Огляд і характеристика молодіжно-підліткових угрупувань, неформальні субкультури
Історичні аспекти виникнення молодіжних субкультур. Сучасний молодіжний рух в Україні. Різновиди молодіжних субкультур. Хіп-хоп та електронна танцювальна музика як виразники молодіжної культури. Огляд деяких течій, типологізація молодіжних субкультур.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.10.2010 |
| Размер файла | 24,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
17
Зміст
- Вступ
- 1. Історичні аспекти виникнення молодіжних субкультур
- 2. Різновиди молодіжних субкультур
- 3. Типологізація молодіжних субкультур
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Підлітки за всіх часів становили особливу соціально-демографічну групу, але в наш час склалася специфічна молодіжна культура, що, поряд з іншими соціальними факторами, відіграє більшу роль у розвитку школяра. Молодіжна субкультура - система цінностей і норм поводження, смаків, форм спілкування, відмінна від культури дорослих і життя, що характеризує, підлітків, молодь приблизно від 10 до 20 років. Субкультура молоді одержала помітний розвиток в XX в. у силу ряду причин: продовження строків навчання, змушена незайнятість працею, акселерація. Субкультура молоді, будучи одним з інститутів, факторів соціалізації школярів, відіграє суперечливу роль і впливає на підлітків. З одного боку, вона відчужує, відокремлює молодь від загальної культури суспільства, з іншого боку - сприяє освоєнню цінностей, норм, соціальних ролей. В цьому і полягає актуальність даного дослідження.
Проблема в тім, що цінності й інтереси молоді обмежені в основному сферою дозвілля: модою, музикою, розважальними заходами, часто малозмістовним спілкуванням. Молодіжна субкультура носить розважально-рекреативний і споживчий характер, а не пізнавальний, творчий. Естетичні смаки й переваги школярів часто досить примітивні й формуються головним чином засобами телебачення, музикою «диско» й іншими її жанрами. Ці смаки й цінності підтримуються періодичною пресою, сучасним масовим мистецтвом, що здійснює деморалізуючий й дегуманізуючий вплив. Культуру молоді відрізняє й наявність молодіжної мови (сленгу), що теж відіграє неоднозначну роль у вихованні підлітків, створює бар'єр між ними й дорослими. Субкультура молоді часто має багато загального з контркультурою і культурою авангардизму. Суспільством ці культури оцінюються звичайно негативно, хоча вони несуть у собі тенденції відновлення, динаміку розвитку.
1. Історичні аспекти виникнення молодіжних субкультур
Молодіжна субкультура - система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи (молоді), яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури.
Субкультурні атрибути, ритуали як стійкі зразки поведінки, а також цінності відрізняються від цінностей панівної культури, хоча і пов'язані з ними. Молодіжні субкультури є наслідком свідомого пошуку нової ідентичності, вибудовування нового стилю. Джерелом їх є романтизовані та ідеалізовані образи іншої цивілізації, культури („культурні міфи”, „культурні утопії”). „Культурні міфи” українських молодіжних субкультур в основному запозичені із Заходу. Їх носії будували свій „Захід” відповідно до власних уявлень про західну культуру та систему цінностей, перебуваючи при цьому в середовищі національних культурних традицій. Завдяки цьому відбувалося поєднання західних впливів, інноваційних елементів, національних традицій, особливостей, ментальності та рудиментів постсоюзного культурного середовища.
Сучасний молодіжний рух в Україні представлений не лише організованим рухом, а й неформальною молодіжною ініціативою, інтегрованою в загальносвітовий неформальний молодіжний рух.
Неформальний молодіжний рух - система молодіжних субкультур широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв'язку між собою та суспільством.
Це своєрідна „молодіжна субкультура”, яка охоплює різноманітні напрями та вияви активності молоді.
Виникнення молодіжних субкультур зумовлене соціальними, політичними, психологічними та духовними чинниками, найголовніший з яких -- неадекватність суспільного буття потребам молоді, духовна самотність.
Інтереси сучасної молоді знайшли своє відображення в різних музичних напрямках. Це передусім рок-н-ролл, який є гібридом афроамериканського „ритм-енд-блюз” та стилю „кантрі”. В поєднанні цих течій суть рок'н-роллу як рок-музики. Вислів „рок-н-ролл” винайшов Ллая Фрід, диск-жокей однієї з радіостанцій м. Клівленда. Згодом про нього казали, що він знає, як перетворити чорну музику на гроші білих. Однією з причин популярності цієї музики є її безмістовність і вкрай спрощена форма. Приклади тріумфального розповсюдження поп-музики -- найяскравіше тому свідчення.
У післявоєнні роки починають діяти закони, відповідно до яких певна частина молоді об'єднується, незважаючи на расові і станові відмінності. Утворюється й усвідомлює себе як нова соціальна група -- тінейджери, для якої рок-н-рол стає чимось на кшталт пізнавального знака. Саме на переглядах названого вже фільму вперше стали спостерігатися випадки танців молоді між рядами крісел, що потім стало традиційним на концертах рок-зірок. Народившись в середовищі молоді, зі стихії масового побутового музикування, рок зберігав та й продовжує зберігати зв'язок зі своїми витоками, з танцювальними традиція ми ритм-енд-блюзу і рок-н-роллу. При цьому рок оберігає своє становище самодіяльного мистецтва.
Саме група „Бітлз” поклала початок рок-руху на Заході, а потім і на Сході. „Бітлз” - типовий продукт і представник ліверпульського мерсібіту. В 1963 р. відбувся перший показ групи „Бітлз” на загальнонаціональному телебаченні у концерті разом з Марлен Дітріх. Це було в Королівському вар'єте. Там Джон Леннон звернувся до глядачів у дешевих рядах з проханням аплодувати в такт пісні, а глядачам в королівській ложі запропонував: „А решта гриміть діамантами!” Після цього концерту почалося масове поклоніння тінейджерів групі „Бітлз”, охарактеризоване як „бітломанія”. Тільки ця група витримала випробування часом. Важлива якість, яка відрізняла „Бітлз» від інших груп - прагнення до полістилістики, до органічного синтезу різних музичних культур на основі рок-н-роллу - зробила цю групу найбільш впливовою в течії, яка в другій половині 60-х рр. отримала загальну назву --рок. Та головною цінністю „Бітлз” була сама їх музика - мелодійна, демократична, що дозволила ансамблю стати музичним явищем XX ст.
У 60-70-х рр. молодіжна контркультура на американському континенті проявляється в „хард-року” („важкому року”). Його громоподібний ритм з відлунням металу був співзвучний настроям тодішньої молоді. З часом цей стиль стали називати „хеві-метал” („важкий метал”).
Згодом виник „психоделічний рок”. Він зачаровуюче діяв на слухачів. Зародився він на дискотеках Сан-Франциско. Це було музичне породження філософії „хіппі”. Після спаду молодіжного руху настав час войовничого індивідуалізму і занепаду. Тому на хвилі ретро-моди виник кемп-рок з оригінальною символікою і декоративністю. Цей стиль деякий час тримався на хвилі „комерційного року”. Поява складного, багатоканального приладу під назвою синтезатор додала наснаги подвижникам рок-музики. Стали виконуватися ускладнені композиції з елементами класичної музики. Рок-музиканти виступають у концертах разом з симфонічними оркестрами. Були написані перші рок-опери, серед них знаменита „Ісус Христос -- суперзірка”. Час, коли створювалася ця рок - опера, був відзначений на Заході підвищеним захопленням молоді християнським вченням, звільненим від догм офіційної церкви.
На зміну „хіппі” прийшли „панки” („нікчеми”). Якщо „хіппі” проголошували мир і любов, то „панки” взяли за гасло ненависть і війну. З'явився і стиль „панк-рок”. Центром його був Лондон. Як хтось вже сказав, суничні поляни вічної юності бітлів змінилися на асфальтові джунглі панків, які оголосили війну всім і кожному.
Саме неймовірної форми і кольору зачіски, екстравагантний одяг і прикраси відрізняли „панків” від музикантів інших груп. Прямою протилежністю „панкам” були „люди”. Ці музиканти в бездоганно пошитих костюмах, у білих сорочках з краватками різко відрізнялися від „панк-рокерів”. На зміну їм прийшли „пост-панки” тощо.
В Україні найбільш відомою є рок-група „ВВ” („Воплі Відоплясова”) на чолі з її керівником і солістом Олегом Скрипкою. Цей колектив зумів створити свій колоритний, ні на кого не схожий стиль виконання. Поки що нікому з інших груп не вдалося повторити цей унікальний мікс з панка, шансона, „Галю, приходь”. „ВВ” -- класичний приклад культової рок-групи; харизма лідера, скажений драйв, французька „міфологія” в поєднанні з безумовним неперевершеним професіоналізмом. Всі пісні ця група виконує в мажорній тональності. „ВВ” відомі далеко за межами України.
В цьому ж ешелоні знаходиться і група „Океан Ельзи” з солістом Святославом Вакарчуком. Ця група пішла „західним” шляхом. „Океан Ельзи” зробила ставку на відверту комерційність, зберігаючи високий професіоналізм в музичному виконанні.
Рок проявився в такому різнобарв'ї стилів і форм, яке, мабуть, не спостерігалося раніше в жодному з видів музичної культури. Цьому сприяли, з одного боку, свобода від академічних умовностей, з другого - відкритість щодо всіх традиційних і сучасних видів мистецтва.
2. Різновиди молодіжних субкультур
Британський соціолог М. Брейк поділив молодіжну субкультуру Заходу на три течії: богемну, злочинну і політичну. Для нас цікавою буде політична, за назвою „культура растафарі”. „Культура растафарі” - це явище поп-культури. Це і трущобна культура негритянських люмпенів, і музичний стиль - „регбі”, або молодіжна мода. Виник растафаризм як секта на Ямайці. В 60-х рр. його прихильники з'явилися серед кольорової молоді США, Канади і Англії. А в 70-х рр. секта перетворилася на поп-релігію, викликавши бум вже серед міської молоді Африки.
Растамани утверджують африканську культуру за допомогою художньої творчості. Культів, схожих на растафарі, тільки в Африці налічується близько шести тисяч. Не менш 200 їх і на Карибах. Та унікальність культу полягає в тому, що створена в общинах растаманів музика „регбі” несподівано стала явищем поп-культури. Близький до рок-музики стиль „регбі” набув величезної популярності серед чорношкірої молоді. В 70-80-х рр. „регбі” разом з музикою „соул” займав до 7% світової продукції грамзаписів.
„Регбі” перетворив „расту” з локального народно-релігійного руху на модний музичний стиль. Навколо музики „регбі” утворилась субкультура чорної молоді Заходу, а потім і Африки. В культурі „растафарі” молодь побачила привабливу концепцію ”чорного націоналізму”. А „регбі” став його музичним маніфестом. Ідеологом растафарі і „королем” реггі був Боб Марлі.
В кінці 50-х рр., теж на Ямайці, сформувалася субкультура насильства чорного гетто -- „руд бонз” чи „рудіз” („круті хлопці”). З того часу термін „крутий” чи „крутий мен” подорожує світом. І тільки у 80-х рр. він приходить у Європу. В центрі цієї культури -- брутальний і впевнений у собі шибеник. Він ототожнює себе з растаманами. Примкнувши до них, „круті хлопці” тим самим легалізувалися.
Растаманами в Україні є учасники групи „Танок на майдані Конго”. Їхня музика є примхливим поєднанням хіп-хопу, диско, року. Знову ж таки, все це приправлене національним колоритом.
В умовах наступу „масової культури” людина усвідомлює себе не через виробничі стосунки, а через культурні образи. Причому ці образи накидаються людині серед різнобарв'я і тиражування елементів багатьох культур. Таким є музичний стиль „етно-поп”. Це суміш західної поп-музики з фольклором країн Сходу. Столицею „етно-попу” став Париж. Чудернацькою сумішшю африканських, японських, арабських, гавайських та інших елементів відрізняються, наприклад, композиції Р. Сакамото.
Один з провідних продюсерів етно-попу М. Мейсоньє відзначав, що світ переживає розквіт екзотичного фольклору і „етнічної музики”. Етнічний стиль зачепив також дизайн, модний одяг тощо. Відомий модельєр афро-американка Дж. Моджа стверджувала, що найближче десятиліття стане „золотим віком чорного мистецтва”. Інакше кажучи, неєвропейський фольклор стрімко ввірвався у світову поп-культуру.
Небезпечність „етно-попу” полягає в тому, що він створює у слухачів ілюзію національного стилю. Насправді ж національний колорит вітчизняної музики в етно-попі спотворюється і розчиняється.
Хіп-хоп та електронна танцювальна музика стали в кінці XX ст. виразниками молодіжної культури. Правда, завжди існує небезпека, що й ця молодіжна культура може виродитися у ще один спосіб продажу капіталістами того життя, яке вони ж і вкрали у людей. Проте хоч і не організований, та все-таки політичний рух виростає з нової популярної музики. Молодь світу створює на базі цієї музики субкультури, пристосовуючи її до своїх потреб. Завдяки творчій силі своїх аматорів процвітає стиль хіп-хоп. В одному випадку він править за політичну платформу боротьби за права аборигенів у Новій Зеландії. В іншому він стає тим казаном, в якому виплавляються почуття ідентичності афро-американської молоді в Колумбії. Репери ж в Алжирі вважають хіп-хоп не просто способом висловити сподівання на кращий добробут, а й трампліном до політичних дискусій.
Електронна танцювальна музика має два основних піджанри -- техно і хаус. Це клубна культура. Для багатьох своїх прихильників вона є втечею від невлаштованості повсякденного життя. Хтось просто розважається під цю музику, і таких більше. А деякі її лідери пробують утверджувати мрію про культурне розмаїття, артистичну незалежність і всесвітню духовність. А може, це просто такий витончений спосіб рекламувати своє мистецтво? Одна вельми суттєва обставина свідчить на користь клубної культури -- її прихильники виступають проти алкоголю, проти важких наркотиків. Багатогодинні танці в таких клубах супроводжуються важкою пульсацією гучної музики.
Деякі молодіжні субкультури виникли навколо нових музичних стилів „реп”, „рейв”, „брейк”. Переважно складаються з підлітків, яких об'єднують спільні музичні пристрасті, безтурботне ставлення до життя, намагання жити одним днем. Їх світоглядні цінності вульгаризовані, пристосовані до розуміння пересічних міських підлітків. Зовнішні ознаки приналежності до угруповань різняться відповідно до місця проживання. Одягаються вони за останньою тусовочною модою. Серед провідних бажань -- відчуття ейфорії ритму, танцю, клубної атмосфери. Уподобання нестійкі, залежать від популярності певних напрямів музики, спортивних команд. Так, відійшли в минуле перші брейкери, поступово відходять трешери (прихильники музичних стилів треш-хеві-метал та дзе-хеві-метал, з відвертою асоціальною поведінкою, тяжінням до сатанізму, вандалізму, навіть людських жертвоприношень), бітломани (прихильники музики бітлз), поділилися металісти (прихильники західних груп важкого металевого року (хеві метал), вітчизняних „Чорний кофе”, „Арія”, ”Майстер” та ін.). На піднесенні перебувають репери, рейвери, нові брейкери.
Хіппі Заявили вони про себе на зламі 60--70 рр. ХХст., в Україні -- у 1972 р. Цю групу складають прихильники музичного стилю панк-рок. Виділяються довгим волоссям (своєрідний виклик „соціальному сприйняттю”), „фінічками” (англ. -- саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою автостопу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя (сім'ї, школи). У середовищі хіппі сформувалися різноманітні новітні молодіжні субкультури.
Репери Як музичний напрям реп виник в середині 80-х, будучи музикою „чорних кварталів” міст США, реггі та суміші різних напрямів. Його називали -- „що бачу, про те і співаю”. В Україні поширився в 90-х рр. Репери -- прихильники музичного стилю „реп”, танцстилю хіп-хоп, сучасної негритянської культури. Характерна підвищена корпоративність та психологічна потреба в спілкуванні з однолітками. Найвище цінують індивідуальність. Класичний прикид українського репера: штани „дизелів та дуті (пухові) короткі куртки, всі речі на кілька розмірів більші. Мають власні тусовки (в клубах), внутрітусовочні правила (знання біля 40 реп-груп та вміння розпізнавати їх за мелодіями). Переважно складаються з підлітків від 12 до 18 років.
Рейвери Як музичний напрям, рейв виник в середині 80-х років. Це симбіоз чиказького „хауса” та детройтського „техно”. В Україну потрапив у середині 90-х рр. Рейв („кислотна тусовка”) -- музика диск-жокеїв. Ритміка її нагадує ритуальні племінні танці, які приводили до стану трансу. Тому на тусовках рейверів переважає атмосфера „небуденності”, „ейфоричного трансу”, що межує з містичними відчуттями. Зовнішня атрибутика відрізняється синтетичністю та яскравістю кольорів одягу, наявністю різних додаткових речей („пірсинг” -- проколювання різних частин тіла сережками). Рейв -- середовище, де „кожен чує лише те, що хоче почути, і говорить те, що хочуть почути від нього інші”. Учасники рейв-клубів схильні до вживання напівтяжких наркотиків, слабоалкогольних напоїв. Рейв-клуби підлітків поширені у всіх містах України.
Брейкери Об'єднані на основі спільного інтересу до танців типу брейк. Мета -- пропаганда брейк-танцю і виконання його великими групами. Зовнішній атрибут --- вузькі темні окуляри. Новітній брейк-данс відродився на базі спід-репу та швидкісної музики, увібравши деякі особливості брейк-дансу 80-х (стиль „я робот”). Проте перевага надається „нижньому брейку”, який включає елементи акробатики та спортивного танцю. Збираються на тусовках (разом з реперами), щоденних тренуваннях, займаються спортом, не палять.
3. Типологізація молодіжних субкультур
За особливостями діяльності, внутрішніми цінностями, впливом на молодіжне середовище виділяють такі типи молодіжних субкультур:
Романтико-ескапістські (англ. -- втекти, уникнути, позбавитися) субкультури. Відрізняються орієнтацією на створення паралельного світу, витворення власного „міфу”, вибудованого на основі певних творів (переважно „фентезі”) чи запозичених світоглядних концепцій інших культур. Серед них виділяють ігрові молодіжні культури. Рольова гра наближена до імпровізованої театральної вистави. Є втіленням постулату контркультури про ідею „театру” як єдності акторів та глядачів. „Глядач стає актором та автором одночасно” -- ідеал контр-культурного мистецтва. До ігрових субкультур належать:
Індіаністи. Шанувальники традицій певної етнічної культури. Популярним для них є звернення до практики релігійних культів, описаних у творах авторів „фентезі” або притаманних індійцям США, чи до синтетичних, новітніх культів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.
Толкієністи. Шанувальники конкретного автора Д. Толкієна (англійського автора „фентезі”) і середньовічної холодної зброї. Живуть у вигаданому світі та наслідують своїх казкових героїв, тим самим «виходячи» за межі суспільства.
Уніформісти. Шанувальники певної історичної події.
Епатажно-протестні субкультури. Початок поклали панки (пропагандисти ідеї „шок-протесту”. Виділяються одягом і зачісками. Мета -- самоствердження серед однолітків через заперечення загальноприйнятих норм поведінки. Негативно ставляться до праці, вживають наркотики, алкоголь. Захоплюються рок-ансамблями. На сьогодні відкинули агресію і увібрали в себе традиції та ідеї різних субкультур (насамперед хіппі). Окремо від них є байкери (віддають перевагу романтизації подорожей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді, володінні мотоциклом).
Радикально-деструктивні субкультури. Сюди належать субкультури, які мають чітку лінію на асоціальну поведінку та орієнтацію на застосування силових методів. Відзначаються дієвістю і радикалізмом.
Скінхеди. Об'єднує їх пристрасть до насильства. Рух „скінхедів” виник у Великобританії наприкінці 60-х рр. ХХст. На початку існування „скіни” -- вихідці з робітничих районів -- мали патріотичні погляди, захоплювалися реггі та футболом, не цікавились політикою. Зовнішній вигляд відповідав „шок-протесту” панків з єдиною відмінністю -- коротка зачіска та мінімізація символічних речей. В середині 70-х років економічна криза в Англії болісно вдарила по молоді, породивши проблеми безробіття, відсутності перспектив. На цій соціальній хвилі розвинувся расистський рух сучасних „скінів”. Їх головним ворогом стали представники небілих рас. З'явились в Україні в 1995--1996 рр. Перші скіни не виявляли значної активності, обмежуючись демонстрацією нашивок зі свастикою, прапорів. Наприкінці 1996 р. активізуються, починають пропагандистську діяльність, пошук союзників. Останнім часом зосередили увагу на переслідуванні темношкірих та вихідців з країн Азії, боротьбі з іншими субкультурами. Стиль їх одягу адаптований до вуличних сутичок: чорні джинси, важкі шнуровані армійські черевики, короткі куртки -- „бомбери” без коміра, бриті чи коротко стрижені голови. Цементуючу роль у формуванні цієї субкультури відіграє музика „ой” (панк). Термін запровадив журналіст Г. Бушелл для визначення груп, які відмовилися від „пластмасового панка”). Найвідоміша українська „ой”- група „Сокира Перуна”.Характерною є наявність українських текстів та орієнтація на англійський „ой”.
Хакери. З'явились в Україні у 60--70-ті роки ХХст. Це була молодь, яка захоплювалася кібернетикою. Поширення наприкінці 80-х перших ПК, в середині 90-х Інтернету викликало потужну хвилю хакерів. Поняття „хакер” означає комп'ютерного злочинця, здатного зламати будь-які захисні системи (сайти, банківську систему охорони), коди на ліцензійних іграшках, запустити в систему віруси. Термін „кракери” точніше відповідає західному розумінню даної субкультури. Це ті, хто робить світ віртуальної реальності доступним усім бажаючим. Хакери виділяють з-поміж себе „лазерів” (користувачі ПК, проводять більшість часу біля комп'ютерів, не маючи достатніх знань) та „геймерів” (прихильники „екшен-ігор” та „стратегій”, які вбачають у них сенс свого життя. Мають внутрітусовочні інтернет-видання, культові сайти тощо).
Релігійно-містичні субкультури. Постають унаслідок синтезу містичних та релігійних культів з традиціями й ціннісною шкалою певних молодіжних субкультур. В них обов'язково повинен бути лідер („гуру”). Проповідують вирішення глобальних проблем людини, держави й усього світу загалом. Одним з напрямів є кришнаїти.
Кришнаїти. Називають себе „підданими Кришни”. Ідеологічне підґрунтя -- давньоіндійський епос, який містить висловлювання і думки бога Кришни (мав людське обличчя і вважався народним героєм) на філософські теми. Вважають, що багаторазове повторення (1728 разів) імені Бога -- мантри (закликання, молитва) дає спасіння, звільнення від тіла і занурення у чистий дух, задоволення бажань. Привабливість для молоді цієї течії пов'язана з екзотичними ритуалами, екстравагантним стилем одягу. Норми поведінки: не пити спиртне, каву, чай, не вживати наркотиків, не їсти м'ясо і рибу, не займатися тілесними розвагами (секс лише для продовження роду).
Серед кришнаїтів виділяють групи: інтелектуалів (прагнуть пізнати буддизм та індуїзм), романтиків (любителі видовищ -- східної музики, колективної медитації), релігійних фанатів (люди, які відійшли від зовнішнього світу).
Сатаніти як містично - релігійна субкультура з'явилися в Польщі на початку 80 - х рр. ХХ ст. разом із популяризацією музики хеві - метал, хоча деякі дослідники вбачають аналогії між рухом сатаністів та „Рухом Люцифера” ще у міжвоєнний період. Вперше ідеологія сатанізму зосереджується на культі божества і не займається боротьбою з християнством, а просто зображує контестацію молоді проти інституції Церкви. Щойно пізніше шириться т. зв. практика „чорних мес”, ритуальні вбивства, профанація трупів, вбивства тварин. Сатаніти поділяються на ідеологічних, перверзійних, контестаційних та насильницьких.
У чистому варіанті жодного типу молодіжної субкультури не існує, оскільки їх угруповання не відзначаються стійкістю та перетинаються, взаємопроникають один в одного. Неформальне молодіжне середовище постійно перебуває в пошуку нових форм самореалізації.
Висновки
Вплив культури на суспільне життя виражається, перш за все, через соціалізацію та формування окремої особи, а також через формування та розвиток кожної окремої епохи в процесі історичного розвитку суспільства, котра, в свою чергу, і окреслює відтінок та характер соціалізації. Найбільш повно місце і роль феномену культури реалізується завдяки важливим соціальним функціям, котрі культура виконувала і виконує в суспільстві. Кожний індивід стає, членом суспільства, а головне - особистістю тільки в процесі соціалізації, завдяки засвоєнню знань, умінь, навиків, мови, цінностей, норм, традицій, правил поведінки своєї соціальної групи і всього суспільства в цілому. Культура консолідує, спаює, інтегрує людей, забезпечує цілісність суспільства.
Для молоді цілком природним вважається бажання акцентувати на тому боці життя, який виразно та рельєфно стверджує її як самобутність. Це -- зовнішній вигляд, переваги у музиці, літературі, мистецтві в цілому, поведінці. Часто це прагнення набуває спотворених форм. Так виникає молодіжна субкультура, згідно з законами якої юнаки та дівчата ще досить умовно освоюють засоби і прийоми створення індивідуального стилю життя, здійснюють пошуки гармонійних відносин з собою та оточуючими. Але не завжди цей закономірний процес позитивно сприймається суспільством: так сталося з культурою (хоча часто вона зветься контр- або антикультурою) хіпі, панків, рокерів, металістів тощо.
Процес суспільної реінтеграції відбувається через перетворення субкультури на товар або через інтелектуальну стагнацію. Деякі групи можуть досягти стану, коли вони вважають себе культурою. Ті, що відходять від групи, реінтеґруються у суспільство. В міру того, як споживання альтернативних культур зростає, субкультури вливаються у головне річище. Тож молодь, щоб залишатися іншою, мусить постійно створювати для себе нову ідентичність. Медіа так швидко забезпечують нас величезним масивом інформації, що нові субкультури поглинаються ними майже в самому зародку. Перенасиченість ЗМІ може ліквідувати існування молодіжної субкультури. А це б означало кінець креативності, яка дуже важлива на цьому етапі життя. Культура знову й знову використовує нею створене -- те, що колись належало альтернативним субкультурам, відроджується у головному річищі, як от ретро, рейв і панк. За допомогою засобів масової комунікації, наприклад, друкованих медіа та телебачення, домінантна культура включає в себе культуру, яка тільки-но з'являється. Згідно з теорією гегемонії, ті, чия ідеологія домінує, постійно забезпечують загальну згоду зі встановленим суспільним порядком. Найпоширеніші суспільні цінності з часом змінюються у міру того, як члени опозиційних другорядних груп включаються до домінантної культури. Таким чином, зазвичай без жодних збоїв, підтримується суспільний порядок, а контроль домінантної групи якщо і змінюється, то поступово.
Домінантна культура ефективно всотує ці культури до гегемонії - відбувається процес їхнього включення. Інколи, включивши таку культуру, домінантна культура змінюється.
Список використаної літератури
1. Азархин А. Мировоззрение и эстетическое развитие личности. - К., 1990.
2. Бабахо В. Левиков С. Современные тенденции молодежной культуры //Общественные науки и современность. - 1996. - №3. - С. 56 - 65.
3. Волкова Н. Педагогика. - К., 2003.
4. Воронов В. Что нужно знать о молодежной субкультуре // Воспитание школьников. - 2001. - №4. - С. 20 - 25.
5. Крылова Н., Печко Л. Формирование эстетической культуры личности: школа, трудовой коллектив, вуз. - М., 1986
6. Культурологія: історія і теорія світової культури XX століття: Навч. посібник. - К., 2004.
7. Майорчик М. Есть ли культура в субкультуре // Зеркало недели. - 2005. - №10. - С. 20.
8. Москвичева Л. Эстетическое развитие личности и её творческий потенциал. - М., 1985.
9. Тітлей М. Новий підхід до теорії молодіжної субкультури // Ї. - 2002. - № 24. - С. 109 - 134.
10. Черносвитов П. Гражданин субкультуры // Человек. - 1999. - №1. - С. 72 - 79.
11. Яворницька О. Теорія субкультур у соціологічній перспективі // Ї. - 2002. - №24. - С. 100 - 108.
Подобные документы
Сутність, зміст, показники, особливості молодіжної культури та рівень її сформованості у підлітків. Загальне поняття про молодіжні субкультури та їх вплив на формування особистісного "Я" в період ранньої юності. Найпоширеніші групи молодіжних субкультур.
курсовая работа [242,3 K], добавлен 07.05.2011Поняття субкультури як підсистеми загальної системи. Розвиток аналітичних підходів до вивчення молодіжних субкультур. Соціальні, політичні та економічні чинники виникнення рейву як альтернативного руху в Європі. Світоглядне вимірювання рейв-культури.
дипломная работа [97,2 K], добавлен 29.03.2021Понятие и характеристика состава субкультуры как специфического образа жизни и потребности самовыражения человека. Основные социокультурные предпосылки к возникновению субкультур. Музыкальные пристрастия в субкультурах и социальная опасность субкультур.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 26.06.2014Фэндом и возникновение молодежных субкультур. Примеры субкультур: музыкальные и арт-субкультуры. Интернет-сообщество и интернет-культуры. Индустриальные и спортивные субкультуры. Контркультуры, взаимоотношения субкультур. Панки, эмо, хиппи, риветхед.
курсовая работа [94,1 K], добавлен 20.12.2010Вивчення субкультур як явища культурної диференціації суспільства. Трансформація суспільства, зміна естетики, етики, ідеології та поведінкової системи. Культурні форми, що створюються дорослими для дітей із метою їх прилучення до досягнень культури.
статья [22,5 K], добавлен 07.08.2017Характерні особливості загальнослов’янської культури, історичний огляд та передумови їх формування, відображення в танцювально-музичній сфері. Специфіка танцювальної музики слов’янських народів на прикладі української коломийки, її структура та значення.
контрольная работа [23,4 K], добавлен 13.12.2015Определения понятия "субкультура" в социологии, антропологии и культурологии. Примеры субкультур: музыкальные, политические, хулиганские, мировоззренческие, индустриальные, имиджевые, спортивные. Взаимоотношения, генетические связи и конфликты субкультур.
презентация [6,0 M], добавлен 17.03.2014Понятие субкультуры как части общественной культуры, отличающейся от преобладающей. Социальные группы - носители субкультуры, ее основные признаки и характеристики. Характер молодежных субкультур в Советском Союзе. Разновидности современных субкультур.
презентация [2,4 M], добавлен 01.06.2015Факторы, определяющие специфику российских молодёжных субкультур. Характеристика и анализ субкультурных феноменов в современной России. Люберы как одна из молодежных групп криминального характера. Основные особенности развития хип-хоп культуры в России.
реферат [42,9 K], добавлен 06.11.2012Различные определения культуры. Фэндом (фанатство) и возникновение субкультур. История и характеристики термина. Распространенные и крупные субкультуры. Появление и принцип образования контркультуры. Взаимоотношения и генетические связи субкультур.
реферат [16,4 K], добавлен 13.01.2012
