті рр., але серйозних практичних заходів, не дивлячись на велику кількість постанов партійних та державних органів, не приймалося.

Зовнішні причини накопичення у фондах державних бібліотек літератури, що не використовується або мало використовується полягали у монополізації книгозабезпечення, відсутності можливостей використання альтернативних джерел комплектування. У бібліотеки направлялося багато «ідеологічно витриманої» суспільно-політичної літератури, надмірна кількість російської художньої класики, а також вузькоспеціалізованих видань по техніці, сільському господарству та природничим наукам. Відсоток «баласту» у фондах державних масових бібліотек складав 40-45%, а у багатьох доходив до 80%. У той же час лише у малій кількості задовольняється інтерес до окремих категорій творів, що користуються підвищеним попитом і у цьому розумінні є соціально значущими. Кількість читачів скоротилася, книговидача до початку 90-х рр. впала у порівнянні з 1985-1986 рр. приблизно на 27% в цілому по усім типам загальнодоступних державних бібліотек, особливо у масових, що обслуговують доросле населення, і меншою мірою у дитячих і юнацьких. Вплинуло на видачу й звертання (в цілях збереження літератури) відкритого доступу - відомого засобу активізації використання фонду читачами. Щоб бути точними, згадаємо також вдосконалення правил обліку видачі, яке у свою чергу зменшило показник. Однак ця причина носить інший характер.

Ситуація, що склалася типова, з деякими особливостями, також для республіканських, крайових, обласних УНБ (сьогодні ЦБ регіонів) при традиційно нерівномірному, в силу історичних обставин, розподіленні документальних ресурсів між окремими бібліотеками. Так, з 1979 по 1994 рр. сукупний фонд регіональних УНБ Росії збільшувався приблизно вдвічі швидше ніж видача з нього. Найвищий його зріст був досягнутий у 1993 р. (149% до рівня 1979 р.), а найвищий зріст видачі - у 1992 р. (123% до рівня 1979 р.). настільки яскрава різниця у динаміці показників пояснюється перш за все наявністю у фондах документів, що порівняно слабо використовуються, хоча й забезпечують повноту репертуару найбільших документальних зібрань у регіонах.

Лібералізація цін на видавничу продукцію, інфляційні витки на протязі 3-4 останніх років, з одного боку, а з іншого - різке скорочення бюджетних асигнувань, яке особливо болісно відобразилося на закупівлі літератури, призвели до зменшення обсягів нових надходжень у бібліотеки всіх типів. Так, по ЦБ регіонів вони склали у 1994 р. (у середньому по Росії) 29% від рівня 1981-1985 рр., при цьому з місцевих бібліотечних колекторів ЦБ отримали документів в 5 разів менше й з ЦКНБ - в 4 рази менше. З 1990 по 1994 р. приріст фондів ЦБ склав в середньому 1%, причому спеціалісти на місцях відмічають в якості хронологічної «негативної» точки 1993 р. Загальне збільшення їх у державних бібліотеках з 880 млн. прим. у 1985 р. до 935 млн. прим. у 1994 р. відбулось в основному завдяки включенню колишніх профспілкових бібліотек у державну, муніципальну бібліотечну мережу (1991-1993). В той же час середні розміри фондів державних масових бібліотек (у розрахунку на одну) стабілізувалися й залишаються приблизно на рівні 15 тис. од.

У нових умовах не міг не змінитися підхід до списання літератури. У перебудовний и постперебудовний період бібліотеки отримали деяку свободу при очищенні фондів від видань, що застарілі або мало використовуються. В результаті з причини «застарілість за змістом» з ЦБ вибуло в середньому 46% літератури, що на 11% більше, ніж у 1981-1985 рр. Однак за ветхістю в тому ж році в середньому вибуло 25% документів від загального списання, що на 5% менше, ніж у 1981-1985 рр.; майже наполовину скоротилося списання літератури, що мало використовується. Це пояснюється ненадійністю як комплектування новими надходженнями, так і доукомплектування (через фінансові обмеження). Після деякого уповільнення (1990-1992) фонди регіональних УНБ знову почали швидко зростати й складають приблизно 145 млн. од. (за даними 1994 р.). Однак є небезпека поступового їх старіння у масових та наукових бібліотеках.

Найважливішим показником зацікавленості населення у суспільних фондах традиційно вважається кількість абонентів. Важке економічне становище у багатьох регіонах Росії призвело до рішення місцевої влади та керівників деяких підприємств та організацій про закриття бібліотек, що значно зменшило в цілому по Росії кількість зареєстрованих читачів. Однак кількість абонентів в загальнодоступних державних бібліотеках (регіональних УНБ та ЦБС) майже не скоротилося, а в багатьох випадках навіть збільшилося завдяки притоку колишніх читачів технічних та профспілкових бібліотек, що були закриті (через недосконалість форм статистичної звітності ми утримуємось від посилань на опубліковані дані загальноросійської чисельності читачів й обмежимося спробою викласти загальну тенденцію ).

1993-1995 рр. для бібліотек стали часом стабілізації. Вони почали адаптуватись, освоювати нові взаємовідносини з суспільством, грати все більшу роль в культурній політиці. В 44 регіонах Росії відзначається ріст кількості читачів, перш за все у Володимирській, Архангельській, Кемеровській, Свердловській областях. Особливо міцний інтерес до суспільних фондів у молоді, учнів. Книговидача зросла в загальнодоступних державних бібліотеках всіх типів и склала в 1994 р. коло 1,2 млрд. Причин багато: потреба населення у підвищенні кваліфікації та перекваліфікації, у освоєнні нових учбових програм; невідповідність зросту цін на книжкову продукцію та доходів населення та ін.

В ЦБ регіонів відмічається збільшення основних показників, котре особливо помітно при глибокому хронологічному порівнянні. Так, в 1994 р. на 10% більше, ніж в 1980 р. стала кількість абонентів і на 13% - кількість відвідин. Звісно, другий показник відобразив добре відоме фахівцям зниження зафіксованих відвідин,що позначилися після 1985 р. й викликане тим, що послаблення вимог «згори» привело до змін в обліку. У совокупності обидва показники знаменують достатньо високий рівень збільшення читацького контингенту ЦБ регіонів. Цей відрадний факт викликає на практиці певні труднощі. Традиційно пріоритетні для регіональних УНБ категорії - фахівці і вчені в наш час стали посилено цікавитися документальними ресурсами головної бібліотеки регіону. Аналогічні дані досліджень й по іншим типам бібліотек. За результатами опитування, проведеного Російською книжковою палатою у академічних центрах країни, у 1993 р. серед співробітників, що постійно користуються науковими виданнями, зверталися до послуг бібліотек 61% (у 1991 р. - лише 11%). Однак небачений до того наплив учнівської молоді робить проблематичним якісне й оперативне обслуговування читачів як одної, так і іншої категорії. Це змушує по-новому осмислити перспективи функціонування ОУНБ, зважуючи на місцях реальні можливості забезпечення різноманітних учбових запитів. Тенденція к приведенню обсягів і складу книжкових зібрань у відповідність з потребами населення, що все більш посилюється - основний позитивний підсумок першої половини 90-х рр.

Зараз на шляху вдосконалення бібліотечних фондів стоїть ряд, хоча й тимчасових, але достатньо потужних перешкод. Це недостатнє фінансування комплектування; непідготовленість внутрішньої технологічної та нормативної бази бібліотек до зменшення розмірів надходжень й збільшення трудомісткості процесів комплектування; розпад національної системи депозитарного зберігання; неповнота нових надходжень у основні фонди найбільших національних бібліотек країни у зв'язку з запізнілою розробкою законодавства про обов'язкові примірники. Деякі спеціалісти вважають негативним фактором реструктуризацію видавничого потоку у змістовному, видовому та інших відношеннях. Ми з цим не згодні. Реструктуризація слугує явному покращенню її складу з точки зору масового споживача. Надходження літератури, що мало використовується у державні бібліотеки практично закінчилося, розширилися потенційні можливості вибору книжок, з'явилися альтернативні джерела комплектування.

Загальновідомо , що тільки належним чином сформований фонд в змозі забезпечити реальний доступ до книги, задовольнити інформаційні потреби різних соціальних прошарків суспільства. При цьому мова йде не тільки і не стільки про національні та інші великі бібліотеки, скільки про загальнодоступні регіональні, міські, районні й сільські. Нижче ми приводимо деякі дані аналізу тієї частини книжкового потоку, який є основою комплектування масових бібліотек (аналіз проведений за скороченим комплектом друкованої картки РКП на книжки).

В загальному потоці галузевих та художніх видань середньорічний їх обсяг складає відповідно 49,2% та 50,8%, що в цілому корелює зі структурою книговидачі у загальнодоступних бібліотеках. По комплексу художньої літератури щорічно фіксується більше 1000 найменувань, що видані накладом до 100 тис. пр., та більше 1400 найменувань - накладом вище 100 тис. пр. Переважає (56%) наклад в інтервалі від 50 тис. до 100 тис. Лідирують тут недержавні видавництва. Їх частка складає 75% репертуару літературно-художніх творів, а на державні - тільки 24%. Це сприяє, на наш погляд, великій жанровій, тематичній й ідейній різноманітності репертуару. Однак тільки п'яту частину з видаваємої художньої літератури можна віднести до розряду ядерної; при цьому російська література та література народів Росії складає лише 30%. В той же час значно збільшилась кількість перекладних книжок (70% річного об'єму художньої літератури). Немає жодної промислово розвинутої країни, де б зарубіжна белетристика переважала над вітчизняною. Перекладають в основному з французької та англійської мов, перевага надається не класиці, а низькопробним романам та детективам. Часто-густо книжки характеризують низьке поліграфічне виконання й погану якість перекладів.

Що ж стосується самої зарубіжної літератури, то закономірно розширення кола бібліотек, що її придбають, збагачення репертуару закордонних видань, що поступають у регіональні УНБ. В середньому у 1994 р. питома вага літератури на іноземних мовах зросла на 13% у порівнянні з 1980 р. Комплектування іноземної літератури у ЦБ регіонів стає різноманітнішим за тематикою та мовами. Але придбання закордонних журналів залишається проблематичним, подарунки культурних центрів окремих країн (Франція, Німеччина) завдання не вирішують.

Погалузевий аналіз книжкової продукції, співставлення відомостей про сукупні й середні тиражі, фактичний й бажаний склад фонду виявили, що з точки зору потреб масових бібліотек можна говорити про більш чи менш благополучне положення справ з виданнями з таких галузей знання:

* мовознавство, літературознавство, філософські науки - 31,6%;

* суспільні науки - 26,6%;

* техніка - 16%;

* охорона здоров'я та медицина - 7,3%.

Як показує практика, на окремі видання економічної й медицинської тематики, необхідні масовим бібліотекам, а також юридичну літературу слід було б збільшити тиражі за рахунок книжок, без яких масові бібліотеки не можуть обійтися. Занепокоєння викликають видання і розповсюдження словників, особливо науково-технічних та спеціальних.

Функціонування системи як центру комп'ютерної бібліотечної

мережі

Для формування бібліотечних мереж недостатньо урахування двох принципів - адміністративно-територіального та виробничого, необхідно ввести ще й інформаційний, що дозволить більш повно задовольнити інформаційні потреби користувачів бібліотеки. На основі аналізу внутрішніх і зовнішніх технологічних процесів та організаційної структури наукової бібліотеки обґрунтована необхідність переходу до автоматизації бібліотечних процесів на основі використання мережевих технологій. Провідні книгозбірні України пройшли перший етап інформатизації, який характеризується створенням “автономних” автоматизованих систем.

Наступний етап інформатизації українських бібліотек - створення і впровадження в них он-лайнових мережевих технологій, які мають інтегрувати автоматизовані системи окремих книгозбірень у комп'ютерну бібліотечну мережу України і включити її до світового інформаційного простору.

Проаналізувавши всі отримані відомості і результати впровадження зарубіжних розробок у нас в країні можна відмітити, що практичне застосування в Україні автоматизованих систем пов'язано з рядом проблем:

Закордонні розробки АБІС не мають достатнього ступеня відповідності організаційним, технологічним та іншим вимогам і нормам бібліотечної діяльності, прийнятим на Україні. Адаптація таких систем при впровадженні у конкретних бібліотеках досить складна.

Достатньо високі показники вартості закордонних програмних продуктів, засобів їх технічної підтримки, а також супроводження при експлуатації.

Як вже відмічалося, комплексний підхід є найбільш перспективним підходом до автоматизації бібліотечно-інформаційних процесів, характерною рисою якого є інтегральність, яка передбачає одноразову обробку інформації на базі ЕОМ і організацію багаторазового і багатоаспектного її використання. Нова технологія дозволяє створити і обґрунтувати технологію ведення зведеного електронного каталогу декількох бібліотек, забезпечує звернення до нього споживачів з віддалених комп'ютерів через мережу передачі даних.

На основі аналізу технологічних вимог бібліотечних процесів щодо основного показника - задоволення інформаційних потреб читача, сформовані технічні вимоги до комплексу технічних засобів для автоматизації технологічних процесів універсальної наукової бібліотеки.

Надання можливості віддаленого доступу до інформаційних ресурсів і використання локальних мереж в процесі роботи з базами даних і іншими інформаційними ресурсами (електронними виданнями, каталогами тощо), з однієї сторони, створюють споживачам умови для самостійного пошуку інформації зі своїх робочих місць, а з іншої сторони, виводять інформаційне обслуговування на більш високий рівень.

Необхідна реалізація телекомунікаційної мережі обміну даних загального користування між бібліотеками з метою забезпечення відкритого доступу до інформаційних ресурсів бібліотек і переходу до нової форми співробітництва. У створенні телекомунікаційної структури повинна бути закладена ідея архітектури відкритих систем. Структура повинна містити в собі три частини: еталонну технічну модель; інформацію про стандарти і співвідношення між ними; методологію застосування структури до програмно-апаратного середовища користувачів.

До такої мережі ставиться ряд технічних вимог, зокрема:

· підтримка стандартних протоколів зв'язку; високий рівень надійності;

· безпека при передачі даних; висока продуктивність і можливість роботи у режимі он-лайн;

· гарантована доступність баз даних, їх цілісність;

· вартість транзакції, яка здійснюється через мережу, повинна бути достатньо низькою для вирішення проблеми окупності.

Комп'ютерна інформаційна мережа INTERNET за своїми характеристиками і можливостями доступу і пошуку інформації задовольняє вимогам, що були відмічені.

За функціональним призначенням система містить наступні компоненти:

За апаратним забезпеченням:

· центральний інформаційний обчислювальний комплекс високої продуктивності з устроєм довгострокового збереження і накопичення інформації - Сервер БД;

· інформаційний обчислювальний комплекс середньої продуктивності - Телекомунікаційний Сервер;

· інформаційні комплекси рівня підрозділів системи, для забезпечення роботи сітьових устроїв колективного доступу;

· периферійне телекомунікаційне обладнання, що забезпечить взаємозв'язок всіх елементів системи, вхід-вихід на інформаційні мережі України, а також на міжнародні інформаційні мережі.

За програмним забезпеченням:

· операційні системи;

· система керування базами даних;

· прикладні системи управління технологічними процесами.

Необхідно застосування сучасних сітьових технологій, які орієнтуються на інформаційні корпоративні мережі, що застосовують технологію Internet і мережі Intranet (Internet/Intranet). Така постановка завдання потребує:

· застосування технології локальної бібліотечної мережі Intranet, для того, щоб бібліотека мала можливість об'єднати всі свої функції з метою забезпечення багатоцільового режиму пошуку будь-якої інформації з будь-якого робочого місця;

· взаємообмін і поєднання з інформаційними ресурсами Internet.

· Intranet - це будь-яка корпоративна система, що побудована на основі WEB-технологій, має СКБД і бази даних, володіє системою контролю і розмежування доступу і потребує для своєї розробки та супроводження великого обсягу програмних засобів.

Сформовані технологічні, технічні та програмні вимоги до комплексної автоматизованої системи бібліотеки дозволяють зробити висновок, що система повинна мати дворівневу структуру.

Перший рівень - це локальна автоматизована система внутрішніх технологічних процесів бібліотеки, рівень Intranet. Другий рівень - централізація інформаційного забезпечення мережевої взаємодії бібліотеки для забезпечення загальнодоступності інформаційних документальних ресурсів найкрупніших книгозбірень України та включення їх у світовий інформаційний простір, рівень Internet. Зв'язані вони між собою на рівні форматів представлення даних, а також спеціальними програмними засобами. Інтеграція забезпечується використанням технології Intranet.

З врахуванням світового досвіду автоматизації книгозбірень і прийнятої традиційної бібліотечної технології в автоматизованій системі бібліотеки виділяються три функціональні підсистеми: автоматизований банк даних; підсистема комплектування і обробки документів; підсистема інформаційного обслуговування.

Автоматизований банк даних - ядро системи

В основі організації інформаційних процесів при комплектуванні і обробці документів лежить принцип «інформаційного конвеєра», що передбачає ввід ідентифікаційних даних книги чи журналу на вході «конвеєра» (у відділах комплектування при замовленні та реєстрації документів) і наступне доповнення наявної бібліографічної інформації відсутніми елементами при каталогізації і систематизації.

На сьогоднішній день пропонуються два реальні шляхи зменшення трудовитрат при автоматизації обробки нових надходжень:

· проведення такої обробки в рамках кооперації з іншими бібліотеками;

· створення інтелектуального автоматизованого робочого місця /АРМ/у вводу бібліографічних даних, який би забезпечував автоматичне занесення в бази даних структурованої текстової інформації.

Для реалізації автоматизованої технології комплектування і обробки документів пропонується створення функціонально повного комплексу АРМ. Він містить: АРМ комплектатора, каталогізатора, систематизатора.

Основні функції АРМ комплектатора:

· підтримка службових баз даних;

· формування документів для замовлення літератури;

· контроль виконання замовлень бібліотеки, тощо.

Основні функції АРМ каталогізатора:

· ввід бібліографічних записів на всі види творів друку на основі MARC-сумісних форматів;

· підтримка бази даних авторитетних записів;

· формально-логічний і семантичний контроль інформації, яка вводиться, тощо.

Основні функції АРМ систематизатора:

· формування і підтримка бази даних класифікаційних індексів, що забезпечить тематичний пошук у електронних каталогах та картотеках бібліотеки;

· встановлення відношень між класифікаційними індексами і їх словесними визначеннями тощо.

Інформаційне обслуговування в автоматизованому режимі містить: бібліотечне інформування (регулярне обслуговування читачів і абонентів бібліотеки без запитів, або у відповідності з довгострокове діючими запитами); довідково-бібліографічне обслуговування (задоволення разових інформаційно-бібліографічних потреб читачів і абонентів бібліотеки у режимі «запит-відповідь»); пошук і замовлення документів з бібліотечних фондів; надання повних текстів документів.

Крім цього, в автоматизованому режимі формуватимуться текстові файли: нових надходжень; тематичних бібліографічних списків тощо. Запропонована система дозволяє розширити спектр таких файлів і, що більш важливо, забезпечує кардинальне підвищення ефективності використання бібліографічної продукції бібліотеки шляхом надання читачам і абонентам електронних версій підготовлених науково-інформаційних матеріалів.

Підготовка вищеназваної інформаційної продукції потребує створення АРМ бібліографа, який буде реалізувати функції:

· вводу записів інформаційних видань у відповідні бази даних;

· формально-логічного і семантичного контролю інформації, що вводиться (наявності/відсутності певних елементів бібліографічного запису, перевірки на дублетність, авторитетного контролю тощо).

Необхідність урахування економічних чинників обумовлює вибір двох взаємодоповнюючих напрямів розв'язання проблеми довідково-бібліографічного обслуговування:

· орієнтація на отримання, переважно, ретроспективної інформації з автоматизованого банку даних;

· забезпечення теледоступу до найновіших даних.

Перший напрям базується, передусім, на використанні баз даних на компакт-дисках, в яких зафіксовані результати аналітико-синтетичної переробки світового документального потоку. Величезна ємність таких дисків (500-800 тис. бібліографічних записів) при порівняно невисокій вартості дозволяють кожній великій бібліотеці зібрати практично всю світову бібліографічну інформацію по своєму профілю.

Другий напрям базується на організації телекомунікаційного доступу до банків комп'ютерної інформації. У межах розвитку системи пропонується її підключення, до глобальної інформаційної мережі Internet. Подальші перспективи - це створення власного хост-центру і WWW-серверу мережі Internet, що вирішить ряд важливих питань, які спрямовані на розвиток бібліотечно-інформаційної інфраструктури країни.

Реалізація автоматизованого режиму пошуку документів здійснюється на основі комплексу баз даних бібліотеки, які розкривають її фонди. Основа цього комплексу - електронний каталог.

Кардинальне підвищення оперативності бібліотечного обслуговування забезпечує телекомунікаційна технологія замовлення документів з основного книгосховища, котра передбачає передачу читацьких вимог безпосередньо з робочих місць науковців і фахівців у науково-дослідних установах, ВУЗах тощо на пункти прийому цих вимог у бібліотеці.

Така технологія дозволяє:

· виключити витрати часу читача на чекання доставки замовлених документів з книгосховища (до приїзду читача у бібліотеку ці документи вже будуть знаходитися на полицях);

· оптимізувати шлях читацької вимоги (заблокувати передачу вимог на документи, що знаходяться у фондах відділів обслуговування, до книгосховища);

· зібрати статистичні дані про обіг документів для наступного коригування топології зберігання фондів (передачі профільних для бібліотеки видань, які користуються найбільшим попитом, з книгосховища до фондів відділів обслуговування).

Функціонування системи як центру комп'ютерної бібліотечної мережі, що є компонентою всесвітньої бібліотеки, передбачає телекомунікаційний доступ читачів і абонентів бібліотеки не лише до вторинної (бібліографічної) інформації, а й до первинних документів.

Для підсистеми інформаційного обслуговування пропонується створити АРМ читача і бібліотекаря.

АРМ читача - інтегрований технологічний комплекс, що забезпечує виконання таких функцій:

· бібліографічного пошуку в базах даних, якими комплектується бібліотека;

· бібліографічного пошуку в електронному каталозі та загальнодоступних базах даних, що створюються підрозділами бібліотеки;

· бібліографічного пошуку в доступних бібліотеці віддалених базах даних;

· отримання документальної інформації з повнотекстових баз даних.

АРМ читача має видавати інформацію, знайдену в базах даних:

· на екран дисплею;

· в комп'ютерну мережу бібліотеки для прийняття читацьких вимог;

· на паперові носії у вигляді каталожної картки та впорядкованого текстового файлу;

· на магнітні носії у вигляді впорядкованого текстового файлу.

Важливим завданням при створення АРМ читача є інтелектуалізація інформаційного пошуку в розподілених базах даних з різними лінгвістичними засобами при нечіткому формулюванні інформаційної потреби.

АРМ бібліотекаря забезпечує виконання всіх функцій АРМ читача, а також функцій обробки читацьких вимог (їх прийому, диспетчеризації, друку, статистичного аналізу), контролю книговидачі по МБА і фіксації незадоволених вимог. Як одну з функцій АРМ бібліотекаря слід розглядати і запис читачів.

В автоматизованій системі управління разом із функціональними підсистемами існують забезпечуючи підсистеми, такі, як програмна, технічна тощо.

Програмне забезпечення системи містить:

· загальне програмне забезпечення;

· засоби програмної підтримки мережевої бібліотечної технології;

· локальних технологічних процесів та окремих проектів.

В залежності від наявних типів ЕОМ (IBM PC, Macintosh) і особливостей прикладних завдань обиратимуться операційні системи та оболонки Windows, MS-DOS, Norton Commander.

Для програмної підтримки режиму функціонування системи як центру комп'ютерної бібліотечної мережі пропонується використовувати програмний комплекс, який має наступні риси і характеристики: забезпечує комплексну автоматизацію всіх процесів бібліотечної технології (комплектування, каталогізації, пошуку інформації, контролю книговидачі і МБА, захисту інформації); функціонує як у локальних, так і у глобальних мережах завдяки можливості підтримки широкого спектру протоколів передачі даних.

Технічні засоби повинні забезпечити можливість доступу з усіх робочих станцій до серверів. Технічне забезпечення системи включає такі основні компоненти: локальні комп'ютерні мережі підсистем інформаційного обслуговування, комплектування і обробки документів; спеціальні технічні засоби.

Ядро локальної комп'ютерної мережі підсистеми інформаційного обслуговування - серверний комплекс, який утворюють:

· сервер баз даних;

· інфосервер з блоком для зчитування інформації з компакт-дисків (CD-ROM);

· телекомунікаційний сервер для забезпечення інформаційного взаємообміну між бібліотекою та її зовнішніми абонентами в режимах он-лайн та електронної пошти.

Аналізуючи технологічні процеси зовнішньої бібліотечної діяльності згідно вибраної концепції автоматизації і критерію - найбільш повного інформаційного забезпечення користувачів з мінімальними витратами, можна зробити висновок про необхідність створення комп'ютерного бібліотечного центру.

Він має забезпечити загальнодоступність документальних ресурсів найкрупніших книгозбірень України та їх включення в світовий інформаційний простір. Основні функції Центру:

1. підтримка зведеного електронного каталогу найкрупніших українських бібліотек;

2. формування національного депозитарію бібліографічних баз даних про світовий документальний потік;

3. створення національного депозитарію комп'ютерних файлів первинних документів (електронних версій книг, журналів, газет тощо);

4. організація обміну документальною інформацією по глобальних комп'ютерних мережах;

Послідовність підключення до Центру базових бібліотек визначатиметься ступенем їх готовності до впровадження новітніх інформаційних технологій.

Пропонується такий технологічний процес роботи Центру при каталогізації. Базова бібліотека звертається по каналах теледоступу до зведеного електронного каталогу. Якщо обробка отриманого нею документу вже була проведена іншою книгозбірнею, вона доповнює існуючий бібліографічний запис своїми даними (сиглою бібліотеки, шифром зберігання видання в фондах тощо) і використовує його для власних потреб. Якщо ж бібліографічний запис відсутній, бібліотека проводить каталогізацію документа за єдиними для Центру методичними правилами. Для цього передбачається створити автоматизоване робоче місце, що забезпечує: клавіатурний і пакетний ввід даних; формування та підтримку баз даних авторитетних записів, класифікаційних індексів і предметних рубрик; формально-логічний і семантичний контроль інформації, яка вводиться; друк оригінал-макетів каталожних карток.

Система інформаційного обслуговування абонентів має забезпечити:

1. бібліографічне інформування;

2. довідково-бібліографічне обслуговування;

3. пошук і замовлення першоджерел з бібліотечних фондів; надання повних текстів документів, що зберігаються у вигляді комп'ютерних файлів;

4. обмін документальною інформацією по глобальних комп'ютерних мережах.

Перераховані послуги надаватимуться абонентам Центру в он-лайновому режимі. Загальне програмне забезпечення Центру - операційні системи UNIX або Windows NT. Ці операційні системи відповідають міжнародним стандартам і вимогам до подібних систем.

Критерії вибору програмних і технічних засобів: наявність їх сумісних апробацій; маркетингова політика фірм-виробників; експлуатаційний сервіс фірм-постачальників; економічний.

На першому етапі функціонування комп'ютерного бібліотечного Центру запропоновано використання принципу децентралізованої кооперативної каталогізації. Його концептуальними ознаками є:

1. створення в складі автоматизованих систем бібліотек технологічних баз даних, у які заноситимуться бібліографічні записи про нові надходження до фондів інших книгозбірень;

2. підтримка мережевого обміну між бібліотеками бібліографічною інформацією в уніфікованому текстовому вигляді;

3. можливість роботи кожної книгозбірні при опрацюванні нових надходжень як в режимі доповнення відповідного запису вищезгаданої технологічної бази даних своєю інформацією (з включеним механізмом кооперативної каталогізації), так і у режимі клавіатурного вводу всіх елементів бібліографічного опису документа (з виключеним механізмом кооперативної каталогізації).

Запропонований технологічний процес має властивість усталеності в аспекті забезпечення стабільності отримання вихідних параметрів (бібліографічних записів) при коливаннях вхідних (надходження бібліографічної інформації з інших книгозбірень). Опрацювання вхідного документального потоку проходитиме і при повністю автономній роботі кожної бібліотеки. Кооперативна ж каталогізація сприяє зменшенню сукупних трудовитрат і досягнення українськими книгозбірнями якісно нового рівня співпраці, що має привести в перспективі до створення української комп'ютерної бібліотечної мережі.

Впровадження технології децентралізованої кооперативної каталогізації є еволюційним шляхом розвитку існуючої схеми опрацювання нових надходжень до фондів книгозбірень і не потребує створення додаткових функціональних чи організаційно-координуючих структур та перебудови наявних автоматизованих систем українських бібліотек. Єдине нововведення - технологічна база даних, у яку заноситимуться бібліографічні записи, що створені іншими книгозбірнями.

Сукупний виграш для бібліотечної системи України від впровадження децентралізованої кооперативної каталогізації безперечний, оскільки без додаткових фінансових витрат буде створена система, яка дозволить: суттєво зменшити дублювання робіт при опрацюванні нових надходжень до фондів бібліотек за рахунок одноразового вводу бібліографічної інформації про документ в одній книгозбірні і багаторазового використання цієї інформації бібліотечною спільнотою; підвищити якість формування фондів українських книгозбірень на основі інтеграції бібліографічної інформації про вхідний документальний потік до українських книгозбірень; розгорнути роботи по формуванню в Україні комп'ютерної бібліотечної мережі і включенню її до світового інформаційного простору, що дозволить кардинальне підвищити повноту й оперативність задоволення інформаційних потреб читачів та абонентів книгозбірень.

Аналіз і характеристика основних проектів створення цифрових та електронних бібліотек і архівів держав Європи, США, Австралії і Росії доводить, що вони можуть уможливити глобальний доступ до величезного запасу розподілених ресурсів інформації і знань, що легко оновлюються і зручні у використанні. Незалежно від назв: електронні, віртуальні, гібридні, цифрові, бібліотек стає все більше, а поширення Інтернет робить їх доступними для всіх користувачів.

Міжнародна бібліотечна діяльність сформувала два основні напрями на цьому шляху: автоматизація внутрішніх бібліотечних функцій і вдосконалення пошуку та доступу до інформації. Інтернет і його інформаційні сервіси, зокрема World Wide Web (WWW), що надають доступ до мультимедійної інформації, суттєво впливають на роботу бібліотек, сприяють поширенню інформації. Бібліотечна автоматизація, таким чином, перейшла межі внутрішньої автоматизації, її процеси перетворилися на комп'ютеризацію бібліотечно-бібліографічних ресурсів у вигляді електронних бібліотек. І саме вони є головними ланцюжками у середовищі бібліотечних комп'ютерних мереж.

Для вирішення організаційних питань створення бібліотечних мереж основну увагу слід сконцентрувати не на технологічних аспектах, а на функціонально-змістовних. Тобто для розробки ефективно функціонуючої бібліотечної мережі необхідно вивчити і проаналізувати предметну область мережі (або системи), в даному разі предметною областю є діяльність університетських бібліотек. Тому важливою для нашого дослідження стала стаття В.В. Звєрєвич і Г.Д. Кармишенської щодо типологічної моделі сучасної університетської бібліотеки та реалізації її основних функцій.

Важливим завданням бібліотек, що набули доступу до глобальної мережі Інтернет, на думку Є.Л. Крєпкової, є не тільки добре знання інформаційних ресурсів мережі, але й уміння представляти в мережі свої власні ресурси. Автор наголошує на важливості вирішення таких двох сучасних завдань для бібліотек: надання доступу до корпоративних каталогів бібліографічних даних і створення інформаційних Web-сайтів. При цьому підкреслюється, що ці завдання слід вирішувати не відокремлено, а інтегровано. Основними проблемами у вирішенні питань об'єднання технологій є використання сумісних форматів даних, повнота і релевантність пошуку, персоналізація користувацького інтерфейсу і розмежування прав доступу до ресурсів. Проблему створення якісного змісту (або контенту) бібліотечних Web-сайтів і сторінок розробляли М.В. Гончаров, В.К. Стєпанов, Л.Я. Філіпова, які для аргументації грамотного вирішення цієї проблеми використовували досвід американських, канадських, російських і українських бібліотек.

Висновки

Маючи значний потенціал інформаційна інфраструктура України в той же час не відповідає сучасним вимогам щодо оперативності надання документів (зарубіжні вчені отримують її в 10-20 разів швидше). До того ж традиційні методи і засоби інформаційної роботи не дозволяють українським вченим і спеціалістам ефективно використовувати зовнішні інформаційні ресурси. У рамках робіт по інформатизації суспільства, в ряді бібліотек України створені автоматизовані системи. Певні результати досягнуті, наприклад, у Національній парламентській бібліотеці, де створено електронний каталог обсягом понад 100 тис. бібліографічних записів, Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці, що здійснює ретроспективну конверсію карткового каталогу в електронний, Центральній міській бібліотеці ім. Лесі Українки м. Києва, де поряд з наповненням електронного каталогу ведуться бази даних історичної тематики. Проте, існуючі системи не забезпечують он-лайнового доступу до наявних бібліографічних ресурсів (вони доступні лише читачам книгозбірень). Для кардинальних змін ситуації, що склалася, у курсовій роботі запропоновано розробку і впровадження мережевих інформаційних технологій, які базуються на використанні автоматизованих банків даних і глобальних комп'ютерних мереж, визначено основні напрями інформатизації бібліотек України та їх входження до світового інформаційного простору.

Міжнародний досвід бібліотечного суспільства в напрямі розвитку комп'ютерних бібліотечних мереж характеризується процесами створення цифрових (електронних) бібліотек, відкритих для взаємодії через канали глобальної мережі Інтернет. Дослідження зарубіжних проектів створення цифрових бібліотек (США, Канади, Австралії, країн Європи) сприяло визначенню, що головними чинниками організації комп'ютерних бібліотечних мереж є саме комп'ютеризація бібліотечно-бібліографічних ресурсів (продуктів і послуг), яка реалізована у створенні цифрових (електронних) бібліотек з використанням Інтернет-технологій для об'єднання бібліотечних ресурсів у комп'ютерні мережі.

Вивчення й аналіз сучасного стану інформатизації свідчать, що її результатами стали такі суттєві зміни: зросли роль і значення науково-технічної інформації; збільшилась кількість інформаційних служб; активізувалося впровадження комп'ютерних технологій у бібліотечну сферу.

Сучасний стан комп'ютеризації бібліотек характеризується такими тенденціями:

· активно розробляються проекти створення національної цифрової бібліотеки України на державному рівні і за підтримки ІФЛА;

· вирішуються питання змістовного наповнення електронних ресурсів цифрових бібліотек, що покликані зберігати свої національні особливості, поширюватися українською мовою;

· забезпечується вільний доступ до всіх ресурсів;

· упроваджуються національні стандарти, що включають уніфікацію опису і форматів різноманітних електронних ресурсів, процесів зберігання, пошуку та ін.;

· комп'ютеризація вітчизняних бібліотек націлена на формування і розвиток комп'ютерних бібліотечних мереж на різних рівнях: національному, регіональному, академічному та університетському.

Дослідження проблем організації кадрового забезпечення сучасних бібліотек доводить, що всі проекти створення національних цифрових бібліотек передбачають підготовку національних інформаційно-бібліотечних кадрів. Суттєво змінюється сучасна система вищої інформаційно-бібліотечної освіти в Україні, яка спрямована на реалізацію тенденцій стабілізації і розвитку національних особливостей освіти, характеризується багатоваріативністю підготовки кадрів вищої кваліфікації з урахуванням потреб держави і можливостей відповідних університетів як в Україні, так і в інших країнах світу. Перехід України на нову модель вищої бібліотечно-бібліографічної освіти потребує вирішення комплексу організаційно-методичних, управлінських, економічних проблем, найважливішими з яких є підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу бібліотечних факультетів.