Біологічно активні речовини в раціоні сучасної людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

31

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

КАФЕДРА ЕКОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни екологія людини

Тема:

Біологічно активні речовини в раціоні сучасної людини

Виконала студентка

Кравець М.О.

Групи ФЕБ 301

Перевірила доцент Падун А.О.

Київ 2010

Аннотація

Курсова робота студентки Кравець Марії на тему: «Біологічно активні речовини в раціоні сучасної людини»: 36 ст., вступ, висновок, 7 таблиць, 7 додатків.

Тема: біологічно активні речовини в раціоні сучасної людини.

Об'єкт дослідження: біологічно активні речовини.

Предмет: дослідження біологічно активних речовин в раціоні сучасної людини.

Мета роботи: з'ясувати роль біологічно активних речовин в раціоні сучасної людини.

Метод дослідження: опрацювання використаної літератури.

Завдання:

1. Дослідити особливості раціону сучасної людини

2. З'ясувати роль біологічно активних речовин в раціоні сучасної людини

3. Дослідити вплив біологічно активних добавок

Ключові слова: біологічно активні речовини, раціон людини, БАД, харчовий статус, біоактивні, біосумісні, біоінертні речовини.

Зміст

Вступ

1. Поняття про біологічно активні речовини

2. Особливості раціону сучасної людини

3. Харчовий статус людини

4. Роль деяких біологічно активних речовин в раціоні сучасної людини

4.1 Вода

4.2 Білки

4.3 Жири

4.4 Вуглеводи

4.5 Вітаміни

5. Біологічно активні добавки

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Проблема збереження здоров'я і збільшення довготривалості життя людини є і буде залишатись однією із найважливіших і актуальних проблем сучасного суспільства. В останній час спостерігається істотне погіршення структури і якості харчування. Виявлено зниження якості всіх основних груп найбільш цінних в біологічному відношенні продуктів харчування: м'яса і м'ясних продуктів, риби і рибних продуктів, молока і молочних продуктів, рослинної олії. Однією із головних умов функціонування організму людини, у відповідності із теорією адекватного харчування, є наявність у раціоні біологічно активних речовин.

Їжа сучасної людини є не тільки носієм пластичних та енергетичних матеріалів, а й джерелом компонентів не аліментарного (не харчового) характеру, серед яких чимало компонентів природного або компонентного походження. Їжа дає організму необхідні харчові та біологічно-активні речовини. За останні роки людство докладає багато зусиль для того, щоб повернути їжі її природні інградієнти корисні для здоров`я. Так в кінці 20 століття для поповнення ї збагачення раціону харчування сучасної людини вітамінами, мінеральними речовинами та іншими компонентами, завдяки досягненням сучасної науки, був створений новий клас продуктів - біологічно-активні добавки (БАД),

Об'єктом нашого дослідження є біологічно активні речовини.

Мета ж даної роботи полягає у з'ясуванні ролі біологічно активних речовин в раціоні сучасної людини.

Завдання

1. Дослідити особливості раціону сучасної людини

2. З'ясувати роль біологічно активних речовин в раціоні сучасної людини

3. Дослідити вплив біологічно активних добавок

1. Поняття про біологічно активні речовини

Загальні відомості про біологічно активні речовини.

Біологічно активні речовини (грец. bios -- життя, що означає зв'язок з життєвими процесами і відповідає слову «біологічний» + лат. activus -- активний, тобто речовина, яка має біологічну активність). Зміст словосполучення може суттєво змінюватись залежно від сфери застосування. В науковому значенні (нейрофізіологічному, психічному, хімічному процесах) -- підвищення активності життєвих процесів організму. Іншими словами, біологічна дія -- це біохімічні, фізіологічні, генетичні та інші зміни, що відбуваються у живих клітинах та організмі в результаті дії БАР. Отже, БАР -- це сполука, яка внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей має певну специфічну активність і виконує або впливає, змінює каталітичну (ферменти, вітаміни, коферменти), енергетичну (вуглеводи, ліпіди), пластичну (вуглеводи, ліпіди, білки), регуляторну (гормони, пептиди) або іншу функцію в організмі. Взагалі повністю індиферентних речовин у природі нема. Всі речовини виконують якісь функції в організмі людини, тварин, рослин або використовуються для досягнення певних ефектів. Напр., вода, пов'язана з метаболічними функціями живої клітини, є активним учасником транспортування поживних речовин та продуктів обміну в організмі, субстратом низки ферментативних реакцій. [1]

З метою класифікації усі БАР поділяють на ендогенні та екзогенні. До ендогенних речовин відносять хімічні елементи (кисень, водень, калій, фосфор та ін.), низькомолекулярні (глюкоза, АТФ. етанол, адреналін та ін.) і високомолекулярні сполуки (ДНК, РНК, білки). Вони входять до складу організму, беруть участь у обмінних процесах речовин і мають виражену біологічну (фізіологічну) активність. Екзогенними вважають БАР. шо надходять до організму різними шляхами. З врахуванням взаємодії з організмом БАР поділяють на біоінертні, які не засвоюються організмом (целюлоза, геміцелюлоза, лігнін, кремнінорганічні полімери, полікарбонат та ін.): біосумісні, які повільно розчиняються або ферментуються в організмі (полісахариди, полівінілпіролідон, поліакридаміди. полівініловий спирт, поліетиленоксиди, водорозчинні ефіри целюлози та ін.); біонесумісні, які викликають ураження тканини організму (поліантрацени, деякі поліаміди та багато ін.); біоактивні направленої дії (вінілін, полімери у сполученні з лікарськими речовинами). Біоінертні і біосумісні речовини широко використовуються у виробництві ліків як допоміжні речовини, а також для отримання тари, пакувальних і конструкційних матеріалів тощо. Залежно від ступеня токсичності БАР поділяють на звичайні речовини, сильнодіючі та отруйні. Прояв токсичності залежить від концентрації (дози) БАР, шляхів надходження до організму, чутливості останнього, поведінки БАР в організмі та інших чинників (наприклад, отруйні речовини використовуються як ліки в певних дозах). Можливі інші підходи до класифікації БАР. наприклад, залежно від молекулярної маси, розміру часток, стійкості до температури, можливості накопичуватись в організмі, виявляти наркотичні та інші властивості. [5]

Головним джерелом надходження БАР в організм є харчові продукти та ліки. Багато БАР надходить в організм із навколишнього середовища з повітрям та питною водою. В умовах зростаючого хімічного забруднення довкілля до організму людини може потрапляти велика кількість ксенобіотиків, які можуть викликати захворювання. Біологічну активність мають алкоголь, отруйні речовини, що містяться у тютюновому димі та наркотичних засобах. Отже, поряд з позитивним впливом на живий організм БАР можуть негативно впливати і залежно від ступеня токсичності зумовлювати несприятливі наслідки або неспецифічні реакції (зміни структури загальної захворюваності або депресії трудових функцій, а інколи і загибель організму. [1]

2. Особливості раціону сучасної людини

21 століття внесло корінні зміни, як в спосіб життя, так і в структуру харчуванню людей. В цілому різко знизились енерговитрати і в більшості економічно-розвинутих країн в теперішній час вони досягли критичного рівня. Людині немає потреби в повсякденних умовах займатися тяжкою фізичною працею і втрачати багато енергії. Харчові продукти, в першу чергу м'ясо і тваринні жири, при правильному харчуванні повинні відійти на другий план, тому що в подібному випадку починається дефіцит в інших необхідних для організму біологічно активних речовинах, які знаходяться в продуктах рослинного походження.

Аналіз розподілення біологічно активних речовин(БАР) в продуктах харчування показує, що фрукти, ягоди і овочі є основним і практично єдиним постачальником таких БАР як каротиноїди, фенольні сполуки (в т. ч. антоціанів, флаванолів, бетаніну і ін.), аскорбінової кислоти, мікроелементів. Ціречовини мають імуномоделюючі, радіопротекторні, антиокислювальні властивості.

Як показують статистичні і клінічні дослідження, якщо по білках, вуглеводах і жирах раціон людини вкладається в норму то по кількості життєво важливих елементів (макро і мікроелементів), вітамінів і інших фізіологічно-активних речовин, часто зустрічаються нестача. Ось чому мікроелементози і гіповітамінози сьогодні стали супутниками багатьох людей.

Рафіновані рослинні харчові масла приводять до того, що продукти знецінюються з точки зору складу біологічно активних речовин. Цінність харчових продуктів також втрачається при неправильній переробці і консервуванні. В процесі кулінарної обробки втрачається в середньому 10% енергетичної цінності продуктів, до 60% вітаміну С, 20-30% вітамінів групи В, до 49% вітаміну А, втрата кальцію досягає 15%, заліза 20%.

Величина використаної енергії для більшості людей становить 2400 ккал в добу, потреба в вітаміні А становить 66%, вітаміні В2 - 75%, аскорбінової кислоти 50%, кальцію 60-70%.

Існує ще одне важливе джерело “забруднення” харчових продуктів - добавка до них багатьох синтетичних хімічних сполук, дія яких до кінця не вивчена.

Професор Б.Рубенчик в книзі “харчування, канцерогени і рак” пише: “серед добавок, які покращують якість і зберігання продуктів, канцерогенна активність виявлена у деяких барвників, ароматичних і смакових речовинах і антибіотиках.”

Канцерогени можуть знаходитися в продуктах харчування при різних способах технологічної обробки - копчення, висушування.

Дефіцит кальцію в добовому раціоні населення Європейських країн становить 10-30% від рекомендованої норми.

В цілому для структури харчування економічно розвинутих країн характерні не тільки зниження потреби в енергії, але і дефіцит поліненасичених жирних кислот, повноцінних речовин (Са, заліза), мікроелементів (йоду, фтору, цинка, харчових волокон).

Сьогодні знову постала проблема низької забезпеченості населення вітамінами, мікроелементами, і дефіциту йоду, заліза, кальцію.

Масові дослідження населення свідчать про широке розповсюдження гіповітамінозів - скритої форми вітамінної недостатності, особливо зимою і весною. Найбільш часто зустрічається дефіцит аскорбінової кислоти і вітамінів групи В. Гіповітаміноз знижує розумову і фізичну працездатність, посилює негативну дію на організм шкідливих умов праці і оточуючого середовища.

Важливу роль відіграють мікро і макроелементи. Мінерали виконують в організмі три основні функції: забезпечують пластичним матеріалом кісткові і зв'язуючи тканини, беруть участь в регенерації і проведенні нервових імпульсів, регулюють активність ферментів. Багато з цих процесів неможливі без мінералів. За підрахунками Всесвітнього Банку економічні втрати пов'язані з недостатністю харчування, становлять до 9% валового національного продукту. Це в першу чергу пов'язано з зниженням працездатності, особливо серед молодих людей.

Відомо, що для нормальної життєдіяльності організму в харчовому раціоні необхідно біля 600 компонентів, що відповідають 32 харчовим продуктам.

Фактор харчування впливає на довготривалість життя і активну діяльність людини. Кожні 10-11 років кількість населення світу збільшується в середньому на 100 млн., в теперішній час перевищила 6 млрд. Щороку вмирає приблизно 13 млн. дітей в віці до 5 років із котрих 8 млн. в результаті сукупної дії недостатнього харчування і інфекційних захворювань. Такий високий рівень смертності дітей обумовлений недостатністю харчування в 75% випадків не від компонентів харчування, а від дефіциту компонентів харчування.

Порушення в структурі харчування проходять на фоні змін стану оточуючого середовища.

Людський організм постійно під впливом тих чи інших шкідливих факторів, приводить до виникнення такої ситуації: змінюється внутрішній стан організму, в ньому порушується нормальний обмін, біохімічні процеси. Все це призводить до порушення захисної функції органів, що забезпечують вихід токсичних речовин з організму. До таких органів відноситься печінка, легені, нирки, шкіра, імунна система. Внаслідок цього в організмі накопичуються шкідливі речовини (токсини, шлаки), які поступають із зовнішнього середовища і залишаються в середині організму в результаті порушення нормального обміну біохімічних процесів. Наслідком цього являється зниження адаптаційних можливостей організму, порушення окисно-відновних процесів, що збільшує потребу організму в біологічно активних речовинах, які знаходяться в їжі. [4]

3. Харчовий статус людини

Харчовий статус людини - ступінь забезпечення організму енергією і основними харчовими речовинами - органічними і неорганічними сполуками, необхідними для нормального росту, підтримання і відновлення тканин, а також для розмноження. Їхній вміст у харчовому раціоні людини має бути не нижчим зазначеного мінімального рівня. Водночас, якщо прийом харчових речовин значно перевершує необхідний рівень, це може призвести до різних інтоксикацій організму, включаючи летальний кінець.

Харчові речовини поділяють на дві основні групи:

макронутрієнти - білки, жири, вуглеводи і макроелементи;

мікронутрієнти -- вітаміни і мікроелементи.

З огляду на динаміку зміни структури харчування людини в історичному аспекті можна виділити наступні спільні для населення всіх індустріально розвинутих країн негативні тенденції:

надлишкове споживання жирів, зокрема насичених;

значне збільшення споживання цукру і кухонної солі;

істотне зменшення споживання крохмалю і харчових волокон. Така структура харчування призводить до поширення таких захворювань, як атеросклероз та ішемічна хвороба серця, що є основною причиною смертності в економічно розвинутих країнах.

Експерти (ВООЗ) дійшли висновку, що над людством нависла серйозна небезпека - епідемія переїдання.

У більшості країн Західної Європи надмірну повноту мають від 10 до 25 % дорослих громадян, а в Північній і Південній Америці - від 20 до 25 %. Серед жінок Східної Європи і Середземномор'я, а також серед темношкірих представників США цей показник сягає 40 %. Лідерами в цьому відношенні є жителі Меланезії, Мікронезії і Полінезії. Наприклад, у державі Науру в Мікронезії до 70 % жінок і 65 % чоловіків страждають від ожиріння І ступеня.

Темп розвитку ожиріння залежить від кількості надлишкового надходження в організм їжі та від ступеня порушення регуляції жирового обміну. При ожирінні утворення енергії завжди переважає над її витратою. Надлишкове споживання їжі особливо шкідливе в ті періоди життя, коли зменшуються енерговитрати організму, тобто після 40-45 років.

Однак ожиріння не завжди є наслідком тільки переїдання і рідко - надлишкової калорійності їжі. Воно може виникати при малопомітному, невеликому, але регулярному надходженні з їжею надлишкового енергетичного матеріалу. Наприклад, надлишкове надходження 100 ккал у день (це 50 г хліба) може призвести до відкладення в тілі 10 г жиру, що становитиме за місяць 300 г, а в рік більше 3 кг жиру. За надлишкової маси тіла в жировій тканині знижується інтенсивність розщеплення жиру, і надлишок енергетичного матеріалу з кожним місяцем сприяє все більшому накопиченню жирової тканини. Найнебезпечнішими харчовими речовинами щодо розвитку зайвої ваги тіла є насамперед легкозасвоювані вуглеводи - сахароза, фруктоза, глюкоза.

Проте, за оцінкою фахівців ВООЗ, основною причиною порушення харчового статусу населення планети є не переїдання, а недоїдання і голод. Із 6 млрд людей, що населяють нашу планету, 1,5 млрд харчуються добре, 1,8 млрд - задовільно, решта харчується погано або частково голодує. Причому в останні роки спостерігається тенденція до збільшення саме цієї частини населення. ВООЗ визначила 43 країни, що розвиваються, в Африці, Азії, Центральній та Південній Америці як „найменше розвинуті", у їхньому числі Сомалі, Ефіопія, Судан, Чад, Гаїті, Непал та ін. Харчування значної частини населення в цих країнах не забезпечує його мінімальні потреби в енергії і білку, а раціони складаються з найдоступніших за вартістю продуктів - зернових, бобових, бульбо- і коренеплодів, ряду овочів та плодів. Деякі фахівці вважають, що щодня в світі від голоду вмирає до 35 тис. людей. Найбільший відсоток загиблих припадає на дітей віком до 5 років. Постійне недоїдання призводить до зниження розумових здібностей і фізичного виснаження. Як правило, ті, хто недоїдає, уразливіші до хвороб, ніж ті, хто харчується добре. Крім того, жертви недоїдання частіше вмирають від хвороб, від яких люди з нормальним харчуванням видужують. Тиф, холера, віспа, чума, грип, туберкульоз і поворотний тиф зазвичай уражують ослаблених від недоїдання людей, і хоча реєструються інші причини смерті, в дійсності кожна така смерть зумовлена саме недоїданням.

У грудні 1992 р. під егідою ВООЗ у Римі відбулася міжнародна конференція з питань харчування. На ній представники урядів 159 держав світу, в тому числі України, прийняли Всесвітню декларацію і План дій в галузі харчування, який передбачав до кінця XX століття ліквідувати або значно скоротити:

голодування в тяжкій формі і широко розповсюджений голод, пов'язаний з недостатністю певних нутрієнтів (частковий голод);

недостатнє харчування, особливо серед дітей, жінок і літніх людей;

інфекційні та неінфекційні захворювання, пов'язані з безпекою харчових продуктів;

- недостатність йоду і вітаміну А, інших важливих мікроелементів, зокрема феруму;

- соціальні та інші перешкоди оптимальному грудному вигодовуванню.

Підписавши Декларацію, уряди держав-учасниць зобов'язалися підготувати до кінця 1994 р. свої національні плани в галузі харчування. З огляду на наведений План дій зрозуміло, які вагомі і складні завдання поставили перед собою держави. Із наведених першочергових завдань в Україні виконується лише одне - відповідно до вимог ЮНІСЕФ, налагоджено йодування кухонної солі.

Поліпшення структури харчування і харчового статусу людини зумовлено фізіологічною роллю поживних речовин, які входять до складу харчових продуктів. Важливо знати норми фізіологічної потреби організму в харчових речовинах, а також мати уяву про негативні наслідки споживання їх надлишкових і недостатніх кількостей. [2]

4. Роль деяких біологічно активних речовин в раціоні сучасної людини

4.1 Вода

Вода належить до харчових речовин, без яких життя неможливе. Саме у водному середовищі відбуваються біохімічні реакції, що зумовлено унікальними фізико-хімічними властивостями води.

Вода має найвищий після ртуті поверхневий натяг, що забезпечує рух вологи від коренів рослин до самих верхніх гілок. Для руху крові по найдрібніших судинах людини така властивість води має величезне значення. І ще одна властивість: вода легко розчиняє в собі інші речовини. Без цієї властивості обмін речовин в організмі був би неможливим. Молекули води перебувають в електричному полярному стані і легко дисоціюють на йони - позитивно заряджений гідроген (Н⁺) і негативно заряджений гідроксид (OН). Саме ці йони й визначають просторову структуру білків, ліпідів, нуклеїнових кислот і ряду інших органічних речовин.

Вода відіграє провідну роль у теплорегуляції, підтримує тепловий гомеостаз, що дозволяє організму адаптуватися до перепадів температури довкілля. При підвищенні температури збільшується випаровування води з поверхні тіла, воно охолоджується. Зниження температури повітря і оточуючих організм предметів різко скорочує випаровування води, тепло в організмі зберігається.

Жива клітина на 60-99,7 % складається з води. Організм дорослої людини масою 65 кг містить у середньому 40 л води.

Від води залежать структура і функціональні властивості клітинних мембран.

Сумарна добова потреба людини у воді, яка становить у середньому 2,3-2,7 л, визначається характером виконуваної роботи, умовами зовнішнього середовища і якістю спожитої їжі.

Вода із харчових продуктів і вода, яка утворюється в організмі, становить 0,9-1,2 л. Решту 1-1,5 л людина має одержувати ззовні у вигляді вільної рідини. Нормальна життєдіяльність організму неможлива без збереження водно-сольового балансу. Споживання вільної рідини краще розподіляти протягом дня рівномірно.

Однак важливо враховувати кількість не тільки введеної в організм води, але й виділеної. За допомогою води з організму виводяться кінцеві продукти обміну речовин. Якщо кількість виділеної води менша введеної в організм, це може свідчити про погіршення функції нирок, серцево-судинну недостатність.

Надлишкове споживання води підсилює потовиділення. При цьому збільшується навантаження на серце і нирки, підвищується артеріальний тиск, втрачаються мінеральні речовини і вітаміни.

Якщо втрати води перевищують надходження й утворення її в організмі, спостерігається згущення крові. Це призводить до погіршення діяльності головного мозку; порушення постачання тканин киснем і створення умов для утворення тромбів у кровоносних судинах. Сигнал про недостатність води в організмі і згущення крові через нервові рецептори надходить у головний мозок, і в результаті виникає почуття спраги.

У випадку втрати організмом води зі швидкістю 500 мл за годину, або втрати 1/10 від загальної кількості води, відбувається зневоднення організму. Втрата води в об'ємі 10-20 % від маси тіла небезпечна для життя.

При зневоднюванні порушується ряд фізіологічних функцій організму. Зменшується об'єм циркулюючої крові, знижується артеріальний тиск, кислотно-основна рівновага організму зрушується в бік кислої реакції (ацидоз), порушуються травлення й обмін речовин. Відмічається сильна спрага, зникає апетит, з'являється сухість слизових оболонок, хриплість голосу, загальна слабкість, нудота, головний біль, порушення психіки.

Таким чином, для нормального функціонування в організм людини має надходити необхідна кількість води.

Велике значення для здоров'я людини мають якість та безпека води. [2]

4.2 Білки

Це складні органічні сполуки із амінокислот, до складу яких входять карбон (50-55 %), гідроген (6-7 %), оксиген (19-24 %), нітроген (15-19 %), а також можуть входити фосфор, сульфур, ферум та інші елементи.

Білки харчових продуктів неможливо замінити іншими речовинами, і роль їх в організмі людини надзвичайно важлива. Вони відіграють ключову роль у житті клітини, складаючи матеріальну основу її хімічної діяльності. Функції білків наступні:

· структурна - здатні мимовільно створювати певну, властиву лише даному білку просторову структуру;

· регуляторна - виступають регуляторами і каталізаторами, що прискорюють перебіг біохімічних реакцій у процесі обміну речовин;

· транспортна - переносять по крові гормони, гемоглобін, фе-рум, ліпіди тощо;

· захисна - синтез антитіл;

· скорочувальна - м'язи в основному побудовані з білків;

· енергетична - білки можуть бути джерелом енергії для людини, але вони ніколи не відкладаються про запас -- надлишкова кількість білка витрачається для одержання енергії.

Біологічна цінність білків харчових продуктів залежить від співвідношення в них незамінних амінокислот, які не можуть синтезуватися в організмі і мають надходити тільки з їжею.

Незамінних амінокислот десять - лізин, метіонін, триптофан, фенілаланін, лейцин, ізолейцин, треонін, валін, аргінін і гістидин. Особливо дефіцитними є лізин, метіонін і триптофан.

Експерти ФАО вважають, що 1 г харчового білка має містити (в ідеальному варіанті) таку кількість незамінних амінокислот, мг: ізолейцин - 4, лейцин - 0, метіонін і цистин - 7, фенілаланін і тирозин - 0, триптофан - 5, треонін - 5, валін - 3.

Замінні амінокислоти також виконують в організмі різноманітні функції і відіграють не менш важливу роль, ніж незамінні. Так, наприклад, глутамінова кислота є єдиною кислотою, яка підтримує дихання клітин мозку.

Амінокислоти містяться в багатьох продуктах рослинного і тваринного походження. Однак вміст амінокислот і співвідношення їх у білкових продуктах різні.

Рослинні харчові продукти дефіцитні за окремими амінокислотами: білок більшості бобових містить близько 6-80 % метіоніну і цистину, білок пшениці - 60 % лізину порівняно з ідеальним білком (додаток 1).

Відомості про біологічну цінність білків необхідно враховувати при складанні раціонів харчування, взаємно доповнюючи лімітуючі амінокислоти. Найбільшою мірою цього можна досягти, поєднуючи рослинні і тваринні білки.

Слід зазначити, що рослинні і тваринні білки неоднаковою мірою засвоюються організмом: білки молока і яєць - в середньому на 96 %, м'яса і риби - 95 %, хліба і хлібобулочних виробів з борошна першого і другого сортів - 85 %, овочів - 80 %.

Потреба організму людини в білку залежить від віку, статі, кліматичних особливостей регіону і характеру трудової діяльності. Оптимальним вважається надходження білка із розрахунку не менше 1 г на 1 кг маси тіла.

Потреба дорослої людини в білку в середньому становить 70-110 г на добу, потреба дітей у білку - 1,5--4 г на 1 кг маси.

Білки тваринного і рослинного походження мають бути в співвідношенні 1:1. Проте результати досліджень свідчать, що мінімально достатня потреба в білках може бути знижена вдвічі і більше.

Слід зазначити, що потреба в білках визначається ефективністю обміну і утилізацією білка організмом. При цьому залежність між кількістю білка, що надходить з їжею, і станом організму значно складніша. [2]

4.3 Жири

Жири належать до групи простих ліпідів і являють собою складні ефіри жирних кислот та трьохатомного спирту гліцеролу. Джерелом для утворення жиру в організмі людини є жири харчових продуктів тваринного й рослинного походження; крім того, вони можуть синтезуватися в організмі із вуглеводів і меншою мірою із білків.

Функції ліпідів в організмі, як і білків, різноманітні:

· енергетична - є основним енергетичним матеріалом для організму. При згоранні 1 г триацилгліцеролів, головного компонента ліпідів, виділяється 38,9 кДж (9 ккал), що вдвічі більше, ніж при згоранні білків чи вуглеводів;

· резервна - в організмі використовується при погіршенні харчування чи захворюваннях;

· структурна - входять до складу клітинних оболонок і внутрішньоклітинних утворень. У нервовій тканині міститься до 25 % ліпідів, в клітинних мембранах - до 40 %;

· синтезувальна - є джерелом синтезу стероїдних гормонів, які забезпечують пристосування організму до різних стресових ситуацій;

· транспортна - ліпопротеїни - сполуки ліпідів з білками є переносниками жиророзчинних вітамінів (A, D, Е і К) в організмі;

· захисна - являють собою джерело для синтезу простагландинів, тромбоксанів і групи інших сполук, які захищають організм. Крім того, ліпіди сприяють закріпленню у певному положенні таких внутрішніх органів, як нирки, кишківник, і захищають їх від зміщення при струсі;

· терморегулювальна - захищають організм від холоду.

Харчові жири належать до класу ліпідів, що являють собою групу сполук тваринного, рослинного чи мікробного походження. Вони практично нерозчинні у воді і добре розчинні в неполярних органічних розчинниках. [3]

Найважливіший складник жирів - жирні кислоти, насичені і ненасичені.

Особливе фізіологічне значення мають поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), які входять до складу клітинних мембран та інших структурних елементів клітини. Ненасичені жирні кислоти - лінолева і ліноленова - не синтезуються в організмі людини. Ці кислоти необхідні для росту й обміну речовин живих організмів, еластичності їх судині ПНЖК, які становлять значну частину рослинних олій, відіграють також важливу роль у синтезі простагландинів - гормоноподібних речовин, які беруть участь у регуляції багатьох процесів в організмі. За повної відсутності ПНЖК у харчуванні спостерігається припинення росту, некротичні ураження шкіри, зміна проникності капілярів. На відміну від насичених жирних кислот поліненасичені кислоти сприяють видаленню холестеролу з організму при порушенні холестеролового обміну виникає таке розповсюджене захворювання, як атеросклероз.

Добова потреба людини в лінолевій кислоті становить 4-10 г, що відповідає 20-30 г рослинної олії.

Фосфоліпіди - основний компонент біомембран клітинних структур, вони відіграють істотну роль у проникності клітинних оболонок і внутрішньоклітинному обміні.

Холестерол є структурним компонентом усіх клітин і тканин людини. Він бере участь в обміні жовчних кислот, низки гормонів, кальциферолу. Основна його частина утворюєгься в печінці (70-80 %), інша - надходить з їжею. Більше всього холестеролу міститься в наступних продуктах, у %: яйця -0,57; вершкове масло -0,17-0,27; печінка 0,13-0,27; риба-до 0,3. Надлишок холестеролу у харчовому раціоні сприяє розвитку атеросклеротичного кардіосклерозу, інфаркту міокарда, інсульту. Його нестача призводить до посилення процесів пошкодження мембран і погіршення обмінних процесів.

Рекомендований вміст жирів у раціоні людини становить 90 -100 г на добу, при цьому 1/3 їх потреби мають становити рослинні олії, 2/3 - тваринні. [2]

4.4 Вуглеводи

Вуглеводи - органічні речовини, які складаються із карбону, гідрогену та оксигену. Вони є основним складником харчового раціону людини, оскільки їх споживають приблизно в 4 рази більше, ніж жирів і білків. Вуглеводи виконують в організмі багато різноманітних функцій:

· енергетична - головна функція вуглеводів. За рахунок вуглеводів забезпечується близько 60 % добової енергоцінності, тоді як за рахунок білків і жирів, разом узятих, - лише 40 %;

· синтезувальна - вуглеводи необхідні для біосинтезу нуклеїнових кислот, замінних амінокислот як складова структурна частина клітин;

· пластична - вуглеводи входять до складу гормонів, ферментів і секретів слизових залоз;

· регуляторна - вуглеводи протидіють нагромадженню кетонових тіл при окисненні жирів, регулюють обмін вуглеводів і діяльність центральної нервової системи;

· захисна - глюкуронова кислота, поєднуючись із деякими токсичними речовинами, утворює розчинні у воді нетоксичні складні ефіри, які легко виводяться з організму.

Середня добова потреба у вуглеводах становить 350-500 г. При збільшенні фізичного навантаження частка вуглеводів має підвищуватися.

За харчовою цінністю вуглеводи поділяють на засвоювані та незасвоювані.

Засвоювані вуглеводи перетравлюються і метаболізуються в організмі людини. До них належать глюкоза, фруктоза, сахароза (цукроза), лактоза, мальтоза, б-глюканові полісахариди - крохмаль, декстрини і глікоген.

Найбільшу харчову цінність мають альдози (глюкоза, галактоза, маноза, ксилоза), а також кетози (фруктоза). Споживання глюкози і фруктози - двох найпоширеніших у природі моноцукридів - досягає 20 % загального споживання вуглеводів. З кишечнику вуглеводи всмоктуються в кров лише у вигляді глюкози і фруктози. Глюкозу як поживний матеріал в організмі людини використовують винятково нервові клітини, мозкова речовина нирок та еритроцити. Основними джерелами фруктози є такі харчові продукти, як мед (37 %), виноград (7,7 %), груші і яблука (5-6 %), кавуни, малина, аґрус, чорна смородина (біля 4 %)

Основними харчовими дицукридами в харчуванні людини є сахароза і лактоза.

Цукор, основним компонентом якого є сахароза, виконує в організмі роль енергоносія. За цукром закріпилася назва „біла смерть". Справа в тім, що цукор являє собою рафінований продукт, що призводить до недоодержання людиною сотень, а можливо, і тисяч різноманітних біологічно активних речовин, які засвоювали наші предки з їжею протягом мільйонів років. При потраплянні в кишківник сахароза швидко розщеплюється до глюкози та фруктози і всмоктується в кров. У крові значно підвищується концентрація глюкози. Це своєрідний удар по підшлунковій залозі, якій потрібно постачати організму достатню кількість гормону інсуліну, щоб відрегулювати вміст глюкози в крові. Подібні різкі коливання рівня глюкози в крові потребують від організму напруженої роботи і навіть включення резервних регуляторних можливостей. Не випадково цукровий діабет людей похилого віку називали .„хворобою кондитерів".

За даними ВООЗ, споживання цукру в країнах з низькою смертністю від захворювань органів кровообігу коливається від 25 до 81 г на добу, з високою - від 87 до 136 г.

Однак неприпустимо цукор вважати шкідливим продуктом, шкідливим є зловживання ним. У добовому раціоні харчування частка цукру від загальної кількості вуглеводів має становити 15 20 %. Від такої кількості цукру організм не буде відчувати надлишкових навантажень.

Серед поліцукридів рослинних продуктів найбільше значення в харчуванні людини має крохмаль. Для засвоєння крохмалю потрібно значно більше часу, ніж для засвоєння цукру. Більше всього крохмалю міститься в хлібопродуктах (40-73 %), насінні бобових рослин (40-45 %) і картоплі (15 %).

У тваринних продуктах міститься відносно невелика кількість іншого засвоюваного поліцукриду, близького за хімічною будовою до крохмалю. При зниженні вмісту цукру в крові глікоген перетворюється в глюкозу, тим самим підтримуючи постійний його відсоток (80-120мг% чи 4,4-6,6ммоль/л).

Незасвоювані вуглеводи не розщеплюються ферментами, які секретуються в травному каналі людини.

Основними незасвоюваними вуглеводами є так звані „харчові волокна" суміш різних структурних поліцукридів рослинних клітин - целюлози, геміцелюлоз і пектинових речовин, лігніну і неструктурних поліцукридів, які зустрічаються в натуральному вигляді в харчових продуктах - камедів, поліцукридів, використовуваних як харчові добавки.

Харчові волокна один із компонентів комплексної профілактики порушень жирового обміну, атеросклерозу, цукрового діабету, жовчнокам'яної хвороби.

Добова норма харчових волокон для дорослої людини становить 25-30г.

Харчові волокна впливають на функцію товстого кишечнику. Вони стимулюють перистальтику, підсилюють виділення жовчі. Вони здатні адсорбувати продукти обміну мікроорганізмів, жовчні кислоти, солі важких металів, що надійшли до кишечнику.

У той же час надлишкове споживання харчових волокон може призвести до неповного перетравлювання їжі, порушення всмоктування в кишечнику макро- і мікроелементів, а також жиророзчинних вітамінів.

У харчовому раціоні частка крохмалю має становити 70 - 75 % усіх вуглеводів, частка харчових волокон - близько 10 %, простих цукрів 15 - 20 %. Порушення фізіологічної потреби у вуглеводах буде спричиняти несприятливу дію на організм людини. [2]

4.5 Вітаміни

Вітаміни - низькомолекулярні органічні сполуки різноманітної хімічної природи, які не синтезуються (або синтезуються в недостатній кількості) в організмі людей і більшості тварин. Вони надходять з їжею і необхідні для каталітичної активності ферментів, які визначають перебіг біохімічних та фізіологічних процесів у живому організмі. Вітаміни належать до незамінних мікрокомпонентів їжі на відміну від макрокомпонентів - білків, ліпідів і вуглеводів.

Вітаміни підрозділяють на водо- і жиророзчинні. Виділяють також групу вітаміноподібних речовин, до яких належать холін, інозит, вітамін U, карнітин, оротова, пангамова (вітамін В₁₅) і параамінобензойна кислоти, вітамін F.

Потреба людини у вітамінах залежить від її віку, стану здоров'я, характеру діяльності, пори року, вмісту в їжі основних макрокомпонентів харчування.

Розрізняють три ступені забезпечення організму вітамінами:

* авітаміноз - вітаміни відсутні повністю;

* гіповітаміноз - недостатність вітамінів, іноді відсутність якого-небудь одного чи декількох вітамінів;

* гіпервітаміноз - надлишкове їхнє надходження.

Гіповітамінози -- найпоширеніші захворювання. Згідно з даними досліджень, нестача вітаміну С в зимово-весняний період виявляється в 40-- 100%, а влітку і восени в 20-- 60 % обстежуваних; нестача вітаміну А -- відповідно у 25--95 % і 10--20 % , нестача вітамінів В_1? В₂ і РР -- у 20--80 % і 20--60 % обстежуваних.

Харчування населення є дзеркальним відображенням соціально-економічного становища населення. Особливо важким воно було в 90-х що, позначилося на поширеності гіповітамінозів.

Узагальнення результатів багатьох досліджень дозволяє констатувати таке:

1. Одночасно виявляється нестача декількох вітамінів, тобто реєструється полігіповітаміноз.

2. Дефіцит вітамінів реєструється не тільки навесні, але й у літньо-осінній (найбільш сприятливий) період року і, таким чином, є постійно діючим несприятливим чинником.

3. Полігіповітаміноз поєднується з дефіцитом білка й мінеральних елементів, особливо в харчуванні найбільш уразливих груп.

Недостатнє споживання або засвоєння вітамінів неминуче призводить до порушення ферментативних процесів або фізіологічних функцій, що створює метаболічну основу для патологічних станів або хвороб.

Нестача вітамінів і неповноцінне харчування призводять до різних дефектів імунітету (додаток 5). Розвиток імунодефіцитних станів залежить від віку, тривалості періоду порушення харчування, стану травного каналу та ін.

Особливо небезпечний для імунної системи дефіцит деяких вітамінів, зокрема:

дефіцит вітамінів С, Е, А та в-каротину, що призводить до зниження антиоксидантного захисту організму;

дефіцит вітамінів групи В (В_в, В₁₂ і фолієвої кислоти), що веде до атрофіїлімфоїдної тканини, значного зниження кількості лімфоцитів, зменшення вироблення цитокінів, особливо важливої ланки протипухлинного імунітету -- інтерлейкіну-2.

Біологічна роль вітамінів у процесах біотрансформації токсичних речовин визначається тим, що, по-перше, вітаміни входять до структури ферментних систем у вигляді коферментів. По-друге, вітаміни беруть участь у біосинтезі субстратів, необхідних для здійснення першої та другої фази біотрансформації: цитохрому Р-450, УДФ-глюкуронової кислоти та ін.

Таким чином, забезпечення повноцінності раціону харчування за вмістом вітамінів дозволяє підвищити загальну опірність організму до дії хімічних, фізичних і біологічних чинників зовнішнього середовища. [3]

5. Біологічно активні добавки

Біологічно активні добавки(БАД) - комплекс біологічно активних речовин, які одержують із мінеральної, рослинної або тваринної сировини. БАДи призначені для вживання одночасно з їжею або введення до складу харчових продуктів. Біодобавки можуть випускатися в таблетках, капсулах і розчинах. Важливо враховувати, що БАДи не є ліками й вводяться в харчовий раціон тільки з метою регуляції функцій організму в рамках фізіологічних норм. [6]

Традиційно БАД поділяються на три групи: нутрицевтики, еубіотики, парафармацевтики

-- Нутрицевтики -- це есенціальні біологічно активні речовини, які застосовуються для корекції хімічного складу раціону людини.

-- Парафармацевтики -- біологічно активні речовини, які володіють певною фармакологічною активністю та застосовуються для підтримки у фізіологічних межах функціональної активності органів та систем, профілактики патологічних станів та допоміжної терапії.

-- Еубіотики (пробіотики) -- біологічно активні добавки, які містять живі мікроорганізми та нормалізують мікрофлору кишківника [5].

Біологічно активні добавки створюються на основі загальновідомих нутрієнтів, які довгий час застосовувалися в медичній практиці (вітаміни, мінеральні речовини, продукти переробки рослин та життєдіяльності мікроорганізмів тощо), достатньо вивчені в експерименті; накопичений великий досвід їх клінічного застосування.

Біологічно активні добавки з'явилися в Україні близько 10років тому. Сьогодні населенню України пропонують свою продукцію понад 200 фірм-виробників біологічно активних добавок(додаток 6). Володіючи таким арсеналом БАД, лікар може вводити їх у раціон дієтичного чи раціонального харчування для оптимізації обмінних процесів та функцій організму людини з урахуванням стану її здоров'я. [8]

Однак, як показує досвід, у більшості випадків оздоровчі та профілактичні властивості цієї продукції визначаються фахівцями здебільшого за хімічним складом, що не може бути основою для оцінки біологічної дії.

Кілька десятиліть існування у світі БАДів привели до розуміння того, що найбільш ефективним і прогресивним напрямком буде випуск добавок не з одним-двома головними компонентами, а створення комплексних систем, розрахованих на вирішення конкретних проблем. Таким є, наприклад, склад біодобавок «Здорове волосся», «Міцні нігті», «Жіноче здоров'я» та інші. У такі комплекси входять, як правило, вітаміни, мікроелементи, екстракти трав, амінокислоти та інше. [7] (додаток 7)

Компонентами БАД нерідко являються екзотичні речовини, які мало або зовсім не вивчені. Деякі з БАДів містять просто лікарські засоби, про присутність, яких не вказується на упаковці. Це сильнодіючі психотропні, гормональні та антигістамінні препарати, нестероїдні протизапальні засоби. Описано багато ускладнень при застосуванні БАД.

В більшості БАД, що використовуються для зниження ваги, корекції фігури, присутня ефедра. Багато людей не підозрюють, які ускладнення це може викликати. Між іншим, у ефедри є цілий ряд побічних ефектів: підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму, підвищення рівня цукру в крові, безсоння, нервозність, тремор, головний біль, судоми, напади стенокардії, інсульти. При цьому, навіть дуже обізнані про побічні дії ефедри, певно не знають, що цей компонент має біля 20-ти синонімів. [13]

Добавки, що містять хром, при тривалому застосуванні, можуть сприяти розвитку анемії, ураженню печінки, підсиленню ниркової недостатності. Інсульти, серцеві напади, безсоння, нервозність зареєстровані при застосуванні БАД, в складі яких виявлені аналоги гормонів щитовидної залози.

Прийнято вважати, що від алое, крім користі, нічого бути не може. Насправді його неправильне застосування може призвести до значних порушень електролітного балансу, уражень печінки та багатьох інших ускладнень, про які в жодній інструкції до БАД, що містять алое, не вказується. Відповідно, є цілий ряд протипоказань до них. Це, перш за все, електролітні порушення, численні захворювання шлунково-кишкового тракту, вагітність, період лактації, вік до 10 років. [10]

В людей, що приймають ці БАД, доцільно контролювати рівень електролітів в крові, особливо калію. Слід пам'ятати про те, що при поєднаному прийомі БАД, що містять алое з серцевими глікозидами може значно посилюватися токсичний ефект останніх.

Антраноіди, що містяться в багатьох лікарських травах (в тому числі і в алое), мають канцерогенну дію. В зв'язку з цим, в Німеччині федеральні органи охорони здоров'я вимагають від фірм, що бажають зареєструвати препарати з трав, які містять антраноіди, дані про їх точний склад і продукти перетворення в кінцевій лікарській формі, результати вивчення канцерогенності та мутагенності.

До складу БАД, що призначаються вагітним часто входять трави, які їм протипоказані. Це циміцифуга звичайна, м'ята болотна, барбарис, дим'янка аптечна, ламінарія морська та полинь звичайна. Вже зареєстровані такі побічні реакції на м'яту болотну, як нудота, блювота, судоми, аборти, ураження печінки, нирок, навіть летальні випадки.

В наш час накопичена велика кількість даних про взаємодію БАД з лікарськими препаратами. В країнах Європейського союзу внесені відповідні вказівки до інструкцій добавок, що містять звіробій. Хірурги рекомендують за 2-3 тижні до оперативного втручання припинити прийом будь-яких БАД. З прийомом женьшеню пов'язують розвиток тахікардії та гіпертензії, з прийомом гінко білоба - розвиток тромбоцитопенії, на фоні чого були зареєстровані геморагічні інсульти. [11]

Отже, застосування найякісніших БАД вимагає медичного нагляду та контролю і створення законодавчої, нормативної та методичної бази для їх медико-біологічної оцінки, реєстрації та застосування. [9]

Висновок

раціон харчування активна добавка

Отже, проблема збереження здоров'я і збільшення довготривалості життя людини є і буде залишатись однією із найважливіших і актуальних проблем сучасного суспільства. А однією із головних умов функціонування організму людини, у відповідності із теорією адекватного харчування, є наявність у раціоні біологічно активних речовин(БАР).

БАР -- це сполука, яка внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей має певну специфічну активність і виконує або впливає, змінює каталітичну (ферменти, вітаміни, коферменти), енергетичну (вуглеводи, ліпіди), пластичну (вуглеводи, ліпіди, білки), регуляторну (гормони, пептиди) або іншу функцію в організмі. Головним джерелом надходження БАР в організм є харчові продукти та ліки.

21 століття внесло корінні зміни, як в спосіб життя, так і в структуру харчуванню людей. В цілому різко знизились енерговитрати і в більшості економічно-розвинутих країн в теперішній час вони досягли критичного рівня. Людині немає потреби в повсякденних умовах займатися тяжкою фізичною працею і втрачати багато енергії. Харчові продукти, в першу чергу м'ясо і тваринні жири, при правильному харчуванні повинні відійти на другий план, тому що в подібному випадку починається дефіцит в інших необхідних для організму біологічно активних речовинах, які знаходяться в продуктах рослинного походження.

В цілому для структури харчування економічно розвинутих країн характерні не тільки зниження потреби в енергії, але і дефіцит поліненасичених жирних кислот, повноцінних речовин (Са, заліза), мікроелементів (йоду, фтору, цинка, харчових волокон).

З огляду на динаміку зміни структури харчування людини в історичному аспекті можна виділити наступні спільні для населення всіх індустріально розвинутих країн негативні тенденції:

надлишкове споживання жирів, зокрема насичених;

значне збільшення споживання цукру і кухонної солі;

істотне зменшення споживання крохмалю і харчових волокон. Така структура харчування призводить до поширення таких захворювань, як атеросклероз та ішемічна хвороба серця, що є основною причиною смертності в економічно розвинутих країнах.

Нині для раціоналізації харчування досить широко використовують біологічно активні добавки - комплекс біологічно активних речовин, які одержують із мінеральної, рослинної або тваринної сировини. БАДи призначені для вживання одночасно з їжею або введення до складу харчових продуктів. Важливо враховувати, що БАДи не є ліками й вводяться в харчовий раціон тільки з метою регуляції функцій організму в рамках фізіологічних норм. Однак нині досить гостро стоїть питання безпечності БАД, так як , у більшості випадків оздоровчі та профілактичні властивості цієї продукції визначаються фахівцями здебільшого за хімічним складом, що не може бути основою для оцінки біологічної дії. Також компонентами БАД нерідко являються екзотичні речовини, які мало або зовсім не вивчені. Отже, застосування БАД вимагає виского рівня медичного контролю і створення законодавчої, нормативної та методичної бази для їх медико-біологічної оцінки, реєстрації та застосування.

Список використаної літератури

1. Бокшан Є.В., Ващенко К.Ф., Зарума Л.Є., Калинюк Т.Г. та ін. Фармацевтична енциклопедія. Ред. Черних В.П. Київ, Моріон, 2005. 848 с.

2. Димань Т.М., Барановський М.М., Ківа М.С., Мазур Т.Г., Загоруй Л.П., Домбровська Ю.О., Букалова Н.В. Харчування людини / Під ред. Т.М. Димань. - Біла Церква, 2005. - 300 с. (здобувачем підготовлено матеріали до окремих підрозділів книги).

3. Гігієна харчування з основами нутріціології / Під ред. В.І. Ципріяна.-Київ., - «Здоров'я», 2002 .- 568 с.

4. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Смоляр В. І., Циганенко О. І. Екологічні проблеми харчування людини. -- Черкаси, 2004. -- 92с.

5. Андронович С.А. Медична хімія: структура, властивості, молекулярні механізми дії біологічно активних речовин. - Навч. Посібник-«Здоров'я»,2006-132с.

6. Пішак В.П., Радько М.М., Бабюк А.В., та ін. Вплив харчування на здоров'я людини: Підручник/ Радько М.М. (ред.). -Чернівці: Книги ХХІ, 2006. - 500с.

7. Гичев Ю.Ю., Гичев Ю.П. Руководство по биологически активным добавкам. - М.: „Триада-X", 2007. - 232 с.

Додаток

Таблиця 1. Наслідки недостачі та надлишку білків.

Порушення	Негативні наслідки	Характерні захворювання
Нестача	ослаблення організму; затримання росту; важкі розлади обміну речовин, зниження імунітету; порушення функції залоз внутрі- шньої секреції: загальне виснаження мускулатури; зникнення підшкірного жирового шару; набряки; пігментація шкіри	„хвороба борошняного харчування"; „цукрова дитина"; „тропічний лишай"; аліментарний маразм; квашиоркор

Таблиця 2. Наслідки недостатності та надлишку жирів.

Порушення	Негативні наслідки	Характерні захворювання
Нестача	порушення обміну речовин і вітамінів; порушення травлення; зниження опірності інфекціям; ослаблення організму; зміна проникності капілярів; некротичні ураження шкіри	виснаження; гнійничкові хвороби шкіри; випадання волосся
Надлишок	підвищення в'язкості крові, її згортання; порушення обміну речовин; зниження імунітету; збільшення маси тіла; нагромадження жирів у крові, печінці й інших тканинах і органах	атеросклеротичний кардіосклероз: інфаркт міокарда; інсульт; ожиріння; рак товстого відділу кишечнику

Таблиця 3. Вплив нестачі вітамінів на імунну систему.

Дефіцит вітамінів	Макрофаги	Т-лімфоцити	В-лімфоцити	Клітинний імунітет	Синтез і . антитіл	Продуку вання цитокінів
Вітамін А		v		v		v
Вітамін Е		v	v	v	v	v
Вітамін С	vv			v
Вітаміни групи В (В6, В12, фолієва кислота)		v		v	v	v

Таблиця 4. Основні харчові речовини в біологічно активних добавках.

НУТРИЦЕВТИКИ
-- Вітаміни-- Вітаміноподібні речовини-- Макроелементи-- Мікроелементи-- Мікронутрієнти білкової природи- амінокислоти,- поліпептиди-- Мікронутрієнти ліпідної природи- омега-3 поліненасичені жирні кислоти,- гама-ліноленова кислота,- фосфоліпіди,- фітостерини-- Мікронутрієнти вуглеводної природи (харчові волокна,незасвоювані олігосахариди, полісахаридні ад'юванти)-- Ферменти
ПАРАФАРМАЦЕВТИКИ
--Біофлавоноїди-- Глікозиди-- Алкалоїди-- Фітоестрогени-- Аліли-- Індоли-- Сапоніни-- Терпени та ін. (усього біля 1000 парафармацевтиків,які містяться безпосередньо у харчових продуктах)

Размещено на Allbest.ru