Товариство "Просвіта"

У 1929 році І. Брик брав участь у роботі всесвітнього з'їзду «Союзу», котрий проходив у Кембріджі. У 1935 році, після проведення акції по масовому залученню українського населення до Товариства, чисельність останнього в порівнянні з 1934 роком збільшилася з 14 до 25 тисяч чоловік. «Масове членство -- це можливість перетворити широкі народні маси в одну національне-духовну спільність»,-- підкреслювалося в календарі «Просвіти» на 1936 рік.

Ще з початку XX ст. «Просвіта» намагається охопити культурно-просвітницькою роботою українське населення південно-західної окраїни Польщі -- Лемківщини, яка особливо потребувала матеріальної та організаційної підтримки. Спеціальна лемківська комісія при «Просвіті» була створена ще 1911 року. Поновити її роботу після війни вдалося лише в 1932 році.

Спроби проводити культурну роботу серед українського населення Карпат постійно перепинялися акціями з боку вороже настроєної польської адміністративної влади. Так, лише від 1934 до 1936 року було здійснено переведення лемківського регіону з Львівського до Краківського судового підпорядкування; закрито майже всі читальні «Просвіти» на терені Новосадецької філії; заборонено проведення ревізій українських кооперативів «Львівським ревізійним союзом українських кооперативів»; офіційно заборонено діяльність лемківської комісії при Головному Виділі «Просвіти» у Львові та створення Апостольської Адміністрації Лемківщини для греко-католицької церкви з метою відриву її від Львівської митрополії.

Отож, розповсюдити свій вплив на Карпатський регіон «Просвіта» змогла лише від 1932 до 1936 року. Але, не дивлячись на недовгочасність праці, комісія зробила великий внесок у ліквідацію масової неграмотності українського населення, підвищення його національної самосвідомості.

У важкі після кризові роки на культурні потреби лемків з бюджету виділено: в 1933 році 608 злотих; у 1934-- 1006; у 1935--2500; у 1936^3400 злотих.

Приватний книговидавець І. Тиктор на кошти філії «Просвіти» видає періодичний журнал «Наш Лемко». Всього в 1932 році в регіоні розповсюджувалося 3112 примірників української національної преси та 250 примірників періодики москвофільського спрямування.

Стараннями львівської комісії були налагоджені стосунки з «Союзом охорони Лемківщини», створеним українськими емігрантами в США. Союз видавав газету «Лемківський дзвін» і, по можливості, надсилав матеріальну допомогу на адресу комісії у Львові. Від 1933 до 1936 року допомога з Америки складала 748.289 злотих, у той час, як, згідно з касовим звітом лемківської комісії, «Просвіта» за цей період зібрала пожертв і виділила з власних коштів 1256.075 злотих.

У «Матеріалах по розповсюдженню української книги і преси на Лемківських теренах» зберігаються листи, що їх Головний Виділ «Просвіти» надсилав до усіх українських видавничих спілок та кооперативів з проханням про безкоштовне розповсюдження їхніх видань на теренах Лемківщини. В результаті проведеної роботи українське населення Карпат щорічно безкоштовно отримувало такі періодичні видання: «Неділя», «Мета», «Сільський господар», «Світ дитини», «Дзвіночок».

Крім періодики стараннями «Просвіти» в регіон безкоштовно було надіслано книжки від «Ревізійної спілки українських кооперативів», видавництва «Народна справа». На суму 60 злотих зробив замовлення для Лемківщини у видавництві «Сільський господар» український «Центросоюз». Від себе видавництво надіслало 3114 примірників книжок на суму 1202 злотих, 859 книжок Товариство одержало з Праги; в архіві зберігаються подяки за безкоштовне одержання книжок з Берліна та Варшави.

Після заборони діяльності лемківської комісії «Просвіта» неодноразово робила спроби поновити допомогу своїм побратимам, але жодна з них не увінчалася успіхом. Зокрема, в ЦДІА України у Львові вдалося віднайти «Меморандум Головної управи товариств львівському воєводі в зв'язку з перепонами в діяльності «Просвіти» на Лемківщині, а також репресіями з боку державних органів Польщі». Документ датовано 1939 роком, тому доля його, як і результати дії -- невідомі. Для Польщі це був час початку Другої світової війни.

Репресії з боку влади розповсюджувалися не тільки на терени Карпат. У період від 1936 до 1938 року заборонена діяльність однієї філії та 134 читалень. На прохання відкрити 342 читальні в селах Галичини дозволено розпочати їх роботу лише в 92 місцевостях.

Від 1936 року починається новий етап у діяльності Товариства. Робота проводиться в 11 комісіях: просвітницько-організаційній, видавничій, освітньо-виховній, боротьби з неписьменністю, бібліотечній, театральній, господарсько-фінансовій, розповсюдження книжок, пропаганди та реклами, адміністративній, комісії для роботи на західних землях.

У видавничій діяльності помітний поворот до зменшення тиражів (з 10-12 до 5-6 тисяч примірників), а також обсягу щомісячних книжечок Товариства (з 4-х до 3-х друкованих аркушів). Частина щомісячних книжечок виходить у вигляді спарених номерів. У результаті, в 1936 році їх вийшло 8, у 1937--9, у 1938--7, до вересня 1939 року --5.

У 1936 році з підзаголовком «Журнал -- одноденка», виходить шеститисячним тиражем книжечка * «Просвіта» -- Гуцульщині». Гарно ілюстроване, доповнене картою, видання розповсюджувалося на гуцульській землі за символічну плату -- 0,5 злотих.

З періодичних видань продовжує виходити журнал «Життя і знання», а в 1936 році виходить перший номер нового журналу -- «Просвіта» (редактор М. Дужий), тираж 5 тисяч, обсяг -- близько 200 сторінок на рік.

Незмінним попитом користуються щорічні календарі Товариства. Яскраве свідчення цьому -- збільшення тиражу від 6 до 27 тисяч примірників.

Від 1936 до 1939 року «Просвіта» видає 2 каталоги своєї книгарні. Великий інтерес викликають 2 видання «Списку конфіскованих та заборонених українських книжок в Польщі». До нього потрапляють календарі «Просвіти» за 1930, 1934 та 1935 роки, книжки, видані українською діаспорою в Америці, видання Радянської України. Всього список налічує 249 назв книжок українською мовою, і одну -- чеською.

Велику активність в останні роки виявляє комісія з питань розповсюдження книжок. З нагоди ювілею --70-річчя Товариства -- вирішено знизити ціни на власні видання на 50 відсотків.

У діяльності Товариства «Просвіта» у Львові в 1928--1939 роках можна виділити 3 періоди: 1. 1928-1932 -- роки морального та матеріального занепаду в роботі, викликаного економічною кризою, яка охопила всі країни Європи; 2. 1932-1935 -- роки піднесення діяльності Товариства до рівня передкризового; 3. 1936-1939-- роки найвищого розквіту в просвітницькій та видавничій роботі.

В період світової кризи в економіці Західної України боротьба за ринки збуту призвела до неможливості селянину прогодувати себе й свою родину в селі і, в той же час, до масового безробіття в містах.

Злиденне становище народу не могло не відбитися на роботі культурно-просвітницьких організацій. Кількість безпосередніх членів «Просвіти» впала з 12,5 тисяч у 1928 році до 7 тисяч у 1933.

Відсутність членських внесків і падіння платоспроможності населення відбилося, в першу чергу, на видавничій діяльності Товариства. Якщо в 1928 році вийшло 22 назви книжок, то в 1933 --тільки 5.

До кінця 1933 року становище покращилось. У наступні два роки виходить 39 назв книжок, що разом з журналом «Життя і знання» складало 179,7 друкованих аркушів. Тираж періодичного органу Товариства збільшується до 2 тисяч примірників.

Значно збільшується тираж книг «Просвіти»: 1933--74,56 тисяч; 1934--175,0 тисяч; 1935--164,1 тисячі примірників.

У 1936-37 роках «Просвіта» знову стає міцною матеріально й фінансове Підсумовуючи діяльність Товариства в 1938 році. Головний Виділ відзначав: «За останній час в просвітницькому житті розпочато нову фазу розвитку, котра забезпечує сталість й гнучкість нашої організації». Закріплення позицій дозволяє Товариству повернутися до втілення своєї заповітної мрії -- відкрити у Львові Інститут освіти, котрий би виховував необхідні кадри для просвітницької праці, «де наша інтелігентна молодь готувала б себе до повсякденної праці для народу».

Для втілення такого задуму не вистачило часу. На останнє загальне зібрання «Просвіта» зібралася 8 червня 1939 року.

На той час Товариство нараховувало в своїх лавах 360 тисяч членів, що складало 15 відсотків усього дорослого українського населення. Бібліотеки Товариства нараховували 700 тисяч книжок, котрими користувалися 3500 тисяч чоловік. Прибутки «Просвіти» на 56 тисяч злотих перевищували видатки (238 тисяч проти 182). П'ятнадцять тисяч злотих прибутку щорічно приносив дім «Просвіти» у Львові.

Однак необхідно відзначити звуження географії сфери впливу Товариства. Якщо в 1928 році на північно-західних землях (Волинь, Холмщина, Полісся й Підляшшя) діяло 600 читалень «Просвіти», то через 10 років не лишилося жодної. Всього від 1936 до 1939 року польська влада заборонила діяльність однієї філії й 135 читалень.

У вересні 1939 року внаслідок так званої змови Молотова-Рібентроппа Західна Україна була поділена між Радянським Союзом і гітлерівською Німеччиною. В результаті державні кордони відірвали від України Берестейщину, Підляшшя, Холмщину, Надсяння, Лемківщину, Придністров'я.

Більшовицький режим не зміг пробачити «Просвіті» ЇЇ виняткової ролі у розбудові світогляду людей, які ставали свідомими українцями, здобували навички цивілізованого господарювання, позбувались неуцтва і безкультур'я, прилучались до здобутків світової культури та чистих джерел національних традицій. Тому не дивно, що поряд з деякими спектакулярними заходами у розбудові українських радянських установ освіти, культури й науки більшовицький режим ліквідував восени 1939 року Товариство «Просвіта». В 1939 році були закриті й, в більшості випадків, знищені практично всі діючі тоді українські культурні, наукові й господарські організації, котрі розглядалися як вогнища «сепаратизму». Частину вчених було репресовано.

Можливо, чи не найбільшою втратою для української культури стало знищення величезної кількості українських книжок, рукописів, архівних матеріалів, незалежно від їхньої ідейної спрямованості та змісту; і навіть -- медичних та господарських порадників.

Тисячі діячів, активістів, членів «Просвіти» було ув'язнено в тюрмах і таборах ГУЛАГу, заслано в сибірську тайгу та степи Казахстану, загинуло під час масових розстрілів у 1941 році. Репресії щодо вцілілих просвітян продовжувались і після 1944 року. ЗО червня 1941 року саме в будинку «Просвіти» у Львові (пл. Ринок 10) було проголошено відродження Державності України, але нова окупаційна влада швидко ліквідувала всі спроби розвитку українського політичного й культурного життя. Деякі просвітницькі організації діяли в 1940--1943 роках на Холмщині та інших регіонах.

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДАНЬ ЛЬВІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА»

Основна маса видань Товариства «Просвіта» зберігається у Львові в бібліотеці АН України ім. В. Стефаника та бібліотеці Інституту суспільних наук АН України. В зв'язку з тим, що в регіоні часто змінювалася політична ситуація, велика кількість книжок знаходиться за кордоном, зокрема, в Слов'янській бібліотеці в Празі, бібліотеці Національного музею ЧСФР, в книгосховищах Варшави, Кракова, Відня.

За типом видань перші книжки «Просвіти» належать до популярної літератури. Це збірники, укладені О. Партицьким, а потім В. Шашкевичем під назвою «Зоря». Написані живою, доступною мовою, вони користувалися великою популярністю в Галичині. Показником високої якості першої книжки Товариства є той факт, що вихід її вітав голова організації московського спрямування І. Наумович. В своєму листі до «Просвіти» він писав: «З сердечною радістю вітаю ваш перший плід... Якби ми на протязі 20 років свободи докладали б усіх зусиль для випуску таких популярних видань як «Зоря», ми сьогодні стояли б набагато вище.

Періодично «Просвіта» вносить зміни до свого статуту. Випуск статутів Товариства і читалень можна віднести до окремої групи видань. Характерно, що їх тираж не поступався популярним книжечкам та календарям (1,5--2 тис. прим.), це дає можливість зробити висновок про те, що вони були призначені не тільки для службового користування.

Велику групу видань перших років складали підручники початкових та середніх українських шкіл Галичини. Від 1869 до 1876 року «Просвіта» випустила 22 підручники загальним тиражем 15,1 тис. примірників. За ступенем інформативності вони не становлять інтересу на сьогоднішній день, хоч їх значення на момент виходу було величезним. Серед авторів та укладачів підручників відомі західноукраїнські просвітителі О. Огоновський, А. Вахнянин, О. Барвінський, П. Свєнціцький, Ю. Романчук та ін. Це були перші українські підручники для середніх шкіл.

В 1877 році Товариство випускає «Буквар» і читанки з другого до четвертого класу для народних українських шкіл.

На форзаці майже всіх популярних видань вміщено заклики про вступ до лав Товариства (наприклад: «Вступайте в наші ряди!», «Хто не член «Просвіти» -- той не українець!»). Відомості про ціну та розпродаж видань дають нам уяву про купівельну спроможність українського населення на час виходу книг у світ.

Тираж видань в більшості випадків не вказаний. Відомості про нього містяться в бібліографічних джерелах.

В 80--90 роках XIX ст. змінюється тематика видань в бік збільшення випуску художньої літератури. Коло авторів не обмежене західноукраїнськими письменниками. З допомогою налагодженого ділового та особистого листування Товариство одержує рукописи з Великої України. Часто придніпровські майстри слова знаходили в Галичині єдину можливість опублікувати свої твори. Деякі вперше опублікувалися саме в «Просвіті».

В книжках, що виходили до 1899 року, вживався етимологічний правопис, що не применшує їхньої історико-культурної цінності на сучасному етапі.

Особливої уваги заслуговують серійні видання. В сучасному розумінні серія -- це сукупність видань, об'єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим чи читацьким призначенням, що виходять під загальною назвою, як правило, в одно типовому оформленні. Виходячи з цього означення, можна говорити про вісім серій Товариства.

Першу серію під назвою «Руська письменність» «Просвіта» почала видавати в травні 1904 року. За визначенням редактора серії Ю. Романчука, Товариство за власним бажанням вирішило видавати бібліотеку українських класиків з метою: «1. видати твори всіх наших славетних письменників (крім сущих), починаючи від Котляревського і кінчаючи Кониським як найголовніше, бо вони мають не тільки часову, але й більш тривалу літературну цінність; 2. щоб у кожній книжці були портрет автора та його коротка біографія, а також стилістичні та мовні пояснення для кращого розуміння; 3. щоб крім популяризаторської цілі, мати на увазі також ціль наукову, тобто друкувати текст критично вивірений, з ретельною коректурою, згідно з плановим розкладом, з подачею в примітках невідомих, але важливих подробиць і т. ін.»

Сьогодні можна з певністю сказати, що «Просвіта» зробила все можливе для виконання поставленого перед собою завдання. Від 1904 до 1928 року вийшло 25 томів творів класиків української літератури загальним тиражем 172 тисячі примірників.

Ініціатором видання, автором численних передмов, редактором та укладачем був Ю. Романчук. Його стараннями випуск книжок серії «Руська письменність» продовжився і після першої світової війни, незважаючи на скрутний матеріальний стан «Просвіти». В роки економічної кризи 1928--1930-х років припинився випуск всіх серій. Поновити видання творів українських класиків Товариство не змогло навіть після стабілізації матеріального становища. В той же час в архіві «Просвіти» зберігаються матеріали, що свідчать про наміри в 1934 році поновити випуск серії, яка була гордістю ЇЇ видавців.

Більша частина книжок серії витримувала два, а то й три перевидання. Це твори Т. Шевченка, І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, М. Костомарова, Ю. Федьковича, Г. Квітки-Основ'яненка та ін.

Від 1908 до 1'910 років у серії «Руська письменність» виходить шеститомник творів П. Куліша. Тираж кожного тому 5 тис. примірників, а загальний обсяг --3428 сторінок.

Великою популярністю користуються твори С. Руданського. Перед війною, від 1912 до 1914 року, «Просвіта» видає три томи його творів. Але здійснити перевидання і навіть розповсюдити весь тираж не вдалося. Твори С. Руданського, видані в серії «Українське письменство» (так потім стала називатись серія), ми знаходимо в списку заборонених в Польщі українських книжок, що зберігається в архіві «Просвіти» (ЦДІА України у Львові, Ф. 348, Огі. 1, Д. 6668).

Тексти серії надруковані з уживанням фонетичного правопису; він до 1904 року надійно закріпився в українському книгодрукуванні Галичини. Книжки виходять зменшеним форматом, що надає їм особливої оригінальності.

«Руська письменність» -- найдорожча серія з усіх видань Товариства. В першу чергу варто відзначити якісне поліграфічне виконання книжок, що дало їм можливість добре зберегтися і навіть в наш час слугувати за взірець книговидавничого мистецтва. На коленкоровій обкладинці золотом відтиснута орнамент, назву серії, прізвища та портрети авторів. Тиснутий золотом корінець і кольоровий обріз вдало завершують зовнішнє оформлення книжки. Кольоровий форзац також несе поліграфічне навантаження, хоч і не пов'язаний з тематикою видання. Кожна книжка оздоблена портретом автора.

Заслуговує на увагу також довідковий матеріал; він супроводжує всі книжки серії, або завершує твори кожного письменника, якщо книжка включає одразу кількох авторів. Обсяг додатків сягає ЗО сторінок. У післявоєнних виданнях довідковий апарат доповнюється «Словаром рідкісних українських і особливо чужомовних слів». Всі перераховані позитивні якості дають нам право говорити про високий видавничий рівень книг серії «Руська письменність».

В книжках представлено кращі взірці української літератури незалежно від їхньої тематики та жанру. Тексти творів ретельно вивірені, а мова максимально наближена до оригіналу. Ця якість видань «Просвіти» набуває особливого значення сьогодні, коли спотворена численними «реформами» мова тих же майстрів не дає уяви про індивідуальні мовні особливості автора.

Серія «Руська письменність» виходила до 1928 року, збільшивши свій тираж (від 1904 року) із 3 до 5 тисяч примірників. Роздрібна ціна серійних видань була досить високою в порівнянні з щомісячними книжечками «Просвіти». Проте відзначимо, що їхня номінальна вартість лише покривала витрати на підготовку та випуск книжок, не залишаючи Товариству будь-якого зиску. Та однак, книжки серії «Руська Письменність» не були доступними для кожної селянської родини. Назріла необхідність в дешевшій і меншій за обсягом серії. Таким потребам цілком відповідали «Просвітні листки», що почали виходити в 1907 році.

Нова серія містила різноманітні за тематикою і жанром передруки з періодичного журналу Товариства «Письмо з «Просвіти». Журнал виходив щомісячно і, за визначенням видавців, давав «способи і шляхи, якими народ може йти до кращої долі, вміщує розповіді з минулого нашого й інших народів, а також інформацію про досягнення людського духа».

Перші три роки «Просвітні листки» виходять щомісячно, але вже від 1910 р. така періодичність порушується. В 1911 році виходить лише одна книжка, але серія не припиняється. Після українсько-польської війни «Просвітні листки» знову розлітаються по всій Галичині, хоч тепер їх доводиться видавати в значно важчих матеріальних умовах, що впливає на ціну видання.

Від 1907 до 1913 року видавці зуміли збільшити тираж з 1,5 до 3 тисяч примірників, майже не змінюючи ціни в залежності від обсягу. В повоєнний же час «Просвіта» докладає всіх зусиль для збереження тиражу на рівні 3 тисяч примірників, піднявши ціну на книжки відповідно до риски інфляції тепер уже в польській державі. В цілому книжечки з серії «Просвітні листки» виконували функцію візитних карток кожного члена «Просвіти»; на обкладинці та форзаці вони часто вміщували рекламу Товариства із закликами вступати в ЇЇ ряди.

В перші роки видання цієї серії на 16 сторінках вміщується чимало різноманітної інформації, так що книжечка нагадує зброшуровану газету. Періодично з'являється розділ «Вісті з «Просвіти», де Головний Виділ подає інформацію про діяльність філій та читалень «Товариства». Всього в серії вийшло 60 випусків загальним тиражем 190450 примірників.

Накресливши в статуті не тільки культурне, але й економічне освічення українського населення Галичини, Товариство в 1908 році починає видавати нову серію «Господарська бібліотека». До неї входять популярно написані виклади основ науки господарювання, необхідних кожному селянинові. Оскільки основну частину читачів складали саме селяни, більшість книжок присвячено практичним та економічним аспектам сільського господарства.

Тираж серійних видань не перевищував 4 тисячі примірників, а за поліграфічним виконанням поділявся на дві частини. За більш низькими цінами виходили книжки в м'якій обкладинці. Друга частина тиражу оправлена коленкором з розкішними витисками.

Напевно, не всі книжки серії зберегли до цього часу свою наукову вартість, але безперечна їхня громадсько-корисна вага в час виходу. Книжки серії «Господарська бібліотека» вміщували переважно дослідження прикладного характеру. Так, у 1911 році «Просвіта» видає книжку С. Кузика «Рільничі досвіди і проби, роблені заходом Товариства «Просвіта» у Львові на селянських господарствах в літах 1908-- 1910». Детальним аналізом можливостей поліпшення господарювання охоплено 40 повітів, 83 місцевості, вміщено звіти 121 дослідника. Вихід такої книжки говорить про те, що Товариство працювало не тільки словом, але й ділом над ліквідацією економічної та фахової безграмотності українських селян Галичини, поліпшенням методів їхнього господарювання. Книжка ілюстрована, довідковий матеріал включає алфавітний покажчик районів та місцевостей проведення досліджень, а також перелік людей, які вмістили свої звіти.

Книжки господарського змісту завжди були предметом підвищеної уваги Товариства. До випуску спеціальної серії ввійшло 36 членських книжок, присвячених господарським темам, а в «Господарській бібліотеці» з'явилось 8 книжок, загальним тиражем 23 тисячі примірників. Редактором був М. Коцюба, потім С. Кузик.

На час першої світової війни (1914--1918 рр.) видавнича діяльність «Просвіти» переноситься до Відня. Кілька виданих тут книжок і календар Товариства на 1915 рік відзначаються вищим рівнем поліграфічного виконання.

У воєнний час частково змінюється тип видань. Виходячи з громадської потреби в наочній агітації, «Просвіта» збільшує випуск аркушевої продукції. Здебільшого це портрети українських національних героїв і заслужених просвітителів (наприклад, Є. Олесницького, Т. Шевченка, І. Франка, І. Мазепи, А. Шептицького). Розмір портретів--37X26 см. .

По війні видавнича комісія Товариства змінює план випуску літератури, виходячи з ситуації в регіоні. Постановою від 13 листопада 1919 року вирішено розділити видання книжок на 4 групи: 1. «Народна бібліотека»; 2. «Загальна бібліотека»; 3. «Українське письменство»; 4. «Письмо з «Просвіти» -- періодичний орган Товариства.

Перше повоєнне засідання не обрало окремого редактора майбутніх видань «Просвіти», а редакційний нагляд за випуском книжок доручило В. Дорошенку. З часом, очевидно, в зв'язку із збільшенням обсягу видавничої продукції, було створено редакційну колегію.

Відповідно до накресленого плану, в 1920 році «Просвіта» починає видавати одночасно дві серії книг -- «Загальна бібліотека» та «Народна бібліотека».

В «Загальній бібліотеці» видавці намагаються дати уяву про теорію та історію літератури, про методи та значення народної освіти і т. ін. Хоч у серії вийшло лише 8 книжок (1920-- 1925 рр.), саме вони мають найвищу інформативну вартість та громадську спрямованість як на момент випуску, так і на сьогодні.

Особливий інтерес викликає книжка видатного українського композитора Філарета Колесси «Українські народні думи. Перше повне видання з розвідками, поясненнями, нотами та знімками кобзарів» (1920 р., 160 с.).

Це не звичайний пісенник, який включає перелік відомих і популярних українських «Дум». У розгорнутому вступі автор подає ретельний аналіз аналогічних книжок, що раніше видавалися в Петербурзі, Відні і т. ін. Текст вміщеної книги доповнений численними посторінковими коментарями. Книжку ілюстровано фотографіями кобзарів з їхніми хлопчиками-поводирями. Довідковий апарат в кінці книжки включає перелік ілюстрацій та список праць автора, доктора філософії та мистецтвознавства Ф. Колесси. Безперечно, що така книжка вельми цінна не тільки для істориків-книгознавців, але й музикантів, композиторів, мистецтвознавців. Перший, четвертий та п'ятий випуски серії присвячені двотомній праці М. Возняка «Історія української літератури». Перший том обіймає період до кінця XV ст., другий том, що вийшов у двох книгах,-- від XVI до XVIII ст. Обсяг видання -- 1412 сторінок, тираж 18 тис. примірників. До тексту додано 153 ілюстрації. Робота М. Возняка й досі залишається однією з найбільш фундаментальних праць з історії української літератури. Серію «Загальна бібліотека» без застережень можна назвати науковою. За своїм поліграфічним виконанням вона, однак, не становить особливого інтересу. В серії -- книги збільшеного розміру, в м'якій обкладинці, обсягом від 32 до 565 сторінок. На жаль, рівень освіти українського населення Галичини на той час не був достатньо високий, щоб належно оцінити й визнати необхідність такого ґатунку видань, а Товариство не було досить заможною організацією, щоб випускати збиткові видання. Тираж «Бібліотеки» падає від 6 до 0,5 тис. примірників, і в 1925 році видавці приймають рішення припинити випуск такої цікавої, але непосильної для них серії. Очевидно, у випуску наукових видань «Просвіті» важко було змагатися з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка, що на той час стало справжньою Академією Наук українського населення Галичини.

Затверджуючи план випуску літератури на 1934 рік, «Просвіта» збирається повернутися до видання наукових праць і заснувати з цією метою «Наукову бібліотеку», яка містила б ряд підручників з українознавства. Тут же робить застереження, що задум можна було здійснити при наявності коштів і «відповідно до того, чи схвалить такий план громадськість». На жаль, важке матеріальне становище Товариства не дозволило реалізувати цей задум.

Інакше склалася доля «Народної бібліотеки» «Просвіти». Серія призначалася для широких народних мас. Зміст книжок не обмежено жанром чи тематикою. В основному -- це оповідання українських письменників, переклади зарубіжної класики. Нерідко тут зустрічаються видані окремою книжкою реферати на актуальні теми.

Від 1920 року в серію «Народна бібліотека» «Просвіти» входять також щорічні календарі Товариства, тираж котрих досягає 12 тисяч примірників. «Календарі» «Просвіти» заслуговують на особливу увагу. Вони виходили упродовж всієї видавничої діяльності Товариства і користувалися незмінним попитом. Календарі розкривали перед читачем широку панораму народного життя кінця XIX -- початку XX ст. Велику зацікавленість викликають вони і сьогодні.

В тому, що календарі в Галичині одержали статус настільної книги кожної української родини, велика заслуга насамперед редакторів просвітянських видань: О. Партицького, Ю. Романчука, В. Левицького, І. Франка, Г. Хоткевича, С. Шаха та ін.

Всього в серії «Народна бібліотека» вийшло 38 книжок загальним тиражем 203 тисячі примірників.

Постійне погіршення матеріального становища Товариства в зв'язку з наближенням економічної кризи призводить до того, що в 1927 році виходить остання книжка популярної серії.

З тієї ж причини видавцям не вдається здійснити ще один задум: в рамках «Народної бібліотеки» випустити театральну серію, котра знайомила б читачів з кращими взірцями української драматургії і разом з тим подавала матеріал для численних драматичних гуртків, які функціонували при кожній філії Товариства. В 1922 році виходять лише дві книжки цієї серії, й на цьому вона припиняє своє існування.

У 1921 році «Просвіта» виступає з ініціативою створення видавничого фонду, куди б поступали добродійні пожертви від українського населення. Перші кошти зібрано при вшануванні пам'яті великого українського поета Т. Г. Шевченка. За умови, що до фонду під назвою «Учитеся, брати мої...» будуть регулярно надходити доброчинні внески, планувалося за його рахунок видавати одну книжку щоквартально. В 1921 році дійсно підготовлено 4 книжки, але вже наступного року Товариство вкладає свої кошти з тим, щоб підтримати благодійне починання.

Всього під гаслом «Учитеся, брати мої...» вийшло 9 книжок науково-популярного змісту загальним тиражем 45 тисяч примірників.

Економічна криза 1929 --1930 років важким тягарем лягає насамперед на селянство. Українське населення Галичини, що знаходилося ще й під національним гнітом, особливо гостро відчуло її наслідки. Все це призводить до того, що члени «Просвіти» не можуть вчасно сплатити членські внески, не кажучи вже про поповнення лав Товариства. В 1928 році припиняють виходити всі серії «Просвіти». Доброчинні пожертви не надходять взагалі, внаслідок чого від 1929 року в рамках видавничого фонду «Учитеся, брати мої...» не виходить жодної книжки.

Нестача матеріальних засобів змусила видавців відмовитися від випуску ще однієї серії -- «Історична бібліотека» (1923--1925 рр.). Необхідно зазначити, що видання цієї серії започатковане після широкого вивчення читацького попиту, проведеного шляхом анкетування. В результаті було виявлено, що найбільшою популярністю серед українського населення користуються книжки на історичну тематику, написані живою, народною мовою. Враховуючи побажання своїх читачів, «Просвіта» починає видавати серію книжок, які розповідають про основні історичні події, пов'язані з долею українського народу. Тут ми зустрічаємо також історію стародавніх галицьких міст (Крип'якевич І. Княжий город Галич: Переказ про минуле), життєпис історичних осіб (Крип'якевич І. Іван Федорович -- перший український друкар).

«Історична бібліотека» була досить дешева. Ціна кожної книжки не перевищує вартості щомісячних видань Товариства.

Згідно з видавничим планом книжки історичної серії мали виходити щоквартально, проте в дійсності за 3 роки існування серії вийшло всього 10 книжок (загальний тираж 48 тис. прим.).

Після 1928 року «Просвіта» робить спробу відродити традицію видавничих серій. Внаслідок цього починає виходити нова серія «Бібліотека «Життя і Знання», за задумом та поліграфічним виконанням аналогічна «Просвітнім листкам», що виходили раніше. Дешеві, невеличкі за обсягом книжечки містять відбитки з другого періодичного журналу товариства «Життя і Знання». Не пощастило тільки зберегти на попередньому рівні тираж серії. Всього вийшло 53 книжечки (158 тисяч примірників).

До середини 30-х років «Просвіті» вдається частково стабілізувати своє матеріальне становище за рахунок збору членських внесків та поповнення Товариства новими членами. Це дало можливість в 1934 році за рахунок благочинного фонду «Учитеся брати мої...» розпочати випуск серії книг «Науково-популярна бібліотека».

Згідно з затвердженим планом в новій серії щорічно повинно було виходити чотири книжки: дві з історії, дві з природознавства. Насправді ж переважають книжки історичної тематики. Можна сказати, що в «Науково-популярній бібліотеці» відродилися не втілені доти в життя задуми видавців «Народної» та «Історичної» бібліотек.

Основний тираж «Науково-популярної бібліотеки» -- 5 тисяч примірників. Серія добре ілюстрована. Книжки з історії та географії мають необхідні карти, статистичні дані подано у вигляді таблиць та діаграм.

В 1926 році після укладання І. Калиновичем бібліографії видань «Просвіти» голова Товариства М. Галущинський вирішив поновити загальну нумерацію видань, починаючи від 1869 року. Таким чином, «Загальна», «Народна» та «Історична» бібліотеки почали виходити під черговим номером випуску книги, і тільки «Руська Письменність» мала свій індивідуальний видавничий номер.

Протягом всієї діяльності Товариства вийшло 3 ювілейних видання. Це книги: 1. Белей І. Двадцять п'ять років історії Товариства «Просвіта» (1894, 69 с.); 2. Лозинський М. Сорок літ діяльності «Просвіти» (1908, 72 с.); 3. Перський С. Популярна історія Товариства «Просвіта» у Львові (1932, 268 с.).

Перша книжка видана етимологічним правописом, що на сьогодні ускладнює сприйняття тексту. В той же час, книжка глибоко емоційна, в ній звичайною, розмовною мовою розповідається про зародження та становлення «Просвіти», подаються цікаві факти, які неможливо виявити в офіційних документах.

Багато в чому схожа на перше ювілейне видання друга книжка М. Лозинського. Автор та видавці намагаються більше показати життя Товариства зсередини, ніж провести аналіз його діяльності. Наявність 15 ілюстрацій в тексті помітно вирізняє її з загального максимуму популярних видань.

Статистичні дані й перелік подій подані в річних звітах «Просвіти», а ювілейні видання, не претендуючи на науковість, передають особливу атмосферу епохи, що, без сумніву, підносить ступінь їхнього сучасного громадсько-політичного значення.

Від перших двох помітно відрізняється третя книжка, присвячена 60-річчю Товариства. Автор С. Перський (псевдонім Степана Шаха) подає матеріал з узагальненням. Аналізуються напрями діяльності Товариства, подано значний цифровий матеріал. Книжка позначена високим рівнем наукової інформативності. Каталоги видань «Просвіти» -- неоціненне джерело бібліографічної інформації для історичних та книгознавчих досліджень.

Після 1920 року вийшло 25 бібліографічних покажчиків, їх можна розділити на такі групи: 1. Каталоги видань «Просвіти» (7); 2. Каталоги книгарні Товариства (3); Тематичні каталоги (3); 3. Каталог книжок, що були на складі Товариства; 4. Списки книжок, заборонених польською цензурою (5); 5. Списки конфіскованих українських книжок (4)|6. Каталог знижених в ціні книг (1).

В останні роки діяльності Товариства відбувалися зміни в художньому оформленні видань. Популярні книжечки до 1939 року мали на обкладинці ілюстрації, пов'язані зі змістом. Наприкінці 1937 року видавці повертаються до модернізованої віньєтки роботи П. Ковжуна. Від 1938 року популярним виданням Товариства повернуто віньєтку К. Устияновича, частково перероблену й доповнену С. Гординським. Всі ці зміни говорять про те, що «Просвіта» приділяла велику увагу зовнішньому вигляду своїх книжок.

До їхнього оформлення запрошували таких відомих українських художників як К. Устиянович, П. Ковжун, І. Труш та ін., що було суттєвим фактором підвищення історико-культурної цінності видань.

У більшовицькій історіографії майже повністю відсутні дослідження, присвячені історії культурного життя Галичини. Діяльність «Просвіти» розглядалася крізь призму політичних оцінок «Короткого курсу історії ВКП(б)». А існуючі публікації написані на матеріалах вузького кола періодики досліджуваного періоду і повторюють висновки, зроблені в енциклопедичних виданнях про те, що філії «Просвіти» були «в більшості своїй джерелами українського буржуазного націоналізму».

Відкриття цілої низки архівних фондів дало можливість широко і всебічно вивчати найбільш масове українське Товариство в Галичині. Ретельне вивчення архіву Товариства, а також опрацювання матеріалів зарубіжної історіографії дозволило зробити об'єктивні висновки про його діяльність.

Про авторитет і масштаби діяльності «Просвіти» свідчить той факт, що до 1939 року мережею ЇЇ філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель. «Просвіта» стає наймасовішою культурною організацією, яка спрямовує свої погляди на потреби народного загалу.

Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, «Просвіта» дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним та іншим інституціям.

Необхідно особливо відзначити діяльність Товариства у важкі роки Першої світової війни та визвольних змагань. Велика заслуга Товариства в розвою економіки краю. Головною умовою культурного піднесення народу «Просвіта» вважала саме високий матеріальний рівень життя.

Новим етапом у розробці економічних програм в Галичині став організований «Просвітою» Перший український просвітньо-економічний конгрес 1909 року. Ініціаторам конгресу вдалось об'єднати зусилля просвітителів всієї України, з'ясувати й обговорити проблеми роз'єднаного народу, скоординувати свої дії.

Культурно-просвітницькі функції Товариства не обмежувалися виданням та розповсюдженням книжок.

Пропаганда української культури за межами Галичини для «Просвіти» була тісно пов'язана з необхідністю морально підтримати велику частину нашого народу, змушеного покинути рідну землю у зв'язку з важким матеріальним становищем. Про значення «Просвіти» для українців красномовно говорить той факт, що аналогічні організації відкривалися й ставали єдиним джерелом духовності для української еміграції в Канаді та Америці, де проживали тисячі українців, так само як і в Уругваї, Парагваї, Маньчжурії та інших місцях, де українська громада нараховувала кілька сотень, а то часом і десятків чоловік. Завдяки галицькій «Просвіті» українське друковане слово забезпечувало культурні потреби українців в усіх куточках Земної кулі, що допомогло не тільки зберегти, але й збагатити українську культуру.

ДОДАТКИ

СТАТУТ ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» (Затверджений в 1913 р

А) ЦІЛЬ ТОВАРИСТВА

§ 1. Цілю Товариства є: просвіта і піднесене культури та добробуту українського народу у всіх його верствах і напрямах життя.

§ 2. До осягнення цієї цілі прислугують Товариству отсі способи:

а) видаване усякого виду книжок, творів, листів, журналів і часописи в мові українській або після потреби іншій, особливо ж творів і листів популярних для сільського і міського люду,-- та їх розширюване;

б) усне доучування народу в усяких справах просвітних, культурних, господарських, торговельних і промислових, а то черід делегатів, люстраторів і мандрівних учителів;

в) закладання в Галичині (§ 4) філій і читалень Товариства «Просвіта», як також поміч і оцінка над тими товариствами;

г) улад жування публічних лекцій і викладів, літературно-музичних продукций, концертів, аматорських вистав театральних,-- взагалі плекане музики та співу і ведене людового театру та кінотеатру;

д) улад жування народних свят та з'їздів і прогульок в цілях пізнання краю і народу на гідних місць;

е) закладання і удержування бібліотек, народних музеїв, публічних читалень, як також збиране і видаване всяких матеріалів, відносячи ся до пізнання краю і народу;

ж) і ведене книгарень, друкарень, переплетень і інших до осягнення цілий Товариства потрібних помічних підприємств;

з) ведене шкіл: народних, середніх і вищих, як також шкіл господарських, торговельних, ремісничих і промислових з мовою викладкою українською,-- після потреби іншою,-- та устоювання курсів для неграмотних і курсів для підготовчої науки, як також курсів торговельних, рільничих, промислових і домашнього господарства;

і) ведення бурс, захоронок, захистів, дівочих городів, вакаційних осель і інших добродійних заведень, в яких виховувала би ся убога а талановита молодіж відповідно до своїх здібностей і потреб українського народу;

й) закладає взірцевих господарств, дослідницьких станцій, взірцевих садів, шкілок деревних і городів,-- як також змагання до залуження самостійних економічно-господарських інституцій -- як крамниці, шпіхлеря, каси позичкової, щадниці (§ 50) і інших спілок та підприємств рільничо-господарських, торговельних і промислових, з особливим домашнього промислу;

к) помочи і поради при набуванню доброго насіння, машин, приладів та других рільничо-господарських і промислових витворів, як також вказування джерел заробітку;

л) допомога матеріальна письменників, артистів, учених, учителів народних стипендіями, преміями і іншими способами;

м)складання анкет, з'їздів і конгресів в справах просвітно-наукових і економічних;

н) оголошуване конкурсів і премій за найкращі твори письменства та умілості;

о) проведення промислово-господарських і етнографічних вистав;

п) взагалі заохочуване всіх верств українського народі до просвіти і науки; § 3. В цілях придбання або побільшення своїх матеріальних засобів приймає Товариство вкладки членів, добровільні дари, спадщини і записи, по одержанню на се дозволу власний. Взагалі може Товариство набувати на власність всякого роду предмети так вижимі як недвижимі, з правного обігу не виключені і вільно орудувати своїм майном і фондами під його заряд через кого-небудь переданими.

Б) ОСІДОК ТОВАРИСТВА ІТЕРИТОРИЯЛЬНИЙ ОБСЯГ ДІЛАНЯ.

§ 4. Осідком Товариства є місто Львів, де пробуває також Головний Виділ,-- а своєю діяльністю обіймає цілий край Галичину.

В) СКЛАД ТОВАРИСТВА, ПРАВА І ОБОВЯЗКИ ЧЛЕНІВ.

§ 5. Товариство складається з членів звичайних, почесних, добродіїв і спомагаючи.

§ 6. Членом звичайним є

а) кожна особа української народності, котру Головний Виділ Товариства як члена звичайного прийме;

б) громади, товариства і інші особи правні під тим самим.

§ 7. Членом почесним може бути кожний, хто яким ділом для українського народу або для Товариства високо заслужив ся і коли на запрошене Товариства (§ 19 в) цю почесть прийме.

§ 8. Членом добродієм може бути особа української народности, що зложить до Товариства одноразову вкладку 200 корон, жертвує предмет тої вартості, та як члена-добродія Головний Виділ її прийме.

Під тим самим можуть стати членами добродіями громади, товариства і інші особи правні.

§ 9. Членом спомагаючи може бути кожний, хто:

а) зложить для Товариства одноразову вкладку найменше 20 (двадцять) корон, або

б) зобов'яжеться складати річно по одній (1) короні -- і як такого члена Головний Виділ прийме.

§ 10. Звичайні члени Товариства мають право:

а) бувати на загальних зборах з голосом до радним, забирати там голос, ставити внесення і інтерпелювати Виділ, як і право пасивного вибору;

б) бувати на зборах філіальних і окружних своїх філій і округів з голосом рішаючи та з правом на них вибирати і бути вибраним до виділу філії, як також на від поручників на загальні збори Товариства;

в) вглядіти по замкненню рахунків в часі 14. днів перед загальними зборами в книги Товариства;

г) перекладати Виділові письменне внесення в справі видавання діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу;

д) діставати безплатно по одному примірнику книжок популярних, видаваних Товариством по часі вступлення члена до Товариства, а призначених Головним Виділом для роздачі між членів;

е) діставати легітимації членської приналежносте до Товариства;

ж) уживати членських відзнак і прапорів по одержанню на се дозволу Власти. Українські громади і інститути беруть участь в зборах через своїх заступників, управлених до законом статутом.

§ 11. Почесні члени мають право:

а) бувати на загальних зборах Товариства і на зборах філії свого осідку з голосом рішаючи, забирати на них голос, ставляти внесення, як і право активного і пасивного вибору;

б) перекладати Виділові письменні внесення в справі видавання діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу.

Члени добродії мають право:

а) бувати на загальних зборах Товариства і на зборах філії свого осідку з голосом рішаючи, забирати на них голос, ставляти внесення, як і право активного та пасивного вибору;

§ 12. Члени мають право подавати Головному філіальному письменну внесена в справі видавництв Товариства і заряду майном, котрі ті виділи мають взяти під розвагу.

§ 13. Звичайні члени мають обов'язок:

а) платити до Товариства вкладки по чотири корони річно, однак Головний Виділ має право незаможним членам Товариства річну вкладку знизити. Зміна висоти вкладки може наступити тільки на загальних зборах, що зміною статутна не вважають;

б) причиняти ся відповідною працею до осягнення спільної цілі Товариства;

в) підчиняти ся в справах Товариства того ж рішенням. Вільний від вкладок є:

а) хто шістдесяті (60) корон нараз зложить, або

б) кого Головний Виділ для заслуг коло Товариства від вкладок увільнить.

Г) ПРИНЯТЄ В ЧЛЕНИ Г УТРАТА ПРАВ ЧЛЕНА

§ 14. Членів звичайних, добродіїв і приймає Головний Виділ. Членів почесних іменує Загальний Збір на внесене Головного Виділу наради.

§ 15. Членом перестає бути:

а) хто зречеться права на лежання до Товариства;

б) хто за який злочин дістане право сильно засуджений;

в) хто з причини шкідливої для Товариства діяльності, або з причини нечесного чи неморальної поведінки буде виключений з членів Товариства.

Про виключене члена з Товариства в б) і в) рішає Головний Виділ. Виключеному членові прислугує право відклику до Загального Збору Товариства.

§ 16. Членом звичайним перестає бути

§ 17. Хто перестав бути членом, може змова вступити в члени тільки на підставі рішення Головного Виділу і по зложена членської вкладки.

Д) ЗАРЯД ТОВАРИСТВА І ОБЄМ ЙОГО ДІЛАНЯ. 1. Загальний Збір.

§ 18. Най вистою Товариства є Загальний Збір членів.

Участь в Загальнім Зборі з рішаючи голосом прислугує:

а) від поручникам звичайних членів, вибраним на зборах філіальних або окружних,-- і від поручникам читалень «Просвіти»;

б) почесним членам і членам добродіям;

в) всім членам Головного Виділу Товариства,так також кождочасному голові.

Від поручники звичайних членів Товариства легітимують ся грамотами вибору, підписаними збору філіального, окружного і Головним Виділом провіреними (§ 28. з.).

Вибір отсих від поручників на Загальний Збір Товариства докопується тим способом, що на зборі філіальнім, в тій цілі скликанім окружнім вибирають присутні припадаючи на округ філіальний окружний число. Вибирають на кожних 50 звичайних членів по одному. Неповне число первісне (50 звичайних членів Товариства) та всяка поверх 50 звичайних членів Товариства управляють також до вибору по одному.

Сі збори скликують Виділи філіальні на зазив Головного Виділу Товариства, а в тих округах, де філії Товариства нема, мужі довіра, установлені Головним Виділом Товариства (§ 28. в.). На сих зборах проводить голова філії, його заступник або установлений муж довіра.

Кожна читальня «Просвіти» на Загальний Збір Товариства вибирає без огляду на число своїх членів лишень одного відпо-ручника, а вибір сей на звичайних або надзвичайних зборах читальні.

Вислані мають на Загальнім Зборі Товариства лише один голос.

§ 19. Загальний збір Товариства:

а) приймає до відома звіт Головного Виділу і на внесене Комісії ревізійної уділяє уступаю чому Виділові з ведення рахунків і діловодства;

б) вибирає поміж членів Товариства, управлених до пасивного вибору, голову Товариства на три роки і Головний Виділ (по мисли § ЗО. сього статуту);

в) іменує членів почесних;

г) рішає внесення Головного Виділу, збору філіального, читальні і поодиноких членів;

д) рішає про зміну статуту;

е) рішає про висоту вкладки;

ж) рішає про Товариства;

з) вибирає Комісію ревізійну.

§ 20. Рішення Загального Збору западають абсолютною більшістю голосів і лиш до рішень зміни статуту треба двох третин (2/3) Товариства п'ять шостих (5/6) голосів присутніх членів.

§ 21. Голосувань на Загальнім Зборі відбувається усно і явно, лиш при виборі голови Товариства, виділу і членів почесних голосується тайно, картками. Загальному Зборові прислугує однак право постановити, що і над сими справами відбудеться голосування явне.

§ 22. Під наради і рішення на Загальнім Зборі беруть ся лиш ті внесення Головного Виділу, філій, читалень або поодиноких членів, що поставлені на древнім порядку.

§ 23. Для рішення справ Товариства скликує Головний Виділ Звичайний Збір членів Товариства що року до Львова.

Крім сього Загального Збору може Головний Виділ в міру потреби скликувати зібрання членів будь то загальні, будь окружні до Львова або іншої місцевості в краю: -- а для справ просвітньою організаційних і видавничих може скликувати також зібрання самих делегатів філій, або делегатів філій і читалень. На тих зібраннях може Головний Виділ уладнувати прилюдні відчити, вокально-музикальні продукції, вистави театральні, як також вистави промислово-господарські і етнографічні.

§ 24. В міру потреби Головний Виділ має право кожного часу скликувати надзвичайний Загальний Збір Товариства, а є обов'язаний такий Загальний Збір скликати на мотивоване жадане сто (100) звичайних членів. Право участи в тім надзвичайнім Загальнім Зборі мають члени Товариства, котрим то право прислугує на Загальнім Зборі звичайнім.

§ 25. Час і місце Загального Збору мають бути оголошені на ЗО днів наперед з докладним порядку в органі Товариства і в одній з українських часописи, означеній Головним Виділом.

§ 26. До рішень Загального Збору треба присутності сто (100) членів, делегатів, управлених до голосування; коли однак ходить о зміну статуту, треба присутності двісті (200) членів, делегатів, а до розв'язання Товариства присутності двох третин (2/3) всіх членів, делегатів, управлених до голосування.

§ 27. Загальному Зборові проводить голова Товариства або один з його заступників, а в случаю їх перешкоди вибрана Збором поміж присутніх членів президія.

II. Головний виділ.

§ 28. Головний Виділ є управляючою владою Товариства.

Всі права Товариства, які не є застережені Загальному Зборові, прислугують Головному:

а) приймати членів звичайних, членів добродіїв і членів допомагаючи;

б) видавати твори літературні і часописи, входячи в обсяг діяльності Товариства;

в) засновувати філії і читальні Товариства в спосіб означений законом і сим статутом, як також установляти до виконування справ Товариства мужів довір'я в тих округах, де філії Товариства нема;

г) орудувати майном Товариства і фондами, в заряд Товариства відданими, як також заведеннями і інститутами Товариства, приймати всякі зобов'язання, як також установляти учителів, інструкторів, урядників і слуг Товариства;

д) вести верховний нагляд над діяльністю і розвоєм філій і читалень Товариства з правом скликувана засідань виділу і загальних зборів філій, читалень і інституцій до них приналежних, з правом кожного часу жадати від філій, читалень і інститутів Товариства звітів, як також висилати в тій цілі своїх делегатів і установляти, затверджувати установлених через філії окружних люстраторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства.-- Львів, 1935.

2. Багалій Д. Нарис української історіографії--К.: ВУАН, 1923.-- Т. 1.-- 108 с.

3. Барвінський В. Коротка історія Галичини продовж тисячоліття 907--1941.-- Львів: Українське видавництво, 1941.--43 с.

4. Барвінський О. Історичний огляд засновин Народного дому у Львові.-- Львів, 1908.--66 с.

5. Буковський Л. Книгарні -- бібліотеки -- академія. Спомини 1919-- 1922.-- Мюнхен, 1971.--152 с.

6. В польськім ярмі. Промова посла доктора О. Колесси, виголошена в бюджетовій дебатії дня 18 червня 1909 р.-- Львів, 1909.--11 с.

7. Ваврик В. Телергоф. В 20 роковини народної трагедії галицько-руського народа.-- Львів, 1934.--64 с.