Плакати війни

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра дизайну

Пояснювальна записка

з дисципліни “Плакат ”

на тему:

“Військовий плакат”

Навчальний керівник:

Афонін В.А.

доцент

Храмова-Баранова О.Л.

Виконала:

студентка гр. ДЗ-51

Гродзь А.С

Черкаси

2008

План

Вступ

Плакатне мистецтво Радянського Союзу

Плакатне мистецтво Фашистської Німеччини

Агітаційний плакат часів Другої Світової

Висновки

Використана література

Вступ

Що таке постер? Якщо вірити англійській мові, «художній плакат, оформлений в декоративну рамку». Постер дня сьогоднішнього - це особливий вид поліграфічного мистецтва. Для його виробництва використовується високоякісний папір або спеціальне полотно, що дозволяє одержати справжні шедеври дизайну.

У моій роботі мова піде про плакати, про агітаційні, пропагуючі, інформуючі плакати військового періоду, які були надруковані в нацистській Німеччині і Радянському Союзі. Зіставленням плакатів і їх аналізом, у вітчизняній історико-природознавчій літературі ще ніхто не займався, отже, цю тему можна назвати «цілиною».

Плакат військового періоду, без сумнівів, зброя дії на масову свідомість, яку вельми ефективно застосовували воюючі сторони. Я б назвав плакати військового часу - солдатами, меті яких були чітко визначені їх змістом, впливати на розум народних мас, формувати громадську думку, протидіяти пропаганді супротивника.

Я ставлю мету провести аналіз плакатів, виявити відмінності і загальні риси. Понад усе мене цікавитиме не політичне значення плакатів, а художні рішення. 

Плакатне мистецтво Радянського Союзу

Радянський плакат досяг піку політичної гостроти і високого художнього рівня в період Великої Вітчизняної Війни, коли на зміну символічним, нарочито спрощеним пришли плакати реалістичні, емоційні, такі, що малювали дохідливий, живий образ людини з яскравою психологічною характеристикою. Відгукуючись на головні і характерні події часу, плакати Великою Вітчизняною закликали до захисту Батьківщини, переконували в справедливості визвольної боротьби. Найбільшими центрами масового видання плакатів в 1941-1945 роках були Московське і Ленінградське відділення державного видавництва «МИСТЕЦТВО». Друкувалися плакати і в крупних містах Сибіру, Далекого Сходу, Поволжья, Середньої Азії, Закавказзі, видавалися политорганами РККА і ВМФ, редакціями газет.

У жанрі плакатного мистецтва в роки Великої Вітчизняної Війни працювали багато художників. З Московським відділенням видавництва «МИСТЕЦТВО» співробітничали: С. Адліванкин, В. Айвазян, П. Алякрінській, А. Бубнов, Н. Ватоліна, С. Герасимов, Н. Денісов, С. Зеліхман, В. Іванов, А. Кокорекин, А. Кокорін, В. Корецкий, Кукриникси, А. Лаптев, В. Лебедев, П. Мальків, В. Нісській, В. Одинцов, Ю. Піменов, Би. Пророків, Р. Савіцкий, П. Соколов-Ськаля, П. Шухмін, А. Щербаков, М. Теремів. Систематично займалися плакатом художники студії імені Грекова, черпаючі сюжети під час відряджень на фронт, Л. Голованов, Н. Жуків, В. Клімашин, карикатуристи Л. Бродатий, В. Подіни, Би. Ефімов, С. Костін, Кеша (І.Проськуряков), Н. Радлов. У Ленінграді працювали художники М. Авілов, М. Гордон, Би. Іогансон, А. Казанцев, Е. Кибрік, В. Лебедев, В. Мілошевській, Л. Горіхів, В. Ліщини, А. Пахомов, В. Пінчук, І. Срібний. У створенні текстового супроводу плакатів брали участь відомі майстри радянської літератури, такі як Н. Асєєв, Д. Бідний, А. Безименській, А. Жаров, М. Ісаковській, В. Лебедев-кумач, С. Маршак, А. Прокофьев, А. Бабаків, І. Уткин. Часто використовувалися вірші В. Маяковського. Вдалий плакат деколи був зобов'язаний своїм народженням не тільки художнику і письменнику, але і редактору. У видавництві «МИСТЕЦТВО» плакати редагували С. Алянській, С. Астапов, До. Ерінова, М. Іоффе, М. Манізер, Е. Поволоцкая. 

Одними з найзнаменитіших плакатів Великої Вітчизняної Війни були «Вікна ТАСС», що продовжили традиції вікон «ЗРОСТАННЯ» періоду громадянської війни. Плакати цієї серії складалися з декількох взаємозв'язаних малюнків з відповідними текстами. Тиражувалися уручну, за допомогою трафарету, найбільш вдалі перевидавалися друкарським способом. Широку популярність здобули періодичні плакатні серії: «Слава Героям Вітчизняної Війни», «Бойові епізоди» (видавництво «МИСТЕЦТВО»), «Герої і Подвиги (Госполітіздат), «Бойовий олівець» (Ленінградське відділення Союзу радянських художників), Сатиричний огляд «Б'ємо»(Політуправління Військово-морського Флоту (Кронштадт)),газета-плакат «Роздавим фашистскую гадину» і сатиричний листок «Партизанская дубинка»(ЦК КП(б) БИ). По суті, малою формою плаката були ілюстровані фронтові і партизанські листівки. 

Художники-плакатисти оперативно відгукнулися на події перших днів війни. Протягом тижня масовими тиражами було випущено п'ять плакатних листів, а в издательствах готувалися до друку ще понад п'ятдесяти: Вже до вечора 22 Червня 1941 року Кукриникси (М. Куприянов, П. Крылов, Н.Соколов) створили ескіз плаката «Нещадно розгромимо і знищимо ворога!» у первинному варіанті багнет червоноармійця пронизував руку Гітлера, тому плакат звучав швидше як попередження. Проте, 24 червня він з'явився на вулицях Москви і був надрукований в газеті «Правда» з декілька іншим сюжетом. Багнет встромлювався прямо в голову Фюрера, що цілком відповідало кінцевій меті подій, що розгорталися. Духу часу відповідали і вдале поєднання в сюжеті плаката героїчного і сатиричного образів. Пізніше перший плакат Великої Вітчизняної війни не раз відтворювався у пресі, видавався в Англії, Америці, Китаї, Ірані, Мексиці і інших країнах. У числі плакатних листів Червня 1941-го робота А. Кокорекина «Смерть Фашистській Тварюці!». Сюжет плаката і його художнє рішення нагадують плакат Кукриниксов. Знайдено вдала емблематична характеристика фашизму. Ворог показаний у вигляді мерзенного гада, у формі свастики якого пронизує багнетом Воїн Червоної Армії. Ця робота виконана своєрідним художнім прийомом без фону з використанням тільки чорного і червоного кольорів. Фігура воїна представляє червоний площинний силует. Такий прийом, безумовно, в якійсь мірі був продиктований необхідністю. Час військовий, терміни стислі. Для швидкого відтворення у пресі палітра фарб повинна була бути обмеженою. Інший відомий плакат А. Кокорекина «Бий Фашистського Гада!» варіює описаний вище, але намальований він об'ємніше, конкретно всього ж за роки війни художник виконав не менше 35 плакатних листів.

Серед перших військових плакатів робота Н. Долгорукова «Ворогу не буде пощади!». Це плакат з тих, де зображення людини грає підлеглу роль. Тут важливі правильний відбір деталей, дотепність сюжету, динаміка руху, колірне рішення. Напередодні великої вітчизняної війни художник постановник кіностудії «Мосфільм» В. Іванов створив плакатний лист, присвячений Червоній Армії. На ньому були зображені бійці, що піднялися в атаку, наступаючі танки, літаки, що проносяться по небу. Над всім цим могутнім цілеспрямованим рухом розвівався Червоний Прапор. Доля цього останнього передвоєнного плаката одержала незвичайне продовження. Плакат «наздогнав» автора на шляху до фронту. На одній з залізничних станцій. Іванов побачив свій малюнок, але текст на ньому був вже іншим «За Батьківщину, За Честь, За Свободу!».

Через тиждень після початку війни з'явився один з найвідоміших плакатів військових років «Батьківщина-Мати зве!» И.Тоидзе. Він був виданий мільйонними тиражами на всіх мовах народів СРСР. Художник талановито представив виконаний романтики узагальнений образ Батьківщини. Основна сила дії цього плаката поміщена в психологічному вмісті самого образу в виразі схвильованого обличчя простої російської жінки, в її закликаючому жесті. У перші місяці війни сюжети героїчних плакатів були насичені сценами атак і єдиноборства радянського воїна з фашистом, причому основна увага, як правило, зверталася на передачу руху лютого устремління на ворога. Такі плакати : «Вперед за нашу перемогу» С. Бондара, «Наша справа права. Ворог буде розбитий!» Р. Гершаника, «Фашисти не пройдуть!» Д. Шмарінова, «Вперед Будьонівці!» А. Полянського, «Сталевою лавиною роздавимо ворога» В. Одінцова, «Рубай ГАДІВ!» М. Авілова, «Покажемо ганебним фашистським вбивцям, як битися уміє радянський моряк!» А. Кокорекина. Многофігурность композиції цих плакатів повинна була підкреслити думка про всенародний характер опору ворогу. Зупинити нашестя за всяку ціну закликав плакат А. Кокоша «Боєць, що опинився в оточенні. Борися до останньої краплі крові!». 

Достатньо часто сюжетами плакатів ставали епізоди мобілізації, створення народного ополчення. Такі плакати «Могутнє Народне Ополчення» В. Квіткової, «Молодь, в бій за Батьківщину!» У. Правдіна, З. Правдіной «Захист Вітчизни є священний обов'язок кожного громадянина СРСР», «Наші сили необчислені» В. Корецкого та інші. У плакатах 1941 роки зміст часто заглиблювався присутністю другого символічного плану, історичної паралелі. Художники вдавалися до зіставлення сучасних воїнів і полководців минулого, сцен сучасного бою і умовних алегоричних зображень, символізуючих Батьківщину. До таких плакатів належать: «Так було: Так буде!» Н. Долгорукова, «Славна багатирями земля наша». Говоркова, «До зброї, Слов'яни! Розгромимо ті, що фашистських пригноблюють» В. Одінцова, «Грудьми на захист Ленінграда» А. Кокорекина. Одним з найбільш поширених сюжетів був образ жінки, що замінила чоловіка, що пішов на фронт, у верстата, за кермом трактора, за штурвалом комбайна. Кращі плакати цієї теми «Більше хліба для фронту і тилу. Прибрати урожай повністю!» Н. Ватоліной і Н.Денісова, «На трактор дівчата сідають сміливо!» Т. Ереміной, «Ми присягнулися своїм чоловікам» М. Брі-Бейн, «Чим міцніший тил, тим міцніше фронт!» О. Эйгес. Багато плакатів зачіпали тему трудової дисципліни: «Прогули ліквідовувати повністю!» С. Ігуманова, «Брак-Ворог» Би. Клінч, «Водії машин! Безперебійно доставляйте вантажі на фронт» Я. Бекетова, «Збирай ЛОМ», «Ти чим допоміг Фронту?» та інші. Один з найвідоміших плакатів тилової тематики «Не базікай!» належить московській художниці Н.Ватоліной.

Позувала для плаката сусідка художниці, мати солдатов-фронтовиків, текст до плаката написав С. Маршак. Цей же актуальний сюжет ліг в основу плаката В. Конашевіч «Не базікай, ворог слухає». Художники плакатисти не залишили без уваги і тему партизанського руху. До найбільш відомих плакатів належать: «Партизани! Бийте ворога без пощади!» У. Корецкого і В.Гицевіч", Від народної мести не піти ворогу!«И.Рабичева, «Розпалюйте партизанську війну в фашистському тилу!..» А. Кокорекина. Вдалим досвідом глибокого психологічного рішення патріотичної теми в плакаті з'явилися роботи В. Корецкого «Будь героєм!», «Народ і Армія непереможні!», «Вставайте в ряди фронтових подруг. Дружинник Бійцю помічник і друг!». Вони створювалися спеціальною режисерською зйомкою з використанням фотографії. Майже все подальші листи В. Корецкого, Особливо вирішені як єдине сцена з декількома персонажами, виконувалися методом фотомонтажу.

Плакатне мистецтво Фашистської Німеччини

Писати про плакати Фашистської Німеччини досить складно. По-перше, по тому, що фашистський режим визнаний аморальним і злочинним у всьому світі і літератури на російській, українській мові де б досліджувалися німецькі військові плакати просто немає.

У других, в самій Німеччині ця тема не користується популярністю у істориків - мистецтвознавців, авторство деяких робіт встановити неможливо. Хоча звичайно, видавалися книги на німецькій мові, де представлені плакати, що випускалися, але їх було небагато, на сьогодні це бібліографічна рідкість.

Плакатне мистецтво Німеччини до початку 30 років (час приходу Гітлера до влади) мало за собою багаті традиції. Це обумовлено випуском великої кількості рекламних плакатів, афіш. Масове виробництво плакатів в Німеччині почалося ще в кінці ХIХ століття На відміну від Франції де панував модерну, німецькі художники використовували лише окремі елементи цього стилю, еклектично сполучаючи, наприклад, химерну лінію модерна з чужою йому яскравою колірною гаммою, деякою вульгарністю образів і т.п. В цілому плакат Німеччини мав своє, властиве тільки йому звучання. 

Після приходу націонал-соціалістів до влади мистецтво почало політизуватися, було створене міністерство пропаганди, за замовленням якого почалося виробництво політичних плакатів і іншої пропогандиской продукції. Мистецтво Німеччини цього періоду можна охарактеризувати як псевдореалізм. Поетизація образів, приукрашательство, оспівування арійських рис, звернення до міфології і до готичного етносу.

Гітлер особисто займався питаннями мистецтва. Після приходу до влади однією з перших його акцій була закладка Удома німецького мистецтва в Мюнхені головного виставкового залу Третього рейху. Перша Grosse deutsche Kunstausstellung (Велика німецька художня виставка - аналог Всесоюзної художньої виставки), що відкрилася 18 липня 1937 р., була організована по прямій вказівці Гітлера як зразок, вказуючий шлях порятунку німецької культури. Кінець кінцем ця виставка, що стала щорічною, відображала особисті смаки фюрера, оскільки єдиним членом «жюрі» був призначений ним Генріх Гофман, який у вересні 1935 р. жорстко і точно позначив завдання мистецтва, його місце в національній культурі Третього рейху. Виконані нетерпимості і агресивності міркування Гітлера про мистецтво (особливо образотворчому і музичному) складали одну з улюблених тем в його мовах і розмовах. Він ненавидів в мистецтві все “чужорідне” (artsfremd) і загальнолюдське і вважав, що німецьке мистецтво повинне як в своєму змісті, так і у формі виражати ідею “народності”, що розуміється в расистському дусі. Воно повинне, далі, відповідати строго відібраним традиціям і в усякому разі не виходити за їх межі. Майже всю лінію розвитку нового мистецтва, починаючи з імпресіоністів, Гітлер рішуче заперечував, і все, що хоч би віддалено нагадувало експресіонізм, кубізм, сюрреалізм, нову діловитість і т. п., викликало з його сторони навіть не критику, а потік лайки, погроз.

В основному політичні плакати Німеччини того часу зроблені на високому художньому рівні, володіють ясністю, закінченістю образів, гостротою, лаконічністю, доступністю сприйняття. 

Можна виділити декілька основних сюжетних ліній: прославляння німецького народу і армії, прославляння вождя, антисемітські плакати, плакати - заклики(вступати в ряди «звитяжної» армії, активно трудиться і т.д.)

У тридцятих - сорокових роках в Німецькому плакатному мистецтві можна пригадати таких майстрів як: Херберт Байер, Фелікс Альбрехт, Людвіг Холвейн, Ханс Сталютер, Фрітц Неузер, Інге Дрекслер, Герман Кєїмель. Всі вони, як і багато інших співробітничали з міністерством пропаганди і розробляли окрім чисто комерційних плакатів, плакати з яскраво вираженим політичним звучанням.

Відмінності і загальні риси плакатів протиборчих сторін

Аналізуючи плакати СРСР і Німеччини військового періоду можна вивести наступну таблицю:

Безумовно, що мистецтво обох режимів має багато загальних рис, оскільки обидва суспільства були тоталітарними режимами. Мистецтво знаходилося під партійним ідеологічним контролем і мало завдання впливати на маси, з метою виховання необхідного політичного світогляду.

Також і на плакатах, багато схожого, загального, але є і ряд відмінностей це пояснюється різними культурними традиціями, художніми школами, менталітетом.

Наприклад, улюблений державний колір Німеччини - коричневий, іноді темно синій.

У Радянському Союзі - червоний. Це відразу, що кинулося в очі. Далі, все ж таки в німецьких плакатах більше статичності в композиційних рішеннях. Плакати СРСР виглядають в цілому динамічнішими, стрімкішими. У сюжетах, німецькі художники часто зверталися до епохи рицарства, міфологи і представляли німецького солдата в образі середньовічного воїна. У Радянському Союзі такий хід був непопулярний. Солдат у нас представлений як герой - сучасник, вчорашній робочий, відповідальний і зосереджений, упевнений в своїх силах. Чим ближче до кінця війни плакат Радянського Союзу стає більш деталізованим, таким, що пропрацював, барвистим. У Німеччині, навпаки, чим ближче кінець війни тим менше часу витрачалося на підготовку і випуск плаката. Нерідко друкувалися в один - два кольори. Така ситуація була на початку війни з точністю до навпаки.

Плакатна графіка належить до одного з наймасовіших видів образотворчого мистецтва. Особливу сторінку в історії її розвитку вписав радянський політичний плакат, що виконував завдання наочної пропаганди і агітації. Почавшись в 1919 році з знаменитих «Вікон сатири ЗРОСТАННЯ», плакат досяг піку політичної гостроти і високого художнього рівня в період Великої Вітчизняної Війни, коли на зміну символічним, нарочито спрощеним пришли плакати реалістичні, емоційні, такі, що малювали дохідливий, живий образ людини з яскравою психологічною характеристикою

Плакати військового часу є не тільки оригінальними художніми творами, але і достовірно історичними документами.

Плакатистка Клавдія Кудряшова:

– А чим відрізнялися плакати в різні періоди, наприклад, у хрущовський або брежнєвський?

– Не можна сказати, що плакати змінювалися залежно від режиму, адже були загальні теми. Скоріше зміни в плакаті пов'язано з якимись світовими тенденціями, як і в будь-якій галузі мистецтва. Наприклад, прийшов модерн - це відразу позначилося на плакаті. Але найбільше на плакат впливає загальнополітична ситуація, саме вона й змінює типажі.

– Який типаж побутував у ті часи?

– Узагальнено можна сказати: життєрадісна людина, струнка, пряма спина. Але в плакаті найважливіше - обличчя, воно має промовляти.

– Де ви знаходили типажі?

– Та ніде. Малюєш, витираєш, і щось виходить. Крім того, існують загальні тенденції: під час воєн та революцій зображували суворі обличчя, а вже з 70-х вони стали солодкавіші та ніжніші.

– А у 80-х?

– Тоді були популярні плакати за тематикою дружби народів. Багато людей, відтворення різних національних особливостей. Усе це виконувалося на великих картонах.

– Що зараз із плакатом?

– Плакат як галузь уже відійшов. Останній мені замовили ще під час перебудови. Гроші заплатили, навіть затвердили, але вже не надрукували. Можна сказати, що в перебудову все скінчилося, і я перестала працювати.

Агітаційний плакат часів Другої Світової

Ним намагаються показати нерозривність історичного процесу, пов`язавши славетну минувщину Київської Русі з тогочасним сьогоденням України. Зображення двох воїнів-захисників Батьківщини з однаковими обличчями, але в військовій амуніції різних епох. Захисник Батьківщини в свою чергу асоціюється із відстоюванням всього рідного - українського. І в першу чергу мови.

Плакат, який прийшов на зміну радянським зразкам, став схематичнішим. Плакатисти почали звертати менше уваги на дрібні деталі, відмовились і від старанного промальовування основних деталей. Пішли в небуття тілисті радянські колгоспниці та пухкі щічки піонерів. Дивлячись на портретні плакати 80-х, ловиш себе на думці, що художник накреслив на папері лише кілька ліній, що відтворювали яскраві риси характеру. Тогочасні плакатисти намагались іти в руслі світових тенденцій жанру. Однак вони більше відображали тогочасний національний колорит і не завжди йшли в ногу із загальносвітовими тенденціями.

Перебудова спричинила переосмислення багатьох історичних постатей. Тому й плакатисти зосередилися на зображенні ще донедавна ідеологічно ворожих осіб. Із небуття постали діячі часів козаччини - Сагайдачний, Богун, Сірко, Мазепа, Наливайко. Їхні горді постаті на конях під козацькими знаменами запанували на українському плакаті кінця 80-х. На виставці представлено цілу серію плакатів, присвячених гетьманам України, репресованим діячам культури й традиційним народним святам. На жаль, це було останнє, що надрукувало видавництво «Агітплакат».

Окрім оспівування історичних героїв, тогочасний плакат було присвячено ще одній добрій справі - захисту української мови та культури (геноцид культури - геноцид народу). У плакатах стали використовувати патріотичні цитати із творів Шевченка й Симоненка.

Проте дивує, що на виставці немає жодного плаката соціальної спрямованості чи відгуків наших художників на актуальні в кінці 80-х теми екології та боротьби за мир, а тим паче агітплакатів КПРС. Організатори дібрали плакати за принципом ілюстрацій до книги «Десять героїчних імен України».

Усі виставлені в галереї роботи вийшли у світ невеличким накладом - у дві тисячі примірників, що красномовно свідчить про кризовий стан тогочасного українського плакатного мистецтва. Тоді закрилися «Кіно-плакат», «Політвидав», «Агітплакат». Припинили замовляти плакати заклади культури. Український плакат гинув...

Соціальний злам, що відбувався в Україні наприкінці 80-х - на початку 90-х, покликав до життя нові форми соціальної агітації, зокрема, нове життя почала реклама. Причиною цих змін був і технічний прогрес. Поліграфічні можливості перейшли на якісно новий рівень, і художника міг легко замінити дизайнер, який за допомогою комп'ютера творив «шедеври».

Усі ці фактори призвели до того, що про український плакат ми ведемо мову в минулому часі. На Заході плакат існує завдяки зусиллям його небідних поціновувачів. А в нас таких не знайшлося.

Хоч як прикро, але наприкінці 90-х український плакат не зумів відвоювати собі місце під сонцем. Не відповідаючи вимогам часу, він потихеньку згасає. Проте не всі художники-плакатисти погоджуються з такими песимістичними настроями.

Чи є майбутнє в українського плаката

Ірина Вештак-Остроменська, директор галереї «Майстерня»:

- Вважаю, що нині плакат відходить функціонально. Плакат активно розвивався на початку минулого століття, частково як реклама. А нині у зв'язку з новими комунікаційними засобами він умирає. Театри та цирки не мають грошей систематично замовляти плакат. Кіно-плакат повністю захопила глобалізація: постери виготовляють у Голлівуді й розповсюджують по всьому світі. Така ситуація із плакатом склалася не тільки в Україні, ті ж проблеми існують в усьому світі. Винятком є тільки країни, де традиції плаката були надзвичайно сильними. Наприклад у Польщі існує сильна школа плаката. Для них це знакове явище. Тому там його підтримують, проводять фестивалі. Але плакат як масове явище повільно зникає у всьому світі. Він існує тільки як одиничні замовлення відомим художникам.

Володимир Вештак, голова секції плаката й графічного дизайну Київської організації Національної спілки художників України:

- Ми створили секцію плаката й графічного дизайну та намагаємося залучити до неї молодих художників. Минулого року організували виставку «Життя шрифту». Плануємо проводити виставку графіки дизайну та плаката раз на два роки. До речі, сьогодні не найважчий період для українського плаката. Він помирав у 96-97-х роках. Саме тоді розвалилися основні видавництва, які замовляли плакати. Тому я вважаю, що ситуація з розвитком плаката постійно змінюється. Сьогодні - занепад жанру, а завтра може відкритись його друге дихання. Головне - зберегти традиції та школу.

Віталій Шостя, професор, завідувач кафедри дизайну Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури:

- Життя плаката буває різним: колись успішне, а колись воно затихає. Але я переконаний, що плакат розвиватиметься. Він може вдало прилаштовуватися до ситуації. Зараз плакат забули політики. Але настане час, коли вони побачать, що це один із найдемократичніших видів реклами. І вирішать ним скористатися. У світі плакат існує. У Фінляндії, Бельгії, Польщі, Чехії, Мексиці, Америці, Японії та Китаї відбуваються бієнале, міжнародні виставки.

В Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля відбулося підведення підсумків і нагородження переможців конкурсу соціального плаката «Духовність людини - багатство країни», який проводився вперше на Луганщині. Організаторами конкурсу виступили Інститут духовного розвитку людини СНУ імені В.Даля і Луганська обласна організація Союзу рекламістів України. На їхній погляд, проведення подібних конкурсів благотворно впливає на молоде покоління і допомагає визначити ту проблематику, яка якнайбільше хвилює суспільство.

В конкурсі взяли участь кращі художники, дизайнери, фотохудожники, журналісти, представники рекламних агентств, студентська, учнівська молодь і всі бажаючі. Всього було представлено більше 50 творчих робіт за напрямками - „Українська духовна спадщина” (національна ідея), „В душі весна, любов, натхнення...” (багатство душі), «Людина серед людей» (міжлюдські співвідносини), «Святкова Україна» (державні, релігійні та міські свята), «Збережемо красу природи й душі» (екологія), «Діти - майбутнє країни», «Анті-реклама тютюну та алкоголю».

Представники облдержадміністрації, фахівці в області дизайну, образотворчого мистецтва, соціології, педагогіки, які ввійшли до складу журі, визначили переможців. Гран-прі отримала спільна робота Антона Кошеля і Андрія Дрозда. Перше місце зайняли роботи Алли Массорової, Андрія Дрозда і Юрія Баркара, друге - роботи Олександра Киріленко і Олександра Ваздара, Віктора Мазанкина і Алли Массорової, Олени Степанюк і Віктора Баймута. Третє місце зайняли роботи Олексія Біди, Юрія Лазебного і Олександра Ваздара.

Біг-борди з несподіваною соціальною рекламою по всій країні вже викликають обурення у мешканців міст. На чорному фоні білим написано "Мамо, чому я виродок" або "Мамо, чому я помер", а нижче фраза на кшталт "Мінохоронздоров'я попереджає" - "У наркоманів не буває здорових дітей".

Можна сперечатися про ефективність саме цієї реклами, яку всі навколо характеризують як жахливу. Констатуємо лише, що як прикметне явище нашого суспільного життя соціальна реклама вже завоювала своє місце. Торік так само влітку, у "мертвий" для рекламників сезон розгорнули проект "Кохаймося, країні не вистачає космонавтів! :)". Цього року запустили "уродів". Секрет простий: рекламникам дешевше заповнити квадратні метри біг-бордів плакатами на соціальну тематику, ніж тримати їх порожніми. В принципі, ніхто - в тому числі влада - не проти. Але ж тоді якість цієї реклами не конче має бути такою низькою.

Соціальна реклама може бути шокуючою, але вона має досягти своєї мети - викликати потрібну реакцію суспільства, спонукати до позитивних дій. Вдалим прикладом соціальної реклами про дітей, які помирають від голоду в Африці, вважають таку: "Ми не просимо у вас грошей, адже ви не любите, коли у вас просять гроші. Ми просимо у вас коробки з-під взуття - у нас не вистачає трун, щоб ховати дітей". Після такого тексту хочеться віддати дітям Африки останнє.

Соціальною таку рекламу називають лише на теренах СНД. В США та Європі використовують термін "суспільно корисна".

За однією з версій, її було започатковано у США 1906 року для захисту Ніагарського водоспаду від шкоди, завданої електрокомпаніями. В Росії однією з перших була телереклама "Зателефонуйте батькам". Дуже зворушлива - її досі пригадують, хоча з того часу минуло щонайменше десять років. В одному з роликів - чаєчки, гнізда, багато-багато птахів. За кадром - текст: "Вони виросли й забули про своїх батьків". І після цього - напис на екрані "Зателефонуйте батькам". Дехто пригадує інший російський проект - "Все буде добре". Один із сюжетів: група ДДТ виконує пісню "Далеко-далеко", а глухонімі хлопець і дівчина мовою жестів діляться враженнями від концерту.

В Радянському Союзі відомий плакат із суворим червоноармійцем і текстом "Ти записався в добровольці?" був нічим іншим як соціальною рекламою. Ходять чутки, що радянські ідеологи скопіювали плакат з аналогічного американського...

"Соціалка" вчить правильному способу життя. Пристібати паски безпеки, берегти ліс від пожеж, прибирати за собою сміття. В Америці соціальна реклама навіть закликала писати листи солдатам, що воювали в Кореї. В далекій перспективі вона має формувати соціальні цінності. Дещо, що всіх нас об'єднує.

Головна ознака - соціальна реклама не повинна закликати придбати якийсь товар або послуги. Тому на такій рекламі ви не побачите логотипа або координат приватної фірми.

Вона демонструє здоровий спосіб життя в цілому. В Україні одним з недавніх зразків соціальної реклами була така: "Курити - на це немає часу!". Щоправда цій цілком мирній акції без "депресняків" експерти закидають приховану пропаганду тютюнопаління. Адже слово "курити" було виділено іншим кольором і вжито в позитивному значенні, а це вже є підсвідомим закликом.

Соціальна реклама - це багатообіцяюча ланка громадянського суспільства, той невеличкий пунктик, на якому, як це не дивно, збігаються інтереси суспільства, державної влади і комерційних підприємств. Комерційні підприємства отримують знижки, влада може "кинути в маси" якийсь суспільно корисний заклик, а суспільство одержує ще один об'єднуючий чинник.

Але, на жаль, в Україні професійної соціальної реклами ще обмаль, як ми мали змогу переконатися.

Фахівець з візуальної комунікації Карл Міхаель Армер, зі свого боку, каже: “Плакат -- це засіб досягнення мети, створений, щоби виконувати завдання замовника. Отож плакат -- це повна протилежність до “мистецтва задля мистецтва”… “L'art pour l'art” у цьому випадку слід розуміти не в тому сенсі, в якому сформулював цю фразу 1836 року філософ Віктор Кузен: не як “мистецтво заради мистецтва”, а в прямому значенні -- як “мистецтво для мистецтва”.

Плакат вважають “діалогом з відсутнім співрозмовником” і якщо плакатові такого діалогу розпочати не вдалося, то, значить, він не виконав свого завдання. Плакати виставки “L'art pour l'art” своєю метою мали передовсім такий діалог і, на думку творців виставки, виконали його на сто відсотків..

Соціальна реклама „ГАК” - це перший крок до побудови громадського суспільства активних киян. Рекламні плакати - це один із засобів навчити киян відстоювати свої права, нагадувати владі про її обов'язки перед мешканцями міста.

Висновки

Вже 22 червня з'явився плакат Кукриниксів (псевдонім творчого колективу графіків і живописців по перших складах прізвищ: Купріянов М. В., Крилов П. М., Соколов М. А.) «НЕЩАДНО РОЗГРОМИМО І ЗНИЩИМО ВОРОГА!». Він доступною образотворчою мовою обрушував народну ненависть на ворога, що вторгся, вимагав відплати, закликав до захисту.

Ще з перших днів війни виходили «Вікна ТАСС». 26 червня 1941 року М. Черемних виконав перше "Вікно" - гострий, динамічний малюнок з підписом, що запам'ятовується: "Узяв фашист маршрут на Лозину|прут|, але|та| фашиста з Лозини|прута| лозина|прут|!.." І після цього ні на годину в майстерні "Вікон ТАСС" не припинялася напружена і цілеспрямована робота.

Художники і поети чергували, розбившись на групи, працювали цілодобово у три зміни. Кожна важлива звістка з фронту, кожен наказ головнокомандуючого знаходили відгук в черговому "Вікні". Плакати виконувалися звичайно протягом дня і за допомогою трафаретів тиражувалися в тисячі примірників, розходившись по вулицях Москви і інших міст.

У роки війни ці плакати набули надзвичайну популярність. Їх зміст переказувався із вуст у вуста, стаючи народною чуткою. Кожного нового випуску чекали із нетерпінням і хвилюванням, як важливого повідомлення з передової.

Автори плакатів пристрасно вірили у те, що перемога прийде, і вони прославлять її своїм мистецтвом. Так і трапилося. У травневі дні 1945 роки на стендах з'явилося зображення Червоної площі в день Перемоги, заповненої тріумфуючим народом. Плакат виконав художник М. Соловйов, а поет В. Лєбєдєв-Кумач супроводжував його виразними віршами, що звучали як радісна пісня.

Використана література

1. plakats.ru

2. bezcenzury.com.ua.ru

3. www.rosculture.ru

4. around.spb.ru

5. nk-art.narod.ru

6. www.plakaty.ru