Компетентність лабораторій, що здійснюють аналізування сировини продуктів харчування на нешкідливість

Характеристика основних вимог до приміщень лабораторій, що здійснюють технохімічний контроль нешкідливості харчових продуктів. Розгляд принципів організації роботи лабораторії. Визначення загальних вимог, які висуваються до акредитованих лабораторій.

Рубрика Кулинария и продукты питания
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 02.08.2015
Размер файла 26,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Компетентність лабораторій що здійснюють аналізування сировини продуктів харчування на нешкідливість

План

1. Вимоги до приміщень лабораторій, що здійснюють технохімічний контроль

2. Організація роботи лабораторії

3. Загальні вимоги, які висуваються до акредитованих лабораторій

Літературні джерела

1. Вимоги до приміщень лабораторій, що здійснюють технохімічний контроль

Розміри виробничої лабораторії та будова приміщень залежать від масштабу виробництва і типу продукції, що випускається.

Виробнича лабораторія повинна мати такі відділення і приміщення, які поділяють на виробничі, допоміжні й адміністративно-господарські:

хімічне відділення, обладнане лабораторними столами та приладами для хіміко-аналітичних робіт;

технологічне відділення з устаткуванням лабораторного типу, що дозволяє випускати невеликі дослідні партії продукції. За невеликого масштабу виробництва технологічне відділення

може бути об'єднане з хімічним;

кімнатою зважувань для хімічного і технологічного відділень. У невеликих лабораторіях ваги встановлюють на кронштейнах безпосередньо в хімічному відділенні;

кімнату або витяжні шафи для виконання робіт, пов'язаних з використанням сірководню, сірчистого ангідриду й інших газів;

приміщення для фізико-хімічних і фізичних вимірів на точній апаратурі;

бактеріологічне відділення з камерою для засівів і термостатної витримки;

кабінет завідувача лабораторії;

приміщенням для проведення органолептичного оцінювання (дегустаційну кімнату);

кімнату для мийних та інших допоміжних робіт;

комори;

гардеробні.

Лабораторні приміщення повинні мати достатнє освітлення як природне, так і штучне. Вікна, по можливості, мають виходити на північ або північний захід (особливо мікробіологічного відділення і вагових кімнат). Стіни та стелі всіх приміщень повинні бути гладкими, без карнизів. Фарбують їх масляною або емалевою фарбою світлих тонів. Підлоги мають бути покриті лінолеумом або пластикатом.

Приміщення лабораторії мають бути добре вентильованими; у витяжних шафах монтується припливно-витяжна вентиляція. Будова вентиляції різна у великих і маленьких лабораторіях (природна, механічна, змішана, кондиційована). Однак у всіх випадках вентиляція має відповідати санітарним нормам проектування промислових підприємств. Вентиляція лабораторних приміщень і установок має забезпечувати створення нормальних санітарно-гігієнічних умов.

У приміщенні лабораторії не повинна відчуватися вібрація, оскільки можуть відбуватися збої в роботі приладів, у першу чергу, аналітичних ваг.

Для забезпечення роботи в бактеріологічному відділенні має бути обладнаний бокс, облаштований передбоксником, із подачею в нього, по можливості, стерильного повітря. Перед роботою приміщення боксу опромінюють бактерицидними лампами або пропарюють.

Вагові кімнати рекомендується розташовувати на першому поверсі в окремому приміщенні з вікнами, що виходять на північ або північний захід, якомога далі від джерел вібрації. У випадку розташування вагових кімнат на верхніх поверхах, необхідно передбачати заходи щодо зниження рівня можливих вібрацій.

Вибираючи приміщення для проведення органолептичного оцінювання, необхідно звертати увагу на навколишні умови (освітлення, температуру, вологість повітря, освітленість робочих місць тощо).

Виявлення тонких розходжень при органолептичному оцінюванні якості харчових продуктів вимагає зосередженої уваги тому в приміщенні для його проведення необхідно створити такі умови:

запобігання сторонніх впливів;

збереження тиші та усунення факторів, що відволікають увагу;

недопущення спілкування дегустаторів під час оцінювання;

забезпечення оптимальних умов для проведення визначень,

тобто відповідної температури та вологості повітря.

Повітря в приміщенні для проведення органолептичного оцінювання має бути кондиційованим, особливо в холодну і спекотну пору року. У приміщенні не має жодних сторонніх запахів, здатних уплинути на оцінку. Для постійного провітрювання необхідна безшумна вентиляція, тому що навіть незначні порушення, викликані недостатнім постачанням організму киснем, знижують збудливість нервових клітин.

Освітлення продуктів, що підлягають оцінюванню, дуже впливає на точність і вірогідність оцінок. Освітлення зразків має бути рівномірним, адже якість спостережень значною мірою залежить від властивостей світлових явищ. Склад та інтенсивність освітлення повинні бути такими, щоб натуральне забарвлення оцінюваних продуктів, по можливості, зберігалося незмінним, що особливо важливо при порівнюванні кольорів і виявленні відмінностей у їхніх відтінках. З цієї причини, існують визначені вимоги до розташування вікон у приміщенні для проведення дегустацій. Крім того, є вимоги до кольору стін і робочих місць лабораторії: вони не повинні відбивати більше ніж 50% використовуваного для освітлення світла. Крім загального розсіяного освітлення, кожне робоче місце має бути оснащене лампою, що знаходиться на визначеній відстані над зразками і яка також повинна випромінювати розсіяне світло та бути пристосованою до заміни кольорових фільтрів у разі потреби застосування світла з кольором, що маскує.

нешкідливість харчовий продукт лабораторія

2. Організація роботи лабораторії

Основні завдання виробничих лабораторій:

проведення фізико-хімічних і бактеріологічних аналізів сировини, допоміжних матеріалів та готової продукції, які передбачаються чинними державними стандартами, технічними

умовами й технологічними інструкціями на продукцію, яку виробляє підприємство;

проведення аналізів на проміжних стадіях виробництва для контролю за дотриманням технологічних режимів і запобігання браку;

проведення санітарно-гігієнічних досліджень відповідно до чинних санітарних правил;

проведення експериментальних робіт, спрямованих на підвищення якості продукції та удосконалення методів контролю;

участь у дегустаціях продукції й у розробці заходів, спрямованих на підвищення її якості;

надання допомоги виробництву в опануванні виготовлення нових видів продукції і більш досконалих технологій.

Роботою лабораторії керує завідувач. До штату лабораторії, як правило, належать інженери (хімік і мікробіолог), техніки, лаборанти та ін. Діяльність завідувача лабораторії й персоналу регламентується відповідними посадовими інструкціями.

Лабораторія має розміщуватися в спеціально обладнаному приміщенні з ізольованим входом і знаходитися біля цехів та складів на виробництві, але на достатній відстані від котельні й розвантажувальних майданчиків.

Лабораторія має бути оснащена спеціальними лабораторними меблями, що можуть випускатися серійно або виготовлятися за індивідуальним замовленням.

Під час роботи в хімічних лабораторіях необхідно добре засвоїти та суворо дотримуватися правил безпеки роботи з вогне- і вибухонебезпечними речовинами (діетиловий ефір, інші ефіри, бензин, ацетон, бензол, спирти тощо), їдкими речовинами (кислоти, луги тощо), що мають негативний вплив на шкіру й органи дихання, із металевим калієм, натрієм, ртуттю. Аналітичні операції з концентрованими кислотами, лугами, газоподібними та газотвірними речовинами, а також ефіром, бензином, ацетоном й іншими легкозаймистими речовинами необхідно робити винятково під витяжкою. У цей час не можна користуватися вогнем. Необхідно знати всі правила протипожежної безпеки, зокрема ті, що щодо робіт із електрообладнанням і електричними приладами.

Великі запаси реактивів зберігати безпосередньо в лабораторних і виробничих приміщеннях заборонено. Збереження цих запасів повинне здійснюватися в окремих вентильованих приміщеннях.

У лабораторіях обов'язково мають знаходитися засоби вогнегасіння (чистий пісок, вогнегасники). Застосування води у вигляді суцільного струменя можливе в тих випадках, коли немає небезпеки, що вода вступить у реакцію з речовиною, яка горить.

У лабораторії повинна знаходитися аптечка першої медичної допомоги: стерильні бинти і вата, 5% спиртовий розчин йоду, 2% розчин борної кислоти, 2% розчин гідрокарбонату натрію, мазь від опіків, лейкопластир, 5% розчин перманганату калію, етиловий спирт, піпетки для закапування очей і скляні палички.

У разі проектування нових лабораторій або реконструкції тих, що діють, необхідно підбирати сучасне обладнання, що відповідає профілю лабораторії. Лабораторія повинна бути забезпечена обладнанням як загального характеру для хімічних, фізико-хімічних, бактеріологічних, аналітичних досліджень, так і спеціального типу, специфічним та необхідним для контролю якості сировини, тари, матеріалів, усього асортименту готової продукції.

У хімічному відділі лабораторії необхідно мати таке обладнання:

ваги аналітичні демпферні електричні з важком, технохімічні, технічні тощо;

сушильна шафа з електрообігрівом і автоматичним терморегулятором;

сушильна шафа з інфрачервоними лампами;

муфельна піч;

дистилятор;

центрифуги;

фотоелектроколориметр;

цукрометр;

рефрактометр;

спектрофотометр;

р-NаСІ-метр зі скляним електродом;

потенціометр;

віскозиметр;

дистилятор;

термостат;

апарат для відгону аміаку при визначенні білків;

люмінесцентний апарат;

бані водяні та піскові електричні;

холодильники;

електроплитки;

апарати Сокслета;

секундомір;

набори термометрів і ареометрів;

різний скляний та хімічний посуд;

психрометр;

мікрометр;

годинник.

Для роботи в бактеріологічному відділі потрібне таке устаткування:

мікроскоп;

автоклав для стерилізації матеріалів, що не змінюються в разі впливу температури вищої за +100 °С (живильні середовища без вуглеводних компонентів, посуд із ватно-марлевими пробками тощо);

апарат для стерилізації живильних середовищ, нагрівання яких можливе тільки до +100 °С (середовище з вуглеводами, желатином, молоком тощо);

сушильна шафа для стерилізації посуду з електрообігріванням і автоматичним терморегулятором;

повітряний або водяний термостат для вирощування мікроорганізмів при постійній температурі;

нагрівальні прилади (плитки, водяна баня);

апарат Михаеліса з набором індикаторів;

набори термометрів для різних температур;

спеціальний скляний посуд.

У практичній діяльності лабораторій широко застосовується різний лабораторний посуд: скляний (зі спеціального скла), порцеляновий і металевий. За призначенням він розподіляється на кілька груп: посуд загального призначення (пробірки, лійки, колби, склянки), спеціального призначення (пікнометри, холодильники, апарати Сокслета тощо), для роботи в бактеріологічному відділенні (чашки Петрі, флакони для середовищ, предметне і покривне скло тощо) та вимірювальний посуд (мензурки, циліндри, бюретки, піпетки, вимірювальні колби тощо). Крім того, останнім часом усе ширше застосовується посуд із пластику, що має більшу хімічну стійкість, значну міцність і менш крихкий.

Особливо певним вимогам має відповідати посуд, який використовується при підготовці проб і відправки їх для органолептичного оцінювання. Він не повинен піддаватися фізичному або хімічному впливу оцінюваних проб. Крім того, посуд має бути однорідним за формою, кольором, виготовленням і зовнішнім виглядом. Через це рекомендується використовувати посуд, виготовлений із нержавіючої сталі, порцеляни або скла. Проби напоїв повинні подаватися винятково в тонкостінних посудинах. Увесь посуд ретельно миється в гарячій воді, кілька разів обполіскується чистою водою і висушується при підвищеній температурі. Чистий посуд має знаходитися в шафах, щоб він не набув стороннього запаху або смаку.

3. Загальні вимоги, які висуваються до акредитованих лабораторій

В Україні діє стандарт ДСТУ 3412-96 «Система сертифікації Укр-СЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації», який встановлює загальні вимоги, що висуваються до акредитованих лабораторій.

Акредитація лабораторії свідчить про її технічну компетенцію щодо проведення випробувань конкретної продукції або окремих видів випробувань відповідно до вимог стандартів або інших нормативних документів.

Основною функцією випробувальної лабораторії є проведення в закріпленій галузі акредитації, наприклад, проведення випробувань хлібобулочних виробів, м'ясних консервів, молочних продуктів тощо.

Ключовими вимогами, які висуваються до акредитованих випробувальних лабораторій, є:

незалежність;

технічна компетентність.

Незалежність лабораторії визначається наявністю юридичного статусу, організаційною структурою, фінансовим станом і системою оплати праці співробітників.

Для підтвердження своєї технічної компетентності лабораторія повинна мати:

керівника, що відповідає за діяльність лабораторії та результати її роботи;

персонал, компетентний у відповідній сфері діяльності, що має професійну підготовку і досвід проведення випробувань у галузі акредитації;

документальне підтвердження атестації працівників на право проведення конкретних випробувань;

посадові інструкції;

приміщення, що відповідають вимогам проведення тих чи інших випробувань;

обладнання, необхідне для проведення випробувань;

прилади вимірювальної техніки для всіх параметрів, передбачені акредитацією;

графіки перевірки вимірювальної техніки;

інструкції та графіки технічного обслуговування обладнання;

документально оформлений порядок атестації і перевірки приладів та вимірювальної техніки;

актуалізовану документацію, що регламентує технічні вимоги до випробовуваної продукції, методи випробувань;

атестовані методики випробувань;

систему якості, що відповідає її діяльності й обсягу виконуваних робіт;

посібник із якості.

У лабораторії повинні бути встановлені правила, що визначають порядок прийому, зберігання, повернення замовнику зразків продукції, що випробовується. Має бути регламентований порядок реєстрації даних про проведення випробувань продукції. Зокрема, у лабораторії має проводитися реєстрація:

результатів вимірів, розрахунків;

осіб, що одержували зразки, готували їх до випробувань, проводили випробування.

Результати випробувань оформлюють відповідно до вимог, визначених ІSО/ІЕС 17025, стандарту ЕМ 45001.

Робота, виконувана випробувальною лабораторією, фіксується в протоколах випробовувань, що відображають результати випробувань та іншу інформацію.

Для проходження акредитації завідувач лабораторії має подати заявку. До заявки додається «Положення про лабораторію», «Паспорт лабораторії», «Посібник з якості лабораторії». До цих документів мають додаватися дані про нормативні документи на об'єкти та методики виконання вимірювань (випробувань), дані про вимірювальну техніку, використовувану в лабораторії, дані про випробувальне обладнання лабораторії, дані про фахівців лабораторії.

Акредитованій лабораторії видається атестат акредитації.

Система якості. Лабораторія повинна встановлювати, впроваджувати і підтримувати систему якості відповідно до галузі її діяльності. Лабораторія повинна документально оформити свою політику, системи, програми, процедури та інструкції в обсязі, необхідному для забезпечення якості результатів випробовування та/або калібрування, Документація системи повинна бути доведена до відома відповідного персоналу, усвідомлена ним, доступна йому та виконуватися ним.

Політика та завдання системи якості лабораторії повинні бути встановлені у настанові з якості (як би вона не називалася). Загальні завдання повинні бути встановлені у заяві про політику у сфері якості. Заява про політику у сфері якості повинна виходити від повноважного вищого керівника. Вона повинна містити, щонайменше, таке:

а) зобов'язання керівництва лабораторії дотримуватися сталої професійної практики і підтримувати високу якість випробовування та калібрування під час обслуговування замовників;

b) заяву керівництва про галузь послуг, що їх надає лабораторія;

c) цілі системи якості;

d) вимогу до всіх співробітників лабораторії, що беруть участь у провадженні випробовування та калібрування, ознайомитися з документацією системи якості і дотримуватись у своїй діяльності встановленої політики і процедур;

e) зобов'язання керівництва лабораторії діяти відповідно до цього стандарту.

Примітка. Заява про політику у сфері якості повинна бути стисла, і може містити положення про те. що випробовування та/або калібрування повинні завжди виконуватися відповідно до встановлених методів і вимог замовників. Якщо лабораторія є частиною більшої організації, то деякі елементи політики у сфері якості можуть міститися в інших документах.

Настанова з якості повинна містити або мати посилання на допоміжні процедури, зокрема технічні процедури. У ній повинно бути наведено опис структури документів, використовуваних у системі якості.

Функції і відповідальність технічного керівного персоналу та керівника з якості, зокрема їх відповідальність щодо забезпечення відповідності цьому стандартові, повинні бути визначені у настанові з якості.

Управління документацією. Лабораторія повинна встановити і підтримувати процедури управління всіма документами, що є частиною системи якості (розробленими у межах лабораторії або отриманими ззовні), зокрема регламенти, стандарти, інші нормативні документи, методики випробовування та/або калібрування, а також креслення, програмне забезпечення, технічні умови, інструкції та настанови.

Примітка 1. У цьому контексті «документ» може означати заяви про політику, процедури, технічні умови, таблиці градуювання, схеми, текстовий матеріал, плакати, нотатки, пам'ятки, програмне забезпечення, креслення, плани тощо. Вони можуть бути на різних носіях, паперових або електронних, у цифровому, аналоговому, фотографічному або текстовому вигляді.

Примітка 2. Управління даними щодо випробовування та калібрування --Управління зареєстрованими даними

Затвердження і випуск документів. . Перш, ніж видати для використовування персоналом лабораторії документи, що є частиною системи якості, їх повинен перевірити та затвердити уповноважений на це співробітник. Повинен бути встановлений контрольний перелік або еквівалентна процедура управління документами для визначення поточного стану, переглядання та поширення документів у межах системи якості, а також щоб запобігти використовування нечинних та/або застарілих документів.

Прийнята(і) процедура(и) повинна(і) забезпечувати, щоб:

а) офіційні видання відповідних документів були доступні на всіх дільницях, де здійснюють операції, спрямовані на ефективну діяльність лабораторії;

b) документи періодично аналізували і, у разі необхідності, переглядали для забезпечення їх постійної придатності та відповідності встановленим вимогам;

с) нечинні або застарілі документи оперативно вилучали з усіх місць видання або використовування, або іншим чином запобігали їх ненавмисному використовуванню;

d) застарілі документи, що зберігаються з юридичною або інформаційною метою, відповідним чином маркували.

Документи системи якості, розроблені лабораторією, повинні мати однозначну ідентифікацію. Серед елементів такої ідентифікації повинні бути дата випуску та/або позначення переглядання, нумерація сторінок, загальна кількість сторінок або позначка кінця документа і зазначення того, хто випустив документ.

Зміни в документах. Зміни в документах має аналізувати і затверджувати та сама служба, що провадила початкове аналізування, якщо спеціально не визначено інше. Призначені співробітники повинні мати доступ до відповідної вихідної інформації, яка є основою для їхньої роботи з аналізування та затвердження.

Там, де це можливо, змінений або новий текст повинен бути ідентифікований у документі або у відповідних додатках.

Якщо система управління документацією лабораторії дає змогу вносити зміни від руки, не чекаючи перевидання документів, то повинні бути визначені процедури та повноваження для таких змін. Зміни повинні бути чітко відзначені, завізовані та податовані. Переглянутий документ треба офіційно перевидати, як тільки це стане можливо.

Повинні бути встановлені процедури для описування того, як вносити та управляти змінами у документах, що зберігаються у комп'ютерних системах.

Аналізування запитів, заявок на підряд та контрактів. Лабораторія повинна встановити і підтримувати процедури аналізування запитів, заявок на підряд та контрактів. Політика та процедури аналізування, наслідком яких є укладення контракту на випробування та/або калібрування, повинні забезпечувати, щоб:

а) вимоги, зокрема використовувані методи, були адекватно визначені, задокументовані та зрозумілі

b) лабораторія мала можливості та ресурси, що дають змогу виконувати вимоги;

с) було обрано відповідний метод випробовування та/або калібрування, здатний задовольнити вимоги замовників Будь-які розходження між запитом або заявкою на підряд та контрактом повинні бути усунені до початку робіт. Кожен контракт має бути прийнятний для лабораторії і замовника.

Примітка 1. Запит, заявку на підряд та контракт треба проаналізувати раціонально та ефективно з урахуванням фінансових, юридичних і часових чинників. Для внутрішніх замовників запити, заявки на підряд та контракти можна аналізувати спрощеним чином.

Примітка 2. Аналізування можливостей повинно встановити, що лабораторія має необхідні фізичні, людські та інформаційні ресурси і, що персонал лабораторії має необхідні навички та досвід для провадження випробовування та/або калібрування Аналізування може також враховувати результати попередньої участі у міжлабораторних порівняннях або іспитуванні на професіональність та/або здійсненні програм попереднього випробовування та/або калібрування з використовуванням зразків чи об'єктів, оцінка яких відома, із метою визначення невизначеностей вимірювань, границь виявлення, довірчих границь та ін.

Примітка 3. Контракт може бути будь-якою (письмовою або усною) угодою про надання замовникові послуг з випробовування та/або калібрування.

Результати аналізів, охоплюючи будь-які значні зміни, треба зберігати. Також треба зберігати записи про відповідні переговори із замовником, що стосуються його вимог або результатів робіт, виконаних згідно з контрактом.

Примітка. Щоб проаналізувати планові та інші завдання достатньо зазначити дату та ідентифікаційні дані (наприклад, ініціали) особи, відповідально: у лабораторії за виконування робіт за контрактом. Стосовно повторюваних планових питань аналізування необхідне тільки на початковій дослідницькій стадії або у разі укладання контракту на тривалу планову роботу, що й провадять у межах генеральної угоди із замовником, за умови, що вимоги замовника залишаються незмінні. Стосовно нових, складних або підвищених завдань, що стоять перед випробовуванням та/або калібруванням, треба вести докладніші записи.

Аналіз повинен також охоплювати всі роботи, виконувані лабораторією за субпідрядом.

Замовник повинен бути поінформований про всі відхили від контракту.

Якщо контракт потребує змін після того, як робота почалася, треба повторити той самий процес аналізування контракту, а про будь-які зміни треба повідомити всьому персоналові, якого вони стосуються.

Укладання субпідрядних угод на проводження випробовування та калібрування. Якщо лабораторія укладає субпідряд з непередбачених причин (наприклад, перевантаженість, необхідність у додатковій експертизі чи тимчасовій нездатності) або на постійній основі (на приклад, на умовах постійного субпідряду, угод про представництво чи пільгах), цю роботу треба передати компетентному субпідрядникові. Компетентним є такий субпідрядник, який виконує роботу відповідно до цього стандарту.

Лабораторія повинна повідомити замовника про субпідряд письмово, а, у необхідних випадках, одержати схвалення замовника, бажано, теж письмово.

Лабораторія є відповідальною перед замовником за роботу, виконувану субпідрядником, за винятком тих випадків, коли субпідрядника обирає замовник або орган влади.

Лабораторія повинна реєструвати всіх субпідрядників, до послуг яких вона вдається для випробовування та/або калібрування, а також реєструвати дані про відповідність виконаної роботи цьому стандарту.

Придбання послуг та ресурсів. У лабораторії повинна бути встановлена політика та процедура(и) вибирання і придбання необхідних послуг та ресурсів, що впливають на якість випробовування та/або калібрування. Повинні, існувати процедури придбання, одержування та зберігання відповідних реактивів і лабораторних матеріалів, що їх витрачають під час випробовування та калібрування.

Лабораторія повинна забезпечувати, щоб отримані ресурси, реактиви та витратні матеріали, що впливають на якість випробовування та/або калібрування, не використовувались доти, поки вони не будуть проконтрольовані або в інший спосіб не оцінені на відповідність стандартним вимогам або вимогам методів, розроблених для даних випробовування та/або калібрування. Ці використовувані послуги і ресурси повинні відповідати встановленим вимогам. Зареєстровані дані про дії, які здійснено, щоб перевірити відповідність, треба зберігати.

Описи на вироби, що впливають на якість результатів роботи лабораторії; повинні містити дані, що характеризують замовлені послуги і ресурси. Перед тим, як його буде випущено опис треба проаналізувати, а його технічний зміст схвалити.

Примітка. Опис може містити тип, клас, сорт, точну ідентифікацію, технічні умови, креслення, інструкції з контролювання, інші технічні дані, зокрема затвердження результатів випробовування, необхідну якість та стандарт системи якості, згідно з яким їх виготовлено.

Лабораторія повинна оцінювати постачальників найважливіших витратних матеріалів, ресурсів і послуг, що впливають на якість випробовування та калібрування, а також зберігати реєстраційні дані про ці оцінювання та перелік схвалених постачальників.

Обслуговування замовників. Лабораторія повинна співпрацювати із замовниками або їхніми представниками щодо роз'яснювання запиту замовника і відстежування діяльності лабораторії стосовно виконуваної роботи за умови, що лабораторія забезпечує конфіденційність стосовно інших замовників.

Примітка 1. Таке співробітництво може охоплювати:

а) надавання замовникові або його представникові нормального доступу до відповідних дільниць лабораторії з тим щоб спостерігати за випробовуванням та/або калібруванням, які провадяться для нього;

b) готування, лакування і відправляння виробів, що пройшли випробовування та/або калібрування, необхідних замовникові для підтвердження.

Примітка 2. Замовники оцінюють підтримання гарного зв'язку, поради та керівні вказівки з технічних питань, а також думки і тлумачення, основані на результатах. Зв'язок із замовником, особливо у разі довгострокових контрактів, треба підтримувати протягом усієї роботи Лабораторія повинна сповіщати замовника про всі затримки або значні відхили під час випробовування та/або калібрування.

Примітка 3. Лабораторіям рекомендовано мати зворотний зв'язок від замовників, позитивний або негативний (наприклад, опитування замовників). Зворотний зв'язок треба використовувати для поліпшування системи якості, удосконалювання випробовування та калібрування, а також поліпшування обслуговування замовників.

Скарги. У лабораторії повинна бути передбачена політика та процедури з вирішення скарг з боку замовників або інших сторін. Необхідно зберігати зареєстровані дані з усіх рекламацій, розслідувань, а також коригувальних дій, здійснених лабораторією.

Управління невідповідною роботою з випробовування та/або калібрування. Лабораторія повинна мати, політику та процедури, до яких удаються у разі, коли будь-який аспект випробовування та/або калібрування, або результати цієї роботи не відповідають власним процедурам лабораторії або узгодженим із замовником вимогам. Політика і процедури повинні забезпечувати, щоб:

а) обов'язки та повноваження щодо управління невідповідними роботами було визначено, і коли невідповідну роботу виявлено, можна було здійснити відповідні дії (зокрема призупинити роботи і, у разі необхідності, призупинити дії протоколів випробовування та свідоцтв про калібрування);

b) можна було оцінити значимості невідповідної роботи;

с) можна було негайно застосувати коригувальні дії і вирішити чи можна прийняти невідповідну роботу;

d) можна було замовника сповістити і роботу скасувати;

e) можна було встановити відповідальність за дозвіл відновити роботу.

Примітка. Виявити невідповідну роботу чи проблему, що стосується системи якості чи провадження випробовування та/або калібрування, можна на різних дільницях у межах системи якості та технічних операцій. Приклади -- скарги замовників, контролювання якості, калібрування приладів, перевіряння витратних матеріалів, наглядання за персоналом або контролювання його, перевіряння протоколу випробувань та свідоцтва про калібрування, аналізування з боку керівництва, а також внутрішні і зовнішні перевірки.

Якщо результати оцінювання вказують на те, що невідповідна робота може повторитися або що є сумніви з приводу відповідності дій лабораторії її власним політиці та процедурам, то не гайно треба виконати процедури, що відносяться до коригувальної дії.

Коригувальна дія. Лабораторія повинна розробити політику, та процедуру і визначити відповідні повноваження у разі застосування коригувальної дії у тих випадках, коли виявлено невідповідну роботу або відхил від політики або процедур, передбачених системою якості чи технічними операціями.

Примітка. Проблема системи якості чи технічних операцій у лабораторії можна виявити різними способами: керуючи невідповідною роботою, під час внутрішніх або зовнішніх перевірок, аналізування ефективності системи якості з боку вищого керівництва, зворотного зв'язку із замовниками чи за допомогою спостерігання персоналу

Аналіз причин. Процедура коригувальної дії повинна починатися з досліджування покликаного визначити основні причини проблеми.

Примітка. Аналізування причин слугує ключем, а іноді найскладнішим моментом у процедурі коригувальної дії. Часто основна причина не очевидна, і тому потрібно ретельне аналізування усіх можливих причин проблеми. До них можуть належати вимоги замовника, зразки, технічні умови на зразки, методи та процедури, кваліфікація і підготовленість персоналу витратні матеріали або обладнання та його калібрування.

Вибирання та здійснювання коригувальних дій. Коли виникає потреба, лабораторія повинна визначити можливі коригувальні дії. Вона повинна вибрати та здійснити дію(ї), найбільш придатну(і), щоб усунути проблему та запобігти її повторенню. Коригувальні дії повинні відповідати масштабові та небезпечності проблеми. Лабораторія повинна задокументувати і зреалізувати всі необхідні зміни за результатами досліджування під час коригувальних дій.

Відстежування коригувальних дій. Лабораторія повинна відстежувати результати, щоб переконатися в ефективності коригувальних дій.

Контрольні запитання

Назвіть основні завдання виробничих лабораторій.

Які відділення повинна мати виробнича лабораторія для визначення фізико-хімічних показників харчової продукції?

Які вимоги висувають до приміщення для проведення органолептичного оцінювання?

Які основні вимоги висувають до акредитованих лабораторій?

Що підтверджує технічну компетентність лабораторії?

Чим визначається незалежність випробувальної лабораторії?

Літературні джерела

1. Закон України “Про підтвердження відповідності” Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2116-IV ( 2116-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, №2. - С.33)

2. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 5 червня 2000 р. N 915 Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України. ДСТУ ІSО 17025:2001 „Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій”

3. Концепція державної політики у сфері управління якістю продукції. Розпорядження Кабміну України від 17 серпня 2002 р. №447.

4. ІSO 22000:2005 “Системи управління безпекою харчових продуктів”

5. Рекомендації щодо впровадження системи НАССР на підприємствах м'ясопереробної галузі харчової промисловості України. / Хмель В.М., Касянчук В.В. та ін.. Посібник ДП «УкрНДНЦ», Київ, 2005.

6. Санітарні правила і норми по застосуванню харчових добавок. Наказ МОЗ України № 222 від 23.07.1996 р.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.