Розробка механізованого технологічного процесу переробки м’яса на ковбаси

3.3 Режим роботи підприємства та розрахунок фондів часу

Режими роботи цеху визначає її змінна потужність, яка становить W_зм=0,800 т. Приймаємо число змін на добу n_зм = 1, число робочих днів на тиждень n_др = 5 і тривалість зміни t_зм = 8 год.

Знаючи продуктивність технологічних машин можна розрахувати номінальний Ф_н і дійсний Ф_д.о фонди робочого часу.

Дійсний фонд робочого часу обладнання Ф_д.о, який характеризує режим роботи підприємства розраховують так:

, (3.4)

де Ф_н - номінальний річний (місячний, добовий) фонд робочого часу підприємства; - нормативний коефіцієнт використання фонд робочого часу обладнання .

(3.5)

де - число робочих днів у році (місяці); - тривалість зміни, год.; - число передвихідних і передсвяткових днів у році (місяці); - тривалість скорочення зміни у передвихідні та передсвяткові дні (беруть, як правило ); - число змін.

.

Номінальний річний фонд часу буде становити 2010 годин, тоді дійсний фонд часу буде

.

Такт роботи підприємства визначають за формулою:

, (3.6)

де - річна продуктивність підприємства за рік, т/рік.

.

Знаючи такт роботи визначаємо ритм роботи підприємства за формулою:

. (3.7)

.

Фронт робіт підприємства визначають за формулою:

, (3.8)

де - тривалість технологічного циклу який визначається з хронограми .

.

3.4 Технологічний розрахунок ПТЛ

Якщо прийняти, що підприємство буде працювати в одну зміну, з тривалістю робочого часу 8 годин, то можна визначити годинну продуктивність технологічної лінії за формулою:

(3.9)

де - кількість змін; - тривалість зміни, год; - коефіцієнти використання часу зміни.

Таким чином середня продуктивність ковбасного цеху буде становити 128 кг/год.

Для вибору технологічного обладнання необхідно розрахувати норми продуктивності та середні продуктивності цих машин [47].

Продуктивність кутера залежить від кількості м'яса, необхідного для виробництва кожного виду ковбас і тривалості циклу.

Середня тривалість футерування визначається як:

, (3.10)

де - тривалість циклу кутерування різних ковбас, хв.; - кількість м'яса необхідного для кожного виду ковбас, кг.

Визначаємо змінний час роботи кутера по фаршу:

(3.11)

де - місткість кутера, м³; - ефективний час роботи, год/міну.

Середня норма продуктивності шпигорізки визначається за кількістю шпику різного ступеня подрібнення.

Годинна продуктивність шпигорізки:

(3.12)

де - годинна продуктивність шпигорізки при розмірах шматків мм. і мм. відповідно, кг/год.; - кількість шпику одного і другого ступеня подрібнення відповідно, кг.; - загальна кількість шпику, кг.

В нашому випадку ступінь подрібнення буде один, тому:

Продуктивність інших машин ковбасного виробництва визначаємо аналогічним чином.

Вибір марки машин певного функціонального призначення або апарата серед декількох однотипних зробимо на основі порівняльного аналізу їх технологічного рівня.

Потрібна кількість машин для виконання окремих операцій визначається за формулою:

(3.13)

де - продуктивність машини, кг/год; - продуктивність лінії, кг/год.

Кількість контейнерів необхідних для соління сировини визначається за формулою:

(3.14)

де - кількість сировини, що поступає на соління за зміну, кг.;

- кількість змін за добу, ; - час посолу, доб.; - місткість одного контейнера, кг.; - коефіцієнт заповнення контейнера,

.

Приймаємо 31 контейнер.

Осадження і охолодження ковбас проводиться на рамах. Необхідну кількість рам визначаємо за формулою:

, (3.15)

де - кількість батонів, що випускається на підприємстві, шт.; - кількість батонів на одній рамі, .

Обрахунок іншого технолоогічного обладнання проводиться аналогічним чином. Результати розрахунків зводимо до таблицы з вказанням усіх технологічних характеристик вибраного обладнання.

Кількість батонів, що випускається на підприємстві за одну зміну, кг.:

, (3.16)

де - маса продукції, що випускається на підприємстві за одну зміну, кг.; - маса одного батону ковбаси, кг.

,

.

Приймаємо 15 рам.

Додаткове обладнання, що застосовується в ковбасному виробництві комплектується виходячи з комплектації типових проектів. Перелік основного і допоміжного обладнання наведений в Додатках.

3.5 Визначення розмірів виробничого та допоміжних приміщень переробного підприємства

Для визначення площі, що відводиться на спорудження переробного цеху необхідно застосувати розрахунковий метод.

При розрахунковому методі з урахуванням площі всіх складових приміщень загальна площа цеху F становить:

, (3.17)

де F₁ - площа, яку займають машини та обладнання, м²; F₂ - площа, необхідна для роботи обслуговуючого персоналу, м²; F₃ - площа між машинами та проходів, м²; F₄ - площа допоміжних приміщень, м²; F₅ - площа сховищ для сировини та готової продукції, м².

Сумарна площа машин та обладнання:

, (3.18)

де f_i - площа в плані, яку займає і-та машина, м²; n_м - кількість марок машин в цеху. F₁ = 32,5 м².

Площу F₂, обчислюють залежно від кількості робітників n_p, що одночасно працюють у цеху:

, (3.19)

де f_p - необхідна площа для одного робітника цеху, f_p = 4-5 м²; n_p - кількість робітників.

F₂ = 20^.100 = 100 м².

Площу F₃ визначають за такими нормами: ширина основних проходів повинна бути не менша 1,2…1,5 м, а прохід у допоміжні приміщення - 1,0 м.; проходи між машинами - 1,5 м., а відстань від машин до стінок - 0,5…0,7 м.

Цю площу приймаємо більшою від площі, яку займає технологічне обладнання у 2-5 разів, тобто:

F₃ =(2 - 5)^. F₁. (3.20)

F₃ = 4^.32,5 = 130 м².

Площу F₄ приймають із таких розрахунків: кімната для відпочинку 15…20 м², душова 5…7 м², лабораторія 7…10 м².

Площа F₅ зумовлюється кількістю нагромадженої сировини та готової продукції.

Тоді площа, яка буде відведена на складські приміщення буде становити:

F₅ = F_с + F_пр, (3.21)

де F_с - площа складу для накопичення сировини, м²; F_пр - площа складу для накопичення готової продукції, м².

Площа холодильника основної сировини вираховується за формулою:

. (3.22)

де С_з - термін зберігання, доб.; Y - питома площа займання одиницею маси, кг/м²; К_в.п. - коефіцієнт використання площі, К_в.п. = 0,91…0,98.

.

Площа складу накопичення готової продукції розраховується аналогічним методом і буде рівна 34 м².

Тоді загальна площа сховищ буде становити:

F₅ = 9,81 + 34 = 43,81 м².

Отже, загальна площа приміщення буде становити:

F = 32,5 + 100 + 130 + 270 + 43,81 = 576,31 м².

З урахуванням специфіки виконання будівельної частини, коли лінійні розміри будівлі повинні бути кратними 3 м., площу слід привести до стандартного розміру, яка буде встановлена при розмірах будівлі м. рівною 630 м². Висновок: розглянувши загальну технологію виробництва варено-копчених ковбас, за даними розрахунками було підібране відповідне обладнання технологічної лінії яке наведене в Додатку В, визначені обсяги продукції для даного населення, розраховано режим роботи підприємства, проведений розрахунок сировини та наведені рецептури і інструкції щодо виготовлення варено-копчених ковбасних виробів в заданому асортименті. Проаналізувавши дані, в дипломному проекті прийнято рішення запропонувати кутер моделі Л5 - ФКМ для тонкого здрібнення м'яса.

3.6 Розрахунок енерговитрат на виробництво

Кількість енергоносіїв, що потребує ковбасне виробництво, розраховують виходячи з норм витрат на готові вироби .

Розрахунок енерговитрат Р, дм/см (т/ч; кВт), по формулі:

P=MA, (3.23)

де М-норма витрати на 1т мяса, дм/см (т/ч; кВт);

А-виробництво за зміну, т.

Таблиця 3.6 - Витрата води, електроенергії на 1т переробного матеріалу

Показники	Норма витрати на 1т мяса, дм/см (т/ч; кВт)
Витрата води на мийку, дм/см: а- машинную б- ручную	4,5 4,0
Пара, т/ч	0,6
Установлена потужність електроенергії, кВт	13,4

Витрата води:

а) Р=4,53=13,5 дм/см б) Р=4,03=12дм/см

Витрата пари:

Р=0,63=1,8 т/ч

Витрата електроенергії:

Р=13,43=40,2 кВт

3.7 Гігієна та санітарія підприємства. Ветеринарно-санітарні вимоги

Для отримання якісних ковбасних виробів, особливо в санітарному відношенні, необхідно на протязі всього технологічного процесу дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог та технологічних інструкцій. При цьому необхідно зосередити ветеринарно-санітарний та технологічний контроль на наступні основні напрямки:

- якість сировини;

- санітарна чистка обладнання, апаратури та приміщень;

- санітарно-гігієнічні вимоги до працівників цеху;

- контроль готової продукції.

Якість, особливо санітарна, ковбасних виробів залежить, в першу чергу, від якості сировини, яка поступає на виробництво ковбасних виробів, є одним з основних і перших завдань лікаря ветеринарної медицини, який працює в ковбасному виробництві [16].

Перед початком технологічного процесу необхідно уважно оглянути м'ясні напівтуші, які поступили на переробку, особливо звернути увагу на відповідність їх вимогам технологічної обробки та інструкції, наявності на напівтушах клейм, відсутності забруднення, крововиливів, гематом, абсцесів та інших ушкоджень, які можуть бути джерелом обсіменіння мікрофлорою фаршу. Звертають увагу на знекровлення туш та ступінь свіжості м'яса.

До переробки на ковбасні вироби допускають м'ясо, шпик та іншу сировину тваринного і рослинного походження, які відповідають вимогам нормативних документів і допущені до використання на харчові потреби.

Якщо для виробництва ковбасних виробів м'ясо надійшло з інших підприємств, то перед його вивантаженням перевіряють відповідні ветеринарні документи встановленої форми, посвідчення про якість, а за наявності - і сертифікат відповідності. За відсутності відповідних ветеринарних документів м'ясо та інша м'ясна сировина тваринного походження до переробки не допускаються. При прийманні м'яса оглядають всю партію. Звертають увагу на відбитки ветеринарних клейм та наявність етикеток. У сумнівних випадках щодо якості та безпеки (за показниками) відбирають проби для лабораторних досліджень і за їх результатами приймають рішення про можливість використання м'яса в ковбасному виробництві.

Після закінчення робочого дня спецодяг чистять, сушать його в спеціальних приміщеннях і вішають в спеціально відведеному для цього місці.

Після закінчення роботи обличчя і руки треба добре вимити.

Виконання пропонованих вимог сприяє виготовленню ковбасних виробів, які відповідають вимогам якості і безпеки.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Актуальність проблеми безпеки людини у виробничому середовищі та при надзвичайних ситуаціях

Сучасна цивілізація зіткнулася з величезною проблемою, що полягає в тому, що основа буття суспільства - промисловість, сконцентрувавши в собі колосальні запаси енергії і нових матеріалів, стала загрожувати життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу. Людина, працюючи на промисловому підприємстві, постійно піддається впливу різних небезпек. Засоби масової інформації практично щодня повідомляють про чергові інциденти, аварії, катастрофи та інші події на виробництві, які спричинили захворювання, загибелі людей та матеріальних збитків.

Причинами таких явищ можуть бути недосконалість технологічних процесів і обладнання, знос технологічного обладнання та його окремих деталей, використання в якості сировини і матеріалів горючих, агресивних і токсичних речовин, некомпетентність і помилкові дії виробничого персоналу та багато інших. У реальних виробничих умовах часто виникають ситуації, коли здоров'я, а іноді і життя людини, залежать тільки від його своєчасних і грамотних дій.

Охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності,створення безпечних та нешкідливих умов праці є одним з найважливіших державних завдань. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від незалежної підготовки фахівців усіх освітньо - кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.

Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях в умовах сільськогосподарського виробництва - важливе завдання,вирішення якого забезпечити нормальні умови праці працівниками сільського господарства. Це заходи по подальшому поліпшенню і оздоровленню умов праці, широкому впровадженню сучасних засобів безпеки, усуненню причин, що породжують травматизм, створенню на виробництві необхідних гігієнічних і санітарно - побутових умов. Охорона праці в нашій країні охоплює заходи по подальшому полегшенню умов праці на основі механізації важких і шкідливих виробничих процесів, широкому впровадженню сучасних засобів охорони праці, усуненню причин, що породжують травматизм і професійні захворювання робітників. Вона тісно пов'язана з умовами праці.

Умови праці характеризуються оціночними показниками мікроклімату, наявність в робочій зоні шкідливих та небезпечних виробничих факторів, психофізичним та естетичним елементами діяльності працівників господарства.

4.2 Аналіз управління охорони праці в CФГ "Зеніт"

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охорони праці (СУОП). Система управління охорони праці (СУОП) - це сукупність взаємозв'язаних органів управління підприємством (підрозділом), які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і заходів з охорони праці.

Система має складну структуру. До її складу, крім основних підсистем (орган управління, виконавчий орган, об'єкт управління), слід віднести і підсистеми, без яких неможливе функціонування СУОП: фінансування охорони праці, навчання з охорони праці, контроль і розробка заходів з охорони праці, розробка нормативних документів з охорони праці на підприємстві (рис. 4.1). Завдання управління охорони праці реалізуються через такі функції управлінської дії: організація та координація робіт; облік, аналіз та оцінка стану умов та безпеки праці; планування та фінансування робіт; контроль за станом охорони праці; стимулювання охорони праці.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охорони праці, організацію і контроль за функціонуванням СУОП на підприємстві і в усіх структурних підрозділах здійснює служба охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства.

Управління охороною праці повинно здійснювати на всіх стадіях життєво циклу підприємства: при науково - дослідних, проектних, будівельних, монтажних, налагоджувальних роботах, під час експлуатації, а також при ремонтних і демонтажних роботах на всі етапах виробничої діяльності. Виходячи з цього визначаються відповідні завдання управління охороною праці, встановлюється мета управління по кожному завданню (підрозділ або функціональна служба, відповідальна за виконання даного завдання), встановлюються критерії ефективності управління. Мета впровадження системи управління охорони праці (СУОП) - це всебічне сприяння виконання вимог,які повністю ліквідують, нейтралізують або знижують до допустимих норм вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, забезпечують усунення джерел небезпеки, ізолювання від них персоналу, використання засобів, що усувають небезпечні ситуації та підвищують технічну безпеку, створюють надійні санітарно - гігієнічні умови.



Для удосконалення СУОП в СФГ "Зеніт" необхідно:

- покращити стан умов і охорони праці, а саме підвищити рівень охорони праці, а саме:

§ покращити санітарно - гігієнічні показники (зменшення вмісту шкідливих речовин в повітрі, покращення мікроклімату, зниження рівня шуму і вібрації, підвищити освітлення);

§ покращити психо-фізіологічні показники (зниження фізичних і нервово-психічних навантажень, в тому числі монотонність роботи).

- знизити рівень виробничого травматизму,а саме:

§ встановлення додаткових огороджувальних пристроїв;

§ ввести автоматизацію та дистанційне управління технологічними процесами;

§ перемістити тепловипромінююче обладнання в ізоляційні приміщення або на відкрите повітря.

- забезпечити нормальні теплові умови в холодний період року, а саме застосування променистого нагрівання постійних робочих місць та окремих дільниць.

4.3 Удосконалення моделі управління охороною праці підприємства

Проаналізувавши СУОП підприємства пропонується наступне:

Політика підприємства в області охорони праці повинна спрямуватися на послідовне зниження рівня шкідливих та небезпечних виробничих факторів з урахуванням масштабу ризиків виникнення нещасних випадків та професійних захворювань.

Вона може бути досягнута поступовим підвищенням рівня безпеки виробництва за рахунок:

- впровадженням інженерно-технічних засобів захисту;

- модернізації машин, механізмів, обладнання з урахуванням ступеня їх ризику;

- впровадження новітніх безпечних для життя і здоров'я людини технологій;

- механізації технологічних процесів;

- безперервної системи навчання та інформаційного забезпечення працюючих про стан умов та безпеки праці;

- персональної відповідальності кожного керівника та працівника за виконання покладених на них обов'язків з охорони праці та необхідного контролю з боку роботодавця.

Завданням щодо впровадження СУОП є проведення коригуючих заходів зі зменшення рівня професійного ризику виробництва. Не втрачаючи коштів, можна підвищити рівень безпеки за рахунок підвищення виконавчої дисципліни.

Програма поліпшення стану умов та безпеки праці повинна передбачати:

- рекомендації щодо впровадження системи управління охороною праці на підприємстві відповідно до вимог стандарту серії OHSAS 18001 "Система менеджменту охорони здоров'я та безпеки персоналу"

- придбання необхідних засобів для ефективного управління виробничими процесами, оновлення технологічного та виробничого обладнання, засобів колективного захисту працюючих;

- впровадження сучасних технічних засобів контролю виробничого середовища, автоматизованих інформаційних систем охорони праці і відповідного програмного забезпечення;

- забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

- проведення цільового навчання працівників з охорони праці;

- придбання систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність небезпечних або шкідливих виробничих факторів, установок пожежогасіння та пожежної сигналізації;

- моніторинг шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

4.4 Аналіз наявних потенційних небезпек та об'єктів підвищеної небезпеки

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 450 "Про нову гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими та важкими умовами праці" впроваджена нова гігієнічна класифікація праці. За цією класифікацією умови праці на підприємстві належать до ІІ класу -- допустимі умови -- характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об'єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п'ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об'єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так СФГ "Зеніт" належить до V класу. Таким чином, санітарна зона для нього становить 50 м.

На підприємстві обладнання робочих місць та умови праці на них відповідають вимогам таких нормативних документів:

- показники мікроклімату (температура, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, теплове випромінювання) в робочій зоні -- Державним санітарним нормам ДСН 3.3.6 042-99;

- концентрація пилоподібних шкідливих речовин у повітрі робочої зони не перевищує гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, що містяться у переліку "Предельнодопустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны" № 4617-88, доповненнях № 1-7 до нього, а також ГДК, затверджених Головним державним санітарним лікарем України після 1 січня 1997 р.;

- рівні виробничого шуму не перевищують допустимих значень Державних санітарних норм ДСН 3.3.6 037-99;

- параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної освітленості, освітленість робочої поверхні, показники осліпленості) відповідають вимогам СНиП-4-79).

На підприємстві на самопочуття, стан здоров'я працівників впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури та вологості повітря. Технологічний процес виробництва передбачає суворий контроль за вологістю повітря в робочій зоні, оптимальний показник становить 70-75 % при температурі 30С.

Дрібні частки твердих речовин, зважених у повітрі, прийнято називати пилом. Наявність пороху в повітрі робочих приміщень зумовлена характером

та організацією технологічного процесу. Промисловий пил на підприємстві відноситься до нейтрального (нетоксичний для людини). За походженням він є органічним, за способом утворення дезінтеграційним. Побічна дія пилу на людину полягає в тому, що при підвищеній запиленості повітря знижується освітленість. Запиленість повітря шкідлива також для обладнання, яке швидко спрацьовується і виходить із ладу.

Виробничий шум -- це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність. Джерелами шуму є: технологічне обладнання та верстати. Тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві. На підприємстві дотримуються рекомендованих діапазонів шуму для робітників цехів, гаражів, магазинів у межах 56--70 дБ.

4.5 Пропозиції щодо покращення стану охорони праці на підприємстві

Для покращення стану охоронипраці на СФГ "Зеніт" слід передбачити такі заходи з охорони праці:

1. Щодо зниження негативного впливу мікроклімату:

- механізації виробничих процесів;

- раціонального розміщення устаткування;

- раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви.

2. Щодо боротьби з пилом:

- раціоналізація технологічних процесів заходів;

- зволоження переробних матеріалів;

- підтримання чистоти приміщень та устаткування;

- застосування індивідуальних засобів захисту.

3. Щодо боротьби з шумом (зниження його в джерелі створення):

- використання змащувальних матеріалів (разом з безшумною роботою зменшує зношення деталей, підвищує їх довговічність);

- організаційно-технічні заходи (своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізованого інструмента) мають профілактичне значення;

- чергування періодів роботи і відпочинку (профілактичний засіб попередження стомлення при дії шуму).

4. Щодо запобігання появи нещасних випадків продовжувати превентивні заходи:

- консультації з питань охорони праці;

- роз'яснення щодо правил експлуатації нового та вже використовуваного обладнання;

- проведення періодичних перевірок знань працівників.

5. Заходи щодо поліпшення стану охорони праці та техніки безпеки на виробництві:

- запровадити в господарстві систему управління охороною праці;

- поновити засоби пожежогасіння;

- забезпечити працівників засобами індивідуального захисту;

- привести в належний стан засоби колективного захисту;

- перевірити стан електропроводки та електрообладнання;

- посилити контроль за дотриманням вимог безпеки;

- визначити наявність небезпечних речовин, небезпечних режимів роботи обладнання і об'єктів;

- виявити потенційні види небезпеки для кожної одиниці обладнання і процесу;

- прогнозувати сценарій виникнення і розвитку можливих аварій та пожеж;

- контролювати виконання правил техніки безпеки робітниками на робочому місці;

- збільшити об'єм фінансування на проведення заходів по охороні праці та техніки безпеки на виробництві;

- контроль за своєчасною зміною спеціального одягу всіх працівників;

- здійснювати контроль мікроклімату в приміщеннях згідно гігієнічних вимог;

- стимулювання роботи з охорони праці, спрямоване на підвищення зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних умов праці здійснюється відповідно до Положення, існуючого на підприємстві, в якому визначаються конкретні показники, умови, види і форми стимулювання працівників за активну участь та ініціативу в реалізації заходів підвищення безпеки праці і за роботу без порушень правил безпеки, а також заходи впливу на порушників.

Для поліпшення стану охорони праці на підприємстві та уникнення аварій і нещасних випадків на виробництві слід окрім перелічених заходів з охорони праці дотримуватись вимог внутрішніх організаційних документів підприємства.

5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Сучасний стан довкілля є глобальною проблемою у всьому світі. Державний контроль, згідно з ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" від 25.06.1991, у галузі охорони навколишнього середовища здійснюється радами та їх виконавчими і розпорядчими органами. Міністерство охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими органами.

В Україні здійснюються державна, громадська та інші види екологічної експертизи. Висновки державної екологічної експартизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення про подальшу реалізацію об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються на рівні з іншими видами державних експертиз. Висновки громадської й інших екологічних експертиз мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об 'єкта екологічної експертизи [14;19].

Для проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств,а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності й об'єктів, що являють підвищену екологічну небезпеку.

Основними завданнями екологічної експертизи є :

- визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;

- оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів

- оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього середовища;

- підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, предпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технології, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього середовища. Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих пунктах населення і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища [19].

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічній ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. На основі робочих матеріалів експертизи при підготовці зведеного висновку оцінюють якість розробки документація, поданої на екологічну експертизу. Оцінку якості відмічають у зведеному експертному висновку.

Проведемо оцінку впливу СФГ "Зеніт" на навколишнє середовище.

Охорона атмосферного повітря - найважливіше завдання оздоровлення зовнішнього середовища.

Виробничі процеси, які протікають на м'ясопереробних підприємствах: мокре очищення, розробка туш, обвалювання, жилування, подрібнення, соління, коптіння, сушіння та ін., супроводжуються виділенням певної кількості стічних вод та диму. Дим, перебуваючи в підвішеному стані, являє собою дисперсну середу, звану аерозолем. Вона забруднюю навколишнє повітря, негайно діє на людину, навколишнє середовище.

Згідно санітарним нормам для робочих норм, зон виробничих приміщень встановлено граничні допустимі концентрації (ГДК) диму по масі частинок в міліграмах, віднесені до метрів кубічних повітря при нормальних умовах. Для запобігання виносу частинок диму в атмосферу і забруднення прилеглої до підприємств місцевості на м'ясопереробному підприємстві передбачається система їх уловлювання.

Повітря очищуються від неорганічних та органічно-мінеральних частинок в пиловідокремлювачах різних конструкцій. Порядок визначення ГДК викидів шкідливих речовин в атмосферу регламентується стандартом.

Зменшенню забруднення повітря промисловими газами сприяють зелені насадження. Розслини не тільки поглинають діоксид вуглецю, виділяючи при цьому кисень, але і розсіюють і поглинають інші шкідливі речовини. За даними екологів один гектар листяних дерев затримує до 100 тон пилу на рік, а один гектар хвойних дерев до 40 тон.

Крім цього, рослини мають фітонцидну і протимікробну дію. Тому при проектуванні м'ясопереробних підприємств необхідно врахувати важливу роль зелених насаджень в очищенні атмосфери від шкідливих промислових викидів і відводити їм відповідне місце на території підприємства [14]. В процесі переробки м'ясної сировини утворюються гази, токсичні гази з неприємним запахом. Запиленість газів, що відходять при м'ясопереробці може сягати від 2 до 3 грам на метр кубічний.

Джерелами забруднення навколишнього середовища на даному підприємстві є наступне:

- насоси і двигуни, які поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ, шкідливі токсичні речовини і дим в повітря. До складу викидів в атмосферу від підприємства входять: сірководень (5мг на метр кубічний), діоксид сірки, окиси азоту, аміак, складні ефіри (125..325 мг на метр кубічний), які збираються в повітропроводи аспіраційної мережі і прямує в циклон;

- шуми і вібрації впливають на працівників підприємства, підвищуючи їх стомленість, знижуючи працездатність;

- стічні води містять господарсько-побутові та виробничі забруднення, які потрапляють в каналізаційну систему. За ступенем інтенсивності негативного впливу підприємств харчової промисловості на об'єкти навколишнього середовища перше місце займають водні ресурси. По витраті води на одиницю випущеної продукції харчова промисловість займає одне з перших місць серед галузей народного господарства, зумовлюючи високий рівень забрудненості і становлять загрозу для навколишнього середовища [14]. Кількість яких неповинна перевищувати 3 мл/л.

Крім забруднення атмосфери, серйозною проблемою є забруднення водойм господарсько-побутовими і виробничими стічними водами. Ступінь очищення води від домішок досягає 55%. Вода виводиться в каналізацію для подальшого очищення та знезараження.

Таким чином можна зробити наступні висновки: стічні води підприємства, очистивши, скидають в загальну каналізаційну систему. З метою економії води та зменшення кількості стоків передбачається оборотна та циркуляційна система водопостачання.

Викиди в атмосферне повітря очищуються максимально можливо, відповідно до технічного оснащення на цеху чинять мінімальний вплив на навколишнє середовище. На даному підприємстві впроваджено ефективні засоби захисту навколишнього середовища.

Размещено на Allbest.ru