Мистецтво як засіб естетичного виховання

Розповідь учителя.

Одним із видів образотворчого мистецтва є графіка. У перекладі з грецької цей термін означає «пишу», «креслю». Графіка включає малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вуглиною на папері, або друковані художні твори, що ґрунтуються на малюнку. Вона має власні зображальні засоби.

Термін «графіка» спочатку використовувався лише щодо письма та.каліграфії. Нове значення він отримав наприкінці XIX -- на початку XX ст. у зв'язку з бурхливим розвитком промислової поліграфії, яка дала змогу відтворювати рисунки в багатьох екземплярах за допомогою як різноманітних рукотворних технік, так і за допомогою машин.

Паралельно з викладом нового матеріалу вчитель демонструє графічні твори, виконані художниками, учнями школи.

Графіка є одним із найстаріших видів образотворчого мистецтва-- пригадайте наскельні рисунки первісної людини. Графіка розвивалася паралельно зі скульптурою, декоративно-прикладним мистецтвом.

Як самостійний вид мистецтва рисунок існує з кінця XV -- початку XVI ст.

Ставлення до графіки спочатку було як до підготовчого етапу в роботі над картиною, фрескою, гобеленом.

Але згодом, у процесі історичного розвитку, в графіку почав проникати колір, і вже ми до неї відносимо рисунок, виконаний кольоровою крейдою, пастеллю, кольорову графіку, кольорову гравюру, живопис акварельними та гуашевими фарбами.

Рисунок, виконаний художником-графіком,-- явище унікальне. За допомогою друкованої графіки можна отримати багато однакових рисунків.

Залежно від техніки виконання графіка розподіляється на такі види:

лінійна -- основну роль відіграє лінія;

силуетна -- основну роль відіграє силует (абрис) об'єктів;

тонова -- основну роль відіграє тон;

світлотіньова -- основну роль відіграє розмежування світла та тіні.

Залежно від того, кого й що ми зображуємо, графіка розподіляється на такі жанри:

портретний; пейзажний;

побутовий; натюрморт;

історичний; батальний.

анімалістичний;

ІІІ. Постановка практичного завдання

Розповідь учителя.

Сьогодні на уроці ви виконаєте творчу роботу на тему «Падають листочки під мелодію осені» в техніці лінійної графіки.

Кожен із нас по-своєму уявляє собі осінь, її особливості. З цією порою року ми пов'язуємо підготовку рослинного та тваринного світу, а також природи в цілому до зимового періоду (відліт птахів, опадання листя з дерев, збільшення кількості опадів, пониження температури повітря, посилення вітру тощо).

Власну творчу роботу створіть, виходячи зі своїх уявлень про осінь. Основну роль у вашій роботі повинна відігравати лінія (пряма, хвиляста, крива, товста, тонка, перехідна). Лінія теж може ожити -- в тому випадку, коли лінійний рисунок буде виконуватись не одноманітно, а з різним рівнем натиску на графічний інструмент (олівець). При цьому лінія утворюється різної товщини по всій довжині.

Цю творчу роботу слід виконувати м'якими матеріалами.

ІV. Виконання практичного завдання

Під час роботи учитель допомагає вирішити проблемні ситуації, які виникають у дітей.

V. Домашнє завдання

Завершити деталізацію творчої роботи

VІ. Завершення уроку.

Додаток №4

Виховна година

Катерина Білокур: «Я хочу стати художником»

Мета. Ознайомити учнів з фрагментами життєвого та творчого шляху видатної української художниці Катерини Білокур. Вчити знаходити в тексті уривки, що говорять про етапи становлення її творчості. Вчити розрізняти елементи опису. Розвивати вміння правильно сприймати і розуміти зміст картини. Вчити вдало висловлюватися про побачене. Розвивати вміння самостійно підбирати кольори і їхні відтінки для вдалого відтворення краси квітки у малюнку. Розвивати естетичні смаки. Виховувати почуття глибокої поваги до творців прекрасного.

У центрі дошки -- портрет художниці Катерини Василівни Білокур. Під ним -- епіграф:

«А я ж так лягаючи і встаючи, тільки і мрію, щоб стати художником».

(Катерина Білокур) Під портретом -- репродукції її картин.

Хід уроку

І. Підготовча робота.

1. Вступне слово.

Діти, заплющіть на хвилинку оченята. Уявіть себе серед квітучого лугу,

біля ніжно-білих ромашок, принишклих дзвіночків, голубооких незабудок,

серед колосся стиглого жита. Вдихніть їхній ніжний запашний аромат.

Які почуття у вас виникли?

А от деякі люди, потрапивши в полон квітів, відчували на своїх щоках

сльози. Але це були щирі сльози радості і щастя. До числа таких людей належить і Катерина Василівна Білокур (показую портрет) -- видатна українська художниця.

2. Використання матеріалів екскурсії в Музеї образотворчого мистецтва.

-- Нещодавно ми з вами відвідали виставку її картин. Сьогодні ви бачите перед собою лише незначну часточку тієї незрівняної краси, яку створила своєю рукою ця незвичайна жінка. (Показую репродукцію). Пригадайте з побаченого на виставці, які картини вас найбільше вразили, запали в душу.Який настрій викликали вони у вас? (Розповіді дітей).

II. Повідомлення теми, мети уроку.

-- На виставці ми бачили результати невтомної, тяжкої праці К.В. Білокур.

А як же вона йшла до цього?

-- Давайте разом прочитаємо мовчки слова із листа художниці (діти

читають епіграф). Цей вислів і є темою нашого уроку. А говорити про неї ми будемо ще і тому, що цими днями виповнилася чергова річниця з дня її народження.

III. Використання біографічних даних Катерини Василівни.

-- Народилася Катерина Білокур в день святої великомучениці Катерини 7 грудня 1900 року в с. Богданівні на Черкащині в селянській сім'ї. До школи не ходила, самотужки навчилася читати і писати. Ще зовсім маленькою дівчинкою її захопила синя квіточка. Малювати вона почала вуглинками з печі на потай взятому у матері полотні, а потім... Що ж потім?

IV. Усний журнал.

Готуючись до сьогоднішнього уроку, домашнім завданням було

підготувати цікаві матеріали з життя Катерини Василівни. Будь-ласка, Юля, зачитай уривок з листа художниці про випадок, який трапився з нею в Миргороді (одна дитина читає, інші слідкують) (Див. додаток №!).

То які риси характеру допомагали Катерині Василівні стати

художником?

-- На жаль, не прийняли Катерину Василівну до художнього технікуму, тому, повернувшись додому, вона ще з більшим натхненням взялася до роботи.

Де ж вона витрачала свою енергію?

(Дитина читає про роботу в драмгуртку) (Див. додаток №2).

-- Завдяки наполегливості, терпінню вона стала настільки видатною людиною, що про неї тепер читають всі школярі. Сьогодні і ми з вами ознайомимося з біографічною статтею про Катерину Василівну з нашого підручника.

V. Опрацювання статті підручника.

-- Але перш, ніж розпочати роботу над статтею, ми попрацюємо над змістом і правильною вимовою слів, що використовуються в тексті. Вам слід знайти у правій колонці значення слів з лівої колонки і з'єднати їх стрілочкою.

Скористайтеся при цьому тлумачним словником.

1. Словникова робота (диференційований підхід).

Для слабких дітей:

Живопис А. Книжка, в якій надруковані копії картин.

Пейзаж Б. Картина, що зображує природу.

Портрет В. Картина, що зображує людину.

Натюрморт Г. Той, хто пише картини.

Художник Д. Картина, що зображує квіти, овочі, фрукти і т.д.

Альбом репродукцій Ж. Той, хто пише картини.

Для сильніших дітей:

Талант А. Злагодженість звуків, фарб, рухів.

Гармонія Б. Малюнок або портрет малого розміру.

Контраст В. Різка протилежність у чомусь.

Мініатюра Г. Видатні природні здібності.

Світломузика Д. Вдале поєднання кольору, світла.

Самоука Ж. Людина, яка чогось досягла самостійно.

Перевірка виконаної роботи.

Фізкультхвилинка.

Читання тексту вчителем.

Перевірка сприйняття дітьми тексту.

-- То якими рисами характеру була наділена художниця? Завдяки чому могла досконало вималювати кожну квітку?

6. Удосконалення правильності та швидкості читання.

-- А тепер уявімо себе серед пшеничного лану, де так часто бувала за життя Катерина Білокур. Легкий вітер колише пшеничне поле, утворюючи хвилі, а на них -- слова. Прочитаємо їх (я читаю, а діти слідкують).

оригінальність змалюванні і т.д.

(зумовлений, гармонійним, музикальні, дивовижно, тремтливі, відчувається)

-- Вітер сильнішає, пшеничні хвилі пробігають швидше, тому і слова

будемо читати в прискореному темпі.

Читання тексту ланцюжком логічно-завершеними частинами.

Робота над змістом тексту:

а) вибіркове читання:

знайдіть і прочитайте в тексті, в яких умовах проживала художниця?

в яких умовах зростав її талант?

в чому проявлялась майстерність художниці?

б) робота з ілюстрацією до тексту.

Чи подобається вам ця картина?

Що розташовано на передньому плані?

Яке тло?

Який настрій викликали у вас ці кольори?

Якими кольорами зображений виноград?

Яку б назву ви їй дали?

в) робота за запитаннями до змісту тексту:

-- Знайдіть у тексті слова живописця О.Донцова про те, як Катерина Білокур зображувала кожну квітку.

Що підкреслює красу і життєвість квітки?

Чи враховувала художниця пору цвітіння і місце, наносячи квіти на полотно?

VI. Робота з додатковою літературою.

Дуже обожнювала художниця квіти. Ніжно про них говорила. Ось

послухайте (читаю уривок з листа художниці).

А ви прочитайте, як Катерина Білокур розташовувала квіти на полотні

(діти читають мовчки) (Див. додаток №3).

Про що довідалися з цього уривку?

VII. Підготовка до етапу малювання.

1. Постановка мети.

-- Давайте, діти, і ми повернемося до царства квітів. Спробуємо уявити

себе учнями Білокур. Пам'ятаєте, на всіх картинах художниці присутні віночки квітів або їх фрагменти. Ми спробуємо також скласти, а потім і намалювати такий віночок з квітів. А ці квіти всі із загадок.

(На дошці вінок зелені, без квітів. Квіти, відгадані дітьми, вплітаються у вінок. Вибирається сусідство однією з іншою і пояснюється вибір).

2. Робота над загадками.

Хто з вас, діти, нас не знає?

Ми у лісі проживаєм.

Дзвоном сонце зустрічаєм.

Маєм гарні сині очка,

Називаємось...

(Дзвіночки -- три квітки фіолетового, рожевого і блідо-рожевого кольорів)

Я гордо голову тримаю І перед вітром не схиляю, Я жовтий, білий, полум'яний, І, наче яблуко, рум'яний. В саду я квітну навесні. Скажи, яке ім'я мені?

(Тюльпан -- жовтий і червоний)

Біленька корзинка А дно золотисте. В корзинці -- росинка Та сонечко чисте.

(Ромашка)

Під одним ковпаком 700 козаків.

(Мак)

Ту дівчину синьооку Завжди стрінеш край потоку. В неї ніжки вмиті в росах, В неї небо сяє в косах.

(Незабудка)

VIII. Самостійна робота над малюнками в групах.

Ось і утворився у нас віночок (польових) квітів. А де ж вони ростуть? Отже ми, як і Катерина Білокур вплели у свій віночок квіти з різних місць і часу цвітіння. Ми спробуємо сьогодні намалювати такий віночок. Для цього будемо працювати творчими групами над одним малюнком. Будемо малювати без попередього промалювання олівцем. Пригадайте, як ми робили це раніше і приступайте до роботи. (Робота дітей).

IX. Показ виконаних робіт, аналіз їх.

X. Підсумок уроку.

Що найбільше вразило в творчості художника?

Що їй допомогло стати справжнім художником?

Якою постала перед нами художниця?

Оцінювання дітей.

Домашнє завдання.

Читати статтю, завершити малюнок.

Додаток №1

Вийшла я звідти, а навпроти через дорогу росла якась велика деревина, мабуть, в'яз, то одна вона знає, як я під нею плакала, і в руках малюнки та ніхто і не запитав, як я малюю. А також у тому чудовім саду, що кругом школи ріс, гуляли молоді люди, певно, студенти, а може, і вчителі. От я підійшла і перекинула через огорожу того саду ті свої малюнки. Це з метою, а може, їх побачать чи студенти чи учителі, піднімуть їх і побачать, як хороше вони виконані. От вийде хтось та й погукає на мене: «Гей, дівчино, вернись, приймем тебе в нашу школу, виучим тебе -- нехай уже ти будеш художником». Постояла-трохи -- ніхто не виходить. Я помалу пішла і довго-довго йшла і все оглядалась, але з, науки ніхто не вийшов і не погукав мене. То вже та кий мене жаль ухопив за серце, що прийшла на станцію, то не змогла поїзда ждати, а пішла залізницею і пішла, і вже пізно вечором на станцію Ромодан прийшла.

Додаток №2

А де ж дівати художню енергію? І молодь того часу організувала хороший драмгурток. За участь в драмгуртку мені не забороняли того, що я ролі вчила тоді, як полю чи в жнивах в'яжу снопи і роль за поясом. Воно буде трохи і смішно, що я, неосвічена, а була в той час керівником драмгуртка. Та вже на той час я навчилась гарно читати і любила ту театральну справу.

Додаток №3

І не давала переваги тій чи іншій квітці: кожну любила по-своєму, кожній шукала і знаходила місце на полотні; героїнею ставала будь-яка, якщо тільки допомагала здійснити задум. А ще для неї багато значило -- одна квітка в гармонії або в контрасті з іншою задля сусідства, приємного для ока і душі. А гармонії і контрастів училась у живої натури: «І я на матір-природу дивилась і в неї, багатої на фарби, тони і півтони, училась»

Додаток №5

Позакласний виховний захід

Етика українців

Мета. Знайомити учнів з основними чинниками народної моралі; вчити оцінювати добро і зло, красиве і потворне з позицій національної етнопедагогіки та християнської моралі, поважати звичаї і традиції свого народу.

I. Записати на дошці або на плакаті:

Мораль -- система поглядів, уявлень, норм і оцінок, які регулюють

поведінку людей.

Етика -- норми поведінки, сукупність моральних правил.

II. Бесіда вчителя.

Серед учнів спостерігається упереджене, негативне ставлення до виразу "читати мораль". Інколи можна від них почути роздратоване: "Обійдемось без моралі!".

Таке ставлення зумовлене тлумаченням виразу. От поясніть, як ви розумієте це, що, по-вашому, означає "читати мораль"? (Пояснення учнів: це означає ганьбити, соромити, дорікати, сварити за щось.).

Ваше завдання на цій виховній годині - зрозуміти, що ж таке мораль, наскільки потрібна вона людині, чи можна без неї обійтися. Як бачите із записів на дошці, мораль -- це наука про те, як правильно поводитись, це система поглядів, правил, оцінок, які визначають, що в житті є добром, а що злом, що красивим, а що -- потворним. Український народ із давніх-давен відзначається високою моральністю. Головними чинниками народної моралі споконвічно були добро, милосердя, людяність, честь, гідність, працелюбність.

Які ж етичні норми найбільше шанувалися нашим народом? Передусім, шанувалося почуття любові до батьків. Ця етична вимога, що відповідала Божій заповіді, втілена в багатьох народних прислів'ях і приказках: "Хто маму зневажає, того Бог карає", "За маму і тата - тяжка розплата" та ін. Моральним обов'язком дітей була допомога батькам у господарстві, догляд за ними у випадку хвороби, вияв повсякденної шани й турботи. До батьків, як правило, звертались на "Ви".

Суворо засуджувалась сімейна ворожнеча, адже родинне життя повинне ґрунтуватись на щирій співдружності, людяності, повазі до свого родоводу.

У ставленні до односельців керувались християнською заповіддю любові до ближнього, яка проявлялась у милосерді, доброті, готовності допомогти в біді. Високо поважались традиції добросусідства. Моральним обов'язком вважалась допомога людині, яку спіткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям давали притулок. Зворушливою була турбота про вдів, сиріт.

Делікатністю, мовною красою відзначалося спілкування. Великого значення - надавалося привітанню. У селі існував звичай вітатися з усіма, незалежно від того, чи знайомий це чоловік. Молодший мав вітатися першим -- інакше будь-хто зі старших зупиняв його і присоромлював. Отже, в етичному вихованні брала участь не лише сім'я, а й громада. Зверніть увагу, в українських привітаннях найчастіше зустрічаються слова з коренем добр-, здоров- (добрий день; доброго здоров'ячка; дай, Боже, здоров'я), що є свідченням дружелюбності. Привітальними словами побажального змісту були: "Мир вам!". До людини, яка зайнята роботою, зверталися: "Боже, поможи", "Дай, Боже, щастя", "Помагай Біг". Відповідали належно: "Дякую красненько, дай, Боже, здоров'я" і т. п.

За правилами спілкування, починаючи розмову, годилося поцікавитись здоров'ям, самопочуттям: "Як ся маєте?". У відповідь можна було почути: "Гаразд. Богу дякувати. Як вам ведеться?"

При зустрічі тактовна людина не ставила прямих питань, наприклад, "Куди (звідки) йдете?" Делікатний чоловік натомість запитував: "Чи далеко зібралися?", "Чи далеченько ходили, чи натомилися?". У випадку сумніву щодо доречності сказаного перепрошували: "Перепрошую за слово", "Пробачте за слово". Про таких людей схвально говорили; "делікатний чоловік", "вміє пошанувати".

Абсолютно некультурним вважалося не вибачити людині, якщо та перепрошує і хоче помиритися.

Найпоширенішими були дві основні форми звертання: добродію і пане (пані). Хлопці один одного кликали: побратиме, брате, дівчата - любко, дівонько, сестро, до молодших зверталися: дочко, синку, дитино і т. п.

Розмовляючи з людиною, не годилося перебивати, треба було належно вислухати й відповісти з чемністю. Казали, що добра людина лагідно відповідає і дивиться в очі.

Якщо хтось приходив до оселі під час обіду, то казав господарям: "Споживайте здорові", "Смачного вам". Його, відповідно, припрошували до столу, а він чемно говорив: "Дякую. їжте здорові", "Най Бог дасть на пожиток" і т. ін. Пригощаючи когось, обов'язково належало застелити стіл обрусом. (скатертиною).

Стіл, згідно з давньоукраїнським звичаєм, ототожнювався з престолом Божим. Тому за столом не годилось сваритися, навіть голосно розмовляти. Великим гріхом вважалось сісти на стіл, не годилось класти на нього шапку, гребінь, сторонні речі. Загалом у хаті годилось поводитись спокійно, з гідністю -- не можна було заходити, не знявши шапку, із запаленою люлькою, заборонялося свистіти, гримати дверима тощо. Ці правила значною мірою зумовлювалися уявленням, що до хати, де панують мир, злагода, затишок, гостинність і краса, злітаються ангели й приносять щастя.

Великим безчестям вважалася зрада та зречення рідної мови.

Шанувалася правдивість. Батьки вчили своїх дітей: "Ніколи неправди не говори, бо кого піймають на брехні, тому вже не повірять, хоч би й божився". Парубків та дівчат, які любили прибріхувати, виганяли з музик та вечорниць.

Великою ганьбою було злодійство, Якщо хтось піймався на цьому, то мусив зі своїм "здобутком" ходити по селу і просити вибачення. Злодіїв, що крали мед або бджіл водили по селу з вуликом на голові, конокрадів -- із закладеною вуздечкою, крадіїв худоби обмазували болотом.

Натомість дуже високо цінувалася честь трудової людини. Для української народної моралі розуміння честі було відповідним до віку і статі особи. Якщо для дівчини честь співвідносилась із цнотливістю, незайманістю, то для парубків -- з відвагою, правдивістю, сміливістю; для одруженого чоловіка--з відповідальністю за добробут родини, виховання дітей, пошануванням дружини. Честь заміжньої жінки полягала в подружній вірності, шанобливому ставленні до чоловіка, народжені та вихованні дітей. У народних звичаях, обрядах, фольклорі опоетизовувалось добро, любов до людей і рідної землі. Земля вважалася святою, її не дозволялося-ображати, сварити, проклинати чи навіть бити ногою або лозиною. Казали: "Не бий землі-- не дасть хліба". Відповідно хліб теж шанувався як святиня: якщо в час обіду шматок хліба випав із рук, його належало підняти й поцілувати. Як бачимо, засади української народної моралі відповідали християнським чеснотам, вони утримували народ на щаблі високої духовності. Мораль була невіддільною від краси душевної і краси в побуті.

Руйнування святинь, переслідування і критика релігії, відречення від національних традицій у часи радянської дійсності привели до занепаду духовності серед народу. Саме тому почало процвітати злодійство, розпуста серед молоді, пияцтво, наркоманія. Нині церква, освітні заклади, свідомі, культурні батьки роблять усе, щоб відродити високу мораль нашої нації, виховати своїх дітей чесними, правдивими, милосердними і культурними, такими, щоб ними могла пишатися і родина, і рід, і народ.

III. Виразне читання оповідання А. Паламаря "Гіркий урок".

В автобусі Оксана зайняла зручне місце й безтурботно поринула у свої мрії. Не зважила, коли на одній із зупинок увійшла і стала якраз біля неї літня жінка з важкими сумками.

Пасажири попросили дівчинку поступитись місцем. Та Оксана вдала, ніби не чує. А лише зверхньо подумала: "Невелика пані, якщо з торбами

носиться..."

Увечері Оксана з матір'ю та батьком подзвонили до нових сусідів, які справляли новосілля і запросили їх на знайомини. Двері відчинилися, і на порозі стала жінка, яку Оксана так образила своєю нечемністю в автобусі, а на столі було частування з тих важких сумок.

Оксана ладна була провалитись крізь землю. Мати вихваляла перед сусідкою доньку, яка вона вихована та скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає. І кожне її слово, як насмішка, стьобали дівчину. А сусідка спокійно, розуміюче дивилась їй просто в очі. Той погляд надовго запам'ятався Оксані.

Часом потрібний гіркий урок, щоб людина зрозуміла, що причиною багатьох її неприємностей і невдач у житті є елементарна невихованість.

IV. Обговорення випадку, описаного в оповіданні.

Чому, по-вашому, Оксана зверхньо поставилася до літньої жінки?

Чому потім вона ладна була провалитись крізь землю?

Чому похвали матері "як насмішка, стьобали дівчину"?

Хто із описаних персонажів найінтелігентніший?

Який висновок ви зробили?

Поясніть назву оповідання.

Чи був у вашому житті "гіркий урок"?

Якщо був, що змінилось у вас після цього "уроку"?

V. Гра.

Учитель називає слова -- назви понять, дій, властивостей, вислови, які входять у поняття етичного, морального, а також слова з протилежним значенням. Почувши назву того, що не вкладається у норми етичного, морального, учні повинні плеснути в долоні. Хто не плесне, або плесне невпопад, вибуває з гри.

Слова: честь; милосердя; правдивий; добродію; друг; вибачайте; перепрошую; даруйте на слові; працьовитість; ледар; брехня; не твоє діло!; не сунь рила; повага; шанування; молитва; всього вам доброго; чого вилупив баньки?; на совість; помагай вам Боже; по-дружньому; злодій; ласкаво просимо; тактовність; порядний; слово честі; дозвольте запросити вас; їжте на здоров'я; шкодую, але мушу вам відмовити; зробіть мені послугу; смачного!; не мели дурниць; ей, пацан! тобі сказано!; пожертвувати; відчепись; куди прешся?; тобі що, повилазило?; нехай Бог простить; зрадник; батько-продавець; грубіян; вихованість; допомагати; скупий; щедрість; егоїзм; любов до ближнього; співчуття; заздрість; зазнайство; скромність.

VI. Хто знає прислів'я або приказки на морально-етичні теми?

(Переможе той, хто останній назве). Наприклад: Добре ім'я -- найкраще багатство.

Бережи честь змолоду.

Сумління -- найкращий порадник.

Добре діло роби сміло.

Не одежа прикрашає, а добрі діла.

Шануйся сам, шануватимуть тебе люди.

Хто не чинить лихого, тому нічого не страшно.

VII. Послухайте вірші Д. Білоуса з циклу "Мудрість афоризму через власну призму".

В житті є логіка сувора

й суворі виміри народні:

як не казав ти правди вчора,

то не повірять і сьогодні. Переконатися пора:

зробивши зло, не жди добра.

Хто б не був ти -- носа не дери,

не шкодуй для мандрів підошов.

Де б не був -- учися, говори

мовою людей, куди прийшов.

Розлютився--ранить наче лезом,

а жалкує ледь не все життя.

Кажуть так, що гнів -- спочатку безум,

потім--каяття.

Лють нещадно сушить злого, юнаку згинає плечі.

А від сміху і в старого

сяють очі молодечі.

Не хвалися родом,

що ти благородне:

скажуть люди згодом,

чого сам ти годен.

Одне дарує плід,

хоч цвітом не красується,

а друге--пустоцвіт,

а гляньте, як хизується!

Підсумок. Кожен з вас, без сумніву, хоче стати людиною, гідною пошани, поваги і любові. Шлях до цього тільки один: засвоїти морально-етичні вимоги свого народу і дотримуватися їх.

Додаток №6

Проблемні завдання з естетичного виховання

1. Якось я зустрів родича з шестирічним сином. Був сонячний червневий день, коли ми вийшли з автобуса. Стежка вивела нас за село. Щоб скоротити шлях, пішли ми до річки через поле, на якому мерехкотіло розмаїття квітів. Микола, побачивши стільки квітів, завмер на місці. В оченятах і радість, і розгубленість.

- Пішли, синку.

А він у відповідь:

- Я не можу йти по квітах. Не можу, розумієш?

І ледве не плаче.

Тут і в нас “розкрилися очі”. І ми пішли стежкою.

1) Яку роль у даній сім'ї відіграє естетичне виховання дитини?

2) Погляди видатних педагогів на формування естетичних смаків.

2. Якось в одному будинку, де жив семирічний Олексійко, ми побачили над столом репродукцію васнецовської “Альонушки”. А потім, через кілька місяців, на цьому ж місці висіла вже інша картина цього ж художника - “Іван-царевич на Сірому Вовкові”.

- Ось так, крім усіх розмов і розповідей про мистецтво, я ознайомлюю сина з живописом, - усміхаючись, говорила нам його мати. - Зараз у нас Васнецов, а були уже Рєпін, Шишкін, Левітан… Мине час, і ми разом з ним виберемо васнецовських “Богатирів” або ще що-небудь. Ось який спосіб ми придумали для ознайомлення сина з живописом.

1) Проаналізувати ситуацію.

2) Чи зацікавив вас такий метод ознайомлення дитини з шедеврами образотворчого мистецтва? Чому?

3. В одній середній школі звернув увагу на досить дивний вигляд дверей: нижню половину пофарбовано у чорний колір.

- Малярів явно підвів художній смак, - не втримався я, щоб не сказати директорові.

– Нічого подібного, - зауважив він. - Це продумано. Згоден, некрасиво, псує вигляд коридорів. Проте практично: не треба щороку витрачатися на фарбування.

Так, вийшла економія. А як же бути з вихованням в учнів акуратності й естетичності? Адже учні цю “раціоналізацію” зрозуміли по-своєму: можна і руки не мити, і двері відчиняти ногами - сліди ж все одно не залишаються…

1) Яка ваша думка?

2) Який зв'язок між естетичним і трудовим вихоанням?

- Ви - учитель малювання?

- Так.

– Ви знаєте, мій син вчиться на “чотири”. У нього трійок нема. А ви ставите йому трійки… Вчора навіть поставили “два”.

– Ваш син не виконав завдання.

– Ах, будемо відверті - ну навіщо хлопцеві те малювання? Він же не готується стати художником! Буде математиком. Його цікавить також техніка. Може, він буде винахідником… Або хоч би простим інженером! І не можна через якесь малювання… Ну, ви мене розумієте.

– Багато провідних математиків наголошувало на важливості заняття мистецтвом. Вони навіть створили “критерій краси”.

– Що ви говорите?

– А інженер обов'язково повинен володіти технічним рисунком… Погляньте на список літератури. В цих книгах твердиться - нема професії, яку не збагатило б малювання.

– І ви в цьому впевнені? Ви - особисто? Тільки відверто!

– Упевнений. Цілком!

– Тоді… Дозвольте поглянути на список.

1) Проаналізувати дану ситуацію. Висловити свою думку.

2) Чи поділяєте ви думку батька? Дайте аргументовану відповідь.

Трирічний чарівний хлопчина їхав з батьком з Києва Житомира - це понад годину їзди. І мама, передбачивши довгу дорогу, запаслась “чтивом” для сина. Тут були і “Мийдодір”, і “Айболить”, і “Робін-Бобін”. Тато з любов'ю дивився на сина, який зосередився на малюнках, і тримав напоготові ще кілька книжечок. У тісному вагоні протягом усієї дороги мама добре поставленим голосом, з “виразом” читала одну книжку за іншою. Спочатку хлопчикові було цікаво: він сміявся, тикав пальчиком в ілюстрації - і всі раділи, милуючись тямущим, веселим личком. Через півгодини він почав з'їжджати з маминих колін і тягти її за сережку. Мама стоїчно продовжувала читати, намагаючись привернути увагу хлопчика до книжки усіма барвами свого голосу. А він просто втомився: вертівся і вже не гладив малюнків ручкою, а зло стукав по них кулачком, капризував. Але батьки нічого не хотіли розуміти. Тато з готовністю подавав книжки, а мама продовжувала читати з неослабленою енергією. Нарешті вона запитала млявого синочка: ”Кого ж Робін з'їв, скажи швидше?” і хлопчик сказав: ”Маму”. Усі довкола дружно засміялись…

1) Яких помилок допустили батьки в цій ситуації?

2) Яку роль відіграє книжка щодо гармонійного розвитку дитини?