Малі архітектурні форми у проектах майстерні художнього дерева Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Малі архітектурні форми у проектах майстерні художнього дерева Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва

Стеф'юк Роман Григорович

кандидат мистецтвознавства, доцент, директор

Косівський фаховий коледж прикладного та декоративного мистецтва, Україна

Зарінчук Іван Васильович

здобувач вищої освіти за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» ОC «Магістр»

Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, Україна

Ключові слова: дерев'яна архітектура, традиція, етноелемент, культурна спадщина.

Постановка проблеми

Народна дерев'яна архітектура має багатовікову історію, створювалась шляхом безперервного вдосконалення прийомів та форм, які відповідали умовам життя та побуту, художнім смакам українського народу. Із покоління в покоління передавався набутий досвід, відточувались художня майстерність і професійні прийоми зодчих. Так формувались народні архітектурно-будівельні й художньо-декоративні традиції. На розвиток народної архітектури впливали два чинники: а) прагнення людини створити кращі умови побуту, зробити своє житло максимально зручним, естетичним та довговічним; б) примітивні технічні засоби й матеріальні можливості, які обмежували творчі можливості народних майстрів. Та, незважаючи на мінімальні технічні засоби, майстри будівничої справи досягали віртуозності та високої технічної якості. Дуже часто теслі зводили будівлю без єдиного цвяха та інших металевих кріплень.

Однією з головних особливостей малих архітектурних форм є повна їх відповідність стилістиці навколишньої архітектури та середовища загалом. Об'ємно-просторова організація конкретної території, утворення цілісної композиції з будівельних та архітектурних композицій формує певний художній образ.

У ландшафтному дизайні малі архітектурні форми поряд із функційним призначенням виконують декоративну, естетичну функцію: криниці, відпочинкові куточки, альтанки, дошки оголошень, в'їзні знаки тощо. Особливим естетичним смаком, гармонією кольору та природньої фактури вирізняються дерев'яні малі архітектурні форми, підкреслюючи особливості дизайну конкретної будівлі чи комплексу споруд.

ХХІ століття - час стрімкого науково-технічного прогресу й технологічного розвитку, глобалізації та уніфікації загальнолюдських цінностей, викликає глибоке занепокоєння. Збереження багатих культурних надбань у галузі мистецтва, зокрема народної архітектури, є надважливим завданням для ідентифікації нації у мультикультурному просторі. У сучасному архітектурно - просторовому рішенні громадських будівель дуже часто нівелюється аспект збереження національного стилю, використання етноособливостей того чи іншого реґіону України. Сьогодні гостро постала проблема збереження національної унікальності, культури, народних традицій в архітектурі.

Виклад основного матеріалу

Гуцульщина відзначається своїми унікальними архітектурними будівлями, історія створення яких сягає давніх часів. Велика кількість цивільних і культових споруд до нашого часу не збереглися. Аналізуючи взірці гуцульської архітектури XVIII - першої половини XIX ст., можемо стверджувати про її високий професійний рівень, характерний вишуканими архітектурно-конструктивними деталями. Найперше впадає у вічі те, що на Гуцульщині не будували кам'яні споруди, тут домінувало дерев'яне будівництво у всіх формах, починаючи від простих колиб до неймовірних сакральних будівель.

Рівно ж як і в архітектурі інших регіонів України, у культурній спадщині гуцульської архітектури виразно акумульований досвід застосування народної технології деревообробництва. Як зазначає у своєму посібнику Й. Приймак, особливістю дерев'яної архітектури Гуцульщини є органічна єдність форми й середовища, взаємообгрунтування функціональних і технічних вимог та формотворення [4].

Задля створення затишної атмосфери навколишнього середовища, забезпечення позитивної енергетики всього комплексу використовували, як один із перевірених способів, малі архітектурні форми. Це були невеликі конструкції, які, окрім утилітарного призначення, відігравали важливу роль в естетичному оформленні ландшафту. Елегантні, з вишуканими пропорціями констурукції вдало підкреслювали зовнійшній вигляд об'єкта, виокремлювали його в міському чи сільському середовищі. Професійно підібрані констукції малих архітектурних форм упевнено підкреслюють переваги території чи відповідного комплексу, фокусують увагу на головному, значною мірою здатні змінювати зовнішній вигляд усієї споруди.

Мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їхніх комплексів.

До малих архітектурних форм належать:

• альтанки, павільйони, навіси;

• паркові арки (аркади) і колони (колонади);

• вуличні вази, вазони і амфори;

• декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;

• монументальна, декоративна та ігрова скульптура;

• вуличні меблі (лавки, лави, столи);

• садово-паркове освітлення, ліхтарі;

• паркові містки;

• обладнання дитячих ігрових майданчиків;

• павільйони зупинок громадського транспорту;

• огорожі, ворота, ґрати;

• меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо);

• рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски;

На жаль, у нинішній час на вулицях міст з'явилася велика кількість малих архітектурних форм з низькими естетичними характеристиками. Вони виконані з найрізноманітних матеріалів: металу, пластика, фанери тощо, які не враховують характер оточення, де розміщуються, тому створюють відчуття хаосу, порушуючи цілісність архітектурного середовища вулиць і майданів. Тому використання малих архітектурних форм потребує особливої уваги.

Малі архітектурні форми мають, як правило, утилітарне й художньо - декоративне призначення, а деякі - тільки декоративне.

На початку ХХІ ст. на Гуцульщині, зокрема на Косівщині, спостерігається відродження дерев'яної архітектури, а також малих архітектурних форм, що формує багату культурну спадщину реґіону.

У процесі вивчення та дослідження народної дерев'яної архітектури народжуються малі архітектурні конструкції: брами, альтанки, вказівники, в'їзні знаки, каплички, криниці з використанням етноелементів народної архітектури. Знакову роль у відродженні та розвитку малої архітектури відіграє Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, а саме майстерня художнього дерева, де студенти фундаментально вивчають основи конструкції створення архітектурних форм, опираючись на глибокі традиції народного мистецтва. Вивчаючи комплекс фахових навчальних дисциплін, студенти виконують проекти малих архітектурних форм, створюють макети та втілюють свої творчі задуми в матеріалі. На території міста Косів та району встановлено велику кількість в'їзних знаків, дощок оголошень, криниць з етноелементами, відпочинкових зон тощо. Така робота ведеться системно: щороку кваліфікаційні роботи бакалаврів та магістрів гармонійно заповнюють відпочинкові території, рекреаційні простори міста Косова та його околиць, підкреслюючи унікальний етнореґіональний стиль у малій архітектурі (іл. 1).

Важливим аспектом освітнього процесу майстерні художнього дерева обов'язкова співзвучність наукового дослідження з темою кваліфікаційної роботи. Це дозволяє здобувачам глибоко проаналізувати тематику дослідження, опрацювати літературу та наявні взірці, виявити ті чи інші закономірності конструкції, форми й декору. Творче переосмислення набутих навичок під час дослідження та варіативного ескізування малої архітектурної форми є міцним підґрунтям для виконання проектної частини, креслення, макетування та роботи в матеріалі. Студенти інституту є авторами низки в'їзних знаків у м. Косів, с. Рожнів, с. Космач, с. Кути Косівського району. Особливо вдалою є арт-алея народних ремесел - ансамбль дерев'яних малих архітектурних форм, копій найкращих творів відомих майстрів Гуцульщини, що був виконаний до 200-літнього ювілею класика українського різьбярства, основоположника гуцульського плоскорізьблення Юрія Шкрібляка і встановлена у с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області - центрі ліжникарства та різьбярства. Відтворені роботи династії Шкрібляків - Юрія (1822-1884), рахва, тарілка, хрест, баклага, цукорниця, пляшка, чаша, Василя (1856-1928), цукорниця, Миколи (1858-1920), цукорниця, Федора (1859-1942), шкатулка; Корпанюків - Юрія (1892-1976), скринька, Семена (1874-1970), скринька [2]. Це перша в Україні алея-виставка збільшених копій творів видатних різьбярів Гуцульщини. Вона має не лише культурне та естетичне значення, а й виховує молоде покоління на кращих мистецьких традиціях Гуцульщини. Також арт-алея сприяє у популяризації народного мистецтва, адже воно є візитівкою України (іл. 2).

Іл. 1. Дипломний проект в'їзного знака (майстерня художнього дерева Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ).

Іл. 2. Фраґменти малої архітектури арт-алеї народних ремесел (с. Яворів Івано-Франківська обл.).

Вивчення народних традицій в архітектурі Гуцульщини як обов'язкової складової освітньої програми з декоративного мистецтва є результатом створення великої кількості взірців малих архітектурних форм, що органічно вписуються у ландшафтний дизайн, несуть естетично-духовне навантаження. Мистецькі арт-алеї, вишукані альтанки та куточки відпочинку, інформативні та впізнавані в'їзні знаки багато років служитимуть візитними картками Гуцульщини як невід'ємна складова культурних надбань нашої держави.

Висновки

Дерев'яні малі архітектурні форми, виконані в матеріалі студентами майстерні художнього дерева Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, естетично вписуються у дизайн середовища, формують громадський простір, будучи як самостійними об'єктами ландшафту, так і складовими певного комплексу будівель. Виразну приналежність до етнореґіону Гуцульщини творам дерев'яної архітектури забезпечують вишукані пропорції, міцна, багатовікова традиція художнього деревообробництва, геометричність композиційних рішень.

Список використаних джерел

[2] Лосюк В. (2022). Арталея народних ремесел у Яворові. Гуцульський календар. Яворів. «Гуцульщина». (№ 28). С. 29.

[3] Обуховська Л. (2018). Малі форми у народній архітектурі України (на прикладі Гуцульщини): традиції, сучасний стан, перспективи розвитку. Матеріали наук-практ. конф. «Гуцульщина - ХХІ сторіччя: проблеми та перспективи збереження гірської природи й етнічної культури в гуцульському регіоні Українських Карпат в умовах глобалізації». Яремче. С. 77-80.

[4] Приймак Й. (2003). Малі архітектурно-художні форми: навчальний посібник. Косів : Писаний Камінь. 112 с.

Размещено на Allbest.ru