Основні технічні та наукові досягнення XX ст. та їх вплив на розвиток культури

4

Контрольна робота

з дисципліни: “Культурологія”

Зміст

1. Основні технічні та наукові досягнення XX ст. та їх вплив на розвиток культури

2. Ключові питання

Список літератури

1. Основні технічні та наукові досягнення XX ст. та їх вплив на розвиток культури

ХХ століття багате як на технічні так і на винаходи, нові культурні прояви, так і на нові види “здичавіння”. Кульмінація “здичавіння” людства - це друга світова війна, винайдення та використання ядерної зброї та інших засобів масового знищення людей, міжетнічні війни кінця ХХ ст. Антикультурні наслідки другої світової війни та ядерного протистояння великих держав були посилені новою ситуацією в галузі економіки та засобів виробництва. В повоєнну добу поглиблюється індустріалізація виробництва, швидкими темпами руйнується традиційний сільський устрій життя. Маси людей відчуджуються від звичного природного середовища, переміщуються в місто, що призвело до зростання маргінальних кіл населення та поширення урбанізованої космополітичної культури.

Дослідники зазначають, що людина втрачає свою індивідуальність, а разом з нею і потребу в духовному самовдосконаленні за допомогою культури. Внаслідок досконалої системи розподілу праці, коли відточується лише якась одна виробничо-професійна функція, індивід стає деталлю машини, а культура - індустрією розваг.

Індустріалізація культури стала однією з закономірностей нашого століття. Наслідки цього процесу є суперечливими в духовному відношенні: з одного боку, розвинута техніка репродукування та тиражування робить мистецтво доступним для широкої аудиторії, з іншого - загальнодоступність творів мистецтва перетворює їх на предмет побуту, знецінює. Полегшеність та спрощеність сприйняття робить непотрібною внутрішню підготовку до спілкування з мистецтвом, а це різко знижує його позитивний вплив на розвиток особистості.

XX століття - це епоха прориву в ядро атома й у відкритий космос, синтезу органічних речовин, проникнення в геном, пізнання механізмів поводження живих систем, століття інтеграції знань і комплексного рішення науково-практичних задач.

З'єднавши наукові знання і технічні навички, брати Райт побудували кілька літальних апаратів. Потім 17 грудня 1903 р. вони здійснили успішний запуск літального апарату важче повітря, що приводиться в рух механічним гвинтом.

Ще один американський винахід, ледь замічене в момент своєї появи в 1947 р., відкрило нову еру в розподілі інформації. У той рік Джон Бардін, Вільям Б. Шокли й Уолтер Бреттейн, що працювали в Лабораторії Белл, спираючи на дуже складні становища теоретичної фізики, винайшли транзистор - невеликий пристрій, здатне замінити масивні радіолампи. Транзистор і винайдені десять років через інтегральні мікросхеми дозволили сховати складну електронну начинку в невеликий корпус. У результаті сьогоднішні комп'ютери розміром із книгу перевершують по своїх параметрах комп'ютери 60-х, що займали цілі приміщення, що привело до дійсної революції в способі життя людей, уплинувши на їхню роботу, навчання, ведення бізнесу, проведення наукових досліджень.

В другій половині XX століття американські учені відомі вже аж ніяк не тільки завдяки практичним розробкам. Відразу вони одержали визнання за їхній внесок у «чисту науку», за розробку теорій і концепцій. Зміна пріоритетів наукових досліджень можна простежити за списком Нобелівських лауреатів по фізиці і хімії. У першій половині сторіччя, з 1901 по 1950 р., американські вчені серед лауреатів премії складали меншість. Після 1950 р. американці одержують приблизно половину Нобелівських премій, присуджуваних за наукові досягнення.

Одне із самих вражаючих і суперечливих досягнень американської технології - підпорядкування людині ядерної енергії. Концепції, що дозволили розщепити атом, розроблялися вченими багатьох країн, але перехід від ідей до практичного здійснення ядерної реакції був досягнутий американськими вченими на початку 40-х рр.

Після того як німецьким фізикам у 1938 р. удалося розщепити ядро урану, Альберт Ейнштейн, Енрико Ферми і Лео Сцилард прийшли до висновку, що ланцюгова ядерна реакція в принципі здійсненна. У листі до Президента Франкліну Рузвельтові Ейнштейн виражав стурбованість тим, що цей науковий прорив дозволяє створити «надзвичайно могутню бомбу». Його заклопотаність викликала до життя Манхеттенский проект, покликаний забезпечити першість Америки в створенні атомної бомби. Завдяки проекту була створена перша атомна бомба, висаджена в Нью-Мексико 16 липня 1945 р.

Створення бомби і її скидання на Японію в серпні 1945 р. поклали початок Атомній ері, часу страху перед зброєю масової поразки, що існували протягом усього періоду холодної війни і йдучої на спад лише сьогодні, коли починаються спроби покласти кінець розростанню арсеналів зброї. Але разом з тим Атомна ера характеризується і мирним використанням сил атома в енергетику і медицині.

Перша комерційна атомна електростанція була пущена в Іллінойсу в 1956 р. У той час перспективи розвитку атомної енергетики в США виглядали самим райдужним образом. Однак опоненти вказували, що АЕС потенційно небезпечно і задавалися питанням: чи можливо безпечне поховання ядерних відходів? Аварія, що відбулася в 1979 р. на АЕС «Три майл айленд» у Пенсільванії, викликала в багатьох американців ворожість до атомної енергії. Вартість будівництва АЕС росла, і більш економічні джерела енергії стали виглядати куди цікавіше. У 70-і і 80-і відбулося відмовлення від будівництва ряду раніше планувалися електростанцій, і сьогодні майбутнє атомної енергетики в США залишається під сумнівом.

Тим часом американські вчені експериментували з іншими джерелами енергії, інтерес до яких відновився. Серед них - і енергія Сонця. І хоча одержання енергії від сонячних електрогенераторів економічно невигідно в більшості районів США, два останніх винаходи можуть змінити ситуацію до кращого.

У 1994 р. Сабхенду Гуха, віце-президент «Юнайтед солар системз» (Троя, штат Мічиган), читав лекцію про вигоди одержання сонячної енергії і демонстрував фотографію сонячних батарей, установлених на даху будинку. Присутній у залі архітектор помітив: «Але в них же жахливий вид. Хто захоче встановлювати таке на своєму будинку?» Це зауваження змусило Гуха задуматися про те, як зробити перетворювачі сонячної енергії чимось начебто черепиці, а не монтувати сонячні батареї на рамах, повернених до неба.

Через два роки винахід Гуха пішло в промислове виробництво. Це були сонячні панелі, які можна кріпити безпосередньо на дахи, як дранку. Панелі зроблені з листової нержавіючої сталі, покритої дев'ятьма шарами кремнію, напівпровідниковою плівкою і захисним пластиком. Покрівельники закривають дах цими панелями як, звичайною дранкою, з тією різницею, що в даху попередньо необхідно просвердлити отвору, через які до панелей будуть підводитися проводу. У середньому досить закрити третина площі даху такими панелями, щоб одержувати електрика в кількості, достатньому для задоволення всіх енергоспоживачів будинку після заходу сонця. Гуха думає, що його панелі економічно виправдають себе в деяких районах США, ще кращі перспективи відкриваються для них у Японії, де ціни на енергію високі, а уряд надає субсидії користувачам сонячної енергії.

З 1996 р. використовується ще один винахід, зв'язане із сонячною енергією: електростанція «Сонце-два», пущена в експлуатацію в пустелі Мохаве в Каліфорнії, робить електрика, забезпечуючи їм 10000 будинків. На площі 38 гектарів розташовано близько 2000 дзеркал, що направляють сонячне світло на 90-метрову «силову вежу», де нагрівається перенасичений сольовий розчин, що надходить потім до парогенератора, що надає руху турбіні. Такий розчин зберігає теплову енергію краще, ніж вода, і ентузіасти «Сонцедва» думають, що нова технологія дозволить зробити великі комерційні електростанції рентабельними в тих районах, де багато сонця і значне споживання електроенергії.

Космічна ера почалася майже одночасно з Атомною ерою. Американець Роберт Г. Годдард був одним з перших учених, що експериментують із системами ракетної тяги. У своїй невеликій лабораторії у Вустере, Массачусетс, Годдард працював з рідким киснем і гасом, використовуваними як паливо при запуску ракети в атмосферу. У 1926 р. він успішно запустив першу у світі ракету на рідкому паливі, що піднялося на висоту 12,5 м. Протягом наступних за цим 10 років Годдард домігся того, що його ракети досягали помірної висоти - 2 км, а інтерес до ракетобудування значно зріс як у США, так і у Великобританії, Німеччині і СРСР.

Ракети уможливили запуск штучних супутників і пілотованих людиною космічних апаратів. У 1957 р. Радянський Союз запустив перший «Супутник», у 1958 р. за ним пішли США, що відправили в космос «Експлорер-I». Поле людини в космос відбувся навесні 1961 р. Першим у космосі побував радянський космонавт Юрій Гагарін, а слідом за ним - американець Алан Б. Шепард-молодший.

Від цих спробних кроків у космосі до висадження на Місяць у 1969 р. і сьогоднішніх кораблів багаторазового використання американська космічна програма - свого роду дзеркало розвитку прикладних наук - пройшла значний шлях. Супутники зв'язку передають комп'ютерні дані, через них здійснюються телефонні розмови, ведеться тілі - і радіомовлення. Супутники прогнозу погоди поставляють нам дані, необхідні для завчасного оповіщення про жорстокі бури. Космічні технології породили тисячі видів продукції, використовуваних у повсякденному житті: від надлегких матеріалів, що застосовуються у виробництві кросівок, до систем штучного дихання для лікарень.

Так само як в області фізики і хімії, так і в медицині, і психології велика частина Нобелівських премій після Другої світової війни була отримана американцями. Національний інститут здоров'я (НИЗ), що є основним центром біохімічних досліджень у США, зіграв ключову роль у цьому процесі. Складається з 24 автономних інститутів НИЗ займає 75 будинків, що розкинулися на 120 гектарах у місті Бетесда, штат Мериленд. У 1997 р. його бюджет складав 13 мільярдів доларів.

Ціль досліджень, що ведуться в інституті - одержання знань про профілактику, виявлення, діагностику і лікуванні захворювань і розладів - від найрідших генетичних порушень до банальної застуди. Гранти, виділювані НИЗ, підтримують вишукування близько 35 000 ведучих дослідників, що працюють у кожнім американському штаті і ряді закордонних країн. Серед тих, хто одержував ці гранти, - 91 лауреат Нобелівської премії по медицині. П'ять нобелівських лауреатів зробили свої відкриття в лабораторіях НИЗ.

Дослідження НИЗ сприяють формуванню багатьох досягнень медицини. Так, наприклад, смерть від пороку серця - «убивці номер один» у США - у період з 1971 р. по 1991 р. упала на 41 відсоток. За те ж час рівень смертності від паралічу знизився на 59 відсотків. Між 1991 і 1995 р. рівень смертності від раку упав майже на 3 відсотки - перше стійке зниження цього показника з часів уведення загальнонаціональної статистики в 30-х рр. Сьогодні удається вилікувати більш 70 відсотків дітей з діагнозом рак.

Завдяки НИЗ молекулярна генетика і дослідження генома людини зробили революційний переворот у біомедицині. У 80-х і 90-х рр. учені почали перші спроби корекції генетичних порушень у людському організмі. В даний час можливо локалізувати, ідентифікувати й описати функцію багатьох генів у геномі людини. Учені припускають, що ці нові знання дозволять увести генетичні тести, що виявляють схильність до захворювань, що уражають товсту кишку, органи подиху, і до інших видів раку, і прокладуть шлях превентивному медикаментозному лікуванню тих членів родини, для кого ці хвороби являють загрозу.

Напевно, найбільш вражаючим з наукових досліджень, що ведуться в США, є проект генома людини, здійснювана під егідою НИЗ. Мова йде про спробу створення генетичної карти людини, коли встановлюється хімічна композиція кожного з 50-100 тисяч генів, що відповідають за формування людського тіла. Очікується, що здійснення проекту займе 15 років і обійдеться щонайменше в 3 мільярди доларів.

Дослідження, здійснювані в університетах, лікарнях і під егідою корпорацій, також вносять свій внесок у розвиток діагностики і лікування захворювань. Так, наприклад, НИЗ фінансує основні дослідження, зв'язані із синдромом придбаного імунного дефіциту (СНІД), однак багато хто з медикаментозних препаратів, застосовуваних при його лікуванні, були створені в лабораторіях американських фармацевтичних фірм; ці препарати проходять іспиту в дослідницьких центрах по всій країні.

Один з типів препаратів, що обіцяють серйозний терапевтичний ефект при лікуванні вірусу СНІДу - інгібітори протеази. Після декількох років лабораторних досліджень у США інгібітори протеази в 1994 р. уперше були дані пацієнтам. Один з перших клінічних іспитів (на групі з 20 добровольців) показало не тільки те, що даний препарат знижує зміст вірусів у крові до майже повного їхнього зникнення, але і те, що імунна система відновлюється значно швидше, ніж можна було припустити.

Лікарі сполучають лікування інгібіторами протеази з призначенням інших препаратів, проводячи «комбіновану терапію». Хоча результати такого лікування дають привід для оптимізму, комбінована терапія - не панацея, тому що вона робить вплив тільки на кров; вона не торкається інших органів тіла: мозку, лімфатичних вузлів, спинномозкової рідини і чоловічих насінників, де також таяться віруси. Учені продовжують експерименти з комбінованою терапією й іншими способами лікування Спида, поки не буде знайдене остаточне рішення - вакцина проти цього захворювання.

І все-таки XX ст. - це цілісна художня епоха, в якій простежується своя культуроформуюча ідея. Це ідея гуманізму, котра, у мистецтві і в літературі проявляється не тільки у глобальному інтересі до людської особистості, що розглядається у найрізноманітніших ракурсах, а й, хоч як це не парадоксально на перший погляд, у зникненні людини з поля зору митця. З одного боку, прагнення гуманізації людського буття і творчості, з іншого - гіпертрофія форм, зростання ролі прийому у таких масштабах, коли прийом із засобу перетворюється на самоціль. На зміну органічному образу прийшов відвертий конструктивізм, геометрія стилю, яка витіснила із змісту людину.

Ключові питання

1. Антична культура - це тип європейської раціональної культури. В той же час цій культурі притаманне емоційно-естетичне сприйняття світу, струнка логіка та індивідуальна своєрідність у вирішені соціально-практичних і теоретичних проблем.

2. Антропологія культури - наука про походження та еволюцію напрямків в культурі.

3. Антропоцентризм - система уявлень про світ, згідно з якою людина розглядається як центральна ланка в системі зв'язків Універсуму. У понятті «людина» вбачають основну світоглядну категорію.

4. Артефакт - (від лат. arte -- штучний, factus - виконаний) - це продукти та наслідки людської діяльності, штучно створені людиною предмети і явища, виготовлені людиною речі, народжені нею думки, винайдені та використані нею засоби та способи дії.

5. Архаїчна культура - первинний тип культури людства, що безпосередньо залежить від природи в усіх її проявах.

6. Археологічна культура - сукупність матеріальних пам`ятників, які відносяться до однієї території і епохи і мають загальні особливості.

7. Вербальні знакові системи - розмовні мови. Будь-яка природна мова - це знакова система, що історично склалася, твірна основа всієї культури того або іншого народу, що говорить на даній мові. Ця система складається на основі психофізіологічних можливостей, закладених в біологічній природі людини (устрій мозку, гортані, органів слуху і т. д.). Проте мова має соціальну природу. Вона формується і розвивається людьми тільки завдяки їх спільній діяльності і спілкуванню. Найголовніша особливість вербальної системи полягає в її специфічній структурній організації. Вербальна система має поліструктурну, розгалужену, ієрархічну, багаторівневу організацію знаків. Базисною структурною одиницею є слово, яке, у свою чергу, внутрішньо структуровано (корінь, суфікс, приставка, закінчення і т. д.). Слова об`єднуються у фрази, пропозиції, вислови. З останніх складаються тексти.

8. Відродження - (Ренесанс) -- епоха в розвитку європейського мистецтва XV--XVI ст. Естетичні ідеали Відродження -- гуманізм, антропоцентризм, на перший план у світоглядній позиції виступає людина, відбувається переосмислення античності. Це урочиста пісня людині, піднесення її в живописі, літературі до рівня божества. Для архітектурного ренесансу характерна урівноваженість композиції, розвинений каркас, наріжні пілястри, обрамлення дверей і вікон. Ренесанс набув поширення в українській філософії, політичній думці, архітектурі, літературі.

9. Герменевтика - напрямок гуманітарної науки, який займається інтерпретацією та коментуванням тексту, а також проблемами взаєморозуміння різних культур.

10. Духовна культура - складна багатофункціональна система, яка об'єднує в собі всю сферу духовної діяльності людини: науку, філософію, літературу, право, мораль, звичаї, традиції, спосіб мислення, відносини між людьми, групами, народами, ставлення до самого себе. За змістом і впливом культуру поділяють на прогресивну і реакційну: культура як явище, що формує людину, може виховувати особистість як моральну, так і аморальну. Є ще поділ за організаційними формами існування культури. До таких форм належать держава, школа, церква. Існує поділ за ознакою актуальності культури, яка характерна для кожної окремої епохи.

У культурі розрізняють також дві грані:

1) ціннісно-нормативну;

2) функціональну.

Цінності культури -- це твори, норми культури, вимоги до кожного члена суспільства. Це моральні цінності, правові, етичні, релігійні норми.

Функціональна грань -- це процес руху культури.

11. Європоцентризм - уявлення про європейський континент як про центр культурно-історичного розвитку людства.

12. Елітарна культура - культура орієнтована на інтелектуальну, думаючу публіку.

13. Знак в культурі - предмет (явище, дія), що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для її отримання, зберігання, опрацювання та передачі.

14. Інститути культури - суб'єкти культури. Нерідко установи культури виділяють в самостійну категорію і називають інститутами культури. Оскільки термінологія в даному випадку ще не устоялася, обидва найменування слід вважати в рівній мірі вживаними. До інститутів культури слід відносити установи і організації, що створюють, зберігають, поширюють художні твори, а також що спонсорують і навчають населення культурним цінностям, зокрема, академії наук, школи і вузи, міністерства культури і освіти, галереї, бібліотеки, стадіони, учбово-виховні комплекси, театри і ін. Таке перше, але не єдине розуміння культурного інституту. Друге його значення виводить нас на сталі соціальні практики. Наприклад, цензура не завжди представлена, подібно до музею або бібліотеки, багатоповерховою будівлею або розгалуженою організацією. Цензуру може здійснювати один-єдиний чиновник, уповноважений державою відстежувати ідеологічний напрям літератури. Як цензор може виступати головний редактор, науковий редактор і навіть сам автор. Як соціальна практика цензура йде своїм корінням в глибоку давнину. Впродовж історії вона неодноразово міняла свої форми, залишаючи незмінною головну функцію - ідеологічний (іноді моральний) контроль. Цензуру слід іменувати соціальною або культурною практикою, а не установою, однак, це інститут культури.

15. Історія культури - один з основних розділів культурології. Історія культури досліджує реальний процес спадкоємності культурного розвитку різних епох, країн і народів. Вона дає багатий матеріал, що свідчить про різноманіття культурних досягнень і цінностей, про внесок народів в світову культуру людства, про труднощі і суперечності культурно-історичного процесу, про долі "великих цивілізацій" Європи, Азії, Індії, Росії, Китаю і інших регіонів миру. Історія культури формує знання про культурну спадщину, про пошуки і відкриття, про пам`ятники матеріальної і духовної культури, про цінності і норми життя, ідеали і символи різних народів; досліджує походження, витоки культурних явищ, процес їх розповсюдження. Історія культури - це передавана від покоління до покоління пам`ять людства. Для культурології історія культури складає фундамент теоретичних концепцій, також займається виявленням архетипів культури.

16. Кіч - (від нім. жаргон, "збирання вуличного сміття", пізніше: "імітація унікальних художніх виробів") -- явища художньої культури, позначені еклектизмом, різностильовістю. Найчастіше -- маскульт.

17. Класицизм - (лат. сіаззісиз -- взірцевий) -- художній стиль у європейському мистецтві XVII -- початку XIX ст., у якому втілювалось прагнення до відображення героїчних і моральних ідеалів, звернення до форм античного мистецтва як естетичного взірця, до суворої впорядкованості логічних і гармонійних образів. Естетичні моральні цінності класицизму -- стійкість перед фатумом, підпорядкування особистого громадському, інтересам загалу, почуттів -- обов'язку і розуму. Для архітектури класицизму характерні чіткість і геометризм форм, характерна симетрично-осьова композиція, логічність планування. Образотворче мистецтво відзначається ясністю, урівноваженістю композиції. Провідний напрям класицизму -- містобудування. В Україні класицизм сформувався наприкінці XVIII -- на початку XIX ст. Еталонами класицизму є корпус Національного університету ім. Т. Г. Шевченка (арх. В. Беретті), палац К. Розумовського у Батурині, парково-ландшафтні ансамблі «Софіївка» (Умань), «Олександрія» (Біла Церква).

18. Контркультура - соціально-культурні напрями, що протистоять фундаментальним принципам, які панують в традиційній культурі. 2. Форма вираження духовного протесту певних груп молоді - відмова від соціальних цінностей, моральних норм та ідеалів споживацького суспільства.

19. Культура - поняття має полісематичне значення: 1) вирощування;

2) обробка; 3) виховання, освіта (розумова та моральна); 4) ушанування. Має близько тисячі визначень. Уперше поняття культури вжив у сучасному значенні (відносно розумової діяльності, а не обробки землі) Ціцерон.

«Культура -- це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом усієї історії, а також сам процес творення і розподілу матеріальних і духовних цінностей» (Н. Я. Горбач).

«Культура -- це система життєвих сенсів особи, спільноти, що реалізується в засобах та результатах його діяльності» (А. К. Бичко).

«Культура -- це те, що дає змогу внести у світ та особистість людське значення, здатність користуватися багатовіковим досвідом розвитку людства, це механізм самосвідомості».

Культ (лат. сиііиз -- ушанування) -- 1) обов'язковий елемент усіх релігій, який полягає в особливих ритуалах, магічних обрядах, діях священнослужителів і віруючих з метою отримання підтримки від надприродних сил; 2) ушанування, звеличення когось (культ святих, культ особистості). Деякі дослідники визначають етимологію поняття культури як культ Ора (Ура) -- ушанування бога сонця (світла).

Культура -- це надзвичайно складне явище, що пронизує буквально всі сфери життя та діяльності суспільства і людини.

Культура -- це ядро, основа, «душа» суспільства, зокрема:

-- матеріальні і духовні цінності людини;

-- спосіб життєдіяльності людей;

-- їхні взаємини;

--своєрідність життя націй і народів;

-- рівень розвитку суспільства;

-- інформація, що накопичується в процесі розвитку суспільства;

--сукупність соціальних норм, законів, звичаїв, традицій;

-- релігія, міфологія, наука, мистецтво, політика;

-- особлива знакова система і т. д. (В. А. Саприкін). Культура -- це специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності v продуктах матеріальної і духовної праці, системі соціальних норм і настанов, духовних цінностях, сукупності відносин людини і природи (А. К. Бичко).

20. Культурна ідентифікація - визначення відповідності предмета, біологічного організму, фізичної особи певним, конкретним, лише їм властивим культурним ознакам.

21. Культурна спадщина - явища культури, науки, побуту і т. ін., що залишилися від попередніх часів, від попередніх діячів.

22. Культурна традиція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Передача досвіду, звичаїв, культурних надбань із покоління в покоління.

23. Культурогенез - процес появи (походження) та розвитку культури.

24. Культурологія - (наука про культуру) - наука про найбільш загальні закони розвитку культури як системи зі складною внутрішньою структурою, яка перебуває в постійному розвитку і взаємозв'язку з іншими системами та суспільством у цілому (В. А. Саприкін).

25. Культурно-історична школа в культурології - дуже часто в культурології напрям дослідження виділяється залежно від історичного періоду: наприклад, "культура стародавніх цивілізацій", "культура Відродження" і так далі По регіонах - "культура Мезоамеріки", "культура Сходу" і інш. По країнах - "культура Росії", "Англії" і тому подібне. Іноді ці напрями об'єднуються з історичними періодами, у такому разі ми отримаємо такі дослідження, як "культура Росії Нового часу", або "культура середньовічної Франції" і ін. Як правило, той або інший напрям розвивається не одинаком - ученим, що на свій страх і ризик вивчає цікаву для нього, але байдужу для суспільства проблему. Той або інший напрям досліджується співтовариством учених, об`єднаних спільністю наукового інтересу, методик, підходів, концепцій. Таке співтовариство учених отримала назву культурологічна школа. В рамках культурологічних напрямів і підходів, різних шкіл формуються багатообразні концепції. Концепції - це системи наукового знання, що мають імовірнісний характер, проблематичний, гіпотетичний, тобто ще не перевірені практикою. У культурології до кінця ХХ століття склалася безліч напрямів, підходів дослідження. Є школи, що достатньо склалися, а також впливові концепції (просвітництво, еволюціонізм, цивілізаційний напрямок, фрейдизм, структурно-функціональний напрямок).

26. Маргінальність - стан і поведінкові особливості особистості, яка знаходиться у проміжному положенні між якими-небудь соціальними групами.

27. Масова культура - культура, що орієнтується на “середній” рівень масових споживачів.

28. Матеріальна культура - це світ вироблених речей, культура праці і матеріального виробництва, культура побуту, культура житла, міста, села, культура ставлення до власного тіла.

29. Модернізм - основний напрям мистецтва в епоху імперіалізму, що характеризується розривом з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва, зокрема з принципами реалізму. Найяскравіше модернізм виявився в образотворчому мистецтві: експресіонізмі, футуризмі, дадаїзмі, кубізмі, сюрреалізмі. Сучасні форми модернізму: супрематизм, кінетичне мистецтво, оп-арт, поп-арт, ленд-арт, мінімалістське мистецтво. Поняттям модернізм характеризуються також різноманітні течії нереалістичної літератури: декадентство, «потік свідомості», натуралізм, театр абсурду.

30. Національна культура - культура певної нації, синтез культур її соціальних верств і груп, яка відзначається неповторністю, самобутністю мистецтва, звичаїв, господарства, тобто духовної і моральної сфери життя і діяльності.

31. Первісна культура - 1) найстародавніший тип культури, що визначав буття людей впродовж майже всієї їх історії; 2) первісною, архаїчною може бути культура народів, що живуть поряд з нами, зарозуміло званою деякими примітивною; 3) якнайдавніша культура залишається органічною і вельми істотною частиною сучасної культури, яка заслужено гордиться своїм раціоналізмом і технічною могутністю.

32. Печерне мистецтво - палеолітичні гравіювання, розписи, рідше, барельєфи і одиночні зразки ліплення з глини в печерах пізнього плейстоцена.

33. Поп-арт - модерністський художній напрям. Виник у другій половині 50-х років XX ст. у США та Великобританії. Відмовляючись від звичайних методів живопису, поп-арт навмисно культивує випадкові поєднання побутових предметів, фотографій, фрагментів реклами тощо.

34. Постмодернізм - модернізм постіндустріального суспільства, що відверто стверджує, що текст не відображає реальності, а творить нову реальність (дійсність не виявляється, існують лише тексти).

35. Прагматика як розділ семіотики - розділ семіотики, який досліджує сприйняття суб'єктом знаків.

36. Ритуал - особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв'язок з минулими нормами життя предків.

37. Романтизм - ідейний та художній напрям у європейській та американській духовній культурі кінця XVIII ст. -- першої половини XIX ст. Відобразив розчарування в підсумках Великої французької революції, в ідеології Просвітництва та буржуазному прогресі. Основа романтизму -- болючий розлад ідеалу та соціальної дійсності. Ствердження духовно-творчого життя особистості, протесту співіснують з мотивами «світової скорботи», «світового зла».

38. Світова культура - це синтез досягнень усіх національних культур світу. Національна культура -- культура певної нації, синтез культур її соціальних верств і груп, яка відзначається неповторністю, самобутністю мистецтва, звичаїв, господарства, тобто духовної і моральної сфери життя і діяльності.

39. Семантика як розділ семіотики - розділ семіотики, що вивчає знакові системи як засоби вираження змісту.

40. Семіотика - наука, що досліджує засоби передачі інформації, властивості знаків та знакових систем у людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури), або у самій людині (зорове, слухове сприйняття тощо). Семіотика -- це наука, яка вивчає знаки і знакові процеси.

41. Синкретизм первісної культури - 1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нерозвинутий стан чогось, наприклад, первісного мистецтва; 2) у філософії -- різновид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.

42. Синтактика як розділ семіотики - розділ семіотики, що вивчає синтаксис різних знакових систем.

43. Соціологія культури - напрямок соціології, що вивчає вплив культурних надбань людства на суспільне життя.

44. Стиль в культурі - (грец. єтіаоо -- палочка для письма) -- сукупність головних художніх особливостей, які виявляються в темах, ідеях, зображувально-виражальних засобах, прийомах, технічній обробці матеріалу, виконанні, у творчості архітектора, письменника і т. д. Стиль зумовлюється соціальним ладом, суспільними ідеалами, рівнем розвитку. Архітектурний стиль -- сукупність функціональних, конструктивних і художніх рис.

45. Субкультура - а) культура якого-небудь соціального середовища в історично певний час. б) система переконань, цінностей і норм, що їх розділяє і активно використовує явна меншість людей в межах певної культури.

46. Текст у культурології - 1) закінчений, цілісний в змістовному і структурному відношенні мовний твір; 2) всяка інформація, передана за допомогою будь-якої знакової системи; 3) все, що створене штучно

47. Типологія культури - є різні підходи в уявленнях про типологію культури: Ф. Ніцше визначає діонісійське (життєве і трагедійне) і аполлонівське (споглядальне, світле, інтелектуальне) начала. Ідеал -- у досягненні цих двох начал. О. Шпенглер визначає вісім типів культур: єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, «аполлонівську», греко-римську, «магічну» (візантійсько-арабську), «фаустівську» (західноєвропейську). У навчальному посібнику «Введение в культурологию» -- М. Владос, 1995 р., за редакцією Є. В. Попова, визначено такі типи культур: 1) конфуціансько-даосистський; 2) індо-буддійський; 3) ісламський; 4) християнський. Є історична типологія (за археологічною періодизацією): 1) первісна культура; 2) культура великих стародавніх цивілізацій: а) Стародавнього Сходу; б) антична; в) середньовічна; г) епохи Відродження; ґ) Нового часу;д)сучасної епохи. Українська культура є складовою слов'янського типу культури. Сформувалась на ґрунті давньої язичницької (трипільської, скіфської) та християнської матеріальної і духовної культур.

48. Філософія культури - теоретичні, методологічні принципи, що лежать в основі культурних цінностей

49. Художня культура - складне, багатошарове утворення, яке об'єднує всі види мистецтва, сам процес художньої творчості, його результати і систему заходів по створенню, збереженню і розповсюдженню художніх цінностей, вихованню творчих кадрів і глядацької аудиторії.

50. Цивілізація - (громадянський, державний, суспільний) - 1) ступінь суспільного розвитку, який іде після варварського етапу розвитку людства; 2) синонім культури; 3) рівень суспільного розвитку матеріальної і духовної культури.

Список літератури

1. Грибунина И.Г. История мировой художественной культуры. -- Тверь. 1993.

2. Ерасов Б.С. Социальная культурология. Пособие для студентов высших учебных заведений. -- 2-е изд., испр. и доп. -- М.: Аспект Пресс, 1997. - 591с.

3. Культурология. История мировой культуры: Учеб. пособие для вузов/ А.Н. Маркова, Л.А.Никитич, Н.С.Кривцова, и др.; Под ред. проф. А.Н. Марковой. -- М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1995. - 224 с.

4. Погорілий O.I. Соціологічнії думка XX століття: Навч. посібник.-- К.: Либідь, 1996--224 с

5. Подольська Є.А., В.Д. Лихвар, К.А. Іванова Культурологія: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури, 2003. -- 288 с.

6. Чорненький Я.Я. Культурологія. Теорія. Практика. Самостійна робота. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004 - 392 с