Дерев’яні артефакти з Райковецького городища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дерев'яні артефакти з Райковецького городища

М.С. Сергеева

Анотація

Аналіз дерев'яних артефактів з Райковецького городища уможливив визначити деревину -- сировину для місцевої деревообробки, використання її для зведення захисних конструкцій і будівель, а також дрібних побутових виробів.

Ключові слова: Давня Русь, Дніпровське правобережжя, Райковецьке городище, деревообробка, ділова деревина.

Abstract

WOODEN ARTEFACTS FROM RAIKY HILLFORT

M.S. Serhieieva

The article deals with a timber used in the woodworking of the population of Raiky hillfort (now Ber- dychiv Region of Zhytomyr Oblast). Wooden artefacts preserved in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine also were introduced into scientific circulation. The work is based on two information blocks: archival data (the manuscript of T. M. Movchanivskyi) and data on the study of the materials of the Repository carried out by the author.

Archival materials allow us to talk about wood used in construction. The main building material was oak (Quercus sp.), birch was also used (Betula sp.), and individual details could be made of lime tree (Tilia sp.).

A knife handle, a fragmented spinning comb, fragments of carved and turned vessels, a handle of a tool (maybe of a shovel) represent the materials from the Repository. Such species of wood as alder (Alnus sp.) for turned and carved vessels and a knife handle, birch (Betula sp.) for a fragment of a thick-walled carved vessel, pear for a comb (Pyrus sp.), oak (Quercus sp.) for a shovel handle (?), and hazel (Corylus sp.) for a fragment of a cooperage hoop were identified.

Thus, local resources were used in various areas of wood processing.

The conducted research contribute to the expansion of the existing database on the archaeological wood. In the future, this will allow the use of the information obtained in the context of the study of palaeoeconomy and economic activity of the population of Ancient Rus.

Keywords: Dnipro right bank area, Ancient Rus, Raiky hillfort, wood processing, timber.

Вступ

Під час розкопок Райковецького городища (нині Бердичівського р-ну Житомирської обл.) у 1929--1935 рр. Т. М. Мовчанівський отримав доволі значну кількість дерева кінця XII -- першої половини XIII ст. -- від залишків конструкцій захисних споруд, які збереглися відносно задовільно, до дрібних виробів різного призначення. Такі знахідки є важливими для вивчення не тільки матеріальної культури давньоруського населення Дніпровського правобережжя, але й культури Русі загалом. Через зрозумілі причини (за винятком окремих пам'яток, де збереженню дерева сприяє характер ґрунту) виробів з цього матеріалу обмаль. У цьому сенсі матеріалам з Райковецького городища «пощастило», бо воно загинуло у пожежі, і дерево дійшло в обвугленому стані. Це й уможливлює звернутися до нього, що важливо для визначення складу ділової деревини і реконструкції місцевих сировинних ресурсів для деревообробки. Вивчення археологічної деревини, як і загалом біоархео- логічні студії, розпочалось в Україні нещодавно, проте ці напрями через дедалі більший інтерес до палеоекологічгних і біоекономічних аспектів діяльності давнього населення розвиваються доволі інтенсивно.

Т. М. Мовчанівський (б. р.), підбиваючи підсумки вивчення городища, приділив увагу і дерев'яним артефактам, зокрема визначенню деревини деталей конструкцій. Текст дійшов у рукописному вигляді, оскільки 1938 р. вчений був репресований. Завважимо, що це фактично перше звернення до археологічного дерева в українській науці. Пізніше цей рукопис став основою монографії В. К. Гончарова (1950), присвяченої цій пам'ятці, хоча дерево спеціально не вивчалося. Надалі райковецька колекція (зокрема й дерев'яні вироби) була розпорошена по різних музеях, багато чого загубилося. Незначна частка матеріалів зберігається у фондах Інституту археології НАН України. До них і звернемося.

Загалом можна виділити два інформаційні блоки, що стали підґрунтям цієї роботи. Перший блок -- це архівні дані, цебто інформація Т. М. Мовчанівського, що переважно стосується деревини будівельних конструкцій. Другий блок становить наше дослідження, виконане за невеличкою колекцією дерев'яних виробів, що зберігається в Наукових фондах Інституту археології. З-поміж них є ручка ножа, фрагмент прядильного гребеня, фрагменти вирізаного і виточеного посуду.

В основі діагностики деревини лежать особливості мікроструктури, характерні для кожного роду дерев. Сутність методу зводиться до вивчення дерева за трьома розрізами, потім результати порівнюються з даними визначників деревини.

Визначники, в яких представлені дані про основні породи дерев Східної Європи, видавалися неодноразово (Сукачев 1940; Гаммерман, Никитин, Николаева 1946; Вихров 1959). За відносно задовільної збереженості структури дерева його породу можна визначити до роду, іноді до родини.

Будівельна деревина

Як указувалось, у рукопису Т. М. Мовчанівсь- кий (б. р.) надав визначення деревини окремих деталей конструкцій, зокрема згадуються дуб, береза і липа. Березові і дубові конструкції, а також деталі з липи й клена автор пізніше відзначив в опублікованому попередньому огляді досліджені городища (1935, с. 136).

Основним будівельним матеріалом був дуб. З нього зведена переважна більшість будівельних конструкцій, зафіксована також деталь інтер'єру з дуба -- дошка лавки. Але серед деревини, яка має відношення до житлових клітей першого ряду, подекуди також траплялася береза, а серед невизначених уламків конструкцій виявлено липу і клен.

Бердичівський р-н Житомирської обл., де розміщене городище, -- це власне лісостепова смуга. Лісостеп правобережного Дніпра більше заліснений порівняно з лівобережною частиною, тож мешканці городища не мали нестачі сировини для деревообробки. Поширення дуба як основної породи формування лісу обумовило його широке використання як ділової деревини і палива. За нашими спостереженнями, дуб виявлено на всіх пам'ятках лісостепового Дніпровського Лівобережжя, де він суттєво переважає. Отже, перевага цієї деревини на Райко- вецькому городищі була очікуваною, особливо враховуючи й те, що значення деревини дуба як основного будівельного матеріалу, особливо у фортифікаційних спорудах, доведено і не потребує окремої уваги.

На березовій деревині як будівельному матеріалі варто зупинитись окремо. її властивості, а саме те, що вона легко піддається гниттю і вразлива до грибкових уражень, особливо у середовищі з підвищеною вологістю, не дуже сприяють її використанню як будівельного лісу. У сучасному дерев'яному будівництві березу іноді використовують у тимчасових або допоміжних спорудах (Плотников 1924, с. 32; Носиков 1955, с. 16), проте її роль незначна. Та все ж факти використання берези у вказаній галузі фіксуються для доби середньовіччя регулярно. Береза трапилася серед колод дерев'яних конструкцій ранньослов'янського Зимнівського городища VI--VII ст. на Волині (Ауліх 1972, с. 11), серед захисних конструкцій давньоруського Вишгорода, XI ст. (Раппопорт 1956, с. 101). Березу використано у конструкції давньоруського колодязя в Автуничах на Чернігівщині -- стовпи в нижній її частині, опорах зрубу (Готун 2003, с. 180), частково для спорудження будівлі на поселенні Ліскове 2, теж Чернігівщина (Шекун, Веремейчик 1999, с. 33--34). З цієї деревини виготовлені дошки перекриття будівлі кінця XI ст. на Червоній (нині Контрактовій) площі, 4 на Київському Подолі (Сагайдак, Занкин, Тимощук 1987, с. 15). Серед зразків дерева з городища Тітчи- ха боршевської культури Подоння, пов'язаних з будівельними конструкціями, відзначено 15 таких, що належали дубу і один березі (Раскатов 1965, с. 266--267). На Півночі Русі береза зафіксована у Новгороді (Хатер 1999, с. 52) і Городку на Маяті давньоруського часу (Тара- бардина 2008, с. 55). Настил між будівлями на березових лагах зафіксований у давньоруському Давид-Городку у Білорусі (Лысенко 1969 с. 367). У Центральній Європі також засвідчено використання берези як будівельного матеріалу, зокрема у Гданьську (Byrska 1955, s. 221; Barnycz-Gupieniec 1974, s. 89), є інформація, що у конструкціях X--XI ст. вона посідає друге місце після дуба. Отже, маємо вже достатньо матеріалів, які уможливлюють розглядати березу як один з видів будівельної сировини.

Загалом варто мати на увазі, що використання березової деревини у будівельній справі за доби середньовіччя (зокрема у Давній Русі), хоча й відмічене не часто, фіксується у великому ареалі та протягом тривалого часу. Отже, це дерево могли використовувати як будівельний матеріал, особливо для верхніх вінців споруди або за браку дуба та інших порід дерева, придатних для будівництва. Одним із пояснень може бути доступність березової деревини, що особливо важливо у разі проведення термінових робіт.

Єдиним свідченням використання липи як матеріалу для зведення конструкцій П. О. Раппопорт (1956, с. 105) назвав залишки липових брусів з Райковецького городища. Проте їхня фрагментарність (Мовчанівський б. р., с. 65; 1935, с. 136) унеможливлює навіть приблизно інтерпретувати вказані рештки липової деревини. Не виключено, що вони походять від деталей внутрішніх конструкцій. Принаймні таке використання липи є цілком логічним, зважаючи й на те, що вона легко піддається обробці різними інструментами. Липа м'яка і не розтріскується, її легко стругати, обробляти різальними знаряддями. Але вона не придатна для будівництва, оскільки недовговічна, нетривка і піддається деформації, гниттю і враженню грибком.

Є також єдина згадка про залишки кленових брусів, виявлених на Райковецькому городищі, проте без вказівки на джерело інформації (Мовчанівський, 1935, с. 136). Цей факт слід розглядати як виняток, адже ніде на давньоруських пам'ятках клен як будівельна деревина поки що не зафіксований.

Дрібні вироби

Щодо дерев'яних виробів з Райковецького городища, то попри чисельність їх нам доступні не багато -- лише ті, що потрапили до Наукових фондів Інституту археології. Розглянемо кожен предмет.

Райковецьке городище. Дерев'яні вироби: 1 -- вінця вирізаної товстостінної посудини; 2 -- вінця посудини; З, 5 -- фрагменти виточеного посуду; 4 -- фрагмент бондарного обруча(?); 6 -- фрагмент прядильного гребеня; 7 -- руків'я ножа; 8 -- фрагмент руків'я лопати (?)

Вінця великої товстостінної вирізаної посудини, не профільовані, від глибокої посудини з прямими стінками (рисунок: 1). Товщина стінки 1,0 см. Такий посуд відносять до тарних ємкостей для сипких речовин. Подібні походять з гори Киселівка у Києві (Сергєєва 2010, рис. 3: 1, 2), Чернігова (Сергєєва, Черненко 2016, рис. 4), Воїнської Греблі (Сергєєва 2015, рис. 12: 2; 14: 1--6). їхні стінки зазвичай ще товщі -- до 3,0 см, проте трапляються й екземпляри з відносно тонкими стінками. Наприклад, стінки фрагментованої посудини з Колодяжина мали товщину 0,35--0,50 см (Сергєєва 2011, с. 99).

Матеріал райковецької посудини визначається як береза. Використання деревини берези з такою метою на інших давньоруських пам'ятках поки що не зафіксовано.

Вінця вирізаної посудини, не профільовані (рисунок: 2). Мабуть, також від посудини циліндричної форми. Стінка завтовшки 0,6 см. Невеликі розміри фрагменту унеможливлюють визначити призначення посудини. Не відомий і контекст знахідки. Матеріал -- вільха.

Денце виточеної посудини, фрагмент. Збереглося графіті, продряпане тонким вістрям: дві паралельні риски перекреслені третьою (рисунок: 3). Матеріал -- вільха.

Вінця виточеного блюда, фігурно профільовані (рисунок: 5). Матеріал -- вільха.

Гребінь прядильний, фрагмент (рисунок: 6). Зубці пропиляні спеціальною пилкою уздовж волокон, ширина пропилу між зубцями становить 1,5 см. Товщина фрагменту 1,0 см. Така товщина вказує, що фрагмент походить від великого гребеня. Такі гребені використовували для чесання льону і конопель. Куделю настромлювали на гребінь і розчісуванні її меншими гребінками (Филиппов 1913, с. 239). Виходячи з розмірів, знахідку можна трактувати як гребінь для куделі. З обох боків уздовж зубців збереглися по дві паралельні лінії, прокреслені тонким лезом або вістрям, імовірно, ножа. Ці лінії маркували лінію зубців і навряд чи призначалися для оздоблення гребеня.

Матеріал гребеня -- груша.

Руків'я ножа, обламане з одного боку (рисунок: 7). У перетині майже кругле. Поліроване. Довжина фрагменту 10,8 см, діаметр 1,8 см. Виготовлене з вільхи.

Руків'я лопати (?), фрагмент (рисунок: 8). Довжина обламаного з обох боків фрагменту 19,5 см, перетин 3,4 х 2,8 см. Виготовлений з дуба. Подібні руків'я лопат, виявлені у Києві і Автуничах.

Фрагмент виробу з розколеної уздовж гілки (рисунок: 4), ймовірно, рештки бондарного обруча. Виготовлений з ліщини.

Висновки

Отже, серед деревини -- сировини для виготовлення різних речей -- представлені місцеві широколистяні породи. Вибір їх становить певний інтерес. Скажімо, виготовлення лопат з дуба є звичним. З цього матеріалу виготовлені лопати з Києва (визначення автора) та Автуни- чів (Заєць 1995, с. 177). деревина артефакт будівля вугілля

Матеріал райковецького гребеня -- груша є доволі рідкісним прикладом використання деревини плодового дерева у давньоруській деревообробці. Поки що це єдиний гребінь з деревини груші, виявлений на пам'ятках Південної Русі. Проте етнографічні матеріали свідчать, що деревину груші використовували для виготовлення гребенів, і вона посідала друге після клену місце у цій справі (Заикин 1904, с. 39).

Незвичною є перевага виробів з вільхи. Деревина вільхи -- однорідна за будовою, м'яка, легка, мало коробиться при всиханні. Вона добре обробляється: ріжеться і полірується. Та попри це на переважній більшості пам'яток Південної Русі, де виявлено виточений посуд, використання для того вільхи поки що майже не зафіксовано. Єдиний приклад -- з вільхи виточена невеличка гострореберна мисочка з Колодяжина (Сергєєва 1911, с. 102). Доволі багато виточеного з вільхи посуду, що посідає третє місце після посуду з клена та ясеня, виявлено у Новгороді (Колчин 1968, табл. 1). Враховуючи придатні для того властивості цієї деревини, можна припустити, що на Півдні Русі її значення в токарній справі могло бути дещо більшим, ніж це зафіксовано за наявними матеріалами.

Щодо поширення вільхи як матеріалу для виготовлення руків'їв для ножів, то у нас обмаль матеріалів для будь-яких висновків. Описане руків'я з Райковецького городища поки що єдине для Південної Русі. Проте вільха як матеріал для руків'я визначена автором серед визначених київських матеріалів XVII--XVIII ст. (Поштова площа, дослідження 2015 р.).

З ліщини традиційно виготовляли обручі для бондарних виробів, тож цілком слушно трактувати фрагмент з цієї деревини саме як решток обруча. Фрагменти обруча з ліщини виявлені також у Колодяжині (Сергєєва 2011, с. 100). Вкажемо, що ліщину в Україні використовували з цією метою до XX ст. (Богомазова 1999, с. 78, 93).

Отже маємо інформацію про використання таких порід як ділової деревини. Це дуб (Quercus sp.), вільха (Alnus sp.), береза (Betula sp.), липа (Tilia sp.), груша (Pyrus sp.), ліщина (Corylus sp.). Вказані породи належать переважно до лісової рослинності за винятком груші -- це могло бути що плодове садове дерево, що груша дичка. Отже у різних галузях деревообробки використовували місцеві ресурси.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що загалом стадію вивчення середньовічного викопного вугілля на території України можна охарактеризувати як початкову, цебто як стадію накопичення матеріалу. Отже, висвітлені тут дані розширюють наявну базу з археологічного дерева. Подальше накопичення таких фактів уможливить задіяти їх, разом з іншими, для вивчення палеоекології та господарчої діяльності стародавнього населення Східної Європи, зокрема й населення Давньої Русі.

Література

1. Ауліх, В. В. 1972. Зимнівське городище -- слов'янська пам'ятка VI--VII ст. н. е. в Західній Волині. Київ: Наукова думка.

2. Богомазова, Т. Г. 1999. Кустарные деревообрабатывающие промыслы украинцев в конце XIX -- начале хх вв. (производство деревянной утвари). Санкт-Петербург: Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого.

3. Вихров, В. Е. 1959. Диагностические признаки древесины главнейших лесохозяйственных и лесопромышленных пород СССР. Москва: АН СССР.

4. Гаммерман, А. Ф., Никитин, А. А., Николаева, Т. Л. 1946. Определитель древесин по микроскопическим признакам с альбомом микрофотографий. Москва; Ленинград: АН СССР.

5. Гончаров, В. К. 1950. Райковецкое городище. Киев: АН УССР.

6. Готун, I. А. 2003. Типи будівель. В: Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріалами півден- норуськихземель). Київ: Шлях, с. 156-182.

7. Заєць, М. М. 1995. Заключения про результати обстеження фрагментів деревиии з розкопок давньоруського поселения Автуничі. В: Моця, О. П., Коваленко, В. П., Готуй, І. А., Шевцова, Л. В., Петраускас, А. В., Сорокіи, С. В., Семеиюк, Н. В., Барковський, О.А., Васюта, О. О., Кондратьев, І. В. Звіт про роботи Дніпровської давньоруської експедиції в 1995 р. НА ІА НАНУ, 1995/9, с. 176-178.

8. Заикии, Ф. И. 1904. Кустарные промыслы Старооскольского уезда Курской губернии. Курск: Курское губернское земство.

9. Колчии, Б. А. 1968. новгородские древности. Деревянные изделия. Москва: Наука. Свод археологических источииков, Е 1-55.

10. Лысенко, П. Ф. 1969. Раскопки городища древнерусского Давид-Городка в 1967 году. В: Будько, В. Д., Лысенко, П. Ф., Поболь, Л. Д., Чернявский, М. М. (ред.). Древности Белоруссии: Доклады к конф. по археологии Белоруссии (март 1969). Минск: б. и., с. 352-382.

11. Мовчанівський, Т. М. Б. р. Райковецьке феодальне городище. НА ІА НАНУ, авт. фонд, спр. 11.

12. Мовчанівський, Т. М. 1935. Райковецьке городище XI--XIII ст. (попереднє повідомлення про дослідження городища за 1929--1934 рр. наукові записки ІІМК, 5--6, с. 125-176.

13. Носиков, 3. А. 1955. Плотничные и столярные работы. Киев: Академия архитектуры УССР.

14. Плотников, С. И. 1924. Разработка леса и лесные промыслы. Москва: Кооперативное издательство.

15. Раппопорт, П. А. 1956. Очерки по истории русского военного зодчества х--хШ вв. Москва; Ленинград: АН СССР. Материалы и исследоваиия по археологии СССР, 52.

16. Раскатов, П. Б. 1965. Заключение об исследовании древесины с городища Титчиха. В: Москаленко, А. Н. Городище Титчиха. Воронеж: ВГУ, с. 265-266.

17. Сагайдак, М. А., Занкин, А. Б., Тимощук, В. Н. 1987. Отчет Подольской постоянно действующей экспедиции за 1987 год. НА ІА НАНУ, 1987/26.

18. Сергєєва, М. С. 2010. Давньоруські дерев'яні вироби з гори Киселівка. Археологія, 3, с. 89-94.

19. Сергєєва, М. С. 2011 Дерев'яні вироби повсякденного вжитку з Колодяжина. археологія, 4, с. 98-107.

20. Сергєєва, М. С. 2015. Майстри з обробки дерева та кістки давньоруського міста Воїня. Київ, Харків: Майдан.

21. Сергєєва, М. С., Черненко, О. Є. 2016. Дерев'яні вироби з давньоруського Чернігова (матеріали розкопок 2006 р. на території Чернігівського дитинця). археологія, 1, с. 32-42.

22. Сукачев, В. Н. 1940. Определитель древесных пород. Москва: Гослестехиздат.

23. Тарабардина, О. А. 2008. О дендрохронологичес- ком исследовании деревянных сооружений городка на Маяте. Иовгород и новгородская земля, 22, с. 5360.

24. Филиппов, Н. А. 1913. Кустарная промышленность России. Промыслы по обработке дерева. Санкт-Петербург: Якорь.

25. Хатер, Дж. 1999. Использование дерева в средневековом Новгороде -- предварительные результаты. Новгород и Новгородская земля, 13, с. 46-57.

26. Шекун, О. В., Веремейчик, О. М. 1999. Давньоруське поселення Ліскове. Чернігів: Деснянська правда.

27. Barnycz-Gupieniec, R. 1974. Drevniane budownictwo mieszkalne w Gdanshu w X--XIII wieku. Gdansk: Gdanskie towarzystwo naukowe. Prace komisji archeolocznej, 8.

28. Byrska, E. 1955. Budownictwo w gdanskiej dzielnicy rybackiej w XII і XIII wieku. Studia wszesnosrednio- wieczne, 3, s. 217-232.

References

1. Aulikh, V. V. 1972. Zymnivshe horodyshche -- sloviansha pamiatha VI--VII st. n. e. v Zahhidnii Volyni. Kyiv: Naukova dumka.

2. Bogomazova, T. G. 1999. Kustarnye derevoobrabatyvaiush- chie promysly uhraintsev v hontse XIX -- nachale XX vv. (proizvodstvo dereviannoi utvari). Sankt-Peterburg: Muzei antropologii і etnografii im. Petra Velikogo.

3. Vikhrov, V. E. 1959. Diagnosticheshie priznahi drevesiny glavneishihh lesohhoziaistvennyhh i lesopromyshlennyhh po- rod SSSR. Moskva: AN SSSR.

4. Gammerman, A. F., Nikitin, A. A., Nikolaeva, T.L. 1946. Opredelitel drevesin po mihroshopicheshim priznaham s albo- mom mihrofotografii. Moskva; Leningrad: AN SSSR.

5. Goncharov, V. K. 1950. Raihovetshoe gorodishche. Kyiv: AN USSR.

6. Hotun, I. A. 2003. Туру budivel. In: Motsia, О. P. (ed.). Selo Kyivshoi Rusi (za materialamy pivdennorushyhh zemel). Kyiv: Shliakh, p. 156--182.

7. Zaiets, M. M. 1995. Zakliuchennia pro rezultaty obstezhen- nia frahmentiv derevyny z rozkopok davnoruskoho poselennia Avtunychi. In: Motsia, O. P., Kovalenko, V. P., Hotun, I. A., Shevtsova, L.V., Petrauskas, A. V., Sorokin, S. V., Semeniuk, N. V., Barkovskyi, O. A., Vasiuta, О. O., Kondratiev, I. V. Zvit pro roboty Dniprovshoi davnorushoi ehspedytsii v 1995 r. NA IA NANU, 1995/9, p. 176-178.

8. Zaikin, F. I. 1904. Kustarnye promysly Staroosholshogo uezda Kurshoi gubernii. Kursk: Kurskoe gubernskoe zemstvo.

9. Kolchin, B. A. 1968. Novgorodshie drevnosti. Dereviannye izdeliia. Moskva: Nauka. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E 1-55.

10. Lysenko, P. F. 1969. Raskopki gorodishcha drevnerusskogo David-Gorodka v 1967 godu. In: Budko, V. D., Lysenko, P. F., Pobol, L. D., Cherniavskii, M. M. (eds). Drevnosti Belorussii: Dohlady h honf. po arhheologii Belorussii (mart 1969). Minsk: b. i., p. 352-382.

11. Movchanivskyi, T. M. B. r. Raihovetshe feodalne horodyshche. NA IA NANU, avt. fond, spr. 11.

12. Movchanivskyi, T. M. 1935. Raikovetske horodyshche XI--XIII st. (poperednie povidomlennia pro doslidzhennia horodyshcha za 1929--1934 rr. Nauhovi zapyshy IIMK, 5--6, p. 125-176.

13. Nosikov, Z. A. 1955. Plotnichnyye i stolyarnyye raboty. Kyiv: Akademiia arkhitektury USSR.

14. Plotnikov, S. I. 1924. Razrabotha lesa i lesnye promysly. Moskva: Kooperativnoe izdatelstvo.

15. Rappoport, P. A. 1956. Ocherhi po istorii russhogo voen- nogo zodchestva X--XIII vv. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Materialy і issledovaniia po arkheologii SSSR, 52.

16. Raskatov, P. B. 1965. Zakliuchenie ob issledovanii drevesiny s gorodishcha Titchikha. In: Moskalenko, A. N. Gorodishche Titchihha. Voronezh: VGU, p. 265-266.

17. Sagaidak, M. A., Zankin, A. B., Timoshchuk, V. N. 1987. Otchet Podolshoi postoianno deistvuiushchei ehspeditsii za 1987god. NA IA NANU, 1987/26.

18. Serhieieva, M. S. 2010. Davnoruski dereviani vyroby z hory Kyselivka. Arhheolohiia, 3, p. 89-94.

19. Serhieieva, M. S. 2011 Dereviani vyroby povsiakdennoho vzhytku z Kolodiazhyna. Arhheolohiia, 4, p. 98-107.

20. Serhieieva, M. S. 2015. Maistry z obrobhy dereva ta histhy davnorushoho mista Voinia. Kyiv; Kharkiv: Maidan, 2015.

21. Serhieieva, M. S., Chernenko, O. Ye. 2016. Dereviani vyroby z davnoruskoho Chernihova (materialy rozkopok 2006 r. na terytorii Chernihivskoho dytyntsia). Arhheolohiia, 1, p. 3242.

22. Sukachev, V. N. 1940. Opredelitel drevesnyhhporod. Moskva: Goslestekhizdat.

23. Tarabardina, O. A. 2008. O dendrokhronologicheskom issledovanii dereviannykh sooruzhenii gorodka na Maiate. Novgorod i Novgorodshaia zemlia, 22, p. 53-60.

24. Filippov, N. A. 1913. Kustarnaia promyshlennost Rossii. Promysly po obrabothe dereva. Sankt-Peterburg: Yakor.

25. Khater. Dzh. 1999. Ispolzovaniye dereva v srednevekovom Novgorode -- predvaritelnye rezultaty. Novgorod i Novgorodshaia zemlia, 13, p. 46-57.

26. Shekun, O. V., Veremeichyk, O. M. 1999. Davnorushe poselennia Lishove. Chernihiv: Desnianska pravda.

27. Barnycz-Gupieniec, R. 1974. Drevniane budownictwo mieszhalne w Gdanshu w X--XIII wiehu. Gdansk: Gdanskie towarzystwo naukowe. Prace komisji archeolocznej, 8.

28. Byrska, E. 1955. Budownictwo w gdanskiej dzielnicy rybackiej w XII і XIII wieku. Studia wszesnosredniowieczne, 3, s. 217-232.

Размещено на Allbest.ru