Лесь Курбас і Харків

Лесь Курбас і Харків

"...Я пов'язую з переходом у Харків перспективи відродження "Берзіля" як такого, як того колективу, котрий не тільки плететься від постановки до постановки, котрий не те, що допускає елементи розкладових настроїв, але весь скупчений на одній меті, тобто безперечне завоювання центральної позиції"

Л. Курбас

У квітні-травні 1926 р. Всеукраїнська театральна нарада ухвалила рішення про перейменування київського театру "Березіль" у Центральний український театр Республіки і переведення його до Харкова.

Відтоді почався чи не найяскравіший період життя видатного українського режисера, який повною мірою розділив трагічну долю свого покоління.

Запропонована виставка містить документи за 1960-2001 роки. Вони всебічно розкривають постать режисера, актора, театрального діяча Леся Курбаса, та висвітлюють його біографію і творчі здобутки часів перебування у Харкові.

Сторінки біографії

Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович) народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.

Навчався він у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь ввібрав у себе усе те, що могла дати йому європейська культура. Вже тоді Курбас мріяв працювати на Надніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. У 1916 році його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва "Молодий театр" з'явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр - це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів.

Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922-1926), а потім і філософського (1926-1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру "Березіль" (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях.

Лесь Курбас і "березільці" знайшли свого драматурга, п'єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Гурович Куліш. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені "Березолю", стала "Комуна у степах" (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

У Києві "Березіль" мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом, і під одним проводом - Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі "Шпана", "Алло на хвилі", "Чотири Чемберлени"), агітпроп. Було підготовлено серію "Костюмовані історії" (спектаклі "Жакерія", "Сава Чалий", "Король бавиться", "Змова Фієско").

Виховувалися молоді режисери. З "Березолю" вийшли: М. Крушельницький, Л. Дубовик, В. Скляренко, Б. Тягно, В. Балабан, Г. Ігнатович, І. Микитенко.

Митці театру йшли до цехів заводських, у гущу виробничого життя. Результатом стала документальна, заснована на реальних фактах будівництва Харківського тракторного заводу і зображенні конкретних , героїв праці, виставка-репортаж "Народження велетня".

П'єси М. Куліша "Народний Малахай", "Мина Мазайло", на жаль, не знайшли розуміння у критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в "похмурості", викривленні оптимістичної радянської дійсності.

Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його вистави "Маклена Граса", яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.

Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницькі обмовлено, звільнено з посади керівника "Березолю" і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній. Він був висланий на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. У 1937 році після повторного суду він був розстріляний, а у 1957 році посмертно реабілітований.

У 1989 році на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Леся Курбаса, а "Мала сцена" театру знову отримала назву "Березіль".

Використана література

1. Курбас Л. Из творческого наследия / Л.Курбас // Театр. - 1987. - №9. - С. 55-60.

2. Айзенштадт В. Харьков театральный: статьи, рецензии, заметки 50-х - 80-х годов / В.Айзенштадт. - Х.: [Б.и.], 1996. - 184 с.

3. Бажан М. У світлі Курбаса / М.Бажан // Вітчизна. - 1982. - №10. - С. 118-150.

4. Вежбовська Л.Р. Лесь Курбас: Перетворення світу силою мистецтва / Л.Р.Вежбовська // Культура. Сучасність. Альманах. - 2003. - №1. - С. 83-91.

5. Гармідер Т. Лесь Курбас / Т.Гармідер, А.Овчиннікова // Бористєн. - 2002. - №7. - С. 21-22.

6. Гірняк Й. Спомини / Й.Гірняк. - Нью-Йорк: Сучасність, 1982. - 487 с.

7. Горбенко А.Г. Харківський державний ордена Леніна академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка / А.Г. Горбенко. - К.: Мистецтво, 1979. - 200 с.

8. Губаренко І. Дискурс Леся Курбаса на межі тисячоліть / І. Губаренко // Кіно - Театр. - 2001. - №6. - С. 34-39.

9. Дутчак Г. Лесь Курбас працював над тим, щоб збивати театр на позицію українського націоналізму / Г. Дутчак // Укр. театр. - 2001. - №6. - С. 30-32.

10. Запорожець О. Уроки: спогади про Леся Курбаса / О.Запорожець // Київ. - 1987. - №2. - С. 141-146.

11. Клековкін О. Олесь Курбас: система і метод / О. Клековкін // Укр. театр. - 1999. - №4. - С. 27-30.

12. Корниенко Н. Лесь Курбас / Н. Корниенко // Театр. - 1968. - №4. - С. 65-68.

13. Корнієнко Н.М. Лесь Курбас: етична енергія театру / Н.М. Корнієнко // Філософ. і соціол. думка. - 1989. - №1. - С. 93-103.

14. Красильникова О. Актор у сценографії "Березоля" / О. Красильникова // Зап. наук. т-ва ім. Шевченка. Праці Театрознавчої комісії. - Л., 1999. - С. 212-234.

15. Лесь Курбас: спогади сучасників. - К.: Мистецтво, 1969. - 359 с.

16. Лесь Курбас: Статьи и воспоминания о Лесе Курбасе. Литературное наследие. - М.: Искусство, 1988. - 463 с.

17. Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, документи. - Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1989. - 1026 с.

18. Лягущенко А. Лесь Курбас: Мистецтво художника у дзеркалі двох епох / А. Лягущенко // Укр. театр. - 1996. - №2. - С. 2-3.

19. Малюшицкая Н.В. Психологические аспекты театрального творчества Леся Курбаса / Н.В. Малюшицкая // Наука і освіта. - 2000. - №4. - С. 59-60.

20. Малюшицкая Н.В. Системный подход в театральном искусстве на примере творчества Леся Курбаса / Н.В. Малюшицкая // Наука і освіта. - 2002. - №1. - С. 19-22.

21. Масоха П. "О, якби можна було в ті часи "Березолеві" стати на шлях суто експерементального театру..." / П. Масоха // Сучасність. - 2002. - №3. - С. 131-136.

22. Миколашевський Й.М. Музична і театральна культура Харкова кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. / Й.М. Миколашевський. - К.: Наук. думка, 1967. - 159 с.

23. Новиков А.О. Слобожанський драматичний театр. Нариси історії. - Х.: ХДПУ, 2002. - С. 92-102.

24. Павленко Н. Тернини і зірки творчості. Курбас і Таіров у пошуках TERRA INCOGNITA у театральному мистецтві / Березіль. - 1994. - №8. - С. 153-163.