Педагогічна система П.П. Чистякова

2

Міністерство освіти та науки України

Рівненський Державний Гуманітарний Університет

Інститут мистецтв

Кафедра українознавства

Реферат

на тему:

“Педагогічна система П. П. Чистякова”

Виконала:

студентка ІV курсу

художньо-педагогічного

факультету

спеціальності

“Образотворче та

декоративно - мистецтво”

Пілюгіна Анна

Перевірила:

Чернюшок О. В.

Рівне - 2006

План

Вступ 3

І. Життєвий шлях П. П. Чистякові 5

ІІ. Педагогічна система 10

2.1. Трактування рисунку як методу образотворчого мистецтва 10

2.2. Питання живопису 11

2.3. Основи композиції в педагогічній системі П. П. Чистякові 15

Висновки 17

Список використаної літератури 20

Вступ

Не дивлячись на існування цілої низки робіт, присвячених діяльності П. П. Чистякова, його педагогічна система настільки революційна за своїм характером і не має аналогій в теорії і практиці інших національних художніх шкіл, що неодмінно буде приваблювати увагу дослідників і давати підґрунтя для подальшого її поглибленого вивчення. Художники ще сьогодні знаходять в ній відповіді на питання, що цікавлять їх. Знайдене Чистяковим сміливе і послідовне вирішення проблем сучасного мистецтва ґрунтується не на відмові, а на всебічному використанні існуючих традицій, що дозволило йому створити школу, принципово нову, яка виховала найвидатніших майстрів російського живопису кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст.

Система Чистякова не була простим, хай і талановитим експериментом чудового педагога. Всіма своїми сторонами вона будувалася в перспективі того мистецтва, яке виражала і якому служила. І ця ув'язнена в ній внутрішня динаміка подальшого розвитку національного живопису визначала те, що окремі її положення зберегли своє значення і в наш час.

Система Чистякова наукова і художня в найбільшому і найглибшому розумінні цих понять. Всіма своїми сторонами вона будувалася в перспективі того мистецтва, яке виражала і якому служила. І ця внутрішня динаміка подальшого розвитку національного живопису визначала те, що окремі її положення зберегли своє значення в наш час. Система Чистякова - наукова і художня в найбільшій та найглибшій сутності цих понять. Історія не знає прикладів, подібних педагогіці Чистякова, коли результатом викладацької роботи художника стало створення цільної і у всіх частинах завершеної педагогічної системи. Ця система ґрунтувалася на повному перегляді раніше існуючих методів навчання і одночасно служила їх систематизації і переосмислення на основі нових ідейних посилок. Її народження означало повну революцію художньої школи, пройти повз яку не зміг жодний з педагогів наступних поколінь, жодний із художників.

Педагогічна система Чистякова склалася в роки, які мали виключно велике значення для російського мистецтва. Мистецтво в цей час стає надзвичайно активним учасником суспільного життя, а форма його участі в цьому суспільному житті починає вимагати власне художнього, а не “літературного” впливу на людину. Не сюжет, не проста фабула, передана досить схожою з натурою, а художнє осмислення дійсності, реакція художника на навколишній світ стають провідною проблемою живопису. Для Чистякова сюжетні питання були тісно переплетені з пластичною основою живопису, а вирішення форми і змісту як невід'ємного цілого завжди повідомляє школі справжню життєздатність.

Поставлені і вирішені педагогічною системою Чистякові проблеми не обмежуються лише областю власне методики. Якщо будь-яка школа мала на меті вивчення правил рисунку, живопису і композиції, Чистяков звертається до вивчення законів мистецтва як виду людської діяльності, що складає невід'ємну частину всіх стадій розвитку людини і суспільства. Сюди входили питання співвідношення натури і мистецтва, художника і навколишньої дійсносності, психології творчості і психології сприйняття мистецтва, специфіки впливу художніх творів на глядача, можливості активації цього впливу, відповідного аналізу художніх засобів тощо. Це була школа, де кожний технічний прийом ставав осмисленим засобом вираження поглядів і почуттів художника, а закони мистецтва розкривалися в їх зв'язку з законами природи і суспільства.

І. Життєвий шлях П. П. Чистякова

Біографія Чистякова - проста і звичайна, типова для російського художника другої половини ХІХ століття. Павло Петрович народився в 1832 році в селі Пруди Тверської губернії. Син селянина-кріпака, один з тринадцяти дітей в сім'ї, він не міг мріяти про нормальну освіту і був змушений обмежитися чотирикласним повітовим училищем. Щасливий збіг обставин дозволив Чисяткову вже тут, за шкільною партою, отримати систематичні навички в художній грамоті. Малювання приваблювало його з дитячих літ, і вчитель малювання І.А. Пилаєв зумів роздути іскру, закладену в душі хлопчика. В п'ятнадцять років Чистяков своє життєве призначення вбачав в тому, щоб стати художником. Але питання було в грошах, необхідних для поїздки в Академію мистецтв. Дворічна робота у землеміра не дала потрібної суми і лише за позичені батьком гроші, Чистяков зміг поїхати в Петербург, і з січня 1849 року він почав відвідувати академічні класи.

Питання про те, яку саме роль відіграла Академія в становленні творчої індивідуальності Чистякові - дуже складне. За його словами, він був “нічиїм” учнем і нікого з академічних педагогів не вважав своїм прямим чи непрямим наставником. Їх сліпа прихильність до раз і назавжди встановлених прийомів навчання, до застарілих завдань відштовхували його. Проте, відносячись критично до настанов професорів, Чистяков не відвернувся від самої академічної системи, яку повністю заперечували більшість його товаришів. Спочатку інтуїтивно, а з роками більш свідомо він почав знаходити в ній розсіяні цінні зерна, мирився при цьому з нецікавим і одноманітним навчанням.

Свідоме і творче відношення Чистякова до процесу малювання звернуло на себе увагу Олександра Іванова. Повернувшись після двадцятисемирічного перебування в Італії на батьківщину, чудовий майстер перш за все відвідав Академію. Серед учнівських робіт його зацікавили малюнки Чистякова, і він захотів з ним познайомитися. Знайомство згодом перейшло в дружбу. Чистяков став часто бувати у О. Іванова, проводити довгий час в його майстерні. Вони багато говорили про мистецтво, обмінювалися думками та ідеями. Хоч спілкування було і недовгим, проте стало для Чистякова справжньою школою.

Зустріч з Олександром Івановим і знайомство з його роботами не зменшили інтерес Чистякова до жанру, але сам підхід до жанрового зображення починає поступово змінюватися - Чистякова все більше приваблює можливість передачі душевних переживань. Намічена в “Трьох мужиках” (1858) тема соціальної несправедливості набуває особливого звучання в картині “Діти жебраки” (1860).

В ці роки Чистяков багато працює в галузі портрета. Він не шукає композиційного різноманіття, відмовляється від зайвих аксесуарів. Впевнений малюнок тонко передає своєрідність зовнішнього вигляду, в якому Чистяков намагається розкрити душевний склад і характер зображеної людини. Цій задачі підкорюються і кольорове рішення портретів, і сама манера живопису і рисунку. Намагаючись передати з найбільшою виразністю свою ідею, художник досягає того, щоб всі образотворчі засоби служили змісту твору. Разом з конкретним змістом Чистяков вносить в історичну картину природнє різноманіття і живий рух почуттів дійових осіб. Переживання його героїв стають переживаннями реальних людей, на них сконцентровується увага художника.

Коло інтересів Чистякові не обмежувалося навчально-творчою роботою. Як і більшість студентів академії мистецтв, він почав рано давати уроки, змушений важким матеріальним становищем, але на відміну від товаришів, викладання захопило його.

Поступово сформовані у молодого художника погляди на викладання отримують практичну реалізацію в Рисувальній школі на Бірні, одному з найдемократичніших навчальних закладів того часу, де Чистяков починає працювати. Школа на Бірні готувала художників прикладного мистецтва і вчителів малювання. В ній займалась різна молодь, в тому числі й жінки, котрі не мали доступу в Академію мистецтв. Програма школи, порівняно з програмами інших стаціонарних спеціальних училищ, відрізнялася значною свободою і багато в чому залежала від ініціативи викладача. В таких умовах думки Чистякова про педагогіку, відпрацьовані ним прийоми починають формуватися в послідовну систему.

Оселившись в Італії на довгий час, він з великим інтересом у всіх подробицях вивчає життя народу, характер і типи простих італійців, своєрідну південну природу. Італія не була для Чистякова музеєм історичних і художніх пам'ятників минулих віків, як зображали її академісти всіх країн. Чистяков і тут зумів побачити надзвичайні контрасти багатства і бідності, соціальної несправедливості, які були такі співзвучні з картинами життя російського народу. Його спостереження лягають в основу багато чисельних акварельних замальовок з натури.

За роки перебування в Італії Чистяков виконує серію пейзажних замальовок, кращі з яких відносяться до 1867-1869 років. Ці етюди зберігають всю свіжість враження, винесеного художником з безпосереднього спілкування з природою. Вони не мають будь-якої умовності, водночас зображена частинка природи уважно вивчається, всесторонньо досліджується, і в ній виявляються найбільш характерні суттєві риси. В своїх пейзажних роботах Чистяков розвиває закладені своїм вчителем принципи колористичного живопису. В них зображається епічний образ спокійної природи, сповненої життєвих сил, перекрасної у всіх її проявах.

Живучи в Римі, Чистяков намагається намітити план майбутньої роботи на батьківщині. Характерно, що його творочі задуми зосереджують ся на жанрових картинах. Водночас Чистяков думає про продовження в Римі педагогічної діяльності, яку він не полишав всі роки пенсіонерства. Серед його італійських учнів було багато таких, які згодом стали відомими майстрами живопису. Успішна робота з учнями підштовхує Чистякова до того, що він вирішує почати записувати і систематизувати свої думки про мистецтво і практичні спостереження, щоб ними могли користуватися інші художники.

Останній рік проживанняв Італії склався для Чистякова край невдало. В 1869 році термін його пенсіонерства закінчився, а звітна картина “Смерть Мессаліни” не була завершена. В зв'язку з цим художник вирішив відкласти свій від'їзд, але взимку 1870 року важко захворів. Наслідками хвороби був сильний головний біль, який не тільки не давав працювати, а й інколи призводив до повної втрати зору. Так і не здійснивши свої плани до кінця, Чистяков влітку 1870 року повертається на батьківщину.

Важко сказати, про що більше мріяв Чистяков, повертаючись в Росію: про творчу роботу чи про можливість передати молоді накопичені і підтверджені практикою знання. Педагогіка ставала його другим життя, і з роками, не дивлячись на значні творчі успіхи, він, сам не помічаючи, віддавав їй все більше і більше часу. Художник знайшов в ній чудове поле для своїх досліджень.

Отримавши як адьюнкт - професор майстерню в Академії, Чистяков вирішує відкрити її для всіх бажаючих, щоб мати можливість ширше пропагувати свої переконання. Однак подібна спроба була категорично заборонена адміністрацією, яка вбачала в ній один з проявів неблагонадійності. Чистякові довелось обмежитись безкоштовними заняттями в своїй майстерні з усіма учнями Академії, які звернулися до нього. Не дивлячись на протидію провідних професорів, він намагається привернути до себе учнів, в яких вбачав талант, підтримуючи їх і застерігаючи від згубного впливу академічних вимог на творчу індивідуальність.

Чистяков веде багаточисленні гуртки і групи художників поза Академією. У нього з'являються навіть заочні учні серед тих людей, котрі не мали можливості приїхати в Петербург. З ними він переписується і в листах керує ними. Адміністрація ж вживає всіх заходів, щоб ізолювати Чистякова від молоді. Тільки велика сила волі, породжена безмірною відданістю улюбленій справі, допомагали Чистякову встояти на цьому нелегкому шляху.

Перші роки після повернення на батьківщину були надзвичайно творчо вдалі. Продовжуючи працювати над розпочатим ще в Італії психологічним жанром, він задумує декілька картин з селянського життя.

Пошуки правди людської душі Чистяков продовжує і в історичних сюжетах, до яких відчував сильний потяг. В 1876 році завершує велику картину “Боярин”. В 80-х роках починає дві картини: “Монах” та “Аннушка”.

З роками Чистякову стає все важче і важче займатися творчою роботою. Його хвороба не дає місяцями взятись за пензлі. Створення кожного полотна затягується на довгі роки. Відчайдушно приховуючи важке захворювання, художник тільки таким близьким друзям як Третьякову, зізнається в тому, наскільки нестерпно важко стає йому писати. Проте педагогічна діяльність займає головне місце в житті Чистякова.

ІІ. Педагогічна система

2.1. Трактування рисунку як метода образотворчого мистецтва

В системі навчання рисунку Чистяков виходить з положення про необхідність вироблення в учнях вміння цілеспрямовано, “сюжетно” зображати видиму форму. Він стверджує, що все має об'єм, “все в формі”. Мають форму дуже великі і малі предмети, має форму простір між ними. Щоб зуміти достатньо точно все це передати необхідно навчитися вимірювати форму, створюючи подібність існуючих в натурі вимірювань на папері. Тут художник може домогтися повної передачі того, що бачить. Вимірювання тоном, лінією, кольором має в системі Чистякові принципове значення. Чудовий педагог розробляє метод рисунку - не протокольної фігурації натури, а послідовної побудови - доказу її форм на площині. Відтворення реального об'єму він мислив виключно з врахуванням особливості сприйняття художника. Художнику необхідно відтворювати і форму, і своє відчуття цієї форми. Тому вимірювання як умова об'єктивної побудови реального об'єму мало дуже велике значення. Цей підхід до рисунку був глибоко новаторським і, водночас, традиційним. В своєму підході до проблем рисунку, живопису, композиції Чистяков враховував всі шляхи, котрі раніше були пройдені національним і західноєвропейським мистецтвом.

Навчання рисунку чітко ділиться Чистяковим на ряд самостійних розділів, кожний з яких вирішує певне коло методик і творчих задач. Таких розділів є чотири. Перший своєю ціллю має обладнання образним баченням натури і переводом її на площину картини. В нього входили різні вправи, дозволяючи молодому художнику сюжетно-пластично виражати в зображуваному просторі на листку паперу певні трьохмірні форми. Другий етап навчання складає вивчення методів, дозволяючи зобразити конкретну форму. Це був, в основному, рисунок з гіпсів, де учень міг розібратися в принципах вимірювання складної, але пластично достатньо зрозумілої форми.

Третій етап зводився до вивчення людського тіла. Як і в Академії мистецтв XVIII ст., до якої Чистяков завжди відносився з особливим інтересом, на перше місце тут ставилася сюжетна побудова зображення людини.

Спочатку йшло пластичне вирішення, потім підкреслюється певна тематика, яка виражена в тій чи іншій “експресії” фігури. Все це, за Чистяковим, разом вело до дуже вільного трактування форми засобами рисунку, що складало обов'язкову умову останнього - творчого розділу. Володіючи всією різноманітністю методів і приймає зображення, молодий художник міг по-своєму не лише вимірювати форми і простір, передаючи особисте відчуття зображеного, але й індивідуально вирішувати той чи інший сюжет. Таким чином, найголовнішим на початку навчання Чистяков вважав виховання у молодого художника здібності образно мислити на картинній площині.

2.2. Питання живопису

Проблеми живопису постійно знаходять у центрі уваги Чистякова. За порівняно довгі роки життя в Італії він мав можливість пізнати науку сучасних художників, і, зокрема, тих, яких відрізняла найбільша сміливість пошуків. Проблема кольору в другій половині ХХ століття була найбільш тісно пов'язана з проблемами життєвості і художньої правди в образотворчому мистецтві. Передача оточуючої дійсності в складному співвідношенні побаченого і конкретно існуючого вперше поставила перед художниками питання впливу образотворчих засобів на глядача і можливість посилення подвійного впливу, причому проблема кольору закономірно заміняла тут місце, яке дозволяло чистякові стверджувати: “колір є мистецтво”.

Колір в його трактуванні був засобом образного зображення побаченого. Чистяков значно розширював поняття кольору, вважаючи найважливішим включення в нього пластично-сюжетного змісту, тобто передачу матеріально-пластичних і ідейних моментів.

“Рисунок - справа роздумів та іншого, живопис, кольори - справа почуттів і вміння дивитися і просто списувати”. В живописі головне - вірно “списати почерк” життя, враховуючи, звісно, специфічні закони мистецтва - характер кольору, особливості його сприймання і дії.

“Вміння бачити” було вирішальною умовою розвитку образного володіння кольором у молодого художника. Око і натура особистості повинні підказувати йому, які брати фарби. Не дивно, що саме з вміння визначати сутність кольору Чистяков і починав заняття по живопису.

Недоліком свого часу і, зокрема, російської школи Чистяков вважав нехтування кольором. На противагу академічним настановам система Чистякова вимагала від учня в рисунку займатися переважно проблемами, пов'язаними власне з рисунком, а в живописі - з кольором. Відповідно молодому художнику пропонувалися вправи, які ще до цього часу не мають аналогій в художній методиці.

Розробка Чистяковим питань живопису відносилася до того часу, коли перед російським і світовим мистецтвом гостро постало питання про можливість розширення образотворчих засобів. Це робило відкриття чудового педагога особливо геніальним. Якщо в рисунку він спирався на класичну традицію національної школи, то в живопису така традиція була слабкою. Теорія викладання живопису значно відставала і раніше не звертала на себе особливу увагу. Система Чистякові різко скоротила той розрив, що існував між розробкою викладання рисунку і живопису, і вирішила головні проблеми остатнього надзвичайно змістовно.

В живопису Чистяков вбачає образотворчий метод, беручи від природи найголовніше і найпрекрасніше, художник створює не лише образ реальної дійсності, але й виражає своє відношення до натури. Він враховує вплив кольору на глядача. Розглядаючи недоліки навчання живопису в Академії, Чистяков писав, що учні там вивчають рисунок і ліплення, а не колорит. Вивчення колориту, і складає, з точки зору Чистякові, вивчення живопису. Відрізняючи живопис від рисунку тільки за характером засобів, якими пізнається і передається натура, на перше місце в даному розділі він ставить вироблення в молодого художника вміння передавати індивідуально сприйняття ним колорит натури. Ця посилка створює, на його думку, правильну основу для більш глибокого і образного сприйняття колориту. Крім того, вона змушує по-новому віднестися і до завдань власне живопису. На першому місці тут виявляється вміння художника зрозуміти колір не як якесь статичне забарвлення предмета, а як рух кольору в картинній площині.

Для Чистякові і предмет, і простір, що його оточує мають певну рису, яку живописцю необхідно визначити - “виміряти” для того, щоб чітко передати і те і інше в картині. В свою чергу для того, щоб “виміряти”, художнику необхідно постаратися їх побачити в відомому кольоровому відношенні поверхонь - форм, мас, які мають той чи інший відтінок, який йому й потрібно передати. Тому дуже велике значення в системі Чистякова має вміння точно визначити колір, знаходити його положення в просторі, встановлювати відношення до інших кольорів. Чистяков казав: “Живопис - річ проста: потрібно взяти належний колір і покласти його на належне місце”.

Як і навчання рисунку, науку живопису Чистяков розбиває на декілька етапів. Перший етап - це оволодіння образним характером кольору, вироблення у молодого художника вміння бути точним в визначенні кольорового відтінку і знаходжень його правильного положення. Другий етап повинен навчити учня розуміти рух кольору по формі як основний засіб передачі натури, третій - навчити вирішувати ті чи інші сюжетно-пластичні задачі за допомогою кольору.

Початкові вправи, які пропонував Чистяков, зводилися до того, щоб скласти на палітрі суміш фарб, аналогічну приготованій викладачем. Це дозволяло відразу практично показати складність складення будь-якого кольору і, водночас, підкреслювало ту принципову різницю, яка існувала між кольором в натурі і кольором на палітрі. Сенс наступних завдань полягав у визначенні забарвлення предмета, який знаходиться на певній відстані від художника. Тут відбувалося те саме, що з рисунком лінії в просторі. Учні стикалися з тим, що натура при своєму зображені на поверхні картини потребує активного образного доповнення, що зумовлюється необхідністю передавати колір предмета відразу ж в просторі, в глибині.

В результаті у молодого художника виникало розуміння важливості визначення кольору не лише шляхом порівняння його з натурою, але й шляхом передачі власного відчуття його просторовості. Тому в наступних вправах педагог пояснював вплив і роль тих умов, в яких знаходиться колір в натурі, зокрема освітлення. Питання світлосили кольору, залежності насиченості кольору від світла, зміни кольору в різні періоди доби складали цілу науку в системі Чистякова.

Після живописних етюдів окремих предметів, натюрмортів та інших подібних постановок на пленері Чистяков переходив до другого розділу навчання. Тут його метою було, щоб молодий живописець вже володіючи вмінням знаходити колір в просторі, враховувати світлове середовище, писати відношеннями, брати колір не локальний, а побачений в залежності від інших кольорів, міг вирішувати форму більш цілісно. На приклад, зображення людини велося як побудова поверхонь його зовнішньої форми, причому ці поверхні визначалися кольоровими відношеннями. Ті знання і ті вміння, які в рисунку дозволяли будувати форму шляхом визначення напрямком руху основних площин, що створюють її об'єм, в живопису переходили в уміння визначати “рух кольору”, за допомогою якого створювався “колорит” - колір натури, взятий у зв'язку з світлом і предметами навколо.

Запропоноване Чистяковим трактування форми відкрило великі можливості для створення реалістичних образів. В наступному етапі колір ставав засобом виразу певного сюжету. Художник отримував право підкреслювати ті чи інші відтінки, досягаючи найбільшої завершеності виразу теми. Він міг допускати відхилення від загальної тональності, але водночас був зобов'язаний чітко слідувати основним відтінкам кольору, сутності притаманного моделі кольорового характеру. Все це давало можливість молодому художнику підійти до образного вирішення в кольорі.

2.3. Основи композиції в педагогічній системі П. П. Чистякова

Якщо в рисунку і живописі велика увага надавалася образному відношенню до натури, то в композиції подібний підхід визначав всю побудову навчання. Але під образним рішенням Чистяков розуміє виявлення в картині ставлення художника до навколишнього середовища, життя, але зумовлює розробку загальної побудови композиції і художніх образів живописного твору. Тому саме тут Чистяков аналізував будь-яку ситуацію, яку учень хотів використати у композиції, щоб прокинути в живописця реакцію на те, що він зображує. Головну увагу в розділі композиції Чистяков приділяє виявленню в кожному сюжеті внутрішнього змісту, внутрішнього підтексту. Розуміння динаміки Чистякова необхідне тому, що воно дає можливість передати живу реакцію художника на дійсність. Ця реакція дозволяє більш індивідуально, більш “щиро” побачити всю душу в її образній побудові і пластичному вирішенні.

Заняття композицією складались у Чистякова з двох основних розділів. Перший мав на меті вироблення розуміння картинної площини як певного цілого, в якому розміщення предметів створювало певну напругу. Якщо напруга не врівноважувалась в самій картинній площині, порушувалась необхідна для правдивої передачі натури замкненість зображення і виникало відчуття штучності. Відомі вправи Чистякова на композиційне розміщення точок в рамках, постановка натюрмортів і предметів в інтер'єрі, визначення центру серед багатьох речей - все пов'язувалось з композиційною побудовою і з цілісним рішенням композиції. Робота велася однаково і в рисунку і в живописі, причому обов'язковими умовами були постановка ока, вміння сприймати натуру цільно, бачити всю зображувану частину відразу. Ці вправи повинні були ознайомити з конструктивними особливостями організації картинної площини. Молодому художнику необхідно було зрозуміти, як будуються плани і заповнюється простір в картинній площині, якими засобами досягається найбільш суворе цілісне зображення.

Наступними завданнями Чистяков пропонував композиції з добре вираженим жанровим змістом. Це були етюди з натури, в яких художник міг щось перебільшити, а щось упустити. Фактично тема спочатку не мала ніякого принципового значення. Підсилювати чи послаблювати потрібно було те, що молодий живописець бачить, тобто своє відчуття даного сюжету. Головним для Чистякова було зафіксувати певний емоціональний сюжет. Працювати дозволяв, дещо доповнюючи в кольорі натуру, прагнучи до більш чіткої і активної реалізації свого сприйняття побаченого. Цей емоційний сюжет потім проводився в більш конкретний по своїй темі, яка могла бути, і історичною, і сучасною, тільки б в її основі лежала реальна життєва ситуація. Така ситуація була потрібною для того, щоб правильно прогнозувати дію, знайти відповідний типаж, правильно розробити сюжет.

Після цієї основної підготовки молодий живописець переходить до образного розкриття дійсності, коли явище життя, пережите художником, розкривалося і підказувало сюжетну дію, яка дозволяла найповніше висловити свою ідею. Художник мав практично вільного вибору сюжету. Чистяков розумів, що картина в сучасному йому мистецтві є тією формулою, що дозволяє живописцю найповніше втілити сенс художньої творчості. Тому він затверджував за художником право на глибоку індивідуальну розробку принципів картини і роботу над нею ніколи не обмежував колом даних і незмінних правил і вимог.

Висновки

Положення педагогічної системи Чистякова не тільки підтвердилися творчістю цілої плеяди чудових російських майстрів кінця ХІХ - початку ХХ ст., але й внесли в національне мистецтво ту якість формулювань і визначень, яку в цей період найбільш складного розвитку світового живопису не знала жодна європейська художня школа. Це була надзвичайно талановита і раціонально-продумана система, в якій найновіші тенденції живопису, найбільш новаторські його положення розроблялись на основі найкращих традицій, особливо в розумінні значення майстерності і взагалі професіоналізму в образотворчому мистецтві.

Формування педагогічної системи Чистякова було природнім і закономірним процесом, підготовленим загальним розвитком російського мистецтва, традиціями академічної школи і відкриттями представників нового на той час напряму демократичного раціоналізму, однак практична її реалізація була пов'язана з багатьма труднощами. Питання методики в Академії викликали дуже принципові суперечки, в яких з однаковою пристрастю приймали участь зрілі але далекі від школи майстри. Це були питання розвитку російського мистецтва. Чистяков не уявляв нове мистецтво без справжньої майстерності і професіоналізму. В мистецтві як виді людської діяльності він вбачає перш за все спосіб пізнання природи і дійсності.

Теоретичні погляди Чистякова, розроблені ним вправи, завдання, практичні прийоми дійсно відкривали перед художниками шлях до оволодіння методом сучасного мистецтва. Чистяков був першим в історії російського, та не лише російського мистецтва художником, який свідомо зробив ціллю своєї школи виховання і підготовку сучасного живописця. Приводячи приклади з числа класиків світового живопису, Чистяков завжди головним досягненням вважав їх сучасність - те, що вони були людьми свого часу і покоління, те, що вони вміли активно і з великою силою впливу передати своє розуміння живої буденності.

З точки зору Чистякова, вміння художника озиватися на основні внутрішні процеси, що проходять в суспільстві, інтуїтивно знаходити їх прояви, перейматися ними, знаходити пластичне вирішення цього - більш важливе, ніж вміння знаходити злободенну тему. Сама по собі гостра тема легко може втратити своє значення для наступних поколінь, тоді як пластичне відображення повідомить їй силу впливу, котра зробить твір надзвичайно близьким для людей. Це важливе положення системи Чистякова є одною з основних посилок, на котрих він розробляє всі свої принципи розуміння рисунку, живопису і композиції, відношення вчителя до учня і головне - розуміння відношення суспільства до мистецтва і самого мистецтва до натури.

Правда життя і правда картини - це сюжетно-пластичне осмислення дійсності. Те, що художник “відрізняється від всіх інших людей здатністю все узагальнювати”, за Чистяковим, робить його мистецтво дуже відповідальним. Розуміння обов'язку, пов'язаного з його професією, - дуже важлива умова творчості. Якщо першим принципом методики Чистякова була установка на розвиток індивідуальності майбутнього художника, то другим, і не менш важливим, була вимога свідомості навчання, розуміння учнем цілі тієї чи іншої вправи, котрі забезпечували досягнення поставленої мети. Таким чином, молодий художник міг обирати шлях, який якнайбільше відповідав би складу його творчого характеру. Систему Чистякова, перш за все, характеризує логічність і цілеспрямовність. Кожна справа має точно розраховану задачу.

Образне бачення, образне сприйняття натури - для Чистякова це, перш за все, виховання в молодому художнику здібності творчо вирішувати будь-яку задачу. Саме цим і обумовлене його трактування рисунку, живопису, композиції як методів образотворчого мистецтва.

Чистяков розуміє всі три методи, виходячи з обох загальних поглядів, більш широко, ніж його сучасники. Рисунок для Чистякова - це спосіб, який дозволяє формувати свою думку, і шлях до опанування вмінням образно мислити. Аналогічно вирішується і питання живопису. Колір, за Чистяковим, дає можливість художнику більш глибоко розкрити як своє сприйняття натури так і всіх її мастей. «Колір - є мистецтво», пише Чистяков. Передаючи за допомогою кольору натуру, живопис має виключну силу впливу. Крім того, велике коло сюжетів дозволяє активно проявляти в ній своє розуміння натури.

Таким чином, відношення рисунку, живопису і композиції розуміється як різниця методів пізнання і реалізації художником свого відношення до дійсності.

Над системою Чистяков продовжував працювати до останніх днів свого життя, узагальнюючи і систематизуючи накопичені дані, ставлячи нові експерименти, користуючись викладацьким досвідом, врешті-решт, своїх численних учнів, які згодом стали педагогами.

Список використаної літератури:

1. Белютин Э., Молева Н. Русская художественная школа второй половины ХІХ - начала ХХ века. М.: Искусство, 1967.

2. Молева Н. М. Выдающиеся русские художники - педагоги. М.: Просвещение, 1991.

3. Молева Н. М. Выдающиеся русские художники - педагоги. М.: 1962.