Основні методи виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

1. Організаційно-технологічна частина

1.1 Літературний огляд методів виробництва. Техніко-економічне обґрунтування вибору методу виробництва

1.2 Фізико-хімічні процеси, які перебігають при отриманні виробів. Фізико-хімічні основи технологічних процесів

1.3 Вибір та обґрунтування асортименту продукції

1.4 Характеристика, призначення сировини, готових продуктів, вимоги стандартів

2. Технологічна частина

2.1 Технологічна схема виробництва

асортимент сировина хімічний



1. Організаційно-технологічна частина

1.1 Літературний огляд методів виробництва. Техніко-економічне обґрунтування вибору методу виробництва

До засобів догляду за шкірою належать креми та лосьйони. «Крем» у перекладі з англійської мови означає «вершки», і хоча сучасні креми не завжди мають сметаноподібну консистенцію, назва «креми» залишилася, збереглась і використовується для всіх кремів.

«Лосьйон» має французьке походження -- там це слово означає «відмивати», «змочувати». Креми та лосьйони забезпечують очищення, живлення та зволоження шкіри, захист від шкідливого впливу зовнішнього середовища.

Креми -- найпоширеніший косметичний препарат, що використовується для захисту шкіри від висихання та знежирення під дією негативних факторів зовнішнього середовища.

Креми класифікують за такими ознаками:

-- за консистенцією -- густі (мазеподібні), рідкі (містять до 90 % води), тверді;

-- за складом (емульсійні, жирові та безжирові, лосьйони);

-- за призначенням (захисні, живильні та спеціальні);

-- за тією частиною шкіри людини, яка обробляється цим кремом: для рук, для ніг, для тіла, масажні, для обличчя, для повік, для губ, для нігтів і т.д.).

Жирові креми. Жирові креми у останні роки застосовують значно рідше, ніж емульсійні. Вони мають густу консистенцію, не містять води, тому погано всмоктуються у шкіру і не зволожують її. Основа їх -- жири та воски з різними добавками. За призначенням вони частіше захисні, захищають шкіру від обмороження та обвітрювання. Друге їх призначення -- вони живильні для сухої, старіючої шкіри.

Вміст жиру в жирових захисних кремах становить до 80 % від загальної маси, у живильних -- дещо нижчий і обов'язковоз'являється заемульгована у вигляді дрібненьких краплинок вода. У цьому головна різниця між захисними та живильними кремами: перші -- це жирова суміш, другі -- емульсія типу «вода в жирі».

З рідких олій у жирових кремах переважно використовують ніжні м'які кісточкові олії (мигдалева, персикова, абрикосова), а серед твердих жирів -- гідрогенізований кашалотів жир (саломас), в якому міститься до 30 % складних ефірів жирних кислот, у тому числі до 20 % спермацету, цінного компоненту всіх кремів. Частину кісточкових олій можна замінити рициновою олією, яка містить до 80 % від маси 12-гідроксил-9-октадеценової кислоти. Жирові захисні та масажні креми можуть бути виготовлені повністю або частково на основі нафтопродуктів -- вазелінового або парфумерного масла, вазеліну, церезину, парафіну.

Вазелін -- це суміш парфумерного масла 70-80 %, церезину 15-16 % та 5-10 % парафіну. Використовують для пом'якшення шкіри обличчя, рук, запобігаючи негативному впливу атмосфери, для зняття гриму, а також як замінник жирової основи в деяких злущувальних кремах для масажу. Приклад рецептури жирового захисного крему -- «Березка», який випускають у Росії: парафін -- 16 %, парфумерне масло -- 55 %, оксид цинку -- 10 %, церезин -- 12 %, тальк -- 6 %, віддушка -- до 1 %.

Жирові креми використовують при сухій шкірі, вранці після вмивання, не рекомендується використовувати їх на ніч.

До спеціальних жирових відносяться креми, котрі залежно від складу можуть бути від ластовиння та пігментних плям, для профілактики шкіри з вугровою висипкою, для засмаги та від засмаги.

Безжирові креми -- це креми, які не містять олій та жирів, а виробляються на медово-гліцериновій або іншій основі. Наприклад -- гелеподібний крем для жирної шкіри, «Бархатные ручки» -- гель для рук, спеціальний крем «Карина».

Емульсійні креми. Емульсійні креми значно ширше застосовуються і майже повністю витіснили жирові креми. Наявність у кремах води збільшує їх зволожувальні властивості, тому вони швидко поглинаються роговим шаром шкіри, мертві орговілі клітини якого зазвичай містять 10 % вологи, в той час як «живі» -- 70-80 %.

Існує два типи емульсійних кремів: «олія у воді» (її ще називають «пряма» емульсія) і «вода в олії» («зворотня» емульсія).

У прямій емульсії безперервною фазою (середовищем) виступає вода, в якій зважені крапельки олії (дисперсна фаза). У зворотній емульсії дисперсним середовищем є олія (безперервна фаза), а вода у вигляді маленьких краплин є дисперсною фазою. При додаванні до прямої емульсії значної кількості олії при перемішуванні може трапитись обертання фаз, і емульсія стане зворотною (загальна кількість води та олії близька до співвідношення 1:1). Те саме можна зробити із зворотною емульсією, додаючи до неї воду.

Емульгування здійснюється двома етапами: отримання краплин дисперсної фази невеликих розмірів і стабілізацією утворених крапельок у дисперсному (безперервному) середовищі.

Подрібнення рідини, яка емульгується, досягається: інтенсивним перемішуванням, гомогенізацією рідини шляхом оброблення її на колоїдних млинах або ультразвуком. Таким чином можна досягти частинок олії або води розміром 0,2-2,2 мкм. Стабілізація краплинок у дисперсному середовищі досягається використанням емульгаторів або синтетичних органічних полімерів (поліакрилатів та інших). Емульгатори поділяються на розчинні у воді (гідрофільні) і розчинні в олії (гідрофобні). Перші використовуються для отримання емульсій типу «олія у воді», другі -- типу «вода в олії».

Роль емульгаторів зводиться до адсорбції на поверхні розділення двох фаз, зниження на цій поверхні поверхневого натягу та утворення щільного адсорбційного шару, який перешкоджає коалесценції (злиттю) крапельок дисперсної фази. Емульгаторами слугують застосовують поверхнево-активні речовини -- дифільні сполуки, які складаються з полярної групи та неполярних гідрофобних груп. В емульсіях типу «олія у воді» використовують розчинні у воді ПАР, переважно аніонактивні, які адсорбуються на поверхні крапельок жиру, орієнтуючись полярною групою у воду, а неполярною -- до жиру. Злиттю частинок перешкоджають електростатичні сили відштовхування. В кремах такого типу найчастіше застосовують аніонні або неіонні ПАР.

Емульсійні креми типу «олія у воді» -- це рідкі або «м'які» непрозорі креми, які містять у своєму складі від 40 до 85 % води, поверхнево-активні речовини, олії та жири тварин, екстракти цілющих рослин, воски, спермацет, духмяні речовини, полімери, біологічно активні речовини, білкові гідролізати, вітаміни, віддушки, консерванти та інші компоненти, описані в темі «Сировина для парфумерного виробництва». Як стабілізатори емульсій часто використовують квазі-емульгатори -- блоксополімери, котрі не знижують міжфазний натяг, а стабілізують емульсійну систему виключно за рахунок структуроутворення в зовнішній безперервній фазі.

Емульсійні креми типу «вода в жирі» -- це густі креми, вміст води в яких 30-40 % від маси. До їх складу входять такі компоненти: рафіновані олії, переважно кісточкові (мигдальна, персикова) або оливкова, віск, спермацет, очищений ланолін, емульгатори, духмяні речовини (в кількості 0,5-1,0 %), біологічно активні добавки (приблизно 2-3 % від маси), головним чином вітаміни A, F та ін.

Прикладом таких густих кремів, які випускались у 80-90-х роках підприємствами колишнього СРСР, є креми з використанням складних емульгаторів (3-5): «Алёнушка», «Вечер», «Камелия», «Восторг»та ін.

Рецептура таких кремів наведена в табл. 1. Емульгаторами в ній є п'ять сполук: спермацет, ланолін, віск, вищі спирти та фосфатиди.

Технологічна схема отримання цих кремів включає такі операції: підготовка сировини, приготування жирової основи, емульгування, охолодження і парфумування, додаткове охолодження, пластичне оброблення, фасування та пакування. Як бачимо, додатковою операцією, порівняно з приготуванням жирових кремів, є емульгування.

На заводах із застарілим обладнанням емульгування проводиться в апаратах з мішалкою при нагріванні та інтенсивному перемішуванні.

На заводах із сучасним обладнанням використовують спеціальні диспергатори, гомогенізатори, колоїдні млини та установки ультразвуку.

Таблиця 1 Рецептура крему з вищими спиртами (% від маси)

Кісточкова олія	18
Спермацет	15
Ланолін	7,5
Віск	4
Вищі спирти	3
Фосфатиди	1.5
Гліцерин	7.5
Вітамін F	2.0
Вітаміни A, E, D	0.5
Віддушка	1
Бура	0.2
Бензойнокислий натрій (консервант)	0.3
Глюкоза	1.3
Вода	38

1.2 Фізико-хімічні процеси, які перебігають при отриманні виробів. Фізико-хімічні основи технологічних процесів

Густі емульсійні креми типу масло-вода виготовляються за технологічною схемою, що складається з наступних операцій:

?плавлення і розігрівання твердих і застиглих компонентів крему;

?приготування жирової основи, водних розчинів водорозчинних компонентів, 40% розчину спирту (для кремів, що містять спирт);

?перемішування водної та жирової фаз з подальшим їх змішуванням;

?перемішування, варіння і емульгування крему;

?охолодження і парфумування крему;

?фасування й упакування крему.

Розглянемо технологічну схему отримання густого емульсійного крему типу олія-вода на прикладі отбеливающего крему. У камері розігрівають моностеарат гліцерину, який після зважування за допомогою пересувного насоса завантажують в плавильний котел. Інші компоненти, що входять в рецептуру крему, попередньо поміщають в ємність і зважують на терезах, після чого їх також завантажують у котел. Воду, що має температуру 70 ° С, одночасно з гліцерином і маслами з мірників відповідно подають у варильний котел. Тут суміш нагрівають до 90 ° С і при включеній мішалці додають розплавлені емульсійні воски. Емульгування жирової фази в варочном котлі проводять протягом 15-20 хв. До отриманої емульсії доливають попередньо приготовлений 40% розчин спирту і продовжують перемішувати 2-3 хв. Потім емульсію перекачують насосом в котел-холодильник з водяною сорочкою і лопатевою мішалкою. Спочатку емульсію охолоджують 20-25 хв без подачі води в сорочку холодильника, після чого подають воду в сорочку і ведуть охолодження до температури 50-55 ° С, при якій в крем вносять біологічно активні добавки, що входять в рецептуру залежно від призначення крему.

Після ретельного перемішування та охолодження маси до температури 35-40 ° С крем парфюміруют. Охолоджений до 30-32 ° С крем здають на аналіз. Якщо результати аналізу позитивні, то насосом крем перекачують у бункери для фасування.

Густі емульсійні креми типу масло-вода дуже корисні як з дерматологічної, так і з гігієнічної точок зору. Крім того, вони дуже економічні, тобто при їх виготовленні економиться велика кількість жирових речовин.

Типова технологічна схема отримання рідких емульсійних кремів типу масло-вода передбачає виконання таких операцій:

?приготування водних розчинів водорозчинних компонентів;

?плавлення і розігрівання твердих і застиглих компонентів крему;

?перемішування водної та жирової фаз крему з подальшим їх змішуванням;

?перемішування, варіння і емульгування крему;

?охолодження і парфумування крему, а також добавка біологічно активних речовин та інших корисних компонентів;

?фасування й упакування крему.

Для створення стійкої емульсії, до складу якої входить 88-92% води, технологічну схему комплектують обладнанням для створення спеціальних умов емульгування і додаткової обробки.

У косметичній промисловості застосовуються два методи приготування емульсій: механічний (емульгування за допомогою гомогенізаторів і мішалок різних конструкцій) і емульгування за допомогою ультразвуку. Найбільш прогресивним є метод емульгування із застосуванням ультразвуку, що полягає в дробленні рідини на дрібні краплі та освіті при цьому тонких суспензій. Частинки суспензії виходять майже одного розміру в межах 2-50 мкм, а емульсія в цілому є дуже стійкою і тривалий час не розшаровується.

Ультразвукове поле може створюватися за допомогою різних за конструкцією гідродинамічних перетворювачів, генеруючих пружні хвилі з частотами 20-50 кГц, які і створюють тонкодисперсну систему. Другий зразок, на відміну від першого, був підданий додатковій обробці ультразвуком. Аналіз показав, що розміри частинок дисперсної фази цього зразка в два рази менше; при цьому переважають частинки діаметром до 5 мкм, чим пояснюється підвищена стійкість таких емульсій. Крім того, при використанні ультразвуку краще досягається рівномірний розподіл в масі поверхнево-активних речовин, емульгаторів і біологічно активних добавок, що сприяє поліпшенню косметичних властивостей крему.

У реактор, забезпечений мішалкою і паровою сорочкою, завантажують відповідно до рецептури дистильовану воду з мірника, що надходить в нього з підготовчого відділення по трубопроводу А. плавлення жирової сировину, отмеренное за масою, подається насосами з підготовчого відділення по обігрівається трубопроводу Б в той же реактор. Таким же чином в реактор надходять жиророзчинні компоненти по трубопроводу.

Водорозчинні компоненти, а також розчин бури подаються насосами по трубопроводах відповідно в мірники. З усіх мірників компоненти крему відповідно до рецептури завантажуються в реактор самопливом при вертикальному розташуванні устаткування або за допомогою транспортного вакууму, що створюється вакуумом-насосом. Завантаживши компоненти в реактор, включають мішалку, одночасно додаючи з мірника аміачну воду. Грубе (первинна) емульгування триває 15-20 хв при температурі 70-75 ° С. Після отримання грубої емульсії припиняють подачу пари в парову сорочку реактора і насосом суміш подають для диспергування в ультразвукової гідродинамічний генератор. Диспергирование ультразвуком здійснюють під тиском 0,10-0,15 кПа. Оброблена емульсія стікає в проміжну ємність. Надалі маса насосом подається в реактор, в який додають біологічно активні компоненти, екстракти і при необхідності етиловий спирт з мірника. Ретельно перемішану емульсію за допомогою насоса перекачують в котел-холодильник для охолодження. Під час перекачування крем проходить через другий гідродинамічний генератор, встановлений в сполучному трубопроводі. Відбувається другий диспергування ультразвуком. Крем охолоджується в котлі-холодильнику до температури 40-50 ° С, в сорочку якого подається холодна вода. Після чого з мірника завантажують отдушку. При перемішуванні охолодження продовжують до 20-30 ° С, після чого насосом крем перекачують у проміжні ємності для вистоювання (їх кілька для різних найменувань крему). Надалі насосом креми подаються у збірник, встановлений на вагах. Після зважування крем надходить на фасовку.



1.3 Вибір та обґрунтування асортименту продукції

Емульсійні креми залежно від складу можуть бути такими.

Звичайні -- без корисних та лікувальних добавок. Найдешевші, наприклад «Ланоліновий», «Спермацетовий», -- це кращі креми для сухої шкіри; вони містять підвищену кількість очищеного та дезодорованого ланоліну або спермацету, дуже гарнозволожують шкіру. Ланолін очищений -- м'яка, густа та в'язка речовина, плавиться при температурі 40 °С, відмінний водножировий емульгатор, котрий ефективно зволожує та пом'якшує шкіру, особливо суху та знежирену.

Спермацет -- воскоподібна маса, яку видаляють із жиру кашалота та інших китів. Пресований він прозорий, легкокрихкий, без запаху. Основний компонент -- складний ефір цетилового спирту та пальмітинової кислоти. Цінний компонент для вироблення лікувально-профілактичних та косметичних кремів -- охолоджувальних та пом'якшувальних. Ці креми підходять для людей будь-якого віку.

Гідратантні (зволожувальні) -- містять спеціальні зволожувальні компоненти, багато води, регулюють водний баланс шкіри. В основному це денні креми: «Гармония», «Роса», «Ассоль», «Алые паруса», «Ромашка». Це креми з корисними лікувальними добавками, з вітамінами, ліпосомами. Їх назва часто є назвою виду добавки: «Алое», «Календула», «Ромашка», «Азуленовое молочко».

Біокреми -- містять біологічно активні речовини у великій кількості, наприклад, біокрем для обличчя «Лесная нимфа». Такі креми рекомендують жінкам віком за тридцять п'ять і більше років. Найвідомішою різновидністю біокремів є гормономісткі креми, вони найефективніші. Вони добре розгладжують та дещо омолоджують шкіру, але користуватися ними потрібно дуже обережно, бо вони можуть у дуже ослаблених жінок викликати порушення внутрішнього обміну речовин, навіть посилити ріст волосся на обличчі.

Пілінг-креми залежно від складу розділяють на хімічні пілінги (кератоліки) та препарати, які викликають набухання кератину. Хімічні пілінги, у свою чергу, поділяються на фруктові та ензимні. Фруктові частіше виробляються на гліколевій кислоті (5-15 % у рецептурі). Вона діє на верхній роговий шар епідермісу, розчинюючи речовину, яка склеює мертві ороговілі клітини між собою і вони легко видаляються з поверхні шкіри, надаючи їй молодшого вигляду.

Ензимні хімічні пілінги містять ензим пептидазу, яка порушує пептидні зв'язки білків кератину, спрощуючи та прискорюючи процес відлущування померлих клітин. У ензимних пілінгах використовують також ефективніші ферменти -- папаїн, трипсин тахемотрипсин. Ензимні гелі та емульсії використовують з бросажем (щітковий пілінг). Залишки пілінг-крему можна знімати чистою серветкою з марлі або бинту.

Препарати, які викликають набухання кератину (desko-cream) -- дескокрем, обов'язково містять катіонні або аніонні ПАР. Вони викликають набуханні кератину, внаслідок чого відмерлі клітини легко видаляються. Ці засоби рекомендуються для жирної та проблемної шкіри.

Скраби у вигляді гелю, емульсії або крему, який піниться, призначені для механічного очищення шкіри. Вони містять тверді частинки (ексфоліатори), які при втиранні в шкіру допомагають механічному відлущуванню відмерлих клітин рогового шару. За ексфоліатори використовують тонко розмелену пемзу, пісок, глину, кремніймісткі водорості, дрібно змелену шкаралупу грецьких горіхів, кісточок оливок, мигдалю. Останнім часом замість усього цього використовують великі поліетиленові кульки. Скраби на їх основі не такі жорсткі, поліетиленові кульки діляться на фракції; чим дрібніші розміри, тим м'якше відлущення.

Випускають також скраби для шкіри ніг та рук.

Пілінг-креми та скраби часто входять до складу косметичних серій: «Черный жемчуг», «Формула тайги» (Росія), «Едем», «Віта» (Україна), «Алые паруса» (Миколаїв).

Розглянемо, як розподіляються креми за призначенням.

Креми для рук -- залежно від призначення та складу вони можуть бути:

-- захисними -- наприклад «Силікон», «Бархатные ручки». До їх складу входять кремнійорганічні сполуки, які утворюють на шкірі захисну плівку. Ці креми захищають шкіру від дії розчинів ПАР у воді (мийні засоби, шампуні, мило, різних розчинників, а також забруднень різної природи). До їх складу входять полісилоксанова рідина, мінеральна олія, гліцерин, косметичний стеарин, які не лише захищають, а й зволожують та живлять шкіру рук;

-- живильними, наприклад «Велюр» -- чудовий засіб для пом'якшення та живлення шкіри рук, на які згубно впливає часте миття та вплив вітру, сонця, холоду, дощу, снігу. Він містить оливкову олію та інші високоякісні жирові компоненти, вітамін F та ментол. Крем має м'яку консистенцію, легконаноситься на шкіру, приємно охолоджує її. Екстракт ромашки має протизапальну дію і забезпечує швидке загоєння дрібних тріщин та подряпин. До живильних кремів відносяться «Ворожея», «Зодиак», «Бальзам для рук» та інші креми.

Креми для ніг. Основною складовою частиною їх є ланолін, гліцерин та оливкова олія. Ці речовини пом'якшують і живлять шкіру ступні, запобігають утворенню тріщин. Ментол і календула знімають відчуття втоми й напруження в ногах, поліпшують кровообіг. Олійний екстракт черемшини та комплекс лікувальних витяжок цидонії, хрону, квіткового пилку і насіння моркви надають крему дезодоруючої та антибактеріальної дії. До них відносяться: гель для ніг «Нефрит», «Эффект», «Ворожея», «Бальзам для ног».

Креми для тіла випускають у великій розфасовці. Вони мають розслаблювальну дію, роблять шкіру м'якою, виявляють ранозагоювальну та протизапальну дію. Натуральні рослинні олії та рослинні екстракти, що входять до їх складу, забезпечують інтенсивне зволоження шкіри. Крем наносять на тіло після купання. Це «Крем для тела», «Крем-бальзам для тіла» та ін.

Креми для масажу поділяються на:

-- для звичайного масажу, які містять олійні екстракти кропиви, хмелю та камфори і викликають приплив крові до шкіри;

-- для спортивного масажу -- містять натуральні жирові компоненти, евкаліптову олію та камфору;

-- від радикуліту -- наприклад, протирадикулітний бальзам -- містить олію лаймового дерева, що знімає втому і біль, володіє розігріваючою дією, поліпшує мікроциркуляцію крові в шкірі.

Дитячі креми виділені в особливу групу, оскільки їх готують для ніжної шкіри малюка. Вони можуть бути різного призначення:

-- від зіпрілості -- крем «Дитячий» -- кращий крем по догляду за шкірою немовлят, виготовлений на основі олії з додаванням екстракту ромашки;

-- для пом'якшення всього тіла дитини, оскільки від частого купання шкіра малюка стає сухою; крем «Маленькая фея» інтенсивно пом'якшує та зволожує шкіру завдяки оліям та екстракту алое-вера і вітамінам А і D;

-- комплексної дії -- такі креми містять настоянки трав (екстракт чебрецю, калини, столітника, а також ланолін, бджолиний віск, каротин). Вони знімають свербіж, діатез та алергію.

Креми для губ -- засіб для пом'якшення шкіри губ замість гігієнічної помади. Випускають з різними смаковими добавками: «Полуничний бальзам», «Малиновий», «Вишневий» тощо.

Креми для повік, бо шкіра повік потребує особливого догляду, тому що вона надто тонка і їй властиве розтягнення. До групи цих кремів висувають особливі вимоги -- до їх складу не повинні входити речовини, що подразнюють очі.

Найчастіше ці засоби мають вигляд гелю чи гелю-крема, які значно поліпшують стан ніжної шкіри навколо очей. Креми для нігтів живлять і зволожують шкіру навколо нігтя і під нігтьовою пластинкою, чим поліпшують ріст нігтя без вростання та інших порушень.

Креми для обличчя за призначенням і складом поділяються на:

-- захисні;

-- зволожувальні;

-- очищувальні (для зняття макіяжу, пілінг-креми і скраби);

-- живильні (звичайні за складом, з добавками, ліфтинг-креми, креми-маски, біокреми);

-- спеціальні (від ластовиння і пігментних плям, для профілактики вугрів, для засмаги і від засмаги, антицелюлітні).

Креми-маски поділяються на живильні, зволожувальні, оновлювальні (пілінг), очищувальні. Найчастіше вони комбінують у собі два чи три ефекти, наприклад, «Чистотіл», «Елегія».

Ліфтінг-креми (креми для змарнілої шкіри) -- рекомендуються для жінок після 25 років. Функція цих кремів -- не розгладжувати зморшки (всупереч рекламі), а запобігати їхній завчасній появі. На основні причини старіння шкіри -- генетичні та імунні -- косметика не в силах впливати, але дія зовнішнього середовища -- вплив вільних радикалів -- косметика здатна пом'якшити чи звести до мінімуму змарніння шкіри.

До таких речовин відносяться креми, що містять вітаміни А, Е в ліпосомах, нано-частинах, вітаміни групи В в дріжджових екстрактах, продуктах бджільництва, паростках пшениці. Це креми: «Полідерм», «Калодерма», «Крем від зморщок». Найбільший ефект від ліфтінг-крему -- це часткове і тимчасове розгладжування дрібних зморщок (на 4-8 годин).

Рідкі - “Азалия”, “Утро”, “Лесная нимфа”. Густі - “Велюр”, биокрем “Лада”, “Идеал”, “Норковый”, “Прима”.

Рідкі емульсійні креми типу масло-вода являють собою рідку емульсію з високим вмістом води і невеликим вмістом жирів, жироподібних та інших речовин. До складу рідких емульсійних кремів входять стеарин, ланолін, спермацет, рослинні масла, гліцерин, бура та інші речовини. Для кремів цієї групи застосовують спеціальні емульгатори, наприклад тріетаноламіновие солі стеарину. Рідкі емульсійні креми, що містять комплекси біологічно активних речовин (вітаміни, екстракти, настої), застосовуються для пом'якшення та харчування, а також для очищення шкіри обличчя, шиї, тіла і рук.

1.4 Характеристика, призначення сировини, готових продуктів, вимоги стандартів

Стеарин (фр. Stearine; від грец. УфЭбс жир) стеаринова кислота з домішкою пальмітинової, олеїнової та інших насичених і ненасичених жирних кислот.

Стеарин тверда, напівпрозора маса, жирна на дотик, tпл 53-65 ° C (залежно від сорту), щільність 0,92 г / см3 (20 ° C). Отримують дистиляцією гидролизатов тваринних жирів (з подальшою кристалізацією і віджиманням) або гидрированием ненасичених кислот рослинних олій.

В умовах лабораторії стеарин може бути отриманий взаємодією розчинної стеарата і кислоти. Якщо немає необхідності отримати чистий стеарин (якщо можна так висловитися, тому що це не речовина, асмесь), то замість чистого стеарата можна використовувати мило. Приклад реакції стеарата натрію і оцтової кислоти:

Ланолімн (від лат «lana» -- шерсть і «oleum» -- олія) -- очищений тваринний віск, який отримують при промивці овечої шерсті. Є побічним продуктом переробки вовни, який отримують із виробничих відходів (вовнового бруду). Густа вязка маса від від світло-жовтого до темно-коричневого кольору з зі слабким своєрідним запахом.

В складну молекулу ланоліну спеціальними методами вводять окис етилену, і отримують оксиметильований ланолін, який є цінною косметичною сировиною.

Ланолін та продукти його переробки широко використовуються в парфумерно-косметичному виробництві і фармакології в якості основи для мазей. Використовується для приготування мазей і, в особливості, помад.

Ланолін зареєстрований в Україні в якості харчової добавки E913.

Спермацет (від сперма і грец. К?фпт кит; лат. Cetaceum) воскоподобное речовина, що отримується при охолодженні рідкого тваринного жиру (спермацетового масла), укладеного в фиброзном спермацетового мішку в голові кашалота, а також деяких інших китоподібних (наприклад, китів-пляшконоси ). Перш спермацет помилково приймали за сперму кашалота (звідси назва). Детальні дослідження спермацетового мішка показують, що цей орган кашалота має досить складну структуру.

Він складається з двох основних частин, заповнених спермацетом.

Перша, верхня частина, являє собою подобу перевернутого корита, обмеженого з боків і зверху дуже товстим (у 14-метрового кашалота більше 11 см) і міцним шаром сполучної тканини, поверх якої шар м'язів, жир і шкура.

Під цією, верхньої, частиною знаходиться друга, що представляє собою групу ізольованих вузьких камер, розташованих одна за одною.

Камери при вигляді спереду мають форму розширюється догори трапеції, а збоку подовженого вертикального прямокутника.

Вони заповнені губчастої тканиною, просоченою спермацетом. Спереду спермацетовий мішок конически загострюється, будучи обмежений повітряними камерами. Сама сполучна тканина, просочена спермацетом, має вигляд пористої маси з дуже тонкими стінками пор; вона містить до 98% спермацету за масою.

Спермацет кристалізується у вигляді блискучих, жирних на дотик пластинок без смаку і запаху.

Головний компонент спермацету цетилпальмітат (C15, H31CO2C16H33), складний ефір цетилового спирту і пальмітинової кислоти.

Крім того, в Спермацет присутні вільні спирти цетиловий, октадециловий і ейкозіловий.

Спермацет добре розчинний в ефірі, ацетоні, гарячому спирті, але не розчиняється у воді.

Температура плавлення 53-54 ° С, иодное число 4-9, число омилення 125-136 .

Рослинні олії, рослинні жири продукти, витягнуті з рослинної сировини і складаються з тригліцеридів жирних кислот і супутніх їм речовин (фосфоліпіди, вільні жирні кислоти, воски, стероли, речовини додають забарвлення та ін.). Сировиною для отримання рослинних олій служать:

Насіння олійних рослин (соняшник, соя, рапс, бавовник, льон, кунжут, розторопша, чорний кмин, гірчиця, мак, коноплі);

Плоди олійних рослин (пальми, оливки);

Маслосодержащие відходи переробки рослинної сировини (зародки пшениці, кукурудзи, рису, плодові кісточки вишні, винограду, абрикоса, насіння кавуна, насіння дині, томатів, гарбуза, ялиця, обліпиха) ;

Горіхи (макадамия, пекан, кедр, бразильський, волоський, фісташка, кокос, фундук, мигдаль)

Для вилучення рослинних масел застосовують пресовий і екстракційний способи.

Пресовий спосіб використовують для попереднього (форпрессование) і остаточного знімання масла. Застосовують шнекові преси, які можна розділити на 3 групи: преси для попереднього знімання масла (форпрес), преси для остаточного віджиму (експеллером), преси подвійного призначення .

Підготовка насіння до пресування полягає у відділенні оболонки від ядра (обрушення, сепарування, аспірація), подрібненні ядер (руйнування клітинної структури з отриманням мяткі), влаготепловой обробці (для ослаблення сил, що утримують масло з поверхнею мяткі з утворенням мезги).

Однак технологія пресування не забезпечує повного вилучення олії. Залишилося після пресування масло витягують екстракцією, яка характеризується більшою ефективністю (втрати в 1,5-2,5 рази нижче, ніж при пресовому) .

Екстракція заснована на хорошій розчинності рослинних олій в неполярних органічних розчинниках. Проводиться екстракційним бензином або гексаном при температурі 50-550 ° C у спеціальному апараті-екстракторі. Отриману в процесі екстракції місцелла (розчин масла в розчиннику) і шрот піддають переробці з метою виділення масла. Процес відгону розчинника з місцелли називають дистиляцією.

Схема форпрессование екстракція застосовується при переробці насіння соняшнику, льону, арахісу, копри, пальмових ядер. Пряма екстракція застосовується при переробці насіння низькоолійне культур (соя та ін.) .

Гліцеримн (гліцеромл) -- трьохатомний спирт. Хімічна формула -- C3H8O3, або C3H5(OH)3.

Хімічні властивості. З водою гліцерин змішується в усіх пропорціях, причому об'єм такого розчину буде трохи менший від суми первинних об'ємів води й гліцерину. В усіх пропорціях змішується зетанолом. Не розчиняється в жирах, олії, бензині, хлороформі.

Наявність гідроксильних груп зумовлює подібність гліцерину до одноатомних спиртів, він вступає в ті самі реакції, але за участю трьох гідроксильних груп.

Реакції повного окиснення (горіння) відбувається, як і в інших органічних речовин, з утворенням вуглекислого газу і води.

Гліцерин вступає в реакцію заміщення з металічним натрієм, яка супроводжується виділенням водню.

Реакція з гідроксидами металів. На відміну від одноатомних спиртів, багатоатомні взаємодіють із гідроксидами лужних і металічних елементів.

Реакції:

Горіння:

Взаємодія з металічним натрієм:

З нерозчинними основами:

Отримання. Гліцерин високого ступеня чистоти (не менше 98%) отримують шляхом алкоголізу рослинних жирів, із застосуванням вакуум-ректифікації.

При остаточному тиску 400Па при температурі кипіння 130-140оС вдається уникнути полімеризації і термічного розкладання гліцерину з отриманням дистильованого продукту.

До розробки синтетичних методів гліцерин отримували лужним омиленням жирів. При цьому утворюються мила з водним розчином гліцерину. Мило відокремлюють шляхом висолювання за допомогою хлориду натрію, а гліцерин отримують шляхом повторного згущення і кристалізації осадженого хлориду натрію. Отриманий 80% гліцерин темного кольору очищується перегонкою і обробкою активованим вугіллям.

Існує ферментативний метод отримання гліцерину.

Інший метод оснований на гідролітичному розщепленні вуглеводів (крохмалю, деревного борошна і цукру, особливо тростинного), призводить до утворення суміші гліцерину з іншими гліколями.

Також гліцерин утворюється при виробництві біодизеля.



2. Технологічна частина

2.1 Технологічна схема виробництва

Технологічна схема отримання емульсійних кремів

Технологічна схема отримання емульсійних кремів наведена на рис. 1. У диспергаторах рідина продавлюється під високим тиском через невеликі отвори; в гомогенізаторах рідина проходить через кільцевий простір між стінками рухомого валу та апарата. Розмір частинок емульсії повинен бути 0,4-0,6 мкм. Емульсатором є апарат, обладнаний мішалкою та водяною сорочкою. До нього з мірників подається жирова сировина та гаряча вода з температурою 70 °С, решта компонентів подається дозатором. Суміш підігрівається до температури 70-75 о С і при інтенсивному перемішуванні емульгується протягом 10-15 хвилин. Потім емульсія насосом подається в котел-холодильник, який оснащений сорочкою та мішалкою. Охолодження проводиться повільно і поступово (20-30 хв) і після досягнення температури 40-45 оС вводяться вітаміни та віддушка. Після цього емульсію охолоджують до температури 30-32 оС. Охолоджена суміш насосом перекачується до приймального бункера, розташованого над вальцовою машиною, де вона піддається пластичному оброблення. Вальці нагріваються до температури 40-45 о С. Проводиться подвійне вальцювання. Подвійне пластичне оброблення поліпшує емульгування, структуру крему та його однорідність. При другому вальцюванні температура вальців повинна бути в межах 32-34 о С. Після цього маса крему подається в вакуум-збірник, а потім надходить на фасування та пакування (для фасування та пакування встановлено спеціальні автоматичні лінії). На заводах, які будуються, встановлюють безперервні технологічні схеми, які є більш потужні та економічні, зі збереженням енергоресурсів.

Емульсійні рідкі креми типу «олія у воді» (денні)

Емульсійні креми «олія у воді» містять 50-80 % води від маси (густі креми). Останнім часом найбільш поширені креми із вмістом води 80-90 % від маси (рідкі креми). Незважаючи на невеликий вміст жиру, фізіологічні властивості таких кремів досить високі. Це пояснюється тим, що шкіра здатна всмоктувати лише невелику кількість жиру і для пом'якшення та живлення їй достатньо в кремах вміст жиру 4-8 % від маси. Пом'якшувальна дія таких кремів дуже висока, що важливо для дифузії їх у шкіряний покрив. Крім того, як уже було сказано, в складі таких кремів використовують нові олії, які значно краще проникають у епідерміс шкіри. За вмістом води креми поділяються на густі та рідкі: вміст води в густих кремах 50-70 %, у рідких -- 80-90 % від маси. Як емульгатори використовуються водорозчинні ПАР та деякі інші компоненти. Навіть густі емульсійні креми «олія у воді» більш економічні, ніж креми «вода в олії», оскільки містять значно менше жиру та інших компонентів, і разом з тим є більш корисними як з дерматологічної, так і гігієнічної точок зору.



Рис. 1 Схема виробництва емульсійних кремів

Безжирові креми

Безжирові креми призначенні для дуже жирної шкіри і для масок. Це тверді гелі, які плавляться при нанесенні їх на поверхню обличчя, або в'язкі золі, які на поверхні шкіри утворюють гладку еластичну плівку. Безжирові креми складаються з желеутворювальних речовин, таких як желатин, казеїн, крохмаль.

Як пом'якшувальну та водопоглинальну речовину застосовують гліцерин.

Приклад рецептури безжирового крему маска для обличчя наведено в табл. 2.

Таблиця 2 Рецептура маски для обличчя

Назва компоненту	% від маси
Казеїн	20
Бура	0,5
Гліцерин	5,0
Нілазол	0,1
БАР (розчини екстрактів, вітамінів)	1-3
Вода	до 100 %

Щоб підвищити сприятливу дію на шкіру, до складу безжирових кремів можна додавати БАР, що розчиняються у воді чи водному етанолі. Це можуть бути водні чи водно-спиртові екстракти (настої) таких рослин, як кропива, рум'янок, нагідки, горобина та ін. До складу таких речовин також вводять екстракти з житніх або пшеничних висівок, які багаті на вітаміни групи В та інші БАР. Технологія одержання безжирових кремів принципово нічим не відрізняється від аналогічної технології одержання інших кремів. З казеїну або крохмалю, води та гліцерину готують клейстер. Мильну основу розчиняють у воді, додають гідроксид калію та розплавлений стеарин і помішують до загуснення. Обидві суміші змішують у теплому стані, охолоджують, вводять оксид цинку та віддушку. Кращі креми одержують, якщо желеутворювальною речовиною є казеїн.



1-камера, 2-котел, 3-весы, 4-бачок, 5,6,7-мерник, 8-варочный котел, 9-насос, 10-котел-холодильник, 11-насос, 12,13-бункер

Размещено на Allbest.ru