Шедеври готичної культури

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет

Кафедра українознавства

Реферат

Шедеври готичного стилю в архітектурі

Виконала: студентка гр.ФЕУ-419

Швець Анна

Перевірила:

Сигида Г.А.

Запоріжжя

2010

План

Вступ

1. Світові шедеври готичної культури

2. Готичні стилі в архітектурному мистецтві

3. Готичний стиль в Англії

4. Готичний стиль в Польщі

5. Готичний стиль в Іспанії

Висновок

Література

Вступ

Готика зародилася в Північній частині Франції (Ільде-Франс) у середині 12 ст. і досягла розквіту в першій половині 13 ст.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковної основи зберігалися в ідеології і культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з "вищими" ірраціональними силами.

В історії західноєвропейської середньовічної культури виділяються два етапи: романський -- IX--XI століття і готичний -- Х--XV століття (в окремих країнах -- до XVI ст.).

Романський стиль (від лат. romanus -- римський) повноцінно виявив себе передусім в архітектурі. Будови романського стилю різноманітні за типами, за конструктивними особливостями, за декором. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів, монастирів, замків.

У межах романського стилю водночас з архітектурою й у тісному зв'язку з нею розвивалися монументальний живопис та скульптура. За художніми ознаками мистецтво цього періоду схематичне, умовне. Романська композиція давала змогу використовувати простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, утрирувані жести.

Слід відмітити важливу роль орнаментального мистецтва, яке в романському стилі вражає багатством і різноманітністю мотивів. В орнаменті своєрідно спліталися традиції античності Візантії, Ірану й навіть Далекого Сходу.

1. Світові шедеври готичної культури

Стильові ознаки раннього готичного мистецтва знаходимо в монументальних спорудах Франції другої половини XII ст. (у Нуайопі, Лані, Суассоні та інших містах). Дві області - Іль-де-Франс і Шампань відігравали значну роль у формуванні готики.Кульмінаційним завершенням мистецьких пошуків ранньої готики став собор Паризької богоматері (Нотр Дам де Парі). Будівництво собору розпочалося 1163 р., а завершилося в середині XIII ст. Вражають масштаби цього колоса - 9000 чоловік вміщувала п'ятинефна базиліка під час святкових церемоній.

Побудований у центрі Парижа на острові Сіте, утвореному течією річки Сени, собор органічно вписусться в пейзаж сучасного міста. Західний, особливо пишно оздоблений фасад, прилягає до красивої площі. Три перспективні портали членують стіну нижнього ярусу. Ряд скульптур, що знаходяться в нішах над порталом, утворюють фризоподібну "галерею королів". Трохи вище, у центральній частині - вікна-пітражі, які наповнюють приміщення рожево-голубим тьмяним світлом. Від основи до третього ярусу по всій площині фасаду розміщуються стрільчасті арки, які підкреслюють довжину вертикальних ліній, надають будівлі легкості, стрункості. Західний фасад вінчають дві стрункі башти.

В інтер'єрі також підкреслено вертикалі. Арки й вікна у верхніх ярусах ще більш видовжені.

Важливе значення в історії готичної архітектури має Шартрський собор (1194-1260 рр.)- ВИСОКІ вежі, що підкреслюють силует фасаду, три низьких портали, високі вікна другого ярусу, велика роза - усе це справляс на глядача, який входить у широкий центральний неф собору, глибоке враження. Як єдино просторове ціле сприймаються бічні нефк. Інтер'єр собору пронизаний тьмяним світлом, переломленим через вітражі.

Дальший крок у розвитку синтетичної єдності готичної архітектури і скульптури - Реймський собор. Його портали оздоблепо численними статуями, що відзначаються життєвою виразністю. Скульптурні твори розміщені пе тільки в галереї королів, а й по боках рози, вікон, па стінах. Численні ніші, вежі, стовпи, колонки складають одне ціле з площиною стіни. Увесь собор спрямований угору. Динамічність підсилюють гостроверхі вежі - пінаклі, видовжені арки.

Реймський собор - одне з найкращих творінь високої готики. Він споруджувався протягом століття (1212-1311), Відомо ряд майстрів, що брали участь у його будівництві. Серед них - Жан з Орбе, Жан де Луп, Гогяе де Реймс.

За легендою, на місці, де був закладений собор, хрестили першого короля фраттнів Хлодвіга. У Реймському соборі коронувалися французькі королі. Тут освячувала свій меч Жанна д'Арк.

До найпізніших пам'ятників зрілого готичного мистецтва належить собор в Ам'єні (1218-1268). Серед французьких будівничих існувала цікава приповідка; "Хто хоче побудувати найдосконаліший собор, той повинен взяти від ПТартра башти, від Парижа фасад, від Ам'спа поздовжній корабель, від Реймса скульптуру".

Досконалі конструктивні прийоми забезпечили значні масштаби будови (висота нефа 45, довжина - 145 м).

Багатством декоративних форм, гармонійною пропорційністю відрізняється від Інших пам'ятників готики капела Сент Шапель (1245-1248) у Парижі. Незначні розміри споруди та особливості конструкції дали змогу уникнути масивних аркбутанів - фасад капели вражає витонченістю та легкістю. Інтер'єр капели оточують високі стовпи-стебла, які переходять у нервюри склепіння. Великі вітражі наповнюють приміщення примхливим мерехтінням червоних, синіх, бузкових барв.

У середньовічній Франції інтенсивно розвивалося і цивільне будівництво. У період пізньої готики в Парижі та інших містах країни було вбудовано чимало приміщень для цехів, ратуш, житлових будинків, розвивалася оборонна архітектура. Яскравим прикладом монастирської готики стало мініатюрне містечко Мон Сен Мішель, розташоване на невеличкому острові біля узбережжя Нормандії. Із споруд, які збереглися, приваблює увагу замок в Авіпьйоні.

Французька готика значно вплинула па мистецтво Німеччини. У німецькій архітектурі довго зберігалися романські традиції. Композиції споруд відзначалися простотою і монументальністю. Особливо часто зустрічалися однобаштові собори.У ЗО-40-х роках XIII ст. відбувається процес становлепня готики, позбавленої романських впливів. Найвидатнїшим пам'ятником цієї перехідної доби є церква св. Єлизавети в МарбурзІ. Трл нефи церкви однакові за висотою. Над західним фасадом здіймаються дві великі башти з високими чотиригранними шатрами. Готичну розу замінює стрільчасте вікно. Порівняно з французькими соборами значпо скромніше оздоблення екстер'єру: площини фасаду і бокових стін заповнепі тільки контрфорсами, які підкреслюють суворий аскетичний вигляд споруди. Так, у Фрейбурзі (південно-західна Німеччина) споруджується храм з однобаштовим фасадом і цей тип надалі стає популярним.

Яскраво виявився вплив мистецтва Франції на німецьке готичне мистецтво у споруді Кельнського собору (1248-1880). Собор має дуже широкий центральний неф, багату скульптуру.

Цегляна кладка, яку застосовували в північних районах Німеччини, стала з часом дуже поширеною. Поєднання рельєфної цегли з кольоровими полив'яними плитками створювало цікаві живописні ефекти.

Найвиразніше особливості німецької цивільної архітектури виявляються в будівлях ратуш і готелів. Особливу увагу будівничі звертали на оздоблення інтер'єрів. На відміну під французької готики, численні скульптурні зображення розміщувалися не па фасаді, а саме в приміщеннях.

З кінця XII ст. готичний стиль пабирас бурхливого розвитку в мистецтві Англії. Становлення англійської готики збігається з централізацію і піднесенням економіки країни. У цей період формується англійська національна культура.

XIII-XIV ст.- період розквіту готичної архітектури. Характерним для церковної архітектури є значне збільшення довжини і зменшення висоти будов. Склепіння соборів, як правило, невисоке, французька система аркбутанів і контрфорсів не дістала тут свого розвитку, на фасадах немає роз. Стіни зовні пишно оздоблювалися з усіх боків, бо споруди зводилися, як правило, в центрі міст. Інтер'єри також мають свої особливості. Складне переплетіння нервюр на склепіннях створює урочистість.

Готичний стиль в англійській архітектурі зберігається довше, аніж в інших країнах Західної Європи. Його форми поступово консервуються, стають все більш витонченими, іподі навіть штучно рафінованими.

Одним з перших пам'ятників англійської готики б Кентерберійський собор. У 1175 р. французький будівничий Гійом із Сана розпочав перебудову його хорів. У композиції собору відчутні впливи французької готики. Це і традиційні башти, що вінчають фасад, і східна абсида з обходом, і численні прибудови, наче нанизані на одну вісь.

Серед англійських соборів такого типу бачимо капелу Генріха VII у Вестмінстерському абатстві, що була місцем коронації та поховання королів.

Готичний стиль у XIII-XIV ст. поширився і в інших країнах. В Іспанії готичні форми збагатилися елементами мавританського стилю. Центрами іспанської готики стали міста Толедо, Барселона. Характерним для готичного стилю тут є значна ширина споруд, однакова висота нефів, невеликі розміри у вікон.

В Італії у зв'язку з бурхливим розвитком міст і утворенням комун уже в XIII ст. виникла культура проторенесансу. Середньовічний характер найдовше зберегла архітектура. Найбільш відомі пам'ятники того періоду - собори Сан Фраическо в Ассізі, Санта Марія Новелла у Флоренції. Пізньою готичпою спорудою в собор у Мілані, який відзначається великою кількістю декоративних веж і шпилів.

Готичний стиль набуває поширення в півпічпій Європі (Нідерланди), а також у східній (Чехія та Польща). Провідним чеським архітектором періоду готики є Потер Парлерж, який збудував собор св. Віта в Празькому граді, Карлів міст через Влтаву (XIV ст.).

Чимало готичних пам'ятпиків збереглося в Польщі. Найбільш відомі - Вавельський замок, Маріацький костьол і Ягеллонський університет у Кракові. Поширеними були ратуші, що складалися з дво-триповерхового корпусу і вежі з годинником.Як панівний вид мистецтва архітектура найповніше відбила естетичпі ідеали середньовіччя, з'єднавши розум і фантазію в єдине ціле. Готична конструкція засвідчила високі технічні можливості будівництва, вона розв'язувала важливі художні завдання епохи. Пам'ятники готичної архітектури зберігають свою поетичність, чарівну красу до наших днів.Значні зміни відбуваються в готичпій скульптурі, роль якої в оздобленні архітектури все більше зростає. Розвиток скульптури позначений дальшим наближенням до життя, зростанням інтересу до психології героя. Розташування скульптур на соборах, основні образи і художнє вирішення регламентувалися церковними правилами. Але незважаючи на цс, велике місце займали перелігійні сюжети, наприклад, зображення сезонних робіт, фаптастичних химер, звірів і птахів.Зародження готичного стилю в скульптурі Франції почалося п провіїг-ції Іль-де-Франс. Пластичний декор абатства Сеп-Депі став своєрідним зразком для пізніших творів.Видатними пам'ятками рашіьоготичної скульптури є статуї і рельєфи західного фасаду собору Паризької богоматері, присвячені сцепам з життя Христа.

Важлива віха в розвитку монументальної пластики - статуї південного фасаду Шартрського собору. Образи святих індивідуалізовані, хоча самі фігури дещо схематичні. їхню пластичпу виразність посилюють жести, а також драпіровки. Про значні досягнення готичних майстрів свідчать яскраві образи святих Мартіна, Григорія, Ієроніма, Теодора.

Скульптури Ам'єнського собору - окраса готичного мистецтва. Сюжети з життя Христа, Марії, про Страшний суд відзначаються великого життєвістю. Помітно земне розуміння релігійних образів, відчувається проникнення світських елементів і в їх трактування. Постаті героїв позбавлені застиглої фронтальності, у них відбиваються реалістичні риси. Надзвичайно життєві рельєфи. Вони зображають діда, що грісться біля вогнища, косаря та ін. Одним з найкращих творів монументальної пластики Лм'спського собору є статуя Христа біля головного входу, названа сучасниками "Прекрасним богом". Ам'єнський Христос-реальна людина, його образ позбавлений умовності і аскетизму, властивих скульптурі попереднього періоду.

Символічні зображення дванадцяти місяців, розміщені па лівому порталі собору, що розповідають про тодішній побут і селянську працю - один з кращих календарів готики. Відповідно до пір року селяни займаються певною роботою: весною обробляють виноградник, влітку косять сіно, жнуть хліб, восени збирають фрукти.Інтерес до розкриття психології людини спостерігається у скульптурах Рейнського собору. Статуї центрального порталу з композиції - "Благовіщення", зокрема ангели, сповпепі грації і простоти, Іосиф полонить своєю

2. Готичні стилі в архітектурному мистецтві

Для готики характерний символіко-алегоричний тип відображення. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків.

Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав собор -- вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивало і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил, торгових і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки, слабшали підвалини середньовічних релігійно-догматичних світоглядів, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічна система. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура.

Міські архітектурні ансамблі західноєвропейських країн включали культурні і світські будинки, фортеці, мости, колодязі.

Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговими і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади двох-, рідше трьохповерхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багатоприкрашеними проїзними вежами. Замки поступово перетворювалися в складні комплекси фортець, палацевих і культурних споруджень.

Звичайно в центрі міста західноєвропейських країн, пануючи над його забудовою, знаходився собор, який ставав осередком міського життя. У ньому поряд з богослужінням влаштовувалися богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися зборів городян.

Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом Вселеної, а його художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності, виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, каркас зі стовпів (у зрілій Готиці -- пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них.

Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового зводу, заповненого полегшеними невеликими зводами -- розпалубками.

Бічний розпір зводу головного нефа передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи -- контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору зводу за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і творча велич зусиль людського колективу.

Кам'яні готичні собори одержали у Франції свою класичну форму. Як правило, це 3--5 -- нефні василики з поперечним нефом -- трансептом і напівкруговим обходом хору ("деамбула-торієм"), до якого примикають радіальні капели ("вінець капел"). Їх високий і просторий інтер'єр осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрасту високого головних і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності простору.

На фасадах соборів варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні декорації, деталі -- візерункові вимперги, фіали, краббі і т.д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цільну символічну сюжетну систему, у которую входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Кращі добутки готичної пластики -- декор, статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Ам'єні, Страсбурі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю.

3. Готичний стиль в Англії

Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці ХІІ ст.) й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями і луками. Звідси, очевидно, його "розпластаність" по горизонталі, розтягнутість у ширину,

Cомерсет, Кафедральний собор, Британія. наявність безлічі прибудов. Домінанта собору-- величезна вежа на середхресті. Найчистіший зразок ранньої англійської готики-- собор у Солсбері.Він стане темою полотна Джона Констебла - зберігається в музеї Метрополітен,Нью-Йорк.

Головний готичний собор Англії-- Кентерберійський, резиденція архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні-- місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця великих людей Англії-- близький до французької готики.

Починаючи із часу Столітньої війни будівництво в Англії скорочується. З цивільної архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (XIV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.

В Італії дістали поширення лише окремі елементи готики: стрілчасті арки, "рози". Основа-- суто романська: широкі приземкуваті храми, гладка площина стін яких часто інкрустована кольоровим мармуром, що створює смугасту поверхню фасаду (собор у Сієні). Приклад пізньої італійської готики-- величезний Міланський собор, який вміщує 40 тисяч людей, другийсеред найбільших храмів Європи (початок будівництва XV ст.-- кінець XVI ст.). Венецію й досі прикрашають її мармурові палаци з аркадами, що віддзеркалюються у каналах або лагунах (Палац дожів, 1310 р.-- XVI ст.).

Готичні пам'ятки є в Нідерландах (ратуші в Брюгге, Брюсселі і т.д.), Чехії (собор св. Віта і Карлів міст у Празі), Австрії (собор св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під Краковом, Маріацький костьол у Кракові) та інших країнах Європи. З XI ст.

4. Готичний стиль в Польщі

Польща також здійснила значний поступ у культурному розвитку, особливо після остаточного відновлення в XIV ст. власного королівства. Географічні умови, насамперед значна віддаленість від розвинених культурних центрів Західної Європи, і політична роздрібленість призвели до того, що польські досягнення в галузі культури аж до початку XVI ст. не були не значним, як досягнення чеських майстрів. Крім того, цей поступ у Польщі очолювало духовенство; темпи підготовки місцевих священиків для заміни іноземних місіонерів були повільними, а поширення християнського способу життя після першого спалаху ентузіазму за правління Болеслава Великого було досить важким.

Повільне поширення західних ідей у Польщі викликано тим, що церковні реформи Григорія VII були сприйняті в Польщі лише на початку XIII ст., набагато пізніше, ніж у Богемії.

Готичний стиль поширився у Польщі протягом XIV--XV ст. На півдні, в районі Кракова, домінувала готика французького типу. Німецька готика поширилася на Заході й Півночі Польщі. Значне поширення готичного мистецтва мало в містах німецьких колоністів. Тевтонські лицарі, великі магістри яких часто були фаховими будівниками, перейняли той специфічний стиль готичної архітектури заможних міст Ганзи . Деякі з цих споруд, церква Матері Божої у Данцигу (1345-1503) і найзначніша цегляна споруда-- палац великих магістрів у Марієнбурзі (1276--1335), справили великий вплив на будівництво у Північно-східній Польщі. Мало свій вплив і чеське готичне мистецтво, представлене учнями Петра Парлержа.Пізньоготичний стиль розквітне в у Польщі лише в XV ст.

Найдавнішими скульптурними пам'ятками Польщі є оздоблення романських церков, зокрема бронзова брама собору в Гнезно (1129--1137) і двері собору в Плоцьку. Готичні скульптурні пам'ятки датуються XIV--XV ст. Найвідоміші з них-- статуї князів династії Пястів, що збереглися у Вроцлаві, Ополі, Кресобожі, Любуші й Кракові. Із середини XIV ст. значного розвитку у Польщі набуло різьбярство. До наших часів збереглося кілька гарних зразків різьблених дерев'яних вівтарів(вівтар Віта Ствоша в Кракові ).

До кращих зразків живопису належать мініатюри та орнаменти в манускрипті, що містить житіє св. Ядвіги, створені Миколаєм Пруссом (1353 р.). Богемське мистецтво мініатюри, що було поєднанням французької та італійської традицій з оригінальними чеськими елементами, сягнуло Польщі лише в XV ст.

5. Готичний стиль в Іспанії

Араби привнесли в мистецтво Іспанії розвинуту культуру орнаменту і залишили низку прекрасних пам'яток архітектури, серед яких мечеть у Кордові (XVIII ст.) і палац Альгамбра в Гранаді (XIII--XV ст.)- мавританський стиль. В XI--XII ст.ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в Кафедральний собор, Сантьяґо-де-Компостела архітектурі, найкраща пам'ятка стилю-собор у місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII-- першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль.

Кінець 12-- початок 13 ст. в Іспанії, як і у всій Європі, були позначені важливими змінами: посилилась могутність великих монархів, об'єднувалися дрібні держави, монастирі втрачали свій вплив, виникли міські общини з їх самоуправлінням. Все це сприяло пробудженню народної свідомості усіх сфер життя суспільства і насамперед мистецтва, архітектури, що відобразилось в готиці. Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси( собори в Севільї, Бургосі і в Толедо ).

Кафедральний собор в Толедо- серед найбільших у Європі.Його заклали у 1227 році чи близько тої дати.Має п'ять нефів і нагадує французькі взірці .Толедо був центром католицизму в Іспанії,тому собор постійно добудовували (зала капітула,ризниця,релікварій,навіть гардеробна зала.)Внаслідок цього він втрачав чистоту стилю готики,але збагачувався рисами других стилів та насичувався зразками мистецтв(різблення крісел Алонсо Берругете-шедеври ужиткового мистецтва Іспанії у хорі кафедрального собору).

За планом мало бути дві башти на західному фасаді.Але звели лише одну,та таку високу,що стала доминантою історичного центру Толедо .

Особливе художнє явище в Іспанії-так званий стиль "мудехар", що сформувався злиттям в архітектурі елементів готики (а пізніше -- Ренесансу) з мавританською спадщиною.

Висновок

Готичні форми в культовій архітектурі вже з'являються в період розквіту романського стилю (XII століття), У ХІІІ ст. готичний стиль досяг вершин -- висока готика. Згасання припадає на XIV--XV ст. -- полум'яна готика. До будівництва церков підключаються будівельні артілі, до складу яких входять про фесійні ремісники й архітектори. Численні артілі, які кочують із міста в місто, обмінюються досвідом і знаннями. Деякі готичні собори зводяться не одне покоління, знання передаються синам, при цьому романський стиль непомітно "розбавляється" елементами готичного.

Динамічність, легкість і мальовничість соборів визначає характер міських будівель, що витягаються догори услід за соборами. У міській архітектурі з'являються нові ідеї католицької церкви, що свідчить про самосвідомість городян, яка зростає, про нове уявлення про світ. У готичному соборі усе підпорядковане однаковій-системі: стійкі каркасні системи, хрестово-реберні стрілчасті зводи, арки стрілчастої форми і т. п. Вигляд собору Істотно змінюється як внутрішньо, так і зовні.

Література

1. Під заг. ред. М.В. Дедкова.-Запоріжжя: Дике Поле, 2009.-376с., іл.

2. Т.П. Каптерева, Искусство Испании, М.,"Изобразительное искусство", 1994.

3. www. uk.wikipedia.org