Моделювання розвитку інвестиційної діяльності в житловому будівництві та стратегія її розвитку

Размещено на http://allbest.ru

Моделювання розвитку інвестиційної діяльності в житловому будівництві та стратегія її розвитку

Вступ

На сьогоднішній день житлове будівництво в України знаходиться у стані спаду, але можемо відмітити, що ця діяльність має значний потенціал для подальшого розвитку. В країні існує багато чинників, які сприяють цьому: стійкий попит на продукцію житлового будівництва, наявні природні ресурси, кваліфікована робоча сила та накопичений науковий потенціал. Гальмують процеси розвитку будівельної галузі нестабільна фінансово-економічна ситуація в країні, недосконале законодавство, що регулює здійснення житлового будівництва, недостатнє фінансове та інформаційне забезпечення будівельного процесу, та недосконале державне регулювання процесами розвитку житлового будівництва.

На даний час в Україні питання державної підтримки як для будівництва нового житла, так і для реконструкції існуючого житлового фонду залишається актуальним. Ці питання в своїх працях розглядали О. Карлова, Р. Грінченко, І. Лисов, К. Фроліна, К. Басенко, Р. Качур, М. Лугова, С. Ковальчук та інші науковці.

Виклад основного матеріалу

Особливо терміновим та актуальним залишається питання модернізації житлового фонду, оскільки у 60-80-х роках було побудовано понад 86 тис. висотних будинків минулого століття. Ця проблема набула додаткової актуальності у зв'язку з розширенням мережі ОСББ [1]. Не можна не відмітити, що у більшості регіонів частка житлового фонду із закінченим терміном експлуатації є значною та знаходиться в аварійних умовах.

Забезпечення виходу української будівельної галузі з кризових умов господарської діяльності та формування її довгострокового розвитку можливе за умови впровадження та активного державного регулювання нових форм інвестиційних відносин між підприємствами, організаціями різних видів економічної діяльності, органами влади та громадськими науково-освітніми установами (мережевими організаціями).

Під новими формами інвестиційних взаємовідносин у житловому будівництві розуміємо такий процес розвитку інвестиційної діяльності та міжнародного співробітництва країн, що його результатом є максимальна інтеграція економічних систем, вільне переміщення товарів, робіт, послуг, інтелектуального капіталу, зростання обсягів зовнішньоторговельних потоків (експортно-імпортних операцій, прямих іноземних інвестицій), які при цьому не порушують національну ідентичність країни, та в цілому підвищують життєвий рівень населення.

Для оцінки впливу рівня інвестицій на розвиток будівельної галузі важливо відзначити, що сам процес інвестиційної діяльності є довгостроковим і специфічним [2, с. 28].

По-перше, неможливо отримати позитивні показники результатів інвестиційної діяльності у короткостроковій перспективі, тобто, очевидним є настання ризиків, що, по суті, є невід'ємною частиною самої інвестиційної діяльності, а вплив таких ризиків на економічні та соціальні параметри результативності будівельних організацій є відображенням якісних характеристик етапу підготовки та аналізу даних про інвестиційний процес у житлове будівництво.

По-друге, слід зазначити, що досить часто в економічній літературі інвестиційний процес у будівництві визначається певними особливостями інвестиційних вкладень в основні засоби будівництва, а саме: тривалий цикл окупності інвестованих засобів; складність визначення остаточних витрат на впровадження і експлуатацію устаткування; високий ризик нанесення збитків навколишньому середовищу; можливість морального зносу до закінчення передбачуваного терміну експлуатації об'єкту [2, c. 34].

Діяльність, що пов'язана з інвестиціями, є однією із визначальних детермінант економічного зростання, яка змінює економічне, інформаційне і правове середовище функціонуванн будівельної галузі.

Характерна риса інвестицій для суб'єктів діяльності житлового будівництва полягає в тому, що саме інвестиції дають змогу ефективно та успішно забезпечити вирішення різних проблем щодо відтворювального процесу будівництва. Активація інвестиційних процесів у відтворювальному процесі житлового будівництва залежить від інвестиційного клімату. Відтак важливим є дослідження економічної сутності та умов розвитку інвестиційної діяльності.

Основою механізму інвестування у проект житлового будівництва є обов'язкове проведення економічної та фінансової оцінки доцільності інвестування. Відсутність або небажання проведення такого аналізу під час прийняття остаточного рішення доцільності вкладення інвестицій несе значний ступінь ризику, тобто збільшує його. Проект інвестування запроваджується за умови, якщо інвестор і споживач будуть беззаперечно та на взаємовигідних інтересах виконувати прийняті умови.

Крім того, процеси управління інвестиціями у житлове будівництво передбачають створення організацій, що виконуватимуть завдання державно-управлінського характеру в галузі будівництва, однак не знаходяться у жодному ієрархічному підпорядкуванні з органами державної влади та підлягають нагляду виключно компетентними органами. Тому вирішення проблем інвестування у будівництво повинно здійснюватися не лише органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, але і більш широким колом суб'єктів, що представляють громадянське суспільство, а також мають функції та повноваження щодо управління державними справами [3].

У цьому аспекті актуалізується необхідність чіткого розділення певних функцій і повноважень усіх суб'єктів управління інвестиційним будівельним розвитком, із урахуванням принципу субсидіарності.

Характерною ознакою процесів державного регулювання інвестиціями у будівництві є чітко зазначені функції та завдання, що здійснюються певними органами державної влади незалежно від інших органів влади, розподіл завдань і функцій державно-управлінського характеру, що виконуються різними суб'єктами будівельної галузі.

У такому контексті необхідно удосконалювати фінансові механізми реалізації інвестиційної діяльності у житловому будівництві, зокрема, на основі процесів децентралізації повноважень органів державної влади.

Підприємства, що інвестують у житлове будівництво, повинні використовувати комплексний методологічний підхід, що включає, насамперед, підвищення рівня доступності землі для забудовників, зменшення бюрократії процедур отримання дозволів на будівництво та боротьбу з корупцією [4, с. 58].

Для забезпечення формування інвестиційного капіталу у житловому будівництві в Україні необхідне певне коригування пріоритетів соціально-економічного розвитку будівельної галузі, а саме:

— послідовна децентралізація інвестиційних процесів;

— збільшення частки власних коштів суб'єкта господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;

— зосередження уваги на централізованому інвестуванні виробничої сфери та поступовий перехід на її кредитування тощо.

В ринкових умовах житловий фонд є об'єктом довгострокової інвестиційної діяльності, через те, що для нього характерний тривалий процес реалізації та експлуатації, і, відповідно, такий фонд потребує значних капітальних вкладень на всіх етапах його розвитку, а отже і правильного інвестиційного забезпечення. Інвестиційне забезпечення є доволі складним та всеохоплюючим процесом, оскільки у ролі його учасників виступають державні органи влади та органи місцевого самоврядування, фінансово-кредитні організації, юридичні та фізичні особи, посередницькі структури, фондові біржі, спеціалізовані фонди тощо.

Практика та досвід показують, що накопичення інвестиційних ресурсів може бути сформоване шляхом отримання кредитів, видачі іпотечних облігацій, залучення коштів від громадян, корпоративних структур, держави, місцевих громад тощо. Тобто джерела формування інвестиційного капіталу досить різноманітні, але його мета чітко визначена, оскільки вона спрямована на формування житлового фонду [5, с. 32].

Для подолання існуючих проблем в галузі житлового будівництва потрібним є ефективне державне регулювання та підтримка. Виходячи з вищесказаного, для підвищення ефективності процесів будівництва житла в Україні необхідно вжити таких заходів, як: вдосконалення нормативно-правового забезпечення житлового будівництва, у першу чергу, у сфері здійснення фінансування будівництва; вдосконалення механізму реалізації державних цільових програм щодо забезпечення населення доступним житлом, державна підтримка інвестиційних проектів; розвиток житлових іпотечних кредитів та державна підтримка комерційних банків, які пропонують іпотечні програми; зменшення відсоткових ставок та полегшення доступу до кредитних ресурсів; одержання забудовниками соціального житла податкових звільнень; усунення бюрократичних перепон та скорочення термінів узгодження дозвільної документації.

Але не можна не відмітити, що розвиток житлового будівництва залежить від економічної та соціальної стабільності в країни. Тому державна політика має бути спрямована, насамперед, на скорочення інфляції, відновлення економічного зростання, стабілізацію грошового обігу, зменшення дефіциту бюджету, зміцнення національної валюти, підвищення добробуту населення [6, с. 320].

З метою покращення інвестиційного клімату в Україні необхідно докладати максимум зусиль, щоб іноземні інвестори не боялися вкладати кошти в економіку нашої країни. Треба чітко визначити пріоритети довгострокового розвитку будівництва; забезпечити систему узгодженості та стабільності законодавчої бази, особливо щодо формування та функціонування спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку; зменшити податковий тиск на підприємства, що інвестують ресурси в інвестиційний розвиток будівельної галузі; створювати однакові умови для конкуренції; спрямувати інвестиції з точки зору ефективності будівельних проектів; надавати державні гарантії інвесторам, щоб їх закріпити на законодавчому рівні; мінімізувати інвестиційні ризики тощо.

Існують різні види ризиків, але якщо ми будемо розглядати економічний ризик інвестиційної діяльності в житлове будівництво, то це такий вид ризику, який виникає в житловому будівництві при будь-яких випадках інвестиційної діяльності, спрямованих на одержання прибутку і пов'язаних з будівництвом, при реалізації готового об'єкта будівництва, наданні послуг, виконанні робіт, товарно-грошових і фінансових операціях; комерцією, а також реалізацією науково-технічних будівельних проектів.

На сьогоднішній день ризикологія розглядає ризик не тільки як небажану ознаку невизначеності щодо майбутніх подій, а й як джерело позитивних можливостей отримання доходів, які в свою чергу породжують два типи ризиків: негативний та позитивний ризики. Щодо першого типу, то звісно його слід уникати, щодо другого типу - навпаки, погоджуватись, оскільки він несе в собі позитивний результат.

Характерною особливістю ризику є те, що він виникає при прийнятті будь-якого господарського рішення і повністю уникнути його неможливо, тому постає необхідність його оцінювання та мінімізації. При інвестуванні у житлове будівництво ця проблема постає особливо гостро, зважаючи на значну тривалість та високий розмір вкладень. Хоча основний ризик лягає перш за все на інвестора, при зведенні житла ризикують усі суб'єкти процесу. житловий інвестиційний будівництво україна

Використання різних механізмів фінансування дає змогу певним чином управляти ризиком через перекладення його на різних суб'єктів, проте як правило більша надійність інвестицій означає відчутне зростання вартості житла. Тому для будівництва існує необхідність постійного вивчення ризиків для пошуку шляхів їх уникнення чи мінімізації та є особливо актуальною.

На сучасному етапі розвитку країни безсумнівною є важливість впливу інновацій на ріст економічних показників країни. Необхідність переходу України на сучасну інноваційну модель економічного розвитку визначена на державному рівні. Це дозволить не лише стабілізувати рівень розвитку національної економіки, але й підвищити експортний потенціал країни, розв'язати ряд соціальних проблем суспільства, сприятиме дотримуванню міжнародних екологічних стандартів у виробництві, надаючи національному виробнику статусу конкурентоспроможності на світовому ринку. На сьогоднішній день, враховуючи посилення інформатизації виробництва у світі, уряд України обрав шлях цифрової трансформації з метою стимулювання економіки країни та залучення інвестицій у найбільш перспективних сферах, у тому числі і в будівництві [7, с. 9].

Основними завданнями для проведення такої державної політики є подолання цифрової нерівності, поглиблення співпраці з Європейським Союзом у цифровій сфері та розбудова інноваційної сфери цифрових перетворень.

Інноваційна діяльність у будівельній галузі полягає у використанні наукових досліджень та розробок, з метою забезпечення державного регулювання цін, які можна поділити на прямі (встановлення фіксованих цін, заморожування цін тощо) та непрямі (застосування граничних нормативів рентабельності, пільгове граничних нормативів рентабельності, пільгове оподаткування та кредитування) [8, c. 21-25].

В Україні пріоритетними напрямками інноваційної діяльності підприємств будівельного комплексу є стратегічні та середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності:

— стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності - розроблені на довготривалу перспективу (не менше 10 років);

— середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності -розроблені на створення протягом найближчих трьох - п'яти років.

Складовими інноваційної діяльності підприємств будівельної галузі є винахідницька та раціоналізаторська діяльності виробничо-господарських підприємств галузі; розробка та виробництво інноваційної будівельної продукції; впровадження нових ідей та знань у сфері управління організацією, що мають позитивні соціальні ефекти; інжинірингова діяльність; проведення маркетингових досліджень; проведення пропаганди результатів інноваційної діяльності у сфері будівництва та поширення науково-технічної інформації [9, с. 28].

Нове житлове законодавство має сприяти підвищенню рівня будівництва шляхом поєднання ринкових та державних регламентів. Іншими словами, воно повинно підтримувати необхідність забезпечення людей житлом, поєднавши дві системи: систему формування державних ринкових відносин та систему державного регулювання організації управління будівництвом на місцевому рівні [10].

Надійна інвестиційна політика в галузі будівництва (на основі залучення широкого кола джерел інвестицій) є сукупністю економіко-правових відносин з приводу державного регулювання параметрів інвестиційного процесу, яка за допомогою фінансових важелів сприятиме розвитку державного виробництва в Україні та формуванню майбутньої моделі економіки після виходу із кризи [11]. Також хотілося б відзначити той факт, що в умовах економічної нестабільності стає актуальним розширення джерел фінансування інвестиційних проектів (змішане фінансування), впровадження системи страхового інвестування, адже останнє впливає на розвиток багатьох інших сфер народного господарства та виступає одним із показників динаміки розвитку національної економіки в цілому [12].

У сучасних умовах існує необхідність перегляду оновленої державної моделі житлового забезпечення на основі виокремлення ключових джерел інвестицій у житлове будівництво. Вказана модель повинна бути орієнтована на стратегічне вирішення житлових проблем українського населення та спрямована на підвищення якості життя з точки зору забезпечення ресурсо-екологічного житла нового типу.

Беручи до уваги, що рівень забезпечення житлом громадян України є низьким та не відповідає європейським стандартам, надзвичайно важливо, щоб у державі були створені умови для реалізації конституційного права громадян на житло. Це вимагає вивчення ефективних механізмів інвестування для забезпечення формування житлового фонду, які б давали змогу пересічним громадянам отримати можливість придбання житла на прийнятних умовах.

Проведені дослідження показують, що сучасна державна житлова політика повинна бути орієнтована не лише на потреби соціально незахищених категорій населення, але і на вирішення житлових проблем основної частини працюючого населення шляхом стимулювання розвитку житлової сфери та інвестиційних механізмів формування житлового фонду.

Упродовж останніх 5 років всі соціально-економічні процеси в Україні, в тому числі й інвестування в житлове будівництво, відбуваються у контексті подій, пов'язаних з окупацією Криму та зони АТО. Тому слід підкреслити, що у зв'язку із військовими діями в окупованій частині Донбасу та анексією АРК перед державою з'являються певні завдання, наприклад, вирішення житлових проблем тимчасово переміщених осіб, а також забезпечення житлом учасників та інвалідів АТО, сімей загиблих в АТО, що потребує відповідного бюджетного фінансування.

Тенденції, які простежуються у житловій політиці в Україні за останні роки, вказують на те, що житло для переважної більшості громадян України залишається недоступним.

Ринкові механізми, впроваджені в сферу будівництва та перерозподілу житла в умовах, які склалися в Україні, не спрацьовують. Найбільш поширений в світовій практиці інструмент підвищення доступності житла - іпотечне кредитування, також виявляє свою неефективність.

У сучасних умовах доходи «середньої» сім'ї щонайменше в два рази менші ніж ті, які потрібні для отримання іпотечного кредиту. Тобто існуюча в Україні модель житлового іпотечного кредитування на основі банківської системи орієнтована на високодохідні групи громадян з доходами в два і більше разів вищими, ніж середні. Певна незначна тенденція до підвищення індексу доступності житла, яка спостерігалася в 2010-2011 роках закінчилася його суттєвим зниженням у 2014-2017 роках в основному за рахунок значної девальвації гривні. Щоб отримати житловий іпотечний кредит у 2018 році доходи мали бути більше ніж у 2,5 рази вищими, ніж середні. Отже, ринкові механізми не в змозі забезпечити суттєвих зрушень у вирішенні житлової проблеми в Україні.

За таких умов логічно, щоб ініціативу в зменшенні гостроти житлової проблеми взяла на себе держава.

Особливо слід відзначити, що ті категорії громадян України, які потребують надання їм соціального житла, практично позбавлені прав на його отримання, бо в Україні відсутні механізми будівництва соціального житла. Для того, щоб запровадити в Україні ефективну соціально-орієнтовану житлову політику, що створить умови для реальних соціальних і економічних покращень життя для мільйонів громадян, автором напрацьовані наступні пропозиції щодо розробки нової стратегії житлової політики в Україні.

З метою ефективного забезпечення житлом громадян України, які потребують державної підтримки для вирішення житлової проблеми з залученням фінансування з держаного та місцевих бюджетів, а також з позабюджетних джерел, Урядом України має бути розроблена та затверджена нова єдина Державна житлова програма.

Категорії громадян, для яких держава виділяє кошти на вирішення їх житлової проблеми у рамках Державної житлової програми, визначаються новим Житловим кодексом України та Законами України.

Для окремих категорії громадян (інваліди та учасники АТО, вимушені переселенці, військовослужбовці, молодь, соціально незахищені громадяни, інші встановлені Законами України категорії громадян) у Державній житловій програмі мають бути передбачені відповідні підпрограми.

У рамках Державної житлової програми з метою запровадження політики децентралізації відповідно до законодавства України та рішень відповідних рад мають бути прийняті нові регіональні та місцеві житлові програми. Крім того, здатність будівельної компанії до інновацій значною мірою залежить від прибутковості самого підприємства, наявності власних фінансових ресурсів та можливості використання залучених коштів [13, с. 148].

Знання, навички, кваліфікація, досвід та творчі здібності працівників також важливі для забезпечення інноваційного розвитку будівельної компанії. Тому для успішної реалізації державної політики розвитку підприємства необхідно створити ефективну систему розвитку персоналу підприємства, зокрема своєчасне та ефективне навчання та підвищення кваліфікації працівників.

Таким чином, розвиток будівельної компанії вимагає навчання співробітників для виконання нових функцій, зайняття нових посад, вирішення нових завдань.

Запровадження нової житлової політики створить механізми для реального вирішення житлової проблеми найбільш соціально незахищених верств громадян України, що суттєво покращить соціальне самопочуття громадян України та рівень довіри до влади.

Як результат реалізації нової стратегії прогнозується збільшення обсягів житлового будівництва до 14 млн кв. метрів у 2020 році і до 20 млн кв. метрів у 2025 році.

Щорічно додатково зможуть покращувати свої житлові умови десятки тисяч громадян, Україна щороку буде отримувати багатомільярдний додатковий приріст ВВП, а додаткові надходження податків до бюджетів всіх рівнів складуть також мільярди гривень.

Створення Державної житлової корпорації стане першим кроком для запровадження в Україні сучасної, соціально орієнтованої житлової політики.

Висновки

Узагальнюючи вищесказане, можемо зробити висновок, що в умовах соціально-економічної нестабільності надзвичайно тяжко будувати і реалізовувати бізнес, формувати інвестиційні процеси. Основним завданням є пошук та впровадження спеціальних механізмів та інструментів щодо реалізації інвестиційної діяльності у житловому будівництві та державне фінансування, підвищення рівню доступності земельних ділянок для забудовників, зниження бюрократичності процедур отримання дозволів на будівництво та боротьбу з корупцією. Звичайно, розробок та наукових досліджень потребують питання вдосконалення механізмів фінансування житлового будівництва, покращення економічної ситуації в країні, стабілізації грошової одиниці, покращення рівня життя, а також збільшення заробітної плати, пенсій тощо, що в свою чергу забезпечить соціально-економічну стабільність в країні.

Отже, для формування активної моделі інвестиційної політики пропонується створити інвестиційну структуру, яка включатиме інвестиційний комітет, інформаційний центр, уповноважені страхові організації, уповноважені банки, консалтингові фірми, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, консалтингові компанії. На початковому етапі необхідно розробити систему гарантій та захисту інвестицій для залучення їх до регіону, встановити в законодавчій процедурі систему оцінки інвестиційних проектів; визначення та диференціювання повноважень у сфері формування регіональної інвестиційної політики інвестиційними інститутами; систематизувати контроль за інвестиційними заходами та встановити систему санкцій за порушення інвестиційного законодавства.

Список використаних джерел

1. Основне завдання Мінрегіону на 2016 рік: Урядовий портал. URL:http://old.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/ publish/article?art_ id=248820967&cat_id=249891105.

2. Слюсаревский Н. Самодеятельное регулирование или профессиональное самоуправление. Зеркало недели : междунар. общ.-полит. еженед, 2010. № 36.

3. Свідрик Т. І. Критерії оцінювання витратомістких показників машинобудівних підприємств: особливості визначення порогових значень. Економічні науки. Єер. : Облік і фінанси, 2012. Вип. 9 (3), с. 250-257. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecnof_2012_9%283%29 36.

4. Мелко В. Механізми державного регулювання страхової діяльності в будівельній сфері : дис. ...канд. наук з державного регулювання : 25.00.02 . Чернігів, 2017. 199 с.

5. Данчак Л. І. Ефективність і десвід резвитку фінансових механізмів формування житлевеге фонду в Україні і США. Проблеми науки, 2012. № 9, с. 28-32.

6. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення : монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового. Одеса : Атлант, 2013. 685 с.

7. Биба В. В., Гаташ В. С. Стан та перспективи розвитку будівельної галузі України. Збірник наукових праць. Сер. : Галузеве машинобудування, будівництво, 2013. Вип. 4 (2), с. 3

8. Мазур Г.Ф. Удосконалення механізму державного регулювання та стимулювання розвитку будівництва. Економіка України, 2013. № 2, 215 c.

9. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність : навч. посібник. Київ : ЦУЛ, 2004. 376 с.

10. Тофанюк О. В., Чалий І. Г. Застосування механізмів державно-приватного партнерства у бюджетному регулюванні регіонального розвитку. Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі, 2011. № 4, с. 41-53.

11. Мних М. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн. Економіка. Фінанси. Право, 2002. № 5, с. 38-39.

12. Беззубко Л. В. Інноваційний потенціал будівництва. Будівництво України, 2008. № 7, с. 8-11.

13. Грінченко Р. В. Сучасний стан інвестування у будівництво житла в Україні. Науковий вісник Одеського державного економічного університету, Всеукраїнська асоціація молодих науковців, 2008. № 6 (62), с. 139-148.

Размещено на Allbest.ru