Семіотичний підхід у архітектурі центричних хрестоподібних православних храмів

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет будівництва і архітектури

Семіотичний підхід у архітектурі центричних хрестоподібних православних храмів

Хайдуков В. О.

Аспірант кафедри Основ архітектури та архітектурного проектування

Науковий керівник:

Слепцов О. С.

Доктор архітектури, професор,

завідувач кафедри Основ архітектури і архітектурного проектування



Khaidukov Vladyslav

PhD student

Department of Architecture Fundamentals and Architectural Design

Kyiv National University of Construction and Architecture

Supervisor:

Sleptsov Oleg

doctor of architecture, professor

Department of Architecture Fundamentals and Architectural Design

Kyiv National University of Construction and Architecture

SEMIOTIC APPROACH IN THE ARCHITECTURE OF CENTRAL CROSSSHAPED ORTHODOX CHURCHES

The scientific research highlights the problem of shaping in the cruciform Orthodox churches architecture and the placement of this type of sacred structures in accordance with urban planning and natural conditions. It is revealed the three-dimensional solution of the temple, in which the supporting structures form an architectural space based on the three-dimensional cross symbol. The cross-dome system, which became widespread in the cruciform Orthodox churches architectural structures, was developed in the early Byzantine era. Probably, its origin is based on the late antiquity architecture in the form of reconstruction of ancient Roman temples and Syrian religious buildings. Later it spread to the Caucasus, Palestine and North Africa, the Balkans and, further, to the ancient Rus' territory. The use of relatively new structures will be relevant for the Orthodox churches design in difficult geological conditions or the disclosure, if necessary, of a more complex architectural image. One of the sacred architecture features is the architectural image formation through the sacred symbols use. It is proposed to use the cross symbol in accordance with the name of Orthodox churches. For this purpose, it is identified cross symbol typological groups, divided into two main epochs: pre-Christian and Christian. It is defined the typological groups used in Orthodox architecture, which are divided into five periods. Some of the cross symbol typological groups are presented below in the conceptual model of a centric cruciform Orthodox church. It is identified five main signs of the cross symbol use in an Orthodox church: in the architectural space, exterior, interior, plan, and facade shaping. It is provided a conceptual model of a centric cruciform Orthodox church, in which all five main features of the cross symbol use in an Orthodox church are implemented.

Keywords: architectural theory; Orthodox churches architecture; cross symbol; staurography; architectural design.



У науковому дослідженні висвітлюється проблема формоутворення в архітектурі хрестоподібних православних храмів та розміщення даного виду сакральних споруд відповідно до містобудівних і природних умов. Виявлено об'ємно-просторове рішення храму, в якому несучі конструкції утворюють архітектурний простір на основі тривимірного символу хреста. Хрестово- купольна система, що набула широкого поширення в архітектурних спорудах хрестоподібних православних храмів, була розроблена в ранньовізантійську епоху. Ймовірно, його походження засноване на архітектурі пізньої античності у вигляді реконструкції давньоримських храмів і сирійських релігійних споруд. Пізніше він поширився на Кавказ, Палестину і Північну Африку, Балкани і, далі, на давньоруську територію. Використання відносно нових конструкцій буде актуально для проектування православних храмів в складних геологічних умовах або розкриття в разі потреби більш складного архітектурного образу. Однією з особливостей сакральної архітектури є формування архітектурного образу за допомогою використання сакральних символів. Пропонується використовувати символ хреста відповідно до найменування православних храмів. Для цього було визначено типологічні групи символу хреста, розділені на дві основні епохи: дохристиянську і християнську. Визначено типологічні групи, що застосовуються в православній архітектурі, які поділяються на п'ять періодів. Частина типологічних груп символу хреста представлено нижче в концептуальній моделі центричного хрестоподібного православного храму. Визначено п'ять основних ознак застосування символу хреста в православному храмі: в архітектурному просторі, екстер'єрі, інтер'єрі, плані, формоутворенні фасаду. Надано концептуальну модель центричного хрестоподібного православного храму, в якій впроваджено всі п'ять основних ознак застосування символу хреста в православному храмі. храм хрест архітектурний

Ключові слова: теорія архітектури; архітектура православних храмів; символ хреста; ставрографія; архітектурне проектування.



Постановка проблеми

Образно-символічний аспект архітектури сакральних споруд переважно орієнтований на розкриття багатогранних релігійних ідей візуальним способом. Безумовно, релігійна символіка є елементом візуального вираження даних ідей. Вкрай важливо її застосування в символьно- орієнтованих видах сакральних споруд, оскільки вони є формотворчими архітектурними елементами. Так в архітектурній формі центричних хрестоподібних православних храмів символ хреста може бути проявлений в більшості її частин. Настільки широке застосування загалом спрямоване на розкриття ідеї про Хресну Жертву Ісуса Христа, що перетворила четверочастний світ [21, с.41]. У переважній більшості творчо вдалих прикладів архітектури центричних хрестоподібних православних храмів, крім дотримання церковних канонів, здійснено збалансоване поєднання раціонально-логічного мислення і духовно-практичного досвіду. Зазвичай, їх цілісний архітектурний образ гармонійно поєднується з обраним архітектурним стилем або напрямком і навколишнім архітектурним ансамблем або природним ландшафтом. На жаль, їх використання має один досить важливий недолік. Безліч застосовуваних архітектурних елементів, з семіотичної точки зору, хоч і мають символічне значення, але не співвіднесені з конкретними релігійними символами, в яких, здебільшого, закладена духовноморальна ідея. Так втрачається значущість архітектурної форми і життєздатність архітектурної концепції безпосередньо сакральної споруди. У дисертаційному дослідженні архітектурної форми А.Г. Раппапорт [11] відзначив важливість її всечастної символічності. Так підвищується її значущість, що веде до формування гармонійного архітектурного образу саме сакральної споруди. У зв'язку з цим, наукове дослідження формоутворення архітектури центричного хрестоподібного православного храму дозволить визначити гармонійний взаємозв'язок даного виду сакрального споруди з релігійною символікою. З огляду на те, що в цьому випадку символ хреста є центральним формотворчим архітектурним елементом, то розглянуто його зв'язок, інтерпретацію і застосування в архітектурі. Це дозволить точніше розкрити багатогранні релігійні ідеї.

Мета статті -- класифікувати символ хреста, виявити його роль в архітектурі центричних хрестоподібних православних храмів і визначити схеми їх розміщення відповідно до містобудівних і природних умов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У науковій статті автором застосовувався семіотичний підхід для дослідження формоутворення архітектури центричного хрестоподібного православного храму. Він актуальний для сакральних споруд завдяки широкому зображенню символіки в екстер'єрі та інтер'єрі. Тому формотворчі процеси в архітектурі даної типології, особливо, хрестоподібних православних храмів, слід розглядати з точки зору семіотики, де форма та її значення взаємопов'язані. Крім православних церковних канонів, пропонується доповнити її ставрографією [24], у такий спосіб удосконаливши семіотичний підхід, що продемонстровано в концептуальній моделі православного храму, яку представлено нижче. У ній семіотичний підхід покликаний вирішити проблему балансу між смисловим змістом сакрального споруди і артикульованості архітектурної форми, не забуваючи про гармонійне візуальне сприйняття.

Хрест є одним з найголовніших символів християнства. Загалом, шанування символа в християнстві, вказує на спокутну жертву Ісуса Христа. В 4-му столітті шанування було широко поширено в Візантії [10, с. 542]. Також, воно було розповсюджено за межами імперії. Виникнення культу хреста, ймовірно, має сирійсько-палестинське походження [22, с. 37]. Пізніше, шанування поширилося на коптський Єгипет, християн Нубії, а згодом -- на Ефіопію. Вже у восьмому столітті, у Візантійській імперії було скликано Сьомий Вселенський Собор, на якому затверджено іконошанування, одним із аргументів для якого був приклад шанування Хреста [3, с. 590]. Подальше розповсюдження шанування хреста пов'язано з місіонерською діяльністю та офіційним прийняттям християнства за межами Середземномор'я. Тому міжкультурний характер шанування за дві тисячі років вплинув на формування наявного величезного різноманіття смислового наповнення символу хреста.

Аналіз наукових праць уможливив наочно прослідкувати зв'язок форми символу хреста з його релігійним значенням. В архітектурі християнського храму символ хреста є образно-символічним елементом. Тому запропоновано створення взаємозв'язку між найменуванням храму та тлумаченням предметно визначеного типу символу хреста. В науковому дослідженні надано головні типологічні групи хрестів, класифіковані за ознакою образно-символічного значення та зведені за часом для наочного розвитку символу. Вони поділені на три великі блоки: хрести, які використовувалися до появи християнства, включно з синкретизмом язичництва й християнства; християнські всеконфесійні та хрести, які використовуються переважно в православній архітектурі. Аналіз типологічних груп дозволяє простежити основні етапи розвитку символу хреста. Дохристиянські зображення символу хреста є ідеограмами. Вони складалися з трьох етапів, які найчастіше поєднували знак хреста та кола. На початку вони були пов'язані з землеробством. Наступним етапом було поєднання віри в небесні та земні сили. Саме на третьому етапі символ сформувався як сонячне божество. В ранньому християнстві переважали монограми, хоча зустрічалися й прямі зображення хреста [3, с. 538]. В п'ятому столітті відбувся розподіл зображень хреста на Розп'яття, іконографічне та алегоричне.

Загалом, різноманіття символу, історія його розвитку наочно представлена нижче. Виділено біля ста типологічних груп. Крім гуманітарного інтересу, для архітектурної практики типологічні групи оформлені супутньою інформацією, яка складається з самого зображення символу та його опису. Отже, під час проектування християнських будівель та споруд, особливо, центричних хрестоподібних православних храмів, можливо використовувати надані нижче типологічні групи символу хреста, наприклад, для оформлення архітектурних елементів фасаду, інтер'єру, організації архітектурного простору та в формоутворенні загалом.

Хрест «накупольний» з півмісяцем та якорем. Тлумачення символу хреста: півмісяць уособлює чашу євхаристії, в якій знаходиться Тіло Христове; корабель церковний, ведений Керманичем Христом; старозавітного змія, потоптаного Хрестом, який є ворогом Божим, і знаходиться під ногами Христа [5, с. 23]. Загалом, хрест уособлює Христа, який народжений Марією, ототожненою з півмісяцем [4, с. 36].

Існує велика різноманітність значень хрестів, розташованих на куполі [19], що визначається завдяки використанню додаткових знаків навколо символу. Величезна кількість варіантів достатня для їх систематизації. Цей таксон належить до типологічних груп, запропонованих нижче. Подібним прикладом є використання рослинної символіки у християнській інтерпретації [23]. Далі надано значення символу хреста переможного характеру. Також існує символіка, що уособлює Христа, його діяння та чудеса.

Крім вищеописаної кількості значень символу хреста, розташованого на куполі храму, існує символіка, безпосередньо чи опосередковано пов'язана з Богом Отцем та Трійцею. Ймовірно, що наступні значення християнського символу інтерпретуються як сила духу.

Використання символу хреста в матеріальній культурі: на стіні Сінайського монастиря святої Катерини 6-го століття [20], на давньоруських куполах з 12-го століття [12, с. 186], на монетах [13, с.41].

Зараз символ хреста набув ознаки центричності, форма, яка складається з чотирьох сторін з рівними кінцями, які утворюють хрест. В архітектурі форма символу, яка використовувалася на фасаді загалом відрізнялась від форм хрестів, які були частиною внутрішнього оздоблення храму. Винятком були здебільшого прості за формою чи іконографічні та добре відомі в християнстві символи хреста. На зовнішній вигляд символу, який використовувався на фасаді, впливали архітектурні стилі, де це було необхідно, для створення єдиної композиції. У внутрішньому оздобленні храму на символ хреста впливали іконографічні канони, які пов'язані з певними знаками, що урізноманітнили форму шляхом доповнення та уточнення загального значення символу хреста.

Виклад основного матеріалу

Головні особливості Православ'я сформувалися в 9-му столітті. Вони були затверджені в наступних Вселенських соборах:

Другий Вселенський собор у381р. та 382 р. - І Константинопольський. Засудження аріанства, формулювання православного вчення про Святу Трійцю, введення Нікейсько-Константинопольського Символу віри, який складено в 382 р. [З, с. 156-160, 165];

Четвертий Вселенський собор 451 р. -- Халкидонський. Осуд монофізитства та прийняття православного визначення христологічного віровчення, затвердження Нікейсько- Константинопольського Символу віри [3, с. 309, 317, 322];

Трулльський собор 691 р. Задокументовано внутрішнє церковне право для православних церков [З, с. 526-529];

Сьомий Вселенський собор 787 р - II Нікейський. Осуд іконоборства, затвердження правил Трулльського собору [3, с. 532, 589-591].

На Константинопольському соборі 843-го року встановлено свято Торжество Православ'я, яке відновлювало іконошанування [1].

Хрест, прообразом якого був ковчег Завіту, сам є прообразом есхатологічного Царства Христа. Хрест ніби з'єднує Старий Завіт з Новим, а Новий Завіт - з «майбутнім століттям», коли скасуються всі матеріальні символи. Домобудівництво Христа, що почалося в старозавітні часи і продовжується до кінця віку, укладено в символі Хреста. У апостола Павла й інших авторів І-х-ІІ-х століть слово «хрест» вживалося як синонім хресної смерті Спасителя. За вченням свт. Григорія Палами, хрест був знаряддям порятунку ще до того, як він був поставлений на Голгофі і на ньому був розіп'ятий Христос, бо силою Хреста були врятовані багато старозавітних праведників. Отці Церкви священномученик Іриней Ліонський, свт. Григорій Богослов, свт. Іоанн Златоуст та ін. проводили паралель між деревом пізнання добра і зла, що приніс людству смерть, і древом Хреста, яке принесло життя [10].

Хрест, як знаряддя страти, що стало Хрестом-Розп'яттям, включено в символ хреста, який став символом християнства. Тому його форма може символізувати образ Хреста, тобто Розп'яття, або бути знаменням хреста, як символу християнства загалом, розкриває його духовне значення, його реальний зміст.

Як символічна мова Церкви, хрест розвивався більше двадцяти століть. Вже в першому тисячолітті створювалися канони, які визначали розвиток православного мистецтва. В правилах Трулльського собору, затверджено один з найголовніших канонів, який вплинув на спосіб вираження художніми засобами церковних догм. Його суть полягає у відповідності церковного духовного досвіду та відомих форм, що з'єднує реалізм Божественного Одкровення та історичний реалізм [15, с. 10]. Зараз, в епоху, що вимагає повторного розкриття об'єктивних основ понять, явищ і інших проявів навколишньої дійсності, форма хреста в Православ'ї, як знамення символу хреста, повернулася до витоків і характеризується центричністю, тобто є рівносторонньою. Нижче наведено опис типологічних груп символу хреста, застосованих у концептуальній моделі.

Хрест маркіонітів, «мальтійський», «георгіївський». Тлумачення символу хреста: мальтійський тип символізує сказання про Євангеліста Іоана, який створив хрест з тернового вінця, який перебував на чолі Ісуса Христа, що відображено в подвійних шипах на кінцях хреста. Пізніше, використовувався госпітальєрами. Кожен кінець мальтійського хреста символізує одну з чеснот [7, с. 140] або одне із восьми блаженств, які очікують праведника в потойбічному світі [12, с. 195]. В ордені Храму використовували хрест червоного кольору з чотирма трапецієподібними рукавами. Хрест з трапецієподібними кінцівками та колом в середохресті символізує Світло Життя [15, с.6]. Георгіївський тип мав на середохресті зображення святого Георгія, який підкреслював військову тематику хреста. Після четвертого століття рівносторонні хрести з трапецієподібними кінцівками могли бути розміщенні в колоподібному лавровому вінку, який символізував перемогу. Символ хреста разом з ним є образом перемоги над смертю [2]. Загалом, чотири кінцівки хреста уособлюють хресну жертву Христа: весь світ, охоплений чотирма межами, об'єднався та став гармонійним [21, с.41]. Використання символу хреста в матеріальній культурі: на церковних речах, в геральдиці [5, с. 24]. В символі маркіонітів з 2-го століття.

Символ хреста вищеназваної типологічної групи зустрічається в храмі Богородиці в Філерімосі на острові Родос, Греція.

Хрест чотирикінцевий «краплеподібний». Тлумачення символу хреста: боротися зі злом навіть до смерті [5, с. 27]. Краплеподібні форми, які попарно розташовані на кожному з чотирьох рукавів хреста, уособлюють кров Ісуса Христа [15, с. 7]. Використання символу хреста в матеріальній культурі: в грецькому Євангелі 2-го століття, енколпіонах [12, с. 215].

В архітектурі символ хреста використано в собор святої Софії Константинопольської та в каппадокійських печерних храмах Гереме, Туреччина.

Хрест колоподібний «нахлібний». Тлумачення символу хреста: шестикінцевий хрест є монограмою Ісуса Христа [4, с. 27]. Хрестоподібно надрізаний хліб спочатку уособлював зцілення розділеності, в християнстві хліб разом з хрестами на ньому є символом Тіла Христового. Використання символу хреста в матеріальній культурі: на потирах, фелонях [5, с. 13], на надгробку з печери святої Лукіни 3-го століття [12, с.218].

В архітектурі символ хреста використано на вікнах баптистерію в Альбенге, Італія.

Хрест просторовий. Тлумачення символу хреста: влада Бога, що простягається на всі чотири сторони світу. Вказує на п'ять напрямів: на чотири сторони світу та вверх до Бога [8, с. 81]. Символізує початок походження космосу. Другий тип символізує ключ до прощення. Використання символу хреста в матеріальній культурі: на дзвіниці монастиря Сан-Лазаро-дельї-Армені, на куполах ранньохристиянських храмів [8].

Прикладом використання символу хреста є купола коптських храмів: Білий монастир, Сохаг, Єгипет; купол дзвіниці в монастирі Варлаама, Метеори, Греція; купол храма-маяка Святителя Миколи Чудотворця, с. Малоріченське; на куполі дзвіниці базиліки Різдва Христового, Віфлеєм; на дзвіниці монастиря Сан-Лазаро-дельї-Армені, Італія.

Хрест «трилисниковий». Тлумачення символу хреста: символ створення та спасіння людства, в якій беруть участь усі три особи Пресвятої Трійці. Трилистникова кінцівка хреста уособлює Пресвяту Трійцю [19, с. 19]. Також кінцівки хреста можуть бути схожі на потрійні бутони. Символ хреста з ними асоціюється з багатонадійними чеснотами борця за Христа доюнацького віку [25, с. 366]. Використання символу хреста в матеріальній культурі: напрестольні та запрестольні [12, с.216], наперсні хрести, на гербі [5,с.23], на тілі, на куполі.

Прикладом використання в архітектурі є храм Богородиці в Філерімосі на о. Родос, Греція.

Хрест другого пришестя Христа, «державний», Тріумфа. Тлумачення символу хреста: очікування Царства Божого, яке ознаменується поступовим «просвітленням» людського роду і добровільним підпорядкуванням світської влади християнським канонам; сфера уособлює державу Царя Небесного [12, с.212]. Зображення Бога, який тримає сферу в руках, було вже в ранньохристиянському мистецтві. Можливо, це уподібнення до давнього світогляду. Уявлення про Землю, центром якого був Єрусалим поділяло її на чотири складові. Перша складова, утворена поділом Землі горизонтальною лінією - це Азія, а вертикальна лінія між двома наступними складовими, Африкою та Європою -- Середземне море, яка є останньою складовою [4, с.38]. Використання символу хреста в матеріальній культурі: на пізньовізантійській мініатюрі [6], на куполах, на церемоніальному церковному начинні в Сирії в 6-му столітті.

Символ хреста в архітектурі використовується в церкві Преображення Господнього в с. Преображенське, Росія.

Хрест гранований. Тлумачення символу хреста: символ духовної слави [16]. Хрещатий німб уособлює голгофський Хрест, Спокутну Жертву Христа та вічне існування Бога-Сина. Також зображення хрещатого німбу характеризує споглядача, в залежності від його ракурсного сприйняття. Коли на хресті не видно граней, це означає, що споглядач знаходиться прямо і на рівні зросту перед обличчям Христа. Коли споглядач бачить тільки нижні грані Його хреста, це означає, що він стоїть прямо перед Христом і нижче Його образа. Якщо видно нижні і верхня права, від споглядача, грані хреста, то він завжди буде нижче, але все-таки «утримуваним» перед Христом. Зображення, на якому видно нижні і верхня права, а від споглядача - ліва, грані означає, що кожна людина, яка стоїть перед ним є «правою», тобто правильною; яка правильно чинить. Зображення двох граней, кожної видимої сторони хреста має схоже тлумачення, як і при не зображених гранях, але набуває додаткового значення. Споглядач знаходиться не тільки прямо перед Ісусом Христом і на рівні Його обличчя, а для нього всі грані або сторони Його хреста не приховані, відкриті. Використання символу хреста в матеріальній культурі: повсюдно, на Розп'ятті з 8-го століття, на Спасі Нерукотворному з 12-го століття [14, с. 287-288], на аворії з Розп'яттям [9, с. 339].

Прикладом використання символу хреста є катакомби Понтіана.

Хрест «пелюстковий». Тлумачення символу хреста: квітка життя. Також уособлює життєдайну силу Спасителя. Використання символу хреста в матеріальній культурі: на енколпіонах на церковному начинні, на богослужбових вбраннях з 11-го століття і в оздобленні храму [5, с. 22], як пророслий та ажурний -- з 6-го століття.

В архітектурі символ використовується, наприклад, на фасаді церкви Петра і Павла в Каарма, Сааремаа, Естонія.

Хрест тріумфальний «терновий вінець». Тлумачення символу хреста: символізує перемогу Христа і нагороду. З епохи імператора Костянтина до, приблизно, 7-го століття лавровий вінець зображався навколо символу хреста або розташовувався поряд нього, як уособлення тріумфу Ісуса Христа [2]. Пізніше, як результат розвитку страждального образу Розп'яття, використовувалося зображення тернового вінця. У православному мистецтві образно-символічний пошук художньої виразності церковних канонів сприяв об'єднанню тлумачень знаків лаврового та тернового вінця в вінець з променями, ототожнений зі значенням святості. Зображення символу хреста з ним прославляє перемогу Христа над смертю [19, с. 81]. Також використовувався квітковий вінець, який уособлює вінець життя. Використання символу хреста в матеріальній культурі: на книгах, на іконах з 12-го століття [5, с. 20], на церковних речах, на тілі [15, с. 20].

В архітектурі символ хреста використовується, наприклад, на фронтоні церкви Бічування в Єрусалимі.

Хрест квадрифолійний «мощевий». Тлумачення символу хреста: образ спасіння (ковчег) та захисту. Загалом, квадрифолій символізує віру, в друге пришестя Господа у Славі, у Силах та в Вічне Життя в Небесному Граді. Квадрифолій з уступами символізує Небесний Град, квадрифолій зі округленими уступами -- ангельські сили. Використання символу хреста в матеріальній культурі: в наперсних (енколпіонах), в напрестольних хрестах з 14-го століття [15, с. 8].

Символ хреста в архітектурі зустрічається в плані церкви святого Андрія в с. Перістера, Салоніки.

Загалом в православній архітектурі типологічні групи символу Хреста діляться на п'ять періодів (рис. 1): донікейський (І -- поч. IV ст.), Вселенських соборів (IV -- VIII ст.), середньовічний (до поч. XVI ст.), новітній (XVI -- поч. XX ст.), індустріально-глобалістський (XX -- XXI ст.).

Аналізуючи літургічні тлумачення символів у період з VII-го до ХІ-го століть, Н.Ф. Красносельцев зазначив, що незалежно від форми архітектурних планів сакральних споруд, їх символічне тлумачення мало рівноцінне значення. А.Є. Мусін, погоджуючись з думкою Н.Ф. Красносельцева та Т.А. Чукової, яка досліджувала взаємозв'язок літургічних ритуалів та форми архітектурних планів, зазначив, що функціональний вплив на архітектурний простір у певний момент історії припинився. Причиною було вироблення та утвердження архітектурних канонів, які дозволили богослужбовому чину пристосовуватися до простору православного храму без функціональних перешкод та проблем. Загалом, формування архітектурних канонів православного храму, включно з давньоруськими територіями, після періоду інтенсивних змін у візантійському богослужбовому чині продовжувалося на протязі 12-13-х століть та завершилося в добу Нового часу [18, с. 147-152].



Рис. 1. Періоди розвитку типологічних груп символу хреста в православній архітектурі.

Після Середньовіччя і в наступні періоди саме архітектурний простір православного храму підлягає найменшим змінам. Поряд із силуетом храму, ця особливість є конфенсіально відмінною рисою сакрального споруди і робить її легко впізнаваною. Одна з причин визначена дотриманням зодчими церковних канонів, іконографічній програмі. Екстер'єр православного храму, навпаки, більш схильний до змін. Зазвичай він стилістично вписується в навколишнє середовище, хоча і залишається його домінантою. Трактування архітектурного простору центричного хрестоподібного православного храму визначає його як образ четверочастного світу, перетвореного Хресною Жертвою Ісуса Христа.

Особливістю архітектурного об'єму центричного хрестоподібного православного храму є його можливість вписуватися в конус, сферу або Платонове тіло. У зв'язку з цим, для даного виду православних храмів характерна компактність. Безумовно, це впливає на підхід до розміщення сакральних споруд. Водночас необхідно враховувати його релігійне тлумачення. Визначено чотири схеми розміщення центричних хрестоподібних православних храмів, залежно від навколишніх умов (рис. 2).

Рис. 2. Семіотичні ознаки рекомендованих схем розміщення центричних хрестоподібних православних храмів відповідно до містобудівних та природних умов.

Для кожної схеми застосовано семіотичний підхід для виявлення образно-символічного зв'язку. Вона враховує релігійне тлумачення архітектурного простору сакральної споруди і її навколишнього середовища. Схеми об'єднані в три групи за ознакою розміщення храму в структурі: зелених насаджень, населених пунктів, природного ландшафту. Остання група включає дві схеми. У першій схемі архітектурний об'єкт розміщений на відкритому просторі. Спираючись на наукові дослідження в галузі архітектури [26, с.21; 17], даний архітектурний об'єкт є центром тяжіння. Окремостоячий спрямований вгору архітектурний об'єм протиставлений площині, яка не має певного напрямку. Так організовується простір, який підпорядковується розташованому в центрі храму. Він утворюється розташуванням зелених насаджень навколо храмової зони. Залежно від сезону і пропорційного співвідношення листопадних і вічнозелених рослин, простір, що оточує храм, циклічно набуває з початку року екстравертний, надалі інтровертний характер. Друга схема, що демонструє два варіанти розташування храму на перехресті, може бути застосована для створення ефекту значущості сакрального споруди. Перпендикулярно пересічні вісі доріг обидві основні. На їх перетині розташований храм. З огляду на дане розташування архітектурний об'єкт є домінантою, завдяки орієнтації фасадів по сторонах світу і віссю, строго спрямованої вгору [26, с. 28]. Вона виходить безпосередньо з точки перетину вісей доріг. При такій конфігурації, площа навколо православного храму підсилює його візуальне сприйняття. Вона доповнює вищеназвані умови, які визначають храм, як домінанту, в сумі створюючи ефект значущості в населеному пункті. У першому варіанті вісі доріг збігаються з основними осями храму, зорієнтованими по сторонах світу. При відсутності збігу, як у другому варіанті, вводяться додаткові осі, розташовані під кутом 45 градусів щодо основних осей. Безумовно це впливає, як на архітектурно-планувальне, так і на об'ємно-просторове рішення споруди. На третій схемі зображено храм на височині. Його візуальна зв'язок з площею утворена завдяки застосуванню вертикальних комунікацій. Сходи, що мають допустимо великий кут нахилу, значно впливають на сприйняття простору, який оточує храм, визначаючи його як домінанту. Проте, втрачається візуальне сприйняття площі при розташуванні сходів безпосередньо перед входом в споруду [26, с. 66]. Для візуальної гармонізації слід додатково організувати перед площею ще одну, по можливості звивисту, вертикальну комунікацію зі входом в храмову зону. Крім будівництва сакрального споруди, з давніх-давен використовується різьблення в гірському масиві, як альтернативний метод створення храму. У четвертій схемі, незважаючи на значно більшу масу гори, видовбане в ній сакральна споруда сприймається як домінанта. Зазвичай, гора, що виділяється своїм розміром, є візуальним акцентом серед гірської гряди, її підніжжя, рівнини [26, с. 138]. Проте, акцент зміщується на видовбаний в гірському масиві храм великих розмірів з глибоким архітектурним рельєфом, завдяки протиставленню навколишнього його середовища і архітектурного простору сакрального споруди. Виймаючи масу з гори, утворюється зліпок архітектурного простору, уособлюючи метод інверсії [26, с. 118]. В даному типі храмів він візуально концентрує увагу на себе. Так споруда значно менших розмірів через протиставлення домінує в навколишньому його середовищі.

У центричному хрестоподібному православному храмі при застосуванні сучасних конструкцій, з'являється можливість для розширення засобів вираження архітектурного простору. Значущість образно-символічного аспекту в сакральному спорудженні повинна досягати помірного значення. Перенасичення символами архітектурного простору може призвести до затемнення інформаційної змістовності навколишнього середовища, що, безумовно, відволікає від участі в проведенні богослужінь. Надано об'ємно-просторове рішення храму (рис. 3), в якому форма архітектурного простору у вигляді тривимірного просторового хреста. Вона характеризується лаконічністю і, відповідно до християнських тлумачень даного типу символу хреста, певною мірою розкриває вищеописану символічність середньої частини центричного хрестоподібного православного храму. Навантаження купола перенесено на чотири стовпи, квадратного перетину, розташованих уздовж зовнішнього контуру з'єднання. Відповідно до аналізу об'ємно-просторових рішень православних храмів визначено чотири ознаки застосування символу хреста в православному храмі: у формоутворенні фасаду, екстер'єрі, інтер'єрі, плані. Запропоновано розширити дані ознаки ще одним, застосування якого було надано вище: в архітектурному просторі.

Рис. 3. Семіотичний підхід в архітектурі центричного хрестоподібного храму та концептуальна модель з основними ознаками застосування символу хреста у православному храмі.

Аналіз наукових праць у галузі архітектури та ставрографії розкрив широке застосування символу хреста в архітектурі православного храму і дозволив визначити його принципи та прийоми. Три основних складових принципу: тотожність форми і її трактування, в якому обов'язкове застосування певних типологічних груп символу хреста; артикульованість архітектурної форми, в якому необхідно застосовувати символ хреста в архітектурі православного храму, тобто від трьох до п'яти головних ознак застосування символу хреста в православному храмі, визначених у статті; образно-символічна візуалізація іменування православного храму, в якому важливо застосовувати типологічні групи символу хреста присвячених святим і/або їх діянням. Надано 6 прийомів, які розподілені між трьома принципами, по два на кожен. Площинний і пластичний прийоми застосовуються згідно з першим принципом, часткова (три або чотири ознаки) і повна (п'ять ознак) символізація - згідно з другим принципом, часткове і повне ототожнення -- з третім принципом.

Архітектурний простір центричного хрестоподібного православного храму включає, як мінімум, дві основні складові: благословенне або святе, що відноситься до середньої частини храму, і священне -- вівтар. Загалом перше ототожнюється з християнським світом. Друге символізує Ісуса Христа, який перетворив його. З точки зору формоутворення вони протиставлені один одному. Екстравертність середньої частини храму підкреслюється розташуванням майже всіх форм уздовж огороджувальних конструкцій. Простір за вівтарем - інтровертний. У його центрі сконцентровано основні форми, відповідні православним канонам. У разі використання суцільного іконостасу, зазвичай додається ще одна-сіни над престолом. Таке об'ємно-просторове рішення покликане вирішити два головні завдання. По-перше, розкрити богословське значення обох складових архітектурного простору храму. По-друге, візуально сконцентрувати увагу людини на них. Досягається це розстановкою двох акцентів, по одному в середній частині храму і вівтарі. Для розкриття значення християнського вічного світу акцентом є купол-небесне склепіння, з якого виходить світло в чотирьох напрямках, підкреслюючи четверочастність світу. Апсида ототожнюється з Вифлеємською печерою, а її склепіння -- з Царством небесним. Таким чином акцент на ній нагадує про хресну жертву Христа, яка перетворила світ.



Висновки

Надано класифікацію типологічних груп символу хреста, що застосовуються в дохристиянській і християнській матеріальній культурі і, зокрема, в православній архітектурі. Остання ділиться на п'ять основних періодів: донікейський, Вселенських соборів, Середньовіччя, новітній, індустріально- глобалістичний.

Удосконалено семіотичний підхід для дослідження формоутворення архітектури православних храмів. Запропоновано застосування ставрографії для наукового дослідження формоутворення архітектури центричного хрестоподібного православного храму.

Визначено п'ять основних ознак застосування символу хреста в православному храмі. Теоретично обґрунтовано пропозицію ввести п'ятою ознакою архітектурний простір основної частини православного храму у формі просторового тривимірного хреста. Надано концептуальну модель центричного хрестоподібного православного храму, в якому представлені всі п'ять вищеназваних ознак.

Надано схеми розміщення центричних хрестоподібних православних храмів відповідно до містобудівних та природних умов. Визначено чотири основні схеми. Проаналізовано семіотичні ознаки рекомендованих схем. Виявлено образно-символічний зв'язок між релігійним тлумаченням архітектурного простору сакральної споруди та умовами її довкілля.



Бібліографія

Васильев, А.А., 2000. История Византийской империи. Том 1. Время до крестовых походов (до 1081 г.). Перевод с английского А.Г. Грушева. Санкт-Петербург: Алетейя. с. 322.

Гнутова, С.В., 2006. Константинов крест. Родное и вселенское: к 60-летию Николая Николаевича Лисового: сб. статей. Москва: Паломнический центр Московского Патриархата, с. 120-139

Карташев, А.В., 2008. Вселенские соборы. Минск: Изд. Белорусский Экзархат, Харвест. 639с.

Кох, Р., 1996. Книга символов: эмблемата. Перевод О.К. Цветкова, И.В. Комаров. Москва: Ассоциация Духовного Единения "Золотой Век". 375 с.

Кузнецов, В.П., 1997. История развития формы креста: Краткий курс православной ставрографии. Москва: Альманах «Жизнь вечная». 40 с.

Лихачева, В.Д., 1977. Византийская миниатюра. Памятники византийской миниатюры IX

XV веков в собраниях Советского Союза. Byzantine miniature. Masterpieces of byzantine miniature of IXth-XVth centuries in Soviet collections. Москва: Искусство. Табл. 57, 3.

Осташова, Н.В., 2004. Символ креста в истории культуры, дне. ... канд. философ, наук: 24.00. 01. Санкт-Петербург. 175 с.

Павлов, Н.Л., 2017. Числовые ряды, природные истоки ритмических построений в традиционной архитектуре. Architecture and Modern Information Technologies. Москва: МАРХИ.№4.41.с.79

Покровский, Н.В., 2001. Евангелие в памятниках иконографии преимущественно византийских и русских. Москва: Прогресс-Традиция. 564 с.

Православная энциклопедия. Т. XXXVIII, 2015. Москва: Церковно-научный центр «Православнаяэнциклопедия». с. 540-558.

Раппапорт, А.Г., 2000. К пониманию архитектурной формы, дисс. на соис. уч. степ. д. искусствовед. Москва.

Смирнова, И., 2006. Тайная история креста. Москва: Эксмо. 236 с.

Ставрографический сборник. Книга III: Крест как личная святыня. Сб. статей / Сост., науч, ред. и вступит, ст. С.В. Гнутовой. Москва: Изд-во Московской Патриархии; Изд-во «Древлехранилище», 2005. 700 с.

Ульянов, А.В., 2010. Русская символика. Москва: ACT: Астрель; Владимир: ВКТ. 479 с.

Фёдоров, Ю.А., 2000. Образ Креста. История и символика православных нагрудных крестов. Санкт-Петербург. 31с.

Филатов, В.В., 1996. Краткий иконописный иллюстрированный словарь: Кн. для учащихся. Москва: Просвещение, с. 113

Чень, Л.Я., 2015.До питання про композицію історичних українських монастирів XV-XVIII ст. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Архітектура. № 816. с.215.

Чукова, Т.А., 2004. Алтарь древнерусского храма концаX- первой трети XIII века. Основные архитектурные элементы по археологическим данным. Санкт-Петербург: Петербургское Востоковедение. 224 с.

Шейдаев, Э.И., Анашкевич М.А., 2006. Русский крест. Символика православного надглавного креста. Москва: ACT, Астрель. 302 с.

American Colony. Photo Department, photographer. To Sinai via the Red Sea, Tor, and Wady Hebran. Crescent and Cross on wall Monastery of St. Catherine. Egypt Sinai, 1900. [Approximately to 1920] Photograph. URL: https://www.loc.gov/item/2019695745/(датазвернення: 20 квітня 2023).

Baranov, V., 2015. Instrument ofDeath and Tree of Life , Scrinium, 11(1), 22-48. doi: https://doi.org/10.1163/18177565-00111p06

Chojnacki, Stanislaw with Gossage Carolyn, 2006. A'he Ethiopian Crosses - A Cultural History and Chronology, Milan: Skira. 199 p.

Khaidukov, V. Leatures of the cruciform-centric orthodox church architectural design. Conference proceedings of the International scientific - practical conference of young scientists «Build-Master- Class-2022». Kyiv, 2022. pp. 69-70.

Khaidukov, V., 2022. An applied relevance ofthe cross symbol in the Orthodox church architecture. Current Problems of Architecture and Urban Planning (62), 136-151. doi: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2022.62.136-151

Seymour, William Wood, 1898. The cross in tradition, history, and art. London: G.P. Putnams'sons; New York: Knickerbocker Press. 489 p. URL: https://openlibrary.org/books/OL23291952M (дата звернення 20 квітня 2023)

Ullmann, Lranziska, 2011. Basics. Vienna: SpringerVienna. doi: http://dx.doi.org/10.1007/978-3- 7091-0324-1



References

Vasylev, A.A., 2000. Ystoryia Vyzantyiskoi ymperyy. Tom 1. Vremia do krestovikh pokhodov (do 1081 h.). Translated from English A.H. Hrusheva. Sankt-Peterburh: Aleteiia. p. 322.

Hnutova, S.V., 2006. Konstantynov krest. Rodnoe y vselenskoe: k 60-letyiu Nykolaia Nykolaevycha Lysovoho: sb. statei. Moskva: PalomnycheskyitsentrMoskovskoho Patryarkhata. pp. 120-139

Kartashev, A.V., 2008. Vselenskye sobor. Mynsk: Yzd. Belorusskyi Okzarkhat, Kharvest. 639 p.

Kokh, R., 1996. Knyha symvolov: emblemata. Perevod O.K. Tsvetkova, Y.V. Komarov. Moskva: Assotsyatsyia Dukhovnoho Edynenyia "Zolotoi Vek". 375 p.

Kuznecov, V.P., 1997. Istoriya razvitiya formy kresta: Kratkij kurspravoslavnoj stavrografii. Moskva: Al'manah «ZHizn1 vechnaya». 40 p.

Lihacheva, V.D., 1977. Byzantine miniature. Masterpieces of byzantine miniature of IXth-XVth centuries in Soviet collections. Moskva: Iskusstvo. Tabl. 57, 3.

Ostashova, N.V., 2004. Simvol krestav istorii kul'tury. dis.... kand. filosof. nauk: 24.00. 01. Sankt- Peterburg. 175p.

Pavlov, N.L., 2017. CHislovye ryady. prirodnye istoki ritmicheskih postroenij v tradicionnoj arhitekture. Architecture and Modern Information Technologies. Moskva: MARHI. №4. 41. p.79

Pokrovskyi, N.V., 2001. Evanhelye vpamiatnykakh ykonohrafyy preymushchestvenno vyzantyiskykh y russkykh. Moskva: Prohress-Tradytsyia. 564 p.

Pravoslavnayaenciklopediya. T. XXXVIII, 2015. Moskva: Cerkovno-nauchnyj centr «Pravoslavnaya enciklopediya». p. 540-558.

Rappaport, A.G.,2000. К ponimaniyu arhitektumoj formy. diss, na sois. uch. step. d. iskusstvoved.Moskva.

Smirnova, I., 2006. Tajnaya istoriya kresta. Moskva: Eksmo. 236 p.

Stavrograficheskij sbomik. Kniga III: Krest как lichnaya svyatynya. Sb. statej / Sost., nauch. red. і vstupit. st. S.V. Gnutovoj. Moskva: Izd-vo Moskovskoj Patriarhii; Izd-vo «Drevlekhranilishche», 2005. 700p.

Ulianov, A.V., 2010. Russkaia symvolyka. Moskva: AST: Astrel; Vladymyr: VKT. 479 p.

Fyodorov, YU.A., 2000. ObrazKresta. Istoriya i simvolikapravoslavnyh nagrudnyh krestov. Sankt- Peterburg. 31p.

Filatov,V.V., 1996. Kratkij ikonopisnyj illyustrirovannyj slovar: Kn. dlya uchashchihsya. Moskva: Prosveshchenie.p. 113

Chen, L.Ia., 2015. Do pytannia pro kompozytsiiu istorychnykh ukrainskykh monastyriv XV-XVIII st. VisnykNatsionalnoho universytetu "Lvivskapolitekhnika". Arkhitektura. №816.p.215.

Chukova, T.A., 2004. Altar drevnerusskogo hrama koncaX-pervoj treti XIII veka. Osnovnye arhitekturnye elementy po arheologicheskim dannym. Sankt-Peterburg: Peterburgskoe Vostokovedenie. 224 p.

Sheidaev, 3.Y., Anashkevych M.A., 2006. Russkyi krest. Symvolykapravoslavnoho nadhlavnoho kresta. Moskva: AST, Astrel. 302 p.

American Colony. Photo Department, photographer. To Sinai via the Red Sea, Tor, and Wady Hebran. Crescent and Cross on wall Monastery of St. Catherine. Egypt Sinai, 1900. [Approximately to 1920] Photograph. URL: https://www.loc.gov/item/2019695745/ (Accessed: 20 April 2023).

Baranov, V., 2015. Instrument ofDeath and Tree of Life , Scrinium, 11(1), 22-48. doi: https://doi.org/10.1163/18177565-00111p06

Chojnacki, Stanislaw with Gossage Carolyn, 2006. The Ethiopian Crosses-A Cultural History and Chronology, Milan: Skira. 199 p.

Khaidukov, V. Features of the cruciform-centric orthodox church architectural design.Conference proceedings of the International scientific-practical conference of young scientists«Build-Master- Class-2022». Kyiv, 2022. pp.69-70

Khaidukov, V., 2022. An applied relevance of the cross symbol in the Orthodox church architecture. Current Problems of Architecture and Urban Planning, (62), 136-151. doi: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2022.62.136-151

Seymour, William Wood, 1898. The cross in tradition, history, and art. London: G.P. Putnams'sons; NewYork: Knickerbocker Press. 489 p. URL: https://openlibrary.org/books/OL23291952M (Accessed: 20 April 2023)

Ullmann, Franziska, 2011. Basics. Vienna: SpringerVienna. doi: http://dx.doi.org/10.1007/978-3- 7091-0324-1

Размещено на Allbest.ru