Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічні та естетичні передумови планування міського середовища

Розглядається проблема створення оптимального міського середовища, шляхом забезпечення єдності принципів доцільності, красоти і економічності. Досліджено питання ефективності та економічності планування і забудови пропонуються заходи по збереженню естетичного вигляду міських утворень.

Тhе ргоlem of сгеаtіоп оf thе орtіmum сіtу еnvігоnment is соnsidered (ехаmined), Ьу mаіntеnanсе оf unity оf ргіnciples оf ехреdіеnсу, Ьeautу аnd ргоfіtaЬіІіtу. Тhе questіоn оf еffiсіеnсу аnd ргоfitability рlanning іs іnvestigated аnd buildings агe оffered асtions fог ргеservation оf on аesthetіс кіnd оf сіtу formations (еducations).

Наша епоха, епоха початку третього тисячоліття характерна тим, що все більша частина населення земної кулі перетворилася у мешканців міст. Такі швидкі темпи урбанізації являються перш за все наслідком змін, які проходять в суспільно-економічному розвитку кожної держави.

Дослідження питань даної теми, яка є досить актуальною сьогодні, показують, що прискорені темпи урбанізації і ріст об'ємів містобудування вимагають не тільки доцільно, але і досить економічно здійснювати містобудівельні заходи у досить обширних масштабах, так як в наш час основна мета і полягає у тому, щоб максимально задовольнити масові вимоги населення. Тому планування і будівництво міст повинно бути не тільки доцільним, але і досить ефективним.

При плануванні міст потрібно намагатись забезпечити єдність принципів доцільності, красоти і економічності. При цьому слід зауважити, що ні один з цих факторів не повинен шкодити один одному. Основною метою планування якраз являється досягнення гармонії міста як в цілому, так і його окремих територій - життєвого і виробничого середовища та місць відпочинку населення.

Розміщення територіальних одиниць міста, його мереж та важливих споруд, їх зв'язок один з одним та з навколишнім середовищем - це всі ті фактори, які суттєво впливають на економічність промислового виробництва, а також на раціональну організацію міського транспорту, на рівень благоустрою міста і - не в останню чергу - на його зовнішній вигляд, естетичний вигляд.

В той же час архітекторам-містобудівельникам потрібно намагатись удосконалювати і збагачувати архітектурно-художній образ міста. При цьому, помилковими будуть твердження про те, що доцільність і економічність уже самі по собі будуть створювати сприятливий зовнішній вигляд самого міста, тобто гармонію його змісту і форми, це той плюс, який складає художньо-естетичну сторону містобудування.

Основа формування соціальне - планувальної структури міст - це науково обґрунтоване, комплексне, органічне поєднання функцій праці, побуту і відпочинку з оптимальними санітарно-гігієнічними умовами та економічною доцільністю використання міської території, як самого цінного природного багатства.

Прогрес в області містобудівельної економіки, як невід'ємної частини містобудування, не можна відділити від проблеми ефективності використання усіх міських територій з метою розселення населення (організації житлового середовища, житлових структур і місць прикладання праці), а також формування здорового оточуючого середовища та попередження необґрунтованого росту міських територій [5].

В центрі наук, що займаються проблемами містобудування стоїть людина і її суспільство. Одним з основних факторів, що встановлюють певні рамки та розвиток життєвих процесів: праці, побуту, відпочинку є територіальне розміщення та обслуговування населення, забезпечення його усіма необхідними благами (житлом, громадськими закладами і т.ін).

Спираючись на дослідження і прогнози демографічного, суспільно-політичного, науково-технічного, інфраструктурного, розвитку, на проекти та концепції, які визначають напрямок розвитку та розміщення виробничих сил, враховуючи також економіко-географічні умови, можна вирішити принципово-структурну систему територіального розміщення населення.

Всі ці фактори якраз і являються основною умовою для перетворення та благоустрою штучного міського середовища.

Проблема створення оптимального життєвого міського середовища є багатогранним і комплексним завданням, вона може бути вирішена тільки шляхом створення гармонії територіальних і сіткових зв'язків на всіх рівнях ієрархії: як на регіональному, так і на міському, як макро-, так і мікропорядку.

Отже прийняття ефективних планувальних і конструктивних заходів по оздоровленню міського середовища сприятиме:

скороченню території санітарно - захисних зон,

економії капіталовкладень і територій,

збереженню житлового і культурно-побутового фонду[3].

Провівши дослідження питань ефективності та економічності планування і забудови міського середовища, бачимо, що на практиці не так уже і часто враховуються попередні розрахунки, певні співвідношення ефективності та рентабельності, які ґрунтуються на багаторічних дослідженнях. Питання рентабельності та ефективності у містобудівництві мають досить багатосторонній зв'язок.

Дослідженням встановлений такий зв'язок:

· між вибором місце знаходження проектованого міста та затратами на його будівництво і утримання;

· між розвитком виробничих сил і інфраструктурою;

· між величиною міста, формування інфраструктури і його ролі;

· між масштабами, територіальним розміщенням, організацією і темпами будівництва з одного боку, містобудівництва в цілому - з іншого;

· між реконструкцією застарілих територій (знесення, відновлення будівель) та освоєння нових територій з метою подальшого міського розвитку.

Розглядаючи питання, які пов'язані з ефективністю використання території житлової забудови, слід відмітити, що на неї впливає не тільки інтенсивність (підвищення щільності житлового фонду територій, котрі забудовуються), але і раціональне використання її, тобто відповідність ландшафтної будови землі і її геологічної структури підземного шару. Це дасть можливість доцільно розмістити певні функціональні зони на забудованій території і таким чином будуть мінімальні затрати на інженерну підготовку територій, а отже і певна економія коштів на їх освоєння.

Створення просторової композиції забудови і формування на її основі функціонально - планувальної організації, пов'язані в основному з раціональним використання території, що в свою чергу призводить до її інтенсифікації.

При виборі території для розміщення нового міста стосовно вирішення питань доцільності та економічності освоєння території повинні розглядатись і порівнюватись усі конкурентноспроможні варіанти розміщення міста. Порівняння варіантів слід проводити з усіх точок зору, а саме:

· загальної містобудівельної - придатність території для раціонального планувального вирішення, забезпечуючи зручне проживання у ньому населення (розміщення міських центрів, промислових підприємств, споруд зовнішнього транспорту, житлових районів, парків і спортивних споруд, мережі міських магістралей та площ і т. ін.);

· санітарно-гігієнічної - сприятлива інсоляція території, добра провітрюваність, наявність чи відсутність замкнених низин, що сприяють утворенню “озер холоду”, наявність природних водойм (рік, озер), наявність масивів зелених насаджень;

· економічної - вартість освоєння території, економічність житлового і громадського будівництва, споруд магістралей і міського транспорту, інженерного обладнання, економічність експлуатації міста;

· архітектурно-художньої - рельєфні умови території, які сприяють створенню цікавих архітектурних ансамблів, що підкреслюють виразність силуету міста [8].

З усього вище сказаного, робимо висновок, що оптимальна ефективність функціонального використання усіх елементів міських територій є основою містобудівельної економіки, яка впливає на характер просторової організації житлової забудови, і в кінцевому рахунку, визначає форму і величину міських поселень.

Важливе значення також мають і оптимальні розміри місць проживання міського населення та місць прикладання праці. А це в свою чергу означає, що життєві зони повинні мати таку чисельність населення, яке б відповідало найбільш доцільному використанню створених для його обслуговування громадських закладів та комунальних підприємств різного роду.

Дослідивши питання оптимальної величини міста з точки зору інфраструктури, можна зробити наступні висновки:

Для більш раціонального функціонування громадсько-побутових закладів потрібно підбирати такі їх типи, розміри яких визначаються в першу
чергу умовами оптимального використання цих закладів. В той же час їх величина залежить від ступеню забезпечення населення та радіусу їх обслуговування.

Інженерне обладнання міста, особливо системи водопостачання, каналізації і енергозабезпечення більш економічні у великих та надвеликих містах.

Економічність інженерного обладнання міста в деякій мірі підвищується, якщо воно служить для задоволення не тільки побутових потреб, але і промислових

Чим більше місто, тим вагоміша його центральна роль і тим більшу частину території і населення охоплює радіус дії обслуговування його громадського центру,

Суть і полягає у тому, що чим більша пропускна можливість громадсько-побутових закладів, тим раціональніше їх створення та дія. Але не можна і безмежно збільшувати їх розміри, так як це може спричинити до ускладнення нормального функціонування цих закладів [2].

Містобудівництво як мистецтво, рахується самою відповідальною галуззю архітектури. Містобудування формує свої безмежні просторові композиції за "законами-краси", вирішуючи тим самим багатопланові завдання у образній формі. Містобудівельний проект - чи то проект забудови міського центру житлового району чи проект планування міста, являє собою образну модель організації простору - міського середовища. У ньому за допомогою спеціальних художніх засобів: ритму просторових структур, пропорцій, пластики будівель і поверхні землі, світло-кольорового вирішення уже закладається емоціональна естетична значимість середовища, що володіє такими властивостями, як краса, святковість, ліричність та ін.

Естетичні властивості середовища, які створюються за проектним задумом, перш за все повинні бути звернені до людини - мешканця міста, глядача, "споживача" естетичних цінностей.

Присутня людині образність естетичного сприйняття міського середовища визначає потребу у гармонізації, естетичному удосконаленні середовища на усіх рівнях, на яких людина приймає участь у його перетворенні.

Являючись мистецтвом естетичного вдосконалення середовища, містобудування звертається до просторових систем масштабу міста і регіону.

Естетичні вимоги, які висуваються до міста, повинні задовольняти вимоги, які характерні для даної епохи. Міста нашої епохи -- це міста, які розвиваються на основі внутрішніх закономірностей суспільства, звідси і їх своєрідні архітектурні вирази. Тільки поряд із забезпеченням функціональних та економічних вимог, потрібно намагатись здійснювати і естетичні завдання по формуванню міського середовища [1].

Слід зауважити, що при формуванні цього середовища, велике значення має максимальне використання природних умов, а також забезпечення тісного зв'язку мешканців міста з природним середовищем. Зв'язок міста з оточуючим природним середовищем не повинен відбуватися за рахунок його злиття із природним ландшафтом, а навпаки, місто, як чудовий витвір людини має виділятися з оточуючого середовища і не повинно "губитися" в ландшафті. При формуванні міського ландшафту потрібно виходити з рельєфних, гідрологічних, історичних, економічних та етнографічних умов. Потрібно знаходити і застосовувати такі методи проектування, які б підсилили сприйняття ансамблів міської забудови і були співзвучні з їх змістом [6].

Естетика міського середовища залежить також і від структурного плану міста. Містобудівельні ансамблі є засобами створення архітектурно-просторової єдності міста. Таким чином, аналізуючи та вирішуючи проблему створення виразного силуету міста, в першу чергу потрібно врахувати ландшафтні умови, які в кожному конкретному випадку повинні вирішуватись індивідуально.

Естетичне міське середовище заспокоює саму людину і в той же час активізує її, спонукає до праці, до творчості.

І навпаки, коли ігнорувати вимоги естетики -- створюється таке міське середовище, яке викликає у людини тільки негативні емоції-- пригніченість, неспокій та певний дискомфорт.

В умовах сучасної практики містобудування міст з тенденцією ущільнення забудови, необхідно намагатись досягати чіткої єдності містобудівельних об'єктів з природою. За допомогою архітектурних планувальних засобів, створену об'ємно-просторову композицію, потрібно підсилювати і підтримувати певними формами зелених насаджень. Розмістивши їх різноманітно у співставленні з забудовою, рельєфом та водоймами, можна вдало вирішити завдання формування міського середовища всередині житлового утворення, одночасно об'єднуючи його з навколишнім природнім середовищем. При цьому, важливе значення полягає у виявленні і виділенні найбільш цікавих співвідношень об'ємів будівель. Невірне, випадкове розміщення зелених насаджень може навпаки привести не тільки до порушення форми будівель, але і до усієї гармонії та архітектурної композиції взагалі [4].

Доцільність функціонального використання території, яка підлягає забудові, потрібно обґрунтовувати і детально аналізувати на базі встановлення ландшафтно-естетичної значимості місцевих природних факторів.

Завдання естетичного виховання, духовного піднесення - одна із головних практичних орієнтацій естетики як науки. Міське середовище, яке поєднує архітектуру з іншими просторовими мистецтвами, органічно включає елементи природного середовища. і тим самим являється фактором активної виховної дії на людину. Формуючи постійне повсякденне оточення людини - житловий район, виробничий комплекс, місто в цілому створює певне емоціональне відношення до середовища проживання і діяльності людини, передумови її ідентифікації з середовищем. Відчуття відношення до свого міста, краю, у більшій мірі виховується містобудівельним оточенням, естетичні властивості якого відіграють при цьому досить велику роль.

Невідкладність виконання заходів по перевлаштуванню міського середовища і оздоровленню умов життя населення сприяє дальшому вдосконаленню містобудівельної економічної науки.

На даний час у зв'язку з переорієнтацією всієї економіки народного господарства на інтенсивний шлях розвитку та максимального підвищення ефективності суспільного розвитку, особлива увага приділяється оцінці ефективності містобудівельних рішень.

На сучасному етапі планування і проектування урбанізованих територій, містобудування сформувалося як дуже широка синтетична область територіальної діяльності, що включає природно-ресурсні, соціально-економічні, функціональні, технічні, екологічні, наукові і естетичні аспекти теорії і орієнтоване на комплексне вирішення середовища життєдіяльності людини [7].

Актуальність пошуку економічних та естетичних передумов по плануванню міського середовища турбує сьогодні різних спеціалістів-містобудування. Проблема ця досить багатогранна і над її вирішенням працюють містобудівельники багатьох країн світу.

економічність планування забудова міський

Література

1. З.Н. Яргина й др. Основи теории градостроительства, - М.: Стройиздат,

1986. 2. Й. Перени. Город, человек, окружающая среда. Издательство Академии Наук Венгрии, Будапешт, 1981.

3. Є.Є. Клюшниченко. Економіка реконструкції житлової І забудови, - К: Будівельник, 1973.

4. З.А. Николаевская. Водоемы в ландшафте города. - М: Сторойиздат, 1975.

5. И.Я. Конторовнч, А.Б. Ривкин. Рациональное использование террнтории городов, -М.: Стройиздат, 1986.

6. Р.С.Могилевский. Проблемы качества жизни крупного города. - Л.,Издательство Ленинградского университета, 1987.

7. Куць Є.С, Куць С.В. Урбанізовані території: методологія та практика планування та управління. НДПІ містобудування. -К. 2002 р.

8. В.А. Бутягин. Планировка и благоустройство городов, - М: Стройиздат, 1974.

Размещено на Allbest.ru