Інтеграція об’єктів культурної спадщини в містобудівний кадастр: український досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Інтеграція об'єктів культурної спадщини в містобудівний кадастр: український досвід

Бавровська Наталія Михайлівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри земельного кадастру,

Іванченко Вадим Анатолійович кандидат юридичних наук, віце- президент, благодійний фонд «Рідне місто моє»,

Новаковський Дмитро Леонідович аспірант кафедри землевпорядного проектування

м. Київ

Анотація

Культурна спадщина відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності, збереженні історичної пам'яті та розвитку суспільства. В умовах швидкої урбанізації та розвитку міст, питання збереження культурних об'єктів стає надзвичайно актуальним. Інтеграція культурної спадщини в містобудівний кадастр є одним із дієвих способів захисту та збереження цих об'єктів. Український досвід у цьому напрямі заслуговує на окрему увагу, оскільки демонструє як успіхи, так і виклики на шляху до гармонійного співіснування сучасного міста та історичної спадщини.

Автори статті досліджують проблеми та перспективи інтеграції культурної спадщини в містобудівний кадастр, акцентуючи увагу на українському досвіді. Культурна спадщина відіграє ключову роль у формуванні національної ідентичності, збереженні історичної пам'яті та сприяє розвитку суспільства. В умовах швидкої урбанізації та розбудови міст збереження культурних об'єктів набуває особливої актуальності. Інтеграція культурної спадщини в містобудівний кадастр є ефективним способом її захисту та збереження, що дозволяє враховувати історико-культурну цінність при плануванні міських територій.

Український досвід демонструє як успіхи, так і виклики у цьому напрямі. Законодавча база, зокрема Закон України «Про охорону культурної спадщини», регулює охоронні заходи, але значна частина унікальних історичних місць залишається під загрозою знищення через недостатню визначеність зон охорони та нечіткі вимоги до забудови. Автори підкреслюють необхідність комплексного підходу, який об'єднує ефективне законодавство, стратегічне планування міського розвитку та участь громадськості. історичний пам'ять містобудівний кадастр

Особливу увагу приділено важливості збереження історичних ареалів та об'єктів культурної спадщини, що сприяє обмеженню неконтрольованого будівництва та захисту значущих археологічних та історичних об'єктів. Автори наголошують на необхідності створення єдиного публічного джерела даних про об'єкти культурної спадщини, що забезпечить зручність для суб'єктів господарювання та органів контролю.

Дослідження також аналізує проблеми, пов'язані з узгодженням інтересів збереження спадщини та розвитку міської інфраструктури, вказуючи на важливість правових та нормативних актів для забезпечення балансу між цими інтересами. Викладені основні проблеми, такі як відсутність чітких характеристик масштабу забудови, нечітке пам'яткоохоронне зонування та невизначеність зон охорони окремих пам'яток, що робить об'єкти беззахисними перед агресивним ущільненням оточуючої забудови.

Ключові слова. Містобудівний кадастр, збереження культурної спадщини, урбаністичне планування, моніторинг та управління спадщиною, охорона культурних об'єктів, просторове планування, ландшафтне планування, кадастровий облік, інформаційні системи, сталий розвиток міст.

Abstract

Bavrovska Nataliia Mykhailivna candidate of economic sciences, associate professor, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv,

Ivanchenko Vadym Anatoliyovych Candidate of Juridical Sciences (Ph. D.), Vice president, Charitable Foundation Charity Fund «My Hometown», Kyiv

Novakovsky Dmytro Leonidovych Graduate student of the Department of Land Management Design, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

INTEGRATION OF CULTURAL HERITAGE OBJECTS INTO THE URBAN CADASTRE: UKRAINIAN EXPERIENCE

Cultural heritage plays an important role in shaping national identity, preserving historical memory, and fostering societal development. In the context of rapid urbanization and city development, the issue of preserving cultural heritage becomes exceedingly relevant. Integrating cultural heritage into the urban planning cadastre is one of the effective ways to protect and preserve these assets. The Ukrainian experience in this field deserves special attention, as it demonstrates both successes and challenges on the path to harmonious coexistence of the modern city and historical heritage.

This article examines the problems and prospects of integrating cultural heritage into the urban planning cadastre, focusing on the Ukrainian experience. Cultural heritage plays a key role in shaping national identity, preserving historical memory, and contributing to societal development. Amid rapid urbanization and city expansion, the preservation of cultural sites is particularly urgent. Integrating cultural heritage into the urban planning cadastre is an effective means of protecting and preserving it, allowing for the consideration of historical and cultural value in urban planning.

The Ukrainian experience showcases both successes and challenges in this area. The legislative framework, particularly the Law of Ukraine «On the Protection of Cultural Heritage», regulates protective measures, but a significant portion of unique historical sites remains at risk of destruction due to insufficiently defined protection zones and unclear development requirements. The article emphasizes the need for a comprehensive approach that combines effective legislation, strategic urban development planning, and public participation.

Special attention is given to the importance of preserving historical areas and cultural heritage sites, which helps to limit uncontrolled construction and protect significant archaeological and historical objects. The authors highlight the necessity of creating a unified public database of cultural heritage sites, ensuring convenience for business entities and control authorities.

The article also analyzes issues related to balancing the interests of heritage preservation and urban infrastructure development, pointing out the importance of legal and regulatory acts to maintain this balance. It outlines key problems such as the lack of clear scale characteristics for development, vague heritage protection zoning, and the uncertainty of protection zones for individual monuments, leaving sites vulnerable to aggressive surrounding construction.

Keywords: urban planning cadastre, cultural heritage preservation, urban planning, heritage monitoring and management, protection of cultural assets, spatial planning, landscape planning, cadastral accounting, information systems, sustainable urban development.

Постановка проблеми

Україна має багату та різноманітну культурну спадщину, яка включає історичні будівлі, археологічні пам'ятки, архітектурні ансамблі та інші об'єкти. Збереження цієї спадщини є не лише питанням національної гордості, а й важливим аспектом культурного, освітнього та економічного розвитку. Культурна спадщина приваблює туристів, сприяє розвитку місцевого бізнесу та створює робочі місця. Крім того, вона є невід'ємною частиною колективної пам'яті та ідентичності суспільства.

Однією з головних проблем в галузі збереження культурної спадщини України є узгодження інтересів, пов'язаних з її охороною, та інтересів, пов'язаних із розвитком населених пунктів та економічною діяльністю, зокрема, будівництвом і землекористуванням. [1,2]

Охоронні заходи щодо культурної спадщини регламентуються Законом України «Про охорону культурної спадщини», але значна кількість унікальних планувальних структур історичних місць, які акумулювали потенціал багатьох історичних епох, знаходиться на межі руйнування або знищення. Саме тому особливої актуальності сьогодні набуває інтеграція історично-планувальної частини в зміст сучасного міста. Особливо важливими в цьому контексті слід виділити наступні проблеми:

у містобудівних документах відсутні чіткі характеристики масштабу забудови, що призводять до порушення традиційного її характеру, співмасштабності архітектурних членувань і історичної парцеляції;

занадто укрупнене пам'яткоохоронне зонування територій з нечіткими, розпливчастими пам'яткоохоронними вимогами унеможливлює створення єдиного ефективного режиму їх використання;

невизначеність зон охорони окремих пам'яток робить ці об'єкти беззахисними перед агресивним ущільненням оточуючої забудови та провокує багато інших недоліків.

Вирішення цих проблем передбачає комплексний підхід, що об'єднує ефективне законодавство, розробку стратегічних планів міського розвитку та врахування думки громадськості. Зокрема, потрібно визначити оптимальні механізми для взаємодії між владою, розробниками та громадськістю з метою забезпечення узгодженого підходу до розвитку міських територій. Особливу увагу необхідно приділити збереженню історичного та культурного багатства з урахуванням його важливості для формування ідентичності та унікального характеру міст. [2]

У сучасних умовах зростає необхідність у плануванні територій як ефективного засобу державного регулювання їх використання, що забезпечить взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій. Важливою складовою інтеграції культурної спадщини в містобудівний кадастр є правові та нормативні акти. [4,5]

Слід відзначити, що й інвестиційна привабливість історичних центрів, стихійне будівництво, військові дії в Україні призводять до аварійного стану й умисного руйнування та знесення об'єктів культурної спадщини. Тому серед багатьох питань особливу увагу слід надати збереженню історичного ареалу та об'єктів культурної спадщини, що знаходяться в межах конкретної територіальної громади. Встановлення історичних ареалів допомагає не лише зрозуміти розвиток місцевостей та міграційні процеси населення, що є важливим для археологічних та історичних досліджень, але й обмежити неконтрольоване будівництво та забезпечити захист значущих історичних та археологічних об'єктів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних учених Бевза М.В., Бортника С.Ю., Дехтяренка Ю.Ф., Дьоміна М.М., Мартина А.Г., Новаковської І.О., Нудельмана В.І., Палехи Ю.М., Петраковської О.С., Li Fu , Qingping Zhang , Yizhou Tang , Jie Pan Qun Li свідчать про значний інтерес до наукового обґрунтування проблем збереження, охорони та сталого розвитку об'єктів культурної спадщини. Та вказана проблема залишається особливо актуальною в період воєнного стану в країні.

Метою статті є аналіз проблем охорони об'єктів культурної спадщини та формування історичних ареалів міст в контексті ефективного містобудування, збереження балансу історичного аспекту з потребами сучасного розвитку міст.

Виклад основного матеріалу

Урбанізація є незворотнім явищем як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених країнах. Однак зростання та трансформація міських територій можуть становити серйозну загрозу для культурної спадщини міста, яка є важливим елементом його середовища. В останні десятиріччя зовнішній вигляд міста змінюється дуже швидко - велика кількість новобудов, проте не всі з них є вдалими, і руйнують історично сформований контекст. В той же час в історичній міській частині залишаються наразі деградуючі занедбані, зруйновані та вільні від забудови ділянки, що виникли внаслідок її втрати. [2]

Збереження нерухомої культурної спадщини для майбутніх поколінь стає надзвичайно важливим, оскільки міста розвиваються та змінюються, існує ризик неповерненої втрати цінного культурного надбання. Отже, для ефективного захисту міської культурної спадщини приймаючим рішення особам потрібно оперативно оцінювати вплив на неї урбанізації, зберігаючи баланс між її збереженням та необхідністю міського зростання. [3]

Цінність об'єктів містобудівного масштабу визначено у багатьох міжнародних документах, зокрема у Міжнародній хартії по консервації і реставрації пам'яток і визначних місць (Венеція,1964 р.). В іншій Міжнародній хартії, що стосується охорони історичних міст (Вашингтон, 1987 р.) було зафіксовано статус і предмет охорони та використання історичного міського ландшафту як пам'ятки містобудування. [6,7]

На території України знаходиться понад 130 000 об'єктів культурної спадщини, які перебувають на державному обліку, з них - 9 562 пам'яток (приблизно 7%), внесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (914 пам'яток національного значення та 8 648 - місцевого значення), однак лише 9% з них мають затверджені зони охорони. Станом на 2022 рік в Україні було відсутнє єдине публічне джерело даних, яке б містило інформацію про усі об'єкти культурної спадщини, зміст та особливості їх правового захисту [8]. Відсутність публічно доступного, достовірного та повного джерела інформації створює істотні незручності для суб'єктів господарювання (інвесторів, забудовників), пов'язані з неможливістю визначення належності певного об'єкта до пам'яток культурної спадщини, а для уповноважених органів охорони культурної спадщини та органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду - складнощі із визначенням коректної дозвільної процедури. [1]

Крім того, слід зазначити, що в Законі України «Про охорону культурної спадщини» [4] увага зосереджується, як і у більшості нормативних пам'ятко охоронних документах, в основному, на окремих пам'ятках та цінних історичних об'єктах. Визначення зон їхньої охорони, не дозволяє розглядати історичне місто як цілісний об'єкт культурної спадщини при містобудівному проектуванні. Тому, у сучасних умовах зростає необхідність у плануванні територій як ефективного засобу державного регулювання їх використання, що забезпечить взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій. Як можливий напрям вирішення вказаного питання є формування в містах історичних ареалів.

Основне визначення поняття «історичний ареал населеного місця» дає основний нормативний документ в сфері охорони культурної спадщини України - Закон України «Про охорону культурної спадщини». [4] Згідно цього Закону, історичний ареал населеного місця - «це частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку». Більш розширене тлумачення та формування підходу до визначення меж історичних ареалів містить Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318.[9] Відповідно до цього Порядку, «історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови».

Відповідно до ст. 17 [10] встановлено, що для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини та зони їх охорони у складі генерального плану населеного пункту. Урядом України у липні 2001 р. визначено 401 історичне населене місце. Для таких населених пунктів головною відмінністю з точки зору захисту традиційного характеру їх середовищ є визначення меж і режимів використання територій історичних ареалів. Хоча, як свідчать дані рис. 1., за тринадцятирічний період погоджено біля 27 % усіх ІАОП та затверджено майже 30 % історичних ареалів.

Рис. 1. Динаміка затвердження історичних ареалів та погодження ІАОП Історичних населених місць *

*Сформовано за джерелом [ 11]

Для кожного історичного ареалу визначаються режим використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць. Міністерством культури та інформаційної політики України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць». [9]

Слід відзначити, що правила охорони та використання історичних ареалів населених місць повинні враховуватися під час розроблення місцевих містобудівних програм, містобудівної та землевпорядної документації. Відомості про визначені межі і режими використання історичних ареалів населених місць вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини [9].

Однак станом на 2022 рік тільки для більш ніж 30 % населених пунктів затверджено межі та режими використання історичних ареалів, погоджені історико-архітектурні опорні плани у складі генеральних планів населених пунктів, які враховують вимоги зазначених меж та режими використання історичних ареалів. Проте є поодинокі випадки коли містобудівна документація на місцевому рівні, у складі якої погоджений історико-архітектурний опорний план не затверджена у встановленому порядку. Історико-архітектурні опорні плани є основою, вихідними даними для розроблення або оновлення відповідної містобудівної документації в історичних населених місцях.

Поряд із зазначеним, важливим аспектом в контексті охорони об'єктів культурної спадщини є їх облік. Так цифри (Рис.2) в частині кількості щойно виявлених об'єктів та пам'яток, які перебувають на державному обліку є неточними (станом на 2015 р), оскільки система державного обліку нерухомих пам'яток формувалась в різні часи різними суб'єктами - рішеннями облвиконкомів, розпорядженнями представників Президента в областях тощо та завжди піддавалась сумнівам. Серйозну проблему представляють арифметичні розбіжності при порівнянні даних Мінкультури і регіональних органів охорони культурної спадщини. Статистичні дані, які надходять до Мінкультури суперечливі. (Рис.2 )[11]

Рис. 2. Співвідношення кількості внесених пам 'яток до реєстру до загальної кількості об 'єктів культурної спадщини, виявлених на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (%) [12]

На сьогодні в Україні створена інформаційно-комунікаційна система обліку нерухомих об'єктів культурної спадщини України «Державний реєстр нерухомих пам'яток України» [12], яка повинна акумулювати максимально повну інформацію про всі об'єкти культурної спадщини, вести їх облік в процесі відбудови України. Реєстр містить список об'єктів культурної спадщини України, які перебувають під охороною держави, і дасть змогу сформувати єдиний масив даних про всі такі об'єкти, зокрема й ті, що наразі перебувають на окупованих територіях.

За словами очільника Мінкультури, [13] «з понад 140 тис. пам'яток наразі в систему вже введено дані про 105 532 об'єкти культурної спадщини в галузі архітектури, археології, історії, монументального мистецтва, науки і техніки, ландшафту та садово-паркового мистецтва». Реєстр пам'яток дасть змогу нам із вами мати якісні процедури, які стосуються збереження пам'яток. Очікується, «що впровадження реєстру перешкоджатиме хаотичній забудові в історичних ареалах міст, особливо під час повоєнної відбудови, а також оптимізує процеси охорони пам'яток України на всіх рівнях державного управління». [13]

Уточнюється, зокрема, що «єПам'ятка» взаємодіятиме з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва (ЄДЕССБ), через яку забудовники зможуть отримати узгодження та дозволи на роботи в історичних містах і на пам'ятках в онлайн-режимі, що знизить корупційні ризики у сфері будівництва. [13]

Та ще однією гострою проблемою збереження об'єктів культурної спадщини стало повномасштабне вторгнення та територію України. Війна має катастрофічні наслідки для об'єктів культурної спадщини, призводячи до їх фізичного знищення, грабунку та незаконного обігу. За даними Мінкультури [14] період з 24 лютого 2022 року до 25 березня 2024 року рф зруйнувала або пошкодила 1046 об'єктів культурної спадщини. З них пам'яток національного значення - 128, місцевого значення - 848, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини - 70, пам'ятки пошкоджені або зруйновані у 17 областях. Найбільше пам'яток постраждало у Харківській (234), Одеській (119) та Донецькій (117) областях. Збереження цих об'єктів в умовах збройних конфліктів є надзвичайно важливим для збереження культурної ідентичності та історичної пам'яті народів. Міжнародні зусилля та співпраця в цій сфері є необхідними для мінімізації втрат та відновлення пошкоджених культурних цінностей.

Для захисту об'єктів культурної спадщини, потрібно створити умови для синхронізації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у складі електронного містобудівного кадастру з Державним реєстром нерухомих пам'яток України для полегшення планування забудови територій, контролю за збереженням пам'яток та їх комплексів, перешкоджанню хаотичній забудові в історичних ареалах міст, особливо під час повоєнної відбудови, а також оптимізації процесів охорони пам'яток України на всіх рівнях державного управління. [1]

Висновки

Історико-культурна спадщина має вирішальне значення в планувальній структурі, просторово-композиційній організації та традиційному архітектурному образі історичних міст, таких як Київ, Харків, Одеса та інші. Предметом охорони культурного ландшафту такого високого рівня мають бути: основи давнього планування, гармонічно поєднані з природним ландшафтом архітектурні ансамблі - пам'ятки містобудування і архітектурні комплекси, просторові зв'язки між ними, а також особливості та архітектурна цінність рядової історичної забудови, при її масштабній узгодженості з провідними об'єктами культурної спадщини.

Класифікація об'єктів культурної спадщини, що встановлена законом про її охорону, підтверджує, що значна кількість ділянок повинна відноситися, крім земель історико-культурного призначення, і до інших категорій земель. Відповідні зміни слід було б внести до чинного земельного законодавства та нормативно-правових актів містобудування. А створення умов для синхронізації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з електронним містобудівним кадастром та Державним реєстром нерухомих пам'яток України змогла б забезпечити ефективний захист об'єктів культурної спадщини. Це сприятиме полегшенню планування забудови територій, забезпеченню контролю за збереженням пам'яток і їх комплексів, а також запобіганню хаотичній забудові в історичних ареалах міст, особливо в процесі повоєнної відбудови. Крім того, така синхронізація оптимізує процеси охорони пам'яток на всіх рівнях державного управління.

Інтеграція культурної спадщини в містобудівний кадастр є важливим кроком на шляху до збереження історичних та культурних об'єктів в умовах сучасного міського розвитку. Український досвід у цьому напрямі демонструє необхідність комплексного підходу, який включає використання сучасних технологій, розробку правових та нормативних актів, а також активну участь громадськості та фахівців. Тільки таким чином можна забезпечити гармонійне співіснування сучасних міст та багатої культурної спадщини, зберігаючи її для майбутніх поколінь.

Література

1. Бавровська Н.М. Моніторинг об'єктів культурної спадщини в контексті створення містобудівного кадастру в Україні. Використання й охорона земельних ресурсів та туристично-рекреаційний потенціал територій: Матеріали II Всеукраїнської науково- практичної інтернет-конференції. Дубляни, 14 травня 2024 р. - Львів: Львівський національний університет природокористування, 2024. С. 38-40

2. A., Martyn, I., Novakovska , D. Novakovsky, O.Malashchuk , T. Movchan L. Smolenska (2024) Strategic Approaches to Urban Land and Cultural Legacy: Institutional Insights from Ukrainian Cities: materials of the 2nd International Conference on Science, Engineering and Advanced Technology (ICSEAT 2024), 8-9 May, Bahrain

3. Мартин А.Г., Новаковська І., Новаковський Д.Л. Управління історико-культурною цінністю територій через формування історичних ареалів міст. Землеустрій, кадастр і моніторинг земель № 1 (2024)

4. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08.06.2000 р. № 1805-III.

5. Про охорону археологічної спадщини: Закон України від 18.03.2004 № 1626-IV.

6. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) (ETS N 143): Міжнародний документ від 16.01.1992 № ETS № 143.

7. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи: Міжнародний документ від 03.10.1985.

8. Про затвердження Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2023 № 220.

9. Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318.

10. Про затвердження Списку історичних населених місць України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878.

11. Про затвердження міської цільової програми «Охорона та збереження культурної спадщини м. Києва на 2022 - 2024 роки»: Рішення Київської міської ради від 2 грудня 2021 року № 3676/3717.

12. Державний реєстр нерухомих пам'яток України.

13. Держреєстр об'єктів культурної спадщини буде запроваджено з 1 січня - в. о. міністра.

14. Російська повномасштабна агресія пошкодила понад тисячу пам'яток культури в Україні - Мінкульт.

References

1. Bavrovska N.M. (2024) Monitorynh ob"yektiv kul'tumoyi spadshchyny v konteksti stvorennya mistobudivnoho kadastru v Ukrayini [Monitoring of cultural heritage objects in the context of the creation of an urban cadastre in Ukraine] . Vykorystannya y okhorona zemel'nykh resursiv ta turystychno-rekreatsiynyy potentsial terytoriy: Materialy II Vseukrayins'koyi naukovo- praktychnoyi internet-konferentsiyi. Dublyany, 14 travnya 2024 r. - L'viv: L'vivs'kyy natsional'nyy universytet pryrodokorystuvannya, 38-40[in Ukrainian]

2. A., Martyn, I., Novakovska , D., Novakovsky, O.,Malashchuk , T., Movchan; L., Smolenska (2024). Strategic Approaches to Urban Land and Cultural Legacy: Institutional Insights from Ukrainian Cities: materials of the 2nd International Conference on Science, Engineering and Advanced Technology (ICSEAT 2024), 8-9 May, Bahrain

3. Martyn A.G., Novakovsky I.O., Novakovsky D.L. (2024). Upravlinnya istoryko- kul'turnoyu tsinnistyu terytoriy cherez formuvannya istorychnykh arealiv mist [Management of the historical and cultural value of territories through the formation of historical areas of cities.] . Zemleustriy, kadastr i monitorynh zemel' № 1

4. Zakon Ukrayiny «Pro okhoronu kul'turnoyi spadshchyny [On Protection of Cultural Heritage]» (n.d.).

5. Zakon Ukrayiny «Pro okhoronu arkheolohichnoyi spadshchyny [On the protection of archaeological heritage]»

6. Yevropeys'ka konventsiya pro okhoronu arkheolohichnoyi spadshchyny (perehlyanuta) (ETS N 143) [ European Convention on the Protection of the Archaeological Heritage (Revised) (ETS N 143)] : Mizhnarodnyy dokument vid 16.01.1992 № ETS № 143.

7. Konventsiya pro okhoronu arkhitekturnoyi spadshchyny Yevropy [Convention on the protection of the architectural heritage of Europe ] : Mizhnarodnyy dokument vid 03.10.1985.

8. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny Pro zatverdzhennya Derzhavnoyi antykoruptsiynoyi prohramy na 2023-2025 roky [ On the approval of the State anti-corruption program for 20232025]. (n.d.).

9. Postanova Kabinetu Ministriv Pro zatverdzhennya Poryadku vyznachennya mezh ta rezhymiv vykorystannya istorychnykh arealiv naselenykh mists', obmezhennya hospodars'koyi diyal'nosti na terytoriyi istorychnykh arealiv naselenykh mists' Ukrayiny [On the approval of the Procedure for determining the limits and regimes of the use of historical areas of populated places, restrictions on economic activity on the territory of historical areas of populated places of Ukraine]. (n.d.).

10. Postanova Kabinetu Ministriv Pro zatverdzhennya Spysku istorychnykh naselenykh mists' Ukrayiny [On the approval of the List of historical settlements of Ukraine]. (n.d.).

11. Rishennya Kyyivs'koyi mis'koyi rady Pro zatverdzhennya mis'koyi tsil'ovoyi prohramy «Okhorona ta zberezhennya kul'turnoyi spadshchyny m. Kyyeva na 2022 - 2024 roky [ On the approval of the city target program "Protection and preservation of the cultural heritage of the city of Kyiv for 2022-2024]» (n.d.).

12. Derzhavnyy reyestr nerukhomykh pam'yatok Ukrayiny. [State register of immovable monuments of Ukraine]

13. The State Register of Cultural Heritage Objects will be introduced from January 1 - at. minister.

14. Russian full-scale aggression damaged more than a thousand cultural monuments in Ukraine - Ministry of Culture.

Размещено на Allbest.ru