Особливості архітектури Харкова кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет радіоелектроніки

ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ ХАРКОВА КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Очкурова Наталія Олегівна

старший викладач кафедри українознавства

З середини ХІХ - початку ХХ століття у світовому містобудуванні виникає складна ситуація: нові будинки, побудовані за старими канонами, не відповідали тогочасним технічним вимогам, тому архітектори почали шукати нові форми, що призвело до розмаїття стилів і напрямків.

Саме під впливом ідей романтизму починається вивчення європейської архітектури. Протиставляючи формам класицизму вільне планування, асиметрію фасаду, архітектори ХІХ ст., насамперед англійські, активно використовували готичну спадщину. Переосмислення цього стилю призвело до створення неоготики. Напротивагу неоготиці, необхідність розробки нових функціональних і художніх вимог приводять до появи неоренесансна, головним джерелом натхнення для якого стала архітектура Італії. Водночас з'явилася тенденція до поєднання форм різних стилів минулого - еклектизм. Головною тезою еклектики став принцип рівності всіх історичних стилів. Архітектори, які обрали цей напрямок для створення будинків, використовували різні стильові елементи залежно від призначення будинку, вимог замовника та своїх смаків.

Ці напрямки, незважаючи на новий підхід, не змогли створити окремої течії в архітектурі, тому наприкінці ХІХ ст. зусиллями молодих американських та європейських архітекторів набув поширення новий стиль. Сецесія в Австро - Угорщині, Ар-Нуво у Франції, Югенд стиль у Німеччині, модерн у Росії - це далеко не повний перелік його найменування.

У модерні можна виділити два напрямки. Декоративний напрямок розглядає усі компоненти будинку як одне ціле, у якому всі частини органічно поєднуються між собою. Цей напрямок використовувався при зведенні як приватних житлових, так і прибуткових будинків. Другий напрямок модерну, так званий конструктивний, основним завданням якого є раціональність і корисність.

Пошуки нових архітектурних форм можна побачити і в творчості архітекторів України. Вивчення доробку своїх колег дозволило українським архітекторам адаптувати закордонний досвід до потреб українського населення. У цей час в Україні виділилися чотири центри, для яких був характерний неповторний архітектурний вигляд: міста західної України, Київ, Одеса і Харків.

Архітектурний ансамбль Харкова, що створив сучасний неповторний образ міста, сформувався наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Активний розвиток промисловості викликав приплив населення у місто, за рахунок чого число мешканців зросло за короткий термін у декілька разів: в 1900 р. число мешканців налічувало 197 тис. чол., а вже у 1917 - 382 тис. чол. [2, с. 89]. Перед будівельниками виникла складна проблема забезпечення людей житлом, а також будівля промислових будинків і споруджень.

«В оформленні фасадів архітектори звертаються до різних стилів - ренесансу (особливо французького), готичної, романської, російської архітектури XVII ст. та інших, але однакові методи творчості, типи будинків і будівельна техніка при всій різностильності фасадів обумовили єдиний стильовий характер вулиць у цілому». [1, с. 67]

В архітектурі Харкова немає чіткого розмежування періоду ретроспективизму, еклектики та періоду модерну. Ці стилі існують паралельно, часто доповнюючи один одного. Чергування різних стилів на вулицях міста додає своєрідність архітектурному ансамблю Харкова.

Улюбленим стилем архітекторів старшого покоління, таких як: О. Бекетов, В. Величко, І. Загоскін, Ф. Кондрат'єв, Б. Михайловський, В. Єстрович був неоренесанс. Будинки, які будували ці архітектори (банки, біржі, особняки, театри), повинні були вказувати на солідність і респектабельність їхніх власників. харків архітектура неоренесанс творчість

Найбільш яскравим представником неоренесансу в Харкові був О. Бекетов. У цьому стилі він звів низку суспільних будинків: Земельний банк (пл. Конституції, 28), будинок суспільної бібліотеки (нині бібліотека ім. В. Короленка), будинок медичного суспільства (вул. Пушкінська, 14), комерційне училище (зараз Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Крім цього О. Бекетов у своїх роботах використовує й інші історичні стилі. Найбільше яскраво це простежується в приватних будинках: по вул. Дарвіна 13, 21, 23, 27 архітектор використовує мавританський стиль і неокласицизм; в особняку по вул. Благовіщенській, 17 - класицизм; для будинків по вул. Максиміліанівській 11, 19 - французький ренесанс і готику, а по вул. Жон Мироносиць 9, 10, 11, 13 розташовані особняки в стилях ренесанс, бароко і класицизм.

О. Бекетов також був першим харківським архітектором, який використовував елементи модерну у своїх будинках. У будинку колишнього торгового банку (пл. Конституції, 26) архітектор використовував елементи дрібного членування віконних прорізів. Цей прийом характерний для конструктивного модерну, а сполучення з деталями класицизму дозволило органічно вписати будинок банку в навколишню забудову.

1903 року по вул. Клочківській, 3 архітектор Б. Корнієнко побудував перший будинок у стилі декоративного модерну. Серед споруд раннього декоративного модерну в Харкові також можна згадати прибутковий будинок, розташований у пров. Грабовського, 4, який був побудований у 1905 р. архітекторами І. Загоскіним та О. Гінзбургом. У цьому будинку він поєднує конструктивну основу і декоративний модерн. О. Гінзбурга вважають одним з очильників харківського декоративного модерну, а також попередником радянського конструктивізму. [3, с. 39] За його проектами у місті побудовано понад 20 будинків і особняків.

Протягом декількох років у місті працювали найбільш яскраві майстри модерну, які створили харківську школу: М. Васил'єв, В. Гауш, М. Діканьський, М. Дранніков, С. Загоскін, Б. Корнеєнко, Ф. Лідваль, І. Ломаєв, О. Молокін, Ф. Небель, В. Покровський, О. Ржепишевський, Л. Тервен, В. Ширшов.

Розглядаючи архітектуру цього періоду, варто згадати про ще одну тенденцію. З середини ХІХ ст. почалося активне вивчення національних особливостей народів світу. На українських землях цей процес відбувався із середини ХІХ ст., був пов'язаний з рухом за відродження української культури і саме в цей час були визначенні характерні риси української архітектури. Активна пропаганда сприяла тому, що в період з 1906-1917 у містах України все більше стало з'являтися будинків в українському стилю. Наприклад, для Харкова було розроблено понад 42 проекти, з яких було реалізовано близько 26: будинок харківської селекційної станції (пр. Героїв Харкова, 142, арх. Є. Сердюк), будинок художнього училища (вул. Мистецтв, 8, арх. К.Жуков), селянський будинок (пл. Павлівська, 4, арх. Б. Корнеєнко) та багато інших. В цих будинках архітектори поєднували риси української архітектури (шестикутні вікна та двері, використання башт, майолікового панно та народного візерунку в орнаменті будівлі) з сучасними технічними вимогами.

Таким чином, розглядаючи архітектуру Харкова цього періоду варто зазначити, що архітектура міста розвивалася у русі загальносвітових тенденцій. Наприкінці ХІХпочатку ХХ ст. плеядою видатних харківських архітекторів було сформовано риси міста, які є візитівкою сучасного Харкова.

Список використаних джерел

1. Асеев, Ю. С. (1989). Стили в архитектуре Украини. Будивэльник.

2. Лейбфрейд, А. (1991). Доходные дома и особняки. Позиция. (4). 89-90.

3. Розвадовский, Л. Е. (1996). Архитектор Александр Маркович Гинзбург. Ватерпас. (7). 38-43. DOI 10.36074/grail-of-science.19.01.2024.114

Размещено на Allbest.ru